'ГРО-ЗА' - ГРОмадський правоЗАхисник

Please login or register.

Увійти
Розширений пошук  

Новини:

Для того, щоб надіслати запитання, реєстрація у форумі не потрібна.

Автор Тема: КАГС: щодо стягнення коштів на підставі неукладеного договору  (Прочитано 6432 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Перо

  • Супермодератор
  • *****
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 8691
    • Перегляд профілю

Цитувати
ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  17/235    
   
02.03.11

За позовом           Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

До            Комунального підприємства «ЖЕО-110»Голосіївської районної у місті Києві ради

Треті особи            на стороні позивача, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору,

           1)    акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»

2) комунальне підприємство Київської міської державної адміністрації «Головний інформаційно-обчислювальний центр»

Про                           стягнення 440101,71 грн.

                                                                                               Суддя  Удалова О. Г.

  Представники учасників процесу:

Від позивача                    Омельченко А.А. (за дов.)

                    Юраков Є.Ю. (за дов.)

Від відповідача                     Копачова В.В. (за дов.)

Від третьої особи-1           Гусєва Д.І. (за дов.)

Від третьої особи-2          не з’явились

  Обставини справи:

  До Господарського суду міста Києва звернулося публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»з позовом до комунального підприємства «ЖЕО-110»Голосіївської районної у місті Києві ради  про стягнення заборгованості за надані за договором № 06721/2-01 від 13.06.2006 р. послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 440101,71 грн., а саме: 416991,05 грн. основного боргу, 1667,55 грн. трьох процентів річних, 10048,19 грн. збитків від інфляції та 11394,93 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем за період з грудня 2009 року по квітень 2010 року включно не в повному обсязі виконувався обов’язок по оплаті наданих позивачем за умовами зазначеного договору послуг з водопостачання та водовідведення.

Відповідач позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що він не є споживачем всього обсягу спожитої холодної та гарячої води, документи щодо водопостачання житлового фонду оформлює як експлуатуюча організація, а відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 15.04.1997 р. № 478 «Про порядок розрахунків за житлово-комунальні послуги»розщеплення платежів на користь постачальників комунальних послуг здійснюють не житлово-експлуатаційні організації, а третя особа-2, а отже вини відповідача у несвоєчасній сплаті коштів немає.

Крім того, відповідач зазначає, що позивачем заявлено до стягнення суму боргу з урахуванням різниці в тарифах, що підтверджується доданими відповідачем до матеріалів справи копіями актів звірки, згідно з одним з яких станом на 01.12.2009 р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 150748,89 грн., а не ту суму, яка зазначена у позовній заяві.

Також відповідач зазначає, що відповідно до норм Закону України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги»від 13.11.1996 р., заборонено нараховувати по розрахунках з 01.10.1996 р. та стягувати з громадян України пеню за несвоєчасне внесення квартирної плати та плати за житлово-комунальні послуги, а враховуючи, що заборгованість, яка заявлена позивачем до стягнення, утворилась саме через несплату мешканцями квартирної плати та комунальних послуг, нарахування на вказані суми штрафних санкцій не є правомірним.

Відповідач зазначає, що він вживає всіх можливих заходів для оплати населенням житлово-комунальних послуг, але зібраних коштів для проведення повного розрахунку не вистачає, інших власних джерел для погашення заборгованості відповідач не має, що й призводить до виникнення заборгованості.

Третя особа-1 у письмових поясненнях по справи зазначає, що відповідно до  договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 3101024 від 01.07.2004 р., укладеного з відповідачем, третя особа-1 постачає відповідачу саме теплову енергію, не стягуючи плату за холодну воду, і що плата за холодну воду, яка використовується для підігріву гарячої води, має сплачуватись позивачем саме відповідачу.

Третя особа-2 у письмових поясненнях зазначає, що вона не є стороною спірного договору, а тому їй невідома суть вказаних договірних  зобов’язань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2010 р. порушено провадження у справі № 17/235.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2010 р., залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2010 р., провадження у справі зупинено до вирішення пов’язаних з нею справ № 2а-57/09, що розглядається Київським апеляційним адміністративним судом, та № 2а-851/10, яка розглядається у Шевченківському районному суді м. Києва.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2010 р. у справі № 17/235 ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.07.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду по даній справі скасовано, справу передано до Господарського  суду міста Києва для розгляду по суті.

Ухвалою суду від 24.01.2011 р. замінено назву позивача на публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучено акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго»(на стороні позивача) та комунальне підприємство Київської міської державної адміністрації «Головний інформаційно-обчислювальний центр»(на стороні відповідача).

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 ГПК України.

  Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

  Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просить стягнути з відповідача заборгованість по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення в сумі 416991,05 грн.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заявлена до стягнення сума основного боргу складається з:

- боргу за постачання питної холодної води та прийняття стоків як холодної так і гарячої води (код 1-1380) за період з грудня 2009 року по квітень 2010 року включно в сумі 338641,10 грн.;

- боргу за постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води (код 1-51380) за період з грудня 2009 року по квітень 2010 року включно в сумі 78349,95 грн.

Як на підставу для надання відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення, стягнення заборгованості за які є предметом даного позову, позивач посилається на договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 06721/2-01 від 13.06.2006 р..

Як слідує з матеріалів справи, вказаний договір підписаний сторонами з протоколом розбіжностей.

Зі змісту зазначеного протоколу слідує, що сторони не дійшли згоди щодо всіх умов Договору, а саме: щодо порядку оплати за надані послуги, відповідальності за порушення термінів оплати та прав позивача щодо відключення відповідача від водопостачання та водовідведення.

Вказані розбіжності полягають в тому, що позивач в тексті зазначеного договору визначає відповідача як особу, яка повинна нести обов’язки по оплаті всіх наданих за договором послуг, в той час як відповідач з ним не погоджується та в протоколі розбіжностей визначає свої обов’язки за договором в частині оплати коштів за надані послуги як посередника між позивачем, як особою, яка надає послуги, та мешканцями, які мають зазначені послуги оплачувати, в той час як відповідач зобов’язаний лише вживати всіх необхідних заходів для своєчасної оплати споживачами (мешканцями квартир) нарахованих їм платежів через ГІОЦ.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2 ст. 180 ГК України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками (ч. 1).

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках (ч. 2).

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті та повертає один примірник договору другій стороні у двадцятиденний строк після одержання договору (ч. 3).

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором (ч. 4).

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони (ч. 5).

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (ч. 6).

Отже, зі змісту вказаних положень чинного законодавства вбачається, що у випадку наявності між сторонами розбіжностей щодо окремих умов договору, умови договору мають фіксуватися в комплекті документів: самому тексті договору, протоколі розбіжностей і протоколі узгодження розбіжностей.

Сторонами не надано доказів на підтвердження врегулювання (погодження чи не погодження) умов, які були визначені сторонами  у протоколі розбіжностей, оскільки незважаючи на те, що протокол розбіжностей підписаний позивачем з протоколом узгодження розбіжностей, в матеріалах справи такий документ відсутній.

Крім того, необхідно зазначити, що позивач нараховує плату за надані послуги в порядку, що визначений у редакції зазначеного договору без урахування протоколу розбіжностей, що свідчить про його незгоду з умовами, що визначені відповідачем.

Отже, суд вважає безпідставними посилання позивача на те, що договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 06721/2-01 від 13.06.2006 р. вступив в дію.

Відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Враховуючи зазначену норму чинного законодавства, суд вважає, що договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі         № 06721/2-01 від 13.06.2006 р. є неукладеним.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги»визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Законом України «Про питну воду та питне водопостачання»визначено правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

Також відносини щодо водопостачання та водовідведення регулюються Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України          № 190 від 27.06.2008 р. (далі - Правила).

Частиною 1 статті 19 Закону  «Про житлово-комунальні послуги»визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Згідно з п. 2.1 Правил договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання»та «Про житлово-комунальні послуги».

Отже, приписами чинного законодавства передбачено виключно договірне формування відносин між Водоканалом та абонентом.

Належних та допустимих доказів, в розумінні ст. 34 ГПК України, на підтвердження укладення з відповідачем договорів водопостачання та водовідведення позивачем не надано.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ст.ст. 901, 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно зі ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За відсутності укладеного договору з надання протягом спірного періоду послуг з водопостачання та водовідведення, незважаючи на те, що сторони вчинили дії щодо його виконання, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 416991,05 грн. задоволенню не підлягають як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що він не позбавлений права звернутись до суду за захистом своїх прав у встановленому законодавством порядку з інших підстав.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 1667,55 грн. трьох процентів річних, 10048,19 грн. збитків від інфляції та 11394,93 грн. пені також не підлягають задоволенню, оскільки вони не сформульовані як самостійні, не містять окремого обґрунтування та доказів, а є правовим наслідком стягнення основного боргу, а тому не можуть бути задоволені.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України, до Господарського суду мають право звертатися підприємства та організації за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не довів суду, порушення яких саме його прав і охоронюваних законом інтересів мале місце зі сторони відповідача.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України решта наведених сторонами доказів судом не приймається як такі, що не мають значення для справи, та не впливають на розгляд справи по суті.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 440101,71 грн. за договором № 06721/2-01 від 13.06.2006 р. задоволенню не підлягають як безпідставні та необґрунтовані.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

  ВИРІШИВ:

  У задоволенні позову відмовити повністю.

  Суддя                                                                                 О.Г. Удалова

            Рішення підписано 09.03.2011 р.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14418783
Записаний

Перо

  • Супермодератор
  • *****
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 8691
    • Перегляд профілю

Цитувати
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

  ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2011                                                                                           № 17/235

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Верховця А.А.

суддів:               

при секретарі:             

Від позивача:                ОСОБА_1. – представник за довіреністю,

Від відповідача:           представник не з’явився,

Від третьої особи 1:    представник не з’явився,

Від третьої особи 2:     ОСОБА_2 – представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду м. Києва від 02.03.2011

у справі № 17/235 (Удалова О.Г. )   

за позовом           Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до                    Комунального підприємства "ЖЕО-110" Голосіївської районної в м. Києві ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача:

                       Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»           

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача:

                       Комунальне підприємство Київської міської державної адміністрації «Головний інформаційно – обчислювальний центр»           

про                      стягнення 440 101,71 грн.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.03.2011 року у справі № 17/235 у задоволені позову ПАТ «АК «Київводоканал» про стягнення заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення, в повному обсязі, а саме в сумі 440 101,71 грн., з яких 416 991,05 грн. -сума основного боргу, 10 048,19 грн. - інфляційних витрат, 11 394,93 грн. - пені, 1 667,55 грн. - 3% річних, було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2011р. у справі № 17/235 та винести постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що є підставами для скасування такого судового рішення.

Зокрема, на думку скаржника,  суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку, що договір № 06721/2-01 від 13.06.2006 на постачання питної води та приймання стічних вод  не вступив в дію, оскільки  наданий  позивачем договір  підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємства і тому відповідає вимогам господарського кодексу України.

Представник Третьої особи 2 в судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги поклався на розсуд суду.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду 26.04.2011 подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з перебуванням на лікарняному.

Від представника Третьої особи 1 надійшло пояснення по справі, в якому останній просив розглядати справу № 17/253 без участі вказаного представника , окільні спірні відносини, які є предметом даного спору , не стосуються і не впливають на права та обов’язки АК «Київенерго».

Судова колегія, розглянувши вказане клопотання, вважає за необхідне відмовити у його задоволенні у зв”язку з тим, що в справі достатньо матеріалів, апеляційна інстанція вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі даного представника.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив.

Як видно з матеріалів справи, між ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" (Постачальник, Позивач) та КП  "ЖЕО-110" Голосіївської районної в м. Києві ради (Абонент, Відповідач) укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 06721/2-01 від 13.06.2006 р.

Як слідує з матеріалів справи, вказаний договір підписаний сторонами з протоколом розбіжностей.

Зі змісту зазначеного протоколу слідує, що сторони не дійшли згоди щодо всіх умов Договору, а саме: щодо порядку оплати за надані послуги, відповідальності за порушення термінів оплати та прав позивача щодо відключення відповідача від водопостачання та водовідведення.

Вказані розбіжності полягають в тому, що позивач в тексті зазначеного договору визначає відповідача як особу, яка повинна нести обов’язки по оплаті всіх наданих за договором послуг, в той час як відповідач з ним не погоджується та в протоколі розбіжностей визначає свої обов’язки за договором в частині оплати коштів за надані послуги як посередника між позивачем, як особою, яка надає послуги, та мешканцями, які мають зазначені послуги оплачувати, в той час як відповідач зобов’язаний лише вживати всіх необхідних заходів для своєчасної оплати споживачами (мешканцями квартир) нарахованих їм платежів через ГІОЦ. 

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 06721/2-01 від 13.06.2006 р. є неукладеним, таким чином, за відсутності укладеного договору з надання протягом спірного періоду послуг з водопостачання та водовідведення, незважаючи на те, що сторони вчинили дії щодо його виконання, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 416991,05 грн. задоволенню не підлягають як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Судова колегія погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2 ст. 180 ГК України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками (ч. 1).

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках (ч. 2).

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті та повертає один примірник договору другій стороні у двадцятиденний строк після одержання договору (ч. 3).

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором (ч. 4).

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони (ч. 5).

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (ч. 6).

Отже, зі змісту вказаних положень чинного законодавства вбачається, що у випадку наявності між сторонами розбіжностей щодо окремих умов договору, умови договору мають фіксуватися в комплекті документів: самому тексті договору, протоколі розбіжностей і протоколі узгодження розбіжностей.

Як видно з матеріалів справи, сторонами не надано доказів на підтвердження врегулювання (погодження чи не погодження) умов, які були визначені сторонами  у протоколі розбіжностей, оскільки незважаючи на те, що протокол розбіжностей підписаний позивачем з протоколом узгодження розбіжностей, в матеріалах справи такий документ відсутній.

Крім того, необхідно зазначити, що позивач нараховує плату за надані послуги в порядку, що визначений у редакції зазначеного договору без урахування протоколу розбіжностей, що свідчить про його незгоду з умовами, що визначені відповідачем.

Отже, враховуючи вищезазначене, судова колегія вважає безпідставними посилання позивача на те, що договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 06721/2-01 від 13.06.2006 р. вступив в дію.

Відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Враховуючи зазначену норму чинного законодавства, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі         № 06721/2-01 від 13.06.2006 р. є неукладеним.

Частиною 1 статті 19 Закону  “Про житлово-комунальні послуги” визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно зі ст. 19 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Згідно з п. 2.1 Правил договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України “Про питну воду та питне водопостачання”та “Про житлово-комунальні послуги”.

Отже, приписами чинного законодавства передбачено виключно договірне формування відносин між Водоканалом та абонентом.

Відповідно до ст. 16 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно зі ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, судова колегія констатує, що за відсутності укладеного договору з надання протягом спірного періоду послуг з водопостачання та водовідведення, незважаючи на те, що сторони вчинили дії щодо його виконання, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 416991,05 грн. не ґрунтуються на вимогах закону, а отже, судом першої інстанції було правомірно відмовлено в їх задоволенні .

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2011р. було прийнято по даній справі, з повним з‘ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду дійсним обставинам справи, а також воно прийняте з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому підстав, для скасування або зміни вказаного судового рішення та задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" , суд апеляційної інстанції не знаходить.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 35, 36, 91, 92, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

  ПОСТАНОВИВ:

             1.Рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2011 у справі № 17/235 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" - без задоволення.

2. Матеріали справи  № 17/235 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                       

  Судді
 
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/15123540

P. S. Цікаво буде подивитися на рішення ВГСУ по цій справі -КАГС фактично переписав рішення ГС без його самостійного аналізу.
Записаний
 


Мониторинг доступности сайта Host-tracker.com
email