'ГРО-ЗА' - ГРОмадський правоЗАхисник

Please login or register.

Увійти
Розширений пошук  

Новини:

Для того, щоб надіслати запитання, реєстрація у форумі не потрібна.

Автор Тема: КААС: про визнання недійсним наказу МЖКГ №169 від 06.11.2007 р.  (Прочитано 9795 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Перо

  • Супермодератор
  • *****
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 8691
    • Перегляд профілю

Цитувати
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД   

Справа  № 22-а-26651/08 р.                                               
Головуючий у першій інстанції: Келеберда В.І.   
Доповідач: Ситников О.Ф.   

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

            27 жовтня 2009 року                                                                                м. Київ
                                                                                   

             Київський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:   

             головуючого судді:                                                      Ситникова О.Ф.   

             суддів:                                                                            Літвіної Н.М.

                                              Маслія В.І.   

             при секретарі:                                                               Ярмоленко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Міністерства з питань житлово-комунального господарства України про визнання незаконним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:  

Позивачі звернулися до суду з позовом до Міністерства з питань житлово-комунального господарства України про визнання незаконним та скасування наказу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2008 року позовні вимоги – задоволено частково, а саме:   

Визнано незаконним наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 «Про затвердження змін до наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року».

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, судом не повністю з’ясовані обставини, що мають значення для справи, тому вона підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, про закриття провадження по справі.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідача від інших учасників процесу до суду апеляційної інстанції в установлений судом строк не надійшло.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач в листопаді 2007 року звернувся до виконавчого комітету Прилуцької міської ради із заявою про відключення його квартири від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води.

В грудні 2007 року у відповіді на заяву виконавчим комітетом Прилуцької міської ради було відмовлено у відключенні квартири від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води відповідно до п. 2.2.3. «Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого теплопостачання» затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22.11.05р. зі змінами, внесеними згідно Наказу Міністерства з питань    житлово-комунального господарства №169 від 06.11.07р. відключення від системи ЦО і ГВП здійснюється лише за умови відключення всього будинку.

Однак позивач з зазначеним рішенням не погоджується, та вважає, що Наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлово-господарського України від 22.11.2005р. №4, яким затверджено «Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж центрального палення та постачання гарячої води при відмові споживачів від центрального теплопостачання» є незаконним.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції посилався на те, що хоча в даному випадку порушено цивільні права фізичних осіб щодо розпорядження майном, яке перебуває у приватній власності, відповідно до п.1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

При винесенні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції вбачав підстави для визнання незаконним наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007р. №169 «Про затвердження змін до наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005р. №4».

З такими висновками рішення суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погодитися не може виходячи з наступного:

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо: у провадженні цього або іншого адміністративного суду є адміністративна справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

В судовому засіданні, під час розгляду справи колегією суддів апеляційної інстанції, представником відповідача було надано дві копії рішень Окружного адміністративного суду м. Києва у справах № 8/498 за зверненням громадянина України (фізичної особи) ОСОБА_5. до Кабінету Міністрів України та Міністерства з питань житлово-комунального господарства України про визнання незаконним постанови № 1268 від 31.10.2007 року та наказу № 169 від 06.11.2007 року, а також рішення № 8/271 за зверненням громадянина України (фізичної особи) ОСОБА_4. до Кабінету Міністрів України та Міністерства з питань житлово-комунального господарства України про визнання незаконним постанови № 1268 від 31.10.2007 року та наказу № 169 від 06.11.2007 року.

Відповідно, рішенням від 03.10.2008 року по справі № 8/271 за зверненням громадянина України (фізичної особи) ОСОБА_5. до Кабінету Міністрів України та Міністерства з питань житлово-комунального господарства України про визнання незаконним постанови № 1268 від 31.10.2007 року та наказу № 169 від 06.11.2007 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5. відмовлено у повному обсязі.

Також, рішенням від 05.06.2009 року по справі № 8/498 за зверненням громадянина України (фізичної особи) ОСОБА_4. до Кабінету Міністрів України та Міністерства з питань житлово-комунального господарства України про визнання незаконним постанови № 1268 від 31.10.2007 року та наказу № 169 від 06.11.2007 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4. відмовлено у повному обсязі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в обох випадках, суд першої інстанції посилався на безпідставність та недоведеність вимог позивачів щодо підстав для скасування оскаржуваного нормативно правового акту.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суддя суду першої інстанції приймаючи позовну заяву до провадження не врахував ту обставину, що по даній справі існує вже два рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, за тих же підстав.

Тобто, існує рішення про вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а саме: щодо оскарження громадянами України законності наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 169 від 06.11.2007 року.

Враховуючи викладене, а також вимоги ст. 155 КАС України, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апелянта підлягають частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню, а провадження по справі закриттю.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 203, 205, 206 КАС України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України задовольнити частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2008 року скасувати.

Провадження по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Міністерства з питань житлово-комунального господарства України про визнання незаконним та скасування наказу закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий:                                         Ситников О.Ф.
Судді:                                              Літвіна Н.М.
Маслій В.І.
« Останнє редагування: 20 Лютого 2011, 21:58:04 від Перо »
Записаний

Перо

  • Супермодератор
  • *****
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 8691
    • Перегляд профілю

Цитувати
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 09.06.2008 р.                                                                                             № 2/34 
За позовом   
   ОСОБА_1

до Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України   

про  визнання незаконним та скасування правового акту

Головуючий Суддя  Келеберда В.І.

Судді : Добрянська Я.І.
 Кочан В.М.
Секретар Мельникова Л.В.

Представники:
Від позивача:          ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3
Від позивача:ОСОБА_4
Від відповідача: ОСОБА_5. (довіреність №5/9-5 від 10.01.08р.)         

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулись  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з позовом до Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України про визнання незаконним та скасування Наказу Міністерства  будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України «Про затвердження порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання»№4 від 22.11.05р. з наступними змінами та доповненнями.

          В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що рішення суб'єктів владних повноважень повинні бути прийняті на підставі та у відповідності із Конституцією України та законами України, однак оскаржувальний позивачем наказ «Про затвердження порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання»№4 від 22.11.05р. прийнятий без врахування інтересів власників окремих житлових приміщень та з порушенням їх прав щодо вільного користування та розпорядження майно, тому, позивач вважає його незаконним та просить суд скасувати.

Крім того, в судовому засіданні від представника позивача надійшло клопотання про зміну позовних вимог, відповідно до якого, він просить визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 06 листопада 2007 року №169 «Про затвердження Змін до наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005р. №4».

Міністерство з питань житлово-комунального господарства України в судовому засіданні надало клопотання про заміну сторони у провадженні з Мінбуду на Мінжитлокомунгосп. Ухвалою від  14.05.2008р. №2/34 клопотання було задоволено, то замінено неналежного відповідача Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на належного -Міністерство з питань житлово-комунального господарства України.

Відповідач Міністерство житлово-комунального господарства України проти позову заперечує, вважає його безпідставним та необґрунтованим.   Оскільки, система опалення відноситься до сантехнічного обладнання, власник квартири не  має право  змінювати систему опалення та здійснювати відключення від мереж централізованого опалення. Крім того, будь-яке втручання в систему опалення шляхом зміни гідравлічного опору порушує права інших мешканців оскільки зачіпає їхні конституційні права та інтереси.

          Розглянувши подані стороною документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, Окружний адміністративний суд м. Києва -

ВСТАНОВИВ:

Позивач в листопаді  2007 року звернувся до виконавчого комітету Прилуцької міської ради із заявою про відключення його квартири від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води.

В грудні 2007року у відповіді на заяву виконавчим комітетом Прилуцької міської ради було відмовлено у відключенні квартири від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води відповідно до п. 2.2.3. «Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого теплопостачання»затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22.11.05р. зі змінами, внесеними згідно Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства №169 від 06.11.07р. відключення від системи ЦО і ГВП здійснюється лише за умови відключення всього будинку.

Однак позивач з зазначеним рішенням не погоджується, та вважає, що Наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлово-господарського України від 22.11.2005р. №4, яким затверджено «Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж  центрального палення та постачання гарячої води при відмові споживачів від центрального теплопостачання»є незаконним.

Відповідач в обґрунтування заперечень на позовну заяву зазначає. Питання відключення мереж центрального опалення та постачання гарячої води в багатоповерхових житлових будинках регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення,  постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630, Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Мінбуду від 22.11.2005р. №4, із змінами наказом Мінжитлокомунгоспу від 06.11.2007р. №169, а також СНиП  2.04.05-90* Опалення, вентиляція і кондиціювання.

Крім того, при проектуванні будинку закладається і засіб теплопостачання згідно з вимогами відповідних будівельних норм. Система опалення відноситься  до сантехнічного обладнання, власник квартири не має право самовільно змінювати систему опалення та здійснювати відключення від мереж. Відключення окремих квартир по стояку призводить до розбалансування гідравлічного режиму роботи внутрішньо будинкової системи опалення, перерозподілу теплоносія, що є причиною зменшення подачі теплоносія на інші стояки і, як наслідок цього, скарг споживачів на незадовільне опалення.  Тобто, якщо сам будинок містить 100%  теплоти, то на кожну квартиру йде певна кількість теплоти. У разі ж  відключення однієї квартири від цілісної взаємодіючої системи, інші мешканці квартир будуть отримувати вже не 100% від будинку. Тому на думку відповідача, заявлені позовні вимоги, що оскаржувальний наказ порушує право позивача на вільне та незалежне від будь-кого користування та розпорядження належним йому майном є безпідставними, некоректними та необґрунтованими.

Суд не погоджується з позицією відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.  Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

          Позивачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 27 грудня 2003 року та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 30 грудня 2003 року.

          Відповідно до ч. 1. 2, 6 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Це означає, що власник може чинити стосовно своєї речі усе, що не заборонено законом або не суперечить соціальній природі власності. Воля власника щодо реалізації влади над річчю, тому числі і над нерухомою, виражається у володінні, користуванні і розпорядженні нею.

          Своє право на річ власник здійснює завжди своєю владою та у своєму (власному) інтересі. Незважаючи на передбачене цивільним законодавством право власника вільно користуватися та розпоряджатися належним йому майном, оскаржуваний наказ обмежує таке право шляхом заборони окремому власнику (співвласникам) відокремленого приміщення вибирати спосіб опалення житлового приміщення, пов'язуючи такий вибір із волею власників інших окремих житлових приміщень багатоквартирного будинку. В такому випадку воля власника розпоряджатися квартирою на свій розсуд обмежується бажанням або небажанням інших власників в такий же самий спосіб обігрівати приміщення.

          Власник майна, права якого суттєво порушені, відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Таке право особи реалізується шляхом звернення до суду з позовом про захист свого порушеного права та усунення будь-яких перешкод у вільному та на власний розсуд користуванні та розпорядженні майном. Власник також має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акту, що порушує право власності. Таке право передбачено ст. 393 Цивільного кодексу України, де вказано, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника визнається судом незаконним та підлягає скасуванню. Оскаржуваний наказ порушує наше право на вільне та незалежне від будь-кого користування та розпорядження належним нам майном, оскільки дає право на відключення від мереж централізованого опалення лише за згодою інших співвласників багатоквартирного будинку.

Відносини щодо отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються між власниками окремих житлових приміщень та постачальниками таких послуг на підставі договорів про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, укладеними між конкретними споживачами та комунальними підприємствами, які надають такі послуги. Згідно вище зазначених договорів виконавці, тобто комунальні підприємства, зобов'язуються надавати споживачам вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а споживачі зобов'язуються своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором. У разі порушення умов договору однією із сторін договір може бути розірваний. Підставами для розірвання договору з ініціативи споживача може згідно п. 2е) Типового договору «Правил надання послуг з централізованого опалення постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, зникнення потреби в отриманні послуги, або відмова споживача від користування послугами, або невиконання умов договору  виконавцем. Тому, оскільки позивача не задовольняє якість послуг наданих виконавцем і ми виявили намір розірвати договір про отримання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відокремитися від мережі централізованого опалення.

Враховуючи вимоги ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суб'єктів владних повноважень повинні бути прийняті на підставі та у відповідності із Конституцією та законами України, обгрунтовано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи.

Однак в даному випадку Наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22 листопада 2005 року «Про затвердження порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання»прийнятий без врахування інтересів власників окремих житлових приміщень та з порушенням їх прав щодо вільного користування та розпорядження майном.

Тому, враховуючи все викладене на підставі «Правил надання послуг з централізованого постачання, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України «Про затвердження порядку включення окремих житлових будинків від теплових мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання»прийнятий без врахування інтересів власників окремих житлових приміщень та з порушенням прав щодо вільного користування та  розпорядження майном.

Відповідно до ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом. Право особи на звернення до суду, у тому числі адміністративного, на захист її прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом є одним із найважливіших прав, гарантованих Конституцією України.  Законодавством про судоустрій, Кодексом адміністративного судочинства України гарантується усім суб'єктам правовідносин захист їх прав , свобод і законних інтересів. Кожен має право звернення до суду і будь-які угоди про відмову від звернення є недійсним.

За обставини, коли права позивача, як власника квартири, були порушені оскаржувальним ним актом суб'єкта владних повноважень, то відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи  бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Незважаючи на те, що в даному випадку порушено цивільні права фізичних осіб щодо розпорядження майном, яке перебуває у приватній власності, відповідно до п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Враховуючи все вищенаведене, суд вбачає підстави у визнанні незаконним наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007р. №169 «Про затвердження змін до наказу Міністерства будівництва, архітектури  та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005р. №4».

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)          на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

    2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

   3) обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

    4) безсторонньо (неупереджено);

    5) добросовісно;

    6) розсудливо;

    7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

    8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

    9) з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення;

    10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

          Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 8 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині, та з урахуваннямвимог цієї норми, суд не вбачає підстав для задоволення вимог щодо скасування оскаржувального акту.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу,  відповідач не надав суду належних доказів  щодо правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163, 171 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити частково.

2.          Визнати незаконним наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року №169 «Про затвердження змін до наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 р. №4».

3.          В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4.          Судові витрати в розмірі 3,40 грн. покласти на користь позивача.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Головуючий Суддя     
В.І. Келеберда                                       
Судді Я.І. Добрянська                                         
В.М. Кочан

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі -20.06.2008р.

 
« Останнє редагування: 20 Лютого 2011, 21:58:24 від Перо »
Записаний

Перо

  • Супермодератор
  • *****
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 8691
    • Перегляд профілю

 
Цитувати
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА
01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 05.06.2009 р.                                                                                 № 8/498

Окружний адміністративний суд міста Києва колегією суддів Пилипенко О.Є.(головуючий), Арсірій Р.О., Кочан В.М., при секретарі Коваль А.В.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи
За позовом   
ОСОБА_1

До   
1)          Кабінету Міністрів України 2)          Міністерства з питань житлово-комунального господарства України

Провизнання протиправною та скасування Постанови від 31.10.2007 р.  № 1268 (в частині) та визнання протиправним та скасування Наказу від 06.11.2007 р. № 169 (в частині)   

За участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_2. за дов. від 22.10.2008 р.
від відповідача 1: ОСОБА_3. за дов. № 29-22/171 від 23.12.2008 р.
від відповідача 2: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, Міністерства з питань житлово-комунального господарства України про визнання протиправною та скасування Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 р. № 1268 «Про внесення змін до правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення»в частині внесення змін до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630, а саме скасування пунктів 1, 2 та 3 Змін до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення; визнання протиправним та скасування Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 169 від 06.11.2007 р. «Про затвердження Змін до наказу Мінбуду України від 22.11.2005 р. № 4»в частині внесення змін до Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, а саме скасування п. 1, п.п.2.1. та 2.2. п. 2, п.п.3.1., 3.2., 3.3. п.3 Змін до Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні постанова та наказ порушують право позивача на вільне та незалежне від будь-кого користування та розпорядження належним йому майном, оскільки дає право на відключення від мереж: централізованого опалення лише за згодою інших співвласників багатоквартирного будинку.

Відповідач 1 надав письмові заперечення на позов, просив суд відмовити у задоволенні позову, зазначив, що оскаржувана постанова прийнята в межах повноважень відповідача та відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідач 2 проти позовних вимог заперечував, свою позицію виклав у письмових запереченнях на адміністративний позов, вважає, позов безпідставним та необґрунтованим, а тому просив суд відмовити у задоволенні позову.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Позовні вимоги заявлено про визнання протиправною та скасування Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 р. № 1268 (в частині) та визнання протиправним та скасування Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 р. № 169 (в частині).

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно -правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом. 

Згідно ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 р. № 1268 «Про внесення змін до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення»в частині внесення змін до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою від 21.07.2005 р. № 630, а саме скасування пунктів 1, 2 та 3 Змін до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 113, п. 5 ст. 116 Конституції України та абз.1 п. 1 ст. 21 Закону України “Про Кабінет Міністрів України”(у редакції на момент прийняття оскаржуваної постанови) Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який забезпечує проведення державної економічної політики.

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про теплопостачання" до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері теплопостачання належать розробка та реалізація державної політики у сфері теплопостачання.

Частиною 2 ст. 15 зазначеного Закону передбачено, що державне регулювання у сфері теплопостачання здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують, зокрема Кабінет Міністрів України та центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством.

Статтею 117 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Постанова Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 р. № 1268 "Про внесення змін до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" вносить зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р.        № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", а саме були внесені наступні зміни:

1.          У назві розділу “Відключення від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води у квартирах багатоквартирних будинків з ініціативи споживача” слова “у квартирах багатоквартирних будинків з ініціативи споживача” замінено словами “багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів”.

2.          У пункті 24 слова “Споживач може” замінити словами “Споживачі можуть”.

3.          В абзаці першому пункту 25 слово “споживача” замінено словом “споживачів”.

4.          Доповнено пункт 26 після слова “здійснюється” словами “у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України “Про теплопостачання” схемою теплопостачання”.

5.          Пункт 27 викладено у такій редакції:

“27. Витрати, пов'язані з відключенням від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води, а також встановленням індивідуальних (автономних) систем опалення, відшкодовується споживачами відповідно до калькуляції, складеної виконавцем.”.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме доказів наданих відповідачем 1 (довідка про погодження проекту постанови від 18.10.2007 р.), оскаржувана постанова була погоджена з Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерством економіки України, Міністерством юстиції України, Міністерством фінансів України, Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, Антимонопольним комітетом України, Держспоживстандартом, Держгірпромнаглядом, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерством палива та енергетики України, Міністерством охорони здоров'я України, Мінрегіонбудом.

Позивач в обґрунтування своєї позиції зазначає, що положення оскаржуваної постанови не відповідають вимогам Закону України “Про житлово-комунальні послуги” та Закону України “Про теплопостачання”.

У наданій суду пояснювальній записці до проекту постанови Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення” від 18.07.2008 р. зазначено що прийняття вказаної постанови сприятиме впровадженню норм Закону України "Про теплопостачання", припиненню практики хаотичного відключення окремих у житлових будинках та прийняттю, у разі потреби, про відключення систем централізованого теплопостачання лише житлових будинків у цілому.

Відповідач 1 зазначив, що проект постанови був розміщений на офіційній Інтернет - сторінці Мінжитлокомунгоспу у вересні 2007 року. За результатами такого розміщення до Міністерства надходили відповідні зауваження від місцевих органів виконавчої влади, які враховувалися під час доопрацювання проекту постанови у робочому порядку.

Позивач стверджує, що оскаржувана постанова суперечить Закону України "Про житлово-комунальні послуги", однак не вказує, яким саме положенням зазначеного закону вона не відповідає.

Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»встановлені права та обов'язки споживача, оскаржувана постанова не забороняє користуватися правами споживача, визначеними цією статтею.

Крім того, п. 3 висновку Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630" від 09.10.2007 р. встановлено, що проект оскаржуваної постанови Кабінету Міністрів України відповідає актам законодавства, що мають вищу юридичну силу.

Вимоги щодо визнання протиправним та скасування Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 169 від 06.11.2007 р. «Про затвердження Змін до наказу Мінбуду України від 22.11.2005 р. № 4»в частині внесення змін до Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, а саме скасування п. 1, п.п.2.1. та 2.2. п. 2, п.п.3.1., 3.2., 3.3. п. 3 Змін до Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до Положення про Міністерство з питань житлово-комунального господарства України (далі - Мінжитлокомунгосп), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 р. № 717, Мінжитлокомунгосп є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінжитлокомунгосп є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у сфері житлово-комунального господарства, житлової політики та міського електричного транспорту (трамвай, тролейбус).

Мінжитлокомунгосп відповідно до покладених на нього завдань розробляє і подає Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, житлової політики; розробляє та подає в установленому порядку проекти нормативно-правових актів у сфері житлово-комунального господарства.

Питання відключення мереж централізованого опалення та постачання гарячої води в багатоповерхових житлових будинках регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630, Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Мінбуду від 22.11.2005 р. № 4, а також СНиП 2.04.05.-91* Отопление, вентиляция и кондиционирование.

При    проектуванні    будинку    закладається    і   засіб    теплопостачання    - централізоване теплопостачання, згідно з вимогами відповідних будівельних норм щодо питань влаштування системи опалення, всі стояки та внутрішні розподільчі мережі при проектуванні гідравлічно ув'язані для забезпечення стабільної роботи системи опалення будинку.

До технічного обладнання в будинку відносяться інженерні комунікації та технічні пристрої, які забезпечують санітарно-гігієнічні умови та безпечну експлуатацію квартир (загальні будинкові мережі тепло-, водо-, газо-, електропостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для домовидалення, ліфти, центральні розподільчі щити електропостачання, а також елементи благоустрою прибудинкової території).

Система опалення відноситься до сантехнічного обладнання, власник квартири не має права самовільно змінювати систему опалення та здійснювати відключення від мереж централізованого опалення. Опалення є системою, яка гідравлічно та теплотехнічно об'єднує всі квартири.

Відключення окремих квартир по стояку призводить до розбалансування гідравлічного режиму роботи внутрішньобудинкової системи опалення, перерозподілу теплоносія, що є причиною зменшення подачі теплоносія на інші стояки. Тобто, якщо сам будинок містить 100% теплоти, то на кожну квартиру йде певна кількість теплоти, певний відсоток. У разі ж відключення однієї квартири від цілісної взаємодіючої системи, інші мешканці квартир будуть отримувати вже не 100% тепла від будинку. Основна кількість теплоти йде саме від цілого будинку, від його невід'ємних частин - квартир, завдяки цьому йде зворотна віддача на всі квартири будинку.

Більше того, при будівництві самого будинку, для системи централізованого опалення використовуються певні види труб, фізичні характеристики яких наведені у згаданих СНиП 2.04.05-91* так, труби повинні витримувати випробування на стійкість при постійному внутрішньому тиску при умовах, що містяться у таблиці 2 Додатку 25 СНиП 2.04.05-91*. Будь-які зміни тиску можуть призвести до не передбачуваних наслідків.

Позивач у своїй позовній заяві посилається на те, що право споживача на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій поставлено не лише в залежність від наявності відповідної технічної можливості, але і у залежність від наявності волевиявлення усіх споживачів -мешканців будинку, що є прямим порушенням його прав як власника, вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд.

Так, це законне право кожної людини, але не лише позивача, адже будинок не належить позивачу, сім'ї позивача на праві власності, вони є власниками квартири в будинку. Будь-яке втручання в систему опалення шляхом зміни гідравлічного опору (від'єднання від системи централізованого опалення) порушує права інших мешканців.

Зміни до постанови № 630 та наказу № 4 внесені з метою впорядкування питань, що виникають під час надання дозволів на влаштування індивідуального опалення, та з метою запобігання виникнення надзвичайних ситуацій у житловому фонді.

Таким чином, відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання проводиться у разі:

- згоди всіх власників житлового будинку;

- затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту;

- технічної можливості влаштування індивідуального опалення;

- якщо проект індивідуального (автономного) теплопостачання відповідає вимогам чинних нормативних документів.

Також слід зазначити, що внесення змін до оскаржуваних постанови № 630 та наказу       № 4 було необхідне для забезпечення виконання Закону України „Про теплопостачання" (у частині наявності схем перспективного розвитку систем теплопостачання населених пунктів), Цивільного кодексу України (у частині використання спільної сумісної власності у багатоквартирному житловому будинку, до якої належить внутрішньобудинкова система опалення), та врегулювання питань з частині механізму надання дозволів на відключення від систем централізованого опалення та гарячого водопостачання для зупинення практики хаотичних відключень окремих приміщень житлових будинків.

Отже, із внесенням змін дотримано вимог зазначених актів законодавства України та забезпечено належне теплопостачання житлових будинків.

Мінжитлокомунгосп у своїх запереченнях на позов зазначило, що несанкціоноване втручання у роботу системи опалення шляхом відключення від централізованого теплопостачання є правопорушенням, яке є підставою для відшкодування майнової (моральної) шкоди власникам інших квартир у багатоквартирному житловому будинку й стягненню штрафу.

Так, частиною другою статті 383 Цивільного кодексу України передбачено, що власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Таким чином, здійснення власником квартири своїх прав обмежується правами   власників  інших   квартир   у   багатоквартирному   житловому будинку та санітарно-технічними вимогам і правилам експлуатації будинку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищенаведене, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача, адже відповідачі як суб'єкти владних повноважень приймаючи спірні постанову та наказ діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства України.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, тому  у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;  з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно;  розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої  статті  71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами,  які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідачів.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

На підставі ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
 
Головуючий суддя О.Є. Пилипенко
Суддя Р.О. Арсірій
Суддя В.М. Кочан

Дата підписання повного тексту постанови: 19.06.2009 р.

 
« Останнє редагування: 20 Лютого 2011, 21:58:49 від Перо »
Записаний

Перо

  • Супермодератор
  • *****
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 8691
    • Перегляд профілю

Цитувати
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 03.10.2008 р.                                                                                              № 8/271

Окружний адміністративний суд міста Києва колегією суддів  Пилипенко О.Є.(головуючий), Винокуров К.С., Степанюк А.Г., при секретарі Коваль А.В.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи
За позовом   
ОСОБА_1
До   
1)          Кабінету Міністрів України
2)          Міністерства з питань житлово-комунального господарства України

Провизнання незаконними постанови № 1268 від 31.10.2007 р. та наказу        № 169 від 06.11.2007 р.   

За участю представників сторін

позивач: ОСОБА_1 паспорт с. НОМЕР_1
від позивача ОСОБА_2 за дов. від 01.02.2008 р.
від відповідача 1: ОСОБА_3 за дов. № 29-22/1097 від 27.12.2007 р.
від відповідача 2: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, Міністерства з питань житлово-комунального господарства України про визнання незаконними Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 р. № 1268 «Про внесення змін до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення»та Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 р. № 169 «Про затвердження змін до наказу Мінбуду України від 22.11.2005 р. № 4», що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.11.2007 р. № 1320/14587.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані акти суперечать нормам Конституції України, а також вимогам законів України, а отже, є незаконними. В обґрунтування своєї позиції, зазначив, що спірні акти, виключають впровадження систем автономного та індивідуального опалення споживачами, суперечать принципу поєднання централізованих та децентралізованих систем теплопостачання. Позивач стверджує, що спірні постанова та наказ порушують його право на вільне та незалежне від будь-кого користування та розпорядження належним йому майном, оскільки дає право на відключення від мереж: централізованого опалення лише за згодою інших співвласників багатоквартирного будинку.

Відповідач 1 надав письмові заперечення на позов, просив суд відмовити у задоволенні позову, зазначив, що оскаржувана постанова прийнята в межах повноважень відповідача та відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідач 2 проти позовних вимог заперечував, свою позицію виклав у письмових запереченнях на адміністративний позов, вважає позов безпідставним та необґрунтованим, а тому просив суд відмовити у задоволенні позову.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Позовні вимоги заявлено про визнання незаконними Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 р. № 1268 та Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 р. № 169.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно -правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом. 

Згідно ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Щодо позовних вимог про визнання незаконною Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 р. № 1268 «Про внесення змін до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення»необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 113, п. 5 ст. 116 Конституції України та абз.1 п. 1 ст. 21 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»(у редакції на момент прийняття оскаржуваної постанови) Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який забезпечує проведення державної економічної політики.

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про теплопостачання" до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері теплопостачання належать розробка та реалізація державної політики у сфері теплопостачання.

Частиною 2 ст. 15 зазначеного Закону передбачено, що державне регулювання у сфері теплопостачання здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують, зокрема Кабінет Міністрів України та центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством.

Статтею 117 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Постанова Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 р. № 1268 "Про внесення змін до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" вносить зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р.        № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", а саме були внесені наступні зміни:

1.          У назві розділу «Відключення від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води у квартирах багатоквартирних будинків з ініціативи споживача»слова «у квартирах багатоквартирних будинків з ініціативи споживача»замінено словами «багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів».

2.          У пункті 24 слова «Споживач може»замінити словами «Споживачі можуть».

3.          В абзаці першому пункту 25 слово «споживача»замінено словом «споживачів».

4.          Доповнено пункт 26 після слова «здійснюється»словами «у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання»схемою теплопостачання».

5.          Пункт 27 викладено у такій редакції:

«27. Витрати, пов'язані з відключенням від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води, а також встановленням індивідуальних (автономних) систем опалення, відшкодовується споживачами відповідно до калькуляції, складеної виконавцем.».

Як вбачається з матеріалів справи, а саме доказів наданих відповідачем 1 (довідка про погодження проекту постанови від 18.10.2007 р.), оскаржувана постанова була погоджена з Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерством економіки України, Міністерством юстиції України, Міністерством фінансів України, Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, Антимонопольним комітетом України, Держспоживстандартом, Держгірпромнаглядом, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерством палива та енергетики України, Міністерством охорони здоров'я України, Мінрегіонбудом.

Позивач в обґрунтування своєї позиції зазначає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам Закону України «Про житлово-комунальні послуги»та Закону України «Про теплопостачання».

У наданій суду пояснювальній записці до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення»від 18.07.2008 р. зазначено що прийняття вказаної постанови сприятиме впровадженню норм Закону України "Про теплопостачання", припиненню практики хаотичного відключення окремих у житлових будинках та прийняттю, у разі потреби, про відключення систем централізованого теплопостачання лише житлових будинків у цілому.

Відповідач 1 зазначив, що проект постанови був розміщений на офіційній Інтернет-сторінці Мінжитлокомунгоспу у вересні 2007 року. За результатами такого розміщення до Міністерства надходили відповідні зауваження від місцевих органів виконавчої влади, які враховувалися під час доопрацювання проекту постанови у робочому порядку.

Позивач стверджує, що оскаржувана постанова суперечить ч. 6 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", оскільки унеможливлює реалізацію права Позивача, як споживача теплової енергії та гарячої води, розірвати договір з комунальним підприємством, що надає такі послуги.

Частиною 6 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.

Оскаржувана постанова ніяким чином не стосується питання заключення/розірвання договорів про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення з комунальним підприємством, що надає такі послуги та тим більше не містить заборони на їх розірвання у порядку встановленому законом.

Крім того, п. 3 висновку Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630" від 09.10.2007 р. встановлено, що проект оскаржуваної постанови Кабінету Міністрів України відповідає актам законодавства, що мають вищу юридичну силу.

З огляду на викладене, оскаржувана постанова видана з дотриманням вимог Законів України «Про житлово-комунальні послуги»та «Про теплопостачання».

Також слід зазначити, що твердження позивача щодо створення оскаржуваними нормативно-правовими актами монопольного становища для підприємств теплопостачання комунальної та державної власності не відповідає дійсності з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Згідно з п. 1 ст. 3 вказаного Закону, основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що у сфері формування та реалізації конкурентної політики, сприяння розвитку конкуренції, нормативного і методичного забезпечення діяльності Антимонопольного комітету України та застосування законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має право, зокрема, погоджувати проекти нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, центральних і місцевих органів виконавчої влади, що можуть вплинути на конкуренцію.

У пункті 3 довідки  про погодження проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" від 18.10.2007 р. зазначено, що Антимонопольний комітет України повідомив, що оскільки запропоновані постановою зміни не впливають на конкуренцію, зазначений проект постанови не потребує погодження з Комітетом.

Отже, оскаржувана постанова ніяким чином не створює монопольного становища для підприємств теплопостачання комунальної та державної власності.

Вимоги щодо визнання незаконним Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 р. № 169 «Про затвердження змін до наказу Мінбуду України від 22.11.2005 р. № 4»суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до Положення про Міністерство з питань житлово-комунального господарства України (далі - Мінжитлокомунгосп), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 р. № 717, Мінжитлокомунгосп є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінжитлокомунгосп є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у сфері житлово-комунального господарства, житлової політики та міського електричного транспорту (трамвай, тролейбус).

Мінжитлокомунгосп відповідно до покладених на нього завдань розробляє і подає Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, житлової політики; розробляє та подає в установленому порядку проекти нормативно-правових актів у сфері житлово-комунального господарства.

Питання відключення мереж централізованого опалення та постачання гарячої води в багатоповерхових житлових будинках регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630, Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Мінбуду від 22.11.2005 р. № 4, а також СНиП 2.04.05.-91* Отопление, вентиляция и кондиционирование.

При    проектуванні    будинку    закладається    і   засіб    теплопостачання    - централізоване теплопостачання, згідно з вимогами відповідних будівельних норм щодо питань влаштування системи опалення, всі стояки та внутрішні розподільчі мережі при проектуванні гідравлічно ув'язані для забезпечення стабільної роботи системи опалення будинку.

До технічного обладнання в будинку відносяться інженерні комунікації та технічні пристрої, які забезпечують санітарно-гігієнічні умови та безпечну експлуатацію квартир (загальні будинкові мережі тепло-, водо-, газо-, електропостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для домовидалення, ліфти, центральні розподільчі щити електропостачання, а також елементи благоустрою прибудинкової території).

Система опалення відноситься до сантехнічного обладнання, власник квартири не має права самовільно змінювати систему опалення та здійснювати відключення від мереж централізованого опалення. Опалення є системою, яка гідравлічно та теплотехнічно об'єднує всі квартири.

Відключення окремих квартир по стояку призводить до розбалансування гідравлічного режиму роботи внутрішньобудинкової системи опалення, перерозподілу теплоносія, що є причиною зменшення подачі теплоносія на інші стояки. Тобто, якщо сам будинок містить 100% теплоти, то на кожну квартиру йде певна кількість теплоти, певний відсоток. У разі ж відключення однієї квартири від цілісної взаємодіючої системи, інші мешканці квартир будуть отримувати вже не 100% тепла від будинку. Основна кількість теплоти йде саме від цілого будинку, від його невід'ємних частин - квартир, завдяки цьому йде зворотна віддача на всі квартири будинку.

Більше того, при будівництві самого будинку, для системи централізованого опалення використовуються певні види труб, фізичні характеристики яких наведені у згаданих СНиП 2.04.05-91* так, труби повинні витримувати випробування на стійкість при постійному внутрішньому тиску при умовах, що містяться у таблиці 2 Додатку 25 СНиП 2.04.05-91*. Будь-які зміни тиску можуть призвести до не передбачуваних наслідків.

Позивач у своїй позовній заяві посилається на ст. 319 Цивільного кодексу України, яка закріпляє, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Так, це законне право кожної людини, але не лише позивача, адже будинок не належить позивачу, сім'ї позивача на праві власності, вони є власниками квартири в будинку. Будь-яке втручання в систему опалення шляхом зміни гідравлічного опору (від'єднання від системи централізованого опалення) порушує права інших мешканців.

Зміни до постанови № 630 та наказу № 4 внесені з метою впорядкування питань, що виникають під час надання дозволів на влаштування індивідуального опалення, та з метою запобігання виникнення надзвичайних ситуацій у житловому фонді.

Таким чином, відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання проводиться у разі:

- згоди всіх власників житлового будинку;

- затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту;

- технічної можливості влаштування індивідуального опалення;

- якщо проект індивідуального (автономного) теплопостачання відповідає вимогам чинних нормативних документів.

Також слід зазначити, що внесення змін до оскаржуваних постанови № 630 та наказу       № 4 було необхідне для забезпечення виконання Закону України „Про теплопостачання" (у частині наявності схем перспективного розвитку систем теплопостачання населених пунктів), Цивільного кодексу України (у частині використання спільної сумісної власності у багатоквартирному житловому будинку, до якої належить внутрішньобудинкова система опалення), та врегулювання питань з частині механізму надання дозволів на відключення від систем централізованого опалення та гарячого водопостачання для зупинення практики хаотичних відключень окремих приміщень житлових будинків.

Отже, із внесенням змін дотримано вимог зазначених актів законодавства України та забезпечено належне теплопостачання житлових будинків.

Мінжитлокомунгосп у своїх запереченнях на позов зазначило, що несанкціоноване втручання у роботу системи опалення шляхом відключення від централізованого теплопостачання є правопорушенням, яке є підставою для відшкодування майнової (моральної) шкоди власникам інших квартир у багатоквартирному житловому будинку й стягненню штрафу.

Так, частиною другою статті 383 Цивільного кодексу України передбачено, що власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Таким чином, здійснення власником квартири своїх прав обмежується правами   власників  інших   квартир   у   багатоквартирному   житловому будинку та санітарно-технічними вимогам і правилам експлуатації будинку.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, тому  у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;  з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно;  розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої  статті  71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами,  які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо  визнання незаконними Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 р. № 1268 та Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 р. № 169 задоволенню не підлягають, оскільки прийнята відповідно до вимог чинного законодавства та не порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

На підставі ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя                                                                                                            О.Є. Пилипенко
Суддя                                                                                                                           К.С. Винокуров
Суддя                                                                                                                           А.Г. Степанюк
« Останнє редагування: 20 Лютого 2011, 21:59:15 від Перо »
Записаний

Валентина

  • Активний Дописувач
  • ***
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 437
    • Перегляд профілю
    • Email

Є  питання.
- Чи було оприлюднено в ЗМІ оголошення про відкриття провадження судами першої інстанції по справам №2/34 від 09.06.2008р, 8/271 від 03.10.2008р. та 8/498 від 05.06.2009р.,а також щодо відкриття провадження судом апеляційної інстанції по справі №2-а-26651/08. від 27. жовтня 2009р.?
Непогано б було дізнатися чи оскаржувалась Ухвала КААС по справі № 2-а-26651/09 а також по справі 8/498, також визначитись щодо оприлюднення рішень судів У ЗМІ?
Я не пам ятаю норми стосовно обов язку суб єктів владних повноважень оприлюднювати оголошення про відкриття провадження та оголошення шодо прийнятих судом рішень, які набрали сили.
Записаний

Перо

  • Супермодератор
  • *****
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 8691
    • Перегляд профілю

Є  питання.
- Чи було оприлюднено в ЗМІ оголошення про відкриття провадження судами першої інстанції по справам №2/34 від 09.06.2008р, 8/271 від 03.10.2008р. та 8/498 від 05.06.2009р.,а також щодо відкриття провадження судом апеляційної інстанції по справі №2-а-26651/08. від 27. жовтня 2009р.?
Непогано б було дізнатися чи оскаржувалась Ухвала КААС по справі № 2-а-26651/09 а також по справі 8/498, також визначитись щодо оприлюднення рішень судів У ЗМІ?
Я не пам ятаю норми стосовно обов язку суб єктів владних повноважень оприлюднювати оголошення про відкриття провадження та оголошення шодо прийнятих судом рішень, які набрали сили.

Див. ст. 171 КАС. Про публікацію або відсутність такої можна дізнатися при ознайомленні в ОАС з вказаними справами, на які є посилання.
Записаний

ВАВАНчик

  • Гість

Цитувати
Я не пам ятаю норми стосовно обов язку суб єктів владних повноважень оприлюднювати оголошення про відкриття провадження та оголошення шодо прийнятих судом рішень, які набрали сили.
А в чем суть вопроса?
Цитувати
Стаття 171. Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень
....
3. У разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов'язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.
4. Оголошення повинно містити вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи.
5. Оголошення має бути опубліковано не пізніш як за сім днів до судового розгляду.
6. Якщо оголошення опубліковано своєчасно, вважається, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи. Скарги на судові рішення в цій справі таких осіб, якщо вони не брали участі у справі, залишаються без розгляду.
....
11. Резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Записаний

Юрій Васильович

  • Супермодератор
  • *****
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 9850
  • City: Бахмут (Артемівськ)
  • io_ua: Ник
    • Перегляд профілю

ВАСУ:
Цитувати
Керуючись статтями   220,   221,   227,   230,   231  Кодексу адміністративного  судочинства  України  (  2747-15   ),   колегія суддів У Х В А Л И Л А:

     Касаційну скаргу   К.В.В.  як  представника  П.О.І.,  П.Л.М., П.Д.О. задовольнити частково.

     Ухвалу Київського  апеляційного  адміністративного  суду  від 27 жовтня 2009 року ( v_022805-09 ) у справі - скасувати.

     Справу за позовом П.О.І.,  П.Л.М.,  П.Д.О.  до Міністерства з питань  житлово-комунального  господарства  України  про  визнання незаконним та скасування наказу ( z1478-05 )  повернути  на  новий розгляд до апеляційного суду.
http://zakon4.rada.gov.ua/rada/show/v5401760-11
Записаний

Юрій Васильович

  • Супермодератор
  • *****
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 9850
  • City: Бахмут (Артемівськ)
  • io_ua: Ник
    • Перегляд профілю

В результаті перегляду  у позові відмовлено.  Рішення в ЄДРСР відсутнє, але є інше, що на те рішення посилається:
Цитувати
Категорія справи № 2а-10785/12/2670: Адміністративні справи.
Надіслано судом: 16.10.2012. Зареєстровано: 17.10.2012. Оприлюднено: 17.10.2012.
Дата набрання законної сили: 06.11.2012

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 Вн. № 27/202

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 жовтня 2012 року                     № 2а-10785/12/2670

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України   провизнання незаконними та скасування наказів №4 від 22.11.2005, №169 від 06.11.2007 Судова колегія у складі:

Головуючий суддя О.В.Головань,

судді О.О.Власенкова, О.В.Кротюк

Обставини справи:

          Позовні вимоги заявлені про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України "Про затвердження порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання" №4 від 22.11.05р.; визнання незаконним та скасування наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №169 від 06.11.07 р. "Про затвердження змін до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №4 від 22.11.05р.".

В судовому засіданні 11.10.12 р. оголошено ухвалу про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, оскільки до судового засідання не з'явився позивач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи (заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності позивача); судом заслухано пояснення представника відповідача; необхідності заслуховувати пояснення свідка чи експерта немає.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.11.05 р. Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України прийнято наказ №4, яким затверджено Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання.

06.11.07 р. Міністерством з питань житлово-комунального господарства України прийнято наказ №169 "Про затвердження Змін до наказу Мінбуду України від 22.11.05 №4".

Позивач - ОСОБА_1 - вважає вказані накази незаконними та просить їх скасувати з таких підстав.

Позивач стверджує, що оскаржувані накази порушують його право на вільне та незалежне від будь-кого користування та розпорядження належним йому майном, що є порушенням ст. 41 Конституції України, ст. 319 ЦК України.

Оскаржувані накази ці права обмежують шляхом заборони окремому власнику (співвласникам) відокремленого приміщення вибирати спосіб опалення житлових приміщень багатоквартирного будинку.

Позивач зазначає, що про існування оскаржуваних наказів він дізнався у квітні 2012р., отримавши відповідь від 23.04.12 р. №Б-556 Суворівської районної адміністрації Одеської міської ради, а саме.

03.04.12 р. позивач звернувся з заявою до Суворівської районної адміністрації Одеської міської ради (Міжвідомча комісія з питань відключення споживачів від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води) з проханням прийняти рішення про відключення його квартири від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води.

Вказаною відповіддю від 23.04.12 р. №Б-556 йому було відмовлено з посиланням на п. 2.2.3 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, згідно якого якщо заявником є власник, наймач (орендар) окремого приміщення, Комісія має право не розглядати його заяву до прийняття рішення про відключення від мереж централізованого теплопостачання всього будинку.

Відповідач - Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

Відповідач посилається на прийняття оскаржуваних наказів згідно вимог чинного законодавства; перед оприлюдненням нормативно-правових актів Міністерством юстиції України було проведено їх правову експертизу.

Згідно ст. 41 Конституції України та ст. 319 ЦК України позивач як власник квартири у багатоквартирному будинку не може використовувати своє право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

При проектуванні будинку закладається засіб теплопостачання -централізоване теплопостачання згідно з вимогами відповідних будівельних норм щодо питань влаштування системи опалення, всі стояки та внутрішні розподільчі мережі при проектуванні гідравлічно зв'язані для забезпечення стабільної роботи системи опалення будинку. Відключення окремих квартир по стояку призводить до розбалансування гідравлічного режиму роботи внутрішньобудинкової системи опалення, перерозподілу теплоносія, що є причиною зменшення подачі теплоносія на інші стояки, і, як наслідок, скарг мешканців багатоповерхових будинків на низький рівень якості надання послуг з опалення.

Саме тому п. 2.1 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання до заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку  системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення   будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку.

Також відповідач посилається на ту обставину, що оскаржуваний нормативно-правовий акт неодноразово був предметом судового розгляду на предмет його відповідності чинному законодавству, і в задоволенні позовних вимог щодо його скасування відмовлено.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтовані та не підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до Положення про Державний комітет України з питань житлово-комунального господарства, затвердженого Указом Президента України від 19.08.02 р. №723/2002 (чинного станом на 22.11.05 р.), основними завданнями Держжитлокомунгоспу України є:  участь у  формуванні  та  забезпечення  реалізації  державної житлової  політики,  державної  науково-технічної  та  економічної політики  у  сфері  житлово-комунального  господарства та міського електротранспорту; регулювання діяльності у сфері      централізованого водовідведення та водо-, теплопостачання; здійснення управління у     сфері  житлово-комунального господарства,  питної води  та  питного  водопостачання,  а  також міжгалузевої координації та функціонального регулювання з питань житлово-комунального господарства.

Відповідно до Положення про Міністерство з питань житлово-комунального господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від12.05.07 р. №717 (чинного станом на 06.11.07 р.), Мінжитлокомунгосп є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінжитлокомунгосп є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у сфері житлово-комунального господарства,житлової політики та міського електричного транспорту (трамвай, тролейбус).

Мінжитлокомунгосп відповідно до покладених на нього завдань розробляє і подає Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, житлової політики; розробляє та подає в установленому порядку проекти нормативно-правових актів у сфері житлово-комунального господарства.

Таким чином, оскаржувані накази прийняті в межах своїх повноважень центральними органами виконавчої влади, на які станом на час прийняття оскаржуваних наказів було покладено виконання відповідних функцій. 

Указом Президента України від 31.05.11 р. №633/2011 затверджено Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, згідно п. 3 якого основними завданнями Мінрегіону України є, в тому числі, формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах - житлово-комунального господарства, житлової політики, благоустрою населених пунктів, забезпечення технічного регулювання у сфері житлово-комунального господарства.

Таким чином, станом на час розгляду справи належним відповідачем є Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, яке є правонаступником органів центральної влади у сфері житлово-комунального господарства, що виконували ці повноваження станом на 2005-2007 р.р.

          Станом на 2005-2007 р.р. питання відключення мереж централізованого опалення та постачання гарячої води в багатоповерхових житлових будинках регулювалося Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.05 р. №630, Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Мінбуду від 22.11.05 р. № 4, а також СНиП 2.04.05.-91"Отопление, вентиляция и кондиционирование".

          Згідно вказаних актів при проектуванні будинку закладається і засіб теплопостачання -централізоване пеплопостачання, згідно з вимогами відповідних будівельних норм щодо питань влаштування системи опалення, всі стояки та внутрішні розподільчі мережі при проектуванні гідравлічно ув'язані для забезпечення стабільної роботи системи опалення будинку.

          До технічного обладнання в будинку відносяться інженерні комунікації та технічні пристрої, які забезпечують санітарно-гігієнічні умови та безпечну експлуатацію квартир (загальні будинкові мережі тепло-, водо-, газо-, електропостачання, бойлерні та елеваторні вузли,обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для домовидалення, ліфти, центральні розподільчі щити електропостачання, а також елементи благоустрою прибудинкової території).

          Система опалення відноситься до сантехнічного обладнання, власник квартири не має права самовільно змінювати систему опалення та здійснювати відключення від мереж централізованого опалення. Опалення є системою, яка гідравлічно та теплотехнічно об'єднує всі квартири.

          Відключення окремих квартир по стояку призводить до розбалансування гідравлічного режиму роботи внутрішньобудинкової системи опалення, перерозподілу теплоносія, що є причиною зменшення подачі теплоносія на інші стояки. Тобто, якщо сам будинок містить 100% теплоти, то на кожну квартиру йде певна кількість теплоти, певний відсоток. У разі ж відключення однієї квартири від цілісної взаємодіючої системи, інші мешканці квартир будуть отримувати вже не 100% тепла від будинку. Основна кількість теплоти йде саме від цілого будинку, від його невід'ємних частин - квартир, завдяки цьому йде зворотна віддача на всі квартири будинку.

          При будівництві самого будинку, для системи централізованого опалення використовуються певні види труб, фізичні характеристики яких наведені у згаданих СНиП 2.04.05-91. Так, труби повинні витримувати випробування на стійкість при постійному внутрішньому тиску при умовах, що містяться у таблиці 2 Додатку 25 СНиП 2.04.05-91. Будь-які зміни тиску можуть призвести до не передбачуваних наслідків.

          При прийнятті Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання та змін до нього згідно оскаржуваних наказів взято до уваги саме необхідність дотримання прав та інтересів всіх власників квартир у багатоквартиному будинку як користувачів спільної централізованої мережі опалення та постачання гарячої води, оскільки централізована система опалення та постачання гарячої води не може бути відключена в одній з квартир багатоквартирного будинку без наслідків для належного ї функціонування в інших.

          Ч. 2 ст. 383 Цивільного кодексу України передбачено, що власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

          Таким чином, законодавством передбачено випадки обмеження права власності власника квартири у багатоквартирному будинку, і оскаржувані накази прийняті саме з врахуванням вказаного обмеження.

          Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

          З врахуванням викладеного у суду відсутні підстави для висновку про порушення вказаних принципів під час прийняття оскаржуваних наказів, у зв'язку з чим з задоволенні позовних вимог суд відмовляє.

          Окремо суд зазначає, що наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України "Про затвердження порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання" №4 від 22.11.05р. та наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №169 від 06.11.07р. "Про затвердження змін до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №4 від 22.11.05р." неодноразово були предметом судового розгляду саме з тих підстав, з яких їх оскаржив позивач, і судовими рішеннями в задоволенні позовних вимог відмовлено.

          Зокрема, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.06.08 р. №2/34, якою визнано незаконним наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №169 від 06.11.07р., скасована постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.11 р., постановами Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.08 р. №8/271, від 05.06.09 р. №8/498, від 28.09.10 р. №2а-8505/10/2670  в задоволенні позовних вимог відмовлено; судові рішення набули законної сили. 

          На підставі вищевикладеного, ст. 160-163, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

          2. Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС України.

Головуючий Суддя                                                                      О.В. Головань

Судді                                                                                           О.О. Власенкова

                                                                                           О.В. Кротюк

Повний текст постанови

виготовлено і підписано 15.10.12 р.
Записаний
 


Мониторинг доступности сайта Host-tracker.com
email