Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Тетяна Academia]

Рішення судді Голосіївського райсуду цікаве тим, які норми ЦПК були застосовані при скасуванні с/н. Через майже рік після внесення змін до ЦПК суддя продовжував "жити по-старому".

(click to show/hide)

Заява про скасування судового наказу

18 квітня 2011 року мною було отримано судовий наказ про стягнення з мене заборгованості по квартплаті у розмірі ХХ грн. 68 коп., судового збору у розмірі 30 грн.75 коп., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 30 грн.00.коп.

Із судовим наказом не погоджуюсь, вважаю вимоги стягувача повністю незаконними та необґрунтованими, подаю заяву про скасування судового наказу з наступних підстав.

1.
Згідно статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

При видачі судового наказу суд фактично позбавив мене можливості надати докази, які могли б вплинути на рішення справи по суті. Я був позбавлений права заперечувати проти вимог, які виходять за межі позовної давності, оскільки розгляд заяв про застосування позовної давності передбачений лише в рамках позовного провадження. Також суд позбавив мене права заперечувати проти незаконних та необґрунтованих вимог стягувача.

2.
Згідно статті 95 ЦПК України,  із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Виходячи з наявних у матеріалах справи доказів слід прийти висновку про відсутність у стягувача КП «ЖЕО-112» права вимоги по стягненню боргу за житлово-комунальні послуги.
 
Правовівдносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, є предметом регулювання спеціального Закону України “Про Житлово-комунальні послуги”.
Згідно статті 19 цього Закону:
1. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
2. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
3. Виробник послуг може бути їх виконавцем.
4. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Згідно статті 29 цього Закону, 
1. Договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.
2. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.
3. Процедура погодження умов договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.

При укладанні договору повинні бути дотримані вимоги статті 26 цього Закону, а саме: сторонами повинні бути узгоджені вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг, тощо.

При цьому повинен бути дотриманий принцип відкритості, доступності та прозорості структури цін/тарифів для споживачів та суспільства.

На виконання вимог прикінцевих положень цього Закону Кабінет Міністрів України розробив і затвердив Постановами № 560 від 12.07.2005 року, № 630 від 21.07.2005 року, № 529 від 20.05.2009 року “Типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій” та “Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення”.

Згідно статті 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти:
1) правочини між юридичними особами;
2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;
3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;
4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Згідно п.1 статті 648 ЦК України, зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Для підтвердження свого права вимоги стягувач повинен був надати докази про те, що:
- стягувач є учасником правовідносин у сфері житлово-комунальних послуг (власник, споживач, виконавець, виробник, балансоутримувач, управитель);
- у стягувача встановлені договірні правовідносини з боржником, між сторонами укладені письмові договори на надання житлово-комунальних послуг, які по формі та за змістом відповідають Типовим договорам.
 
Приймаючи рішення про видачу судового наказу, суд не звернув увагу на наступний факт. Стягувач не надав суду взагалі жодних доказів на підтвердження свого статусу у правовідносинах з споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, а також не надав доказів встановлених з боржником правовідносин. Між сторонами не існує договірних відносин, які є обов`язковими між споживачем та виконавцем житлово-комунальних послуг.

Виходячи з зазначеного слід прийти висновку про відсутність у стягувача КП «ЖЕО-112» права вимоги судового наказу щодо боржника Особа-1
 
Додатково слід врахувати наступне. Рішенням Київської міської ради від 09.09.2010 р. № 7/4819  «Про питання організації управління районами в місті Києві» припинені з 31 жовтня 2010 р. шляхом ліквідації районні в м. Києві ради та їх виконавчі органи, у тому числі Голосіївську районну в м. Києві раду. та Голосіївську районну в м. Києві державну адміністрацію.

На виконання рішення Київської міської ради від 09.09.2010 р. № 7/4819, розпорядженням виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 30.09.2010 р. № 787 “Про організаційно-правові заходи, пов'язані з виконанням рішення Київської міської ради від 09.09.2010 N 7/4819 "Про питання організації управління районами в місті Києві"” (Додаток 1) з 31 жовтня 2010 р. припинені шляхом ліквідації Голосіївська районна у місті Києві рада, Голосіївська районна у місті Києві державна адміністрація. Утворені з 31 жовтня 2010 р. комісії з припинення Голосіївської районної у м. Києві ради та Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації (ліквідаційні комісії). Також встановлено, що з 31 жовтня 2010 р. ліквідаційні комісії набувають усіх повноважень щодо прийняття кадрових, управлінських та розпорядчих рішень, розпорядження коштами та іншим майном, координації діяльності створених або підпорядкованих підприємств, які належали юридичним особам, що ліквідуються.

Стягувач не надав суду жодних доказів на підтвердження ліквідаційною комісією Голосіївської районної в м. Києві повноважень директора КП «ЖЕО-112» з 30.10.2010 вирішувати в судовому порядку будь-які спірні питання у відносинах між владою, створеними нею комунальними підприємствами та споживачами житлово-комунальних послуг.

Виходячи з зазначеного слід прийти до висновку про відсутність у стягувача КП «ЖЕО-112» з 30.10.2010 року повноважень для вирішення в судовому порядку будь-яких спорів зі  споживачами житлово-комунальних послуг.

3.
Як вбачається з наявних у справі доказів, суд не звернув увагу на наступний факт. Стягувачем у обґрунтування суми боргу надано таблицю невстановленої жодним нормативно-правовим актом форми, яка в силу ст. 59 ЦПК України не може бути належним доказом.

Відповідно до ч.1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч.2 ст. 58 ЦПК України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ч.2 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що  містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Тобто, належними доказами, відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 529 та від 12.07.2005 року № 560, мають бути розрахунки витрат, акти чи інші документи, які підтверджують надання послуг.
За таких умов стягувач повинен був надати такі документи, як:
- розрахунок нормативних витрат, пов'язаних і з утриманням будинку Адреса-1 та прибудинкової території урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинку Адреса-1 та прибудинкової території з забезпеченням прозорості визначення вартості усіх послуг з розрахунку на 1 кв. метр загальної площі квартири;
- вичерпний перелік послуг, що надається споживачам житлово-комунальних послуг з урахуванням Типового переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій;
- договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - договір про надання послуг), що передбачає надання послуг, перелік яких визначений за результатами громадських слухань згідно з Типовим переліком;
- копія рішення органу місцевого самоврядування, яким затверджено (погоджено) тариф, його структура, періодичність та строки надання послуг, який є невід'ємною частиною договору про надання послуг;
- дані лічильників холодного та гарячого водопостачання (квартирних, будинкових із визначенням частки боржника у загальному використанні) по місяцях;
- дані теплових лічильників (квартирних, будинкових із визначенням частки боржника у загальному використанні) по місяцях;
- копія державного акту про володіння чи постійне користування прибудинковою територією з зазначенням її площі і меж та, відповідно, частку боржника у цій прибудинковій території;
- інформацію про фактичне надання послуг, визначених у перерахованих вище переліках по місяцях та частки послуг, отриманих боржником;
- інформацію про нормативні, накладні витрати, загальновиробничі витрати, плановий прибуток по місяцях та частки боржника у цьому;
- акти чи будь-які інші документи, що підтверджують не тільки розрахунок, але й надання вказаних послуг.

4.
При розгляді заяви про скасування судового наказу слід врахувати наступне.
Всі розпорядження КМДА по встановленню, погодженню, затвердженню тарифів на житлово-комунальні послуги для мешканців Києва починаючи з жовтня 2006 року були прийняті з порушеннями вимог чинного законодавства та оскаржені до суду.

Розгляд деяких позовів мешканців Києва до суб`єктів владних повноважень завершений. Судовими рішеннями, які набрали законної сили, визнані недійсними, незаконними та скасовані низка тарифних розпоряджень КМДА. Зокрема, це такі рішення:
- Постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 06.03.2007 р. у справі № 2а-412/2007, Додаток 2 (набрала законної сили згідно ухвали КААС від 17.07.2008 року у справі № 22-а-16/08, Додаток 3);
- Постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 05.07.2007 р. у справі № 2а-166/2007 (Додаток 4) (набрала законної сили згідно ухвали КААС від 23.12.2008 року у справі № 22-а-5383/08, Додаток 5)
- Постанова КААС від 14.01.2009 року у справі № 22-а-5301/08 (Додаток 6), висновки якої підтверджені ухвалою ВАСУ від 29.03.2011 року № К-18726/09 (Додаток 7).

Одночасно слід врахувати, що до цього часу не завершені всі судові процеси по скасуванню тарифних розпоряджень КМДА (які приймались до січня 2011 року включно).

Додатково слід наголосити, що  на сьогоднішній день в м. Києві взагалі відсутні законні тарифи на житлово-комунальні послуги для населення. До прийняття КМДА 18.04.2008 року розпорядження  № 518 “Про визнання такими, що втратили чинність, окремих розпоряджень Київської міської державної адміністрації” (Додаток 8) чинними лишались тарифні розпорядження КМДА № 748 від 19.05.2000 р. та № 1245 від 20.06.2002 р. (зі змінами, що приймались до 2006 року).

Виходячи з зазначеного слід прийти до висновку щодо безпідставності нарахувань стягувачем боргу за відсутності законно встановлених тарифів на житлово-комунальні послуги для населення.

5.
 Розглядаючи питання стягнення боргу за ЖКП в місті Києві слід врахувати наступне. В структурі тарифу по утриманню будинків і споруд та прибудинкових територій одна з складових – вартість прибирання прибудинкової території. Однак для переважної більшості багатоквартирних будинків в місті Києві, в тому числі для будинку Адреса-1, не визначена прибудинкова територія, не встановлені її площа та межі. Земля під будинком та навколо нього не передана у власність чи постійне користування відповідно до вимог статей 42 та 116 Земельного кодексу України. Відсутні Державні акти, які б посвідчили право власності чи постійного користування земельною ділянкою відповідно до вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України. За таких умов плата за обслуговування прибудинкової території не повинна справлятись.

При прийнятті рішення про видачу судового наказу суд не звернув увагу на те, що стягувач не надав доказів щодо наявності, площі та меж прибудинкової території, плату за прибирання якої він вимагає. Я не визнаю нарахувань плати за прибирання території, якої взагалі немає.

6.
Щодо обґрунтування стягувачем суми боргу в у розмірі ХХ грн. 68 коп. слід зазначити наступне.

6.1.
В наданій стягувачем КП «ЖЕО-112» таблиці під назвою «Довідка» вих. № 41 від 14 лютого 2011 року про заборгованість по квартирній платі та сплати за комунальні послуги не вказані джерело походження та структура боргу, не надана інформація про вартісну базу нарахування боргу, а саме – не надані розміри тарифів на житлово-комунальні послуги, які діяли протягом періоду нарахування боргу та  підстави для їх застосування (перелік відповідних розпоряджень Київської міської державної адміністрації). Стягувачем не надано доказів на підтвердження законності здійснення ним будь-яких нарахувань за умови відсутності обов`язкового договору на надання житлово-комунальних послуг.

Додатково слід зазначити, що таблиця вих. № 41 від 14 лютого 2011 року суперечить вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». За відсутності договірних відносин між стягувачем та боржником, за відсутності узгодженого сторонами тарифу за житлово-комунальні послуги стягувач не надав суду первинних документів бухгалтерського обліку, які б підтвердили понесені стягувачем витрати на надання житлово-комунальних послуг в сумі стягуваного боргу.

6.2.
Судовий наказ виданий на стягнення суми боргу, яка виходить за межі позовної давності.
Відповідно до п. 7 статті 100 ЦПК України питання про відкриття наказного провадження або відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу суддя вирішує не пізніше наступного дня з дня надходження заяви до суду. Як вбачається з матеріалів справи, ухвала про відкриття наказного провадження була прийнята 12. 04.2011 року. Виходячи з зазначеного, строк позовної давності для вимог стягувача – квітень 2008 року.
Однак згідно наданої стягувачем таблиці вих. № 41 від 14 лютого 2011 року, за судовим наказом з боржника стягуються суми, які знаходяться за межами позовної давності, а саме:
- за період до січня 2008 року –грн. 55 коп.
- за січень 2008 року –грн. 53 коп.
- за лютий 2008 року –грн. 96 коп.
- за березень 2008 року –грн. 58 коп.

При видачі судового наказу суд не звернув увагу на ту обставину, що розгляд заяв про застосування позовної давності щодо вимог передбачений лише в позовному провадженні.

6.3.
Виконаної  раніше оплати стягувач безпідставно не врахував, а в заяві про видачу судового наказу вимагає повторно стягнути зазначену суму. Відмітка про наявність такої оплати відсутня як в стовпчиках оплати в таблиці вих. № 41 від 14 лютого 2011 року, так і в інформації, яку стягувач надав мені в листі вих. № 64 від 05.02.2010 року (Додаток 11) у відповідь на звернення вх. № 116 від 17.02.2010 року.

Встановлення обставин щодо дійсної суми оплати, подання сторонами доказів та дослідження їх належності, допустимості передбачені лише в позовному провадженні.

6.4.

Таким чином, слід прийти до висновку, що судовий наказ виданий за вимогою стягнути борг:
- за межами позовної давності;
- включаючи суму, яка була сплачена раніше, але стягувачем безпідставно не визнається і не враховується;

Викладені обставини та надані докази дають підстави стверджувати про наявність спору про право стягувача вимагати від боржника борг у розмірі ХХ грн. 68 коп. Вирішення питання  дійсної суми боргу повинно здійснюватись в рамках позовного провадження.

7.
Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Між боржником і стягувачем протягом тривалого часу існує спір про право стягувача вимагати оплату ЖКП та нараховувати борг за житлово-комунальні послуги, які фактично не надавались стягувачем боржнику.

Як вбачається зі скарги боржника до КП «ЖЕО-112» вх. № 529 від 17.08.2010 року (Додаток 13) та відповідей КП «ЖЕО-112» б/н від 09.09.2010 року та вих..№ 241 від 10.09.2010 року (Додатки 14, 15), протягом тривалого часу боржник з вини стягувача не має можливості користуватися пасажирським ліфтом. Згідно відповіді КП «ЖЕО-112», у вересні 2009 року стягувач повинен був здійснити перерахунок плати за ненадані послуги. Однак в  «Довідці»  вих. № 41 від 14 лютого 2011 року за вересень 2009 року не зазначено жодних сум по скасуванню зайво нарахованої плати за ненадані житлово-комунальні послуги.

Я заявляю, що готовий сплачувати за надані житлово-комунальні послуги, якщо стягувач доведе належним чином:
- факт надавання ним боржнику хоч якихось послуг;
- факт укладання відповідної обов`язкової угоди (договору) з боржником;
- кількісний та якісний склад фактично наданих послуг;
- відповідність цих послуг вимогам нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;
- відповідність тарифів, за якими нараховується плата, вимогам чинного законодавства.

Виходячи з зазначеного, у відповідності до вимог абз.2 п.8 статті 105(1) ЦПК України, прошу суд скасувати судовий наказ та роз'яснити, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті у позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову.

Додатки:
1. Копія Розпорядження КМДА від 30.09.2010 р. № 787 «Про організаційно-правові заходи, пов'язані з виконанням рішення Київської міської ради від 09.09.2010 N 7/4819 "Про питання організації управління районами в місті Києві"».
2. Копія Постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 06.03.2007 р. у справі № 2а-412/2007.
3. Копія ухвали КААС від 17.07.2008 року у справі № 22-а-16/08.
4. Копія Постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 05.07.2007 р. у справі № 2а-166/2007.
5. Копія ухвали КААС від 23.12.2008 року у справі № 22-а-5383/08.
6. Копія Постанови КААС від 14.01.2009 року у справі № 22-а-5301/08.
7. Копія ухвали ВАСУ від 29.03.2011 року у справі № К-18726/09.
8. Копія Розпорядження КМДА від 18.04.2008 року № 578 “Про визнання такими, що втратили чинність, окремих розпоряджень Київської міської державної адміністрації” .
9. Копія Заяви Особа-1 до КП «ЖЕО-112» вх. № 116 від 17.02.2010 року.
10. Копія квитанції № 47 Голосіївського відділення № 5398 Ощоадббанку України від 04.09.2009 року.
11. Копія відповіді КП «ЖЕО-112» вих. № 64 від 05.02.2010 року.
13. Копія Заяви Особа-1 до КП «ЖЕО-112» вх. № 529 від 17.08.2010 року.
14. Копія відповіді КП «ЖЕО-112» б/н від 09.09.2010 року.
15. Копія відповіді КП «ЖЕО-112» вих..№ 241 від 10.09.2010 року.

 
До цієї заяви додається її копія з усіма додатками для стягувача.

Заявник   Особа 1

[ВАВАНчик]

И пан ФРолов не знает что такое определение НЕ ОБЖАЛУЕТСЯ
Ну да ладно
Т.И. какая там сумма ? До 5000?
А то чтото не подают на меня они (КП ЖЕО-112).(у меня где-то 15000) 
Вот и интересно, больше чем у меня или меньше?

[Тетяна Academia]

Щодо апеляційного оскарження/неоскарження - то питання риторичне.
Яскравим в цьому рішенні є застосування в 2011 році (майже рік після судової реформи та появи в ЦПК норм про с/н по боргу за ЖКП) статті 106 (в старій редакції ЦПК).
В судовому засіданні - стан когнітивного дисонансу. Суддя Фролов абсолютно серйозно був обурений намірами боржника захищати та обгрунтовувати заяву про скасування с/н. Суддя був впевнений, що для скасування достатньо просто заяви 

[ВАВАНчик]

Сестра, ИМЯ:)
Тьфу: сумма долга (можно в ЛС)


ПС: слово ДОЛГА в кавычках есно

[Nimfa]

Суддя був впевнений, що для скасування достатньо просто заяви 

Може якраз в цьому він і правий? 

[ВАВАНчик]

Я тоже ТАК считаю

[Тетяна Academia]

Я цілком з вами погоджуюсь. Однак по ЦПК після так званої судової реформи - просто заяви недостатньо.