'ГРО-ЗА' - ГРОмадський правоЗАхисник

Please login or register.

Увійти
Розширений пошук  

Новини:

Для того, щоб надіслати запитання, реєстрація у форумі не потрібна.

Автор Тема: КАГС: АЕК "Київенерго" до КП "Київжитлоспецексплуатація" про стягнення боргу  (Прочитано 3117 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Перо

  • Супермодератор
  • *****
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 8691
    • Перегляд профілю

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

  ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

   01.12.2010                                                                                           № 48/335

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Гарник Л.Л.

 суддів:               

 при секретарі:             

 За участю представників:

 від позивача -                       Півень Д.О. – дов. №Д07/2010/03/02-1 від 02.03.2010р.,

від відповідача   -                Мазурок О.І. – дов. №155/1/23-2065 від 31.05.2010р.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу АЕК "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 22.09.2010

 у справі № 48/335 (  .....)

 за позовом                               АЕК "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
 до                                                   КП "Київжитлоспецексплуатація"
 третя особа позивача               
 третя особа відповідача             
 про                                                   стягнення 49943,51 грн.

ВСТАНОВИВ :

 Рішенням господарського суду м.Києва  від 22.09.2010р. у справі  №48/335 позовні вимоги АЕК „Київенерго”  в особі  СВП „Енергозбут Київенерго” задоволенні частково. Стягнуто з КП „Київжитлоспецексплуатація” на користь АЕК „Київенерго”  в особі  СВП „Енергозбут Київенерго” 7930,44 грн. основного боргу, 1631,42 грн. пені, 1514,02 грн. інфляційних збитків, 238,74 грн. 3% річних, 113,15 грн. державного мита та 53,46 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, АЕК „Київенерго”  в особі  СВП „Енергозбут Київенерго” подало  апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі..

У відзиві на апеляційну скаргу КП „Київжитлоспецексплуатація” просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду м.Києва    залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга  не підлягає задоволенню з наступних підстав.

17.02.1999 р. між АЕК «Київенерго» (енергопостачальна організація)  і КП «Київжитлоспецексплуатація» (абонент) було укладено договір №1010084 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі – Договір).

Згідно п. 1.1 Договору предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 2.2.1 Договору енергопостачальна організація зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.

Абонент відповідно до п.п. 2.3.1, 2.3.2 Договору зобов’язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору.

Додатком №4 до Договору сторони погодили, що абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця (п.2 додатку), а різниця між заявленою та фактично спожитою абонентом тепловою енергією сплачується не пізніше 15 числа слідуючого за розрахунковим (п.4 Договору).

Договір є договором енергопостачання, а тому права та обов’язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі – енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ч. 1 ст. 714 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за Договором, вказуючи на споживання теплової енергії за період з 01.11.2009 р. по 01.05.2010 р. В предмет доказування у даній справі входить: 1) вхідне сальдо заборгованості на початок заявленого періоду, 2) вартість спожитої теплової енергії за спірний період, 3) вартість оплаченої за спірний період теплової енергії.

Тобто, спір між сторонами у справі виник у зв’язку із визначенням розміру вхідного сальдо заборгованості на початок заявленого періоду за Договором, що беззаперечно впливає на розмір заборгованості на кінець заявленого періоду.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснювався розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії у спірний період на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №1780, №1780/1 від 25.12.2008 р. та №127, №128 від 05.02.2009 р.

Указами Президента України №65/2009 від 03.02.2009 р., №76/2009 від 09.02.2009 р. зазначені розпорядження Київської міської державної адміністрації були скасовані як такі, що суперечать Конституції та Законам України.

Відповідно до ч. 6 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (ч.2 ст.32 вказаного закону).

Положення ст.19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у сторін по справі відсутній обов’язок виконувати розпорядження про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та законам України.

Місцевий суд зробив  правильно перерахунок спожитої протягом грудня 2008 року –жовтня 2009 року енергії з урахуванням чинних тарифів, затверджених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №86 від 31.01.2007 р. (в редакції розпорядження КМДА №715 від 18.06.2007 р.) та №758 від 30.06.2009 р., а різниця з розрахунками позивача за цей період становить 33043,51 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач листом від 09.04.2009 р. звертався до позивача з проханням провести перерахунок нарахувань за теплову енергію, спожиту протягом грудня 2008 року – лютого 2009 року по всіх договорам на постачання теплової енергії, проте листом позивача від 28.04.2009 р. в проведенні такого перерахунку позивачем було відмовлено.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей  525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ч. 1 ст. 714 ЦК України).

Відповідно до положень ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Тому суд першої інстанції законно і обґрунтовано задовольнив суму  боргу в розмірі 7930,44 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7 додатку №4 до Договору сторони визначили, що абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня у розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Тому суд першої інстанції правильно перерахував і стягнув з КП „Київжитлоспецексплуатація” 1631,42 грн.  пені.

Положеннями   статті   625   ЦК   України   передбачено,   що  боржник,   який  прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому суд першої інстанції правильно перерахував і стягнув з КП „Київжитлоспецексплуатація” на користь АЕК „Київенерго”  в особі  СВП „Енергозбут Київенерго”  1514,02 грн. інфляційних збитків і 238,74 грн. 3% річних .

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд  -

  ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу  АЕК „Київенерго”  в особі  СВП „Енергозбут Київенерго”  залишити без задоволення, а рішення  господарського суду м.Києва  від 22.09.2010р. у справі  №48/335 - без змін.

Справу №48/335 повернути до господарського суду м.Києва.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

   Головуючий суддя                                                                       

   Судді                                                                                           

  02.12.10 (відправлено)
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12606568
Записаний

Перо

  • Супермодератор
  • *****
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 8691
    • Перегляд профілю

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  48/335    22.09.10

За позовом    
Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до    
Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

про    
стягнення 49 943,51 грн.

Суддя  Бойко Р.В.

Представники сторін:
від позивача:    
Гаркавенко С.В.
від відповідача:    
Мазурок О.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

  Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" (надалі –"Компанія") в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (надалі –"Підприємство") про стягнення 49 943,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1010084 від 17.02.1999 р. позивач поставив теплову енергію, а відповідач грошові зобов’язання по оплаті поставленої енергії належним чином не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 40 973,96 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу у розмірі 3 532,99 грн., 3% річних у розмірі 694,03 грн. та пені у розмірі 4 742,53 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.06.2010 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 21.06.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.06.2010 р. у зв’язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 26.07.2010 р.

23.07.2010 р. до канцелярії суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги визнає частково, вказує на нарахування позивачем вартості спожитої теплової енергії за тарифами встановленими розпорядженнями КМДА, які скасовано, а тому вказує на необхідність здійснення перерахунку вартості спожитої теплової енергії за чинним тарифами.

В судовому засіданні 26.07.2010 р. у зв’язку із необхідністю витребування додаткових документів оголошено перерву до 09.08.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.08.2010 р. у зв’язку із необхідністю витребування додаткових пояснень та розрахунків розгляд справи відкладено до 30.08.2010 р.

В судовому засіданні 30.08.2010 р. у зв’язку із невиконанням позивачем вимог ухвали суду оголошено перерву до 22.09.2010 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвал суду належним чином не виконав, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

В судове засідання представник відповідача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги визнає частково.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

  ВСТАНОВИВ:

  17.02.1999 р. між Компанією (енергопостачальна організація) та Підприємством (абонент) було укладено договір №1010084 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі –"Договір").

Згідно п. 1.1 Договору предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених чим договором.

Відповідно до пункту 2.2.1 Договору енергопостачальна організація зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.

Абонент відповідно до п.п. 2.3.1, 2.3.2 Договору зобов’язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору.

Додатком №4 до Договору сторони погодили, що абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця (п.2 додатку), а різниця між заявленою та фактично спожитою абонентом тепловою енергією сплачується не пізніше 15 числа слідуючого за розрахунковим (п.4 Договору).

Договір є договором енергопостачання, а тому права та обов’язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі –енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач вказує, що за період з 01.11.2009 р. по 01.05.2010 р. у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.05.2010 р. становить 40 973,96 грн., підтверджується довідкою про розрахунок основного боргу за теплову енергію та табуляграмами обліку теплової енергії.

Спір виник у справі у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконання відповідачем грошового зобов’язання за Договором по сплаті спожитої теплової енергії.

При цьому, відповідач вказує на невірне визначення позивачем вартості спожитої протягом грудня 2008 року –жовтня 2009 року теплової енергії, а позивач вказує, що предметом позову є споживання енергії у інший період.

Посилання позивача на те, що вирішення питання вартості спожитої енергії за період дії вказаних відповідачем тарифів не стосується предмету спору судом відхиляється з огляду на наступне.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за Договором, вказуючи на споживання теплової енергії за період з 01.11.2009 р. по 01.05.2010 р. Відтак, в предмет доказування у даній справі входить: 1) вхідне сальдо заборгованості на початок заявленого періоду, 2) вартість спожитої теплової енергії за спірний період та 3) вартість оплаченої за спірний період теплової енергії. При цьому, відповідач не заперечує  вартість спожитої та вартість оплаченої за заявлений період теплової енергії, а вказує на невірне визначення вхідного сальдо заборгованості відповідача за Договором на початок заявленого періоду.

Тобто, спір між сторонами у справі виник у зв’язку із визначенням розміру вхідного сальдо заборгованості на початок заявленого періоду за Договором, що беззаперечно впливає на розмір заборгованості на кінець заявленого періоду.

Такий спір стосується правомірності застосування спірних розпоряджень КМДА (про затвердження тарифів), оскільки позивач вказує на відсутність судових рішень про визнання недійсними тарифів, що зумовлює, на його думку, необхідність обчислення вартості спожитої енергії з урахуванням вказаних тарифів.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснювався розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії у спірний період на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №1780, №1780/1 від 25.12.2008 р. та №127, №128 від 05.02.2009 р.

В той же час, Указами Президента України №65/2009 від 03.02.2009 р., №76/2009 від 09.02.2009 р. зазначені розпорядження Київської міської державної адміністрації були скасовані як такі, що суперечать Конституції та Законам України.

Відповідно до ч. 6 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (ч.2 ст.32 вказаного закону).

Положення ст.19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у сторін по справі відсутній обов’язок виконувати розпорядження про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та законам України.

Аналогічний висновок міститься в постановах Вищого господарського суду України від 12.11.2009 р. у справі №42/392, від 02.06.2010 р. у справі №42/420, від 03.02.2010 р. у справі №42/390.

Суд здійснив перерахунок спожитої протягом грудня 2008 року –жовтня 2009 року енергії з урахуванням чинних тарифів, затверджених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №86 від 31.01.2007 р. (в редакції розпорядження КМДА №715 від 18.06.2007 р.) та №758 від 30.06.2009 р., а різниця з розрахунками позивача за цей період становить 33 043,51 грн.

Відтак, вхідне сальдо розрахунків сторін за Договором станом на початок визначеного позивачем в позові періоду має бути зменшено на 33 043,51 грн. та становить -33 043,51 грн.

Посилання позивача на акти звірки в яких відповідач на його думку визнавав заборгованість судом відхиляється, оскільки такий акт згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не є первинним документом, а відтак заборгованість розраховується на підставі документів на підтвердження кількості спожитої енергії та встановлених тарифів.

Більш того, відповідач листом від 09.04.2009 р. звертався до позивача з проханням провести перерахунок нарахувань за теплову енергію, спожиту протягом грудня 2008 року –лютого 2009 року по всіх договорам на постачання теплової енергії, проте листом позивача від 28.04.2009 р. в проведенні такого перерахунку позивачем було відмовлено.

Таким чином, з урахуванням встановленого судом вхідного сальдо станом на початок визначеного позивачем в позові періоду, заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію станом на 01.05.2010 р. становить 7 930,44 грн., а згідно положень ст. 530 Цивільного кодексу України, ст. 276 Господарського кодексу України та додатку №4 до Договору, зобов’язання відповідача по її сплаті на момент розгляду справи настало.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей  525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 7 930,44 грн. на підставі Договору за спожиту теплову енергію. Відповідачем вказана заборгованість визнана у відзиві на позов та представником в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Підприємством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Компанії про стягнення з Підприємства заборгованості у розмірі 7 930,44 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в розмірі 4 742,53 грн. за прострочення  виконання грошового зобов’язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Пунктом 7 додатку №4 до Договору сторони визначили, що абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня у розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Позивач нараховує пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за прострочення оплати теплової енергії у період з листопада 2009 року по квітень 2010 року.

Суд здійснює перерахунок заявленої до стягнення пені, виходячи з встановленого судом розміру вхідного сальдо станом на початок визначеного позивачем в позові періоду та з урахуванням місячних нарахувань по поточному споживанню теплової енергії.

За перерахунком суду розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 1 631,42 грн.

В іншій частині заявленої до стягнення пені необхідні відмовити, оскільки вона обрахована позивачем невірно (обрахована від завищеної суми простроченого грошового зобов’язання).

Також, позивач просить стягнути інфляційну складову боргу у розмірі 3 532,99 грн. та 3% річних у розмірі 694,03 грн., нараховані за період прострочення з листопада 2009 року по квітень 2010 року.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних враховуючи обставини наведені при розрахунку пені за визначений позивачем період.

За перерахунком суду, розмір інфляційної складової боргу та 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, становить 1 514,02 грн. та 238,74 грн. відповідно.

В іншій частині заявлених до стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних необхідні відмовити.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Підприємства на користь Компанії основного боргу у розмірі 7 930,44 грн., пені у розмірі 1 631,42 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 1 514,02 грн. та 3% річних у розмірі 238,74 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

  1. Позов Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А; ідентифікаційний код 26187970) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) основний борг у розмірі 7 930 (сім тисяч дев’ятсот тридцять) грн. 44 коп., пеню у розмірі 1 631 (одна тисяча шістсот тридцять одна) грн. 42 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 1 514 (одна тисяча п’ятсот чотирнадцять) грн. 02 коп., 3% річних у розмірі 238 (двісті тридцять вісім) грн. 74 коп., державне мито у розмірі 113 (сто тринадцять) грн. 15 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 53 (п’ятдесят три) грн. 46 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

  Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

  Суддя                                                                                                     Р.В. Бойко

  Дата підписання повного тексту рішення –27.09.2010 р.
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12013571
Записаний
 


Мониторинг доступности сайта Host-tracker.com
email