Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Державний герб України

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

18 серпня 2021 року                                                              м. Київ

справа № 759/1314/19

провадження № 22-ц/824/6908/2021

Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого  - Іванової  І.В.

суддів  - Невідомої Т.О., Пікуль А.А.

при секретарі  - Ярмак О.В.

сторони:

позивач  - ОСОБА_1

відповідач - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 20 січня 2021 року у складі судді Ул`яновської О.В., повний текст складений 25.01.2021 року,

в с т а н о в и в:

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПАТ «Київенерго», Комунального підприємства виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго» про припинення зловживання цивільними правами в умовах монопольного становища на ринку послуг, визнання права на обслуговування без дискримінації, визнання договору укладеним, визнання прав споживача, зобов`язання здійснити перерахунок, примусове виконання виконавцями послуг своїх обов`язків в натурі та стягнення пені.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 22 вересня 2020 року матеріали даної справи передано до господарського суду Донецької області для подальшого розгляду.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 22 вересня 2020 року про передачу справи до господарського суду Донецької області в частині позовних вимог ОСОБА_1 до КП виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго» скасовано, та справу в частині позовних вимог до КП виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго» направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. В іншій частині ухвала суду залишена без змін.

Отже, предметом апеляційного перегляду є позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача Комунального підприємства виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго». 

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що він проживає з 1996 р. у квартирі, яка розташована у четвертій секції (під`їзді) десятиповерхового будинку в Святошинському районі м. Києва і належить йому на праві приватної власності.

Ця квартира обладнана згідно із проектом квартирними лічильниками води і теплоти, а тому облік послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води, які виробляються в індивідуальному тепловому пункті (далі - ІТП), який розташований у підвальному приміщенні цієї секції будинку, і перебував на обслуговуванні Відповідача-1, а зараз перебуває на обслуговуванні Відповідача-2, має здійснюватися за їх показаннями. Оскільки внутрішньоквартирні системи централізованого опалення і постачання гарячої води Позивача приєднані до відповідних внутрішньобудинкових систем будинку, то Позивач є споживачем послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води (з використанням внутрішньобудинкових систем) у розумінні законів України «Про захист прав споживачів» і «;Про житлово-комунальні послуги».

Позивач є ветераном військової служби і згідно із п. 6 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» має право на пільги для оплати житлово-комунальних послуг зі знижкою 50%, які компенсуються виконавцям послуг із Державного бюджету України.

Разом з тим, на виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» виконавцем послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води в місті Києві з 1 липня 2014 року до 30 квітня 2018 року був ПАТ «Київенерго», а з травня 2018 року є КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго», які є природними монополіями.

Позивач зазначає, що  вказана квартира обладнана лічильником, а розрахунки за централізоване опалення мають відбуватися за його показаннями та є придатним до використання до грудня 2020 р., проте з 26.04.2018 року ПАТ «Київенерго» взагалі відключив постачання теплової енергії до ІТП будинку без проведення в ньому аварійно-відбудованих робіт.

Щодо вимог до КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» позивач зазначив, що з 01.05.2018 року останній є виконавцем послуг, однак він не поновив йому надання послуги із централізованого постачання гарячої води, що було припинено із 26.04.2018р., не уклав з ним письмово договору про надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води, не надав інформацію про послуги, не з`явився до нього для прийняття на абонентський облік квартирних приладів обліку, не передав йому за фактом послуги в точках їх розподілу і навпаки, вчинив правочин із третіми особами без його згоди саме для ухилення від особистого виконання обов`язків виконавця послуг перед споживачами, зокрема з ним, не виправив проект договору з централізованого опалення і постачання гарячої води, також із розрахунків за листопад-грудень 2018 р. які були виготовлені КП «ГІОЦ» на замовлення КП «ЦКС» які не є теплопостачальними підприємствами і не мають ліцензій на господарську діяльність в цій сфері продовжуються нарахування за опалення місць загального користування, які потребують капітального ремонту, не опалюються і не є утепленими, крім цього продовжується нарахування оплати позивачу з 17.10.2018р. за тарифом в умовах наявності рушникосушильника, який в його квартирі відсутній, пільга зі знижкою 50% застосовується не повністю, хоча споживання ним послуги не перевищує соціального нормативу, та нарахування здійснюється із порушенням чинного законодавства.

Отже, на підставі наведених обставин, ОСОБА_1 просив зобов`язати КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» припинити зловживання цивільними правами по відношенню до нього в умовах монопольного становища відповідача на ринку послуг з централізованого опалення (ЦО) та централізованого постачання гарячої води і відсутності конкуренції; визнати право позивача на оплату послуги з централізованого постачання гарячої води, із врахуванням показань квартирного лічильника гарячої води за тарифом в умовах відсутності у нього рушникосушильника і зобов`язати відповідача зробити йому за змістом цього тарифу перерахунок оплати за цю послугу;  визнати право позивача на неоплату послуг з опалення місць загального користування у зв`язку з їх неутепленням, демонтажем і непрацездатністю системи їх опалення та зобов`язати відповідача зробити йому перерахунок оплати за цю послугу; визнати право позивача на оплату послуги з централізованого опалення із 50% знижкою за показаннями квартирного тепло лічильника в межах фактичного споживання цієї послуги і зобов`язати відповідача зробити йому перерахунок оплати за цю послугу; визнати укладеним договір про надання послуг з централізованого опалення (ЦО) та централізованого постачання гарячої води (з використанням внутрішньо будинкових систем) між позивачем  та КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» на умовах, які передбачені Типовим договором про на умовах, які передбачені Типовим договором про надання послуг з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води і водовідведення, який було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, з подальшими змінами; визнати право позивача, як фізичної особи, на обслуговування без дискримінації під час надання йому відповідачем послуг і зобов`язати припинити дискримінацію шляхом утримання власних офіційних веб-сайтів, аварійно-диспетчерську службу, центри обслуговування, а також особисто надсилати власні платіжні документи цих послуг та укласти із банками договори на прийняття платежів за ці послуги. Крім того позивач просить стягнути із відповідача на свою користь пеню за перевищення строку проведення аварійно-відбудовних робіт з надання послуги централізованого опалення від індивідуального теплового пункту будинку у період з 15 жовтня 2018 року по 17 січня 2019 року включно в розмірі 12405,4 грн. і пеню за ненадання послуги з 11 травня 2018 року по 16 жовтня 2018 року включно в розмірі 2764,2 грн. Також просив призначити відповідачу строк протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили для усунення ним істотних недоліків у наданні послуг від індивідуального теплового пункту.   

Відповідач КП «Київтеплоенерго» заперечуючи проти задоволення позову пояснив, що підприємство з 01.05.2018р. стало виконавцем послуг з централізованого опалення (ЦО) та централізованого постачання гарячої води, і не є правонаступником ПАТ «Київенерго», тому не було виконавцем послуг в період з 2017-2018 рр. та не здійснювало нарахувань позивачу.

Відповідач зазначив, що нарахування позивачу здійснюється із урахуванням 50% пільги, а тому здійснення перерахунку з урахуванням пільги є, на його думку, безпідставним.  Крім того, для визначення тарифу за централізоване постачання гарячої води базою є будинок, а не окрема квартира, при цьому, якщо у проекті будинку передбачено наявність рушникосушильника, то самовільний його демонтаж не є підставою для здійснення коригування нарахувань за послуги з централізованого постачання гарячої води.

КП «Київтеплоенерго» також вказує, що утеплення місць загального користування є обов`язком співвласників, позивачем не надано доказів того, що вони не утеплені, а тому підстав для перерахунку немає.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 20 січня 2021 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що  суд першої інстанції підготував недбало справу до розгляду, що призвело до порушення його права на її справедливий розгляд. Суд першої інстанції не впорався з обов`язком обґрунтування рішення, що не відповідає принципу належного здійснення правосуддя. Також суд проігнорував письмове клопотання, яке викладено у позовній заяві, про залучення до участі у справі державних органів для подання висновків на виконання повноважень.

Позивач також зазначає, що відповідач не є постачальником послуг і він не постачав йому жодних послуг, адже обладнання його квартири приєднано до внутрішньобудинкових мереж виконавців послуг, ані зовнішніх мереж постачальників послуг; у порушення ст.ст. 89, 263, 265 ЦПК України суд першої інстанції не дослідів і не надав оцінки договору № 602-18 про відступлення прав вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року разом із Додатками №№ 1-2, на підставі якого ПАТ «Київенерго» відступив відповідачу права вимоги до нього за послугу централізованого опалення на суму 4 880,69 гривень, а за послугу централізованого постачання гарячої води на суму 181,66 гривень, за змістом п. 3.4.3 якого відповідач має право на коригування розміру основного боргу споживача, право вимоги до якого відступлене за цим договором. Також судом першої інстанції не було досліджено та оцінено рахунки на оплату відповідача; у порушення ст.ст. 89, 263, 265 ЦПК України суд не дослідів і не надав оцінки положенням актів-претензій про те, що прилади опалення місць загального користування є розмороженими і демонтованими, та вони не є утепленими; суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідач не дискримінує його, як фізичну особу, у порівнянні з юридичними особами, адже відповідач не спростував фактичних даних про його дискримінацію, оскільки з юридичними особами, які перебувають в аналогічному становищі із фізичними особами, відповідач особисто укладає договори та обслуговує їх у власних центрах обслуговування без залучення третіх осіб; наведений у відзиві відповідачем розрахунок пільгового користування послугою централізованого опалення є невірним, оскілки його не було обґрунтовано відповідачем нормами чинного законодавства України.

Окрім зазначеного, позивач також посилається на те, що районний суд необґрунтовано відхилив його клопотання про залучення Київського обласного територіального відділення АМКУ для подання висновків у справі з метою встановлення обставин, які мають значення для правильного її вирішення, а також не застосував законодавство у сфері захисту економічної конкуренції і висновки Верховного Суду у цій сфері; не вирішив питання процесуального правонаступництва, а також не врахував висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах і не застосував спеціальні норми законодавства у сфері захисту прав споживачів.

Також апеляційна скарга ОСОБА_1 містить його заперечення щодо ухвал суду першої інстанції від 06 листопада 2019 року, 22 вересня 2020 року, 20 січня 2021 року про відмову у задоволенні заяви про відвід судді та протокольної ухвали від  20 січня 2021 року про відмову у задоволенні клопотання про заміну у справі ПАТ «Київенерго» його процесуальним правонаступником КП «Київтеплоенерго».

У відзиві на апеляційну скаргу КП «Київтеплоенерго», посилаючись на те, що підприємством жодним чином не було порушено права позивача, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. 

В суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 заявив клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи індивідуального теплового пункту (ІТП) і системи опалення місць загального користування під`їзду №4 будинку, де розташована його квартира. Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення даного клопотання відсутні, оскільки відповідачем в суді першої інстанції не заперечувався факт непрацездатності ІТП та системи  опалення місць загального користування, клопотання з цього приводу відповідач не заявляв, при цьому орієнтовні питання на вирішення експертизи, зазначені позивачем стосовно визначення необхідних ремонтних робіт, причин непрацездатного стану, не є предметом розгляду даної справи, інші питання не потребують наявності спеціальних знань,  а доводи позивача про те, що в іншій справі було відмовлено в задоволенні позовних вимог з посиланням, що він не заявив клопотання про призначення експертизи не можуть бути підставою для задоволення клопотання у даній справі.   

Позивач апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав, викладених у ній.

Представник відповідача заперечував проти скарги, просив відмовити у її задоволенні з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 20.04.2007р. виданого Святошинською РДА у м. Києві ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 64).

Позивач є споживачем послуг з надання централізованого опалення і постачання гарячої води, які надаються в зазначену квартиру, в якій позивач проживає з 1996 року.

Згідно листа Святошинської РДА у м. Києві від 22.12.2017р. №107-107-ОП/КО-1714/2-9188 щодо надання послуг з опалення та гарячого водопостачання в житловому будинку АДРЕСА_2 , було повідомлено про те, що вказаний житловий будинок забезпечується: під`їзди №№1-3, 6 теплопостачанням за залежною схемою від районної котельні «Микільська Борщагівка» гарячим водопостачанням від центрального теплового пункту на АДРЕСА_3 , під`їзди №№4, 5 теплопостачанням за незалежною схемою та гарячим водопостачанням від вбудованого індивідуального теплового пункту, розташованого у підвальному приміщенні під`їзду №4, житловий будинок обладнано 4 лічильниками теплової енергії на централізоване опалення, зовнішньо будинкові мережі теплопостачання та гарячого водопостачання до будинку, центральний тепловий пункт, інженерне обладнання вбудованого теплового пункту та вузли обліку теплової енергії знаходяться у володінні та користуванні ПАТ «Київенерго» (т.1 а.с. 102-104).

У листопаді 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПАТ «Київенерго» про зобов`язання ПАТ «Київенерго» припинити зловживання цивільними правами в умовах його монопольного (домінуючого) становища на ринку послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води по відношенню до позивача; визнати укладеним договір про надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води (з використанням внутрішньо будинкових систем) між ПАТ «Київенерго» та ОСОБА_1 ; призначити ПАТ «Київенерго» строк протягом одного місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили для усунення істотних недоліків в надані послуг з центрального опалення і постачання гарячої для квартири позивача; визнати права позивача на оплату централізованого опалення його квартири за показаннями квартирного теплолічильника, на несплату за централізоване опалення місць загального користування, у зв`язку з їх неутепленням і нездійснення їх опалення, на зменшення розміру плати за постачання гарячої води, у зв`язку з зниженням її якості та зобов`язати відповідача провести перерахунки розміру плати за ці послуги з жовтня 2014 року із врахуванням показань квартирних засобів обліку.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року, яке набрало законної сили, зобов`язано ПАТ «Київенерго» припинити зловживання цивільними правами в умовах його монопольного становища на ринку послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води по відношенню до ОСОБА_1 .

Визнано з дня набрання законної сили даного судового рішення, укладеним Договір про надання послуг з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води і водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) між ПАТ «Київенерго» та ОСОБА_1 на умовах, які передбачені Типовим договором про надання послуг з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води і водовідведення, який було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, з подальшими змінами.

Призначено ПАТ «Київенерго» строк протягом одного місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили для усунення істотних недоліків в надані послуг з центрального опалення і постачання гарячої для квартири ОСОБА_1 .

Визнано право позивача на оплату централізованого опалення його квартири за показаннями квартирного теплолічильника, та зобов`язано відповідача провести перерахунки розміру плати за ці послуги з жовтня 2014 року із врахуванням показань квартирних засобів обліку та актів претензій від 25.11.2016, 03.04.2017, 15.08.2017  та 06.10.2017. В іншій частині позову відмовлено.

З 01.05.2018 року виконавцем послуг з ЦО та ЦПГВ за адресою позивача став КП «Київтеплоенерго», відповідач у даній справі.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що після набуття 01.05.2018 року обов`язків виконавця послуг з централізованого опалення, відповідач до проведення аварійно-відбудовних робіт в ІТП будинку не приступив, а здійснення ним 17-18 грудня 2018 року заходи із промивки теплообміннику не призвели до поновлення працездатності ІТП, тому він був відключений від внутрішньо будинкових мереж і надання послуг позивачу здійснюється без участі ІТП.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.07.2018 року у відповідь на звернення позивача КП «Київтеплоенерго» повідомив, що в газеті Київської міської ради «Хрещатик» від 28.03.2018 №34 (5085) розміщено оголошення про те, що з 01.05.2018 року КП «Київтеплоенерго» стає виконавцем послуг з ЦО та ЦПГВ та розміщено договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, який є договором приєднання та вважається акцептованим усіма споживачами, які в установленому законом порядку не надали заперечення щодо його умов. З метою забезпечення споживачів консультаціями, а також проведення допоміжних функцій між  КП «Київтеплоенерго» та ЦКС укладено відповідний договір та відкрито поточні рахунки із спеціальним режимом використання в АТ «Ощадбанк» для проведення розрахунків із споживачами.

Щодо працездатності теплових пунктів, відповідач повідомив, що обладнання ІТП та теплові мережі, що прокладені до будинку, утримуються на балансі КП «Київтеплоенерго». Балансоутримувачем будинку проведено реконструкцію ІТП та для поліпшення роботи теплообмінного апарата гарячого водопостачання в ІТП після проведення тендерних процедур планується проведення його хімічної промивки (т.1 а.с.112, 120-121)

Порядок надання комунальних послуг, їх обліку та оплати, права та відповідальність споживачів і виконавців цих послуг визначено Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.

Пунктом 12 цих Правил передбачено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку.

У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку.

Порядок визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування у багатоквартирних житлових будинках для встановлення розміру плати за неї споживачами встановлено Методикою, затвердженою наказом Мінбуду України від 31.10.20С № 359, зареєстрованим у Мін`юсті 27.11.2006 за № 1237/13111.

Для житлових будинків, зведених за індивідуальними проектами, для визначення витрат теплової енергії слід використовувати проектні дані річного споживання теплової енергії слід використовувати дані теплової потужності систем опалення МЗК, або розрахунковий метод за чинними будівельними нормами.

Якщо проектом будинку передбачено встановлення опалювальних приладів у місцях загального користування система опалення місць загального користування є демонтованою, балансоутримувачу (власнику) будинку необхідно відновити її, привести у відповідність до проекту житлового будинку та здійснювати визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування згідно з Методикою.

У будинках, де проектом не передбачено встановлення опалювальних приладів на сходових клітинах та у житлових будинках, зведених за нестандартними проектами підтримання температури вище 0° С у місцях загального користування відбувається за рахунок теплопередачі крізь огороджу вальні конструкції житлових приміщень. У таких випадках плата за опалення місць загального користування окремо не встановлюється.

Щодо здійснення перерахунків за надані послуги з централізованого опалення місць загального користування у разі невідповідності фактичної температури у місцях загального користування нормативній теплопостачальні підприємства можуть здійснювати перерахунки оплати цих послуг з урахуванням фактичного споживання теплової енергії та проектного теплового навантаження будинку (т.1 а.с.123).

Як встановлено судом, позивач від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався).

Крім того встановлено, що позивач має статус Ветерана військової служби, внаслідок чого відповідно до постанови КМУ від 06.08.2014 №409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» для громадян, які відповідно до законодавства мають пільги на оплату житлово-комунальних послуг, соціальна норма житла для централізованого та індивідуального опалення (теплопостачання) незалежно від джерела та виду енергії становить 21 кв.м загальної площі на одну особу та додатково 10,5 кв.м на домогосподарство. У разі використання теплової енергії для ЦО споживачами, житлові будинки яких обладнані будинковими або квартирними приладами обліку, встановлено соціальний норматив 0,0431 Гкал на 1 кв.м опалювальної площі місяць в опалювальний період, з урахуванням коригуючого коефіцієнту для розрахунку розміру витрат теплової енергії на потреби опалення для будівлі на 5 і більше поверхів 0,41.

У квартирі позивача встановлено вузол розподільного обліку теплової енергії, на підставі чого споживач сплачує послугу за спожиті Гкал пропорційно опалювальній площі в межах соціальної норми, а нарахування здійснюється за фактичну спожиту теплову енергію.

З листа Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 11.12.2017 року вбачається, що система опалення на сходових клітках житлового будинку позивача потребує капітального ремонту, які не передбачено тарифом на утримання житлових будинків та прибудинкових територій (т.1 а.с.103).

Зміст відповідей та актів за наслідками перевірки надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води свідчать про те, що позивачу надаються послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води відповідачем, при цьому місця загального користування не опалюються, проте в рахунки позивача включена плата за опалення місць загального користування (т.1 а.с.97).

Нормами ч. 1 ст. 906 ЦПК України і ч. 6 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» обов`язок доказування у цих правовідносинах і спростування презумпції вини покладено на виконавців послуг, зокрема, відповідача,  яким не спростовано факт того, що в квартирі позивача відсутній рушникосушитель,  крім цього це підтверджується матеріалами справи, оскільки попередні рахунки ПАТ «Київенерго» надавались позивачу за умови відсутності рушникосушителя.

Зазначені обставини підтверджено матеріалами справи.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання укладеним договору, суд першої інстанції виходив з того, що виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків, тому вимога визнати укладеним договір про надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води задоволенню не підлягає. Щодо решти позовних вимог суд послався, що підприємство відповідача жодним чином не порушувало права позивача.

Колегія суддів не може в повній мірі погодитись з таким висновком, з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» статтю 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» доповнено частиною четвертою такого змісту: «Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація)».

Встановлено, що КП «Київтеплоенерго» здійснює діяльність з надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії».

Надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води має проводитись на підставі письмового договору приєднання на дання вказаних вище послуг (з використанням внутрішньобудинкових систем), відповдіно до умов Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарчої води і водовідведення, який було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Зокрема, ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», Постанови КМУ № 630.

Згідно ч. 1 ст. 648 ЦК України, зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Як було встановлено Антимонопольним комітетом України у березні 2015 р., положення проекту договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води населенню, запропонованого споживачам на офіційному Інтернет сайті ПАТ «Київенерго» (http.//kyivenergo.ua/) не відповідають положенням Типового договору (т.1 а.с.81-83).

Також, з публікації в газеті "Хрещатик" №34 (5085) від 28.03.2018 року договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, який є договором приєднання та вважається акцептованим усіма споживачами, вбачається, що останній також не відповідає положенням Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, який було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Так, вказані договори, зокрема, не містять повний перелік прав споживача (підпункти 12, 14 пункту 16 Типового договору); не визначено повного переліку обов`язків виконавця послуг, передбачених підпунктами 12, 17 пункту 19 Типового договору, окрім цього, встановлюються не передбачені договором зобов`язання споживача, права виконавця тощо.

Відповідно до вимог частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, виконавець, в свою чергу, зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг із визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Типовий договір про надання послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

При укладенні договорів на надання житлово-комунальних послуг сторони не можуть відступати від змісту типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, але мають право конкретизувати його. Зміст договору про надання житлово-комунальних послуг не може суттєво відрізнятись від змісту Типового договору.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є: 1) найменування сторін; 2) предмет договору; 3) вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; 4) порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; 5) порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; 6) права та обов`язки сторін; 7) порядок контролю та звіту сторін; 8) порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; 9) визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; 10) порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); 11) умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку; 12) порядок здійснення ремонту; 13) відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору; 14) порядок вирішення спорів; 15) перелік форс-мажорних обставин; 16) строк дії договору; 17) умови зміни, пролонгації, припинення дії договору; 18) дата і місце укладення договору.

Крім істотних договір може містити інші умови за згодою сторін. Договір не може містити умов, що вводять додаткові види оплати послуг, не передбачені типовими договорами на надання житлово-комунальних послуг, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами виник спір щодо проекту договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води населенню, запропонованого споживачам та розміщеного в газеті Київської міської ради «Хрещатик» від 28.03.2018 №34, позивач відхилив всі рахунки відповідача, таким чином не прийняв пропозицію укласти договір у запропонованій редакції (т.1 а.с.119-122).

Верховний Суд України у своїй постанові від 10 жовтня 2012 року в цивільній справі № 6-110цс12, зазначив що укладення договору на надання житлово- комунальних послуг є обов`язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Водночас, в разі невизнання споживачем права виконавця послуг на укладення цього договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії.

Також відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 357/3724/17, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов`язків, можна дійти висновку про те, що в разі відмови виконавця на укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, який відповідає вимогам Типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії.

За таких обставин, колегія суддів перевіривши доводи позивача про не відповідність запропонованого відповідачем Договору, положенням Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, який було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, вважає, що позивач довів свої вимоги в цій частині, тому рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення цих вимог.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо визнання прав споживача, та зобов`язання здійснити перерахунок, суд виходив з відсутності підстав для коригування плати за послугу постачання теплової енергії.

Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком.

Так, відповідно до постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 17 жовтня 2014 року за № 146, від 31 березня 2015 року за № 1171 тощо, в них встановлюється два тарифи на послугу з централізованого постачання гарячої води, а саме за умови підключення рушникосушильників до систем гарячого водопостачання, а також за відсутності рушникосушильників.

Разом з тим, у п. 98 Порядку, затвердженого постановою № 869, йдеться про формування двоставкового тарифу на послугу з централізованого постачання гарячої води, при цьому Відповідачем не доведено і судом першої інстанції не встановлено, що саме цей двоставковий тариф застосовується до Позивача.

Поряд з цим, у позові йдеться про застосування конкретного тарифу на послугу із врахуванням обставин, що в його квартирі немає рушникосушильника, тому колегія суддів вважає, ці вимоги позивача підлягають до задоволенню.

Також, колегія суддів вважає, що суд необґрунтовано відмовив у задоволенні вимоги про визнання права щодо нарахування плати за отримання послуг з централізованого опалення без врахування опалення місць загального користування.

Так, відповідно до п. 6 Правил № 630 послуги з централізованого опалення повинні відповідати нормативній температурі повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу) за умови їх утеплення споживачами та вжиття власником (балансоутримувачем) будинку та/або виконавцем заходів до утеплення МЗК будинку.

За змістом п. 12_Правил № 630 споживач оплачує за опалення МЗК будинку лише за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення МЗК будинку, а у разі нездійснення цих заходів споживач не сплачує за їх опалення.

В рішенні від 27 лютого 2020 року у справі «Strezovski and Others v. North Macedonia», в якій розглядалися скарги споживачів про порушення їх прав на мирне володіння майном унаслідок примушення їх до оплати за опалення МЗК в умовах влаштування в їх квартирах індивідуального опалення і відключення від централізованих мереж, ЄСПЛ визнав це втручання непропорційним навіть незважаючи нате, що опалення МЗК було працездатним.

Таким чином, оскільки система опалення МЗК будинку позивача є непрацездатною, МЗК не є утепленими, що підтверджується вищенаведеними доказами, які відповідач не спростував, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення цих вимог.

Доводи відповідача про те, що оспорювання правильності нарахування розміру плати за певні види житлово-комунальних послуг чинним законодавством, як спосіб захисту не передбачений, не заслуговують на увагу.

Так, згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язане з позбавленням суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів враховує такий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 529/613/17-ц (провадження № 61-1716сво17) «відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Тлумачення як положень частини першої статті 714, так і інших норм глави 54 ЦК дозволяє стверджувати, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії споживачу, є видом договору купівлі-продажу. Такий же висновок можливо зробити й при тлумаченні норм, закріплених в Законі України «Про теплопостачання».  Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції  України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб відповідно до викладеної у позові вимоги, який не суперечить закону. У зв`язку з тим, що обраний позивачем спосіб захисту є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. А тому у випадку порушення юридичною особою законодавства при нарахуванні плати за постачання централізованого опалення споживач має право оскаржити в судовому порядку такі його дії та вимагати здійснення відповідного перерахунку».

Крім того, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 про помилковість висновків суду що вимога позивача про примусове виконання виконавцями послуг своїх обов`язків в натурі є похідною від попередніх вимог та відсутність підстав для стягнення пені оскільки відсутні грошові зобов`язання.

Колегія суддів вважає що ці вимоги не підлягають задоволенню з інших підстав.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

Так, позивачем не заперечується, що він отримує послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, хоча здійснюються без участі ІТП, тобто відповідач в інший спосіб нівелював негативні наслідки порушення його прав, оскільки відповідні послуги відповідачем надаються, тому колегія суддів вважає, що вимога позивача про примусове виконання виконавцями послуг своїх обов`язків в натурі зокрема про надання відповідачу строку щодо усунення ним істотних недоліків у наданні послуг від індивідуального теплового пункту та  стягнення пені за перевищення строку проведення аварійно-відбудовних робіт з надання послуги централізованого опалення від індивідуального теплового пункту будинку,   задоволенню не підлягають.

В частині відмови решти позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо їх необґрунтованості.

Зокрема вимоги позивача до ПАТ «Київенерго» (нині АТ «К.Енерго»), який був виконавцем послуг до 01.05.2018 року,  передано для розгляду до господарського суду Донецької області.

Щодо вимог про припинення зловживання цивільними правами по відношенню до нього в умовах монопольного становища відповідача на ринку послуг з централізованого опалення (ЦО) та централізованого постачання гарячої води і відсутності конкуренції та визнання права позивача на обслуговування без дискриміналізації, під час надання позивачу КП «Київтеплоенерго» послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води, а для цього утримувати власні: офіційний веб-сайт в мережі Інтернет, аварійно-диспетчерську службу із телефонним зв`язком (контакт-центр), абонентські відділи (центри обслуговування), а також особисто надсилати власні платіжні документи за надання цих послуг та укласти із банками договори на прийняття платежів за ці послуги, суд першої інстанції виходив з того, що порушення прав позивача відповідачем в ході судового розгляду не встановлено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Обґрунтовуючи зазначені позовні вимоги, позивач посилався на те, що поведінка відповідача по відношенню до позивача є дискримінаційною, оскільки з юридичними особами відповідач безпосередньо укладає договори та обслуговує їх у власних центрах обслуговування без залучення третіх осіб, тоді як для обслуговування фізичних осіб - споживачів відповідач уклав договір № 56 від 10 травня 2016 року з Комунальним концерном «Центр комунального сервісу».

При вирішенні цих позовних вимог судом першої інстанції було встановлено, що розпорядженням виконавчого орану КМР (КМДА) від 08.12.2016р. №1244 «Про єдину міську службу для комплексного обслуговування споживачів житлово-комунальних послуг за принципом «єдиного вікна» на базі комунального концерну «Цент комунального сервісу організовано єдину міську службу для комплексного обслуговування споживачів житлово-комунальних послуг за принципом «єдиного вікна» на базі комунального концерну «Центр комунального сервісу».

10.05.2018 р. між КП «Київенерго» (замовник) та Комунальний концерн «Центр комунального сервісу» (виконавець) укладено договір №56 про надання послуг згідно умов якого виконавець зобов`язується надавати замовникові послуги, зазначені в п. 1.2 Договору, а замовник приймати і оплачувати отриманні ним послуги, найменування послуг ДК 021:2015: 72310000-1 послуги з обробки даних (Комплексне обслуговування споживачів Замовника щодо послуг з ЦО, постачання теплової енергії, постачання гарячої води). Концерн забезпечує виконання роботи з формування, друку та доставки рахунків-повідомлень та/або довідково-інформаційного видання «Комунальний бюлетень міста Києва» по кожному особовому рахунку споживачів. У довідко-інформаційному виданні «Комунальний бюлетень міста Києва» можуть бути розміщені оголошення-інформація, що стосується послуг які надаються замовником. Укладення договорів чи встановлення рахунків на оплату наданих послуг здійснюється від імені КП «Київтеплоенерго» (т.1 а.с. 114-118).

З сайту КП «Київтеплоенерго», так із сайту КК «Центр комунального сервісу» вбачається, що останні містять інформацію щодо диспетчерської служби з питань ЖКГ та переліку центрів обслуговування клієнтів. Крім того, інформування споживачів щодо послуг ЦО та ЦПГВ, телефонів контакт-центру, реквізитів підприємств тощо здійснюється шляхом надсилання разом з платіжним документом на сплату житлово-комунальних послуг листівки «Комунальний бюлетень».

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», дискримінація - це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення цих позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів, що КП «Київтеплоенерго» здійснює дискримінацію позивача, як фізичної особи - споживача послуг з постачання гарячої води та централізованого опалення, за будь-якими вищевказаними ознаками, здійснюючи обслуговування споживачів через Комунальний концерн «Центр комунального сервісу».

Інші доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції не спростовують та не впливають на правильність його ухвалення в решті позовних вимог.

Щодо клопотання позивача ОСОБА_1 , яке міститься в апеляційній скарзі про постановлення окремої ухвали у відношенні судді Святошинського районного суду м.Києва Ул`яновської О.В. за недотримання нею передбачених ЦПК норм, зокрема і строків розгляду даної справи.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2018 в справі № 761/32388/13-ц (провадження № 61-3251св18) зазначено, що «посилання в касаційній скарзі на непостановлення окремої ухвали не свідчить про несправедливу процедуру. При вирішенні питання про постановлення окремої ухвали суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов`язком».

Аналіз матеріалів справи свідчить, що клопотання про постановлення окремої ухвали суду касаційної інстанції є необґрунтованим. Апеляційний суд під час розгляду справи не встановив підстав, передбачених статтею 262 ЦПК України, для вчинення відповідної процесуальної дії.

Зокрема, щодо порушення строків розгляду даної справи, з матеріалів справи вбачається, що розгляд справи відкладався з поважних причин,  провадження у справі також зупинялось у зв`язку з поданням ОСОБА_1 апеляційних скарг на ухвали суду та заяв про відвід судді.

Також слід врахувати, що суддя, який має надмірне навантаження, не може працювати поза межами людських можливостей без достатнього часу для відновлення своїх фізичних сил та інтелектуального потенціалу. При надмірному навантаженні на кожного суддю, яке має місце у Святошинському районному суді м. Києва, відведення для розгляду справи незначного часу лише заради дотримання формальних строків суперечить таким основним засадам (принципам) цивільного судочинства, як верховенство права, змагальність сторін, диспозитивність, пропорційність та розумність строків розгляду справи судом. 

Європейський Суд з прав людини вже звертав увагу на те, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірною гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, п.  29, від 26 липня 2007  року).

Тому в задоволенні клопотання про постановлення окремої ухвали належить відмовити.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним, визнання прав споживача, зобов`язання здійснити перерахунок, з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення цих позовних вимог.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про примусове виконання виконавцями послуг своїх обов`язків в натурі та стягнення пені змінити, з викладенням мотивувальної частини в редакції цієї постанови.  В решті рішення суду підлягає залишенню без змін з вищенаведених підстав.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381 ЦПК України, Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 20 січня 2021 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним, визнання прав споживача, зобов`язання здійснити перерахунок, і ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Визнати укладеним Договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (з використанням внутрішньо будинкових систем) між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго» та ОСОБА_1 на умовах, які відповідають типовому договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (зі змінами).

Визнати право позивача ОСОБА_1 на нарахування плати за отримання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за умови відсутності рушникосушителя та без врахування опалення місць загального користування.

Зобов`язати відповідача Комунальне підприємство виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго» протягом двох місяців зробити позивачу відповідний перерахунок плати за постачання теплової енергії по квартирі АДРЕСА_1 , починаючи з 01 травня 2018 року.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 20 січня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про примусове виконання виконавцями послуг своїх обов`язків в натурі та стягнення пені змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. 

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст складений 20 серпня 2021 року

Головуючий:                                                                             

Судді:

https://reyestr.court.gov.ua/Review/99119608