'ГРО-ЗА' - ГРОмадський правоЗАхисник

Please login or register.

Увійти
Розширений пошук  

Новини:

Для того, щоб надіслати запитання, реєстрація у форумі не потрібна.

Автор Тема: ВССУ: платіж (визнання боргу) в окремі періоди не перериває позовну давність  (Прочитано 3036 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Перо

  • Супермодератор
  • *****
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 8691
    • Перегляд профілю

Цитувати
Державний герб України

Ухвала

іменем україни

08 червня 2016 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого     Мартинюка В.І.,       

суддів:                Євтушенко О.І.,            Завгородньої І.М.,

                              Іваненко Ю.Г.,             Ситнік О.М.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Рубіжанське виробниче управління водопровідного господарства» Рубіжанської міської ради до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги централізованого водопостачання та водовідведення,

за касаційною скаргою Комунального підприємства «Рубіжанське виробниче управління водопровідного господарства» Рубіжанської міської ради, поданого директором Подгайко Г.І., на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 28 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 26 листопада 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року представник Комунального підприємства «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Рубіжанської міської ради (далі - КП «РВУВКГ») звернувся з позовом, який уточнив, до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги централізованого водопостачання та водовідведення станом на 01 листопада 2014 року в розмірі 17 383,05 грн, у тому числі: 12 668,39 грн основного боргу; 3 319,54 грн - інфляційні нарахування; 1 395,12 грн - 3 % річних, а також судові витрати у розмірі 243,60 грн.

Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від

28 вересня 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь КП «Рубіжанське виробниче управління водопровідного-каналізаційного господарства» Рубіжанської міської ради заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період з 01 листопада 2011 року по 31 жовтня 2014 року в розмірі 2 627 грн 97 коп., з яких: сума основного боргу в розмірі 2 359 грн 66 коп., інфляційні втрати в розмірі 55 грн 94 коп. та 3 % річних в розмірі 212 грн 37 коп. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період з 01 грудня 2003 року по 31 жовтня 2011 року у розмірі 10 308 грн 73 коп., інфляційних втрат у розмірі 3 263 грн 60 коп., 3 % річних в розмірі 1 182 грн 75 коп. відмовлено за пропуском строку позовної давності. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 26 листопада

2015 року рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від

28 вересня 2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог залишено без змін.

У касаційній скарзі представник КП «Рубіжанське виробниче управління водопровідного господарства» Рубіжанської міської ради - Подгайко Г.І. - просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Задоволення позовних вимог за період з 01 листопада 2011 року по 31 жовтня 2014 року у розмірі 2 627,97 гривень сторони в апеляційній інстанції не оскаржували, а тому у цій частині рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції не переглядалося, тому судом касаційної інстанції на предмет законності та обґрунтованості не перевіряється.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період з 01 грудня 2003 року по 31 жовтня 2011 року у розмірі 10 308 грн 73 коп, інфляційних втрат у розмірі 3 263 грн 60 коп, 3 % річних в розмірі 1 182 грн.75 коп., суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що пропущено строк позовної давності.

Судами встановлено, що з 20 лютого 1981 року ОСОБА_3 разом з дружиною, яка є наймачем житла, зареєстрований та мешкає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1

Послуги з централізованого холодного водопостачання та водовідведення до багатоквартирного будинку за вищевказаною адресою надає КП «РВУВКГ». Особовий рахунок № НОМЕР_1 відкритий на ім'я ОСОБА_3, який є членом сім'ї наймача квартири.

У період з 01 жовтня 2003 року по 31 жовтня 2014 року виникла заборгованість зі сплати за спожиті послуги з централізованого холодного водопостачання та водовідведення у розмірі 12 831,12 грн. Разом з інфляційними витратами та 3 % річних загальна сума боргу склала 17 545,78 гривень.

30 жовтня 2014 року КП «РВУВКГ» звернулося із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача вищевказаної заборгованості. 31 жовтня 2014 року такий наказ був виданий Рубіжанським міським судом Луганської області.

04 березня 2015 року за заявою ОСОБА_3 судовий наказ було скасовано, що стало причиною звернення 21 квітня 2015 року КП «РВУВКГ» до суду з позовом про стягнення заборгованості.

З 28 квітня 2014 року нарахування за спожиту воду проводиться за даними показників приладу обліку спожитої води. З цього часу послуги з централізованого водопостачання відповідач сплачує.

19 червня 2015 року ОСОБА_3 звернувся із заявою про застосування строку позовної давності стосовно заявлених позивачем вимог за період з 01 жовтня 2003 року до 20 квітня 2012 року (а. с. 42).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 68 ЖК України, статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» наймач (споживач) зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги. До числа житлово-комунальних послуг відносяться й послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Згідно з вимогами статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до статті 22 Закону України від 10 січня 2002 року «Про питну воду та питне водопостачання» споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Пунктом 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу від 27 червня 2008 року № 190, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2008 року за № 936/15627, встановлено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється усіма споживачам щомісячно відповідно до умов договору.

Таким чином, плата за житлово-комунальні послуги (у тому числі плата за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення) представляє собою періодичні платежі (щомісячні). Невиконання зобов'язань з оплати комунальних послуг не є «продовжуваним порушенням». До вимог про стягнення такої заборгованості застосовується загальний трирічний строк позовної давності. Початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання споживачем кожного із цих зобов'язань.

У грудні 2006 року, березні, вересні і жовтні 2008 року; березні 2009 року; у травні, червні, вересні 2011 року; у липні, серпні 2011 року; червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді 2013 року; у січні і лютому 2014 року споживач ОСОБА_3 здійснював оплату нарахованих періодичних платежів за відповідні місяці. Такі дії відповідача свідчать про визнання ним лише певної частини боргу (періодичного платежу) за відповідний місяць. Вищезазначені дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності за іншими періодичними платежами, де позовна давність обчислюється з моменту настання строку погашення чергового платежу.


За передбаченим статтями 96, 118, частиною 8 статті 105-1 ЦПК України процесуальним порядком з вимогами про стягнення заборгованості за оплату комунальних послуг КП «РВУВКГ» мало право звернутися з позовом лише через проходження процедури подачі та подальшого скасування судового наказу.

Статтею 60 ЦПК України на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився суд  апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів (ст. 212 ЦПК України) дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період з 01 грудня 2003 року по 31 жовтня 2011 року у розмірі 10 308 грн 73 коп, інфляційних втрат у розмірі 3 263 грн 60 коп, 3 % річних в розмірі 1 182 грн 75 коп, за пропуском строку позовної давності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої інстанції або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Обставини справи досліджено повно, зібраним доказам надана оцінка.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права при їх ухваленні, які передбачені ст. ст. 338-341 ЦПК України як підстави для скасування судових рішень, та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновком судів щодо їх оцінки, тому колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Рубіжанське виробниче управління водопровідного господарства» Рубіжанської міської ради, подану директором Подгайко Г.І., відхилити.

Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 28 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 26 листопада 2015 року без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                В.І. Мартинюк   

     

Судді:                                                           О.І. Євтушенко     

                                                                    І.М.Завгородня

                     

                                                                    Ю.Г.Іваненко     

       

                                                                    О.М.Ситнік
   
http://reyestr.court.gov.ua/Review/58272031 
Записаний

Олександр_2015

  • *
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 2030
    • Перегляд профілю

Ну це мабуть тільки у випадку, коли споживач ЖКП у платіжках вказував конкретні місяці, за які він погашав борг?
Записаний

Юрій Васильович

  • Супермодератор
  • *****
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 9850
  • City: Бахмут (Артемівськ)
  • io_ua: Ник
    • Перегляд профілю

Ну це мабуть тільки у випадку, коли споживач ЖКП у платіжках вказував конкретні місяці, за які він погашав борг?
Завжди потрібно вказувати конкретні місяці, за  які вноситься плата.
Записаний

Олександр_2015

  • *
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 2030
    • Перегляд профілю

Я це розумію. Але в Києві в рахунках від КП ГІОЦ є графа "сплата боргу" і люди просто сплачують невеличкими частинами без зазначення конкретного місяця. Мабуть у такому випадку цю ухвалу ВССУ не можна буде застосувати.
Записаний

Перо

  • Супермодератор
  • *****
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 8691
    • Перегляд профілю

Цитувати
Державний герб України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

            7 вересня 2016 року                                                                          м. Київ 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого                     Луспеника Д.Д.,

суддів:                                 Гулька Б.І.,       Журавель В.І.,

                                               ЧерненкоВ.А., Штелик С.П.,   

           

розглянувши в судовому засіданні справуза позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перлина» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг за касаційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 5 червня 2015 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 20 січня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перлина» (далі - ОСББ «Перлина») звернулось до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є власниками квартири АДРЕСА_1 йспоживачами комунальних послуг, що надаються їм, як мешканцям зазначеної квартири і будинку. Проте відповідачі здійснюють оплату комунальних послуг з утримання будинку і прибудинкової території не в повному обсязі, внаслідок чого за період з             1 січня 2010 року до 22 грудня 2014 року утворилась заборгованість в розмірі               7 767 грн 67 коп. 

Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за спожиті комунальні послуги в розмірі               7 767грн 67 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 1 800 грн та судові витрати. 

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 5 червня 2015 року позов ОСББ «Перлина» задоволено частково. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСББ «Перлина» 7 767 грн 67 коп. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 20 січня 2016 року рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині щодо кінцевої дати періоду стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги змінено, зазначено замість 1 січня 2014 року - 22 грудня 2014 року. У решті - рішення суду залишено без змін.

Додатковим рішенням апеляційного суду Одеської області від 6 квітня             2016 року рішення суду першої інстанції змінено, зменшено розмір стягнутої в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованості за житлово-комунальні послуги до 4 745 грн 36 коп. 

У касаційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять оскаржувані судові рішення в частині задоволення позову скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. 

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСББ «Перлина», суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі не в повному обсязі виконували свої зобов'язання щодо сплати за послуги з утримання будинку і прибудинкової території, у зв'язку з чим утворилась заборгованість. При цьому суд зазначив, що строк позовної давності позивачем не пропущено.

Апеляційний суд погодився з таким висновком суду першої інстанції, змінивши його в мотивувальній частині щодо кінцевої дати періоду стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та зазначивши, що строк позовної давності переривався у зв'язку зі сплатою відповідачами поточних платежів за комунальні послуги та зменшив розмір заборгованості з урахуванням сплачених боржниками грошових коштів у добровільному порядку та за рішенням суду                    від 18 грудня 2008 року.   

Проте повністюпогодитись із таким висновкомапеляційного суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права. 

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 13 березня 2003 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належить на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_1, загальною площею 86,5 кв. м. Квартира розташована у багатоповерховому будинку та приєднана до внутрішньобудинкових мереж електропостачання, газопостачання, водопостачання, опалення та водовідведення.

Рішенням установчих зборів співвласників житлових та нежитлових приміщень будинку АДРЕСА_1 5 травня 2003 року створено ОСББ «Перлина» і затверджено його Статут. У зв'язку з цим вказаний будинок прийнятий на баланс цього об'єднання.

Загальними зборами членів ОСББ «Перлина» від 16 травня 2009 року прийнято рішення про формування розрахунків (тарифів) на оплату комунальних послуг в об'єднанні відповідно до Методики (таблиці) розрахунків (тарифів) на оплату комунальних послуг, затвердженої загальними зборами об'єднання 5 травня 2004 року; визнано дії правління об'єднання щодо формування розрахунків на оплату комунальних послуг правомірними.

Статтею20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель зобов'язаний забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об'єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами; вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів.

            Згідно зі ст. 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та п. 9.8.5. Статуту ОСББ «Перлина» до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

            У п. 6.2.3. Статуту ОСББ «Перлина» передбачено, що член об'єднання зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату комунальних послуг, вносити платежі на розрахунковий рахунок об'єднання у розмірі, встановленому загальними зборами, з урахуванням реальних витрат.

            Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57 - 60 ЦПК України.

  Положеннями ч. 4 ст. 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності. 

           

Проте апеляційний суд, взявши за доказ надані позивачем розрахунки заборгованості, не врахував, що на їх підтвердження позивачем не надано ні протоколів загальних зборів, ні рішень Правління об'єднання щодо затверджених розрахунків (тарифів), на підставі яких проводився розрахунок.

Дослідження зазначених локальних документів ОСББ «Перлина» та доказів, на які посилався відповідач, має важливе юридичне значення, оскільки відповідачі заперечували правильність розрахунку плати за послуги.

Також апеляційний суд не дав правової оцінки тому, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 12 квітня 2011 року визнано незаконним рішення загальних зборів ОСББ «Перлина» від 16 травня 2009 року з питань: затвердження рішень про зміну тарифів на оплату комунальних послуг; затвердження розрахунків (тарифів) на оплату комунальних послуг за період з                   1 січня 2006 року до 1 жовтня 2009 року; надання повноважень Правлінню об'єднання формувати розрахунки (тарифи) на оплату комунальних послуг на підставі рішення загальних зборів від 5 червня 2004 року. 

            Частиною ч. 3 ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно зі ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Проте апеляційний суд зазначених положень закону не врахував, зазначивши про переривання позовної давності, здійснив підміну поняття - сплата поточних платежів за комунальні послуги, на поняття - сплата заборгованості за комунальні послуги, дійшовши передчасного висновку про визнання відповідачами свого боргу, оскільки сплата поточних платежів за житлово-комунальні послуги не є визначенням боргу, що утворився раніше.

Також апеляційний суд залишив поза увагою факт звернення позивача до суду із заявами про видачу судових наказів, які були скасовані ухвалами Київського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2013 року та від 14 листопада 2014 року.

Так, ураховуючи суть, призначення та правову природу наказного провадження, на подання заяви про видачу судового наказу поширюється переривання позовної давності, однак апеляційний суд не перевірив чи не вимагає позивач стягнення заборгованості поза межами встановленого законодавством строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачами.

Отже, у порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 316 ЦПК України апеляційний суд на зазначені вимоги закону уваги не звернув, не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог,які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, не надав належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин рішення апеляційного суду не відповідає вимогам                  ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 20 січня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                 Д.Д. Луспеник

                                             

Судді:                                                                                             Б.І. Гулько

                                                                                              В.І.Журавель

                                                                                              В.А.Черненко

                                                                                                          С.П.Штелик

http://reyestr.court.gov.ua/Review/61234950
Записаний

Перо

  • Супермодератор
  • *****
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 8691
    • Перегляд профілю

Дивись також:
ВСУ № 6-43цс17: платіж в окремі періоди не перериває позовну давність
http://gro-za.org/forum/index.php?topic=9817.0.html
Записаний

Перо

  • Супермодератор
  • *****
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 8691
    • Перегляд профілю

Цитувати
Державний герб України

                                  У х в а л а                   

іменем  україни

27 вересня 2017 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого         Червинської М.Є.,       

суддів:                   Завгородньої  І.М., Коротуна В.М.

                              Мазур Л.М., Попович О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рада-7» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Рада-7»  про примусове виконання обов'язку в натурі, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 21 березня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю       «Рада-7» (далі - ТОВ «Рада-7») звернулося до суду із зазначеним позовом,     в якому просило стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 29 479 грн 92 коп., інфляційні втрати у розмірі 21 304 грн 14 коп. та 3 % річних у розмірі 2 247 грн 46 коп. та вирішити питання про судові витрати.

На обґрунтування позовних вимог ТОВ «Рада-7» посилалося на те, що відповідач в повному обсязі користується житлово-комунальними послугами, проте  за утримання житла та комунальні послуги не сплачує,    у зв'язку з чим утворилась вказана заборгованість.

У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому з урахуванням уточнених вимог просила зобов'язати ТОВ «Рада-7» виконати в натурі обов'язок щодо виготовлення та надання їй квитанцій про сплату житлово-комунальних послуг із зазначенням реквізитів рахунку товариства, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ТОВ «Рада-7» протягом тривалого часу ігнорує визначений умовами договору від 19 лютого 2014 року обов'язок надавати споживачеві в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік послуг, структуру та суму платежу, інформацію про реквізити рахунку, на який підлягають зарахуванню платежі.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 листопада                  2016 року первинний позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Рада-7» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 2 184 грн 29 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов задоволено частково.

Зобов'язано ТОВ «Рада-7» виконати в натурі обов'язок про надання ОСОБА_3 квитанцій про сплату житлово-комунальних послуг із зазначенням наданих послуг та банківських реквізитів рахунку ТОВ «Рада-7» за виключенням в них заборгованості за період з 19 лютого 2014 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 21 березня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «Рада-7» задоволено, рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 листопада 2016 року в частині часткового задоволення первинного позову скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким задоволено первинний позов.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Рада-7» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 29 479 грн 92 коп., інфляційні втрати у розмірі 21 304 грн 14 коп. та 3 % річних у розмірі 2 247 грн 46 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Частково задовольняючи позов про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, суд першої інстанції виходив із того, що договірні відносини між сторонами почали існувати з 19 лютого 2014 року і саме за вказаний період підлягає стягненню наявна заборгованість у розмірі 2 181 грн 29 коп. з урахуванням сплачених ОСОБА_3 коштів у розмірі 7 364 грн 49 коп.

Скасовуючи рішення районного суду в частині стягнення з ОСОБА_3 заборгованості в розмірі 2 181 грн 29 коп. та ухвалюючи рішення про стягнення з останньої заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 29 479 грн 92 коп., інфляційні втрати у розмірі 21 304 грн 14 коп. та 3 % річних у розмірі 2 247 грн 46 коп. за період з 20 травня      2009 року до березня 2015 року, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_3 не заявляла клопотання про застосування строків позовної давності, тому відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, ст. ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зобов'язана сплатити за надані й спожиті послуги. 

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає з наступних підстав.

Суди встановили, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1.

Житлово-експлуатаційною організацією, яка обслуговує цей будинок, є ТОВ «Рада-7».

Згідно з розрахунком заборгованості за період з 20 травня 2009 року по березень 2015 року ТОВ «Рада-7» нарахувало за надання житлово-комунальних послуг 29 479 грн 92 коп (т. 1, а. с. 8-10).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 здійснила оплату за житлово-комунальні послуги за період з 19 лютого 2014 року по вересень 2015 року в розмірі 7 364 грн 49 коп, що підтверджується копією квитанції від 21 жовтня 2015 року (т. 1, а.с. 187).

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.

Оскільки відповідач отримувала та споживала комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що між сторонами виникли договірні правовідносини, а відповідно виникли права та обов'язки у сфері житлово-комунальних послуг у порядку ст. 11 ЦК України.

Проте дійшовши висновку про безпідставність стягнення з відповідача заборгованість за житлово-комунальні послуги з 19 лютого    2014 року з урахуванням висновків Дарницького районного суду м. Києва, зроблених у справі № 753/13801/14-ц за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Рада-7» про визнання укладеним договору про надання послуг з будинків і споруд та прибудинкових територій, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 212-214, 303 ЦПК України не з'ясував, з якого часу будинок, у якому проживає відповідач, знаходиться на балансі товариства, і з якого часу необхідно нараховувати заборгованість за житлово-комунальні послуги.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду в частині стягнення наявної заборгованості за житлово-комунальні послуги, також невірно з'ясував обставини справи, дійшовши помилкового висновку про відсутність у матеріалах справи квитанції про часткову сплату    ОСОБА_3 заявленої у позовній заяві суми заборгованості.

Крім того, апеляційний суд не перевірив доводи відповідача, викладені у запереченнях на позов ТОВ «Рада-7», про застосування строку позовної давності.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу.

При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Суди повинні дослідити призначення платежів, квитанції на сплату житлово-комунальних послуг та історію таких оплат і в разі вчинення боржником оплати чергового платежу, встановити чи не свідчить така дія про визнання лише певної частини боргу, що не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Такий висновок зроблений Верховним Судом України у справі           № 6-43цс17 від 22 березня 2017 року, який відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом апеляційної інстанції не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргуОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 21 березня 2017 року скасувати, справу передати на новий апеляційний розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                         М.Є. Червинська

Судді:                                                                        І.М. Завгородня

                                                                                           В.М.Коротун

                                                                                           Л.М. Мазур

                                                                                           О.В. Попович

http://reyestr.court.gov.ua/Review/69420379
Записаний
 


Мониторинг доступности сайта Host-tracker.com
email