26 жовтня 2021 року Велика Палата Верховного Суду розглянула справу за позовом ОСОБА_1 і ще 24 осіб до Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз», третя особа на стороні відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю «УЮТ-2011», про визнання права на забезпечення та встановлення споживачам індивідуальних газових лічильників у порядку захисту прав споживачів за касаційною скаргою позивачів на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 лютого 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 липня 2019 року, і прийняла постанову, в якій зазначила таке.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Позивачі у справі проживають у будинку за адресою: АДРЕСА_4, та є споживачами послуг з надання природного газу, регулярно оплачували послуги згідно з договором у терміни, визначені у рахунках.
У січні 2017 року ПАТ «Криворіжгаз» установило позивачам на будинок за адресою: АДРЕСА_1 загальнобудинковий вузол обліку газу.
У червні 2017 року позивачам з рахунків за спожитий природний газ стало відомо, що для них ПАТ «Криворіжгаз» в односторонньому порядку з 01 травня 2017 року почало нараховувати об’єми використаного природного газу згідно з показаннями загальнобудинкового прибору обліку газу.
На думку позивачів, ПАТ «Криворіжгаз» неправомірно нараховує позивачам, які проживають у вказаному будинку, плату за спожитий природний газ згідно з показаннями загальнобудинкового вузла обліку газу. Такі доводи обґрунтовуються тим, що зазначений вузол документально не введений в експлуатацію, ПАТ «Криворіжгаз» не складено акт балансового розмежування зі схемою, акт зняття первинних показників лічильника та не отримано дозвіл власника будинку на його встановлення.
У червні 2017 року мешканцями будинку проведені загальні збори співвласників багатоквартирного будинку. З метою забезпечення раціонального використання природних ресурсів та забезпечення оплати кожним споживачем фактично спожитого об’єму газу на зборах прийнято рішення щодо ініціювання звернення власників квартир, які не обладнані індивідуальними лічильниками газу, до ПАТ «Криворіжгаз» із заявами про забезпечення та встановлення індивідуальних лічильників газу за рахунок ПАТ «Криворіжгаз».
Листом ПАТ «Криворіжгаз» від 17 липня 2017 року повідомлено, що ПАТ «Криворіжгаз» не передбачено фінансування робіт зі встановлення індивідуальних лічильників газу в кожній квартирі будинку.
ОЦІНКА СУДУ
Відмовляючи в задоволенні позову в частині вимог про визнання дій ПАТ «Криворіжгаз» щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку незаконними, суди попередніх інстанцій виходили з того, що встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, здійснено за кошти ПАТ «Криворіжгаз», тому позивачі як співвласники багатоквартирного будинку не мають права заперечувати проти встановлення такого лічильника.
Відповідно до приписів частини другої статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» в редакції від 20 січня 2018 року загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
До 20 січня 2018 року питання встановлення загальнобудинкового приладу обліку природного газу не було врегульоване на рівні закону, а регламентувалося підзаконними нормативно-правовими актами.
З аналізу приписів Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року No 620 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2016 року No 46), та Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року No 2494, вбачається, що до 20 січня 2018 року оператор газорозподільної системи мав право встановити загальнобудинковий лічильник природного газу, врегулювавши з власником (власниками) будинку, експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку, а також забезпечити можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку.
Будь-яке втручання у належні до багатоквартирного будинку інженерні мережі (незалежно від місця їх розташування – всередині чи за межами будинку) є діями, які вчиняються щодо майна, належного співвласникам такого будинку на праві спільної сумісної власності. Відтак Велика Палата Верховного Суду вважає, що до та після 20 січня 2018 року першочергово слід враховувати, що втручатися у газові мережі, що складають спільне майно багатоквартирного будинку, можна лише за згодою власників такого майна, яка мала бути надана в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (якщо в такому будинку створене об’єднання співвласників – у порядку статті 10 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку»). У свою чергу, будь-які підзаконні нормативно-правові акти не могли встановлювати інший порядок вирішення цього питання і тим більше надавати оператору газорозподільної системи право в односторонньому порядку втручатися в газові мережі багатоквартирного будинку для встановлення загальнобудинкового лічильника.
Суди попередніх інстанцій установили, що в управителя будинку – Товариства з обмеженою відповідальністю «УЮТ-2011» відсутні договірні відносини з ПАТ «Криворіжгаз» щодо зняття показань будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку та лічильників газу, а також щодо проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку природного газу в будинку за адресою: АДРЕСА_1, відсутня також згода власників будинку.
Стаття 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» в редакції від 10 жовтня 2015 року визначає, що постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку, зокрема, для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується: тільки для приготування їжі – з 1 січня 2018 року.
Закон України від 21 грудня 2017 року No 2260-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» щодо порядку встановлення лічильників споживачам природного газу» змінив строк постачання природного газу, яке здійснюється за умови його комерційного обліку в частині населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується тільки для приготування їжі, – з 1 січня 2021 року. Ці зміни набули чинності 20 січня 2018 року.
Отже, з 1 січня 2018 року почало діяти правило про облік до моменту встановлення лічильників газу за нормами споживання, визначеними Кабінетом Міністрів України.
Законодавчими актами передбачено лише два механізми обчислення обсягу спожитого газу: за даними лічильників газу; за встановленими Кабінетом Міністрів України нормами споживання.
Дії газорозподільної організації щодо визначення обсягів спожитого природного газу до 01 січня 2021 року на підставі показників загальнобудинкового лічильника газу будуть правомірними за одночасного дотримання таких умов: у споживачів не встановлені індивідуальні лічильники обліку газу; загальнобудинковий лічильник газу встановлений з дотриманням положень законодавства, зокрема за наявності згоди на це співвласників відповідного багатоквартирного будинку.
Якщо з будь-яких причин установити загальнобудинковий лічильник природного газу у певний проміжок часу з дотриманням вимог чинного законодавства (зокрема, внаслідок відсутності згоди співвласників будинку) не виявляється можливим, то визначення обсягу спожитого споживачами газу до встановлення індивідуальних лічильників має відбуватися за нормами
споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.
3 березня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову No 203 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» (далі – постанова No 203), що мала усунути неналежний стан правового регулювання у відносинах між постачальником та споживачем природного газу, який немає лічильника.
В подальшому 30 травня 2018 року Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без змін судами апеляційної та касаційної інстанції, яким зокрема, визнав протиправною та нечинною постанову No 203. 30 січня 2019 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову No 63 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами» (далі - постанова No 63), якою, зокрема, затвердив норми споживання природного газу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності лічильників та установив, що не допускається нарахування та облік заборгованості на особовому рахунку побутового споживача за природний газ, яка виникла у зв’язку з втратою чинності постановами No 237 та No 203.
27 лютого 2019 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову No 143 «Питання споживання природного газу» (далі - постанова No 143), яка за змістом відповідає нормам постанови No 63.
14 серпня 2019 року Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без змін апеляційним судом, яким визнав протиправними дії Кабінету Міністрів України, зокрема, щодо прийняття зазначених пунктів постанови No 63.
13 лютого 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без мін судом апеляційної інстанції, яким визнав протиправними дії Кабінету Міністрів України, зокрема, щодо прийняття зазначених пунктів постанови No 143.
Враховуючи зазначене, виникла прогалина у правовому регулюванні відносин щодо споживання населенням природного газу за відсутності лічильників. Велика Палата Верховного Суду вважає що, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів. Застосування норм споживання комунальних послуг не може погіршуватися
невизначеністю дії нормативних актів, яким вони затверджуються.
Отже, у разі виникнення спору в умовах відсутності юридичної визначеності у правовому регулюванні щодо застосовних норм споживання природного газу суд повинен застосовувати останні норми споживання природного газу, які затвердив Кабінет Міністрів України (незалежно від втрати чинності відповідною постановою, зокрема від визнання її нечинною чи скасування), до затвердження нових норм споживання природного газу.
У спірний період такими постановами Кабінету Міністрів України слід вважати постанову No 203, постанову No 63, постанову No 143, якими затверджені норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників.
Відтак, Велика Палата Верховного Суду вважає, що вирішуючи позов у частині вимог про визнання дій ПАТ «Криворіжгаз» щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку незаконними та в частині вимог щодо зобов’язання відповідача поновити позивачам режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України, суди першої та апеляційної інстанцій помилково відмовили у задоволенні вимог у цих частинах.