'ГРО-ЗА' - ГРОмадський правоЗАхисник
Судові справи => Цивільні справи => Тема розпочата: Георгий від 25 Травня 2014, 11:30:31
-
Текст позову в вкладеннях
-
Текст рішення по першій інстанції. Позивач подав апеляцію.
ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/11429/13-ц
провадження № 2/753/391/14
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" березня 2014 р.Дарницький районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Шклянки М.П.
при секретарях Яківчук К.А., Сокуренко Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ТОВ «Новобудова» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, який в подальшому уточнив, та просив стягнути з відповідача борг за період з червня 2009 року по листопад 2013 року в розмірі 8718,96 грн., інфляційне збільшення розміру заборгованості у розмірі 1639,99 грн. та 3% річних у розмірі 1155,92 грн,, а всього разом стягнути 11514,87 грн. При цьому позивач посилався на те, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 та зареєстрований за вказаною адресою. Позивач (ТОВ "Новобудова") є виконавцем житлово-комунальних послуг та балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1. 31.01.2012 року між Відповідачем і Позивачем був укладений договір № 174 "Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій", де у положенні п. 11.1 передбачено, що «Споживач» зобов'язується оплачувати послуги не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. 31.01.2012 року між відповідачем і позивачем був укладений договір № 174-1 "Про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення". Відповідно до якого відповідач зобов'язався оплачувати послуги не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Всупереч вимог закону та договору, відповідач, на думку позивача, неналежним чином виконує свої обов'язки, в зв'язку з чим за ним утворилась вказана заборгованість.
В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримала, надала пояснення по суті позову та просила останній задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував частково, надав свої пояснення по суті позову та відповідні розрахунки свого боргу та просив позов задовольнити частково, стягнувши з нього частково суму боргу за надані позивачем та спожиті ним житлово-комунальні послуги. Крім того, просив застосувати строк позовної давності та борг нараховувати за останні три роки.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні, відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19.12.2002 року та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 26.12.2002 року за реєстровим № 41947. Відповідно до довідки форми № 3 ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7,8).
31.01.2012 року між відповідачем і позивачем був укладений договір № 174 "Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій", де у положенні п. 11.1 передбачено, що «Споживач» зобов'язується оплачувати послуги не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим (копія міститься в матеріалах справи). 31.01.2012 року між Відповідачем і Позивачем був укладений договір № 174-1 "Про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення". Відповідно до п. 17.1. Договору відповідач зобов'язався оплачувати послуги не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Згідно з п. 20 Договору Споживач несе відповідальність згідно із законодавством у разі несвоєчасного внесення платежів за послуги, (а.с.9,10).
Відповідно до уточненого розрахунку, за відповідачем значиться заборгованість в розмірі 8718,96 грн. за період з червня 2009 року по листопад 2013 року (а.с.97,98).
Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Частиною 5 статті 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Керуючись нормами цивільно-процесуального закону, суд вважає за необхідене застосувати строк позовної давності до вимог позивача та нарахування боргу здійснювати з червня 2010 року.
Згідно ч.1. ст. 61 ЦПК України - "обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню." згідно ч.3 ст. 61 ЦПК України - "Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших , справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини."
Рішенням Апеляційного суду м.Києва у справі №22-4990/2012 (Позивач ТОВ "Новобудова", відповідач ОСОБА_2), (а.с.14) встановлено, що при розрахунку заборгованості слід виходити з тарифів на житлово-комунальні послуги, які затверджені розпорядженнями КМДА, які зареєстровані в Головному управлінні юстиції в м.Києві.
Представник позивача не надав доказів того, що при розрахунку заборгованості виходив з тарифів на житлово-комунальні послуги, які затверджені розпорядженнями КМДА та які зареєстровані в Головному управлінні юстиції.
Обов'язковість державної реєстрації Розпоряджень КМДА підтвердив Верховний Суд України своєю постановою від 28 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_4 до КМДА з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції пункту 2 Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року № 493/92 (а.с.45). Згідно з листами головного управління юстиції від 06.02.2013 № 33/33(а.с.47), та від 11.06.2012 № 994/6/12-12(а.с.48) встановлено перелік розпоряджень КМДА, які пройшли відповідну реєстрацію.
В судовому засіданні встановлено, що нарахування по квітень 2013 року за надані послуги холодного та гарячого водопостачання та водовідведення виконані позивачем без урахування квартирних показників обліку, всупереч абз.2. п. 10..Постанові КМУ №630 від 21 липня 2005 року ."Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку."
В квартирі відповідача встановленні засоби обліку ГВП та ХВП нарахування та оплата за якими здійснювалась відповідачем на користь "ДП "Екос" (а.с.49,50) яке, згідно рішення правління "Київміськбуд" №142 від 16.06.04 (а.с.4,5) та АВІЗО №72(а.с.6) передало будинок за адресою АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування ТОВ "Новобудова", тобто позивачу. Після прийняття будинку за адресою відповідача для експлуатації та обслуговування, позивач нараховує відповідачу обсяги споживання гарячої і холодної води всупереч вимогам Постанові КМУ №630 (Правила) від 21 липня 2005 року, не звертаючи уваги на чисельні зауваження та звернення позивача з цього приводу до позивача (а.с.51). Фактично, позивач завищив суму нарахувань в сім разів. Тобто відповідач спожив послуг ГВП та ХВП менше в сім разів чим нарахував позивач. Загальна сума зайвих нарахувань складає -за ГВП. ХВП, водовідведення - 3691грн. 69коп. Таким чином позивач діяв при нарахуванні плати за послуги ГВП и ХВП всупереч ч.2 ст. 32 (Плата за житлово-комунальні послуги) Закону України про житлово-комунальні послуги -"Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку."
Засоби обліку ГВП та ХВП, що встановлені в квартирі відповідача пройшли державну повірку робочого засобу вимірювальної техніки, мають свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки №24-1-3/2284, №24-1-3/2285 , чинні до вересня 2015 року. (а.с.53).
31 січня 2012 року на виконання судового рішення по справі 02/2-772/11 (а.с.55,56) між позивачем та відповідачем укладено Договір №174 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; (а.с.9). Договір №174-1 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.(а.с.10,11) Згідно п.5 Договору №174-1 від 31.01.2012 сторони домовилися про умови сплати за тарифами в залежності від сплати не пізніше 20 числа, що настає за розрахунковим періодом або після 20 числа, що настає за розрахунковим періодом., тобто вартість послуги з централізованого постачання холодної води за умови сплати до 20 числа становить 1грн. 80 коп. після 20 числа становить 1грн. 98 коп.
Відповідач на виконання умов договору №174-1 сплачував за послуги, що фактично надав позивач згідно п.5, 7, 13 Договору на р/р позивача. "Гак само відповідач виконував свої обов'язки за договором №174. (а.с.36-43).
Позивач, порушуючи умови договору нараховував плату за послуги не звертаючи уваги на пункти договорів, які диференціюють обсяг нарахувань за фактично надані послуги в залежності від терміну сплати, тим самим порушуючи умови договорів та чі. ст.629 Цивільного кодексу України (Обов'язковість договору ) "Договір є обов'язковим для виконання сторонами. "
Крім того, нарахування з червня 2009 року по квітень 2013 року за послуги з центрального опалення виконані помилково та всупереч п.п 1, п.3 Договору №174-1 від 31 січня 2012року, п.28 Постанови КМУ №630 від 21 липня 2005 року, п.1.4 ст.1.Наказу N 359 від 1.10.2006 Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України "Про затвердження Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення". В квартирі відповідача з 27.02.2009 року відсутні прилади центрального опалення та встановлені автономні електричні конвектори (а.с.57). Згідно п.28 Постанови КМУ №630 від 21 липня 2005 року "Споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. " Така методика визначена у Наказі N 359 від 1.10.2006 Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України. п.1.4 ст.1. цієї методики визначено "Кількість теплової енергії на опалення МЗК окремо не визначається, а входить до загальної кількості теплової енергії, виставленої до плати за опалення у таких випадках: якщо в багатоквартирному будинку незалежно від наявності або відсутності загальнобудинкового обліку теплової енергії відсутні суб'єкти господарювання, помешкання з індивідуальним опаленням, усі житлові квартири не обладнані приладами обліку витрат теплової енергії на опалення. "
Але, в судовому засіданні встановлено, що позивач нараховував плату відповідачу за опалення місць загального користування як за послугу центрального опаллення. Позивач, таким чином не надав доказів саме того, що при нарахуванні обсягів витрат теплової енергії за опалення місць загального користування враховано: наявність і типи приладів обліку в окремих помешканнях будинку, які мають централізоване опалення і користуються місцями загального користування; наявність споживачів послуг централізованого опалення, які не користуються місцями загального користування будинку; наявність користувачів місцями загального користування, які не користуються послугами централізованої системи опалення; наявність приладів обліку в системі опалення місць загального користування. Позивач не надав доказів того, що в залежності від цих характеристик системі опалення будинку проведено належний розрахунок у відповідності до методики розрахунку.
Зважаючи на необґрунтованість нарахувань за послугу центрального опалення, сума 1080грн. 62 коп. нарахована безпідставно. Відповідач неодноразово звертався до позивача з вимогою згідно п.п. 2. ч. 1, ст.20, Закону України про житлово-комунальні послуги (Права та обов'язки споживача ) надати розрахунок нарахування послуги "центральне опалення"(а.с.10) але позивач відповіді не надав, всупереч п.п.4, ч.2, ст.213акону України про житлово-комунальні послуги (Права та обов'язки виконавця ) "надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо;
Також, договором №174-1 від 31.01.2012 п.3 п.п.1 опалювальна площа квартири відповідача не визначена.
Крім того, судом достовірно встановлено, що сума інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних нарахована позивачем безпідставно та помилково. Згідно закону України "Про статус суддів та судоустрій", який згідно прикінцевих положень набрав чинності з дня його опублікування а саме з 30.07.2010 року стягувачі отримали право звертатися до суду в наказному провадженні (ст. 96 ЦПК України) та заявляти вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості; тільки з 30.07.2010року.
Таким чином до 30.07.2010 у правовідносинах в сфері житлово-комунальних послуг не було передбачені штрафні санкції у вигляді стягування індексу інфляції та трьох відсотків річних.
Постановою пленуму № 14 ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 року п.13 визначено - якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення (пункт 3 частини першої статті 96 ЦПК), судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги. У цьому випадку може бути видано судовий наказ про стягнення не лише суми заборгованості, але й про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості. Для їх стягнення суду має бути додано документи, що чітко підтверджують їх розрахунок (у тому числі й розрахунок щомісячних нарахувань), при цьому визначений розмір не потребує додаткової оцінки та дослідження у сукупності з іншими доказами. " Позивач звернувся до суду з вимогою до стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних по перше, за період в якому це не було передбачено нормами процесуального права з червня 2009 по серпень 2010; по друге, за період з червня 2009 року по лютий 2012 року в який між позивачем та відповідачем не існувало договірних відносин, по трете, за період з лютого 2012 року по квітень 2013 року в якому договорами між позивачем та відповідачем не передбачено таких штрафних санкцій як нарахування інфляційних та трьох процентів річних.
Таким чином, підстав для нарахування та стягування з відповідача суми індексу інфляції та трьох процентів річних за спірний період не має. Це підтверджуєтеся також постановою ВСУ від 20 червня 2012 року з причин неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; (Додаток 11 до заперечення проти позову)
Сума інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних виконана позивачем математично невірно всупереч листа ВСУ N 62-97р від 03.04.97 (Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ ) - у випадках, коли стягненню підлягає сума, яка складається з внесків, створених в різні періоди, кожен внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються.
Позивач виконав розрахунок інфляційних нарахувань на всю первинну суму не звертаючи уваги на те що первинна сума складається з нарахувань за різні періоди.
Із урахуванням викладеного є вірним розрахунок наданий відповідачем (а.с.66).
Відповідно до вимог ч.І ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
За правилами ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як зазначає Пленум ВС України у постанові N 2 від 12.06.2009 р. "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Замість доказів Позивач лише посилається на статті законів. Окрім того у відповідності до ч. 4 даної статті доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. У відповідності до ч. 1 ст. 59 суд не бере до уваги докази, які одержані із порушенням порядку встановленого законом.
Виходячи з вищевикладеного, оскільки відповідач заперечує проти позову частково та надає свій розрахунок заборгованості за спожиті ним комунальні послуги, суд вважає, що обґрунтування відповідача заслуговують на увагу та позов необхідно задовольнити частково.
На підставі викладеного, керуючись ст.67,68 ЖК України, ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ст.257,268,261,319,322,625 ЦК України, Постанова КМУ №630, ст.ст.10,11,27,60,88,212-215 ЦПК України,
В И Р І Ш И В :
Позов ТОВ «Новобудова» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 (на користь НОМЕР_1) на користь ТОВ «Новобудова» суму заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 1563 грн.80 коп.
Стягнути із ОСОБА_2 (на користь НОМЕР_1) на користь ТОВ «Новобудова» суму судового збору в розмірі 31,25 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Суддя:
-
Заява позивача про зменьшення позовних вимог (у вкладенні)
-
Пояснення позивача (у вкладенні)
-
Ще пояснення позивача "по запереченню" відповідача (у вкладенні)
-
Интересно сверить прилагаемый авизо (приложение№3) соответствию правового поля определению исполнителя жилищно-коммунальных услуг, отраженного в ГКУ по вопросам ЖКХ Приказом №60 от 25.04.2005г. «Об утверждении Порядка определения исполнителя жилищно-коммунальных услуг в жилищном фонде».
Несоответствие требований приказа №60 лишает Вашего истца право обращения в суд по ст.24 ЗУ "Про ЖКП".
Может повезет .......... ;)
-
Интересно сверить прилагаемый авизо (приложение№3) соответствию правового поля определению исполнителя жилищно-коммунальных услуг, отраженного в ГКУ по вопросам ЖКХ Приказом №60 от 25.04.2005г. «Об утверждении Порядка определения исполнителя жилищно-коммунальных услуг в жилищном фонде».
Несоответствие требований приказа №60 лишает Вашего истца право обращения в суд по ст.24 ЗУ "Про ЖКП".
Может повезет .......... ;)
Шановний Gelo прошу не займатися флудом.
-
Интересно сверить прилагаемый авизо (приложение№3) соответствию правового поля определению исполнителя жилищно-коммунальных услуг, отраженного в ГКУ по вопросам ЖКХ Приказом №60 от 25.04.2005г. «Об утверждении Порядка определения исполнителя жилищно-коммунальных услуг в жилищном фонде».
До чого тут авізо?Ави́зо — в деловой, особенно в банковской практике — официальное извещение об исполнении расчётной или товарной операции.
Авізо лише констатувало факт передачі на виконання Рішення правління AT ХК «Київміськбуд»
Відповідно до рішення правління AT ХК «Київміськбуд» № 142 від 16.06.2004 року будинок за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе. 150/15 був переданий TOB «Новобудова» (далі -Позивач) в експлуатацію та обслуговування (додаток 2).
На час прийняття Рішення правління AT ХК «Київміськбуд» № 142 від 16.06.2004 року, не були чинними ні Наказ №60 від 25.04.2005р., ні, навіть, ЗУ "Про ЖКП" від 24.06.2004р.
-
Георгію, не буде зайвим і викладення заперечень на позов, якщо таке є в письмовому вигляді. Бажаю, щоб це рішення встояло в апеляції!
-
Заперечення
До Дарницького районного суду
02099, м. Київ, вул. Севастопільська, 14
Справа № 753/1429/13-ц,
провадження № 2/753/5608/13
Суддя Шклянка М.П.
Позивач:
ТОВ «Новобудова»
01015, м.Київ, вул. Московська 46/2;
тел.: 044-525-90-03.
Відповідач:
Звєрєв Георгій Анатолійович,
02091, м. Київ, вул. Харківське ш. 150/15, кв. 174.
Тел.:+380 44 5627157, +380 67 5032072
„ ___ ” вересня 2013р
ЗАПЕРЕЧЕННЯ
відповідача проти позову.
Ухвалою суду від 31 липня 2013 року у справі за позовом ТОВ «Новобудова» до Звєрєва Г.А. про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги відкрито провадження.
Використовуючи своє право надане ч. 1 ст. 128 ЦПК України відповідач подає заперечення проти позову.
Позивач звертаючись до суду просить з відповідача стягнути заборгованість за послуги утримання будинку і прибудинкової території, комунальні послуги. (фактично це є предмет позову).
Згідно п.2, ст. 128 ЦПК України Відповідач може заперечувати проти позову, посилаючись на незаконність вимог позивача, їх необґрунтованість, відсутність у позивача права на звернення до суду або наявність перешкод для відкриття провадження у справі.
Згідно п.3. ст. 128 ЦПК України заперечення проти позову можуть стосуватися всіх заявлених вимог чи їх певної частини або обсягу.
Заперечення відповідача проти позову стосується певної частини заявлених вимог та обсягу всіх заявлених вимог.
По перше.
Вимоги позивача з червня 2009 року по травень 2010 року виходять за межі три річної позовної давності. Відповідно до ст. 256 (Поняття позовної давности )ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Ст. 257( Загальна позовна давність) ЦК України встановлює загальну позовну давність тривалістю у три роки. Обчислення позовної давності відповідно до ч.1, ст. 261(Початок перебігу позовної давності) ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
До позовної заяви позивач надав ухвалу по справі № 753/7848/13-ц. в який встановлено дату подання позивачем заяви про видачу судового наказу — 17.05.2013 року. Таким чином позовні вимоги з червня 2009 року по травень (включно) знаходяться за межами строку загальної позовної давності.
Відповідно до ч.3, ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
По друге.
Нарахування (згідно розрахунку заборгованості -Додаток № 10 до позовної заяви) з червня 2009 року по лютий 2012 року виконані позивачем за НПА, які не набули чинності. Згідно ч.1. ст. 61 (Підстави звільнення від доказування) ЦПК України - “обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.” згідно ч.3 ст. 61 ЦПК України - “Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших , справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.”
Рішенням АСК Києва у справі №22-4990/2012 (Позивач ТОВ “Новобудова”, відповідач Звєрєв Г.А), тобто “ті самі особи” в розумінні ч.3 ст. 61 ЦПК України (додаток до позовної заяви №9) встановлено, що при розрахунку заборгованості
слід виходити з тарифів на житлово-комунальні послуги, які затверджені розпорядженнями КМДА, які зареєстровані в Головному управлінні юстиції в м. Києві.
Позивач не надав доказів того, що при розрахунку заборгованості з червня 2009 року по лютий 2012 року виходив з тарифів на житлово-комунальні послуги, які затверджені розпорядженнями КМДА, які зареєстровані в Головному управлінні юстиції.
Таким чином сума зайвих нарахувань за послугу “утримання будинків споруд та прибудинкових територій” складає 5592,57 грн.
Перелік зареєстрованих в головному управлінні юстиції. розпоряджень КМДА та розпоряджень які не пройшли державну реєстрацію надається в Додатку №2(лист головного управління юстиції від 06.02.2013 № 33/33), Додатку №3. (лист головного управління юстиції від 11.06.2012 № 994/6/12-12)
(Обов’язковість державної реєстрації Розпоряджень КМДА підтвердив
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ постановою від 28 листопада 2011 року по справі за позовом Хельваса В.П. до КМДА з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції пункту 2 Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року № 493/92 (Додаток №1 до заперечення відповідача проти позову)
По третє.
Нарахування з червня 2009 року по квітень 2013 року за надані послуги ХВП. ГВП. та водовідведення виконані позивачем без урахування квартирних показників обліку,всупереч абз.2. п.10..Постанові КМУ №630 від 21 липня 2005 року.”Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.”
В квартирі відповідача встановленні засоби обліку ГВП та ХВП нарахування та оплата за якими здійснювалась відповідачем на користь “ДП “Екос” (Додаток № 4 до заперечення проти позову) яке, згідно рішення правління “Київміськбуд” №142 від 16.06.04 (Додаток 2 до позовної заяви)та АВІЗО №72(Додаток 3 до позовної заяви) передало будинок за адресою Харківське ш. 150/15 у м. Києві для експлуатації та обслуговування ТОВ “Новобудова” (позивач). Після прийняття будинку за адресою відповідача для експлуатації та обслуговування, позивач нараховує відповідачу обсяги споживання гарячої і холодної води всупереч вимогам Постанові КМУ №630 (Правила) від 21 липня 2005 року, не звертаючи уваги на чисельні зауваження та звернення позивача з цього приводу до позивача (Додаток №5 до заперечення проти позову).
Так, наприклад згідно рахунку на сплату за житлово-комунальні та інші послуги за лютий 2013 року (Додаток 4 до заперечення відповідача проти позову) позивач нарахував 11 м.куб гарячої води на суму 191грн. 51 коп та 16 м.куб холодної води на суму 56 грн., загалом 247грн. 51коп. без урахування квартирних приладів обліку, згідно з показниками яких фактичне споживання гарячої води становило - 1м.куб на суму 14грн.86коп. 6м.куб холодної води на суму 10грн. 80 коп та водовідведення 7 м.куб. на суму 9 грн.66коп, загалом 35грн.32 коп. (Додаток №6 до заперечення проти позову)
Фактично, позивач завищив суму нарахувань в сім разів. Тобто відповідач спожив послуг ГВП та ХВП менше в сім разів чим нарахував позивач.
Загальна сума зайвих нарахувань складає -за ГВП. ХВП, водовідведення — 3691грн. 69коп.
Таким чином позивач діяв при нарахуванні плати за послуги ГВП и ХВП всупереч ч.2 ст. 32 (Плата за житлово-комунальні послуги) Закону України про житлово-комунальні послуги -
“Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.”
Засоби обліку ГВП та ХВП, що встановлені в квартирі відповідача пройшли державну повірку робочого засобу вимірювальної техніки, мають свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки №24-1-3/2284, №24-1-3/2285 , чинні до вересня 2015 року. (Додаток № 7 до заперечення проти позову).
По-четверте.
Нарахування з лютого 2012 року по квітень 2013 року виконані без урахування умов договорів та без урахування квартирних показників обліку.
31 січня 2012 року на виконання судового рішення по справі 02/2-772/11 (Позивач — Звєрєв Г.А.. відповідач ТОВ “Новобудова” Додаток №8 до заперечення до позову) між позивачем та відповідачем укладено:
- Договір №174 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; (Додаток № 6 до позовної заяви)
- Договір №174-1 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.(Додаток № 7 до позовної заяви)
Згідно п.5 Договору №174-1 від 31.01.2012 сторони домовилися про умови сплати за тарифами в залежності від сплати не пізніше 20 числа, що настає за розрахунковим періодом або після 20 числа, що настає за розрахунковим періодом.
Наприклад, вартість послуги з централізованого постачання холодної води за умови сплати до 20 числа становить 1грн.80 коп. після 20 числа становить 1грн.98 коп.
Відповідач на виконання умов договору №174-1 сплачував за послуги, що фактично надав позивач згідно п.5, 7, 13 Договору на р/р позивача.
Так само відповідач виконував свої обов'язки за договором №174. (Додаток №14 до заперечення проти позову).
Позивач, порушуючи умови договору нараховував плату за послуги не звертаючи уваги на пункти договорів, які диференціюють обсяг нарахувань за фактично надані послуги в залежності від терміну сплати, тим самим порушуючи умови договорів та ч1. ст.629 Цивільного кодексу України (Обов'язковість договору )
“Договір є обов'язковим для виконання сторонами. ”
По- п'яте.
Нарахування з червня 2009 року по квітень 2013 року за послуги з центрального опалення виконані помилково та всупереч п.п1, п.3 Договору №174-1 від 31 січня 2012року, п.28 Постанови КМУ №630 від 21 липня 2005 року, п.1.4 ст.1.Наказу N 359 від 1.10.2006 Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України
“Про затвердження Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення”
В квартирі відповідача з 27.02.2009 року відсутні прилади центрального опалення та встановлені автономні електричні конвектори (Додаток №9 до заперечення проти позову).
Згідно п.28 Постанови КМУ №630 від 21 липня 2005 року
“Споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. ”
Така методика визначена у Наказі N 359 від 1.10.2006 Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України.
п.1.4 ст.1. Цієї методики визначено
“Кількість теплової енергії на опалення МЗК окремо не визначається, а входить до загальної кількості теплової енергії, виставленої до плати за опалення у таких випадках: якщо в багатоквартирному будинку незалежно від наявності або відсутності загальнобудинкового обліку теплової енергії відсутні суб'єкти господарювання, помешкання з індивідуальним опаленням, усі житлові квартири не обладнані приладами обліку витрат теплової енергії на опалення. ”
Але не зважаючи на приписи цих НПА позивач нараховував плату відповідачу за опалення місць загального користування як за послугу ЦО. Позивач , таким чином не надав доказів саме того, що при нарахуванні обсягів витрат теплової енергії за опалення місць загального враховано:
I. Наявність і типи приладів обліку в окремих помешканнях будинку, які мають централізоване опалення і користуються МЗК;
II. Наявність споживачів послуг централізованого опалення, які не користуються МЗК будинку;
III. Наявність користувачів МЗК, які не користуються послугами централізованої системи опалення;
IV. Наявність приладів обліку в системі опалення МЗК;
Згідно таблиці 2 Наказу ( Варіанти влаштування приладів обліку теплової енергії в житлових будинках і окремих помешканнях для розрахунку та визначення витрат теплоти на опалення МЗК )
Позивач не надав доказів того, що в залежності від цих характеристик системі опалення будинку проведено належний розрахунок у відповідності до методики розрахунку.
Зважаючи на необґрунтованість нарахувань за послугу ЦО, сума 1080грн. 62 коп. нарахована безпідставно. Відповідач неодноразово звертався до позивача з вимогою згідно п.п. 2. ч. 1, ст.20, Закону України про житлово-комунальні послуги (Права та обов'язки споживача ) надати розрахунок нарахування послуги “центральне опалення”(Додаток №10 до заперечення проти позову) але позивач відповіді не надав, всупереч п.п.4, ч.2, ст.21Закону України про житлово-комунальні послуги (Права та обов'язки виконавця )
“надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо; ”
Також, договором №174-1 від 31.01.2012 (Додаток №7 до позовної заяви) п.3 п.п.1 опалювальна площа квартири відповідача не визначена
По- шосте
Сума інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних додана до стягнення безпідставно та помилково.
Згідно закону України “Про статус суддів та судоустрій”, який згідно прикінцевих положень набрав чинності з дня його опублікування а саме з 30.07.2010 року (Офіційний вісник України від 30.07.2010) стягувачі отримали право звертатися до суду в наказному провадженні (ст. 96 ЦПК України)та заявляти вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості; тільки з 30.07.2010року.
Таким чином до 30.07.2010 у правовідносинах в сфері житлово-комунальних послуг не було передбачені штрафні санкції у вигляді стягування індексу інфляції та трьох відсотків річних.
Постановою пленуму № 14 ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 року (v0014740-11) п.13 визначено:
“Якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення (пункт 3 частини першої статті 96 ЦПК) ( 1618-15 ), судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги. У цьому випадку може бути видано судовий наказ про стягнення не лише суми заборгованості, але й про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості. Для їх стягнення суду має бути додано документи, що чітко підтверджують їх розрахунок (у тому числі й розрахунок щомісячних нарахувань), при цьому визначений розмір не потребує додаткової оцінки та дослідження у сукупності з іншими доказами. “
Позивач звернувся до суду з вимогою до стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних
-по перше, за період в якому це не було передбачено нормами процесуального права з червня 2009 по серпень 2010;
- по друге, за період з червня 2009 року по лютий 2012 року в який між позивачем та відповідачем не існувало договірних відносин (це підтверджуватися рішенням по справі №02/2-772/11 Додаток №8 до заперечення проти позову)
-по трете, за період з лютого 2012 року по квітень 2013 року в якому договорами між позивачем та відповідачем не передбачено таких штрафних санкцій як нарахування інфляційних та трьох процентів річних.
Таким чином підстав для нарахування та стягування з відповідача суми індексу інфляції та трьох процентів річних за спірний період не має. Це підтверджуєтеся також постановою ВСУ від 20 червня 2012 року (№ЕДРСР 25128516) з причин неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; (Додаток 11 до заперечення проти позову)
По- сьоме.
Сума інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних виконана позивачем математично невірно всупереч листа ВСУ N 62-97р від 03.04.97 (Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ )
“В случаях, когда возмещению подлежит сумма, которая состоит из взносов, сделанных в разные периоды, каждый взнос увеличивается на величину индекса соответствующего периода, результаты подытоживаются”
Позивач виконав розрахунок інфляційних нарахувань на всю первинну суму не звертаючи уваги на те що первинна сума складається з нарахувань за різні періоди.
Із урахуванням вищевикладеного слід зазначити, що позивач міг звернутися до суду із позовом на суму 961грн,03 коп. згідно з розрахунком нарахувань (Додаток №13 до заперечення до позову)
Доцільно зазначити , що позивач використовуючи своє монопольне становище та зловживаючи ним неодноразово відмовляв позивачу в укладанні договорів на надання «комунальних послуг та послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».
Факти зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання житлово-комунальних послуг в м. Києві, у межах будинків, які знаходяться на балансі та обслуговуванні ТОВ «Новобудова» підтверджені розглянутою справою Київського міського територіального відділення Антимонопольного Комітету України №60-01/07.11 та прийнятим рішення яким визнано порушення з боку ТОВ «Новобудова» у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку
У ході розгляду справи Відділення встановлено, що ТОВ «Новобудова» укладало договори з мешканцями будинків, які знаходяться на його балансі та обслуговуванні, які не відповідають типовим договорам. .(Додаток №12 до заперечення проти позову)
Щодо безпосередньо позовної заяви слід зазначити наступне.
Згідно із приписами ч. 1 ст. 60 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Окрім того у відповідності до ч. 4 даної статті доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. У відповідності до ч. 1 ст. 59 суд не бере до уваги докази, які одержані із порушенням порядку встановленого законом.
У відповідності до приписів п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК позовна заява повинна містити зазначення доказів, що доводять кожну обставину.
Однак позивач не наводить в позовній заяві доказів того, що послуги надавалися і споживалися саме в тих об'ємах, що нараховані позивачем до стягнення з відповідача.
Позивач у позовній заяві посилається на ст. 322 ЦК, згідно із якою на власника майна покладено обов’язок утримання майна. А саме до такого обов’язку позивачем віднесено обов’язок по сплаті послуг за утримання будинку і прибудинкової території та комунальних послуг. Проте знову таки позивач не надає доказів, що саме цей нібито “обов’язок” має виконуватись на користь саме позивача.
У подальшому позивач посилаючись на ст. 526 зазначає, що обов’язок має виконуватись належним чином, проте позивач “забуває” зазначити, що у ЦК зобов’язальному праву відведена п’ята книга, і саме обов’язки вказані у п’ятій книзі мають виконуватись належним чином, а ст. 322 ЦК знаходиться у книзі третій “Право власності”, і це не є “зобов’язальним правом” (на ці правовідносини, у разі відсутності відповідного договору, не поширюється дія книги п’ятої ЦК).
Далі, позивач, як на підставу для стягування посилається на ст.67, 68 Житлового кодексу Української РСР, але згідно зазначеного закону ст. 67 та 68 відносяться до приміщень державного та громадського житлового фонду, оскільки знаходяться у Главі 2 “Користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду”, а як зазначено позивачем квартира відповідача належить до приватного житлового фонду. Посилання на ці статті є недоречним, оскільки зазначені статті даного закону не містять жодної інформації, яка надає право позивачу звернення до суду.
Наступне на чому слід зупинитись, то згідно із Законом України Про ліцензування певних видів господарської діяльності, діяльність по наданню послуг водопостачання і водовідведення, та постачання теплової енергії (похідною якої є послуга централізованого опалення) – це є види господарської діяльності, які потребують ліцензування. Позивачем не надано доказів наявності у нього відповідних ліцензій.
Згідно із ст. 4 ЦПК здійснюючи правосуддя суд захищає права, свободи та інтереси осіб у визначений законом спосіб. Ст. 16 ЦК встановлені способи захисту прав та інтересів судом. Серед встановлених у ч. 2 цієї статті способів захисту цивільних прав – не має способу “стягнути заборгованість за послуги”, з якою звернувся позивач.
Окрім того у ст. 11 ЦК встановлені підстави виникнення цивільних прав і обов’язків. Так зокрема права виникають із договорів і інших правочинів (договірні зобов’язання), завдання майнової шкоди (деліктні зобов’язання) тощо. Як було зазначено вище між сторонами не було належного договору до 31.01.2012, чи іншого правочину, які встановлені як законом, так і ст. 208 ЦК тощо. Відтак права позивача відповідач міг порушити лише деліктом. Проте у позовній заяві позивач не зазначає який саме делікт мав місце у правовідносинах між сторонами. Тобто позивачем не надано жодних доказів порушення його прав відповідачем, відповідно немає що захищати у судовому порядку, а відтак немає підстав для задоволення позову.
Враховуючи вищевикладене, та керуючись ст. 4, 58- 60, 120, 128 ЦПК
ПРОШУ:
1. Приєднати це заперечення до матеріалів справи
2. Відмовити ТОВ “Новобудова” у задоволенні позову частково.
3. Визначити суму нарахувань, згідно Розпоряджень КМДА, що набули чинності , фактичним обсягам спожитих послуг, згідно показникам обліку. у відповідності до розрахунку, що надав відповідач (ДОДАТОК №13 до заперечення проти позову) та з урахуванням трирічної позовної давності, а саме визначити суму заборгованості - у розмірі 961грн.,03коп..
Позивач ________________ Звєрєв Г.А.
Додатки до заперчення (справа № 753/1429/13-ц):
№1
Постанова ВСУ від 28 листопада 2011 року
2 арк.
№2
Лист головного управління юстиції від 06.02.2013 № 33/33.
2 арк.
№3
Лист головного управління юстиції від 11.06.2012 № 994/6/12-12.
2 арк
№4
1.Квітанція про про сплату ЖКП на користь ДП “Єкос” за липень 2004 року
2. Квітанція про сплату ЖКП на користь ДП “Єкос” за лютий 2002 року.
Згідно приладів обліку
1 арк.
№5
Лист до ТОВ “Новобудова”щодо проведення звірки показників лічильників ГВП і ХВП.
1 арк.
№6
Квитанції для порівняння фактичних та нарахованих позивачем обсягів споживання ЖКП.
1 арк.
№7
свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки №24-1-3/2284, №24-1-3/2285.
2 арк.
№8
Рішення по справі №02/2-772/11
2 арк.
№9
Акт та доповідна щодо відключення приладів центрального опалення.
2 арк.
№10
Лист до ТОВ “Новобудова” що надання розрахунку обсягів на опалення вісь загального користування.
1 арк.
№11
Постанова ВСУ від 20 червня 2012 року.
№12
Лист від АМКУ №24-04/607 від 07.02.12, щодо зловживання ТОВ “Новобудова” монопольним становищем.
1 арк.
№13
Розрахунок нарахувань за фактично спожиті житлово-комунальні послуги
з урахуванням трирічної давності. чинних НПА та фактичних показників приладів обліку.
1 арк.
№14
Сплачені квитанції згідно договорів.
8 арк.
№15
Опис вкладення у цінний лист 02024204
1 арк.
№16
Цінний лист до ТОВ “Новобудова”
2 арк.
Позивач _______________Звєрєв Г.А.
-
Письмове пояснення №1
Письмове пояснення відповідача №1
щодо недостовірності розрахунку “заборгованості” (додаток 10 до позовної заяви).
Використовуючи своє право надане ч. 1 ст. 27 ЦПК України відповідач має право подавати, зокрема, письмові пояснення .
Пояснення стосуються невідповідності “розрахунку заборгованості”:
по-перше - вимогам Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та Наказу Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95 “Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”;
Частинами другою та третьою ст.9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” зі змінами та доповненнями (далі — Закон) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже розрахунок “заборгованості” (додаток 10 до позовної заяви) не містить в собі змісту та обсягів господарських операцій, одиниць виміру господарських операцій та дати і місця складання документу.
З розрахунку “заборгованості” (додаток 10 до позовної заяви) не зрозуміло які саме обсяги послуг надавалися та на підставі чого.
Таким чином розрахунок “заборгованості” (додаток 10 до позовної заяви) не містить в собі предмету доказування і не може бути доказом проведення позивачем господарських операцій по наданню послуг відповідачу в розумінні ч.1, ст.57 ЦПК України (докази) “Доказами є будь-які фактичні дані”, ч.1, ст.58 ЦПК України (Належність доказів) “Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування”.
по-друге — первинним документам бухгалтерського обліку, що надав відповідач (додаток №11,13 до заперечення відповідача проти позову) спростовується дані розрахунку “заборгованості” (додаток 10 до позовної заяви) в частині обсягів наданих послуг, дат проведення господарських операцій, та підстав проведення господарських операції.
Додаток: Лист Міністерства доходів і зборів України від 28.10.2013.
Відповідач_______________Звєрєв Г.А.
-
Письмове пояснення №2
Письмове пояснення відповідача №2
щодо розпорядження КМДА від 30.12.1998року №2526 ().
Використовуючи своє право надане ч. 1 ст. 27 ЦПК України відповідач має право подавати, зокрема, письмові пояснення .
Пояснення стосуються невідповідності пункту “по-друге” Пояснення по запереченню відповідача” від 21.10.2013 , що складено представником позивача І.О. Чендакова, НПА на який це пояснення (пункт) посилається.
Позивач посилається на п.4 розпорядження КМДА від 30.12.1998року №2526, з якого, по припущенню позивача, необхідно зрозуміти, що Розпорядження КМДА, якими затверджені тарифи на житлово-комунальні послуги не підлягають державній реєстрації. Але це припущення позивача не знаходить свого підтвердження. А саме приписи п.5.8 розпорядження КМДА від 30.12.1998року №2526 (на яке і посилається позивач) “Якщо на державну реєстрацію подається розпорядження про затвердження тарифів на надання послуг, до нього також додається калькуляція цих тарифів” спростовують припущення позивача про те, що Розпорядження КМДА стосовно тарифів на послуги не підлягають державній реєстрації Навпаки п.5.8 цього розпорядження встановлює порядок державної реєстрації цих НПА (які зачіпають права та інтереси громадян).
Додаток: Копія розпорядження КМДА від30.12.1998 року №2526 з супровідним листом.
-
Письмове пояснення №3
Письмове пояснення відповідача №3
щодо порядку обліку та порядку оплати послуг гарячого та холодного водопостачання. (далі ГВП, ХВП).
Використовуючи своє право надане ч. 1 ст. 27 ЦПК України відповідач має право подавати, зокрема, письмові пояснення .
Пояснення стосуються невідповідності пункту “по-третє” Пояснення по запереченню відповідача” від 21.10.2013 , що складено представником позивача І.О. Чендакова, Постанові КМУ від 21.07.2005 №630, на який це пояснення (пункт) посилається.
Позивач посилається на ч.2,п.14 , Постанови КМУ від 21.07.2005 №630 з якого, по припущенню позивача, необхідно зрозуміти, що в разі “неподання показників” лічильників ГВП та ХВП , виконавець (тобто Позивач) здійснює нарахування згідно нормативів відповідно до чинного законодавства.
Це припущення Позивача не відповідає приписам Постанови КМУ від 21.07.2005 №630 (на яку посилається позивач). А саме:
1. Зміст (повний)п.14 Постанови КМУ від 21.07.2005 №630 такий- “Показання будинкових засобів обліку знімаються представником виконавця один раз на місяць у присутності постачальника та представника споживачів.
Показання квартирних засобів обліку знімаються споживачем щомісяця.”
Таким чином приписами Постанови КМУ від 21.07.2005 №630 не встановлено обов'язок споживача “подавати показники лічильників ГВП та ХВП представнику позивача”.
Постанова КМУ від 21.07.2005 №630 встановлює наступний порядок обліку та порядок оплати послуг гарячого та холодного водопостачання (щодо споживачів):
Згідно п.14 “Показання квартирних засобів обліку знімаються споживачем щомісяця”.
Згідно ч.2. п.30 “Споживач зобов'язаний: оплачувати послуги в установлені договором строки;”
Договором №174-1 від 31.01.2012 між Позивачем та Відповідачем п.9 встановлено “Розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.”
Платіжними документами (Додаток №11 до заперечення відповідача проти позову) підтверджується, що відповідач діяв при обліку та оплаті послуг (ГВП, ХВП) згідно з приписами Постанови КМУ від 21.07.2005 №630 та умовами договору №174-1 від 31.01.2012.
Слід зауважити, що пояснення Позивача щодо “нарахувань за надані послуги ГВП та ХВП та водовідведення”, спростовуються НПА на які позивач саме і посилається.
Додам, що термін яким користується Позивач. А саме “нарахування за надані послуги” не передбачений НПА на які позивач посилається
Відповідач_______________Звєрєв Г.А.
-
Письмове пояснення №4
Письмове пояснення відповідача №4
щодо порядку а порядку оплати послуг до та після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Використовуючи своє право надане ч. 1 ст. 27 ЦПК України відповідач має право подавати, зокрема, письмові пояснення .
Пояснення стосуються невідповідності пункту “по-четверте” Пояснення по запереченню відповідача” від 21.10.2013 , що складено представником позивача І.О. Чендакова, Розпорядженню КМДА від 03.02.2011 №140, на який це пояснення (пункт) посилається.
Позивач посилається на п.2.6 , Розпорядження КМДА від 03.02.2011 №140, з якого, по припущенню позивача, необхідно зрозуміти, що в разі “Наявності заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за попередні періоди, на яку не укладено договір про її реструктуризацію” застосовуються тарифи, встановлені для розрахунків з населенням з оплатою останнім після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Таке припущення спростовується п. 2 Розпорядження КМДА від 03.02.2011 №140, з якого зрозуміло, що Розпорядження КМДА від 03.02.2011 №140 в частині зокрема п.2.6 (на який посилається позивач) має рекомендаційний, а не обов'язковий характер.
п.2 “Для переходу на розрахунки з населенням за спожиті послуги в залежності від терміну оплати останнім (не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим) рекомендувати виконавцям житлово-комунальних послуг:”
Договорами №174, 174-1 від 31.01.2013 (між Позивачем та Відповідачем) не передбачено збільшення оплати в залежності від наявності, або відсутності “заборгованості”.
Відповідач_______________Звєрєв Г.А.
-
Письмове пояснення №6
Письмове пояснення відповідача №6
щодо нарахувань 3% річних та інфляційної складової.
Використовуючи своє право надане ч. 1 ст. 27 ЦПК України відповідач має право подавати, зокрема, письмові пояснення .
З матеріалів справи, що розглядається, фактичних та зведених даних (Додаток №13 до заперечення відповідача проти позову) сумою на яку повинно виконати нарахування 3% річних на інфляційних нарахувань є сума 961грн. 03 коп.
Нарахування приводитися по кожному місяцю окремо після цього підсумовується.
Як правильно розрахувати суму індексу інфляції.
Для першого місяця заборгованості
Індекс інфляції дорівнює добутку (произведению рос.) всіх індексів інфляції за спірний період.
Для другого — відповідно добутку всіх індексів інфляції без першого.
Для третього -відповідно без першого та другого і за таким алгоритмом до останнього.
Далі після розрахунку добутків індексу інфляції за кожен місяць, відповідний індекс помножується на суму заборгованості та від отриманого числа віднімається сума заборгованості та отримується безпосередньо сума інфляційних нарахувань за місяць. Далі всі суми інфляційних нарахувань за місяць підсумовуються — це і є сума інфляційних нарахувань.
Як правильно розрахувати суму 3% річних.
Визначається кількість місяців (наприклад 36).
Визначається процент за місяць (3% ділити на 12 місяців) дорівнює 0,25% на місяць.
Визначається сумарний процент по кожному місяцю (для першого він дорівнює 0,25% помножити на 36 = 9%, для другого 0,25*35=8,25% і за таким алгоритмом до першого місяця)
Сума 3% річних за місяць дорівнює добутку заборгованості та дробу в чисельнику якої сумарний процент по кожному місяцю, а в знаменнику число 100.
Сума нарахувань за спірний період є сума вирахуваних за кожен місяць
Таким чином сума інфляційних нарахувань складає — 30грн. 61 коп.,
сума 3% річних - 58грн. 68 коп.
Додаток — таблиця нарахувань інфляційних та 3% річних
Відповідач_______________Звєрєв Г.А.
-
Письмове пояснення №7
Письмове пояснення відповідача №7
щодо відсутності в м/с доказів обліку надання послуг гарячого та холодного водопостачання, палення місць загального користування (далі ГВП, ХВП) Позивачем
Використовуючи своє право надане ч. 1 ст. 27 ЦПК України відповідач має право подавати, зокрема, письмові пояснення .
З пояснення Позивача щодо нарахування Відповідачу згідно нормативів (пункт “по-третє” Пояснення по запереченню відповідача” від 21.10.2013 , що складено представником позивача І.О. Чендакова, ), можна зрозуміти, що Позивач нарахував Відповідачу обсяги до сплати за ГВП. ХВП згідно нормативі відповідно до чинного законодавства.
Але це твердження спростовується самим Позивачем у Додатку 10 до позовної заяви (розрахунок заборгованості). З цього “розрахунку”, виходить, що “нормативи” постійно змінюються, а в лютому- липні 2011, листопаді-січні 2011, березні 2012, листопаді 2012, січні 2013 року дорівнюють “нулю”
Також з додатку 10 (розрахунок заборгованості) зрозуміло, що нарахування за послугу “ЦО”, виконання якої не передбачено укладеним договором між Позивачем та Відповідачем теж здійснено за “змінним” нормативом.
Таким чином твердження Позивача про нарахування згідно нормативів не підтверджується “доказами” , що надав саме позивач.
Припущення, що обсяги нарахувань зроблені позивачем на підставі даних технічних засобів обліку теж спростовується тим, що в матеріалах справи відсутні докази наявності будинкових засобів обліку комунальних послуг та розрахунок частки цих послуг, які за твердженням Позивача отримує відповідач.
Таким чином можна прийти до висновку про те, що “Розрахунок заборгованості” (Додаток 10 до позовної заяви) виконаний всупереч приписам ст.9,10,11,14,17,Постанови КМУ від 21.07.2005 № 630 (ПРАВИЛА надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення)
Відповідач_______________Звєрєв Г.А.
-
Письмове пояснення №8_1
Письмове пояснення відповідача №8_1
Скоригований розрахунок кількості теплової енергії використаної для опалення частки МЗК пропорційної опалюваної площі квартири споживача.(відповідно до фактичних відомостей про площу житлового комплексу, згідно Акту приймання — передачі житлового комплексу)
Позивач в с/з 14.01.2014 надав пояснення щодо площі МЗК житлового будинку
та усно повідомив (припустив), що опалювана площа МЗК дорівнює 2991м2.
Однак такі дані спростовує п.2 Акту приймання-передачі житлового комплексу на вул. Харківське шосе 150/15 з балансу на баланс. від “2” серпня 2004 року.
З п.2 Акту зрозуміло, що 2991 м2 це загальна площа допоміжних приміщень в тому числі горища, площею 850м2 та підвала, 590м2. Таким чином позивач помилково до опалюваною площі МЗК додав площу підвалів та горищ (850+590)м2 = 1440м2.
Відповідно, опалювана площа МЗК дорівнює (2991м2 — 1440м2)= 1551м2
Але, згідно з Наказом №359 від 31.10.2006 Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, наказом Мінжитлокомунгоспу від 22.02.2008 № 47, та роз'ясненям Мінрегіону від 15.03.2013 щодо нарахування плати за опалення місць загального користування при розрахунку кількості теплової енергії на опалення МЗК, що використовуються для встановлення розміру плати за опалення МЗК, враховуються утрати теплової енергії розподільчими трубопроводами системи опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі, а не площа таких горищ, технічних поверхів та підвалів будинку.
Таким чином сума до сплати за опалення МЗК в межах трирічної позовної давності складає 515,48 грн. Тобто,позивач штучно збільшив суму заборгованості за опалення МЗК на 608,14грн.
Додатки:
1.Розрахунок, відповідно до ПКМУ №630 від 21.07.2005 Наказу №359 від 31.10.2006 На суму (з урахування трирічної давності) 515грн. 48 коп.
2.Акт приймання-передачі житлового комплексу від 2 серпня 2004 р.
Відповідач_______________Звєрєв Г.А.
-
Письмове пояснення №9
Письмове пояснення відповідача №9
Щодо порушення з боку позивача Закону України .”Про захист економічної конкуренції”(Документ 2210-14)
Використовуючи своє право надане ч. 1 ст. 27 ЦПК України відповідач має право подавати, зокрема, письмові пояснення .
Позивач в с/з 02.12.2013 надав пояснення з котрого зрозуміло, що ТОВ “Новобудова” встановило порядок розрахунків і обліку послуг ГВП иХВП на свій розсуд, всупереч п.14 “Показання квартирних засобів обліку знімаються споживачем щомісяця”, та ч.2. п.30 “Споживач зобов'язаний: оплачувати послуги в установлені договором строки; Постанови КМУ №630 від 21 липня 2005 року.
Таким чином позивач встановив інші умови придбання товару в розумінні п.1. ч.2. ст. 13 Закону України ”Про захист економічної конкуренції”. Що призвело до неправомірного завищення нарахувань відповідачу обсягів ГВС та ХВС. на загальну суму 3691грн 69 коп. станом на квітень2013р та 5034грн.24 коп. станом на листопад 2013 року.
Стаття 13. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку
2. Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку,
1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;
Додаток: 1.Лист АМК України від 08.10.2013.
2. Акт від 29.11.2013
Відповідач_______________Звєрєв Г.А.
-
Апеляційна скарга ТОВ "Новобудова"
-
Апеляційна скарга ТОВ "Новобудова"(продовження)
-
Заперечення на апеляційну скаргу
Заперечення на апеляційну скаргу.
По перше. (щодо застосування районим судом строку позовної давності три роки згідно ст. 257 ЦК України. Відповідач подав до райного суду клопотання про застосування трирічної позовної давнини а/с 27.
Апелянт пояснює пропущення строку позовної давності об'єктивними причинами а/с 70, але з пояснення позивача зрозуміло, що строк позовної давності пропущений ним з причин, які повністю залежали від позивача (ТОВ “Новобудова”) тобто об'єктивними не є, правильно не визнані районним судом як поважні і відповідно до ч.2, ст. 72 ЦПК позивачу відмовлено в поновленні процесуального строку щодо позовної давнини три роки.
Іншою причиною , на думку позивача, яка прериває строк позовної давності три роки є нібито вчинення відповідачем дій (у жовтні 2012року), що свідчать про визнання боргу. На підтвердження чого позивач посилається на розрахунок заборгованості а/с16 (ряд. — жовтень 2012 р. сумма 1036,25 грн.). Це припущення позивача перевірялося районним судом та не знайшло підтвердження оскільки рядок у розрахунку заборгованності а/с за жовтень 2012 не відповідає квітанції на сплату, що надав відповідач а/с 40 (квітанції за жовтень не підтверджують визнання боргу) . Тобто розрахунок заборгованості, на який посилається апелянт містить у собі недостовірні дані, які спростовуються доказами, що надав відповідач. На чому вірно наголосив районий суд.
Тому районний суд правильно застосував норму матеріального права згідно ст.257 ЦКУ(загальна позовна давність), та норму процесуального права згідно ч.1, ст 72 ЦПК (Наслідки пропущення процесуальних строків), а апелянт безпідстано просить змінити в цій частині рішення районого суду.
По друге. (щодо чиності розпоряджень КМДА, якими затверджуються тарифи на житлово-комунальні послуги).
З апеляційної скарги можна зрозуміти, що районий суд помилково, на думку апелянта виходив при розрахунку заборгованості відповідача з чиних тарифів на житлово-комунальні послуги, що були встановлени розпорядженнями КМДА, які пройшли державну реєстрацію а/с 47, 48 у управлінні юстиції м. Києва згідно Указу Президента від 03.10.1992 № 493/92 ’’Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади’’. Апелянт, також заперечує застосування районим судом ст. 360-7 ЦПК (Обов'язковість судових рішень Верховного Суду України).
Але апелянт не навів посилань на норми материльного та прцесуального права, які на його думку треба застосувати для правильного встановлення чинності НПА, що визначають розміри тарифів. Апелянт посилається на постанови судів адміністративної юрисдикції, щодо державної реєстації НПА, але не доводить того, що відповідна постанова ВСУ від 28.11.2011 № 21-246а11(щодо обо'язковості державної реєстрації розпоряджень КМДА по встановленню житлово-комунальних тарифів) а/с 45 прийнята за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм материального права у подібних правовідносинах була переглянута, або скасована. (реєстр судових рішень № 20014508)
Також апелянт не довів того, що обставини встановлені рішенням АСК м. Києва №22-4990/2012 (Позивач ТОВ "Новобудова", відповідач Звєрєв Г.А) , а/с 14, 15 щодо застосування при розрахунках заборгованості тарифів згідно розпоряджень КМДА, що пройшли державну реєстрацію змінилися.
Таким чином районий суд правильно застосував норму матеріального права в частині рішення , що визначає правомірність нарахування заборгованості по тарифам згідно розпоряджень КМДА, що пройшли державну реєстрацію, а саме Указ Президента від 03.10.1992 № 493/92, норму процесуального права згідно ст.360-7 ЦПК (Обов'язковість судових рішень Верховного Суду України)., ч.3,ст. 61 ЦПК (Підстави звільнення від доказування).
Також апелянт не надав пояснень щодо застосування зі свого боку тарифів згідно “детального переліку” а/с 134, 135 не зареєстрованих в управлінні юстиції м. Києва при наявності чиних та не скасованих розпоряджень КМДА (зареєстрованих у ГУЮ м. Києва), також апелянт не пояснив застосування тарифів в зворотньому часі. згідно розпорядження КМДА № 617 від 26 березня 2011 з лютого 2011, розпорядження КМДА №1192 від 15.10.2009 з 01.жовтня 2009. (Додаткове пояснення а/с 89 Письмове пояснення №2 та розпорядження КМДА 2526 від 30.12.98. на пояснення позивача а/с 71)
По третє. Апелянт пояснює, що згідно акту від 04.10.13 (в матеріалах справи не має) зробив перерахунок саме за послуги з ГВП та ХВП на суму 3661,40грн. а/с96, 97,98 (заява про зменьшення позовних вимог). І тому, на думку апелянта розрахунок заборгованості а/с 97 після перерахунку став відповідати фактичним обсягам послуг.
Районий суд дослідив розрахунок а/с 97, та прийшов правильного висновку, щодо його необргунтованості та недостовірності в з'язку з невідповідностю цього “нового” розрахунку фактичним данним (квітанціям) а/с 117 та акту “Преревірки цілісності квартирних засобів обліку холодного та гарячого водопостачання і зняття їх контрольних показників” від 29 листопада 2013року а/с 116.
На підтвердження відсутності перерахунку з боку апелянта саме за спожиті послуги ГВП та ХВП відповідач надає рахунок КП ГІОЦ КМДА (Додаток №1 до заперчення на апеляційну скаргу) з якої зрозуміло, що облікований апелянтом обсяг послуг ГВП та ХВП не відповідає акту звірки а/с 116, а саме — згідно акту ГВП — 202м.куб.,ХВП — 669 м.куб, а згідно рахунку КП ГІОЦ КМДА ГВП — 426м.куб, ХВП — 774м.куб.
Також, законом України “Про житлово-комунальні послуги” ч.4., ст. 16 не передбачен перерахунок (який здійснив апелянт) за наслідками порушення з боку виконавця послуг ГВП та ХВП (апелянта) п.14, ч.2. п.30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (Постанов КМУ № 630 від21 липня 205 року)
Таким чином. районий суд правильно застосував норму матеріального права згідно п.14, ч.2. п.30 “Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення” (Постанов КМУ № 630 від21 липня 205 року), а саме:
згідно п.14 “Показання квартирних засобів обліку знімаються споживачем щомісяця”.;
згідно ч.2. п.30 “Споживач зобов'язаний: оплачувати послуги в установлені договором строки;”
та взяв до уваги при ухваленні рішення розрахунок відповідача а/с 66, виконаний з використанням фактичних показників лічильників ГВП та ХВП (підтверджений актом а/с 117), згідно з ст.57, 58, 59 ЦКП (Докази).
Апелянт не надав обрунтованих спростувань неправильного застосування районим судом при ухаленні рішення норм матеріального та процесуального права.
По четверте.
Апелянт не погоджується з висновками райного суду щодо застосування ним норми матеріального права згідно ст.629 ЦКУ(Обов'язковість договору ) щодо правомірності сплати за спожиті житлово-комунальні послуги в залежності від терміну до 20 та після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Районний суд вірно встановив те що Договорами №174, 174-1 від 31.01.2013 (між Позивачем та Відповідачем) а/с 10 не передбачено збільшення оплати в залежності від наявності, або відсутності “заборгованості”. (Додаткове пояснення а/с 85)
Таким чином райний суд правильно застосував норму матеріально права згідно ст.629 ЦКУ щодо пунктів договорів, які диференціюють обсяг нарахувань за фактично надані послуги в тільки в залежності від терміну сплати до 20 та після 20 числа.
По п'яте.
Апелянт стверджує, що районий суд помилково звільнив відповідача від сплати за спожиті послуги з опалення місць загальног користування (МЗК). Але це твердження апелянта спростовується наступним:
1. Квартира відповідача відключена від мережі центрального опалення а/с 67,58.
2. Позивач (апелянт) надав “Розрахунок кількості теплової енергії на опалення МЗК для нарахування власнику квартири №174 в ж/б по вул. Харківське шосе 150/15” а/с 99.
3. Позивач надав пояснення а/с 175 (знизу рядок 6) відповідно до чого можна зрозуміти що апелянт при нарахуванні плати відповідачу за опалення МЗК виходив з опалюваної площі МЗК 2991м.кв.
4. Відповідач надав АКТ прийому — передачі житлового комплексу з балансу на баланс а/с 112 (оборотна сторінка)з якого районий суд встановив факт того що опалювана площа МЗК будинку складає 1551м.кв, тобто на 1440м.кв меньша ніж припустив позивач (апелянт).
5. Районий суд при уваленні рішення в частині наявності заборгованочті позивача з опалення МЗК виходив з розрахунку, що налдав відповідач а/с 110, 111. Який виконано згідно даних Акту прийому-передачі житлового комплексу з балансу на баланс на сумму з урахування позовної давнини 515,48грн.
6. Районний суд правильно застосував норму матеріально права згідно п.12 Постанови КМУ № 630 від 21 липня 2005 року та Наказу Міністерства будівництва, архітектури та ЖКГ № 359 від 31.10.2006 року.
7. Апелянт не спростував висновки районого суду, щодо ухвалення рішення в частині розміру заборгованості відповідача за надані послуги з опалення МЗК.
По шосте .
Апелянт стверджує про те що районний суд відмовив в задоволенні позову в частині стягнення суми штрафних санкцій.
Це припущення апелянта спростовується розрахунком штрафних санкцій а/с 88, що виконав відповідач та який взято районим судом до уваги при застосувнні норми матеріально права згідно ст. 625 ЦКУ на суму:
1. Інфляційня складова з урахуванням загальної позовної давності — 30,61грн.
2. 3% річних з урахунання загальної позовної давності - 58,68грн.
Також апелян не пояснив факт, що встановив районний суд, нарахування суми штрафних санкцій всупереч листа ВСУ N 62-97р від 03.04.97 (Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ ) - у випадках, коли стягненню підлягає сума, яка складається з внесків, створених в різні періоди, кожен внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються.
Позивач виконав розрахунок інфляційних нарахувань на всю первинну суму не звертаючи уваги на те що первинна сума складається з нарахувань за різні періоди. (Додаткове пояснення а/с 87,88)
ПРОШУ
Згідно п.1, ч.1, ст.307 ЦПК України постановити ухвалу про відхілення апеляційної скарги ТОВ “Новобудова” і залишити рішення без змін, а саме стягнути з Звєрєва Г.А. борг за спожиті житлово-комунальні послуги,1563,80грн.
Судовий збір (згідно ч.1, ст 88 ЦПК) — 31,25грн.
___________ Звєрєв. Г.А.
Додатки:
№1 – рахунок КП ГІОЦ -листопад, грудень 2013
-
Письмове пояснення ТОВ "Новобудова"
-
чи ставили Ви питання про те, що позов підписано та подано до суду особою, яка не має на це повноважень від імені Вашого позивача?
-
чи ставили Ви питання про те, що позов підписано та подано до суду особою, яка не має на це повноважень від імені Вашого позивача?
:'(
-
10.07.14 Колегія у скаді Немировська, Ящук, Чобіток змінили рішення 1-й інстанції.
Позивач просив близько 12тис. АСК дала згоду на 5.2 тис. Рішення буде через 5 днів.
Скоріш за все, постанова ВСУ 28.11.11 цією колегією проігнорована.
-
Грунтовне рішеня АСК, але є декілька але.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Р І Ш Е Н Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]
10 липня 2014 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Немировської О.В.
суддів - Ящук Т.І., Чобіток А.О.
при секретарі - Лужецькій І.С., Бабіч К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,
за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю - Чендакової ІриниОлексіївни на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 березня 2014 року,
встановила:
у липні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги в загальній сумі 11 478 грн. 92 коп., 3% річних - 1 349 грн. 17 коп., інфляційні втрати в сумі 2 200 грн. та судові витрати. В ході розгляду справи позивач уточнив свої вимоги та просив стягнути заборгованість за період з червня 2009 р. по листопад 2013 р. в сумі 8 718 грн. 96 коп.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03 березня 2013 року позов було задоволено частково - стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 1 563 грн. 80 коп. та судовий збір - 31 грн. 25 коп.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник позивача - Чендакова І.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що відповідач, який є власником АДРЕСА_1. З червня 2009 р. відповідач не проводить оплату експлуатаційних витрат та комунальних послуг, в наслідок чого утворилась заборгованість в сумі 11 478 грн. 92 коп. станом на квітень 2013 р. Позивач просив стягнути заборгованість з урахуванням 3% річних в сумі 1 349 грн. 17 коп. та інфляційних втрат в сумі 2 200 грн. 50 коп.
В ході розгляду справи позивач уточнив свої вимоги та просив стягнути заборгованість за період з червня 2009 р. по листопад 2013 р. в сумі 8 718 грн. 96 коп. в зв'язку з перерахунком за водопостачання та водовідведення, а також стягнути 3% річних в сумі 1 155 грн. 92коп. та інфляційні втрати в сумі 1 639 грн. 99 коп.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03 березня 2013 року позов було задоволено частково - стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 1 563 грн. 80 коп. та судовий збір - 31 грн. 25 коп.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач безпідставно нарахував відповідачу заборгованість за послуги з опалення, оскільки в квартирі відповідача встановлено електричні конвектори, гаряче та холодне водопостачання відповідач оплачував згідно показань лічильників та визначив суму заборгованості відповідно до розрахунку відповідача. Вимоги щодо стягнення індексу інфляції та 3% річних суд визнав безпідставними, оскільки до 30.07.2010 р. не було передбачено таких штрафних санкцій і розрахунок позивача за період після вказаної дати є невірним.
Однак повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції неможливо, оскільки він не відповідає встановленим по справі обставинам і судом було порушено норми матеріального права.
Як видно з матеріалів справи, позивач є власником АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19.12.2002 р. З 02.08.2004 р. будинок передано ТОВ «Новобудова» для експлуатації та обслуговування. 31.01.2012 р. між сторонами по справі було укладено Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісяця відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру цін/тарифів та показань обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою. В ст. 7 цього ж Закону закріплено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону. Тобто, до повноважень Київської міської державної адміністрації як виконавчого органу Київської міської ради згідно ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» віднесено повноваження встановлювати ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги, тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Доводи відповідача про те, що тарифи, встановлені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №979 від 31.08.2009 р., №1164 від 24.12.2010 р., №392 від 31.05.2010 р., №99 від 27.01.2011 р., №1192 від 15.10.2009 р., №1222 від 19.12.2010 р., №1332 від 30.11.2009 р. та №101 від 27.01.2011 р. є нечинним, оскільки не пройшли державної реєстрації, є необґрунтованими з наступних підстав.
Постановою Верхового Суду України від 28.11.2011 р. було відмовлено в перегляді постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009 р., яку було залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.03.2011 р., по адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до КМДА про визнання дій протиправними та зобов'язання скасувати рішення, предметом оскарження в якому були розпорядження КМДА. №640, 642, 643 від 30.05.2007 р
Ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 р. також не може бути доказом нечинності тарифів, встановлених розпорядженням КМДА, оскільки цією ухвалою було залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києві від 20.10.2011 р., якою було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 та інших до Головного управління юстиції у м. Києві, треті особи: Київська міська державна адміністрація, Голова Київської міської державної адміністрації Попов О.П. про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, в якому предметом оскарження були розпорядження КМДА №857, 858, 859 від 31.05.2011 р. про встановлення тарифів.
Також не може бути доказом нечинності розпорядження КМДА від 29.12.2010 р. №1221 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.04.2013 р., оскільки вказаною ухвалою було скасовано рішення Печерського районного суду м. Києва від 17.01.2012 р. та ухвала Апеляційного суду м.Києва від 18.04.2012 р. та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.02.2014 р. по адміністративній справі, предметом оскарження в якій були розпорядження КМДА № 640, 641, 642, 643 від 30.05.2007 р. було скасовано постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 19.03.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2013 р., а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Тому відсутність реєстрації даних нормативно-правових актів в органах Міністерства юстиції України не може бути підставою для визнання оскаржуваних розпоряджень нечинними без рішення органу, що його видав, про скасування розпорядження про їх затвердження або судового рішення.
Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 28.08.2012 р. було стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по оплаті експлуатаційних витрат та комунальних послуг за період з 01.03.2007 р. по 01.05.2009 р. в сумі 2 428 грн. 16 коп.
Відповідач визнає, що до лютого 2012 р. не сплачував за опалення місць загального користування та експлуатаційні витрати.
За клопотанням відповідача суд першої інстанції правильно застосував наслідки пропуску строку позовної давності щодо платежів за період до червня 2010 р., оскільки ним була подана така заява у вересні 2013 р.
За таких обставин суд переглядає правильність нарахування заборгованості за період з червня 2010 р. по жовтень 2013 р.
В матеріалах справи містяться квитанції про сплату відповідачем експлуатаційних витрат:
рікмісяць сума дата сплати2012лютий215 грн. 42 коп. 23.03.2012 березень215 грн. 42 коп.25.04.2012 квітень 202 грн. 75 коп. 08.05.2012 травень202 грн. 75 коп.08.06.2012 червень215 грн. 42 коп.30.07.2012 липень202 грн. 75 коп.07.08.2012 серпень202 грн. 75коп.06.09.2012 вересень202 грн. 75 коп.03.10.2012 жовтень202 грн. 75 коп. 09.11.2012 листопад 202 грн. 75 коп.12.12.2012 грудень 202 грн. 75 коп. 11.01.20132013січень202 грн. 75 коп. 11.02.2013 лютий202 грн. 75 коп. 13.03.2013 березень202 грн. 75 коп. 09.04.2013 квітень 202 грн. 75 коп. 08.05.2013 травень202 грн. 75 коп. 10.06.2013 червень202 грн. 75 коп.06.07.2013 липень202 грн. 75 коп.06.08.2013 серпень202 грн. 75 коп.06.09.2013 вересень202 грн. 75 коп.09.10.2013 жовтень202 грн. 75 коп.07.11.2013
Згідно розпорядження КМДА №2380 від 15.12.2011 р. було визначено порядок застосування тарифів при сплаті до 20 числа та після 20 числа. Оскільки у відповідача мала місце заборгованість по сплаті за експлуатаційні витрати з червня 2010 р., він неправильно визначав суму платежу за тарифом до 20 числа, а тому при сплаті ним чергових платежів в сумі 202 грн.75 коп. мала місце заборгованість в сумі 12 грн. 67 коп. щомісяця.
За таких обставин, слід врахувати як заборгованість вказану суму.
Оплату за опалення місць загального користування позивач обчислював за показаннями будинкового лічильника теплової енергії в місяці опалювального сезону - з жовтня 2009 р. З урахуванням пропуску строку позовної давності такий період слід обчислювати з грудня 2010 р., оскільки в жовтні та листопаді 2010 р. подання теплової енергії не здійснювалось. Таким чином, розрахунок слід проводити за наступні місяці: грудень 2010 р., січень, лютий, березень, квітень, жовтень, листопад, грудень 2011 р., січень, лютий, березень, квітень, жовтень, листопад, грудень 2012 р., січень, лютий, березень, квітень 2013 р. При розгляді справи в суді першої інстанції позивачем не було зазначено даних про обсяг теплової енергії на опалення за жовтень 2013 р. В суді апеляційної інстанції представник позивача надала новий розрахунок заборгованості, в якому вказано дані за жовтень, листопад, грудень, які не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції для розрахунку заборгованості (а/с 215).
При визначенні розміру заборгованості за опалення, колегія суддів бере визначене відповідачем співвідношення кількості теплової енергії, спожитої на опалення частини місць загального користування (без врахування площі горищ, технічних поверхів та підвалів 1 440 кв.м.) пропорційно до опалюваної площі квартири відповідача. Однак наданий розрахунок відповідача взятий за основу бути не може, оскільки за місяці до жовтня 2011 р. ним проведено нарахування не за чинними на той час тарифами.
Розмір заборгованості за експлуатаційні витрати також суд обчислює за тарифами, які діяли на той час та за період з червня 2010 р.
Враховуючи викладене, розмір заборгованості слід обчислювати щодо експлуатаційних витрат та опалення за період з червня 2010 р. по жовтень 2013 р.
Рік Місць 2010 2011 2012 2013січень - 194,99 255,64 79,89лютий - 228,98 52,95 54,80березень - 223,94 35,93 59,63квітень - 216,83 33,05 36,32травень - 216,83 12,67 12,67червень 181,63 216,83 - 12,67липень 181,63 216,83 12,67 12,67серпень 181,63 216,83 12,67 12,67вересень 181,63 216,83 12,67 12,67жовтень 181,63 227,39 27,74 12,67листопад 181,63 248,89 44,97 -грудень 192,95 249,61 56,21 -
Загальна сума заборгованості становить 4 808 грн. 68 коп.
Доводи представника позивача, викладені в апеляційній скарзі, про те, що у відповідача наявна заборгованість по оплаті за водопостачання є необґрунтованими, оскільки відповідач сплачує за водопостачання відповідно до показань лічильників. Представник позивача визнав, що при укладенні договору 31.01.2012 р. було вказано показники лічильників гарячого та холодного водопостачання. В наступному 04.10.2013 р. (а/с 220) та 29.11.2013 р. (а/с 116) проводилась перевірка показників лічильників, однак перерахунок позивачем було проведено лише в ході розгляду справи - в жовтні 2013 р. При цьому в квитанціях, які направлялись відповідачу, до грудня 2013 р. зазначаються неіснуючі показники лічильників, а не ті, за якими сплачує відповідач. Також слід зазначити, що відповідач ще 14.09.2011 р. звертався до позивача з проханням провести звірку обсягу гарячого та холодного водопостачання за фактичним показниками лічильників, які є опломбованими. Позивач, як при зверненні до суду у липні 2013 р., так і при розгляді справи у листопаді 2013 р. та при розгляді справи в суді апеляційної інстанції (розрахунок від 26.06.2014 р.) вказує про наявність заборгованості за гаряче водопостачання: 2 761 грн. 06 коп., водовідведення гарячої води: 274 грн.11 коп., холодне водопостачання: 1 062 грн. 98 коп. При цьому позивач, після проведення перерахунку у жовтні 2013 р. на суму 3 661 грн. 40 коп. припинив вказувати нарахування за водопостачання, хоча відповідач вносить кожного місяця платежі з вказівкою показників лічильників (а/с 216). Тому колегія суддів не визнає обґрунтованими позовні вимоги в цій частині та виключає із загальної суми заборгованості оплату гарячого та холодного водопостачання і водовідведення гарячої води.
Слід зазначити, що з наданих позивачем розрахунків видно, що розподіл сплачених коштів проводиться ним неправильно, без відповідності тому місяцю, за який вони були сплачені, оскільки оплата зазначається без врахування того, що оплата за попередній місяць має сплачуватися до 20 наступного місяця, в зв'язку з чим позивач безпідставно зазначає про наявність заборгованості, тоді як платіж був здійснений своєчасно. В жовтні 2012 р. позивачем вказано про сплату сумі 1 036 грн. 25 коп., тоді як 03.10.2012 р. відповідачем було сплачено експлуатаційні витрати за вересень в сумі 202 грн. 75 коп. та оплату водопостачання в сумі 35 грн. 32 коп. Аналогічні платежі за жовтень 2012 р. відповідачем було сплачено 09.11.2012 р. в сумі 202 грн. 75 коп. та 41 грн. 68 коп.
Висновок суду першої інстанції про те, що за період до липня 2010 р. нарахування 3% річних та інфляційних втрат законом не було передбачено є неправильним, оскільки в ст. 625 ЦК України передбачено спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання, як особлива міра відповідальності. Вказаний захід цивільної відповідальності не є штрафними санкціями та застосовується у випадку прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тому застосування до даних правовідносин норм Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а тим паче норм процесуального права - ст. 96 ЦПК України є неправильним.
Разом з тим, позивач неправильно проводить нарахування 3% річних та інфляційних втрат, оскільки такі нарахування мають визначатись за кожний місяць, коли не було своєчасно сплачено суму, відповідно до кількості місяців, протягом строку, який був вказаний позивачем - до жовтня 2013 р. включно, що становить 40 місяців.
Розмір 3% річних за вказаний період становить 317 грн. 33 коп., а розмір інфляційних втрат 94 грн. 32 коп. Таким чином, заборгованість з урахуванням вказаних сум становить 5 220 грн. 33 коп.
Наданий в суд апеляційної інстанції представником позивача розрахунок, не може бути взятий за основу, оскільки позивачем змінено термін нарахування - з травня 2010 р. та після жовтня 2013 р., враховано платежі, які сплачувались відповідачем за цей період (а/с 215).
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» - Чендакової ІриниОлексіївни задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 березня 2014 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» задовольнити частково та стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» заборгованість в сумі 5 220 грн. 33 коп. та судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/7944/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Шклянка М.П.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
-
Грунтовне рішеня АСК, але є декілька але.
Георгію, тепер відразу на скасування можна подвати за нововиявленими обставинами. До ВССУ також не буде зайвою касація.
-
Таким чином, щодо теорії.
1. п.1, ч.2., ст. 361 ЦПК - 2. Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2. ч.1, ст. 362 1. Заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами можуть бути подані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, протягом одного місяця з дня встановлення обставини, що є підставою для перегляду.
В моєму випадку заяву про перегляд подаю до АСК (ч.1. ст.363 1. Рішення, ухвала суду чи судовий наказ переглядаються у зв'язку з нововиявленими обставинами судом, який ухвалив рішення, постановив ухвалу або видав судовий наказ.)
з проханнями:
1. Скасувати рішення АСК;
2. Прийняти нове судове рішення ч.2, ст 365 (2. Розгляд заяви здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. Розглянувши заяву, суд може скасувати судове рішення, що переглядається, і прийняти нове судове рішення або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення.)
Питання - чи має значення (тактичне) що подавати першим - касацію чи заяву про перегляд ?
-
Отака касація (прошу до зауважень))
До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 01043, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 4-а
Касатор (відповідач): Звєрєв Георгій Анатолійович, 02091, м. Київ, вул. Харківське ш. 150/15, кв. 174.Тел.:+380 44 5627157, +380 67 5032072
Позивач ТОВ «Новобудова»
01015, м.Київ, вул. Московська 46/2;тел.: 044-525-90-03.
на рішення Апеляційного суду м. Києва від 10 липня 2014 року (провадження 22-ц/796/7944/2014)
Касаційна скарга
Рішенням Апеляційного суду скасовано рішення Дарницького районого суду, яким позов було задоволено частково - стягнуто з відповідача заборговність в сумі 1563грн. 80 коп. та судовий збір — 31грн. 25коп. та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги позивача задоволені частково — стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 5220 грн. 33 коп, та судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп.
Неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права полягає в наступному.
По перше: апеляційний суд, помилково, виходив при розрахунку заборгованості відповідача з тарифів на житлово-комунальні послуги, що були встановлени розпорядженнями КМДА, які не пройшли державну реєстрацію у управлінні юстиції м. Києва згідно Указу Президента від 03.10.1992 № 493/92 ’’Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади’’. А саме розпорядження КМДА №979 від 31.08.2009 р., №1164 від 24.12.2010 р., №392 від 31.05.2010 р., №99 від 27.01.2011 р., №1192 від 15.10.2009 р., №1222 від 19.12.2010 р., №1332 від 30.11.2009 р. та №101 від 27.01.2011 р.(абз. 2, а.с 2 рішеня АСК)
По друге: апеляційний суд помилково відніс до повноваження КМДА згідно ст.28 Закону України “Про місцеве самоврядування” встановлювати ціни/тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Оскільки згідно з п.п.2, п.а, ст. 28 ці повноваження віднесені до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. (абз. 1, а.с 2 рішеня АСК).
По третє: апеляційний суд безпідставно застосував тарифи при сплаті після 20 числа, згідно розпорядження КМДА від 2380 від 15.12.2011 обргунтувавши це існуючую заборгованостю відповідача, за відсутністю такої норми (диференсіації тарифів в залежності від заборгованості ) в цьому розпорядженні.
Порушення апеляційним судом процесуального права полягає в наступному:
апеляційний суд проігнорував приписи ч.1. ст.360-7 ЦПК України стосовно постанови ВСУ від 28.11.2011 за мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріально прав, а саме щодо обо'язковості державної реєстрації розпоряджень КМДА по встановленню житлово-комунальних тарифів.
ПРОШУ:
постановити ухвалу про часткове скасування рішення апеляційного суду і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції
Додатки:
1. Рішення Дарницького районого суду від 03 березня 2014 року;
2. Рішення Апеляційоного суду м. Києва від 10 липня 2014 року;Розпорядження КМДА 2380 від 15.12.2011
3. Розпорядження КМДА від 15.12.2011 № 2380;
4. Постанова ВСУ від 28.11.2011
21липня 2014 р. _______________________ Звєрєв Г.А.
-
апеляційний суд помилково відніс до повноваження КМДА згідно ст.28 Закону України “Про місцеве самоврядування” встановлювати ціни/тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
позивач належить до приватної форми власності. Тому слід незабувати, що омс має у відповідності до ст.28 Закону України “Про місцеве самоврядування” не встановлювати позивачу, а погоджувати тарифи.
а чи погоджував він їх?
-
апеляційний суд помилково відніс до повноваження КМДА згідно ст.28 Закону України “Про місцеве самоврядування” встановлювати ціни/тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
позивач належить до приватної форми власності. Тому слід незабувати, що омс має у відповідності до ст.28 Закону України “Про місцеве самоврядування” не встановлювати позивачу, а погоджувати тарифи.
а чи погоджував він їх?
Шановний фокус, якщо не складно - уточніть, будь ласка де в ст.28 ЗУ "про місцеве самоврядування" сховалось словосполучення "погоджувати тарифи".
-
2) встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності;
( Підпункт 2 пункту "а" статті 28 в редакції до 09.07.2010 )
-
апеляційний суд помилково відніс до повноваження КМДА згідно ст.28 Закону України “Про місцеве самоврядування” встановлювати ціни/тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
позивач належить до приватної форми власності. Тому слід незабувати, що омс має у відповідності до ст.28 Закону України “Про місцеве самоврядування” не встановлювати позивачу, а погоджувати тарифи.
а чи погоджував він їх?
Шановний фокус, якщо не складно - уточніть, будь ласка де в ст.28 ЗУ "про місцеве самоврядування" сховалось словосполучення "погоджувати тарифи".
Розбирайтеся..річ можлива така:
спочатку ОМС міг погодив своїм рішенням (до 09.07.2010) тариф приватному підприємству на певний період, а потім своїм рішенням (після 09.07.2010) вніс зміни до старого рішення, яким встановить тариф на послугу за інший період.
Настільки це законно -дискусійне питання. Адже внесення змін у старе рішення, не є встановленням/ погодженням нових тарифів, а є продовженням дій тарифів у інший період. хоча....
-
Розбирайтеся..річ можлива така:
спочатку ОМС міг погодив своїм рішенням (до 09.07.2010) тариф приватному підприємству на певний період, а потім своїм рішенням (після 09.07.2010) вніс зміни до старого рішення, яким встановить тариф на послугу за інший період.
Тариф, погоджений до 09.07.2010р. не має обов'язково бути затвердженим ще й 10.07.2007р. Він діятиме до наступної зміни тарифу, під час якої новий тариф вже буде затверджений.
Взагалі процедура погодження нічим не відрізняється від процедури затвердження.
-
Тариф, погоджений до 09.07.2010р. не має обов'язково бути затвердженим ще й 10.07.2007р. Він діятиме до наступної зміни тарифу, під час якої новий тариф вже буде затверджений.
можлива така ситуація, - спочатку ( до 09.07.2010) ОМС своїм рішенням погодив надавачу послуг тарифи на певний визначений період (наприклад з 1 квітня 2010 по 31 грудня 2011 року).
Згодом внесені зміни у ст 28 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні", яким надано ОМС право встановлювати тарифи. І на основі цього закону ОМС, скажімо 20 грудня 2011 року вносить зміни у своє старе рішення, у якому пишуть, тариф погодити з 1 грудня 2011 року по 1 січня 2013 року. Розмір тарифу не міняється
А закон зворотної сили не має, тобто повноваження омс погоджувати тариф після 09.07.2010 немає, хоча формально своїм новим рішенням він погодив на період з 1 грудня 2011 року по 1 січня 2013 року тариф, внісши зміни у старе рішення. Чи не так?
-
Тарифи не встановлюються
на певний визначений період (наприклад з 1 квітня 2010 по 31 грудня 2011 року).
Тарифи встановлюються з ....
-
Питання - чи має значення (тактичне) що подавати першим - касацію чи заяву про перегляд ?
Не має жодного значення. Голове -у встановлені ЦПК строки.
В оспорюваний період, з 01.07.2011 р. застосовувалися також зареєстровані в ГУЮ м. Києва РКМДА №№ 857-859 від 31.05.2011 р. (по ЦО, ГВ та ХВ), які визнані незаконними і нечинними з моменту прийняття. Це є нововиявленою (істотною) обставиною нарівні з визнанням незаконними і нечинними незареєстрованих РКМДА (адмінсправи №№ 2а-1888/10, 2а-118/11). Щодо касації слід вказати як на унеможливлення встановлення фактичних обставин справи, а саме -який же перелік РКМДА застосовувався протягом оспорюваного періоду, так і неправильне застосування норм матеріального права: всупереч позиції ВСУ у постанові від 28.11.2011 р., про що вже вказано (одночасно це порушенням ст. 360-7 ЦПК), а також відсутність із 22.07.2010 р. повноважень у КМДА встановлювати тарифи на теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення для суб'єктів природних монополій (правовий висновок постанови ВСУ від 28.05.2013 р. у справі № 3-9гс13).
-
ВССУ відмовив в відкртитті кас. провадження.
-
ВССУ відмовив в відкртитті кас. провадження.
Что и требовалось доказать! Никогда наши суды не будут честными и справедливыми, стоит ли тратить свои нервы и деньги на какие то доказывания и кассации, если результат зараннее известен? Никогда суд не встанет на сторону простого человека. ПРидется оплачивать "долги".
-
ВССУ відмовив в відкртитті кас. провадження.
Что и требовалось доказать! Никогда наши суды не будут честными и справедливыми, стоит ли тратить свои нервы и деньги на какие то доказывания и кассации, если результат зараннее известен? Никогда суд не встанет на сторону простого человека. ПРидется оплачивать "долги".
Цеж відомий порушник присяги Гвоздик, чому тут дивуватися.
-
Ще так спробую. ;)
-
Нарешты отримав ухвалу.
-
Факт оскарження РКМДА на момент розгляду справи не є тотожнім юридичному факту визнання незаконними і нечинними цих РКМДА (подальшою постановою суду в адміністративній справі). Зараз у "ВиССУ" третій місяць "дає дупля" суддя Мостова, що розглядає другу касаційну скаргу у подібних справах (про перегляд за н/о) і вирішує, чи відкривати провадження. Бо з 28.03.2015 р. відчує дуже чутливо, разом із своїми подільниками, що таке ігнорувати постанови ВСУ. ;)
http://gro-za.org/forum/index.php?topic=8463.msg50760.html#msg50760 (http://gro-za.org/forum/index.php?topic=8463.msg50760.html#msg50760)
-
У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2015 рокум. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Леванчук А.О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 січня
2015 року за заявою ОСОБА_2 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду м. Києва від 10 липня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
в с т а н о в и в:
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 3 березня
2013 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» (далі − ТОВ «Новобудова») задоволено частково, стягнуто на його користь із
ОСОБА_2 1 563 грн 80 коп. заборгованості за житлово-комунальні послуги. Вирішено питання про судові витрати. У задоволенні решти позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 10 липня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення у справі про часткове задоволення позову ТОВ «Новобудова», стягнуто на його користь із
ОСОБА_2 5 220 грн 33 коп. заборгованості за житлово-комунальні послуги. Вирішено питання про судові витрати.
У серпні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду із заявою про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду м. Києва від 10 липня 2014 року.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 29 січня 2015 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду м. Києва від 10 липня 2014 року відмовлено.
У квітні 2015 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 січня 2015 року, надіслана до суду
30 березня 2015 року, про що свідчить штемпель на конверті, тобто з пропущенням, передбаченого ст. 325 ЦПК України, строку на касаційне оскарження. У касаційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судової ухвали, пропущеного з поважних причин.
Відповідно до вимог статті 325 ЦПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду. У разі пропущення зазначеного строку з причин, визнаних поважними, суддя касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк.
Перевіривши причини пропуску строку на касаційне оскарження, вважаю за необхідне поновити цей строк, погодившись із заявником про поважність причин його пропуску.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 порушує питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції, мотивуючи свої доводи порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Залишаючи без задоволення заяву ОСОБА_2 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду м. Києва від
10 липня 2014 року, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що обставина на яку посилається заявник у своїй заяві, не є нововиявленою обставиною у розумінні ст. 361 ЦПК України.
Із матеріалів касаційної скарги та оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанцій вбачається, що вона відповідає вимогам матеріального й процесуального права, а викладені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, у зв'язку з цим у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись ст. 325, п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
у х в а л и в:
Поновити ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду м. Києва від 29 січня 2015 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за заявою ОСОБА_2 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду м. Києва від 10 липня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Додані до скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ: А.О. Леванчук
Суддя Леванчук поклав в основу ухвали придуманий ним "факт" котрий не встановлювала колегія АСК 10 липня. Цей факт встановила колегія АСК в ухвалі 29 січня 2015р. Помилився, з ким не буває ;)
-
Суддя Леванчук поклав в основу ухвали придуманий ним "факт" котрий не встановлювала колегія АСК 10 липня. Цей факт встановила колегія АСК в ухвалі 29 січня 2015р. Помилився, з ким не буває ;)
Ну що можна очікувати від Леванчука-джуніора? "Батя, я стараюсь..."
http://ord-ua.com/2011/11/21/cimejnij-klan-p-levanchuka-na-hmelnichchini/?lpage=1 (http://ord-ua.com/2011/11/21/cimejnij-klan-p-levanchuka-na-hmelnichchini/?lpage=1)