Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 квітня 2010 року 09:49 № 2а-16749/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючої
судді Власенкової О.О., суддів Кузьменка В.А., Пісоцької О.В., при секретарі
судового засідання Чернишевій О.В. вирішив у відкритому судовому засіданні
адміністративну справу

за позовом 
ОСОБА_1 (далі - позивач) 

до відповідача 
Кабінету Міністрів України (далі - відповідач) 

про скасування постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 

Обставини справи:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з
позовною заявою до відповідача –Кабінету Міністрів України, в якій просить
скасувати постанову Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про
затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд
та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання
будинків і споруд та прибудинкових територій».

Позов вмотивовано тим, що необґрунтованим є встановлення відповідачем тарифів на
послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, при розрахунку
яких калькуляційною одиницею визначено 1 кв. метр загальної площі квартири,
житлового приміщення у гуртожитку та нежитлового приміщення у житловому будинку
(гуртожитку). На думку позивача, розмір оплати за вказані послуги не повинен
залежати від загальної площі житлового приміщення та кількості осіб, що
проживають на цій площі, оскільки має бути однаковим для усіх власників (наймачів),
які проживають в одній квартирі (житловому приміщенні у гуртожитку).

Таким чином, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач не погоджується із
пунктами 3 і 5 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і
споруд та прибудинкових територій, затвердженого оскаржуваною постановою
Кабінету Міністрів України, згідно з якими під час встановлення тарифу на
послуги необхідно забезпечувати прозорість визначення вартості усіх послуг з
розрахунку на 1 кв. метр загальної площі квартири, житлового приміщення у
гуртожитку та нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку), а
калькуляційною одиницею при розрахунку згаданих тарифів визначено 1 кв. метр
загальної площі квартири (житлового приміщення у гуртожитку), нежитлового
приміщення у житловому будинку (гуртожитку).

У судове засідання позивач не прибув, подав клопотання про розгляд справи у його
відсутність та наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача у судовому засіданні та в письмових поясненнях щодо
позовних вимог заперечив, стверджуючи, що оскаржувану постанову Кабінетом
Міністрів України видано обґрунтовано, в межах компетенції та відповідно до
законів України.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України в судовому засіданні 19 квітня 2010
року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін
Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2009 року Кабінет Міністрів України видав постанову № 529 «Про
затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд
та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання
будинків і споруд та прибудинкових територій».

Згідно з пояснювальною запискою до проекту оскаржуваної постанови, цю постанову
розроблено з метою удосконалення існуючого механізму формування тарифів на
послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, підвищення
якості послуг, встановлення економічно обґрунтованого розміру плати за утримання
будинку і споруд та прибудинкової території.

ОСОБА_2 постановою затверджено:

-Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та при
будинкових територій (далі – Порядок);

-Типовий перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій;

-Типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та
прибудинкових територій.

Відповідно до пункту 1 Порядку цей Порядок визначає механізм формування тарифів
на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і
поширюється, зокрема, на власників житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів)
квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у
житлових будинках (гуртожитках).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачеві, який проживає за адресою:
ІНФОРМАЦІЯ_1, за надані житлово-комунальні послуги, в тому числі з утримання
будинку та прибудинкової території, для їх оплати надсилаються відповідні
рахунки.

Таким чином, позивач є суб`єктом правовідносин, врегульованих оскаржуваною
постановою Кабінету Міністрів України.

У відповідності до пункту 2 Порядку тарифи (нормативні витрати, пов’язані з
утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій) розраховуються окремо
за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників фактичного
надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного,
протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з
урахуванням типового переліку послуг з утримання будинків і споруд та
прибудинкових територій згідно з додатком, затвердженим цією постановою.

При цьому пунктом 3 Порядку передбачено, що під час установлення тарифу на
послуги необхідно забезпечувати прозорість визначення вартості усіх послуг з
розрахунку на 1 кв. метр загальної площі квартири, житлового приміщення у
гуртожитку та нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку).

Пунктом 5 Порядку калькуляційною одиницею при здійсненні розрахунку нормативних
витрат визначено 1 кв. метр загальної площі квартири (житлового приміщенні у
гуртожитку), нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку).

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не
підлягають задоволенню з огляду на таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи
місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі,
в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України
є вищим органом у системі органів виконавчої влади та у своїй діяльності
керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України
та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та
законів України.

Положеннями статті 116 Конституції України до повноважень Кабінету Міністрів
України віднесено, зокрема, забезпечення проведення фінансової, цінової,
інвестиційної та податкової політики. Вказаним положенням Конституції України
кореспондує стаття 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», якою на
Кабінет Міністрів України покладено обов’язок забезпечення проведення державної
політики цін та здійснення державного регулювання ціноутворення.

Згідно зі статтями 117 Конституції України, 52 Закону України «Про Кабінет
Міністрів України»Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає
постанови і розпорядження, які є обов’язковими до виконання.

Відповідно до вказаних положень Конституції України та Закону України «Про
Кабінет Міністрів України»акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру
видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України та підписуються Прем'єр-міністром
України.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги»(далі –ОСОБА_2) визначено
основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері
надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками,
виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Зі змісту статті 1 Закону вбачається, що житлово-комунальні послуги - результат
господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та
перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах
будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Частиною 2 статті 8 Закону Кабінету Міністрів України уповноважено розробляти і
затверджувати стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних
послуг.

Відповідно до статті 14 Закону залежно від порядку затвердження цін/тарифів на
житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи, зокрема:

перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують
спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади;

друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи
місцевого самоврядування для надання на відповідній території.

Згідно зі статтею 31 Закону Кабінет Міністрів України визначає порядок
формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг першої і другої
груп (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону).

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України на
підставі, у межах повноважень і у спосіб, передбачені законами України
оскаржуваною постановою затвердив Порядок формування тарифів на послуги з
утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Водночас суд вважає, що в частині визначення пунктами 3 та 5 Порядку
необхідності застосування при встановленні тарифів вартості усіх послуг з
розрахунку на 1 кв. метр загальної площі квартири, житлового приміщення у
гуртожитку та нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку), а також
визначення калькуляційною одиницею при розрахунку тарифів на послуги з утримання
будинків і споруд та при будинкових територій 1 кв. метру загальної площі
квартири (житлового приміщення у гуртожитку), нежитлового приміщення у житловому
будинку (гуртожитку), оскаржувана постанова також відповідає іншим критеріям,
зазначеним у частині 3 статті 2 КАС України, а саме є обґрунтованою, виданою
безсторонньо, добросовісно, розсудливо та з дотриманням принципу рівності перед
законом стосовно осіб, щодо яких вона підлягає застосуванню.

За таких обставин суд не бере до уваги доводи позивача, що у зв’язку з
прийняттям оскаржуваної постанови Кабінету Міністрів України його поставлено «в
нерівне становище»порівняно з іншими споживачами житлово-комунальних послуг при
оплаті за ці послуги.

Крім того, суд не погоджується з доводами позивача щодо необхідності
застосування у спірних правовідносинах Закону України «Про захист прав
споживачів». ОСОБА_2 врегульовує відносини між споживачами товарів, робіт і
послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами
послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає
механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав
споживачів, однак, в розумінні цього Закону Кабінет Міністрів України не є
виробником, продавцем товарів, виконавцем робіт чи надавачем послуг, а тому не
підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Суд також вважає, що відповідач на підставі, у межах повноважень і у спосіб,
передбачені законами України, оскаржуваною постановою затвердив Типовий перелік
послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та Типовий
договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових
територій.

До такого висновку суд прийшов ураховуючи положення відповідно частини 2 статті
15 та частини 7 статті 28 Закону.

Зокрема, частиною 2 статті 15 Закону передбачено, що мінімальні норми житлово-комунальних
послуг, які визначають мінімальний перелік, мінімальні вимоги до кількості та
якості житлово-комунальних послуг також затверджуються Кабінетом Міністрів
України.

Частиною 7 статті 28 Закону до повноважень Кабінету Міністрів України віднесено
затвердження типових договорів на надання житлово-комунальних послуг.

З огляду на викладене суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позову суд також не вбачає підстав для задоволення
клопотання позивача про винесення окремої ухвали на адресу Кабінету Міністрів
України та Верховної Ради України щодо зобов’язання останніх внести зміни у
нормативно-правові акти з метою усунення порушень прав споживачів та розробити
новий роздільний і справедливий порядок оплати споживачами вартості комунальних
послуг.

Керуючись статтями 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста
Києва,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 КАС України набирає законної сили
після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого
цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів
з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187
КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне
оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Київського
апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста
Києва.

Головуюча Суддя О.О. Власенкова

Судді О.В. Пісоцька ОСОБА_3

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9275825

[gro-za]

Нічого дивного. ОАС не міг поступити інакше. Тепер все залежить від позивача, а також третіх осіб, які можуть подати апеляційну, потім касаційні скарги. Наскільки можна здогадатися, оголошення в офіційному ЗМІ про відкриття провадження у даній справі не було опубліковане. А це є підставою для скасування постанови ОАС.

[Перо]

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-16749/09/2670                           
Головуючий у 1-й інстанції:   Власенкова О.О.   
Суддя-доповідач:  Горяйнов А.М.


  У Х В А Л А

Іменем України

"13" січня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

 Колегія  суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

          головуючого  судді            - Горяйнова  А.М.,

          суддів                                  - Желтобрюх І.Л. та Мамчура Я.С.,   

          при секретарі                    - Лосік Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про скасування рішення, -

  ВСТАНОВИЛА:

  У грудні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати постанову КМ України «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»№ 529 від 20 травня 2009 року.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2010 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що несправедливість встановленого оскаржуваною постановою порядку розподілу витрат на оплату послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій є очевидною.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з’явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні –не обов’язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 –залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2010 року –без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що постанова КМ України № 529 від 20 травня 2009 року прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а підстави для її скасування – відсутні.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

У відповідності до п. 5 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою КМ України № 529 від 20 травня 2009 року калькуляційною одиницею є 1 кв. метр загальної площі квартири (житлового приміщення у гуртожитку), нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку).

Позивач вважає, що обчислення розміру комунальних платежів із застосуванням коефіцієнту «квадратний метр» є необґрунтованим та призводить до того, що він оплачує послуги, якими користуються інші особи.

Як на приклад необґрунтованості оскаржуваної постанови відповідача ОСОБА_2 посилається на те, що він проживає один у трикімнатній квартирі, а у сусідній однокімнатній квартирі проживає кілька осіб. Позивач вважає, що за таких обставин вартість таких послуг як прибирання прибудинкової території, сходових кліток, технічне обслуговування ліфтів тощо повинна обчислюватися виходячи з кількості осіб, які проживають у квартирі, а не площі квартири.

Обчислення вартості платежів за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій із застосуванням коефіцієнту «квадратний метр»колегія суддів вважає правомірним та законним, а вищенаведені доводи позивача –необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно пояснювальної записки до проекту постанови КМ України «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»№ 529 від 20 травня 2009 року вказана постанова запроваджує економічно обґрунтовані тарифи на послуги з утримання будинків у споруд та прибудтнкової території, які забезпечать ефективну діяльність підприємств, що надають зазначену послугу, підвищить якість послуги. Реалізація оскаржуваної постанови дозволить сформувати встановити обґрунтовані тарифи на послугу для споживачів, запровадити прозорий механізм формування та розгляду тарифів.

Проект вказаної постанови отримав позитивний висновок Міністерства юстиції України за результатами проведеної правової експертизи. Згідно вказаного висновку, постанова № 529 від 20 травня 2009 року відповідає Конституції України, актам законодавства, що мають вищу юридичну силу та узгоджується з актами такої ж сили. Також правовою експертизою Міністерства юстиції України було встановлено, що оскаржувана постанова відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.

Вищезазначена постанова також погоджена Міністром з питань житлово-комунального господарства, що підтверджується довідкою від 01 квітня 2009 року.

З огляду на викладене колегія суддів вважає законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що постанова КМ України «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»№ 529 від 20 травня 2009 року є обґрунтованою, виданою безсторонньо, розсудливо та з дотриманням принципу рівності перед законом стосовно осіб, щодо яких вона підлягає застосуванню.

Крім того, перевіряючи постанову КМ України «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»№ 529 від 20 травня 2009 року та керуючись ч. 3 ст. 2 КАС України колегія суддів встановила наступне.

Оскаржувана постанова прийнята відповідачем у межах повноважень, наданих йому ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно вказаної норми права КМ України надано повноваження розробляти і затверджувати стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови КМ України № 529 від 20 травня 2009 року.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 19 квітня 2010 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано  належну оцінку дослідженим  доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв’язку з цим колегія  суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 –залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2010 року –без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -       

  УХВАЛИЛА:

  Апеляційну скаргу ОСОБА_2 –залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2010 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий  суддя                                                                               А.М. Горяйнов
 Судді                                                                                       І.Л. Желтобрюх
                                                                                                 Я.С. Мамчур

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13462431