Апеляційна скарга
на ухвалу суду в порядку п.13 ч.1 ст. 294 КАС України
Ухвалою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 18.10.2018 року за клопотанням представника відповідача закрито провадження у адміністративній справі № 405//339/17 за позовом ОСББ «Лінія 10-59» до виконавчого комітету міської ради міста Кропивницького про визнання невідповідним правовим актам вищої юридичної сили та нечинним з дати прийняття рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 06.08.2007 року № 918 «Про затвердження норм утворення твердих побутових відходів».
Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст.294 КАС України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст.120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 295 КАС України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Сторони не були присутні під час проголошення ухвали (вступної та резолютивної частин), і їм не була вручена ухвала у день її проголошення або складення, що підтверджується журналом судового засідання від 18.10.2018р. (т. 1 а.с. 245).
Згідно штемпеля на поштовому конверті (додається) та перевіркою статусу відправлення за трек-номером на офіційному сайті «Укрпошти» (додається), оскаржувана ухвала була направлена позивачу 24.11.2018р. (11:49:00) та отримана 25.10.2018р. (21:00:00).
Відраховуючи п’ятнадцятиденний строк з наступного дня після настання події, з якою пов’язано його початок, - 15-ий день припадає на вихідний, тому останнім днем на подання скарги, у відповідності до ч. 6 ст. 120 КАКС України, - перший після нього робочий день, тобто 12.11.2018р.
Апеляційна скарга подана 10.11.2018р. Отже, строк направлення апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції – не пропущений.
Вимоги особи, що подає апеляційну скаргу:
Скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда по справі № 405/339/17 від 18.10.2018 року про закриття провадження у справі, як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду, в порядку ч. 3 ст. 312 КАС України, до суду першої інстанції.
Обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу:
Ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі є незаконною, прийнятою з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права і підлягає скасуванню виходячи з наступного.
Суд першої інстанції ухвалюючи рішення, діючи упереджено, погодився з доводами представника відповідача наведеними у клопотанні про закриття провадження у справі від 18.10.2018р. (т. 1 а.с. 175-177) та безпідставно відкинув доводи представника позивача висловлені під час обговорення сторонами заявленого клопотання.
Так, у мотивувальній частині ухвали суд зазначає:
Відповідно до п.8 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому, відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визначення рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
По-перше, КАС України, як процесуальний закон, крім зазначених у п. 6 ч. 1 ст. 238, не містить інших підстав для закриття провадження у справах з оскарження нормативно-правових актів, до яких відноситься оскаржуване рішення.
Тобто, на момент прийняття ухвали про закриття провадження у справі повинно існувати судове рішення про визнання протиправним і нечинним оскаржуваного рішення, яке набрало законної сили.
Відповідачем не долучено до справи судових рішень, яким визнано нечинним оскаржуване рішення.
Такі доводи представника позивача суд першої інстанції не прийняв до уваги та не навів мотивів їх відхилення.
З інших підстав, виходячи з системного аналізу п. 18 ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 2 ст. 184, ч. 5 ст. 189, ч.ч. 1, 6 ст. 190 КАС України, ч. 1 ст. 144 Конституції України, суд не має процесуального права закривати провадження у справах з оскарження нормативно-правових актів, оскільки таке закриття призведе до неминучого порушення прав та інтересів невизначеного кола осіб на яких поширювалась дія оскаржуваного акту під час його багаторазового застосування.
Крім того, втрата чинності оскаржуваного рішення відповідачем не доведена належними та допустимими доказами, адже до матеріалів справи не надано доказів оприлюднення рішення виконавчого комітету міської ради міста Кропивницького № 279 від 12.06.2018 року «Про затвердження норм надання послуг з вивезення побутових відходів», відповідно, про набрання ним чинності через 15 днів після такого оприлюднення.
Крім копії завіреної загальним відділом міської ради міста Кропивницького (т.1 а.с. 242-243а), доказів оприлюднення у офіційному періодичному друкованому виданні міської ради міста Кропивницького «Вечірня газета», у відповідності до ст. 22 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації", ч. 5 ст. 12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», відповідачем не надано, і у разі відсутності таких, виходячи з ч. 2 ст. 57 Конституції України, рішення виконавчого комітету міської ради міста Кропивницького № 279 від 12.06.2018 року «Про затвердження норм надання послуг з вивезення побутових відходів» є таким, що не набрало чинності.
Таким чином, обставини справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неповно з’ясовані та не підтверджені належними доказами, що є підставою для скасування судового рішення (ч. 1 ст. 317 КАС України).
По-друге, доводи представника відповідача про нібито виправлення помилок відповідачем під час підготовки та з прийняттям рішення № 279 від 12.06.2018 року «Про затвердження норм надання послуг з вивезення побутових відходів», з чим погодився суд першої інстанції, є помилковими.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 5 ЦК України, ст. 58 Конституції України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності і не мають зворотної дії у часі, що виключає можливість виправлення помилок у відносинах, які виникли до набрання новим актом чинності, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.
Новим рішенням відповідач затвердив збільшені норми на вивезення побутових відходів, внаслідок чого збільшиться оплата за користування послугою, що жодним чином не пов’язано з пом’якшенням чи скасуванням відповідальності у період дії оскаржуваного рішення, і що спростовує доводи відповідача та висновки суду першої інстанції про виправлення відповідачем новим рішенням старих порушень допущених під час прийняття та дії оскаржуваного рішення.
Надаючи правову оцінку зазначеним висновкам та поясненням, необхідно виходити з того, що пунктом 1 проекту рішення «Про затвердження норм надання послуг з вивезення побутових відходів» та додатком до нього (т. 1 а.с. 185), пропонувалось затвердити норми надання послуг з вивезення побутових відходів на 2018-2022 роки, а оскаржуване рішення, виходячи з пункту 2 рішення № 279 від 12.06.2018 року, діяло з 2007 по 2018 рік і втратило чинність через 15 днів після опублікування рішення (у разі доведення відповідачем факту належного оприлюднення!).
Тобто, дія рішень припадає на різні періоди і вони не є однопредметними з цих підстав, що суперечить доводам представника відповідача про виправлення новим рішенням старих порушень, оскільки згідно із ч. 3 ст. 5 ЦК України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Таким чином, суд першої інстанції неповно з’ясував всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та застосував процесуальну норму, яка не підлягала застосуванню, що згідно із п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, є підставою для скасування судового рішення.
По-третє, незаконне закриття провадження у справі судом першої інстанції, порушує права позивача передбачені ст. 55 Конституції України та ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.97.
Позивач, на підставі ст.ст. 4, 16 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Статуту об’єднання, діє на сприяння отримання співвласниками житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами, а до критеріїв якості входить і такий показник, як кількість – річна норма на одну розрахункову одиницю, затверджена оскаржуваним рішенням.
Довгий час, на підставі оскаржуваного рішення, співвласникам нараховувались платежі за послугу з вивезення побутових відходів за необґрунтовано завищеними та незаконно встановленими кількісними показниками, що призвело до значних переплат та зайвих нарахувань.
Тобто, має місце нанесення майнової шкоди, як співвласникам багатоквартирного будинку об’єднання, так і іншим членам територіальної громади міста, зокрема внаслідок застосування виконавцями послуг незаконно прийнятого суб’єктом владних повноважень нормативно-правового акту впродовж декількох років.
Закриття провадження у справі позбавляє позивача права на відшкодування майнової шкоди на підставі ст. ст. 16, 393, 1174, 1175 ЦК України, або ж на повернення безпідставно набутих коштів (ст. 1212 ЦК України) за період 2007-2018 рр., оскільки оскаржуваною ухвалою створено несприятливі наслідки: неможливість відновити свої законні права та інтереси в порядку цивільного (господарського) судочинства, порушені у 2007-2018 рр., через відсутність необхідної для цього передумови (визнання акта незаконним), як підстави позову.
Отже, відмовлено у доступі до правосуддя в порядку адміністративного судочинства, як передумови (підстави) для подальших цивільних (господарських) позовів за період застосування (у 2007-2018 рр.) акта, що також суперечить помилковому висновку суду першої інстанції про відсутність підстав вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправними після такого «виправлення».
Незаконність оскаржуваного рішення, по суті, визнана представником відповідача у обґрунтуванні клопотання про закриття провадження у справі, в якому він повідомляє про виправлення помилок у оскаржуваному рішенні новим рішенням.
Дата отримання судового рішення, що оскаржується: 25.10.2018р.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 44, 118, 120, 238, 293, 294, 295, 308, 312, 315, 320 КАС України, -
ПРОШУ:
1. Скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда по справі № 405/339/17 від 18.10.2018 року про закриття провадження у справі, як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду, в порядку ч. 3 ст. 312 КАС України, до суду першої інстанції.
2. Розподілити судові витрати, понесені у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Додатки: 1) квитанція про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції; 2) копія поштового конверту зі штемпелем «Укрпошти»; 3) роздруківка з офіційного сайту «Укрпошти», як доказ дати отримання оскаржуваної ухвали позивачем; 4) довіреність представника апелянта; 5) виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб,фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; 6) копія апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів для відповідача (№№ 2, 3, 4, 5).