'ГРО-ЗА' - ГРОмадський правоЗАхисник

Please login or register.

Увійти
Розширений пошук  

Новини:

Для того, щоб надіслати запитання, реєстрація у форумі не потрібна.

Перегляд Повідомлень

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Messages - ViPerSon

Сторінок: [1] 2 3 ... 5
1
А якщо -подавайте до ЄСПЛ заяву.
Обов'язково! Але потрібна буде професійна допомога, щоб не зганьбитись. ;)
Справа не в грошах, а в принципі.

2
Cьогодні здав скаргу в такій редакції:

   До 15 грудня 2017 року Цивільним процесуальним кодексом України (далі – ЦПК України) не було передбачено поняття «малозначних справ», а розгляду у касаційній інстанції підлягали справи не залежно від суми позову.
Розгляд судової справи за позовною заявою ТОВ «ЖЕК-ПМ» про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг триває з квітня 2015 року. Весь цей час строки судового розгляду затягувались, а строки винесення рішень порушувались (лиш рішення суду першої інстанції “писалося” замість 5 днів майже 2 роки). Відтак, станом на сьогоднішній день зазначена справа відноситься до «малозначних», в той час як станом на початок її розгляду у мене було надане цивільно-процесуальним законодавством право касаційного оскарження рішень судів за цією справою.
З урахуванням того, що справедливий розгляд вказаної справи має виняткове значення не лише для мене а й для мільйонів споживачів житлово-комунальних послуг в Україні, а також керуючись статтею 22 Конституції України, відповідно до якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, прошу не позбавляти мене правосуддя в Україні та розглянути мою касаційну скаргу.
   I. Предмет та межі касаційного оскарження.
   1. Постановою Апеляційного суду міста Києва у справі № 22-ц/796/2025/2018 від 03.03.2018 року (надалі — Постанова), копія якої отримана мною 03.03.2018 року,  залишено без змін рішення Подільського районного суду м. Києва у справі № 758/4258/15-ц від 22.02.2016 року (надалі - Рішення) за позовною заявою ТОВ «ЖЕК-ПМ» про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг, яким позов було задоволено.
   2. Головним, і фактично єдиним, аргументом для судів першої і апеляційної інстанцій стало Розпорядження КМДА № 617 від 26.04.2011 р. “Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)”, що не пройшло процедури державної реєстрації на обов'язковість якої неодноразово вказував Верховний суд України.
   3. Вважаю, що Рішення суду першої інстанції та Постанова суду апеляційної інстанції є незаконними та необґрунтованими.
   4. Допущені в процесі розгляду цивільної справи порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
   Вважаю, що відповідно до вимог ст. 409 та ст. 411 ЦПК України, зазначені у касаційній скарзі порушення є підставою для скасування касаційною інстанцією Рішення суду першої інстанції та Постанови суду апеляційної інстанції, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
   
   II. В чому полягає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
   1. Неправильне застосування судами норм матеріального права.
   Невідповідність висновків судів обох інстанцій нормам матеріального права, застосованих у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 р. № 21-246а11.
Розпорядження КМДА № 617 від 26.04.2011 р. не пройшло процедури державної реєстрації, яка є необхідною згідно Постанови Верховного Суду України №21-246а11 від 28.11.2011 р. (http://reyestr.court.gov.ua/Review/20014508) в якій зазначено, що “нормативно-правові акти, які видаються органами виконавчої влади та які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, підлягають державній реєстрації. При цьому державну реєстрацію нормативно-правових актів КМДА здійснює Київське міське управління юстиції.”
Про вказаний факт було зазначено в Запереченні на Позовну заяву від 21 травня 2015 р. (том.1 ст.138 та том.1 ст.203 справи), а також в Апеляційній скарзі  (том.2 ст.17 справи).
Натомість ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції не було надано належної правової оцінки зазначеному факту.
   2. Неправильне застосування судами норм матеріального права.
   Невідповідність висновків судів обох інстанцій нормам матеріального права, застосованих у постановах Верховного Суду України від 02.12.2014 р. № 21-470а14 та  від 24.11.2015 р. № 21-2808а15, а саме: “Якщо голова КМДА, посада якого поєднує в одній особі повноваження керівника органу державної влади і керівника виконавчого органу міської ради, видає нормативно-правовий акт з питань, які організаційно віднесені до відання органів місцевого самоврядування, як-от щодо питань встановлення та/чи затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, і виражає його у формі розпорядження як одного з виду актів органу державної влади, то такі розпорядження підлягають обов’язковій державній реєстрації. “
   3. Неправильне застосування судами норм матеріального права.
   Суди першої і апеляційної інстанцій проігнорували преюдиційний факт, що має суттєве   значення для справи - Розпорядження № 617 від 26.04.2011 р., прийняте КМДА як органом державної виконавчої влади, який взагалі не має компетенції встановлювати тарифи на житлово-комунальні послуги, оскільки це питання віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування (ст. 28 Закону України № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»). Між тим, як встановлено мотивувальною частиною постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 21.03.2014 р. у справі № 2а-118/11 (2а/761/4/14)(http://reyestr.court.gov.ua/Review/38143087), що набрала законної сили 10.07.2014 р., Київрадою VI скликання власного виконавчого органу на базі КМДА не утворювалося. Голова КМДА О. Попов, який підписував перелічені нормативно-правові акти, ніколи не обирався і не був посадовою особою органу місцевого самоврядування.
Про вказані факти було зазначено в Запереченні на Позовну заяву від 21 травня 2015 р. (том.1 ст.138 та том.1 ст.203 справи), а також в Апеляційній скарзі  (том.2 ст.17 справи). Ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції не було надано належної правової оцінки зазначеному факту.
   4.  Порушення норм процесуального права (ч.2 ст.214 ЦПКУ).
   Відповідно до частини 2 ст. 214 діючого на момент ухвалення рішення ЦПК України: “При виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 355 цього Кодексу.
Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.”
   Суд першої інстанції не лише не врахував висновки Верховного Суду України, викладених у постановах ВСУ від 02.12.2014 р. № 21-470а14 та  від 24.11.2015 р. № 21-2808а15, а й не навів мотивів такого неврахування.
   5.  Порушення норм процесуального права (ч.4 ст. 263 ЦПКУ).
Апеляційна інстанція також проігнорувала ч.4 ст.263 ЦПК України - “При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.” і не врахувала висновки Верховного Суду України, викладених у постановах ВСУ від 02.12.2014 р. № 21-470а14 та  від 24.11.2015 р. № 21-2808а15.
   6.  Порушення норм процесуального права (ст. 179 ЦПКУ).
   Суд першої інстанції не дослідив зібрані у справі докази, а саме - Акт-претензію до ТОВ «ЖЕК-ПМ» від 04.12.2013р  (том. 1 ст. 150 справи).
   А суд апеляційної інстанції  взагалі вказав, що такі докази відсутні (останнє речення стор. 4 Постанови)!
   Таким чином, Рішення суду першої інстанції та Постанова суду апеляційної інстанції не відповідають матеріалам справи, та є необґрунтованими.
   7.  Порушення норм процесуального права.
   Суд першої інстанції взагалі не розглянув мої заяви про забезпечення доказів (том. 1 ст. 214 справи) та виклик свідків (том. 1 ст. 215 справи) щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
   На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 391, 392, 409, 411 Цивільного процесуального кодексу України, -
ПРОШУ СУД:
1. Прийняти касаційну скаргу до провадження;
2. Скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва № 758/4258/15-ц від 22.02.2016 року та  Ухвалу Апеляційного суду м. Києва у справі № 22-ц/796/2025/2018 від 03.03.2018 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

3
Щось спробував наваяти.
Не бийте сильно.  ::)

Касаційна СКАРГА
на Постанову Апеляційного суду м. Києва у справі
№ 22-ц/796/2025/2018 від 03.03.2018
та рішення Подільського районного суду м. Києва
у справі № 758/4258/15-ц від 22.02.2016 року

   Малозначні справи не були передбачені ЦПК України до 15.12.2017 р., однак моя справа тягнеться ще з квітня 2015 року. Лише рішення суду першої інстанції “писалося” замість 5 днів майже 2 роки! Оскільки ця справа має для мене виняткове значення та враховуючи ч.3 ст. 22 Конституції прошу не позбавляти мене правосуддя в  Україні та розглянути мою касаційну скаргу.

   I. Предмет та межі касаційного оскарження.
   1. Постановою Апеляційного суду міста Києва у справі № 22-ц/796/2025/2018 від 03.03.2018 року (надалі - Постанова) залишено без змін рішення Подільського районного суду м. Києва у справі № 758/4258/15-ц від 22.02.2016 року (надалі - Рішення) за позовною заявою ТОВ «ЖЕК-ПМ» про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг, яким позов було задоволено.
   2. Вважаю, що Рішення суду першої інстанції та Постанова суду апеляційної інстанції є незаконними та необґрунтованими.
   Допущені в процесі розгляду цивільної справи порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
   Вважаю, що відповідно до вимог ст. 409 та ст. 411 ЦПК України, зазначені у касаційній скарзі порушення є підставою для скасування касаційною інстанцією Рішення суду першої інстанції та Постанови суду апеляційної інстанції, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

   II. В чому полягає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

   1. Неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.
   Невідповідність висновків судів обох інстанцій нормам матеріального права, застосованих у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 р. № 21-246а11.
Розпорядження КМДА № 617 від 26.04.2011 р. не пройшло процедури державної реєстрації, яка є необхідною згідно Постанови Верховного Суду України № 21-246а11 від 28.11.2011 р. (http://reyestr.court.gov.ua/Review/20014508) в якій зазначено, що “нормативно-правові акти, які видаються органами виконавчої влади та які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, підлягають державній реєстрації. При цьому державну реєстрацію нормативно-правових актів КМДА здійснює Київське міське управління юстиції.”
Про що було зазначено в Запереченні на Позовну заяву від 21 травня 2015 р. (том.1 ст.138 та том.1 ст.203 справи), а також в Апеляційній скарзі  (том.2 ст.17 справи).

   2. Неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.
   Невідповідність висновків судів обох інстанцій нормам матеріального права, застосованих у постановах Верховного Суду України від 02.12.2014 р. № 21-470а14 та  від 24.11.2015 р. № 21-2808а15, а саме: “Якщо голова КМДА, посада якого поєднує в одній особі повноваження керівника органу державної влади і керівника виконавчого органу міської ради, видає нормативно-правовий акт з питань, які організаційно віднесені до відання органів місцевого самоврядування, як-от щодо питань встановлення та/чи затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, і виражає його у формі розпорядження як одного з виду актів органу державної влади, то такі розпорядження підлягають обов’язковій державній реєстрації. “

   3.  Порушення норм процесуального права(ч.2 ст.214 ЦПКУ).
   Відповідно до частини 2 ст. 214 діючого на момент ухвалення рішення ЦПК України: “При виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 355 цього Кодексу.
Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.”
   Суд першої інстанції не лише не врахував висновки Верховного Суду України, викладених у постановах ВСУ від 02.12.2014 р. № 21-470а14 та  від 24.11.2015 р. № 21-2808а15, а й не навів мотивів такого неврахування.

   4.  Порушення норм процесуального права (ч.4 ст. 263 ЦПКУ).
Апеляційна інстанція також проігнорувала ч.4 ст.263 ЦПК України і  не врахувала висновки Верховного Суду України, викладених у постановах ВСУ від 02.12.2014 р. № 21-470а14 та  від 24.11.2015 р. № 21-2808а15.

   5.  Порушення норм процесуального права (ст.179 ЦПКУ).
   Порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи:
   Суд першої інстанції не дослідив зібрані у справі докази, а саме - Акт-претензію до ТОВ «ЖЕК-ПМ» від 04.12.2013р  (том.1 ст.150 справи).
   А суд апеляційної інстанції  взагалі вказав, що такі докази відсутні!
   Таким чином, Рішення суду першої інстанції та Постанова суду апеляційної інстанції не відповідають матеріалам справи, та є необґрунтованими.

   6.  Порушення норм процесуального права.
   суд взагалі не розглянув мої заяви про забезпечення доказів (том.1 ст.214 справи) та виклик свідків (том.1 ст.215 справи) щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

   На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 391, 392, 409, 411 Цивільного процесуального кодексу України, -
ПРОШУ СУД:
1. Прийняти касаційну скаргу до провадження;
2. Скасувати рішення Подільського районного суду м.Києва № 758/4258/15-ц від 22.02.2016 року та  Ухвалу Апеляційного суду м.Києва у справі
№ 22-ц/796/2025/2018 від 03.03.2018 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

4
Дякую! Буду працювати.

5
На фоні цього дрібничкою виглядає твердження, що я не надав докази ненадання мені послуг(4-та сторінка).
Хоча в матеріалах справи є АКТ про ненадання послуг ЖЕКом за підписом десятка осіб.
Хоча сама ідея цікава.
Так я тепер не здивуюся коли стягнуть з когось борг, бо він не надасть доказів, що в борг не брав.
Один акт за три роки, то дійсно замало. До того ж що Ви там писали, ми не бачили. А "ідея" нецікава, доказувати повинен і відповідач:
Ну так я НАДАВ доказ. Можу погодитись, що його МАЛО виявилось. Добре.
Але ж суд зазначив, що його взагалі НЕ НАДАНО. Що є БРЕХНЕЮ. Як по людськи говорити.
Або "твердження не відповідає матеріалам справи".
З другого боку - Позивач дійсно ВЗАГАЛІ не надав доказів надання послуг. ЖОДНОГО. Але про це ні слова. Рівне відношення до сторін?

Заслуговує на увагу те, що суд визначає КМДА ОМСом....   Мабуть не допрацювали...
Та безумовно "не допрацював" і сам винен. Міг краще.
Я не з тих, хто звинувачує весь світ навкруги у своїх невдачах. ;)

Спробую оскаржити у Верховному суді.
Буду вдячний за поради.

6
На фоні цього дрібничкою виглядає твердження, що я не надав докази ненадання мені послуг(4-та сторінка).
Хоча в матеріалах справи є АКТ про ненадання послуг ЖЕКом за підписом десятка осіб.
Хоча сама ідея цікава.
Так я тепер не здивуюся коли стягнуть з когось борг, бо він не надасть доказів, що в борг не брав.

7
Шедевральним є перший абзац останньої сторінки!
Особливо стосовно "дослідження і правової оцінки" Постанови Верховного Суду України № 21-246а11 від 28.11.2011 р. :o

8
От я і відчув на власній шкурі дію нового ЦПК - 7-го березня отримав поштою Рішення апеляції по моїй справі прийняте у порядку "письмового провадження". Тобто мене навіть про нього не повідомили.
Мою скаргу залишили без задоволення, рішення без змін.  :(

9
Так. З'ясував, що подавати апеляційну скаргу треба таки ще через Подільський суд і протягом 10 днів. Тобто - по старому. https://court.gov.ua/sud0491/pres-centr/news/408068/

З гарного - в реєстрі по моїй справі зареєстрована апеляційна скарга.
Тому буду подавати змінену до Подільського суду.

10
Декілька питань виникло:
1. Відповідно ч.2 ст. 358 ЦПК:
"Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
"
Обидва випадки не мої, зрозуміло.
Але в мене немає ДНЯ СКЛАДЕННЯ повного тексту судового рішення! В копії, що мені надіслана, є лише дата посвідчення копії, а не дата складання Рішення.
Що робити?
Спробувати ознайомитись зараз зі справою? В архіві суду чи у судді Василенко, раз він копію підписав.
Я не певен, що і в справі ця дата буде.
Останній раз звертався  з запитом до подільського суду  22.02.2017р., яку і додав до Заяви.
Чи цього досить буде?

2. Суму судового збору рахувати 150% від фактично сплаченої Позивачем? Чи від суми в рішенні (вона менша, ніж в початкових вимогах) прораховану з сьогоднішнього прожиткового мінімуму?

Наперед вдячний за поради.

11
ЗАЯВА
про поновлення строку на апеляційне оскарження
   22 лютого 2016 року Подільським районним судом м. Києва було проголошено вступну та резолютивну частину рішення у справі №758/4258/15-ц за позовом ТОВ «ЖЕК-ПМ» до _________ про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
   Повний текст рішення не було виготовлено в строк,  що є порушенням частини 3 статті 209 Цивільного процесуального кодексу України.
   Ще 2 березня 2016 р., до виготовлення повного тексту рішення, мною була подана Апеляційна скарга на рішення у справі №758/4258/15-ц до Подільського районного суду м. Києва.
   Мною неодноразово подавалися скарги до Подільського районного суду м. Києва на бездіяльність судді Трегубенко Л.О. та скарга до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про поведінку судді Трегубенко Л.О.
   Повний текст рішення мною було отримано лише 6-го січня 2018 року, копія якого виготовлена 28.12.2018 року.
   Відповідно до частини 1 статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
   Вважаю, що пропустив строк для подання апеляційної скарги на рішення  Подільського районного суду м. Києва від 22 лютого 2016 року з поважних причин, обумовлених тим, що повний текст рішення суду був виготовлений значно пізніше, а його копія отримана мною лише 6-го січня 2018 року.

   На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 127 та ч.2 ст. 354, ст. 359 Цивільного процесуального кодексу України, -
ПРОШУ:
   Визнати поважною причину пропуску строку для подання апеляційної скарги на рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 лютого 2016 року у справі №758/4258/15-ц, та поновити строк для подання мною апеляційної скарги.

Додатки:
- Копія Апеляційної скарги від 02 березня 2016 р.;
   - Копія скарги на бездіяльність судді Трегубенко Л.О. від 22.02.2017р. ;
   - Копія конверту з відміткою пошти;
   - Копія рішення №758/4258/15-ц з датою виготовлення  28.12.2017р.

12
АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА ВІДПОВІДАЧА
на рішення Подільського районного суду м. Києва
від 22.02.2016 року в справі № 758/4258/15-ц
   22 лютого 2016 року Подільський районний суд м. Києва ухвалив рішення по справі №758/4258/15-ц (надалі - Рішення) за позовом ТОВ «ЖЕК-ПМ» до __________ про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у сумі 7548 грн. 57 коп. У судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, яким задоволено позов. Повний текст рішення мною було отримано лише 6-го січня 2018 року.      
Відповідач вважає, що рішення Подільського районного суду м. Києва від 22.02.2016 року в справі № 758/4258/15-ц ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд не повно з’ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об’єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим, з огляду на наступне:

   1. Подільський районний суд м. Києва не прийняв до уваги не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам(неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи) про те, що:
   - ТОВ «ЖЕК-ПМ» надає послуги в будинку за адресою: м. Київ, вул. _________ без законних підстав, оскільки без рішення власника будинку (співвласників квартир будинку) почав надавати житлово-комунальні послуги в порушення Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
   - ТОВ «ЖЕК-ПМ» ніяк не відреагував на Акт-претензію від 04 грудня 2013 р., що був складений мною та іншими власниками квартир будинку в порушення статті 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", не виправив недоліки, що були зазначені в Акті-претензії, тобто надавав неякісні послуги.

   2. Подільський районний суд м. Києва необ'єктивно та упереджено розглядав справу, неправильне установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів:
   08 лютого 2016 року мною була подана Заява про відвід судді відповідно до п.4 ч. 1 ст. 20 ЦПК України, підставою для якої були нерівне ставлення судді до сторін та ігнорування суддею законних вимог сторони, створення перешкод для реалізації процесуальних прав, а саме:
1. Нерівне ставлення до сторін.
Під час судового засідання по справі, що відбувалося 13 січня 2016 року я двічі подавав судді Заяви про забезпечення доказів та виклик свідків. Однак суддя не лише не заслухала мої пояснення та розглянула вказані заяви але навіть не прийняла їх та не залучила до матеріалів справи без жодного обгрунтування.  Хоча час судового засідання суддя прийняла та задовольнила аналогічну Заяву Позивача.
2. Ігнорування законних вимог сторони, створення перешкод для реалізації процесуальних прав.
Право подавати докази передбачено  ст. 27 ЦПК України,  відповідно до п.2 ст. 131 ЦПК України сторона має право довести, що докази подано несвоєчасно з поважних причин. Через відмову судді у прийнятті заяв я змушений був свої Заяви і відповідні пояснення подати через канцелярію суду після судового засідання.
Відмовившись прийняти мою заяву та заслухати мої пояснення суддя ігнорувала мої законні вимоги та створила перешкоди для реалізації процесуальних прав.
   Вказані факти зафіксовані технічними засобами в протоколі судового засідання 13.01.2016 року. Наведене підтверджує необ’єктивність судді при розгляді справи.
   Суддя Ухвалою від 8-го лютого 2016 року неправомірно відмовила в задоволенні моєї Заяви, фактично визнавши власне затягування розгляду моїх заяв про витребування доказів та виклик свідків (сторінка 2, абзац 1 Ухвали).
Відповідно до ст. 131 ЦПК України “Сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті.”
Відповідно до ст. 61 ЦПК України “Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.”
Згідно з Науково-практичним коментарем Цивільного процесуального кодексу України “Визнання здійснюється в попередньому або в судовому засіданні шляхом надання суду відповідних пояснень.”
Всім жителям нашого будинку відомо, що у другому під'їзді обладнано диспетчерський пункт і в ньому працювали диспетчери ТОВ “ЖЕК-ПМ”.
В мене і на думці не могло бути, що ТОВ “ЖЕК-ПМ” буде нагло брехати суду, стверджуючи, що у нашому будинку не працювали диспетчери і ТОВ “ЖЕК-ПМ” скоротив “конс'єржів”, а не “диспетчерів”. Дане невизнання факту зазначене в Поясненні ТОВ “ЖЕК-ПМ” від 19.08.2015 (стор. 5, абзац 5 Пояснення), яке я отримав лише під час попереднього перед 13.01.2016 судового засідання.
Таким чином, подання мною Заяв про забезпечення доказів та виклик свідків є обґрунтованим, оскільки відбулося одразу після отримання мною невизнання Позивачем факту звільнення ним диспетчерів нашого будинку.

   3. Подільський районний суд м. Києва не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам.
   Так судом повністю проігноровано звільнення Позивачем з серпня 2014 року всіх диспетчерів нашого будинку і ліквідацію їх посад. Про наявність диспетчерів в нашому будинку свідчить лист ТОВ “ЖЕК-ПМ” за №91 від 30.11.2011 (наявний в матеріалах справи). Звільнення диспетчерів суттєво зменшило щомісячні витрати Позивача на утримання нашого будинку. А саме “компенсації витрат” Позивач і вимагає!
   Тому саме відмова суду витребувати докази та допитати свідків сприяла унеможливленню встановлення суми зменшення витрат Позивача на утримання нашого будинку.

   4. Подільський районний суд м. Києва прийняв Рішення без жодних доказів щодо фактичного надання житлово-комунальних послуг та витрат на них.
Відповідно до п.3 статті 10 ЦПК України «Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень».
Позивачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів, що Позивач надавав мені, а я отримував послуги з прибирання прибудинкової території, сходових клітин, обслуговування ліфтів, диспетчеризації, електроенергії для ліфтів, обслуговування внутрішньо-побутових мереж, дератизації та дезінсекції, обслуговування димовентиляційних каналів, підготовки до осінньо-зимового періоду, освітлення місць загального користування; не доведено, що сума заборгованості, яка зазначена в позові, відповідає тарифам на житлово-комунальні послуги, що затверджені в установленому законом порядку.
   Позивач неодноразово зазначав, що він вимагає компенсації витрат на утримання нашого будинку (зокрема - абзац 4 сторінки 3 Уточненої позовної заяви), але ним не надано жодних доказів які саме витрати Позивач поніс на утримання нашого будинку. 

5. Необґрунтованість судового рішення.
Розпорядження КМДА № 617 від 26.04.2011 р. не пройшло процедури державної реєстрації, а тому не підлягає застосуванню, оскільки не набрало чинності.
Для підтвердження своїх вимог Позивач постійно посилається на Розпорядження КМДА № 617 від 26.04.2011 р., яким “затверджено” фальсифікований тариф на обслуговування нашого будинку.
Однак, Розпорядження КМДА № 617 від 26.04.2011 р. не пройшло процедури державної реєстрації, яка є необхідною згідно Постанови Верховного Суду України № 21-246а11 від 28.11.2011 р. (http://reyestr.court.gov.ua/Review/20014508) в якій зазначено, що “нормативно-правові акти, які видаються органами виконавчої влади та які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, підлягають державній реєстрації. При цьому державну реєстрацію нормативно-правових актів КМДА здійснює Київське міське управління юстиції.”
Рішення є необґрунтованим, оскільки не враховує Постанови Верховного Суду України № 21-246а11 від 28.11.2011 р., а тому не відповідає ч.4 ст. 263 ЦПК України:  “При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду”.
Крім того, Розпорядження № 617 від 26.04.2011 р. прийняте КМДА як органом державної виконавчої влади, котрий взагалі не має компетенції встановлювати тарифи на житлово-комунальні послуги, оскільки це питання віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування (ст. 28 Закону Украіни № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Украіні»). Між тим, як встановлено мотивувальною частиною постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 21.03.2014 р. у справі № 2а-118/11 (2а/761/4/14)(http://reyestr.court.gov.ua/Review/38143087), що набрала законної сили 10.07.2014 р., Киіврадою VI скликання власного виконавчого органу на базі КМДА не утворювалося. Голова КМДА О. Попов, який підписував перелічені нормативно-правові акти, ніколи не обирався і не був посадовою особою органу місцевого самоврядування.
Як роз'яснюється п. 5 постанови Пленуму ВСУ № 9 від 01.11.1996 р. судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента Украіни, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

   6. Апеляційний суд міста Києва вже розглядав питання, щодо застосування тарифів, установлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації (КМДА) Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що не пройшли державну реєстрацію. Зокрема в Ухвалі №22-ц/796/7462/2014 від 1 жовтня 2014 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/40768439) зазначено:
“Що стосується доводів апеляційної скарги про неправильність висновків суду щодо застосування позивачем тарифів, установлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації (КМДА) Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, в тому числі і тих, що не пройшли державну реєстрацію, то такі доводи заслуговують на увагу з огляду на таке.
Відповідно до Указу Президента України №493/92 від 03.10.1992 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств і інших органів виконавчої влади» та постанови Кабінету Міністрів України №731 від 28.12.1992 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» нормативно-правові акти Київської міської державної адміністрації набувають чинності з моменту їх реєстрації в Головному управлінні юстиції м. Києва.
За таких обставин застосування позивачем при обчисленні розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій тарифів, установлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що не пройшли державну реєстрацію, є незаконним. Посилання суду на те, що питання визнання таких розпоряджень КМДА недійсними відповідачами не ставилося, а також що питання реєстрації розпоряджень КМДА не віднесено до компетенції позивача, а тому такі розпорядження є чинними - не грунтуються на нормах матеріального і процесуального права, адже норми, що не набрали законної сили, не підлягають застосуванню.”

   Виходячи з вищезазначеного, відповідно до ст. ст. 352, 354-356 ЦПК України
                  ПРОШУ:
Скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 22.02.2016 року в справі № 758/4258/15-ц та ухвалити нове рішення, яким відмовити Позивачу в позовних вимогах.

Додатки:
- Апеляційна скарга для Відповідача;
- Квитанція про сплату судового збору.
   

13
Щиро дякую, Юрій Васильович!
Обов'язково скористуюся Вашими порадами.
Я тільки зараз виявив, що змінився порядок апеляційного оскарження.  :o

І зараз може виявитись, що моя апеляційна скарга, що була подана і зареєстрована судом 02.03.2016 року - вже і не подана, скоріш за все.
Бо тоді по ній НЕ могли вчинити процесуальні дії, бо не було повного тексту рішення, а тепер - НЕ МОЖУТЬ, бо вона "не туди" подана?  Капець. >:(
 
Слава Богу хоч зараз 30 днів дається на оскарження, а не 10, як раніше.
Апеляційний хоч на Солом'янській площі лишився? І як він тепер "обзивається"?  ???

Ще раз дякую!
От що буває, коли не слідкуєш за законодавством. Я то був певен, що Апеляційна скарга в мене по-любому подана і слухання повинне бути.
А тут рішення могло взагалі "втиху" вступити в силу, якби лист з рішенням "загубився".

14
Ще інформація.
Суддя Трегубенко Л.О.  звільнена з посади судді Подільського районного суду міста Києва у зв’язку з поданням заяви про відставку (Рішення ВРЮ України № 2626/0/15-17 від 5 вересня 2017 року).

Лист прийшов за підписом секретаря судді Васильченко. А копія рішення підписана суддею Васильченко.

Збираюсь подавати доповнення до апеляційної скарги(змінену скаргу). В зв'язку з чим питання - потрібно зазначати ще й Васильченко? Чи ніби я і не знаю про звільнення судді Трегубенко?

І взагалі - КУДИ її подавати?
Я ж вже реєстрував апеляційну скаргу ще 2 березня 2016 року. Тепер, ніби, її зі справою повинні передати до апеляційного суду.
Чи все рівно в Подільський подавати, а там далі видно буде?

15
Текст Рішення в справі №758/4258/15-ц від 22.02.2016.
ЖОДНОЇ згадки про те, що "Розпорядження КМДА № 617 від 26.04.2011 р. не пройшло процедури державної реєстрації, яка є необхідною згідно Постанови Верховного Суду України № 21-246а11 від 28.11.2011 р. " і, відповідно, про саму Постанову Верховного Суду України № 21-246а11 від 28.11.2011 р..
Ніби моїх заперечень з цього приводу і не було.

Сторінок: [1] 2 3 ... 5

Мониторинг доступности сайта Host-tracker.com
email