| | Рішення суду про повернення зайво нарахованих коштів та визнання недійсними рахунків КП ГІОЦВизнати рахунки ... від імені ЖЕК-705, РЕО-705, ДЕЖ-911 на користь КП ГІОЦ КМДА недійсними та такими, що не підлягають оплаті.
Справа № 2-91-1/06
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 лютого 2006 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі: головуючого-судді Демидовської А.І.,
при секретарі Чернюку В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом\'янського району м. Києва до Н.ої В-и І-и, Н.ої К-и В-и про стягнення заборгованості по квартирній платі та платі за користування комунальними послугами та за зустрічним позовом Н.ої В-и І-и до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом\'янського району м. Києва про визнання недійсними рахунків на оплату житлово-комунальних послуг,
в с т а н о в и в :
У жовтні 2004 року Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Солом\'янського району м. Києва звернулося до суду із позовом про стягнення з Н.ої В.І., Н.ої К.В. заборгованості по квартирній платі та платі за користування комунальними послугами за період з 01.03.1997 року по 01.09.2004 року в розмірі 6109,03 гривень, посилаючись на те, що відповідачі нерегулярно сплачували квартирну плату та плату за користування комунальними послугами протягом тривалого часу, а саме з 01.05.1996 року, внаслідок чого виникла заборгованість. Перебіг позовної давності було перервано у червні 1997 року, так як відповідачами було вчинено дії, які свідчать про визнання боргу, а саме сплачено в червні 1997 року – 185,00 гривень при щомісячному нарахуванні 66,16 гривень, в квітні 1999 року – 1056,95 гривень при щомісячному нарахуванні 56,95 гривень.
У листопаді 2004 року Н.а В.І. подала до Солом\'янського районного суду м. Києва зустрічну позовну заяву до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом\'янського району м. Києва про визнання недійсними рахунків на оплату житлово-комунальних послуг, в якій просила визнати рахунки, надіслані мешканцям квартири № 19 в будинку № 40 по вул. Виборзькій у м. Києві від імені ЖЕК-705, РЕО-705, ДЕЖ-911 Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом\'янського району м. Києва на оплату житлово-комунальних послуг на користь третьої особи – КП ГІОЦ КМДА недійсними та такими, що не підлягають оплаті, та зобов\'язати КП УЖГ у місячний строк відновити порушене право позивачки на укладення договору на реструктуризацію заборгованості у відповідності до Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію”.
У липні 2005 р. представник позивачів по зустрічному позову подав до суду уточнену зустрічну позовну заяву з додатковими вимогами зобов\'язати КП УЖГ негайно повернути Н.ій В.І., Н.ій К.В. зайво сплачені кошти з опалення за період з жовтня 2001 р. по квітень 2005 р. у відповідності до розпоряджень КМДА від 20.10.2000 р. №1887, від 20.06.2002 р. № 1245 та від 26.12.2002 р. № 2306, а також повернути незаконно стягнуті кошти за комунальні в сумі 4328,33 грн.
Представник позивача Комунального підприємства по утриманню житлового господарства подав до суду заяву про відмову від позову про стягнення з Н.ої В.І., Н.ої К.В. заборгованості по квартирній платі та платі за користування комунальними послугами за період з 01.03.1997 року по 01.09.2004 року в розмірі 6109,03 гривень та сплачене державне мито в розмірі 61,09 гривень, оскільки відповідачами добровільно відшкодовано матеріальні збитки в розмірі 6109,03 гривень, однак враховуючи те, що позивач при зверненні до суду сплатив держмито в розмірі 61,09 гривень, а відповідачами відшкодовано збитки після пред\'явлення позову до суду, представник позивача просив стягнути з відповідачів сплачене позивачем державне мито в розмірі 61,09 гривень.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги по зустрічному позову підтримав в повному обсязі та просив про їх задоволення з підстав, які чітко зазначені в зустрічній позовній заяві та поясненнях і додаткових доказах до зустрічної позовної заяви, в задоволенні основного позову просив відмовити.
Представник відповідача у судове засідання не з\'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що провадження за основним позовом підлягає залишенню без розгляду, а зустрічний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідачі були зареєстровані та проживали у трикімнатній квартирі № 19 в будинку 40 по вул. Виборзька в м. Києві, загальною площею 53,72 кв. м, у тому числі житловою площею 31,20 кв. м.
Відповідачі нерегулярно сплачували квартирну плату та плату за користування комунальними послугами протягом тривалого часу, а саме з 01.05.1996 року, в зв\'язку з чим виник борг, який станом на 01.09.2004 року становить 6109,03 гривень.
Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача подав до суду заяву про відмову від позову про стягнення з Н.ої В.І., Н.ої К.В. заборгованості по квартирній платі та платі за користування комунальними послугами за період з 01.03.1997 року по 01.09.2004 року в розмірі 6109,03 гривень та сплачене державне мито в розмірі 61,09 гривень, оскільки відповідачами добровільно відшкодовано матеріальні збитки в розмірі 6109,03 гривень, однак враховуючи те, що позивач при зверненні до суду сплатив держмито в розмірі 61,09 гривень, а оскільки відповідачами відшкодовано збитки після пред\'явлення позову до суду, представник позивача просив стягнути з відповідачів сплачене позивачем державне мито в розмірі 61,09 гривень.
Однак, дана заява судом не береться до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні документи, які б стверджували сплату Н.ої В.І., Н.ої К.В. на поточний рахунок КП УЖГ заборгованості по квартирній платі та платі за користування комунальними послугами за період з 01.03.1997 року по 01.09.2004 року в розмірі 6109,03 гривень.
Відповідно до вимог п. 3 ст. 207 ЦПК України суд залишає заяву без розгляду у випадку неявки належним чином повідомленого позивача, який повторно не з\'явився в судове засідання без поважних причин або повторно не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Як вбачається з матеріалів справи представник позивача у судові засідання призначені на 30.01.2006 року, 21.02.2006 року, 14.03.2006 р. не з\'явився, належне повідомлення позивача підтверджується розписками начальника та прациків загального відділу КП УЖГ. Також позивач по первісному позову не надав на вимогу суду від 07.04.2005 р., вих. №К-20, документи, що стосуються перерахунків за теплову енергію мешканцям будинку №40/16 по вул. Виборзькій за три попередні розрахункові опалювальні періоди.
Оскільки позивач не з’явився повторно в судове засідання без поважних причин, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, позовна заява Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом\'янського району м. Києва до Н.ої В-и І-и, Н.ої К-и В-и про стягнення заборгованості по квартирній платі та платі за користування комунальними послугами підлягає залишенню без розгляду.
У зустрічній позовній заяві позивач посилається на те, що рахунки від імені ЖЕК-705, РЕО-705, ДЕЖ-911 Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом\'янського району м. Києва на оплату житлово-комунальних послуг на користь третьої особи – КП ГІОЦ КМДА за формою і змістом є юридично нікчемними документами, оскільки ці документи виписані на ім\'я особи – Н.ич М.Р., якої вже давно немає в живих, а також документи містять безпідставні вимоги на переказ грошових коштів на користь третьої особи - КП ГІОЦ КМДА, з яким у позивачки не існує ніяких правовідносин. Крім того, відповідач порушує право позивача на укладення договору на реструктуризацію заборгованості.
Судом встановлено, що до позивачки продовжували надходити через ДЕЖ-911 рахунки від КП ГІОЦ на сплату комунальних послуг на ім\'я померлої ще 01.02.1984 році Н.ич М.Р., що підтверджується копією свідоцтва про смерть, та на ім\'я Н.ої К.В. В цих рахунках, як і в попередніх, продовжувалися нарахування оплати за послуги з водопостачання по 17,1 куб. м на особу в місяць, а загалом по 51,3 куб.м на трьох мешканців квартири щомісяця.
Як вбачається з рахунку на ім\'я Н.ої К.В. за грудень 2004 року, борг складає 3424,33 гривень, у той час, коли позовні вимоги КП УЖГ складають 6109, 03 гривень. При цьому в рахунку за попередній місяць того ж року на ім\'я померлої Н.ич М.Р. борг не зазначений. Фактичні обсяги споживання житлово-комунальних послуг та їх загальна вартість, таким чином, залишаються невстановленими.
Судом встановлено, що Розпорядження Київської міської державної адміністрації (КМДА) від 26 грудня 2002 року № 2308 "Про упорядкування розрахунків за надані послуги з водопостачання і водовідведення та першочергові заходи щодо поліпшення фінансового стану ВАТ АК "Київводоканал" із змінами та доповненнями, державна реєстрація якого скасована висновком КМУЮ від 08.06.2005 р. № 2/33, службовими особами ДЕЖ-911 не виконувалося належним чином, бо було їм невідоме, а тим більше з урахуванням змін та доповнень, у зв\'язку з чим наднормативні втрати води, виробником та постачальником якої є "Київводоканал", були безпідставно покладені на споживачів солідарними діями КП УЖГ та КП ГІОЦ з метою поліпшення фінансового стану ВАТ АК "Київводоканал". При цьому не враховані такі обставини, як відсутність договору на водопостачання між позивачкою та виконавцем послуг, обов\'язковість якого передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.97 року № 1497.
Пункт 5.1 Розпорядження № 2308 зобов\'язувало КП ГІОЦ проводити нарахування та виставлення платіжних документів населенню за спожиті послуги з холодного та гарячого водопостачання і водовідведення по їх фактичному споживанню за діючими тарифами.
Цей пункт не відповідав вимогам ЦК України щодо заміни в зобов\'язаннях кредитора, оскільки КП ГІОЦ не є виконавцем послуг для населення, а тому не може бути кредитором у борговому зобов\'язанні. Виключні підстави для заміни кредитора у зобов\'язанні передбачені в ст. 512 ЦКУ. Порядок заміни кредитора у зобов\'язанні визначається в ст. 516 ЦКУ.
Відповідно до ч. 2 ст. 517 ЦКУ боржник має право не виконувати свого обов\'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов\'язанні.
Отже, між виробниками, постачальниками, виконавцями послуг та споживачами відсутні договірні правовідносини, причому ні КП ГІОЦ, ні КП УЖГ не мають законних підстав вважати себе кредиторами у зобов\'язаннях населення за спожиті комунальні послуги. Взагалі ці правовідносини врегульовані відповідними актами законодавства, перед усім ЦК України, а також Законом України "Про житлово-комунальні послуги" та постановою Кабміну України від 30.12.97 року № 1497.
Пункт 1.2 Розпорядження № 2308 зобов\'язував районні державні адміністрації у м. Києві забезпечити безумовне виконання вимог недіючого (скасованого) розпорядження КМДА від 08.06.2001 року № 1150.
Затверджений Розпорядженням "Порядок обліку і розрахунків населення за спожиті послуги з холодного та гарячого водопостачання і водовідведення по побудинкових (або на групу будинків) приладах обліку у м. Києві" в п. 4 містить вимогу дотримуватися Положення, затвердженого скасованим розпорядженням № 1150.
До цього слід додати, що 23.02.2004 року за висновком Мін\'юсту України № 1/24 скасована державна реєстрація наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.95 року № 55 "Про затвердження Положення про порядок розрахунків за комунальні послуги між виробниками (постачальниками), виконавцями і споживачами послуг водопостачання та водовідведення і теплопостачання в умовах використання засобів обліку споживання води і теплової енергії в житловому фонді та підвищення економічної зацікавленості споживачів у їх встановленні за власні кошти", як такого, що суперечить постанові Кабміну від 3 липня 1995 року № 483 "Про впровадження засобів обліку витрачання і приладів регулювання споживання води та теплової енергії в побуті".
Пункт 9 Порядку зобов\'язував ВАТ "АК "Київводоканал" при виявленні відхилення витрат холодної та гарячої води від існучих норм споживання (менше 0,5 чи більше, ніж в 2 рази) надавати припис ЖЕО щодо усунення причин відхилень.
Відповідач не надав доказів відносно отримання та виконання приписів про усунення відхилень щодо будинку по вул. Виборзькій 40/19, а тому у нього не було підстав для нарахування споживачам за посередництвом КП ГІОЦ обсягів водопостачання за встановленими нормами з коефіцієнтом 3 (в даному випадку 51,3 куб. м на 3 особи в місяць замість 17,1 куб. м).
В тому ж пункті 9 Порядку передбачений обов\'язок житлово-комунальних організацій у разі неможливості визначення коєфіцієнта фактичного споживання води проводити розрахунки з населенням з віднесенням наднормативного водоспоживання на затрати ЖЕО.
Передбачена в п. 5 Порядку методика обліку витрат води мешканців квартир за формулою (1) вимагала документального підтвердження обсягів наднормативного водоспоживання, а саме - витрат води орендарів та субабонентів за розрахунковий місяць, витрат води на власні потреби ЖЕО, сумарних витрат води мешканців по квартирних приладах обліку за розрахунковий місяць, кількості води, втраченої у внутрішньобудинкових мережах, кількості води, яка витекла з труб холодної та гарячої води на дільниці від бойлера по будинку.
Проте, жодних документів, які б підтверджували правомірність визначення витрат води мешканців без квартирних приладів обліку (до яких належить позивачка) за формулою (1), відповідач не надав. А без таких документів неможливо достовірно встановити коефіцієнт фактичного споживання води за формулою (4), а тому в свою чергу немає підстав застосовувати нарахування за нормами з коефіцієнтом 3, про що зазначено вище.
Крім того, мешканці квартир не мають жодної можливості для перевірки правдивості зазначених параметрів, тому, що вся первинна інформація збирається в КП ГІОЦ, журнал обліку споживання води веде "Київводоканал" (п. 2 Порядку), а погоджувальна комісія з спірних питань (п. 9 Розпорядження) - єдина на весь Київ і до того ж не має повноважень розглядати претензії мешканців. КП УЖГ з його структурними підрозділами, такими як ДЕЖ-911, ніякого персонального обліку не вів, за складання передбачених в п. 14 Порядку актів про фактичне споживання води бухгалтерія не несе відповідальності.
Взагалі передбачена Порядком методика нарахування обсягів фактично спожитої води мешканцям будинку без квартирних водолічильників порушувала права споживачів, бо суперечила вимогам ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відповідно до якої відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, та крім того вона затверджена з перевищенням повноважень, бо порядок формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги першої і другої груп визначає Кабінет Міністрів України відповідно до частини першої ст. 31, а також п. п. 1 та 2 частини першої ст. 14 цього Закону. Фактично цю методику неможливо корректно застосувати взагалі, а тому єдиною правовою дією у даному випадку могло бути лише застосування затверджених нормативів водоспоживання згідно з останнім абзацом п. 9 Порядку.
У зв\'язку з відсутністю діючих нормативно-правових актів по встановленню квартирних водолічильників, крім актів цивільного законодавства, до яких належать ЦК України, закон "Про житлово-комунальні послуги" та зазначених вище постанов Кабінету Міністрів України, не існує законодавчих підстав для нарахування населенню наднормативних обсягів водоспоживання.
Слід зазначити, що Постановою Кабміну від 3 липня 1995 року № 483 передбачений обов\'язок КМДА, зокрема, вжити заходів до утворення цільових фондів для фінансування впровадження засобів обліку витрачання води і створення мережі служб встановлення, технічного обслуговування, ремонту і контролю за їх функціонуванням. Наступною постановою КМУ від 27 листопада 1995 року № 947 затверджена "Програма поетапного оснащення наявного житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води на 1996-2007 роки".
Програма (п.1 розділу III) покладає обов\'язок на встановлення лічильників на відповідні служби житлово-комунального господарства (при наявності ліцензій), а фінансування впровадження лічильників води в побуті повинно здійснюватись за рахунок цільових фондів, у тому числі КМДА, причому ремонт, обслуговування та повірка приладів обліку під час експлуатації повинні виконуватись за рахунок власника житлового фонду.
Згідно з Таблицею № 2 "Завдання щодо впровадження засобів обліку витрачання та регулювання споживання води і теплової енергії на 1996-2000 роки (поквартирний облік)", яка є складовою частиною Програми, впровадження лічильників холодної води повинно бути завершене в 2000 році. Це завдання не виконане з вини КМДА та ЖКО, а тому відповідальність за тяжке фінансове становище ВАТ "АК "Київводоканал" несуть органи самоврядування. Ніхто не має права перекладати на населення обов\'язок переплачувати за водопостачання в 3 рази по відношенню до діючих норм та тарифів, або зобов\'язувати населення утримувати підприємства-банкрути.
У підтвердження ціни зустрічного позову Н.ої В.І. та Н.ої К.В. представник позивачів надав до суду розрахунки, згідно з якими заборгованість станом на 01.02.2005 р. відповідно до "Розрахунку-попередження ДЕЖ-911" (в межах позовної давності з 01.10.2001 р. по 01.09.2004 р.): З=3343,58 грн., нараховано з 01.09. 2004 р. по 01.06.2005 р. за 9 місяців: Н=96,02 х 9 =864,18 грн., сплачено згідно з документом КП ГІОЦ “Динаміка платежів” станом на 23.06.2005 р.: С=8271,80 грн., належить повернути відповідно до "Розрахунку коштів за опалення, які підлягають поверненню": П=264,19 грн.
Таким чином, ціна позову, яка підлягає задоволенню на користь Н.ої В.І., Н.ої К.В., становить: Ц=С – З – Н + П = 4328,23 грн.
На підставі викладеного, керуючись положеннями ст. ст. 11, 14, 509-512, 516, 517, 901-903 ЦК України, Законами України "Про захист прав споживачів", "Про житлово-комунальні послуги", "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію", ст. ст. 123, 207, 213-215, 216, 218, 257 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом\'янського району м. Києва до Н.ої В-и І-и, Н.ої К-и В-и про стягнення заборгованості по квартирній платі та платі за користування комунальними послугами залишити без розгляду.
Зустрічний позов Н.ої В-и І-и до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом\'янського району м. Києва про визнання недійсними рахунків на оплату житлово-комунальних послуг задовольнити частково.
Визнати рахунки, надіслані мешканцям квартири № 19 в будинку № 40 по вул. Виборзькій у м. Києві від імені ЖЕК-705, РЕО-705, ДЕЖ-911 Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом\'янського району м. Києва на оплату житлово-комунальних послуг на поточні рахунки 260013019 в ОПЕРУ та ГУ Ощадбанку, МФО 322669 та 2603000018106 в ВАТ “Хрещатик”, МФО 300670 на користь третьої особи – КП ГІОЦ КМДА недійсними та такими, що не підлягають оплаті.
Зобов\'язати Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства повернути Н.ій В-і І-і, Н.ій К-і В-і зайво сплачені кошти за житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2003 р. по 01.07.2005 р. у розмірі 4328,23 грн. пору кожній особі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом міста Києва.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано апеляційному суду міста Києва через Солом’янський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду міста Києва через Солом’янський районний суд міста Києва протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: Демидовська А.І.
2007-11-10 |
