2
« : 02 Вересня 2013, 20:47:55 »
В результате думаю подавать следующее заявление об отмене СН:
"Справа № 755/18927/13-ц від 12.08.2013 р. (копія отримана 31.08.2013 р.), суддя Вернидубов Я.І.
Вважаю необґрунтованими вимоги стягувача, оскільки:
1. Згідно статті 95 ЦПК України, із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
12.08.2013 року Дніпровським районним судом м. Києва був виданий судовий наказ по справі № 755/18927/13-ц за заявою стягувача ТОВ «Перший український експертний центр» до боржника гр. А про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 6973 грн. 74 коп.
Однак з матеріалів справи не вбачається, що право вимагати стягнути борг за житлово-комунальні послуги належить стягувачу ТОВ «Перший український експертний центр»
Судом було винесено рішення з порушенням рекомендацій викладених в Постанові № 14 від 23.12.2011 “Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження” а саме:
«13. Якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення (пункт 3 частини першої статті 96 ЦПК) ( 1618-15), судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.»
2. Згідно із ст.19, ч.ч.1,2 ст.29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» для підтвердження свого права вимоги стягувач повинен був надати докази про те, що:
- стягувач є учасником правовідносин у сфері житлово-комунальних послуг (власник, споживач, виконавець, виробник, балансоутримувач, управитель);
- у стягувача встановлені договірні правовідносини з боржником, між сторонами укладені договори на надання житлово-комунальних послуг, які по формі та за змістом відповідають Типовим договорам.
Таким чином, стягувач не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження свого статусу у правовідносинах з споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, а також не надав доказів встановлених з боржником правовідносин.
З доданих документів, що підтверджують статус стягувача, як балансоутримувача, є лише акт приймання-передачі (додаток № 9) “на баланс обслуговування” від ЖУ “Лівобережне” ДП “Екос”, витяг № 3 з протоколу №29 від 15.08.2012 року (додаток № 7) засідання Правління ПАТ ХК “Київміськбуд” та Наказ № 2/1 від 01.10.2012 р. (додаток № 8) «про прийняття житлового фонду».
В доданих до заяви документах стверджується, що ТОВ «Перший український експертний центр» прийняв на обслуговування та експлуатацію житловий фонд за переліком, керуючись рішенням Правління ПАТ «ХК «Київміськбуд». При цьому відсутні документи, які підтверджують, що ПАТ «ХК «Київміськбуд» є власником будинків і має право на прийняття таких рішень (зокрема по будинку за адресою ).
Окрім того, Згідно статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. №1875-ІV до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить:
- визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. №1875-ІV розроблено та затверджено Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 25 квітня 2005 р. N 60 Порядок визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 травня 2005 р. за N 541/10821 (далі – Порядок №60)
Відповідно до Порядку №60, органами місцевого самоврядування, власниками житлових будинків визначаються виконавці житлово-комунальних послуг, в тому числі:
1. з управління будинком, спорудою або групою будинків;
2. з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій
Виконавцем житлово-комунальних послуг, визначених у пункті 1.1 Порядку №60, може бути суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання відповідних житлово-комунальних послуг та який може забезпечити виконання обов'язків, визначених у частині другій статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004р. №1875-ІV.
Виконавець житлово-комунальних послуг визначається органами місцевого самоврядування, крім випадків, коли власник (власники) житлових будинків бажає (бажають) визначити виконавця житлово-комунальних послуг самостійно (п. 1.4 Порядку №60).
Органи місцевого самоврядування чи власник (власники) житлових будинків можуть визначати виконавців всіх або окремих житлово-комунальних послуг.
Власник (власники) житлових будинків може (можуть) уповноважити на визначення виконавців житлово-комунальних послуг виконавця послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків. (п. 1.5 Порядку №60).
З виконавцем послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків укладається договір на надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків згідно з вимогами статей 21, 23, 24, 25, 26, 28 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004р. №1875-ІV (п.2.2 Порядку №60)
З виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій укладається договір на надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій згідно з вимогами статей 21, 25, 26, 28, 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004р. №1875-ІV (п.3.3. Порядку №60).
В статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004р. №1875-ІV визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Особисто я, як власник квартири в будинку в м. Києві, не приймав участі у прийнятті рішення щодо визначення ТОВ «Перший український експертний центр» виконавцем послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій та не уповноважував ДП «ЕКОС» приймати таке рішення за мене. Крім того, мені нічого невідомо про рішення органу місцевого самоврядування про визначення ТОВ «Перший український експертний центр» виконавцем послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій. Таким чином, ТОВ «Перший український експертний центр» не є законним виконавцем житлово-комунальних послуг.
3. Стягувач посилається на те, що між ним та боржником укладено договір (додаток 5 до заяви….), але договір укладено між боржником та ЖУ «Лівобережне» ДП «ЕКОС» АТ Київміськбуд, тобто договір, укладений боржником зі Стягувачем не наданий.
Згідно ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору.
Зі змісту ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» випливає, що договір на надання житлово-комунальних послуг укладається у письмовій формі. Частиною 1 цієї статті Закону встановлені істотні умови договору на надання житлово-комунальних послуг:
1) найменування сторін;
2) предмет договору;
3) вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг;
4) порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги;
5) порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості;
6) права та обов'язки сторін;
7) порядок контролю та звіту сторін;
8) порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг;
9) визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу;
10) порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту);
11) умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку;
12) порядок здійснення ремонту;
13) відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору;
14) порядок вирішення спорів;
15) перелік форс-мажорних обставин;
16) строк дії договору;
17) умови зміни, пролонгації, припинення дії договору;
18) дата і місце укладення договору.
Крім істотних договір може містити інші умови за згодою сторін.
Згідно ч. 3 і 5 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір на надання житлово-комунальних послуг набирає чинності з моменту його укладення. Процедура погодження договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.
Пунктом 2 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 р. № 529, передбачено, що із наймачами житлових приміщень у гуртожитку укладається договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - договір про надання послуг), що передбачає надання послуг, перелік яких визначений за результатами громадських слухань згідно з типовим переліком. Послуги надаються відповідно до затвердженого (погодженого) рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід'ємною частиною договору про надання послуг.
Матеріали справи не містять договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій із копією рішення органу місцевого самоврядування щодо тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг, який було б укладено між Стягувачем та гр. А, або доказів внесення йому проекту договору.
4. Щодо обґрунтування стягувачем суми боргу в розмірі 6973 грн. 74 коп. слід зазначити наступне.
4.1. Наданий стягувачем «РАХУНОК-Попередження № 56 від 16.07.2013» не може вважатись належним доказом, адже відсутні договірні відносини між стягувачем та боржником, відсутній узгоджений сторонами тариф за житлово-комунальні послуги, та те що стягувач не надав суду первинних документів бухгалтерського обліку, які б підтвердили понесені стягувачем витрати на надання житлово-комунальних послуг в сумі стягуваного боргу.
4.2. «Рахунок-Попередження № 56 від 16.07.2013 р.» складений некоректно. Так заборгованість на кінець 09.2012р. зазначена як «0.00 грн». При цьому борг станом на кінець 10.2012. зазначена як: 0,00 (заборгованість на кінець 09.2012) + 471.84 (нараховано)-255,92 (до сплати) = 1902,62 грн. (борг на кінець місяця). Більш того, сума зазначеної сплати на суму 255,92 грн. є сплатою за період 09.2012 року на користь ЖУ «Лівобережне» і не має включатися до розрахункового періоду жовтня 2012 року на користь ТОВ «Перший український експертний цент».
4.3. Також наводячи суму заборгованості, Стягувач:
4.3.1. Не надав жодного документального доказу, який би підтверджував виконання Стягувачем зазначених у "Заяві про видачу судового наказу" послуг Боржнику у визначеному обсязі.
Зазначені докази були б нeo6xідні для визначення достовірності здійснених Стягувачем та отриманих Боржником послуг. Таким чином, Стягувачем недоведена достовірність виконаних ним та отриманих безпосередньо Боржником послуг.
4.3.2. Не надав жодного документального доказу, який би підтверджував отримання Боржником зазначених у заяві Стягувача послуг у визначеному обсязі від Стягувача.
Зазначені докази були б нeo6xідні для визначення достовірності отримання Боржником послуг від Стягувача. Таким чином, Стягувачем недоведена достовірність отримання Боржником послуг від Стягувача.
4.3.3. Не надав жодного документованого доказу, який би підтверджував наявність договірних стосунків між Стягувачем та Боржником..
4.3.4. Не надав жодних доказів наявності офіційних повідомлень щодо наявності боргу.
Таким чином, опираючись на вищенаведені обставини, керуючись ст.95 ЦПК України та ст.60 ЦПК України, де сказано йдеться про те, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, констатується, що Стягувач, не надавши належних доказів свого права вимоги, робить спробу необґрунтовано стягнути з мене кошти.
Виходячи з вище наведеного, відповідно до статей 58 та 59 ЦПК слід прийти висновку, що вимога стягувача не підкріплена належними та допустимими доказами тому у відповідності до вимог абз.2 п.8 статті 105(1) ЦПК України, прошу суд скасувати судовий наказ.
Наявність спору про право, відповідно п.3 ст.100 ЦПК України, унеможливлює прийняття від Стягувача заяви про видачу судового наказу.
ПРОШУ:
1. Прийняти мою заяву про скасування Судового Наказу за справою № 755/18927/13-ц від 12.08.2013 р. до розгляду.
2. Скасувати Судовий наказ, відмовивши Стягувачу у задоволенні його вимог у повному обсязі.
Додатки:
1. Копія судового наказу, що оспорюється.
2. Копія заяви про скасування судового наказу з додатками , в 3-х примірниках, на ____ арк. Кожний.
3. Договір між боржником та ЖУ “Лівобережне” ДП “Екос” АТ ХК “Київміськбуд”.
4. Акт приймання-передачі
5. Витяг №2 до протоколу засідання №29 від 15.08.2012
6. Рахунок-попередження № 56 від 16.07.2013"
Просьба высказать свои соображения по поводу содержания заявления (что стоит добавить или убрать), а также возможно каких-то дополнительных действиях.
Что стоит уже сделать на будущее, если ПУЭЦ на этом не остановится?
