1
Запитання / Re: Борг за тепло - батареї давно відрізані, договору немає
« : 16 Січня 2017, 17:11:08 »
Доброго дня!
судовий розгляд чомусь переноситься , позивач постійно збільшує позовні вимоги та подав «додаткові пояснення» в яких повторив позовну заяву та відреагував на заперечення.
Позивач визнає, що квартира була відчужена на користь іншого власника та опломбована в період до 2005, також заявляє що акт про відключення має бути в нас , однак як акт міг з’явитись в нас якщо власник інший та батареї від’єднало ЛКП ? В судовому засіданні в справі з ЛКП , бухгалтер ЛКП пояснювала що вона не однократно змінювала власника особового рахунку, цю обставину можна доказати тех.. записом с/з. До ЛКП з актами претензіями , за встановленням факту відсутності батарей, та за підключенням до системи не могли звертатися , оскільки ЛКП нас ігнорувало посилаючись на відсутність договору , жодних оплат ні ЛКП ні теплоенерго не проводили , гарячою водою не користуємося (є лічильник). В період до 2005 складали акти щодо відсутності радіаторів , однак не можемо їх знайти, думаємо чи встановлений термін зберігання для таких документів?
Позивач не надає доказів (опитувальні листи , акти включення системи) про які йдеться в додаткових поясненнях.
В розрахунках заборгованості дивна графа «заборгованість нарахована з урахуванням поданих до суду справ» в якій сума менша на 3 тисячі грн.. від суми зазначеної в позові та в графі «нарахування».
Також нами подані додаткові запереченняв яких нами додано постанову в якій йдеться, що договір теплоенерго від 01.07,2014р не містив істотних умов типового договору, з сайту позивача стало відомо що, була додаткова угода , яка внесла зміни в договір , в суд вони подали змінений договір з датою 01.07.2014 р. – якого станом на 01.07.2014 р. не могло бути. Також за судовим наказом звертались з старим (незміненим)договором .
Також додали ухвалу 6-29140ск15 від 10.02.2016 щодо публічності договору.
Також ми додали в якості доказу квитанцію на оплату електроенергії на 600кВт, що на нашу думку є підтвердженням того, що самі опалюємо квартиру електрообігрівачами.(ще можемо додати доказ того що, в квартирі є джерело поновлювальної енергії, саме велогенератор з акумулятором на 500 ват( чи варто?)).
Щодо довідки з місця проживання: довідка не відповідає будинковій книзі та реєстрації особи-3 в міліції , в довідці дата реєстрації 1995 рік , однак квартира в 1998 була відчужена а суди тривали до 2009 року. з ЛКП договору так і не має (дана обставина встановлена в рішенні 1ої інстанції по справі з ЛКП), і не буде оскільки вже створено ОСББ
Чи варто подавати зустрічний позов? «про перерахунок теплопостачання без нарахувань за ЦО , тільки за ГВП?»
Як в подальшому вести процес?
Які документи витребовувати в позивача?
судовий розгляд чомусь переноситься , позивач постійно збільшує позовні вимоги та подав «додаткові пояснення»
(click to show/hide)
До суду м. Львова 79000 Львів,
Позивач: ЛМКП «Львівтеплоенерго»
Додаткові пояснення.
В провадженні Шевченківського районного суду м. Львова знаходяться цивільна справа за позовом ЛМКП «Львівтеплоенерго» до особа 1,2,3, про солідарно стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 01.07.2014р. по 30.09.2015р. у розмірі 3 073,69 гри., інфляційних втрат у розмірі 1 260,23 грн., 3% річних у розмірі 35,52 грн., всього - 4 369,44 гри., а також про стягнення з відповідачів на користь позивача 1 378,00 грн. судового збору .
28.10.2016р. за вхід. № 25727 Відповідачами до Шевченківського районного суду ч. Львова було подано заперечення проти позову про стягнення заборгованості за послуги х централізованого опалення.
Тому, ЛМКП «Львівтеплоенерго» в свою чергу вважає доцільним надати додаткові пояснення щодо заявленого ним вищевказаного позову та поданої відповідачами зустрічної позовної заяви..
Відповідно до Закон України «Про теплопостачання» Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією - суб'єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
У відповідності до п. 4 ст. 19 Закону України «Про житло-комунальні послуги» (зі змінами від 10.04 2014р № 1198-18) виконавцями послуг в централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності визначено суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальну організацію), тобто Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго».
Відповідно до п.7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (і використанням внутрішньо будинкових систем, що укладаються виконавцем з споживачем фізичною особою, який не є суб’єктом господарювання, є договір приєднання.
Договір Приєднання про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 01 липня 20104 року відповідає вимогам ст. 634 ЦК України та є договором про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води І вважається укладеним між: Львівським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» , що є виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води у м. Львові для населення згідно норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі по тексту - Виконавець) та Споживачем(власником/співвласником/ балансоутримувачем будинку, квартири, житлових приміщень у багатоквартирних будинках, будинках, спорудах, які приєднані до теплових мереж ЛМКП «Львівтеплоенерго» і в яких послуги з централізованого постачання гарячої води надаються ЛМКП «Львівтеплоенерго», а також користувачами вищевказаних приміщень, квартир, або особами, зареєстрованими (прописаними) у таких приміщеннях, квартирах, будинках).
Відповідно до п.1 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» Споживач зобов’язаний Укласти договір на надання житлово-комунальним послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ЛМКП «Львівтеплоенерго», було підготовлено та направлено на адресу відповідачки особа 1. для два примірники договору приєднання, що підтверджується супровідним листом від 21.04.2016р. № 09-4029 та списком рекомендованих листів, фіскальним чеком ВЗП про відправлення,а також рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання (27.04.2016 року) та особистим підписом особа1 .
Процедура погодження умов договору відбувається протягом одного місяця з дня винесення проекту договору однією із сторін.
Проте, станом на сьогоднішній день договір приєднання Відповідачами не підписаний і один із примірників, як це передбачено чинним законодавством. виконавцю назад не повернуто.
Отже, законодавством передбачений двосторонній обов'язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв’язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (постанова ВСУ від 30.10.2013р. по справі № 6-59-цсІЗ).
В силу ст. 360-7 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у даній постанові Верховного суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Відповідно до п.1.1 Договору приєднання предметом договору є те, що Виконавець зобов'язується своєчасно надавати Споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води (якщо конкретний будинок/приміщення фактично приєднанні до мереж центрального опалення та мереж гарячого водопостачання Виконавця а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води за встановленими відповідними уповноваженими органами тарифами для відповідних категорій споживачів, у строки і на умовах. що передбачені цим Договором приєднання.
ФАКТ надання послуги з централізованого опалення до житлового будинку № по вул. адреса без квартир № 21, 44, 125, 169, 181- де встановлено Індивідуальне опалення, а також квартири № 111 - встановлено лічильник опалення, що підтверджується актами про включення системи теплопостачання від 22.10.2014р. та від 09.10.2015р.., а також опитувальним листом підприємства - споживача теплової енергії ЛКП «ххх», який одночасно був виконавцем послуг до 30.06.2014р..
Тут доречно зазначити, що в липні 2014р., ЛМКП «Львівтеплоенерго» саме від ЛКП «Тополя-406» в електронному вигляді було отримано Інформацію про всіх його споживачів послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води і на підставі цих даних було відкрито особі рахунки для здійснення оплати.
Згідно п.5 ч. З ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановленні договором або законом.
Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів ( обов’язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов’язаннями пов’язаними з спільним майном.
Крім того, в ч. 1 п.18 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення» № 630 від 21.07. 2005р., а також в пункті 3.1 Договору приєднання прямо вказано, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць, а оплата за спожиті послуги вноситься Споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунком.
Отже, всупереч п.5 ч. З ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» , ч.1 п.18 постанови КМУ № 630 від 21.07.2005р., а також п.3.1 Договору приєднання боржники не виконав свого зобов'язання щодо сплати послуги з централізованого опалення, а тому зобов’язані сплатити суму боргу з урахуванням встановлення індексу Інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.
Щодо можливості стягнення Інфляційних та 3% річних разом з заборгованістю за комунальні послуги є правовий висновок Верховного Суду України.
Так, закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання. (Правовий висновок ВСУ по справі 6-59цс13 від 30.10.2013 р.).
Подібна позиція зазначена у правовому висновку Верховного суду України по справі 6-68цс12 від 20.06.2012 р. Так, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно - правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання. Закріплена в п. 10 ч. З ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасна здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені на виключає застосування правовик норм, встановлених у ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Таким чином, на підставі ст. 625 ЦК України боржники повинні сплатити позивачу на його вимогу Інфляційні та 3 % річних.
Що стосується процедури відключення окремих житлових будинків від мереж ЦО та ПГВ при відмові споживачів від централізованого опалення, то відповідне роз'ясненим з цього питання надано Міністерством регіонально розвитку, будівництва та житлово-комунальногогосподарств України в своєму листі від 14.11.2013р. (далі- Мінрегіон).
Питання відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (надалі -Правила), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21,07.2005р. № 630, (із змінами і доповненнями), внесеними Постановою КМУ № 1268 від 31. 10.2007р.), які з метою захисту усіх мешканців багатоквартирних будинків передбачають можливість відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не окремих квартир багатоквартирного будинку з Ініціативи їх власників або наймачів, а відключення цілик багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів в цілому за рішенням загальних зборів, за згодою всіх власників (уповноважених осіб власників) приміщень у житловому будинку.
Пунктом 25 Правил визначено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої воли здійснюється у порядку , що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово- комунального господарства.
Самовільне відключення під мереж ЦО І ГВП забороняється.
Крім того,згідно з п.26 Правил відключення споживачів (всього житлового будинку) від мереж центрального опалення та постачання горячої води здійснюється у випадку, коли технічна можливість такого опалення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування згідно закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання житлового будинку та запровадження заходів відносно дотримання в суміжних приміщеннях будівельних вимог норм і правил з питань проектування житлових будівель ,опалення, вентиляції кондиціонування , будівничрї теплотехніки, державних будівельних норм з питань складу порядку розробки і затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування, реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Згідно до «Схеми теплопостачання» м. Львова», затвердженої Ухвалою сесії Львівської міської ради від 11.09.2008р. М 2038, будинок № вул. Лінкольна в м. Львові розташований а зоні централізованого теплопостачання.
ПОРЯДКОМ відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005р. .№ 4, із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 06.11.2007р. № 169 (далі - Порядок), установлено, що відключення окремої квартири у житловому будинку непередбачено, він визначає процедуру надання дозволу на відключення від мереж ЦО і ГВП окремого житлового будинку при відмові споживачів від ЦО і ГВП, саме відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.
Цей ПОРЯДОК визначає процедуру надання дозволу на відключення від мереж ЦО та ПГВ окремого житлового буднику при відмові споживачів від ЦО і ГВП.
Для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж ЦО його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії (далі-Комісія) з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО та ГВП, а не до теплопостачальної організації.
Відповідно до її. 2.1 Порядку Комісія вирішує питання відключення від мереж центрального опалення житлового будинку (будинків}, а не окремої квартири. У заяві про відключення від мереж ПО і ГВГІ власник (власники) будинку зазначає причини відключення. До заяви додасться копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення Ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про підключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням Індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особини власників) приміщень у житловому будинку.
Згідно пункту 2.2 Порядку ... Комісія розглядає наданні документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та відповідності до неї.
Пунктом 2.2.1 даного Порядку: При позитивному рішенні Комісії заявнику надасться перелік організації), до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП.
Згідно з п. 2.2.2 зазначеного Порядку, підставою для відмови у наданні дозволу на відключення від мереж ЦО і ГВП є неможливість забезпечення, у разі відокремлення даного приміщення (секції, під’їзду) від внутрішньо будинкових мереж ЦО і ГВП, безперебійної роботи інженерного обладнання сусідніх приміщень або будинку в цілому.
Згідно пункту 2.2.3 Порядку... Якщо заявником є власник, наймач (орендар) окремого приміщення, Комісія має право не розглядати його заяву до прийняття рішення про відключення від мереж централізованого теплопостачання всього будинку.
Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору з заявником.
Відповідно до п 2.4.2 Порядку, проект узгоджується зі всіма організаціями , які видали технічні умови на відключення будинку до зовнішніх мереж.
Згідно з п. 2.5 Порядку відключення приміщень від внутрішньо будинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО / ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи.
Згідно з п.2.6 Порядку по закінченню робіт складається акт про відключення квартири (нежитлового приміщення, секції, під’їзду будинку) від мереж ЦО і ГВП в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження.
Крім того, Мінрегіон в своєму роз’яснений зазначив, якщо при відключенні квартири від централізованого теплопостачання не було дотримано вимог Правил та порядку, такі дії слід вважати самочинними. У цьому випадку нарахування плати за централізоване опалення є правомірним..
Аналогічне роз’яснення щодо влаштування індивідуального опалення надає Міністерство з питань житлового-комунального господарства України в своєму листі від 27.06.2008р. № 8/7-562, а саме: самовільне відключення радіаторів у квартирі не є підставою для зменшення оплати за надані послуги.
Крім того, в даному роз’ясненні також зазначено, що надання дозволу на переобладнання інженерних систем у житловому будинку, зокрема на переобладнання центральної системи опалення в багатоквартирних житлових будинках на Індивідуальну, є компетенцією органів місцевого самоврядування.
З усіх спірних питань щодо влаштування індивідуального (автономного) опалення необхідно звергатися до Комісії.
Чітку позицію з цього ж питання зазначив Вищий спеціалізований суд України у винесених ним ухвалах, так ухвалою від 01.02.2012р„ рішення Апеляційною суду Київської області від 07.09.2010р. було скасовано, а рішення Вишгородського районною суду Київської області від 21.05.2010р. залишено в силі.
Правову позицію з цього питання також зайняв Верховний Суд України. У винесених ним постановах під 11.11.2015р. та 25.11.2015р. зазначено: «самовільне відключення від мереж централізованого опалення не с підставою для звільнення від оплати за послуги з теплопостачання».
Що стосується питання відповідачів щодо самовільного від’єднання та законності відключення від системи ЦО їх квартира, то як вбачається з копії виконавчого напису від 28.08.1998р. квартира належить відповідачам на праві власності, але в безспірному порядку була відчужена на користь банку АКБ « П-банд» за борги згідно договору позики, а опломбування квартири було здійснено адміністрацією ЛКП «ххх» за борги з комунальних послуг.
Проте, відповідачі чомусь забули надати АКТ про відключення їх квартири від мережі централізованого опалення, який складається виконавцем послуг в присутності представника теплопостачальної організації та самого споживача, а відповідно до Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання є єдиним документом на підставі якого виконавець послуг мав право призупинити нарахування оплати за послуги з централізованого опаленим та послуги з централізованого постачання гарячої води. Скоріше всього такого Акту у відповідачів немає, оскільки останні у своєму заперечені зазначили, що з 2015 року вони хочуть встановити факт відключення їх квартири від мережі ЦО, а вентилі спуску повітря перенести поверхом нижче.
Таким чином на підставі вищенаведеного , можна зробити висновок про те, що, відповідачі самовільно відключилися від централізованого опалення з порушенням порядку передбаченим законодавством, тому вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
27.12.2016р
Позивач: ЛМКП «Львівтеплоенерго»
Додаткові пояснення.
В провадженні Шевченківського районного суду м. Львова знаходяться цивільна справа за позовом ЛМКП «Львівтеплоенерго» до особа 1,2,3, про солідарно стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 01.07.2014р. по 30.09.2015р. у розмірі 3 073,69 гри., інфляційних втрат у розмірі 1 260,23 грн., 3% річних у розмірі 35,52 грн., всього - 4 369,44 гри., а також про стягнення з відповідачів на користь позивача 1 378,00 грн. судового збору .
28.10.2016р. за вхід. № 25727 Відповідачами до Шевченківського районного суду ч. Львова було подано заперечення проти позову про стягнення заборгованості за послуги х централізованого опалення.
Тому, ЛМКП «Львівтеплоенерго» в свою чергу вважає доцільним надати додаткові пояснення щодо заявленого ним вищевказаного позову та поданої відповідачами зустрічної позовної заяви..
Відповідно до Закон України «Про теплопостачання» Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією - суб'єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
У відповідності до п. 4 ст. 19 Закону України «Про житло-комунальні послуги» (зі змінами від 10.04 2014р № 1198-18) виконавцями послуг в централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності визначено суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальну організацію), тобто Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго».
Відповідно до п.7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (і використанням внутрішньо будинкових систем, що укладаються виконавцем з споживачем фізичною особою, який не є суб’єктом господарювання, є договір приєднання.
Договір Приєднання про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 01 липня 20104 року відповідає вимогам ст. 634 ЦК України та є договором про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води І вважається укладеним між: Львівським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» , що є виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води у м. Львові для населення згідно норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі по тексту - Виконавець) та Споживачем(власником/співвласником/ балансоутримувачем будинку, квартири, житлових приміщень у багатоквартирних будинках, будинках, спорудах, які приєднані до теплових мереж ЛМКП «Львівтеплоенерго» і в яких послуги з централізованого постачання гарячої води надаються ЛМКП «Львівтеплоенерго», а також користувачами вищевказаних приміщень, квартир, або особами, зареєстрованими (прописаними) у таких приміщеннях, квартирах, будинках).
Відповідно до п.1 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» Споживач зобов’язаний Укласти договір на надання житлово-комунальним послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ЛМКП «Львівтеплоенерго», було підготовлено та направлено на адресу відповідачки особа 1. для два примірники договору приєднання, що підтверджується супровідним листом від 21.04.2016р. № 09-4029 та списком рекомендованих листів, фіскальним чеком ВЗП про відправлення,а також рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання (27.04.2016 року) та особистим підписом особа1 .
Процедура погодження умов договору відбувається протягом одного місяця з дня винесення проекту договору однією із сторін.
Проте, станом на сьогоднішній день договір приєднання Відповідачами не підписаний і один із примірників, як це передбачено чинним законодавством. виконавцю назад не повернуто.
Отже, законодавством передбачений двосторонній обов'язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв’язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (постанова ВСУ від 30.10.2013р. по справі № 6-59-цсІЗ).
В силу ст. 360-7 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у даній постанові Верховного суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Відповідно до п.1.1 Договору приєднання предметом договору є те, що Виконавець зобов'язується своєчасно надавати Споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води (якщо конкретний будинок/приміщення фактично приєднанні до мереж центрального опалення та мереж гарячого водопостачання Виконавця а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води за встановленими відповідними уповноваженими органами тарифами для відповідних категорій споживачів, у строки і на умовах. що передбачені цим Договором приєднання.
ФАКТ надання послуги з централізованого опалення до житлового будинку № по вул. адреса без квартир № 21, 44, 125, 169, 181- де встановлено Індивідуальне опалення, а також квартири № 111 - встановлено лічильник опалення, що підтверджується актами про включення системи теплопостачання від 22.10.2014р. та від 09.10.2015р.., а також опитувальним листом підприємства - споживача теплової енергії ЛКП «ххх», який одночасно був виконавцем послуг до 30.06.2014р..
Тут доречно зазначити, що в липні 2014р., ЛМКП «Львівтеплоенерго» саме від ЛКП «Тополя-406» в електронному вигляді було отримано Інформацію про всіх його споживачів послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води і на підставі цих даних було відкрито особі рахунки для здійснення оплати.
Згідно п.5 ч. З ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановленні договором або законом.
Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів ( обов’язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов’язаннями пов’язаними з спільним майном.
Крім того, в ч. 1 п.18 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення» № 630 від 21.07. 2005р., а також в пункті 3.1 Договору приєднання прямо вказано, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць, а оплата за спожиті послуги вноситься Споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунком.
Отже, всупереч п.5 ч. З ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» , ч.1 п.18 постанови КМУ № 630 від 21.07.2005р., а також п.3.1 Договору приєднання боржники не виконав свого зобов'язання щодо сплати послуги з централізованого опалення, а тому зобов’язані сплатити суму боргу з урахуванням встановлення індексу Інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.
Щодо можливості стягнення Інфляційних та 3% річних разом з заборгованістю за комунальні послуги є правовий висновок Верховного Суду України.
Так, закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання. (Правовий висновок ВСУ по справі 6-59цс13 від 30.10.2013 р.).
Подібна позиція зазначена у правовому висновку Верховного суду України по справі 6-68цс12 від 20.06.2012 р. Так, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно - правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання. Закріплена в п. 10 ч. З ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасна здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені на виключає застосування правовик норм, встановлених у ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Таким чином, на підставі ст. 625 ЦК України боржники повинні сплатити позивачу на його вимогу Інфляційні та 3 % річних.
Що стосується процедури відключення окремих житлових будинків від мереж ЦО та ПГВ при відмові споживачів від централізованого опалення, то відповідне роз'ясненим з цього питання надано Міністерством регіонально розвитку, будівництва та житлово-комунальногогосподарств України в своєму листі від 14.11.2013р. (далі- Мінрегіон).
Питання відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (надалі -Правила), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21,07.2005р. № 630, (із змінами і доповненнями), внесеними Постановою КМУ № 1268 від 31. 10.2007р.), які з метою захисту усіх мешканців багатоквартирних будинків передбачають можливість відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не окремих квартир багатоквартирного будинку з Ініціативи їх власників або наймачів, а відключення цілик багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів в цілому за рішенням загальних зборів, за згодою всіх власників (уповноважених осіб власників) приміщень у житловому будинку.
Пунктом 25 Правил визначено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої воли здійснюється у порядку , що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово- комунального господарства.
Самовільне відключення під мереж ЦО І ГВП забороняється.
Крім того,згідно з п.26 Правил відключення споживачів (всього житлового будинку) від мереж центрального опалення та постачання горячої води здійснюється у випадку, коли технічна можливість такого опалення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування згідно закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання житлового будинку та запровадження заходів відносно дотримання в суміжних приміщеннях будівельних вимог норм і правил з питань проектування житлових будівель ,опалення, вентиляції кондиціонування , будівничрї теплотехніки, державних будівельних норм з питань складу порядку розробки і затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування, реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Згідно до «Схеми теплопостачання» м. Львова», затвердженої Ухвалою сесії Львівської міської ради від 11.09.2008р. М 2038, будинок № вул. Лінкольна в м. Львові розташований а зоні централізованого теплопостачання.
ПОРЯДКОМ відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005р. .№ 4, із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 06.11.2007р. № 169 (далі - Порядок), установлено, що відключення окремої квартири у житловому будинку непередбачено, він визначає процедуру надання дозволу на відключення від мереж ЦО і ГВП окремого житлового будинку при відмові споживачів від ЦО і ГВП, саме відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.
Цей ПОРЯДОК визначає процедуру надання дозволу на відключення від мереж ЦО та ПГВ окремого житлового буднику при відмові споживачів від ЦО і ГВП.
Для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж ЦО його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії (далі-Комісія) з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО та ГВП, а не до теплопостачальної організації.
Відповідно до її. 2.1 Порядку Комісія вирішує питання відключення від мереж центрального опалення житлового будинку (будинків}, а не окремої квартири. У заяві про відключення від мереж ПО і ГВГІ власник (власники) будинку зазначає причини відключення. До заяви додасться копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення Ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про підключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням Індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особини власників) приміщень у житловому будинку.
Згідно пункту 2.2 Порядку ... Комісія розглядає наданні документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та відповідності до неї.
Пунктом 2.2.1 даного Порядку: При позитивному рішенні Комісії заявнику надасться перелік організації), до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП.
Згідно з п. 2.2.2 зазначеного Порядку, підставою для відмови у наданні дозволу на відключення від мереж ЦО і ГВП є неможливість забезпечення, у разі відокремлення даного приміщення (секції, під’їзду) від внутрішньо будинкових мереж ЦО і ГВП, безперебійної роботи інженерного обладнання сусідніх приміщень або будинку в цілому.
Згідно пункту 2.2.3 Порядку... Якщо заявником є власник, наймач (орендар) окремого приміщення, Комісія має право не розглядати його заяву до прийняття рішення про відключення від мереж централізованого теплопостачання всього будинку.
Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору з заявником.
Відповідно до п 2.4.2 Порядку, проект узгоджується зі всіма організаціями , які видали технічні умови на відключення будинку до зовнішніх мереж.
Згідно з п. 2.5 Порядку відключення приміщень від внутрішньо будинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО / ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи.
Згідно з п.2.6 Порядку по закінченню робіт складається акт про відключення квартири (нежитлового приміщення, секції, під’їзду будинку) від мереж ЦО і ГВП в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження.
Крім того, Мінрегіон в своєму роз’яснений зазначив, якщо при відключенні квартири від централізованого теплопостачання не було дотримано вимог Правил та порядку, такі дії слід вважати самочинними. У цьому випадку нарахування плати за централізоване опалення є правомірним..
Аналогічне роз’яснення щодо влаштування індивідуального опалення надає Міністерство з питань житлового-комунального господарства України в своєму листі від 27.06.2008р. № 8/7-562, а саме: самовільне відключення радіаторів у квартирі не є підставою для зменшення оплати за надані послуги.
Крім того, в даному роз’ясненні також зазначено, що надання дозволу на переобладнання інженерних систем у житловому будинку, зокрема на переобладнання центральної системи опалення в багатоквартирних житлових будинках на Індивідуальну, є компетенцією органів місцевого самоврядування.
З усіх спірних питань щодо влаштування індивідуального (автономного) опалення необхідно звергатися до Комісії.
Чітку позицію з цього ж питання зазначив Вищий спеціалізований суд України у винесених ним ухвалах, так ухвалою від 01.02.2012р„ рішення Апеляційною суду Київської області від 07.09.2010р. було скасовано, а рішення Вишгородського районною суду Київської області від 21.05.2010р. залишено в силі.
Правову позицію з цього питання також зайняв Верховний Суд України. У винесених ним постановах під 11.11.2015р. та 25.11.2015р. зазначено: «самовільне відключення від мереж централізованого опалення не с підставою для звільнення від оплати за послуги з теплопостачання».
Що стосується питання відповідачів щодо самовільного від’єднання та законності відключення від системи ЦО їх квартира, то як вбачається з копії виконавчого напису від 28.08.1998р. квартира належить відповідачам на праві власності, але в безспірному порядку була відчужена на користь банку АКБ « П-банд» за борги згідно договору позики, а опломбування квартири було здійснено адміністрацією ЛКП «ххх» за борги з комунальних послуг.
Проте, відповідачі чомусь забули надати АКТ про відключення їх квартири від мережі централізованого опалення, який складається виконавцем послуг в присутності представника теплопостачальної організації та самого споживача, а відповідно до Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання є єдиним документом на підставі якого виконавець послуг мав право призупинити нарахування оплати за послуги з централізованого опаленим та послуги з централізованого постачання гарячої води. Скоріше всього такого Акту у відповідачів немає, оскільки останні у своєму заперечені зазначили, що з 2015 року вони хочуть встановити факт відключення їх квартири від мережі ЦО, а вентилі спуску повітря перенести поверхом нижче.
Таким чином на підставі вищенаведеного , можна зробити висновок про те, що, відповідачі самовільно відключилися від централізованого опалення з порушенням порядку передбаченим законодавством, тому вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
27.12.2016р
Позивач визнає, що квартира була відчужена на користь іншого власника та опломбована в період до 2005, також заявляє що акт про відключення має бути в нас , однак як акт міг з’явитись в нас якщо власник інший та батареї від’єднало ЛКП ? В судовому засіданні в справі з ЛКП , бухгалтер ЛКП пояснювала що вона не однократно змінювала власника особового рахунку, цю обставину можна доказати тех.. записом с/з. До ЛКП з актами претензіями , за встановленням факту відсутності батарей, та за підключенням до системи не могли звертатися , оскільки ЛКП нас ігнорувало посилаючись на відсутність договору , жодних оплат ні ЛКП ні теплоенерго не проводили , гарячою водою не користуємося (є лічильник). В період до 2005 складали акти щодо відсутності радіаторів , однак не можемо їх знайти, думаємо чи встановлений термін зберігання для таких документів?
Позивач не надає доказів (опитувальні листи , акти включення системи) про які йдеться в додаткових поясненнях.
В розрахунках заборгованості дивна графа «заборгованість нарахована з урахуванням поданих до суду справ» в якій сума менша на 3 тисячі грн.. від суми зазначеної в позові та в графі «нарахування».
Також нами подані додаткові заперечення
(click to show/hide)
ЗАПЕРЕЧЕННЯ
проти заяви про збільшення позовних вимог та уточнення заперечень
від 06.09.2016 року.
23 вересня 2016 року, мною, Особа 1 (далі також Відповідач) було отримано позовну заяву ЛМКП «Львівтеплоенерго» (далі також Позивач) про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення.
25 листопада 2016 року Позивач подав заяву про збільшення позовних вимог. Однак, дана заява не підлягає розгляду судом, так як Позивачем не сплачено судовий сбір за розгляд такої заяви.
Відповідно до абз. 2 ч.2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою.
Тому, заяви Позивача про збільшення позовних вимог, які не сплачені судовим збором мають бути залишені без розгляду. Тому, прошу суд розглядати лише ті позовні вимоги, які сплачені судовим збором.
Щодо розрахунку заборгованості: Крім того, звертаю увагу суду на незрозумілий та необґрунтований розрахунок заборгованості, який доданий до заяви.
Так, не зрозуміло чому у розрахунку вказано, що заборгованість врегульована у судовому порядку на підставі судового наказу № 09 9068 від 28.10.2015 року. Дана обставина не відповідає дійсності , судовий наказ скасований. Таким чином, Позивач вводить суд в оману.
Щодо договору: Як стверджує позивач, Договір приєднання про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 01 липня 2014 року відповідає вимогам цивільного законодавства України. Однак, дане твердження є неправильним і має на меті ввести суд в оману. Звертаю увагу суду на те, що позивач надсилав договір, який суперечив нормам законодавства України, що підтверджується Постановою Вищого господарського суду України від 19.08.2014 року по справі №914/408/14 (дод. 1) в якій судом встановлено відсутність в договорі ЛМКП "Львівтеплоенерго" істотних умов типового договору, а саме в якій зазначено «у них відсутня така істотна умова, як порядок перерахунку розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження якості, що створює для споживача перешкоди у реалізації прав на отримання комунальних послуг із постачання гарячої води та теплової енергії для опалення належної якості, здійснення оплати за фактично отримані послуги». Так у 2016 році, було запропоновано укласти змінений договір задньою датою, від 1.07.2014 року, однак позивач приховує, що 1.07.2014 року була інша форма договору , яка не відповідала типовому договору ! Так, зокрема, відповідно до ч.1 ст.640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Як вбачається датою надсилання оферти був 2016 рік, натомість сама дата договору – 2014 рік. Таким чином, позивач фактично схиляв до порушення норм закону. .
Щодо публічності договору. В договорі зазначено «Керуючись ст.7, п.2 ст.630 Цивільного кодексу України даний договір є публічним»,- однак з ухвали по справі 6-29140ск15 (дод.2) в якій зазначено «Між тим, умовою публічного договору є надання його стороною - підприємцем, зокрема, послуг кожному, хто до неї звернеться.
Оскільки доказів про те, що відповідачі звертались до позивача про надання послуг, не подано, то сама по собі пропозиція підприємця по наданню послуг не може свідчити про обов'язковість такого договору для них та бути підставою покладення на останніх обов'язків, які випливають з такого договору.
Згідно із ст. ст. 642, 643 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції. Якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.» , вбачається, що договори на надання ЖКП не можуть бути публічними .
Як стверджує позивач з посиланням на узагальнення практики Верховним судом України (далі також ВС України) цивільних справ за позовами комунальних підприємств до споживачів про стягнення заборгованості за комунальні послуги за період 2013-2014 років, існує можливість стягнення заборгованості за відсутності укладеного договору про житлово-комунальні послуги. Однак, позивач вириває з контексту позицію Верховного суду України. Крім того, звертаю увагу суду на те, що не узагальнення ВС України, а саме правові позиції є обов’язковими для судів. Так, у постанові Верховного Суду України N 6-59цс13 від 30.10.2013 р. висловлена правова позиція Верховного Суду у спорі про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території. ВС України зазначив, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними .
Тобто, оплата здійснюється за фактично отримані послуги на підставі типового договору. Натомість позивач не надавав з 2002 року послуг з теплопостачання. Я не користувалась послугами з централізованого опалення. Зокрема, про це свідчить і лист, надісланий позивачем від 25.12.2015 року №08-490, де підтверджено факт від’єднання квартири від загально будинкової системи центрального опалення. Тобто, факт того, що я не користувалась даними комунальними послугами підтверджено самим позивачем.
Щодо законності відключення: Згідно «Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання» зареєстрованим в міністерстві юстиції України 9.12.2005 N 1478/11758 року в п.1.3 даного порядку зазначено «Дія цього Порядку не поширюється на власників, наймачів (орендарів) окремих приміщень, які були відокремлені від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання та користуються автономним теплопостачанням до набрання чинності цим Порядком.»,- тобто абоненти які відключились від мереж до 9.12.2005 року не підпадають під дію цього порядку. На квартиру було звернуто стягнення за зобов’язаннями власника на користь банку АКБ «Пра банд»в 1998 році(дод. 3), відповідно до ч.1п.8 ст.346 ЦК України право власності припинилось. ЖЕК 406, а в подальшому ЛКП «ххх» (надалі – ЛКП) не визнавали нас власниками , квартиру захоплювала охорона банку , квартира опечатувалась представниками ЛКП , за нашої відсутності в квартирі відрізали електрику , каналізацію, батареї . Водночас, я неодноразово надсилала листи про припинення нарахувань квартири за адресою вул. Адреса, 1(дод.4). Однак відповіді не отримала як і акту про те, що квартира від’єднанна від центрального опалення .
Так у заяві від 30.10.2002 року я повідомляла про те, що тепло не надходило до моєї квартири. Жодної відповіді на заяву я не отримувала. 22.04.2003 року я також надсилала скаргу щодо неправильного нарахування платежів за спожиту теплоенергію. Крім того, Позивач не виконував своїх зобов’язань по постачанню тепла – так у мою квартиру не надходило тепло. У листі від 08 травня 2003 року за підписом начальника ДКП ЖЕК-…. було повідомлено, що тепло не надходить через прикриття запірної арматури на загально будинковому вузлі. Однак, даних перешкод не було усунено, тепло не надходило, все ж нарахування відбувалось.
Очевидно, що за наведених вище обставин я не могла не використовувати альтернативні джерела тепла. Також у заяві від 29.10.2003 року я повідомляла про те, що не було теплопостачання (батареї повністю холодні). Тому зверталась з проханням скласти акт, який потрібний для розрахунку за спожиту теплоенергію. Однак, відповіді не отримала. Опісля, у заявах від 26.10.2006 року я просила відключити квартиру (перенести крани випуску повітря з системи) за адресою вул. Адреса, 1. Також повідомляю, що заяви на відключення писались згідно зразків наданих «зацікавленими» юристами ЛКП « Тополя-406» , що призвело до різних трактувань вимог, щодо відключення та перенесення кранів випуску повітря поверхом нижче. Дана заява залишилась без відповіді. Хоча, як вбачається із звернень, скарг та заяв, наведених вище, теплопостачання не відбувалось починаючи з 2002 року.
Опісля всіх можливих вжитих мною заходів, вдалось отримати підтвердження відключення від системи централізованого опалення, підтвердженням чого є лист позивача(дод 5). Тобто ні договору не було підписано, ні фактичного надання послуг не було. Підстав для нарахування заборгованості не було і немає.
Як зазначено у вказаному узагальненні ВС України, на яке посилається Позивач, суду при розгляді справ про стягнення заборгованості за теплопостачання, слід встановлювати з чиєї вини відсутнє (демонтоване) централізоване опалення. Якщо буде встановлена вина теплопостачальної організації, то така заборгованість не підлягає сплаті.
Як бачимо, фактичного надання послуг не було, через халатність та бездіяльність Позивача, який не реагував на мої звернення. Фактично такий стан відносин, який склався зараз є наслідком невиконання Позивачем своїх обов’язків з надання послуг теплопостачання. Тому з моменту невиконання своїх обов’язків Позивачем та відключенням квартири за адресою вул. Адреса, 1 від централізованої системи теплопостачання жодних відносин між нами немає. Ні фактичних, ні договірних. Тому підстав для стягнення заборгованості немає. А будь-які відносини з Позивачем припинені у зв’язку із неналежним наданням послуг.
Неналежні докази Позивача. Наявність довідки виданої ЛКП «ххх» № від 29.06.2016 року є доказом проживання у квартирі. Однак не є доказом користування послугами теплопостачання. Позивач не надав жодних доказів належного теплопостачання. Натомість факт не отримання послуг Позивачем підтверджується листом позивача (дод 5).
Так відповідно до ч. 1 ст.509 ЦК Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. 2. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до ст.11 ЦК України Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Тому, твердження позивача про те, що між відповідачем і позивачем встановилися фактичні договірні відносини є неправдивим, та таким, що вводить суд в оману. Позивач стверджує, що «Відповідач не відмовлявся від наданих послуг». Однак, надані мною заяви та скарги підтверджують, що я відмовлялась від послуг ЛМКП. Однак позивач проігнорував це.
Крім того відповідно до ст. 611 ЦК України, Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 612 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Тобто, як вбачається з повідомлення від 2003 року, відносини між мною та Позивачем припинені у зв’язку із невиконанням ним своїх зобов’язань , та переходом права власності до нового власника.
Також на даний час я не є споживачем послуг Позивача. Так, як зазначено у листі від 08.04.2015 № 3295/15/61-15 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,- Відносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються, зокрема, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (далі – Закон), Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі – Правила) та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у цій сфері.
У Законі застосовуються такі визначені терміни, зокрема:
споживач – фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу;
внутрішньобудинкові системи – мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди.
У Правилах застосовуються такі визначені терміни, зокрема:
централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання;
централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
Тобто, зазначеними нормами визначена обов’язкова ознака Споживача послуг, а саме: Споживачем послуг може буди фізична/юридична особа, відповідне обладнання приміщення якої приєднане, або має технічні можливості для приєднання до відповідних внутрішньобудинкових систем.
Враховуючи зазначене вище до Споживачів послуг відносяться фізичні/юридичні особи – власники жилих/нежилих приміщень, відповідне обладнання яких приєднане до внутрішньо будинкових систем.
Квартира за адресою вул. Адреса, 1 не приєднана до системи центрального опалення, тому я не є споживачем послуг з теплопостачання.
Позивачем не надано до суду копій рішень про затвердження тарифів за централізоване опалення, які могли б підтвердити правильність розрахунку заборгованості. Тобто, вказані суми необґрунтовані належним чином.
Статтею 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.
Відповідно до статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 1 Цивільного процесуального кодексу України).
Таким чином, суд повинен відмовити в задоволенні цього незаконного, необґрунтованого та безпідставного позову.
Відповідно ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України, відповідач, після того як отримає копію позовної заяви, а також копію постанови суду про відкриття провадження, має право подати до суду письмове заперечення на позовну заяву.
Таким чином, враховуючи все вищенаведене,
ПРОШУ:
1.Відмовити у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог від 25.11.2016 року у зв’язку із несплатою судового збору за подання заяви.
2. Відмовити повністю у задоволенні позовної заяви Львівського міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» про стягнення солідарно з Особа 1,., Особа 2,., Особа 3,. (місце реєстрації і проживання:, м. Львів, вул. Адреса, 1) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за послуги з централізованого опалення за безпідставністю.
Додатки :
1. Копія Постанови по справі №914/408/14 від 19.08.2014 року.(3 аркуші)
2. Копія Ухвали по справі № 6-29140ск15 від 10.02.2016 року. (2 аркуші)
3. Копія листа «Пра-банд» від 01.09.1998 року. ( 1 аркуш)
4. Копія заяви Особа 1 . від 01.07.2002 року. ( 1 аркуш)
5. Копія листа ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 25.12.2015 року . ( 1 аркуш)
6. Примірник заперечень для Позивача.(4 аркуші)
27.12.2016 року
Особа 1
проти заяви про збільшення позовних вимог та уточнення заперечень
від 06.09.2016 року.
23 вересня 2016 року, мною, Особа 1 (далі також Відповідач) було отримано позовну заяву ЛМКП «Львівтеплоенерго» (далі також Позивач) про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення.
25 листопада 2016 року Позивач подав заяву про збільшення позовних вимог. Однак, дана заява не підлягає розгляду судом, так як Позивачем не сплачено судовий сбір за розгляд такої заяви.
Відповідно до абз. 2 ч.2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою.
Тому, заяви Позивача про збільшення позовних вимог, які не сплачені судовим збором мають бути залишені без розгляду. Тому, прошу суд розглядати лише ті позовні вимоги, які сплачені судовим збором.
Щодо розрахунку заборгованості: Крім того, звертаю увагу суду на незрозумілий та необґрунтований розрахунок заборгованості, який доданий до заяви.
Так, не зрозуміло чому у розрахунку вказано, що заборгованість врегульована у судовому порядку на підставі судового наказу № 09 9068 від 28.10.2015 року. Дана обставина не відповідає дійсності , судовий наказ скасований. Таким чином, Позивач вводить суд в оману.
Щодо договору: Як стверджує позивач, Договір приєднання про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 01 липня 2014 року відповідає вимогам цивільного законодавства України. Однак, дане твердження є неправильним і має на меті ввести суд в оману. Звертаю увагу суду на те, що позивач надсилав договір, який суперечив нормам законодавства України, що підтверджується Постановою Вищого господарського суду України від 19.08.2014 року по справі №914/408/14 (дод. 1) в якій судом встановлено відсутність в договорі ЛМКП "Львівтеплоенерго" істотних умов типового договору, а саме в якій зазначено «у них відсутня така істотна умова, як порядок перерахунку розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження якості, що створює для споживача перешкоди у реалізації прав на отримання комунальних послуг із постачання гарячої води та теплової енергії для опалення належної якості, здійснення оплати за фактично отримані послуги». Так у 2016 році, було запропоновано укласти змінений договір задньою датою, від 1.07.2014 року, однак позивач приховує, що 1.07.2014 року була інша форма договору , яка не відповідала типовому договору ! Так, зокрема, відповідно до ч.1 ст.640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Як вбачається датою надсилання оферти був 2016 рік, натомість сама дата договору – 2014 рік. Таким чином, позивач фактично схиляв до порушення норм закону. .
Щодо публічності договору. В договорі зазначено «Керуючись ст.7, п.2 ст.630 Цивільного кодексу України даний договір є публічним»,- однак з ухвали по справі 6-29140ск15 (дод.2) в якій зазначено «Між тим, умовою публічного договору є надання його стороною - підприємцем, зокрема, послуг кожному, хто до неї звернеться.
Оскільки доказів про те, що відповідачі звертались до позивача про надання послуг, не подано, то сама по собі пропозиція підприємця по наданню послуг не може свідчити про обов'язковість такого договору для них та бути підставою покладення на останніх обов'язків, які випливають з такого договору.
Згідно із ст. ст. 642, 643 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції. Якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.» , вбачається, що договори на надання ЖКП не можуть бути публічними .
Як стверджує позивач з посиланням на узагальнення практики Верховним судом України (далі також ВС України) цивільних справ за позовами комунальних підприємств до споживачів про стягнення заборгованості за комунальні послуги за період 2013-2014 років, існує можливість стягнення заборгованості за відсутності укладеного договору про житлово-комунальні послуги. Однак, позивач вириває з контексту позицію Верховного суду України. Крім того, звертаю увагу суду на те, що не узагальнення ВС України, а саме правові позиції є обов’язковими для судів. Так, у постанові Верховного Суду України N 6-59цс13 від 30.10.2013 р. висловлена правова позиція Верховного Суду у спорі про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території. ВС України зазначив, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними .
Тобто, оплата здійснюється за фактично отримані послуги на підставі типового договору. Натомість позивач не надавав з 2002 року послуг з теплопостачання. Я не користувалась послугами з централізованого опалення. Зокрема, про це свідчить і лист, надісланий позивачем від 25.12.2015 року №08-490, де підтверджено факт від’єднання квартири від загально будинкової системи центрального опалення. Тобто, факт того, що я не користувалась даними комунальними послугами підтверджено самим позивачем.
Щодо законності відключення: Згідно «Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання» зареєстрованим в міністерстві юстиції України 9.12.2005 N 1478/11758 року в п.1.3 даного порядку зазначено «Дія цього Порядку не поширюється на власників, наймачів (орендарів) окремих приміщень, які були відокремлені від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання та користуються автономним теплопостачанням до набрання чинності цим Порядком.»,- тобто абоненти які відключились від мереж до 9.12.2005 року не підпадають під дію цього порядку. На квартиру було звернуто стягнення за зобов’язаннями власника на користь банку АКБ «Пра банд»в 1998 році(дод. 3), відповідно до ч.1п.8 ст.346 ЦК України право власності припинилось. ЖЕК 406, а в подальшому ЛКП «ххх» (надалі – ЛКП) не визнавали нас власниками , квартиру захоплювала охорона банку , квартира опечатувалась представниками ЛКП , за нашої відсутності в квартирі відрізали електрику , каналізацію, батареї . Водночас, я неодноразово надсилала листи про припинення нарахувань квартири за адресою вул. Адреса, 1(дод.4). Однак відповіді не отримала як і акту про те, що квартира від’єднанна від центрального опалення .
Так у заяві від 30.10.2002 року я повідомляла про те, що тепло не надходило до моєї квартири. Жодної відповіді на заяву я не отримувала. 22.04.2003 року я також надсилала скаргу щодо неправильного нарахування платежів за спожиту теплоенергію. Крім того, Позивач не виконував своїх зобов’язань по постачанню тепла – так у мою квартиру не надходило тепло. У листі від 08 травня 2003 року за підписом начальника ДКП ЖЕК-…. було повідомлено, що тепло не надходить через прикриття запірної арматури на загально будинковому вузлі. Однак, даних перешкод не було усунено, тепло не надходило, все ж нарахування відбувалось.
Очевидно, що за наведених вище обставин я не могла не використовувати альтернативні джерела тепла. Також у заяві від 29.10.2003 року я повідомляла про те, що не було теплопостачання (батареї повністю холодні). Тому зверталась з проханням скласти акт, який потрібний для розрахунку за спожиту теплоенергію. Однак, відповіді не отримала. Опісля, у заявах від 26.10.2006 року я просила відключити квартиру (перенести крани випуску повітря з системи) за адресою вул. Адреса, 1. Також повідомляю, що заяви на відключення писались згідно зразків наданих «зацікавленими» юристами ЛКП « Тополя-406» , що призвело до різних трактувань вимог, щодо відключення та перенесення кранів випуску повітря поверхом нижче. Дана заява залишилась без відповіді. Хоча, як вбачається із звернень, скарг та заяв, наведених вище, теплопостачання не відбувалось починаючи з 2002 року.
Опісля всіх можливих вжитих мною заходів, вдалось отримати підтвердження відключення від системи централізованого опалення, підтвердженням чого є лист позивача(дод 5). Тобто ні договору не було підписано, ні фактичного надання послуг не було. Підстав для нарахування заборгованості не було і немає.
Як зазначено у вказаному узагальненні ВС України, на яке посилається Позивач, суду при розгляді справ про стягнення заборгованості за теплопостачання, слід встановлювати з чиєї вини відсутнє (демонтоване) централізоване опалення. Якщо буде встановлена вина теплопостачальної організації, то така заборгованість не підлягає сплаті.
Як бачимо, фактичного надання послуг не було, через халатність та бездіяльність Позивача, який не реагував на мої звернення. Фактично такий стан відносин, який склався зараз є наслідком невиконання Позивачем своїх обов’язків з надання послуг теплопостачання. Тому з моменту невиконання своїх обов’язків Позивачем та відключенням квартири за адресою вул. Адреса, 1 від централізованої системи теплопостачання жодних відносин між нами немає. Ні фактичних, ні договірних. Тому підстав для стягнення заборгованості немає. А будь-які відносини з Позивачем припинені у зв’язку із неналежним наданням послуг.
Неналежні докази Позивача. Наявність довідки виданої ЛКП «ххх» № від 29.06.2016 року є доказом проживання у квартирі. Однак не є доказом користування послугами теплопостачання. Позивач не надав жодних доказів належного теплопостачання. Натомість факт не отримання послуг Позивачем підтверджується листом позивача (дод 5).
Так відповідно до ч. 1 ст.509 ЦК Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. 2. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до ст.11 ЦК України Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Тому, твердження позивача про те, що між відповідачем і позивачем встановилися фактичні договірні відносини є неправдивим, та таким, що вводить суд в оману. Позивач стверджує, що «Відповідач не відмовлявся від наданих послуг». Однак, надані мною заяви та скарги підтверджують, що я відмовлялась від послуг ЛМКП. Однак позивач проігнорував це.
Крім того відповідно до ст. 611 ЦК України, Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 612 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Тобто, як вбачається з повідомлення від 2003 року, відносини між мною та Позивачем припинені у зв’язку із невиконанням ним своїх зобов’язань , та переходом права власності до нового власника.
Також на даний час я не є споживачем послуг Позивача. Так, як зазначено у листі від 08.04.2015 № 3295/15/61-15 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,- Відносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються, зокрема, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (далі – Закон), Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі – Правила) та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у цій сфері.
У Законі застосовуються такі визначені терміни, зокрема:
споживач – фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу;
внутрішньобудинкові системи – мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди.
У Правилах застосовуються такі визначені терміни, зокрема:
централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання;
централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
Тобто, зазначеними нормами визначена обов’язкова ознака Споживача послуг, а саме: Споживачем послуг може буди фізична/юридична особа, відповідне обладнання приміщення якої приєднане, або має технічні можливості для приєднання до відповідних внутрішньобудинкових систем.
Враховуючи зазначене вище до Споживачів послуг відносяться фізичні/юридичні особи – власники жилих/нежилих приміщень, відповідне обладнання яких приєднане до внутрішньо будинкових систем.
Квартира за адресою вул. Адреса, 1 не приєднана до системи центрального опалення, тому я не є споживачем послуг з теплопостачання.
Позивачем не надано до суду копій рішень про затвердження тарифів за централізоване опалення, які могли б підтвердити правильність розрахунку заборгованості. Тобто, вказані суми необґрунтовані належним чином.
Статтею 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.
Відповідно до статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 1 Цивільного процесуального кодексу України).
Таким чином, суд повинен відмовити в задоволенні цього незаконного, необґрунтованого та безпідставного позову.
Відповідно ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України, відповідач, після того як отримає копію позовної заяви, а також копію постанови суду про відкриття провадження, має право подати до суду письмове заперечення на позовну заяву.
Таким чином, враховуючи все вищенаведене,
ПРОШУ:
1.Відмовити у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог від 25.11.2016 року у зв’язку із несплатою судового збору за подання заяви.
2. Відмовити повністю у задоволенні позовної заяви Львівського міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» про стягнення солідарно з Особа 1,., Особа 2,., Особа 3,. (місце реєстрації і проживання:, м. Львів, вул. Адреса, 1) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за послуги з централізованого опалення за безпідставністю.
Додатки :
1. Копія Постанови по справі №914/408/14 від 19.08.2014 року.(3 аркуші)
2. Копія Ухвали по справі № 6-29140ск15 від 10.02.2016 року. (2 аркуші)
3. Копія листа «Пра-банд» від 01.09.1998 року. ( 1 аркуш)
4. Копія заяви Особа 1 . від 01.07.2002 року. ( 1 аркуш)
5. Копія листа ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 25.12.2015 року . ( 1 аркуш)
6. Примірник заперечень для Позивача.(4 аркуші)
27.12.2016 року
Особа 1
(click to show/hide)
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2014 року Справа № 914/408/14
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Львов Б.Ю. і Палій В.В. (доповідач)
розглянув касаційну скаргу Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", м. Львів,
на рішення господарського суду Львівської області від 02.04.2014
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2014
у справі № 914/408/14
за позовом Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (далі - ЛМКП "Львівтеплоенерго"), м. Львів,
до Львівського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення), м. Львів,
про визнання частково нечинним та скасування рішення в частині.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
ЛМКП "Львівтеплоенерго" - не з'явився
Відділення - Новицький М.З. предст. (дов. від 28.02.2014)
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
ЛМКП "Львівтеплоенерго" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Відділення (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про визнання нечинним та скасування пунктів 2, 3, 4 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.12.2013 у справі № 1-02-235/2013 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" (далі -Рішення АМК).
Рішенням господарського суду Львівської області від 02.04.2014 у справі № 914/408/14 (суддя Рим Т.Я.), яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 (судді Галушко Н.А.- головуючий, Гриців В.М., Орищин Г.В.), у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Судові рішення попередніх інстанцій зі справи з посиланням, зокрема, на приписи статей 1, 19, 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", статті 13, 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", пункту 3 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 № 630, мотивовано необґрунтованістю заявлених позовних вимог.
ЛМКП "Львівтеплоенерго", посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
У відзиві на касаційну скаргу Відділення просило залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника Відділення, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що Рішенням АМК:
- визнано, що відповідно до статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ЛМКП "Львівтеплоенерго" за результатами діяльності 2011-2012 та поточного 2012 року є суб'єктом господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з постачання теплової енергії та гарячої води в межах території, на якій розташовані власні діючі мережі з часткою 100%;
- визнано, що ЛМКП "Львівтеплоенерго" вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачені пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме, зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з постачання теплової енергії (не включивши істотні умови до договорів з категорією споживачів "інші споживачі"), що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;
- зобов'язано ЛМКП "Львівтеплоенерго" внести зміни в договори на постачання теплової енергії в гарячій воді відповідно до істотних умов, що вказані у статті 26 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Строк зобов'язання -один рік з дня отримання рішення;
- за вчинене порушення на ЛМКП "Львівтеплоенерго" накладено штраф у розмірі 10 000,00грн.
Рішення АМК мотивовано, зокрема, такими фактичними даними:
- у договорах на постачання теплової енергії у гарячій воді, які укладені ЛМКП "Львівтеплоенерго" з юридичними особами та фізичними особами -підприємцями як споживачами, відсутня така істотна умова, як порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження якості;
- обов'язковість зазначеної істотної умови для договорів про надання житлово-комунальних послуг передбачена статтею 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги";
- обов'язковість для виробника проводити в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості, передбачено пунктом 2 статті 22 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", якого повинно дотримуватися ЛМКП "Львівтеплоенерго".
Причиною виникнення спору зі справи є питання стосовно наявності чи відсутності підстав для визнання в частині Рішення АМК недійсним.
За приписом частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
У статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зазначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Стаття 13 цього Закону з-поміж інших житлово-комунальних послуг вирізняє комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо), тобто кінцеві споживачі отримують не теплову енергію, а послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Частиною третьою статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", визначено, що виробник послуг може бути їх виконавцем.
Відповідно до статті 26 названого Закону однією з істотних умов договору на надання житлово-комунальних послуг, зокрема є порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості.
Як передбачено статтею 22 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", виробник зобов'язаний проводити в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості.
Відповідно до частини другої статті 179 Господарського кодексу України Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.
За змістом частини четвертої статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила) та Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
За змістом пункту 1 Правил вони регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги).
Відповідно до пункту 8 даних Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - договір).
Договір про надання послуг укладається відповідно до типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, наведеного у Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Згідно з положеннями Типового договору споживач має право у разі ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання на перерахування перерахунку розміру плати.
Місцевий та апеляційний господарські суди: повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням наведених норм матеріального та процесуального права, беручи до уваги, що основними видами діяльності ЛМКП "Львівтеплоенерго" є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, тобто позивач є учасником відносин у сфері житлово-комунальних послуг, у свою чергу, споживач повинен здійснювати оплату за фактично отримані комунальні послуги з постачання гарячої води та теплову енергію; встановивши, що предметом укладених ЛМКП "Львівтеплоенерго" із споживачами договорів про постачання теплової енергії у гарячій воді є постачання теплової енергії для опалення та гаряче водопостачання, проте у них відсутня така істотна умова, як порядок перерахунку розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження якості, що створює для споживача перешкоди у реалізації прав на отримання комунальних послуг із постачання гарячої води та теплової енергії для опалення належної якості, здійснення оплати за фактично отримані послуги, - дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання Рішення АМК недійсним в оскаржуваній частині.
Доводи ЛМКП "Львівтеплоенерго" не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.
Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ним фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Львівської області від 02.04.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 зі справи № 914/408/14 залишити без змін, а касаційну скаргу Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" - без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя Б.Львов
Суддя В. Палій
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2014 року Справа № 914/408/14
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Львов Б.Ю. і Палій В.В. (доповідач)
розглянув касаційну скаргу Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", м. Львів,
на рішення господарського суду Львівської області від 02.04.2014
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2014
у справі № 914/408/14
за позовом Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (далі - ЛМКП "Львівтеплоенерго"), м. Львів,
до Львівського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення), м. Львів,
про визнання частково нечинним та скасування рішення в частині.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
ЛМКП "Львівтеплоенерго" - не з'явився
Відділення - Новицький М.З. предст. (дов. від 28.02.2014)
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
ЛМКП "Львівтеплоенерго" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Відділення (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про визнання нечинним та скасування пунктів 2, 3, 4 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.12.2013 у справі № 1-02-235/2013 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" (далі -Рішення АМК).
Рішенням господарського суду Львівської області від 02.04.2014 у справі № 914/408/14 (суддя Рим Т.Я.), яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 (судді Галушко Н.А.- головуючий, Гриців В.М., Орищин Г.В.), у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Судові рішення попередніх інстанцій зі справи з посиланням, зокрема, на приписи статей 1, 19, 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", статті 13, 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", пункту 3 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 № 630, мотивовано необґрунтованістю заявлених позовних вимог.
ЛМКП "Львівтеплоенерго", посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
У відзиві на касаційну скаргу Відділення просило залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника Відділення, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що Рішенням АМК:
- визнано, що відповідно до статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ЛМКП "Львівтеплоенерго" за результатами діяльності 2011-2012 та поточного 2012 року є суб'єктом господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з постачання теплової енергії та гарячої води в межах території, на якій розташовані власні діючі мережі з часткою 100%;
- визнано, що ЛМКП "Львівтеплоенерго" вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачені пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме, зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з постачання теплової енергії (не включивши істотні умови до договорів з категорією споживачів "інші споживачі"), що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;
- зобов'язано ЛМКП "Львівтеплоенерго" внести зміни в договори на постачання теплової енергії в гарячій воді відповідно до істотних умов, що вказані у статті 26 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Строк зобов'язання -один рік з дня отримання рішення;
- за вчинене порушення на ЛМКП "Львівтеплоенерго" накладено штраф у розмірі 10 000,00грн.
Рішення АМК мотивовано, зокрема, такими фактичними даними:
- у договорах на постачання теплової енергії у гарячій воді, які укладені ЛМКП "Львівтеплоенерго" з юридичними особами та фізичними особами -підприємцями як споживачами, відсутня така істотна умова, як порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження якості;
- обов'язковість зазначеної істотної умови для договорів про надання житлово-комунальних послуг передбачена статтею 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги";
- обов'язковість для виробника проводити в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості, передбачено пунктом 2 статті 22 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", якого повинно дотримуватися ЛМКП "Львівтеплоенерго".
Причиною виникнення спору зі справи є питання стосовно наявності чи відсутності підстав для визнання в частині Рішення АМК недійсним.
За приписом частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
У статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зазначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Стаття 13 цього Закону з-поміж інших житлово-комунальних послуг вирізняє комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо), тобто кінцеві споживачі отримують не теплову енергію, а послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Частиною третьою статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", визначено, що виробник послуг може бути їх виконавцем.
Відповідно до статті 26 названого Закону однією з істотних умов договору на надання житлово-комунальних послуг, зокрема є порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості.
Як передбачено статтею 22 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", виробник зобов'язаний проводити в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості.
Відповідно до частини другої статті 179 Господарського кодексу України Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.
За змістом частини четвертої статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила) та Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
За змістом пункту 1 Правил вони регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги).
Відповідно до пункту 8 даних Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - договір).
Договір про надання послуг укладається відповідно до типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, наведеного у Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Згідно з положеннями Типового договору споживач має право у разі ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання на перерахування перерахунку розміру плати.
Місцевий та апеляційний господарські суди: повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням наведених норм матеріального та процесуального права, беручи до уваги, що основними видами діяльності ЛМКП "Львівтеплоенерго" є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, тобто позивач є учасником відносин у сфері житлово-комунальних послуг, у свою чергу, споживач повинен здійснювати оплату за фактично отримані комунальні послуги з постачання гарячої води та теплову енергію; встановивши, що предметом укладених ЛМКП "Львівтеплоенерго" із споживачами договорів про постачання теплової енергії у гарячій воді є постачання теплової енергії для опалення та гаряче водопостачання, проте у них відсутня така істотна умова, як порядок перерахунку розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження якості, що створює для споживача перешкоди у реалізації прав на отримання комунальних послуг із постачання гарячої води та теплової енергії для опалення належної якості, здійснення оплати за фактично отримані послуги, - дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання Рішення АМК недійсним в оскаржуваній частині.
Доводи ЛМКП "Львівтеплоенерго" не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.
Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ним фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Львівської області від 02.04.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 зі справи № 914/408/14 залишити без змін, а касаційну скаргу Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" - без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя Б.Львов
Суддя В. Палій
(click to show/hide)
Додаткова угода від 19.06.2015р.
до договору приєднання ЛМКП «Львівтеплоенерго» договору
«Про надання послуг з централізованого опалення,
та послуг з централізованого постачання гарячої води»
від 01.07.2014р.
Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», що є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у місті Львові для населення згідно норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі по тексту – Виконавець у всіх відмінках), в особі директора підприємства – Пакіжа Степана Петровича, що діє на підставі статуту, та
Споживач (власник/співвласник/балансоутримувач будинку, квартири, житлових приміщень у багатоквартирних будинках, будинках, спорудах, які приєднані до теплових мереж ЛМКП «Львівтеплоенерго»» і в яких послуги з централізованого опалення і послуги з централізованого постачання гарячої води надаються ЛМКП «Львівтеплоенерго»», а також користувач вищевказаних приміщень, квартир, або особи , які зареєстровані (прописані) у таких приміщеннях, квартирах, будинках), враховуючи рекомендації Антимонопольного комітету України погодили внести зміни до договору приєднання ЛМКП «Львівтеплоенерго» «Про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води» та викласти окремі пункти в наступній редакції:
Підпункт 1 п.1.2 викласти в наступній редакції:
1)власник/співвласник (користувач) житлового приміщення (квартири) та члени його сім'ї, а також будь-які інші особи, зареєстровані (прописані) у даному приміщенні, або ті, що постійно проживають у такому приміщенні (фізичні особи)
п.1.3. викласти в наступній редакції:
1.3. Характеристика об’єкта надання послуг визначається відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005р.
п.2.1 викласти в наступній редакції:
2.1. Тарифи на послуги встановлюються уповноваженим органом на момент надання таких послуг.
п. 2.2 вилучити.
п. 3.10 викласти в наступній редакції:
3.10 Встановлення квартирних вузлів обліку здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства.
п.3.11 вилучити.
підпункт 4 п.4.4 викласти в наступній редакції:
4) контролювати установлені міжповіркові інтервали приладів обліку, проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку гарячої води, їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж;
підпункт 5 п.4.4 викласти в наступній редакції:
5) проводити два рази на рік перевірку стану внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку із складенням відповідного акта;
п.6.2 вилучити.
п.7.8 вилучити.
п.7.3. викласти в наступній редакції:
7.3. Представник Виконавця, якому не відомі причини неналежного надання або ненадання послуг, зобов'язаний узгодити з Виконавцем, балансоутримувачем, власником точний час та дату встановлення факту ненадання послуг, надання їх не у повному обсязі або перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг. У разі необхідності проведення такої перевірки у приміщенні Споживача представник Виконавця повинен з'явитися до споживача протягом однієї доби з моменту реєстрації заявки в журналі.
П.9.1. викласти в наступній редакції:
9.1 Керуючись ст.7, п.2 ст.630 Цивільного кодексу України даний договір є публічним. Умови цього Договору розміщуються на веб-сайті Виконавця та в друкованому виданні і вважаються чинними починаючи з 01 липня 2014 та діють до прийняття центральним органом виконавчої влади типового договору приєднання та укладення такого договору зі споживачем та діють до відповідного рішення органами регулювання у сфері житлово-комунальних послуг.
п.9.3 вилучити
п.9.4 вилучити
доповнити договір п.10.2
10.2 Виконання норм, передбачених умовами підпунктом 5, 10, 11, 12, 17, 18, 19 п.4.4 даного договору можливе при врахуванні відповідних витрат в структурі тарифу на послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Львівське міське комунальне підприємство Споживач:
«Львівтеплоенерго» _________________________
м. Львів, вул. Д. Апостола,1 _________________________
індекс 79040 _________________________
Львівське АТ «Ощадбанк» _________________________
р/р 26034302204086 _________________________
МФО 325796 _________________________
ЄДРПОУ 05506460 _________________________
Директор Пакіж С.П.
до договору приєднання ЛМКП «Львівтеплоенерго» договору
«Про надання послуг з централізованого опалення,
та послуг з централізованого постачання гарячої води»
від 01.07.2014р.
Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», що є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у місті Львові для населення згідно норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі по тексту – Виконавець у всіх відмінках), в особі директора підприємства – Пакіжа Степана Петровича, що діє на підставі статуту, та
Споживач (власник/співвласник/балансоутримувач будинку, квартири, житлових приміщень у багатоквартирних будинках, будинках, спорудах, які приєднані до теплових мереж ЛМКП «Львівтеплоенерго»» і в яких послуги з централізованого опалення і послуги з централізованого постачання гарячої води надаються ЛМКП «Львівтеплоенерго»», а також користувач вищевказаних приміщень, квартир, або особи , які зареєстровані (прописані) у таких приміщеннях, квартирах, будинках), враховуючи рекомендації Антимонопольного комітету України погодили внести зміни до договору приєднання ЛМКП «Львівтеплоенерго» «Про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води» та викласти окремі пункти в наступній редакції:
Підпункт 1 п.1.2 викласти в наступній редакції:
1)власник/співвласник (користувач) житлового приміщення (квартири) та члени його сім'ї, а також будь-які інші особи, зареєстровані (прописані) у даному приміщенні, або ті, що постійно проживають у такому приміщенні (фізичні особи)
п.1.3. викласти в наступній редакції:
1.3. Характеристика об’єкта надання послуг визначається відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005р.
п.2.1 викласти в наступній редакції:
2.1. Тарифи на послуги встановлюються уповноваженим органом на момент надання таких послуг.
п. 2.2 вилучити.
п. 3.10 викласти в наступній редакції:
3.10 Встановлення квартирних вузлів обліку здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства.
п.3.11 вилучити.
підпункт 4 п.4.4 викласти в наступній редакції:
4) контролювати установлені міжповіркові інтервали приладів обліку, проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку гарячої води, їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж;
підпункт 5 п.4.4 викласти в наступній редакції:
5) проводити два рази на рік перевірку стану внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку із складенням відповідного акта;
п.6.2 вилучити.
п.7.8 вилучити.
п.7.3. викласти в наступній редакції:
7.3. Представник Виконавця, якому не відомі причини неналежного надання або ненадання послуг, зобов'язаний узгодити з Виконавцем, балансоутримувачем, власником точний час та дату встановлення факту ненадання послуг, надання їх не у повному обсязі або перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг. У разі необхідності проведення такої перевірки у приміщенні Споживача представник Виконавця повинен з'явитися до споживача протягом однієї доби з моменту реєстрації заявки в журналі.
П.9.1. викласти в наступній редакції:
9.1 Керуючись ст.7, п.2 ст.630 Цивільного кодексу України даний договір є публічним. Умови цього Договору розміщуються на веб-сайті Виконавця та в друкованому виданні і вважаються чинними починаючи з 01 липня 2014 та діють до прийняття центральним органом виконавчої влади типового договору приєднання та укладення такого договору зі споживачем та діють до відповідного рішення органами регулювання у сфері житлово-комунальних послуг.
п.9.3 вилучити
п.9.4 вилучити
доповнити договір п.10.2
10.2 Виконання норм, передбачених умовами підпунктом 5, 10, 11, 12, 17, 18, 19 п.4.4 даного договору можливе при врахуванні відповідних витрат в структурі тарифу на послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Львівське міське комунальне підприємство Споживач:
«Львівтеплоенерго» _________________________
м. Львів, вул. Д. Апостола,1 _________________________
індекс 79040 _________________________
Львівське АТ «Ощадбанк» _________________________
р/р 26034302204086 _________________________
МФО 325796 _________________________
ЄДРПОУ 05506460 _________________________
Директор Пакіж С.П.
Також додали ухвалу 6-29140ск15 від 10.02.2016 щодо публічності договору.
Також ми додали в якості доказу квитанцію на оплату електроенергії на 600кВт, що на нашу думку є підтвердженням того, що самі опалюємо квартиру електрообігрівачами.(ще можемо додати доказ того що, в квартирі є джерело поновлювальної енергії, саме велогенератор з акумулятором на 500 ват( чи варто?)).
Щодо довідки з місця проживання: довідка не відповідає будинковій книзі та реєстрації особи-3 в міліції , в довідці дата реєстрації 1995 рік , однак квартира в 1998 була відчужена а суди тривали до 2009 року. з ЛКП договору так і не має (дана обставина встановлена в рішенні 1ої інстанції по справі з ЛКП), і не буде оскільки вже створено ОСББ
Чи варто подавати зустрічний позов? «про перерахунок теплопостачання без нарахувань за ЦО , тільки за ГВП?»
Як в подальшому вести процес?
Які документи витребовувати в позивача?
