'ГРО-ЗА' - ГРОмадський правоЗАхисник

Please login or register.

Увійти
Розширений пошук  

Новини:

Для того, щоб надіслати запитання, реєстрація у форумі не потрібна.

Автор Тема: ВС: щодо припинення правовідносин по договору послуг з ЦО та ГВ  (Прочитано 763 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Перо

  • Супермодератор
  • *****
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 8691
    • Перегляд профілю

Цитувати
Державний герб України

Постанова

Іменем  України

03 листопада 2021 року

справа № 697/2217/19

провадження № 61-3627св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Канівське комунальне підприємство теплових мереж,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 12 листопада 2019 року  в складі судді Льон О. М. та постанову Черкаського апеляційного суду від 21 січня 2020 року в складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Гончар Н. І., Сіренко Ю. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до Канівського комунального підприємства теплових мереж, у якому просив визнати припиненими правовідносини за договором № 2136 про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання від 08 червня 2007 року та зобов`язати відповідача припинити дії з надання послуг з централізованого теплопостачання.

В обґрунтування позову зазначав, що між сторонами 08 червня 2007 року укладено договір № 2136 про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання терміном на 5 років. Договір вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією зі сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність його перегляду. 03 червня 2019 року він направив на адресу відповідача заяву щодо припинення дії договору у зв`язку з необхідністю його перегляду та пропозицію укладення нового договору про надання комунальних послуг на виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відмова відповідача від визнання факту припинення вказаного договору та від перегляду його умов, а також надання послуг з постачання теплової енергії за відсутності договору про надання відповідної комунальної послуги є порушенням його прав.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 12 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 21 січня 2020 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що на момент припинення дії спірного договору Кабінетом Міністрів України не було затверджено новий типовий договір на теплопостачання, як це передбачено статтею 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», тому Канівське комунальне підприємство теплових мереж було позбавлене можливості укласти із заявником новий договір про надання комунальних послуг. Вказана обставина не може бути підставою для припинення дії попереднього договору.

Позивач не надав докази на підтвердження існування обставин, передбачених пунктом 29 спірного договору, які є підставою для його дострокового припинення.

Оскільки повідомлення позивача про відсутність наміру продовжити дію спірного договору надіслано не у визначеному пунктом 28 договору порядку, воно не є підставною для припинення договірних відносин.

Порядок відключення від мереж централізованого опалення регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідно до яких передбачено відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води цілих багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів, а не окремих квартир. Окрім того, Порядком відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води передбачено, що власники квартир на нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до центрального опалення, мають право відокремити (відключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення від центрального опалення у разі, якщо на день набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від центрального опалення.

Позивач не надав докази того, що половина квартир у багатоквартирному будинку відключена від мереж централізованого опалення та існує рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на відключення від вказаних мереж його квартири, відтак відсутні підстави для задоволення вимог про зобов`язання відповідача припинити дії з надання послуг з централізованого теплопостачання.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся  до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 12 листопада 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 21 січня 2020 року і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилався на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, зазначав про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Вказував, що апеляційний суд при розгляді вимог про припинення правовідносин за договором неправильно застосував статтю 907 ЦК України, яка регламентує розірвання договору про надання послуг, а також не застосував статтю 905 ЦК України, відповідно до якої строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Спірним договором не визначено новий строк, на який продовжується його дія після спливу п'ятирічного строку, на який його було укладено.

Житлово-комунальні послуги можуть надаватися виключно за умови наявності діючого договору про надання житлово-комунальних послуг. Отже в ситуації, коли такий договір відсутній, у надавача послуг відсутні будь-які правові підстави для оплатного надання послуг.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Канівського міськрайонного суду Черкаської області.

06 квітня 2020 року справа № 697/2217/19 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що 08 червня 2007 між Канівським комунальним підприємством теплових мереж та ОСОБА_1 , який є власником квартири АДРЕСА_1 , укладено Договір № 2136 про надання послуг з централізованого опалення та гарячої води.

Згідно з пунктом 28 цього договору він укладається на п`ять років і набирає чинності з дня укладення. Договір вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.

Відповідно до пункту 29 договору він може бути розірваний достроково у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови спожива від користування послугами надавача послуг; за умови забезпечення альтернативного джерела теплопостачання житлових приміщень, отриманого на підставі діючих нормативних документів; переходу права власності (користування) на квартиру до іншої особи; невиконання умов договору сторонами договору.

02 травня 2019 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою-повідомленням про розірвання договору № 2136 від 08 червня 2007 року про надання послуг з централізованого опалення та гарячої води на підставі Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який набрав набув чинності з 01 травня 2019 року.

У заяві від 03 червня 2019 року позивач пропонував відповідачу припинити дію спірного договору від 08 червня 2019 року у зв`язку з необхідністю його перегляду відповідно до пункту 28 договору, а також невиконанням вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в частині укладення нового договору про надання комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію згаданого Закону, а також просив направити йому для ознайомлення проект нового договору про надання послуг.

Листом директора Канівського комунального підприємства теплових мереж № 327 від 06 червня 2019 року позивача повідомлено, що реалізація вимог Закону України «Про комунальні послуги» в частині укладення нових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії стане можлива лише після затвердження урядом типового договору про надання послуг з постачання теплової енергії. До цього часу раніше укладені договори зберігають свою чинність, тому підстави для припинення чи перегляду договору № 2136 від 08червня 2007 відсутні.

21 червня 2019 позивач звернувся до відповідача з вимогою про припинення надання йому послуг з теплопостачання до укладення між сторонами нового договору згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статті 627 ЦК України).

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 907 ЦК України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

01 травня 2019 набрав чинності Закон України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09 листопада 2017 року, на який у своїх заявах про розірвання договору посилається позивач.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення вказаного закону договори про надання комунальних послуг, укладені до введення його в дію, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Відповідно до частини статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами

Підпунктами 1, 2 частини першої статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належать: затвердження правил надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком; затвердження типових договорів про надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про послуг з постачання теплової енергії, які набули чинності з 04 вересня 2019 року.

Відповідно до частин першої, другої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону: 1) кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); 2) від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); 3) об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем.

Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною першою цієї статті, за кожним видом комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії).

Оскільки на момент звернення ОСОБА_1 до відповідача з вимогою про припинення дії спірного договору Кабінетом Міністрів України відповідно до статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не було затверджено новий типовий договір на теплопостачання, набрання чинності вказаним законом саме по собі не може слугувати підставою для припинення правовідносин за попереднім договором про надання послуг з централізованого опалення.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Встановивши, що позивач не надав суд належні та допустимі докази на підтвердження існування обставин, передбачених пунктом 29 спірного договору, які дають підстави для його дострокового припинення, окрім того, він не звернувся у визначеному пунктом 28 договору порядку до відповідача із пропозицією про розірвання договору чи перегляд його умов, тому суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання припиненими правовідносин за договором № 2136 про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Припинення дій з надання послуг з централізованого теплопостачання можливе за умови проведення відключення квартири від мереж теплопостачання.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила), централізоване опалення це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Згідно пункту 24 Правил споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (пункт 25 Правил).

Порядком відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 167 від 26 липня 2019 року встановлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення органу місцевого самоврядування з урахуванням рішення Комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води (пункт 1 розділу ІІ).

Пунктом 1 розділу ІІІ вказаного Порядку передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до системи (мережі) централізованого опалення та системи (мережі) постачання гарячої води, мають право відокремити (відключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення від централізованого опалення та постачання гарячої води у разі, якщо на день набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від системи (мережі) централізованого опалення та системи (мережі) постачання гарячої води, та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.

Оскільки ОСОБА_1 не надав суду докази того, що половина квартир та нежитлових приміщень будинку відключена від мережі централізованого опалення та існує рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на відключення від зазначених мереж належної йому квартири, правильними є висновки судів про відмову в задоволенні вимог про зобов`язання відповідача припинити дії з надання послуг із централізованого теплопостачання.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті                 і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу                       ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 12 листопада 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 21 січня 2020 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд                         у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 12 листопада 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 21 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:                                                                                                 М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
https://reyestr.court.gov.ua/Review/100846814
Записаний
 


Мониторинг доступности сайта Host-tracker.com
email