Державний герб України
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
21 грудня 2016 року № 826/15758/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., суддів: Кобилянського К.М., Мазур А.С., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Поляна»
до Кабінету Міністрів України
третя особа Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Калина",
Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Квантум",
Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив
"Резиденція",
Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Сонячне
містечко",
Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Слайс",
Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Спартак",
Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Вправний
господар",
Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Фортеця",
Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Еревія"
Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив
"Батумський"
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, в особі Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Поляна» (надалі - позивач) з позовом до Кабінету Міністрів України (надалі - відповідач), треті особи: Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Калина", Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Квантум", Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Резиденція", Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Сонячне містечко", Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Слайс", Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Спартак", Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Вправний господар", Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Фортеця", Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Еревія" Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Батумський" (надалі - треті особи), в якому позивач просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не підготування та не подання на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення Житлового кодексу Української PCP від 30 червня 1983 № 5464-Х у відповідність до Закону України «Про кооперацію» від 10 липня 2003 року № 1087-IV, а також приведення Примірного Статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого Постановою Ради Міністрів Української PCP від 30 квітня 1985 року № 186, у відповідність до Закону України «Про кооперацію» від 10 липня 2003 року № 1087-IV; зобов'язати відповідача підготувати та подати на розгляд до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення Житлового кодексу Української PCP від 30 червня 1983 року № 5464-Х у відповідність до Закону України «Про кооперацію» від 10 липня 2003 року № 1087-IV; зобов'язати відповідача привести Примірний Статут житлово-будівельного кооперативу, затвердженого Постановою Ради Міністрів Української PCP від 30 квітня 1985 року № 186, у відповідність до Закону України «Про кооперацію» від 10 липня 2003 року № 1087-IV.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про невідповідність вимог Житлового кодексу Української PCP та Примірний Статут житлово-будівельного кооперативу приписам Закону України «Про кооперацію», який набрав чинності пізніше від наведених нормативно-правових актів, та невиконання відповідачем передбаченого Законом України «Про кооперацію» обов'язку щодо приведення наведених актів законодавства у відповідність із цим Законом.
Відповідачем були надані суду письмові заперечення щодо заявлених позивачем вимог, в яких він просив відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на обставини, наведені в поданих запереченнях.
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи, що в судове засідання не прибули представники третіх осіб, Судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмовому провадженні на підставі частини шостої статті 128 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОК «ЖБК «Поляна» зареєстровано Виконавчим комітетом Харківської міської ради 19 листопада 2008 року.
Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 вересня 2016 року по справі №757/44858/16-к надано тимчасовий доступ (з можливістю вилучення належним чином завірених копій) до документів з реєстраційної та звітної частин облікових справ платника податків - обслуговуючих кооперативів житлово будівельних кооперативів, в тому числі позивача.
Як зазначено в ухвалі Печерського районного суду міста Києва від 12 вересня 2016 року, досудовим розслідуванням встановлено, що посадові особи Харківської міської ради всупереч вимогам статті 41 Земельного кодексу України, ч. 1 статті 134 Житлового кодексу Української PCP, п. 3 Примірного Статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого Постановою Ради Міністрів Української PCP № 186 від 30 квітня 1985 року, створено впродовж 2008-2010 років обслуговуючі кооперативи житлово-будівельні кооперативи, зокрема ОК «ЖБК «Поляна».
Беручи до уваги наведене, вважаючи безпідставним застосування до себе наведених вимог Житлового кодексу Української PCP та Примірного Статуту житлово-будівельного кооперативу, з огляду на діючі норми Закону України «Про кооперацію», позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
У відповідності до вимог ч. 1 статті 94 Господарського кодексу України, кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом.
Згідно із п. 2 ч. 1 статті 2 Закону України «Про кооперацію», кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.
Частиною 1 статті 3 зазначеного Закону передбачено, що метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.
Основними завданнями кооперації, серед іншого є: підвищення життєвого рівня членів кооперативів, захист їх майнових інтересів і соціальних прав; сприяння сталому розвитку та . становленню засад демократичного розвитку суспільства.
За приписами ч.ч. 1, 2 статті 6 Закону України «Про кооперацію», кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.
Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.
Відповідно до приписів статті 7 Закону України «Про кооперацію», кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах.
Засновниками кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи України та іноземних держав, які беруть участь у діяльності кооперативів через своїх представників.
Закон України «Про кооперацію» набрав чинності 27 серпня 2003 року.
Виходячи з аналізу наведених правових положень вбачається, що членами житлово-будівельного кооперативу стають особи, які добровільно мають намір спільно здійснювати господарську діяльність з метою поліпшення свого економічного стану. Крім того, вказаними нормами не вимагається отримання будь-яких дозвільних документів або передумов для створення кооперативу та прийняття рішення щодо його заснування, або наявність певного статусу у його членів.
Водночас, окремі з врегульованих приписам Закону України «Про кооперацію» правовідносин по іншому регламентовані на рівні положень Житлового кодексу Української РСР.
Зокрема, ч. 1 статті 134 Житлового кодексу Української РСР визначає, що на облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР) і потребують поліпшення житлових умов.
Таким чином, Житловий кодекс Української PCP визначає коло осіб, що мають можливість вступити в житлово-будівельний кооператив, а саме, зазначені особи повинні довести свою потребу у поліпшені саме житлових умов, а не економічного стану в цілому, як це визначено Законом України «Про кооперацію». Крім того, дана норма обмежує можливість створювати такі об'єднання юридичним особам, на відміну від приписів Закону України «Про кооперацію».
Постановою Верховної Ради України № 1545-XII від 12 вересня 1991 року «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР», визначено, що на території України застосовуються акти СРСР, з питань, які не врегульовані законодавством України і за умови, що вони не суперечать Конституції і законом України.
Рішенням Конституційного суду України від 03 жовтня 1997 року № 4-зп/97, встановлено, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Відповідно до статті 69 Закону України «Про Конституційний Суд України», рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.
В разі наявності двох нормативно-правових актів однакової юридичної сили, які по різному врегульовують однорідні суспільні правовідносини, застосуванню підлягають положення того акту, який був прийнятий пізніше.
Також, рішенням Конституційного суду України від 11 листопада 2004 року № 1-30/2004, встановлено, що правові, організаційні, економічні та соціальні основи об'єднання громадян у кооперативні організації (кооперативи чи кооперативні об'єднання), а також функціонування кооперативного руху в Україні визначаються Законом України «Про кооперацію».
В контексті наведеного суд звертає увагу на приписи Концепції розвитку житлової кооперації та запровадження будівельно-ощадних кас в Україні, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2010 року № 243-р.
Так, в Концепції визначається, що норми Житлового кодексу Української PCP щодо організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів застосовуються у частині, що не суперечить законодавчим актам, прийнятим пізніше, ніж цей Кодекс. Реалізація громадянами права на житло шляхом участі у житлових кооперативах здійснюється фактично на підставі статті 384 Цивільного кодексу України та Закону України «Про кооперацію».
Проаналізувавши наведені вище приписи законодавства, Суд приходить до висновку про те, що кожна особа, без урахування залежності від необхідності поліпшення власних житлових умов, має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, зокрема можливості збудувати собі самостійно житло, шляхом об'єднання у відповідний житлово-будівельний кооператив, так як це закріплено в Законі України «Про кооперацію».
Окремо необхідно звернути увагу на законодавче регулювання порядку створення житлово-будівельного кооперативу.
Так, відповідно до статті 137 Житлового кодексу Української PCP, житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях.
Рішення про організацію кооперативів при підприємствах, установах, організаціях приймаються з урахуванням пропозицій трудових колективів.
Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства Української РСР.
Примірний статут житлово-будівельного кооперативу затверджується Радою Міністрів Українській РСР.
Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленому порядку.
Громадяни, яких включено до затвердженого виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів списку осіб, що вступають до організовуваного житлово-будівельного кооперативу, вважаються членами цього кооперативу з дня реєстрації статуту, а громадяни, яких прийнято до діючого житлово-будівельного кооперативу, - з дня затвердження виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів рішення загальних зборів членів кооперативу про прийом до кооперативу.
Також, п. 2 Примірного Статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого Постановою Ради Міністрів Української PCP № 186 від 30 квітня 1985 року, встановлено, що Житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Рішення про організацію кооперативів при підприємствах, установах, організаціях приймаються з урахуванням пропозицій трудових колективів.
До кооперативів, що організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, приймаються громадян, які перебувають у відповідному виконавчому комітеті на обліку бажаючих вступити до кооперативу (у списку осіб, які користуються правом на вступ до кооперативу поза чергою).
До кооперативів, що організуються при підприємствах, установах, організаціях, приймаються працівники цих підприємств, установ, організацій, які перебувають на обліку бажаючих вступити до кооперативу (у списку осіб, які користуються правом на вступ до кооперативу поза чергою), а також інші громадяни у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР. У порядку доукомплектування до зазначених кооперативів за направленням виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів можуть бути прийняті громадяни, зазначені в абзаці третьому цього пункту.
При підприємстві, установі, організації з дозволу виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів може організовуватися кооператив для працівників кількох підприємств, установ, організацій, розташованих у даному населеному пункті.
Водночас, на противагу наведеним положенням, статтею 7 Закону України «Про кооперацію» передбачається, що Кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах. Засновниками кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи України та іноземних держав, які беруть участь у діяльності кооперативів через своїх представників. Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами. Рішення установчих зборів оформляється протоколом,який підписують головуючий та секретар зборів. У протоколі зазначаються особи, які брали участь в установчих зборах: для фізичної особи - прізвище, ім'я та по батькові, дані паспорта громадянина України або паспортних документів іноземця (для осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні, - дані документа, який його замінює); для юридичної особи - прізвище, ім'я та по батькові уповноваженого представника юридичної особи, документ, що підтверджує його повноваження. Дані про фізичну особу засвідчуються її особистим підписом, а про юридичну особу - підписом її уповноваженого представника. При створенні кооперативу складається список членів та асоційованих членів кооперативу, який затверджується загальними зборами.
Отже, наведені вище вимоги Примірного Статуту житлово-будівельного кооперативу та статті 137 Житлового кодексу Української PCP щодо встановлення порядку організації та створення кооперативу та затвердження списку громадян, які вступають до нього, і членів їх сімей виконавчим комітетом ради народних депутатів не відповідають приписам статті 7 Закону України «Про кооперацію», який набув чинності пізніше, і, відповідно, підлягає застосуванню.
Крім того, відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування не наділені відповідними повноваженнями по затвердженню вказаних списків, що додатково свідчить про неактуальність застосування наведених редакцій Примірного Статуту житлово-будівельного кооперативу та Житлового кодексу Української PCP.
За таких умов застарілі приписи Житлового кодексу Української PCP та Примірного Статуту житлово-будівельного кооперативу створюють для суб'єктів даних правовідносин обмеження щодо участі в житлово-будівельних кооперативах, що прямо суперечить вимогам Конституції України та Закону України «Про кооперацію».
Також, Закону України «Про кооперацію» прямо суперечить п. 3 Примірного Статуту житлово-будівельного кооперативу в частині визначення кількості членів кооперативу (не менше п'яти осіб), оскільки ч. 5 статті 7 Закону України «Про кооперацію» передбачається, що членів кооперативу не може бути менше ніж три особи.
Аналогічно не відповідають вимогам Закону України «Про кооперацію» приписи Примірного Статуту житлово-будівельного кооперативу щодо вікового цензу щодо членів кооперативу, згідно якого до членів житлово-будівельного кооперативів приймаються особи віком до 30 років.
При вирішенні даної справи суд звертає увагу на правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в ухвалі від 11 березня 2016 року по справі № К/800/6225/16, згідно якої питання про створення і діяльність житлово-будівельних кооперативів врегульовані Законом України «Про кооперацію», який є спеціальним, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців», а тому відсутні правові підстави для застосування статей 133, 135, 137 Житлового кодексу Української PCP та Примірного Статуту житлово-будівельного кооперативу.
Відповідності до ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 113 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених цією Конституцією. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
З аналізу вказаного вбачається, що Кабінет Міністрів України, як вищий орган виконавчої влади, в контексті вимог ч. 2 статті 19 Конституції України має діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч. 4 статті 41 Закону України «Про кооперацію» зобов'язано Кабінет Міністрів України протягом року з дня набрання чинності цим Законом, в тому числі: підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Однак, станом на час розгляду судом даної адміністративної справи, що не заперечується відповідачем, Кабінетом Міністрів України не було підготовлено та подано на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення Житлового кодексу Української PCP у відповідність до Закону України «Про кооперацію», а також не приведено у відповідність до вказаного Закону Примірний Статут житлово-будівельного кооперативу, затверджений Постановою Ради Міністрів Української PCP.
Проте під час розгляду справи, Судом було встановлено недотримання відповідачем обов'язкових до виконання ним вимог статті 41 Закону України «Про кооперацію», колегія суддів вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Щодо питання строків звернення ОК «ЖБК «Поляна» до суду з даним адміністративним позовом, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до ч. 2 статті 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В контексті наведеного необхідно зазначити, що реєстрація ОК «ЖБК «Поляна» здійснено у відповідності до приписів Закону України «Про кооперацію», однак, в подальшому, що вбачається з ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 вересня 2016 року по справі № 757/44858/16-к, правоохоронними органами було встановлено порушення порядку здійснення реєстрації ОК «ЖБК «Поляна», а саме її невідповідність приписам Житлового кодексу Української PCP та Примірного Статуту житлово-будівельного кооперативу, невідповідність вимогам Закону України «Про кооперацію» була встановлена судом вище.
Таким чином Суд вважає, що про порушення своїх право, свобод та інтересів позивач дізнався після прийняття наведеного рішення слідчого судді, а тому, беручи до уваги, що до суду ОК «ЖБК «Поляна» звернувся 10 жовтня 2016 року, Суд не вважає пропущеним строк на звернення позивача до суду.
Відповідно до статті 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.
Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищенаведене, Суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 122, 158-163, 167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо не здійснення підготовки та подання на розгляд Верховної Ради України пропозицій щодо приведення Житлового кодексу Української PCP від 30 червня 1983 № 5464-Х у відповідність до Закону України «Про кооперацію» від 10 липня 2003 року № 1087-IV.
3. Визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо не приведення Примірного Статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого Постановою Ради Міністрів Української PCP від 30 квітня 1985 року № 186, у відповідність до Закону України «Про кооперацію» від 10 липня 2003 року № 1087-IV.
4. Зобов'язати Кабінет Міністрів України підготувати та подати на розгляд до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення Житлового кодексу Української PCP від 30 червня 1983 року № 5464-Х у відповідність до Закону України «Про кооперацію» від 10 липня 2003 року № 1087-IV.
5. Зобов'язати Кабінет Міністрів України привести Примірний Статут житлово-будівельного кооперативу, затверджений Постановою Ради Міністрів Української PCP від 30 квітня 1985 року № 186, у відповідність до Закону України «Про кооперацію» від 10 липня 2003 року № 1087-IV.
6. Стягнути з Кабінету Міністрів України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Поляна» (код ЄДРПОУ 36223377) судові витрати в розмірі 4134, 00 грн. (чотири тисячі сто тридцять чотири гривні).
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя А.Б. Федорчук
Судді К.М. Кобилянський
А.С. Мазур