Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Державний герб України

Постанова

Іменем України

16 червня 2021 року

м. Київ

справа № 640/5941/18

провадження № 61-6348 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс Парус»;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Кіся П. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1.     Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс Парус» (далі - ОСББ «ЖК Парус») про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 .

У березні 2018 року він отримав лист з вимогою від постачальника послуг ОСББ «ЖК Парус» на оплату спожитої електроенергії за лютий 2018 року, у якій до сплати за електропостачання зазначена сума 7 644 грн та зазначено початкові покази лічильника - 0 кВт, а кінцеві за оплачуваний період електропостачання - 4 550 кВт.

Вказував, що зазначений обсяг електроспоживання у 4550 кВт за місяць є технічно неможливим з урахуванням електроприладів, що знаходяться у його квартирі, а також з огляду на те, що електропостачання квартири здійснюється з вересня 2013 року, початкові покази лічильника - 0 кВт також технічно неможливі.

14 березня 2018 року він звернувся листом до ОСББ «ЖК Парус» з проханням встановити фактичний обсяг споживання електроенергії та зробити відповідний перерахунок, але відповіді не отримав.

У квітні 2018 року ним було отримано ще одну вимогу про оплату постачальника послуг ОСББ «ЖК Парус» за березень 2018 року, у якій оплата за електропостачання зазначена у сумі 3 632,16 грн, початкові покази лічильника - 4550 кВт, а кінцеві за оплачуваний період - 6 712 кВт.

Зазначає, що обсяг електроспоживання у обсязі 2 182 кВт за місяць із врахуванням електроприладів, що знаходяться у його квартирі, також є технічно неможливим.

Вказував, що він не має доступу до електролічильника, тому не має змоги відстежувати динаміку показань електролічильника.

Вважав, що відповідачем було порушено вимоги Закону України «Про житлово-комунальні послуги» щодо надання необхідної інформації про обсяг спожитих житлово-комунальних послуг електропостачання до належної йому квартири. Він продовжує щомісяця вносити за спожиту електроенергію грошові кошти у розмірі 400 грн, який відповідає прогнозованому споживанню електроенергії, таку ж суму він сплатив за лютий та березень 2018 року.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконною бездіяльність ОСББ «ЖК Парус» по неотриманню його листа від 14 березня 2018 року та ненадання йому відповіді у строки, визначені законом; визнати незаконним та скасувати вимоги ОСББ «ЖК Парус» по сплаті за електроенергію за лютий та березень 2018 року; зобов`язати ОСББ «ЖК Парус» провести перерахунок за спожиту електроенергію відповідно до фактичного споживання.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконною бездіяльність ОСББ «ЖК Парус» по неотриманню листа ОСОБА_1 від 14 березня 2018 року та ненадання відповіді у строки, визначені законом.

Визнано незаконними та скасовано вимоги ОСББ «ЖК Парус» до  ОСОБА_1 зі сплати за електроенергію у квартирі АДРЕСА_1 за лютий та березень 2018 року.

Зобов`язано ОСББ «ЖК Парус» провести перерахунок за спожиту ОСОБА_1 електроенергію у квартирі АДРЕСА_1 відповідно до фактичного її споживання.

Додатковим рішенням Київського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2019 року вирішено питання розподілу судових витрат.

Стягнуто з ОСББ «ЖК «Парус» судові витрати у розмірі 33 356 грн 20 коп., що складаються із судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви у розмірі 2 114 грн 40 коп., витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 31 025 грн, поштових витрат, пов`язаних із розглядом справи, у розмірі 216 грн 80 коп.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 в частині визнання незаконною бездіяльності ОСББ «ЖК Парус» по неотриманню листа ОСОБА_1 від 14 березня 2018 року щодо роз`яснення розміру оплати за електроенергію та ненадання відповіді у строки, визначені законом, суд першої інстанції посилався на положення статті 1 Закону України «Про звернення громадян» та статті 14 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та виходив із того, що неотримання відповідачем вказаного листа порушує законні права позивача на отримання інформації про діяльність ОСББ «ЖК Парус». Суд оцінив дане звернення позивача як спробу досудового врегулювання спору та спосіб реалізації позивачем права на отримання інформації про діяльність ОСББ «ЖК Парус», яка стосується його прав та інтересів.

Встановивши, що відповідачем не доведена обґрунтованість здійснених ним нарахувань та достовірність даних у надісланих вимогах щодо компенсації витрат ОСББ «ЖК Парус» на оплату електричної енергії за лютий та березень 2018 року, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення вимог ОСОБА_1 в частині визнання незаконними та скасування вимог ОСББ «ЖК Парус» до ОСОБА_1 зі сплати за електроенергію за лютий та березень 2018 року та зобов`язання відповідача провести перерахунок за спожиту позивачем електроенергію відповідно до фактичного її споживання.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСББ «ЖК Парус» задоволено.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2019 року та додаткове рішення Київського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2019 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що захист прав ОСОБА_1 шляхом визнання незаконною бездіяльність ОСББ «ЖК Парус» по неотриманню листа позивача від 14 березня 2018 року щодо роз`яснення розміру оплати за електроенергію та ненадання відповіді на цей лист у строки, визначені законом, не передбачений положеннями цивільного законодавства та не забезпечує ефективного відновлення порушеного права позивача. Позивач не надав суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 77, 79-80 ЦПК України на підтвердження обставин, на які він посилається в обґрунтування позову, також позивачем не доведено порушення його прав як власника квартири АДРЕСА_1 внаслідок отримання письмової вимоги відповідача по оплаті послуг з постачання електроенергії за спірний період.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив постанову Харківського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі судові рішення першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаних судового рішення заявник зазначав неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2981цс15, також у постановах Верховного Суду від 04 березня 2018 року у справі № 187/1064/17, від 07 листопада 2018 року у справі № 643/18355/15-ц та від 01 квітня 2020 року у справі № 727/3555/18, що не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2020 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 640/5941/18 із Київського районного суду м. Харкова.

У липні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції порушено вимоги частини першої, третьої статті 2, статті 10, частини третьої статті 12  ЦПК України. Крім того, апеляційний суд повністю поклав обов`язок доказування лише на позивача, навіть щодо тих обставин, обов`язок доказування яких мав бути покладений на відповідача. Зокрема, саме відповідач повинен довести обґрунтованість витрат, понесених ним по сплаті послуг електропостачання, які він вимагає компенсувати позивачем. Всупереч підпункту а пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції не зазначив обставин, встановлених судом першої інстанції та неоспорюваних сторонами, та не встановив характер спірних правовідносин, що виникли мж сторонами спору, не перевірив повноваження голови правління відповідача, який не має права представляти інтереси ОСББ «ЖК Парус», що свідчить про упередженість суду апеляційної інстанції.

Також суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про те, що позовні вимоги в частині визнання незаконною бездіяльність ОСББ «ЖК Парус» по неотриманню листа позивача від 14 березня 2018 року щодо роз`яснення розміру оплати за електроенергію та ненадання відповіді на цей лист, не передбачений положеннями цивільного законодавства та не забезпечує ефективного відновлення порушеного права позивача. Вважає, що позивач діяв добросовісно і розумно у такий спосіб з метою завчасного попередження негативних для себе наслідків внаслідок неправомірних дій відповідача. Судом першої інстанції надана належна правова оцінка доказам і обставинам справи та ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову, яке безпідставно скасовано судом апеляційної інстанції.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 30 серпня 2013 року, та як співвласник багатоквартирного будинку, є членом ОСББ «ЖК Парус».

Електроенергія у квартиру позивача постачається на підставі договору, укладеного ОСББ «ЖК Парус» з АК «Харківобленерго». Власники квартир у житловому будинку АДРЕСА_2 не мають прямих договорів на постачання електроенергії із АК «Харківобленерго», у зв`язку з чим ОСББ «ЖК Парус» сплачує за послуги електропостачання, після чого власники квартир компенсують йому ці витрати.

У березні 2018 року позивач отримав вимогу відповідача про оплату витрат за комунальні послуги у квартирі АДРЕСА_1 за лютий 2018 року, у якій сума оплати за електропостачання зазначена у розмірі 7 644 грн, початкові покази лічильника - 0 кВт, кінцеві за оплачуваний період електропостачання - 4550 кВт.

Листом без дати ОСОБА_1 звернувся до керівника ОСББ «ЖК Парус» щодо роз`яснення розміру оплати за електроенергію, вважаючи, що відповідачем допущено арифметичну помилку, оскільки таке споживання електричної енергії за календарний місяць є технічно неможливим. Вказував, що до з`ясування цього питання він авансом 14 березня 2018 року перерахував 400 грн в рахунок оплати електроенергії за лютий 2018 року, зазначивши, що після встановлення фактичного обсягу спожитої електроенергії можливий остаточний розрахунок.

Згідно платіжного доручення від 14 березня 2018 року платником ОСОБА_1 перераховано на рахунок отримувача ОСББ «ЖК Парус» 400 грн, призначення платежу - авансовий платіж за електроенергію за лютий 2018 року, квартира НОМЕР_1 (а. с. 10, т. 1).

У квітні 2018 року позивач отримав ще одну вимогу відповідача про оплату витрат за комунальні послуги за березень 2018 року, у якій сума оплати за електропостачання зазначена у розмірі 3 632,16 грн; початкові покази лічильника - 4550 кВт, а кінцеві за оплачуваний період - 6 712 кВт, обсяг електроспоживання відповідачем було зазначено в об`ємі 2 182 кВт.

Згідно платіжного доручення від 06 квітня 2018 року платником ОСОБА_1 перераховано на рахунок отримувача ОСББ «ЖК Парус» 400 грн, призначення платежу - авансовий платіж за електроенергію за березень 2018 року, квартира НОМЕР_1 (а. с. 101, т.1).

Судом першої інстанції встановлено, що позивач певний час здійснював споживання електричної енергії у квартирі АДРЕСА_1 без встановлення електричного лічильника.

Як пояснив у судовому засіданні представник відповідача та підтвердив позивач, електричний лічильник було знято представником ОСББ «ЖК Парус» у порядку підготовки до укладення індивідуальних договорів на постачання електричної енергії між власниками квартир в будинку АДРЕСА_2 та АК «Харківобленерго».

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, з вересня 2013 року по лютий 2018 року позивач компенсував витрати ОСББ «ЖК Парус» на оплату електроенергії відповідно до виставлених відповідачем вимог за цей період.

Електричний лічильник у квартиру позивача було встановлено ОСББ «ЖК Парус» у березні 2018 року.

Також сторонами у справі не заперечувалося, що серпні-вересні 2017 року позивачем із відома ОСББ «ЖК «Парус» було встановлено розетку, через яку він заряджав свій електромобіль, придбаний у квітні 2017 року. Розетку було підключено до квартири позивача без порушення схеми електропостачання будинку.

2.                 Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційної інстанції відповідає не в повній мірі.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у статті 16 ЦК України, якими можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частина друга статті 16 ЦК України).

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18).

Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними.

Якщо право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові (пункт 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц, провадження № 14-651цс18).

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що захист прав ОСОБА_1 шляхом визнання незаконною бездіяльність ОСББ «ЖК Парус» по неотриманню листа позивача від 14 березня 2018 року щодо роз`яснення розміру оплати за електроенергію та ненадання відповіді на цей лист у строки, визначені законом, а також шляхом визнання незаконною та скасування вимоги ОСББ «ЖК Парус» до  ОСОБА_1 зі сплати за електроенергію у квартирі АДРЕСА_1 за лютий та березень 2018 року, не передбачений положеннями цивільного законодавства та не забезпечує ефективного відновлення порушеного права позивача.

Щодо вимог ОСОБА_1 про зобов`язання ОСББ «ЖК Парус» провести перерахунок за спожиту ним електроенергію у квартирі АДРЕСА_1 відповідно до фактичного її  поживання, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини першої статті 1, частини першої статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є юридичною особою, яка створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання (частина четверта статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Відповідні положення закону зазначені і у статуті ОСББ «ЖК Парус».

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За змістом статей 15, 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів. У свою чергу, співвласник зобов`язаний виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень, своєчасно і в повному обсязі сплачувати внески і платежі.

Абзацами 4 та 5 частини першої статті 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Частинами першою, п`ятою статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг. Договори з управителем укладаються об`єднанням відповідно до закону.

На момент виникнення спору у справі, яка переглядається, взаємовідносини, які виникали у процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) регулювалися Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31липня 1996 року № 28 (далі - ПКЕЕ).

Населений пункт - це юридична особа - споживач (власник електроустановок населеного пункту або уповноважена власником (співвласниками) експлуатаційна організація, в господарському віданні якої є електроустановки населеного пункту), об`єднує населення на визначеній території та утримує ці електроустановки з метою забезпечення електричною енергією споживачів на визначеній території та утримує ці електроустановки з метою забезпечення електричною енергією споживачів населеного пункту; споживачі населеного пункту - це населення, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж населеного пункту, та яке розраховується за використану електричну енергію з населеним пунктом (абзац 44 пункту 1.2. ПКЕЕ).

ОСББ «ЖК Парус» у розумінні ПКЕЕ є населеним пунктом, а його члени є споживачами населеного пункту.

Відповідно до пункту 12.4. ПКЕЕ закупівля електричної енергії у постачальника за рахунок коштів споживачів населеного пункту, умови використання електричної енергії, розрахунків за неї, умови технічного забезпечення електропостачання електроустановок споживачів населеного пункту утримання та обслуговування технологічних електричних мереж населеного пункту регулюються установчими документами населеного пункту та/або укладеними у встановленому законодавством порядку договорами між споживачами населеного пункту та населеним пунктом щодо обслуговування технологічних електричних мереж населеного пункту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , у який електроенергія постачається відповідачем на підставі договору, укладеного ОСББ «ЖК Парус» з АК «Харківобленерго». Власники квартир у житловому будинку АДРЕСА_2 не мають прямих договорів на постачання електроенергії із АК «Харківобленерго», у зв`язку з чим ОСББ «ЖК Парус» сплачує за послуги електропостачання, після чого власники квартир компенсують йому ці витрати.

Отже, позивач є споживачем електричної енергії, яка закуповується ОСББ «ЖК Парус» у постачальника (суб`єкта господарювання, який отримав ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії).

Позивач не заперечував, що він зобов`язаний сплачувати своєчасно та у повному обсязі належні внески і платежі, зокрема, компенсувати відповідачу понесені витрати за послуги електропостачання, проте, вимагаючи компенсації оплати за електропостачання, відповідач повинен обґрунтувати суму, вимоги щодо оплати якої він надіслав на адресу позивача.

Так, у березні 2018 року позивач отримав вимогу відповідача про оплату витрат за комунальні послуги у квартирі АДРЕСА_1 за лютий 2018 року, у якій сума оплати за електропостачання зазначена у розмірі 7 644 грн, початкові покази лічильника - 0 кВт, а кінцеві за оплачуваний період електропостачання - 4550 кВт.

У квітні 2018 року позивач отримав ще одну вимогу відповідача про оплату витрат за комунальні послуги за березень 2018 року, у якій сума оплати за електропостачання зазначена у розмірі 3 632,16 грн; початкові покази лічильника - 4550 кВт, а кінцеві за оплачуваний період - 6 712 кВт, обсяг електроспоживання відповідачем було зазначено в об`ємі 2 182 кВт.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач певний час здійснював споживання електричної енергії без встановлення електричного лічильника. Із пояснень представника відповідача слідує, що електричний лічильник було знято представником ОСББ «ЖК Парус» у порядку підготовки до укладення індивідуальних договорів на постачання електричної енергії між власниками квартир в будинку АДРЕСА_2 та АК «Харківобленерго» та установлено у квартиру позивача ОСББ «ЖК Парус» у березні 2018 року.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, з вересня 2013 року по лютий 2018 року позивач компенсував витрати ОСББ «ЖК Парус» на оплату електроенергії відповідно до виставлених відповідачем вимог, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними документами.

Відповідно до пункту 3.34. ПКЕЕ, будь-які роботи, пов`язані з порушенням або зміною схеми розрахункового обліку електричної енергії, заміною типу розрахункового засобу обліку електричної енергії, проводяться за погодженням з електропередавальною організацією (постачальником електричної енергії) у присутності представників заінтересованих сторін та оформляються актом. Роботи з розпломбування, випробування, вимірювання, зміни схеми розрахункового обліку, заміни типу розрахункового обліку електричної енергії без оформлення акта в присутності уповноважених осіб споживача та електропередавальної організації (постачальника електричної енергії) не допускаються. Під час проведення вищезазначених робіт розрахунковий облік обсягу електричної енергії здійснюється за тимчасовими схемами, узгодженими з постачальником електричної енергії. У разі неможливості створення тимчасових схем розрахункового обліку розрахунки за електричну енергію, спожиту протягом часу проведення вищезазначених робіт, здійснюються відповідно до порядку, погодженого заінтересованими сторонами. Після закінчення робіт засоби обліку опломбовуються та передаються на збереження згідно з процедурою, визначеною пунктами 3.31.-3.32. цих Правил.

Відповідно до пункту 6.20. ПКЕЕ у разі заміни та/або повірки приладів обліку електричної енергії, трансформаторів струму чи напруги, за умови споживання електричної енергії впродовж строку виконання зазначених робіт, обсяг спожитої електричної енергії визначається за фактичним середньодобовим споживанням попереднього розрахункового періоду.

Отже, для визначення обсягів споживання електроенергії у період відсутності лічильника відповідач повинен був керуватися пунктами 3.34 та 6.20 ПКЕЕ, а сума компенсації за електроенергію мала бути встановлена або за домовленістю між сторонами, або за фактичним середньодобовим споживанням попереднього розрахункового періоду.

Встановивши, що відповідач не звертався до позивача з метою встановлення обсягів споживання електричної енергії у період відсутності у квартирі позивача лічильника та не надав належних та допустимих доказів звернення до позивача із пропозицією щодо узгодження суми компенсації, та не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що показники споживання електричної енергії у квартирі позивача, зазначені у вимогах до сплати за лютий та березень 2018 року, є фактичним середньодобовим споживанням позивача за попередній розрахунковий період, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог ОСОБА_1 про зобов`язання ОСББ «ЖК Парус» провести перерахунок за спожиту ним електроенергію за лютий та березень 2018 року відповідно до фактичного її споживання.

Судом першої інстанції також враховано, що у своїх поясненнях від 24 липня 2018 року відповідач фактично визнав позовні вимоги у частині невірного зазначення показників споживання позивачем електричної енергії за березень 2018 року, визнавши обсяг споживання електричної енергії у цей період у розмірі 419 кВт замість встановленого у вимозі до сплати за березень 2018 року у розмірі 2 182 кВт.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено обґрунтованість здійснених ним нарахувань та достовірність даних у надісланих позивачу вимогах щодо компенсації витрат ОСББ «ЖК Парус» на оплату електричної енергії за лютий та березень 2018 року.

Отже, рішення суду першої інстанції у цій частині відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача провести перерахунок за спожиту електричну енергію за лютий-березень 2018 року відповідно до фактичного її споживання та в частині скасування додаткового рішення Київського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2019 року. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання провести перерахунок за спожиту електричну енергію за лютий-березень 2018 року відповідно до фактичного її споживання залишити в силі.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої, десятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Ураховуючи те, що позов ОСОБА_1 задоволено частково (33 %) з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем за подання позову та касаційної скарги у розмірі 272,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 341,67 грн та витрати, пов`язані з розглядом справи, у розмірі 72,27 грн, а всього у розмірі 10 686,34 грн - пропорційно до задоволених вимог за вирахуванням відповідної частини витрат по сплаті судового збору, понесених відповідачем при поданні апеляційної скарги.

В іншій частині постанова Харківського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року скасувати в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс Парус» про зобов`язання провести перерахунок за спожиту електричну енергію за лютий-березень 2018 року відповідно до фактичного її споживання та в частині скасування додаткового рішення Київського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2019 року.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс Парус» про зобов`язання провести перерахунок за спожиту електричну енергію за лютий-березень 2018 року відповідно до фактичного її споживання залишити в силі.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс Парус» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 10 686 (десять тисяч шістсот вісімдесят шість) грн 34 коп.

В іншій частині постанову Харківського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                    Є. В. Синельников

Судді:                                                                                               О. В. Білоконь

                                                                                                           

                                                                                                            О. М. Осіян

                                                                                                            Н. Ю. Сакара

                                                                                                     В. В. Шипович

https://reyestr.court.gov.ua/Review/97771771