Державний герб України
Справа № 761/23166/17
Провадження № 2/761/2919/2018
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Осаулова А.А.
за участю секретаря судових засідань: Вольда М.А.
представників відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в місті Києві в приміщенні зали суду цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Київської міської державної адміністрації, житлово-будівельного кооперативу «Металіст», Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», Приватне акціонерне товариство «Київенерго» про відшкодування шкоди внаслідок видання незаконних правових актів та зобов»язання вчинити дії по наданню послуг у відповідності до встановлених тарифів, -
в с т а н о в и в:
У липні 2017 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_6 до Київської міської державної адміністрації; Третя особа: Житлово-будівельний кооператив «Металіст» про відшкодування шкоди внаслідок видання незаконних правових актів.
В подальшому, у жовтні 2017 року ОСОБА_6 (далі - позивач) подав до суду змінену позовну заяву до Київської міської державної адміністрації (далі - відповідач 1), житлово-будівельного кооперативу «Металіст» (далі - відповідач 2), Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - відповідач 3), Приватне акціонерне товариство «Київенерго» (далі - відповідач 4), що була прийнята судом до розгляду протокольною ухвалою суду від 18.04.2018 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є споживачем житлово-комунальних послуг, з метою відновлення своїх законних прав та інтересів звернувся до відповідача 2, якому сплачував кошти, з вимогою проведення перерахунків за ці послуги на підставі останніх чинних тарифів, тобто тих, які були встановлені до 01.12.2006 р.
У зв'язку з відсутністю будь-яких дій з боку відповідача 2 по відновленню того становища, яке існувало до видання незаконних правових актів КМДА, позивач був змушений звертатися до суду з вимогою зобов'язати його провести відповідні перерахунки.
Позивачу як споживачу житлово-комунальних послуг і протягом 01.12.2006 р. - 30.06.2014 р. завдано майнової шкоди, яка становить різницю між фактично сплаченими ним на користь Відповідачів 2, 3, 4 коштами 27550,03 грн. та коштами, що відповідали останнім чинним тарифам, встановленими розпорядженнями КМДА № 748 від 19.05.2000 р. «Про встановлення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в м. Києві» і № 1907 від 14.10.2003 р., яким внесені зміни і доповнення від 20.06.2002 № 1245 «Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення». Оскільки сплаті за останніми чинними у м. Києві тарифами підлягало 11017,22 грн., то розмір майнової шкоди дорівнює 16532,81 грн. який підлягає стягненню з відповідачів.
Про те, що відповідач 3 отримував кошти за послуги «централізоване постачання холодної води», «водовідведення», а відповідач 4 за послуги «централізоване постачання гарячої води», «централізоване опалення», не будучі їх виконавцями, позивачу стало відомо лише у ході розгляду цивільної справи № 757/31606/15-ц.
Крім того, через постійні довготривалі суди з відповідачем 1 внаслідок прийняття останнім незаконних правових актів позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях внаслідок неможливості відновлення своїх законних прав та інтересів через застосування до мене, як споживача, незаконних правових актів.
Тому, позивач просив суд: 1) стягнути в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача майнову шкоду у розмірі 16532,81 грн.; 2) відшкодувати йому моральну шкоду, завдану прийняттям Київською міською державною адміністрацією незаконних правових актів, у спосіб, встановлений порядком виконання рішення по цій справі; 3) встановити спосіб, строки і порядок виконання рішення, за якими зобов'язати відповідачів вчинити за власний рахунок усі необхідні дії по забезпеченню надання позивачу за адресою: АДРЕСА_2 послуги «утримання будинків і прибудинкових територій» за тарифом, встановленим розпорядженням КМДА № 748 від 19.05.2000 р. «Про встановлення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в м. Києві» протягом 76 (сімдесяти шести) місяців, починаючи з найближчого місяця після зрання законної сили рішенням по цій справі; послуг «централізоване опалення», «централізоване постачання холодної води», «централізоване постачання гарячої води», «водовідведення» за тарифами, встановленими розпорядженням КМДА № 1245 від 20.06.2002 «Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення» (зі змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням КМДА № 1907 від 14.10.2003 р.) протягом 91 (дев'яносто одного) місяця, починаючи з найближчого місяця після набрання законної сили рішенням по цій справі.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача 4 зазначає, що у спірний період ПАТ «Київенерго» не було виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у будинку за адресою: АДРЕСА_2, а постачало ЖБК «Металіст» теплову енергію як товарну продукцію за Договором № 520351. ПАТ «Київенерго» ніколи, у тому числі протягом спірного періоду з 01.12.2006 по 30.06.2014, не мало жодних договірних відносин з позивачем, не надавало йому послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та, відповідно, не здійснювало позивачу нарахування за спожиті послуги, а також не отримувало грошові кошти в рахунок оплати вартості спожитих послуг. Таким чином, позивач не навів правового обґрунтування заявлених вимог, яке б надавало підстави для висновку про порушення відповідачем 4 законодавчих приписів та/або зобов'язань у спірний період і яке б, в свою чергу, призвело до порушення прав або охоронюваних інтересів позивача та завданню відповідачем 4 майнової та моральної шкоди, які б підлягали судовому захистові саме у обраний ним спосіб.
У відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив представником відповідача 3 зазначається, що жодних грошових коштів від позивача ним не отримувалось. Крім цього, між позивачем та відповідачем 3 не існувало жодних договірних/бездоговірних правовідносин, і як наслідок ПрАТ «АК «Київводоканал» жодних послуг з водопостачання та водовідведення ОСОБА_9 у період з 01.12.2006 по 30.06.2014 не надавав. За АДРЕСА_2, ПрАТ «АК «Київводоканал» надавав послуги з водопостачання та водовідведення на підставі договору № 06819/4-06 від 02.08.2006 лише одному абоненту Житлово-будівельному кооперативу «Металіст». В розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» за період з 01.12.2006 по 30.06.2014 виконавцем послуг, суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу за АДРЕСА_2 для позивача був ЖБК «Металіст». В свою чергу ПрАТ «АК «Київводоканал» виступав виробником (суб'єктом господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги) та постачальником для ЖБК «Металіст» послуг на постачанню питної води та водовідведення стоків за АДРЕСА_2. Окрім цього, від позивача на розрахунковий рахунок відповідача 3 не надходило жодних грошових коштів. Також, представник вважає недоведеність позивачем завданням йому діями відповідача 3 моральної шкоди та ненадання з цього приводу жодних доказів. Крім цього вказано, що позивачем порушено строки позовної давності, визначені законом для захисту свого порушеного права, що як наслідок може бути підставою для відмови в позові.
Представником відповідача 1 у відповіді на відзив зазначається, що тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для будинку житлово-будівельного кооперативу за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2 встановлювались Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000 № 748 «Про встановлення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в Києві» із змінами та доповненнями, встановлено тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в залежності від поверховості житлових будинків, розпорядження втратило чинність згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 08.07.2010 № 505. Інших тарифів для будинку за вказаною адресою не встановлювались. Тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення, постачання гарячої та холодної води і водовідведення встановлювались Розпорядженнями Київської міської державної адміністрації. У зв'язку з прийняттям Закону України «Про державне регулювання у комунальних послуг» розрахунки вартості послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, надані ПАТ «Київенерго» починаючи з 30.09.2011 року встанолювались згідно з тарифами, затвердженими Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг (Національна комісія). Встановлення Національною комісією тарифів на централізоване опалення та гаряче водопостачання почалось з 30.09.2011 року з прийняттям Постанови «Про встановлення тарифів на теплову енергію ПАТ «Київенерго»» 30.09.2011 № 116. При цьому, тарифи Національної комісії були чинними на момент здійснення розрахунків вартості послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, наданих позивачу. Таким чином, Київська міська державна адміністрація жодним чином не порушувала права позивача, а тому вважає позов необґрунтованим та таким не підлягає задоволенню. Крім того зазначається, що позивач звернувся до суду з пропуском строку звернення, що є підставою для відмови у позові.
Представником відповідача 2 ЖБК «Металіст» зазначається, що розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 № 1245 "Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення", на яке посилався позивач, згідно з розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.04.2008 № 578 "Про визнання такими, що втратили чинність, окремих розпоряджень Київської міської державної адміністрації", втратило чинність 30.05.2008, тобто з моменту його оприлюднення в газеті "Хрещатик" і останнє наразі є чинним, а тому застосування після 01.06.2008 для розрахунку розміру шкоди, завданої позивачу у зв'язку зі здійсненням нормотворчої діяльності Київською міською державною адміністрацією, розпорядження КМДА № 1245 від 20.06.2002 є безпідставним, оскільки це розпорядження КМДА втратило чинність 30.05.2008. Окрім того, посилання позивача на завдання йому у цьому випадку моральної вигоди ґрунтуються власне на його припущеннях; завдання такої шкоди позивачеві є недоведеним. На підставі цього, представник просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
У відповідях на відзив та поясненнях, поданих позивачем, останнім зазначається про те, що його права були порушені відповідачами, внаслідок чого йому було завдано матеріальної та моральної шкоди. Твердження відповідачів не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову. Крім того, позивач вважає, що ним не пропущені строки для звернення до суду з даним позовом.
У судове засідання позивач не з»явився, будучи належно повідомленим про день, час та місце розгляду справи, в позовні заяві міститься його прохання слухати дану справу за його відсутності.
Представники відповідачів Київської міської державної адміністрації, житлово-будівельного кооперативу «Металіст», Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» у судовому засідання просили відмовити в задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у відповідях на відзив.
Представник відповідача Приватне акціонерне товариство «Київенерго» в судове засідання не з»явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів (ч. 3 ст. 211 ЦК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Ухвалою суду від 15.11.2017 року відкрито провадження у даній цивільній справі.
Як відомо, з 15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, яким Цивільний процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.
Так, згідно п.п.9 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
В свою чергу, як передбачено ч.2 ст. 19 та п.4 ч.2 ст. 187 ЦПК України цивільне судочинство у порядку позовного провадження здійснюється за правилами загального та спрощеного провадження.
Ухвалою судді Осаулова А.А. від 22.01.2018 року призначено підготовче судове засідання по даній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 18.04.2018 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено судовий розгляд по суті.
Суд повно та всебічно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідачів, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до приписів ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено наступні обставини справи та надано їм відповідні правовідносини.
Як встановлено рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19.05.2016 року та не заперечувалось сторонами під час розгляду справи, позивач є власником квартири АДРЕСА_2, який перебуває на балансі відповідача ЖБК «Металіст», та відповідно є споживачем житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території, централізованого опалення та послуги централізованого водопостачання холодної води і водовідведення, централізованого водопостачання гарячої води і водовідведення, у тому числі позивач споживав вказані послуги у спірний період з 01.12.2006 по 30.06.2014.
Відповідно до п.1.3, 2.1.1, 2.1.2 статуту ЖБК «Металіст» - є обслуговуючим кооперативом, виключною метою якого є обслуговування, ремонт і реконструкція житлового будинку та утримання прибудинкової території за кошти членів ХБК і за рахунок пасивних доходів і фінансової допомоги від добровільних внесків або дотацій Держави, отриманих і використаних кооперативом відповідно до мети його діяльності. Метою діяльності серед іншого є: забезпечення належного утримання будинку та прибудинкової території, реалізація прав на володіння, користування та розпорядження об'єктами будинку, що перебувають у спільній власності членів кооператива - власників квартир, жилих та нежилих приміщень будинку; сприяння в отриманні мешканцями будинку комунальних послуг та інших послуг тощо.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).
Відповідно до ст1. Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції закону, чинній протягом спірного періоду з 01.12.2006 по 30.06.2014): балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.
Відповідно до ст.29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції закону, чинній протягом спірного періоду з 01.12.2006 по 30.06.2014), договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.
Як встановлено рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25.05.2006, яке набрало законної сили 22.01.2007 і є чинним, АТ «Київенерго», ВАТ АК «Київводоканал» не є виконавцями послуг централізованого опалення та послуги централізованого водопостачання холодної води і водовідведення, централізованого водопостачання гарячої води і водовідведення в розумінні положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги». При цьому, як вбачається відповідного висновку суд дійшов, виходячи зі змісту положень Закону в редакції, чинній протягом спірного періоду з 01.12.2006 по 30.06.2014. Зокрема, оскільки вказані особи не відповідають визначеним цим Законом до виконавця та не можуть забезпечити виконання покладених на виконавців за цим Законом обов'язків.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що ПАТ «АК «Київводоканал», ПАТ «Київенерго» не є належними відповідачами щодо заявлених позивачем вимог, оскільки не були виконавцями спожитих позивачем у спірний період послуг централізованого опалення та послуг централізованого водопостачання холодної води і водовідведення, централізованого водопостачання гарячої води і водовідведення, та нарахування оплати позивачу за спожиті послуги не здійснювали.
При цьому, суд також враховує, що відповідно до ст.22 цього Закону відповідачі як виробники послуг зобов'язані проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості, що не є підставою вимог позивача до цих відповідачів.
Таким чином, в задоволенні вимог позову до цих відповідачів слід відмовити у зв'язку з безпідставністю вимог.
В частині вимог до ЖБК «Металіст» як належного в силу наведених положень ч.1 ст.1, ч.1 ст.29 Закону України (в редакції закону, чинній протягом спірного періоду з 01.12.2006 по 30.06.2014) відповідача, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст.16 ЦК України визначено можливі способи захисту цивільних прав та інтересів. Поряд з тим, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Виходячи з вищевикладеного, обраний позивачем спосіб захисту має відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням, що забезпечить ефективний захист порушеного права.
В заявлений позивачем період з 01.12.2006 по 30.06.2014 позивач споживав послуги з утримання будинку та прибудинкової території, централізованого опалення та послуги централізованого водопостачання холодної води і водовідведення, централізованого водопостачання гарячої води і водовідведення та здійснював їх оплату згідно діючих тарифів, затверджених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації.
Разом з тим, постановами Шевченківського районного суду м. Києва від 21.03.2014, яка набрала законної сили 10.07.2014, та від 30.09.2014, яка набрала законної сили 15.01.2015, і є чинними, розпорядження КМДА, якими затверджено тарифи, на підставі яких позивачу здійснювались нарахування оплати за спожиті послуги, скасовано.
На даний час, тарифи за спожиті позивачем житлово-комунальні послуги у спірному періоді з 01.12.2006 по 30.06.2014 включно регламентовано розпорядженням КМДА №748 від 19.05.2000 «Про встановлення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків і прибудинкових територій у м. Києві», розпорядженням КМДА №1907 від 14.10.2003, яким внесені зміни до розпорядження КМДА №1245 від 20.06.2002 «Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення» та розпорядженням КМДА №1907 від 14.10.2003, яким внесені зміни до розпорядження КМДА №1245 від 20.06.2002 «Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення».
За таких обставин, твердження позивача про наявність порушення його права як споживача послуг, передбаченого п.7 ч.1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», внаслідок визначення відповідачем ціни послуг неналежним чином, - є необґрунтованим, оскільки ціна продукції на момент споживання послуг та їх оплати була визначена за чинними тарифами, які були скасовані за межами заявленого позивачем спірного періоду після набрання вищезазначеними судовими рішенням законної сили відповідно з 07 липня 2014 року та з 15 січня 2015 року.
Таким чином, підстави стверджувати про визначення ціни послуг неналежним чином та наявність заявленого позивачем порушення його прав позивача як споживача послуг згідно п.7 ч.1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів» відсутні, а відтак, і відсутні підстави для застосування обраного позивачем способу захисту шляхом стягнення майнової шкоди.
В частині вимог позивача до Київської міської державної адміністрації слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 118 Конституції України виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи. Відповідно до частини 2 зазначеної статті, члени громади мають право в установленому порядку організовувати і брати участь у зборах громадян за місцем проживання, ініціювати розгляд у раді будь-якого питання місцевого самоврядування, створювати органи територіальної самоорганізації населення.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», порядок формування та повноваження міської, районних у місті рад визначаються Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» з особливостями, передбаченими цим Законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 10-1 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.
Відповідно до ч.3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди (ст. 393 ЦК України).
Відповідно до ст. 1175 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.
Так, відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно Листа Верховного Суду України «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України» від 01.04.2014 року, такий спосіб захисту цивільних прав характеризується чітко визначеним суб'єктом - заподіювачем шкоди, якими є відповідні державні органи чи їхні посадові і службові особи. Підставою для подання такого позову є прийняття незаконних рішень, незаконні дії чи бездіяльність зазначених органів, що призвели до заподіяння шкоди особі. Також відповідно до ст. ст. 1173 - 1175 ЦК така шкода відшкодовується незалежно від вини цих органів (осіб). У таких справах суд, по-перше, встановлює невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування вимогам закону чи іншим правовим актам, наприклад, рішення прийняте органом, який не мав на це законних повноважень; по-друге, суд встановлює, чи порушуються суб'єктивні цивільні права й охоронювані законом інтереси фізичної або юридичної особи цим рішенням, дією чи бездіяльністю.
Таким чином, закон передбачає можливість захисту права особи шляхом визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб і не надає можливості ставити питання про визнання незаконним рішення будь-якої іншої фізичної або юридичної особи, діями яких, на думку позивача, йому було заподіяно шкоди.
Тарифи на комунальні послуги встановлювались відповідними розпорядженням Київської міської державної адміністрації.
Проте, у зв'язку з прийняттям Закону України «Про державне регулювання у комунальних послуг» розрахунки вартості послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, надані ПАТ «Київенерго» починаючи з 30.09.2011 року вались згідно з тарифами, затвердженими Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг (Національна комісія).
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг здійснює встановлення тарифів на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (пп.5 п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державне регулювання у комунальних послуг»).
Встановлення Національною комісією тарифів на централізоване опалення та гаряче водопостачання почалось з 30.09.2011 року з прийняттям Постанови «Про встановлення тарифів на теплову енергію ПАТ «Київенерго»» від 30.09.2011 № 116.
Разом із тим, суд вважає недоведеним, що розпорядженнями Київської міської державної адміністрації позивачу було спричинено зазначений ним розмір матеріальної шкоди.
Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У відповідності до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 вказаної Постанови).
В даному випадку позивач взагалі не зазначає, які конкретно діяння відповідача 1 спричинили моральну шкоду, який причинно-наслідковий зв'язок між завданою позивачу шкодою та діями з боку відповідача 1, які це спричинили. Крім того, позивачем не надано жодних доказів щодо завдання йому моральної шкоди, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Стосовно позовної вимоги позивача в частині встановлення способу, строки і порядок виконання рішення, за яким зобов»язати відповідачів вчиняти дії по забезпеченню надання позивачу за адресою: АДРЕСА_2 послуги «утримання будинків і прибудинкових територій» за тарифом, встановленим розпорядженням КМДА № 748 від 19.05.2000 р. «Про встановлення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в м. Києві» протягом 76 (сімдесяти шести) місяців, починаючи з найближчого місяця після зрання законної сили рішенням по цій справі; послуг «централізоване опалення», «централізоване постачання холодної води», «централізоване постачання гарячої води», «водовідведення» за тарифами, встановленими розпорядженням КМДА № 1245 від 20.06.2002 «Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення» (зі змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням КМДА № 1907 від 14.10.2003 р.) протягом 91 (дев'яносто одного) місяця, починаючи з найближчого місяця після набрання законної сили рішенням по цій справі варто вказати наступне.
Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 748 від 19.05.2000 р. «Про встановлення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в м. Києві» втратило чинність (згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 8 липня 2010 року № 505).
Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1245 від 20.06.2002 «Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення» втратило чинність (згідно з розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18 квітня 2008 року № 578).
Тому, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині, враховуючи втрату чинності даними розпорядженнями КМДА.
Відповідно до положень ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності встановлюється у три роки.
Позовна давність, відповідно до ст. 256 ЦК України, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
В свою чергу ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
При цьому, суд відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки судом відмовляється у задоволенні позову по суті.
Згідно п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 118 Конституції України, ст. ст. 16, 23, 256, 257, 267, 1175 ЦК України, ст.ст. 3-5,12-13, 19, 76-92, 95, 187, 211, 223, 258-259, 264-265, 268, 272-273, 352, 354-355, п.п.9 п.1 Розділу ХІІІ, п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, Законом України «Про ринок електричної енергії», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про столицю України - місто-герой Київ», Законом України «Про державне регулювання у комунальних послуг», суд
в и р і ш и в:
Позовні вимоги ОСОБА_6 до Київської міської державної адміністрації, житлово-будівельного кооперативу «Металіст», Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», Приватне акціонерне товариство «Київенерго» про відшкодування шкоди внаслідок видання незаконних правових актів та зобов»язання вчинити дії по наданню послуг у відповідності до встановлених тарифів, - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов
Дата складання повного судового рішення 09.07.2018 року.