вулиця Хрещатик, 42-а, м. Київ, 01001.
Суддя Цокол Л.І. Справа № 2-4027/2011.
Позивач – Комунальне підприємство по утриманню
житлового господарства Печерського р ну (надалі – КП УЖГ «Печерськжитло»),
бульв. Дружби народів, 30/1, м.Київ, 01103, т.285-22-30.
Відповідач – Захарченко Геннадій Олександрович,
22 грудня 2011 року.
Додаткове заперечення
проти позову КП УЖГ Печерського району міста Києва Печерської районної у місті Києві ради «Печерськжитло» (надалі – КП УЖГ «Печерськжитло») на захист прав споживачів житлово-комунальних послуг, згідно законів України «Про захист прав споживачів» та «Про житлово-комунальні послуги» та закриття
провадження у справі.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва В.В. від 07 вересня 2011 року під головуванням судді Цокол Л.І. по справі № 2-4027/2011 відкрито провадження за позовом комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» Печерської районної у місті Києві ради Захарченко Геннадія Олександровича, Захарченко Наталії Олексіївни про стягнення боргу.
Відповідачем 14.11.11 (вх..№ 74264) через канцелярію суду подано заперечення проти позову, яке іще не було проголошено в судовому засіданні.
Статтею 128 ЦПК України передбачено подання заперечення відповідача проти позову, де зокрема встановлено наступне:
1. Після одержання копій ухвали про відкриття провадження у справі і позовної заяви відповідач має право подати суду заперечення із зазначенням доказів, що підтверджують його заперечення.
2. Відповідач може заперечувати проти позову, посилаючись на незаконність вимог позивача, їх необґрунтованість, відсутність у позивача права за звернення до суду або наявність перешкод для відкриття провадження у справі.
3. Заперечення проти позову можуть стосуватися всіх заявлених вимог чи їх певної частини або обсягу.
Виклад обставин, якими відповідач додатково заперечує проти позову.
1. Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визначається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Частинами 1, 4 ст.32 Конституції України передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сімї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
При здійсненні повноважень, суддя має неухильно дотримуватися виконання статті 55 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» «Про присягу» де, зокрема, зазначено про наступне:
«Вступаючи на посаду, суддя урочисто присягає об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади».
Відповідно до вимог ч.1 ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст.64 Конституції України).
Відповідно до частини 1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до п.1, 5 та 6 частини 1 ст.3 ЦК України, є неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи: роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом (ст.10 ЦПК України).
Відповідно до частин 1, 3, 4 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільнює від юридичної відповідальності (ст.68 Конституції України).
Частиною 5 статті 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
2. Статтею 15 ЦПК України визначені компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.
Як встановлено ст.15 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд справ за правилом цивільного судочинства. Суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті в випадку позовного, наказного та окремого провадження.
І тому, як уже зазначалося вище, повноваження судів здійснювати правосуддя щодо тих чи інших цивільних справ встановлюється за допомогою цивільної юрисдикції.
Їх компетенції щодо розгляду і вирушення цивільних справ закріплюється не лише в нормах процесуального законодавства, а й матеріального. При цьому жоден нормативно-правовий акт не встановлює повного переліку справ, розгляд яких становить цивільну юрисдикцію суду. Загальні суди не можуть чітко визначеної предметної компетенції і розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із таких правовідносин:
1). Цивільних, зокрема, щодо:
- учасників цивільних правовідносин (ч.1 ст.2 ЦК України);
- дії актів цивільного законодавства у часі ( ст.ст. 5, 6 ЦК України);
- підстав виникнення цивільних прав та обов’язків (п.1, 3 ч.2 ст.11 ЦК України);
- меж здійснення, виникнення та захисту цивільних прав, обов’язків та інтересів
(ст.ст. 13, 14, 15 та 16 ЦК України);
- відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди
(ст.22 ЦК України);
- визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди (ч.3 ст.23 ЦК України)
- здійснення правочину, який належить вчинити у письмовій формі (п.2 ч.1 ст.208 ЦК України);
- визначення правочину дійсним (ч.2 ст.224, ч.2 ст.226 ЦК України) або недійсним (ч.2 ст.222, ч.2 ст.223, ч.1 ст.225 ЦК України тощо);
- розірвання договору (ст.ст.755, 825 ЦК України та інші);
- покладання обов’язку відшкодування шкоди (ч.2 ст.1171, ст.1186 ЦК України), визначення частки, в якій потрібно відшкодувати шкоду (ч.4 ст.1178, статті 1181, 1182, ч.2 ст.1190 ЦК України), зменшення (ч.4 ст.1193 ЦК України) або збільшення розміру відшкодування (ст.1208 ЦК України).
2). Житлових, наприклад, про:
- розмір участі у витратах по утриманню будинку (квартири) і прибудинкової території
та проведенню ремонтів (ч.3 ст.156 ЖК УРРСР).
3). Земельних, а саме суд:
- встановлює земельні ділянки багатоквартирних жилих будинків, у разі приватизації
громадянами багатоквартирного жилого будинку та порядок використання земельних
ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, які визначаються виключно
співвласниками (ст.42 Земельного кодексу України);
- встановлює порядок володіння, користування та розпорядження земельних ділянок,
що перебуває у спільній частковій власності (ч.1 ст.88 ЗК України);
- встановлює розмір часток земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній
власності ( ч.5 ст.89 ЗК України);
- встановлює виникнення права на земельну ділянку (ст.125 в редакції закону №1066-17) від 05.03.2009р.).
-
Крім того, суди розглядають спори, які виникають з інших правовідносин, наприклад, з питань:
- захисту прав споживачів (стаття 5 Закону України «Про захист прав споживачів);
- заборону нечесної підприємницької практики (ст.19 Закону України «Про захист прав
споживачів) тощо.
Суддя, приймаючи позовну заяву, повинен був перевірити, чи може суд розглядати цю справу, тобто чи підлягає розгляд такої справи під його юрисдикцію.
Якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства, суддя зобов’язаний відмовити у відкритті провадження у справі (п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України). А у разі виявлення непідвідомчості справи в ході її розгляду суд своєю ухвалою закриває у ній провадження (п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України).
Відповідачі наголошують, що усі справи, що підпадають під цивільну юрисдикцію суду, мають розглядатися ним за певними правилами. Судовий захист прав, свобод та інтересів осіб відбувається у формі судочинства, оскільки учасники цивільної справи повинні діяти в установленому законом порядку.
Цивільне судочинство – це врегульований нормами цивільного процесуального права порядок розгляду і вирішення цивільних справ.
1. Позивач у своєму позові посилається на те, що надає різноманітні послуги мешканцям жилих будинків району (в тому числі і мешканцям будинку № 2/34 по вул.Кіквідзе в м. Києві), та проводить санітарно-технічне обслуговування будинків та прибудинкової території.
Але, до позовної заяви не додано жодного доказу щодо встановлення договірних правовідносин між позивачем та відповідачем. Також не надано доказів, яким чином та на яких підставах позивач має надавати послуги співвласникам будинку, який згідно з законом України «Про приватизацію» та Рішення Конституційного Суду України № 4-рп від 02 березня 2004р. перебуває у спільній власності мешканців будинку і згоди від мешканців будинку не отримували. Також, позивачем не надано жодних документально підтверджених доказів щодо надання та отримання належних, відповідних, кількісних та якісних житлово-комунальних послуг.
2. Відповідачів постійно інформують про стан боргу квитанціями на сплату житлово-комунальних послуг, не надаючи доказу про цей факт та приналежність цих квитанцій до відповідача третій невідомій організації КП ГІОЦ КМДА, з яким, так як і з позивачем, відсутні будь-які договірні правовідносини та посиланням на статтю 11 Цивільного кодексу України.
А підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини, після чого виникають зобов’язання та права. У позивача з відповідачем відсутні договірні правовідносини і тому слід застосовувати ст.15 ЦПК України.
3. Відповідачі, а не боржники наголошують, що Позовна заява яка подана позивачем, не відповідає вимогам статті 119 ЦПК України, якою встановлено:
п.2. Позовна заява повинна містити:
1). найменування суду, до якого подається заява;
В позовній заяві відсутнє найменування суду, до якого спрямоване звернення – позовна заява позивача. І тому незрозуміло і невідомо до якого ж органу звертався позивач і яким чином та способом без вказування організації, тобто Печерського районного суду м.Києва, ця позовна заява потрапила насамперед до Печерського районного суду міста Києва, а потім і до судді Цокол Л.І.
Адже, право на звернення до суду за захистом визначено ст.3 ЦПК України. Саме ч.1 ст.3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
2). ім’я (найменування) позивача і відповідача, а також ім’я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв’язку, якщо такі відомі.
а). Позовна заява головного юрисконсульта за довіреністю № 18-2/11 від 04.01.2011р., С.Ткаченко подана 26.08.11 не завіреною круглою мокрою печаткою Власника – Печерської районної у місті Києві ради, на бланку неіснуючої, незаконної, невідповідної та не зареєстрованої в державному реєстрі юридичних та фізичних осіб, організації - Печерська районна в місті Києві державна адміністрація. Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» (КП УЖГ «Печерськжитло»), яка, відповідно до вимог ст.78 Господарського кодексу України, має статус комунального унітарного підприємства, Власником якого є ліквідована (згідно рішення Київської міської ради № 7/4819 від 09 вересня 2010р.) Печерська районна у місті Києві рада. Також, назва на бланку позовної заяви - Печерська районна в місті Києві державна адміністрація. Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» (КП УЖГ «Печерськжитло»), не відповідає Статутним документам підприємства, затвердженого рішенням дев’ятої сесії Печерської районної у місті Києві ради п’ятого скликання від 25.06.2009 р. № 15.
б). Головним юрисконсультом за довіреністю № 18-2/11 від 04.01.2011р., С.Ткаченко 26.08.11 на бланку неіснуючої, незаконної, невідповідної та не зареєстрованої в державному реєстрі юридичних та фізичних осіб, організації - Печерська районна в місті Києві державна адміністрація. Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» (КП УЖГ «Печерськжитло»), вказана не повна назва Позивача, а тільки - Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва Печерської районної у місті Києві ради «Печерськжитло» (КП УЖГ «Печерськжитло»). Замість цього чомусь зазначено - Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» (КП УЖГ «Печерськжитло»).
в). Позовна заява, яка начебто подана від імені представника позивача Денисенко Андрія Володимировича - провідного юрисконсульта КП УЖГ «Печерськжитло» на бланку неіснуючої, незаконної, невідповідної та не зареєстрованої в державному реєстрі юридичних та фізичних осіб, організації - Печерська районна в місті Києві державна адміністрація. Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» (КП УЖГ «Печерськжитло») не містить повної назви Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва Печерської районної у місті Києві ради «Печерськжитло» (КП УЖГ «Печерськжитло») і не підписана Денисенко А.В., а Головним юрисконсультом за довіреністю № 18-2/11 від 04.01.2011р., С.Ткаченко 26.08.11.
г). В позовній заяві, підписаній Головним юрисконсультом за довіреністю № 18-2/11 від 04.01.2011р., С.Ткаченко 26.08.11 на бланку неіснуючої, незаконної, невідповідної та не зареєстрованої в державному реєстрі юридичних та фізичних осіб, організації - Печерська районна в місті Києві державна адміністрація. Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» (КП УЖГ «Печерськжитло»), провідний юрисконсульт КП УЖГ «Печерськжитло», як представник позивача Денисенко Андрій Володимирович, звинуватив Захарченко Геннадія Олександровича та Захарченко Наталю Олексіївну боржниками, що є приниженням їхньої честі і гідності, та межує з кримінальною відповідальністю.
Цивільно-процесуальним кодексом, не передбачено поняття боржника, а встановлено конкретно – відповідач. Тільки суд, апріорі, може визнати чи встановити когось Боржником, а не невідомий, невідповідний, неналежний, незаконний КП УЖГ «Печерськжитло», з яким у Захарченко Геннадія Олександровича та Захарченко Наталії Олексіївни відсутні будь-які договірні правовідносини.
3). Зміст позовних вимог.
Позивачем не вказано про зміст позовних вимог, а тільки невідомий якийсь борг, з яким у відповідача відсутні будь-які договірні правовідносини.
В якості доказу Позивач , без згоди відповідачів, в порушенні ст.32 Конституції України, Законів України «Про захист персональних даних», «Про доступ до публічної інформації», «Про інформацію», «Про захист прав споживачів», додав довідку ф.3, отриманий з порушенням ст.59 ЦПК України і який не може братися до уваги, оскільки порушує немайнові права людини.
Особливо звертаю увагу суд на той факт, що згідно ч.2, 3 ст.27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов’язані подати усі наявні докази або повідомити про них суд до або після попереднього судового засідання. Особи, які беруть участь у справі, зобов’язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки.
Позивач навмисно приховав факт відсутності договірних правовідносин, незважаючи на рішення Печерського районного суду м.Києва під головуванням судді Литвинової І.В. по справі № 2-318/10. Цим рішенням зобов’язано КП УЖГ «Печерськжитло» укласти з Захарченко Геннадієм Олександровичем, у відповідності до вимог ст.29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» Договір про надання послуг з центрального опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення, по формі та змісту Типового договору, затвердженого Постановою КМУ від 03.09.2009р. №630/933-1, зі змінами, що вносяться до постанови КМУ від 21.07.2005р. № 630; укласти з Захарченко Геннадієм Олександровичем, у відповідності до вимог ст.29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» Договір з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за формою та змістом Типового договору, затвердженого Постановою КМУ від 20.05.2009р. № 529, з обов’язковим додатком по п.п.2, 3 Типового договору з визначенням вартості кожної складової частини тарифу по будинку 2/34 по вул.Кіквідзе в м.Києві, відповідно до порядку, затвердженого цією Постановою, з забезпеченням прозорості усіх його складових в розрахунку на 1 кв.м. загальної площі квартири, яка належить позивачу. Не виконавши рішення суду позивач, звернувшись до Печерського районного суду м.Києва, 06 липня 2010р. отримав Виконавчий лист. Після звернення до ВДВС Печерського р-ну, старшим державним виконавцем Журбою Т.В. 10.09.2010 Постановою відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню цього рішення, яке на сьогоднішній день не виконано.
Незважаючи на подачу позову до Печерського районного суду, одночасно представник КП УЖГ «Печерськжитло» , в порушенні ст.32 Конституції України», незаконно звертається до ТОВ «Служби стягнення заборгованості», які з жовтня ц.р. постійно по телефону, а потім і надісланням листа погрожують судовими позовами та послідуючим накладанням арешту на наше майно, не маючи на те повноважень, а їх протиправна діяльність носить признаки колективного злочинного угруповування, яке карається ст.182, 355, 356 КК України. 14.12.11 в поштовій скриньці я отримав лист «Досудове попередження», яке додаю до цього заперечення.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (п.9 ст.5, п.3 ст.6) та п.42 частини 3 ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», розпорядженням виконавчого органу Київської ради («Київської державної адміністрації») від 18.02.2009 № 188 «Про видачу ліцензій на проведення господарської діяльності…», встановлено отримання ліцензії КП УЖГ «Печерськжитло». Позивач не надав доказу щодо належності ліцензії, тож її ненадання свідчить про відсутність повноважень щодо здійснення певних видів господарської діяльності. З цього приводу Відповідач надає приклад преюдиційного значення по справі на отримання ліцензії ТОВ «Новобудова», згідно з Розпорядженням виконавчого органу Київської ради («Київської державної адміністрації») від 15.12.2011 № 2374 «Про видачу ліцензій ТОВ «Новобудова».
Також підтвердження відсутності, як договірних правовідносин з третьою особою КП ПОЦ КМДА, на рахунок якого вимагає стягнути КП УЖГ «Печерськжитло», так і підставою визнання недійсними правочинів, які оформлені оплатою КП ПОЦ на р/р 2603000018106 в ПАТ КБ «Хрещатик», МФО 300670, код ЄДРПОУ 04013755. До речі, за повідомленням Слідчого управління МВС у м.Києві, проти цього підприємства порушено кримінальну справу за незаконну фінансову діяльність. Окрім того, на звернення Олійника Дмитра В’ячеславовича, Деркомфінпослуг листом від 04.11.10 №8916/44-12 зазначив, що «Інформація про КП ПОЦ до Державного реєстру фінансових установ Держфінпослуг не вносилась, статуту фінансових установи зазначеної юридичної особи не набували, ліцензій Держфінпослуг на здійснення діяльності з надання фінансових послуг не одержували». За іншим зверненням Олійника Д.В., Деркомфінпослуг листом від 14.02.11 за № 864/39-12 зазначив, «Послуги, що полягають у забезпеченні руху коштів від споживачів до підприємств-постачальників житлово-комунальних послуг є переказом коштів і відповідно до пункту 8 частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» є фінансовими послугами. Станом на 10.02.2011 інформація про КП ПОЦ до державного реєстру фінансових установ Держфінпослуг не вносилась, статуту фінансової установи зазначена юридична особа не набувала і ліцензії на надання фінансових послуг не отримувала.
Споживачу Захарченко Г.О не відомі також і рахунки КП УЖГ«Печерськжитло» (тобто реквізити) на які слід сплачувати за ЖКП. Я заперечую проти сплати за ЖКП через КП ПОЦ, відповідно до вимог ст.511 ЦК України та висновку Кабінету Міністрів України від 08.06.2005р. № 2/33, а також не оприлюднення,нечинністі і відсутності юридичної дії нормативно-правових актів, на підставі яких КП ПОЦ на це уповноважено з боку КМДА.
На сьогодні є установлений факт того, що тарифи по ЖКП згідно Указів Президента України, рішень судів є недійсними, в зв’язку порушенням їх видачі та відсутністю їх державної реєстрації, на що Міністерство юстиції України на звернення заступника голови Депутатської фракції «УДАР Віталія Кличка» листом від 29.08.2011 № 4653-0-26/24 (на №29/253-1866 від 28.02.2011) відповіло однозначно – всі НПА про ЖКП, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян та мають міжвідомчий характер підлягають державній реєстрації у головних управліннях юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.
Так, у відповідності до частини восьмої статті 118 Конституції України Указами Президента України скасовані розпорядження від 30.10.2008р. №№ 1487, 1488, 1489, 05.02.2009р. №№ 127, 128, від 25.12.2008р. №№ 1780, 1780/1№№ 1058/2008 від 20.11.2008, 65/2009 від 03.02.2009р., 76/2009 від 09.02.2009р., які були оформлені не як рішеннями голови КМДА, а як розпорядженням.
В якості доказів, Відповідач надає низку рішень судів, які встановлюють відсутність підстав для стягнення заборгованості саме в зв’язку з не встановленням законних тарифів на ЖКП.
Вищий Адміністративний Суд України Ухвалою від 10.05.2011р. по справі В/9991/914/11 за позовом Хельваса В.П. до КМДА встановив, що у січні 2007р. Хельвас В.П. звернувся до суду з позовом до КМДА про визнання протиправними дій щодо підвищення тарифів на ЖКП та зобов’язав скасувати рішення. Постановою Шевченківського районного суду Києва від 30.07.07 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 14.01.09 скасовано рішення першої інстанції та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено частково. Визнано дії КМДА при зміні тарифів на комунальні послуги з 01.12.2006 такими, що порушують пп.1, 6 ст.6, п.2 ст.20, пп.3, 4, 5, 7 ст.30, пп.2, 3 ст.31 та п.5 ст.32 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та скасовано розпорядження КМДА №№ 640, 642, 643. Цією Ухвалою ВАСУ відмовив в допуску заяви КМДА про перегляд Ухвали КАСУ від 21.03.2011. Ухвала оскарженню не підлягає.
Частиною 7 ст.360 ЦПК України встановлено, що рішення Верховного суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідношеннях, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов’язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Тож відповідач заперечує та вказує на те, що тарифи встановлені не у відповідності закону.
В якості доказу Позивач надав Довідку від 04.08.2011 № 104, засвідченою невідповідною печаткою комунального унітарного підприємства, згідно за ст.78 Господарського Кодексу України та з порушенням ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В цьому неналежному та не відповідному документі відсутня дата і місце складання документу, немає назви підприємства, від імені якого складено документ, не зазначені зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, а також не містить інформацію щодо предмету доказування, а тому у відповідності до ст.58 ЦПК України, цей документ є нікчемним і неналежним доказом і не може застосовуватися як доказ до відповідача.
Позивач також не надав державного акту на прибудинкову територію, де б зазначалися межі цієї території, а також не вказав, що крім відповідача, в будинку та на прибудинковій території розташовані магазин, пристройка, кондиціонери, павільйони по продажу продуктів та «союздруку» та склад цього магазину, павільйон по ремонту взуття, різноманітні офісні приміщення, які мають самостійно відповідати за прибирання власних земельних ділянок, якщо такі є у земельному кадастрі. Одночасно є встановлений факт, що відсутня розмежованість ділянок на прибудинковій території між мешканцями і власниками інших ділянок.
На підставі викладеного, Відповідачі повністю заперечують проти задоволення позовних вимог та просять закрити провадження у справі.
Судові витрати Відповідач просить покласти на позивача, який не є відповідним позивачем у даній справі, не надав доказів та не довів свої позовні вимоги.
Додаток: на 31 аркушу.
1. Копія Заочного рішення Печерського районного суду м.Києва по справі № 2-318-1/10.
2. Копія Виконавчого листа Печерського районного суду м.Києва по справі № 2-318-1/10.
3. Копія Постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.09.2010 Печерської ВДВС.
4. Копія листа Держкомфінпослуг від 04.11.10 № 8916/44-12.
5. Копія листа Держкомфінпослуг від 14.02.11 № 864/39-12.
6. Копія листа Міністерства юстиції України на звернення заступника голови Депутатської фракції «УДАР Віталія Кличка» листом від 29.08.2011 № 4653-0-26/24 (на №29/253-1866 від 28.02.2011)
7. Копія Розпорядження виконавчого органу Київської ради («Київської державної адміністрації») від 15.12.201 № 2374 «Про видачу ліцензій ТОВ «Новобудова».
8. Копія Рішення Солом’янського районного суду м.Києва по справі № 2-91-1/06.
9. Копія Рішення Солом’янського районного суду м.Києва по справі № 2-563-1/07.
10. Копія Постанови Шевченківського районного суду м.Києва по справі № 2а-166/2007.
11. Копія Ухвали Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 22а-5383/08.
12. Копія Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2009р.
13. Копія Ухвали Вищого адміністративного суду України по справі К-18726/09.
14. Копія Ухвали Вищого адміністративного суду України по справі В/9991/914/11.
15. Копія Досудового Попередження КП УЖГ «Печерськжитло» та ТОВ «Служба стягнення заборгованості».
Відповідач
Захарченко Г.О.