Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Державний герб України

Постанова                                           

Іменем України

03 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 761/26272/15-ц

провадження № 61-18784св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів:                Кузнєцова В. О.,                                       Погрібного С. О.,

                             Ступак О. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,         

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Семпал-Сервіс»,

треті особи: Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», Публічне акціонерне товариство «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Київські теплові мережі» Публічного акціонерного товариства «Київенерго»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 07 грудня 2016 року в складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Антоненко Н. О., Стрижеуса А. М.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року ОСОБА_3звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Семпал-Сервіс»    (далі - ТОВ «Семпал-Сервіс»),    треті

особи: Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (далі - КП «ЦОС Шевченківського району»), Публічне акціонерне товариство «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Київські теплові мережі» Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (далі - ПАТ «Київенерго» в особі СВП «Київські теплові мережі» ПАТ «Київенерго»), про зобов'язання виконання умов договору, стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 30 квітня 2014 року між нею та ТОВ «Семпал-Сервіс» укладений договір про виконання робіт № 15/42/14, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався надати та погодити з КП «ЦОС Шевченківського району» технічні умови на проектування чотирьох вузлів обліку теплової енергії; розробити, виготовити та погодити з КП «ЦОС Шевченківського району» проектно-кошторисну документацію для чотирьох вузлів обліку теплової енергії; зробити монтаж чотирьох вузлів обліку теплової енергії в нежитловому приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1; ввести прилади обліку теплової енергії в експлуатацію на підставі виданих КП «ЦОС Шевченківського району» технічних умов за № 41-05.14 встановлення вузла обліку в належному їй нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, на виконання умов договору, відповідачем виготовлений робочий проект   ЕС.2014.Кв002-АТП, затверджений у КП «ЦОС Шевченківського району», після чого виконано монтажні роботи шляхом встановлення теплових лічильників типу GROSS WMZ-UA та введено вузли обліку до експлуатації, про що 21 травня 2014 року складено відповідний акт.

Проте з березня 2015 року ПАТ «Київенерго» почало надсилати рахунки за спожиту теплову енергію з розрахунку квадратних метрів опалювальної площі без врахування показників вузлів обліку теплової енергії. Після письмового звернення до ПАТ «Київенерго» в особі СВП «Київські теплові мережі» ПАТ «Київенерго» їй відмовлено у розрахунку відповідно до показників отриманої теплової енергії у зв'язку із недоліками у проектно-кошторисній документації та монтажі лічильників, які не призначені для цього типу обліку теплової енергії, а саме: ТОВ «Семпал-Сервіс» запроектовано та встановлено лічильники для горизонтальної системи, а в будинку існує вертикальна система опалення. Крім того, ПАТ «Київенерго» в особі СВП «Київські теплові мережі» ПАТ «Київенерго» здійснило зауваження до проекту вузла обліку теплової енергії на опалення від 17 серпня 2015 року за № 1424, якими виявлено 18 пунктів недоліків у виконаній роботі з проектування та монтажу обладнання вузлів обліку,   після  усунення яких   можливе   подальше   використання

вузлів обліку. Відповідач відмовився від усунення допущених недоліків при виконанні своїх зобов'язань за договором про виконання робіт, чим порушує Закон України «Про захист прав споживачів». Крім того, діями відповідача їй завдано збитків та моральну шкоду, які підлягають стягненню в судовому порядку.

Посилаючись на викладене, позивач, із урахуванням уточнених вимог, просила стягнути з ТОВ «Семпал-Сервіс» на свою користь суму за матеріальні збитки у розмірі     5 600,94 грн та моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн, а також зобов'язати                 ТОВ «Семпал-Сервіс» виконати умови договору про виконання робіт від 30 квітня 2014 року в повному обсязі, усунути недоліки проектно-кошторисної документації та виконати умови договору про виконання робіт у повному обсязі, а саме: встановлення відповідних засобів обліку та вводу до експлуатації вузлів обліку відповідно до виправленого проекту та чинного законодавства.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Зобов'язано ТОВ «Семпал-Сервіс» виконати у повному обсязі умови договору від 30 квітня 2014 року № 15/42/14, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Семпал-Сервіс», усунувши недоліки проектно-кошторисної документації та інші недоліки, встановлені у зауваженні Департаменту з технічного забезпечення обліку та продажу ПАТ «Київенерго» від 17 серпня 2015 року № 1424. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості вимог ОСОБА_3 у частині вимог про зобов'язання ТОВ «Семпал-Сервіс» виконати у повному обсязі умови договору, оскільки ПАТ «Київенерго» в особі СВП «Київські теплові мережі» ПАТ «Київенерго» встановило порушення виконаних відповідачем робіт з проектування та монтажу обладнання вузлів обліку.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 07 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову       ОСОБА_3

Апеляційний суд, скасовуючи рішення, виходив із того, що позивачем не надано доказів, що ТОВ «Семпал-Сервіс» встановило тип лічильників, які не підходять для системи опалення будинку.

У січні 2017 року ОСОБА_3 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду міста Києва від 07 грудня 2016 року, в якій просила скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права. Вказує на те, що суд залишив поза увагою та проігнорував той факт, що метою укладення договору є оптимізація (мінімізація) витрат на утримання належного їй нежитлового приміщення. Суд не надав оцінку тому, що акт, крім зауважень щодо лічильників, містить ще 17 пунктів недоліків. Висновки суду про сплив гарантійних строків є безпідставними, оскільки про існування недоліків вона дізналася лише навесні 2015 року, а їх обґрунтованість встановлена у серпні 2015 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 січня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та надано строк на подання заперечення на касаційну скаргу.

Ухвалою від 26 квітня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду.

Станом на час розгляду справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 213, 214, 316 ЦПК України 2004 року щодо законності та обґрунтованості.

Судом установлено, що ОСОБА_3 є власником нежитлових приміщень із № 1 по № 7, загальною площею 93 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

30 квітня 2014 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Семпал-Сервіс» укладений договір                 № 15/42/14 про виконання робіт, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався за завданням та за рахунок позивача виконати роботи з надання та погодження з КП «ЦОС Шевченківського району» технічних умов на проектування чотирьох вузлів обліку теплової енергії, розробити, виготовити та погодити з КП «ЦОС Шевченківського району» проектно-кошторисну документацію для чотирьох вузлів обліку теплової енергії, зробити монтаж чотирьох вузлів обліку теплової енергії у нежитловому приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, та ввести прилади обліку теплової енергії в експлуатацію.

На підставі виданих КП «ЦОС Шевченківського району» технічних умов за № 41-05.14 «На встановлення вузла обліку в нежитловому приміщенні за адресою:                      АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_3.», відповідачем виготовлено робочий проект ЕС.2014.Кв002-АТП, затверджений КП «ЦОС Шевченківського району».

Згідно з актом введення в експлуатацію вузла комерційного обліку теплової енергії від 21 квітня 2014 року, укладеного між сторонами, відповідач згідно з робочим проектом та в зазначений договором термін виконав роботи з монтажу вузла обліку теплової енергії, розташованого в нежитловому приміщенні за адресою:                    АДРЕСА_1, та встановив теплолічильники типу GROSS WMZ-UA виробництва ТОВ «Енергозберігаючі системи».

ПАТ «Київенерго» з березня 2015 року нараховує заборгованість за спожиту теплову енергію із розрахунку квадратних метрів опалювальної площі без врахування показників вузлів обліку теплової енергії.

ПАТ «Київенерго» в особі СВП «Київські теплові мережі» ПАТ «Київенерго» направило позивачу зауваження до проекту вузла обліку теплової енергії на опалення від            17 серпня 2015 року за № 1424, якими виявлено 18 пунктів недоліків у виконаній роботі з проектування та монтажу обладнання вузлів обліку.

Звертаючи до суду із позовом, ОСОБА_3 вказувала на те, що ПАТ «Київенерго» в особі СВП «Київські теплові мережі» ПАТ «Київенерго» при розрахунку заборгованості за спожиту теплову енергію не враховуються показники вузлів обліку теплової енергії, оскільки їх встановлено з порушенням, а тому з урахуванням того, що відповідач неналежним чином виконав договірні зобов'язання, він на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» зобов'язаний усунути недоліки проектно-кошторисної документації та інші недоліки, встановлені у зауваженні Департаменту з технічного забезпечення обліку та продажу ПАТ «Київенерго».

Статтею 901 ЦК Українипередбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).

Статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав; об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про захист прав споживачів»у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати, серед іншого, безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк; відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи. Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором.

Статтею 21 Закону України «Про захист прав споживачів»передбачено, що крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; ціну продукції визначено неналежним чином; документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

За умовами договору сторони встановили, що гарантійний строк (строк, протягом якого підрядник гарантує якість обладнання) на обладнання вказується в експлуатаційних документах, які додаються до кожної одиниці обладнання. Підрядник надає гарантії на виконані роботи - 1 рік з дати приймання-здавання виконаних робіт. Гарантійний строк починає перебіг з моменту передачі обладнання замовнику за актом приймання-передачі і становить 12 (дванадцять) місяців, якщо більший гарантійний строк не встановлено у паспорті виробника цього обладнання.

Згідно з актом введення в експлуатацію вузла комерційного обліку теплової енергії від 21 травня 2014 року ОСОБА_3, ТОВ «Семпал-Сервіс» (підрядник), КП «ЦОС Шевченківського району» (виконавець послуг) зазначили, що підрядником якісно та в зазначений договором від 30 квітня 2014 року № 15/42/14 термін виконано роботи з монтажу вузла обліку теплової енергії, розташованого в нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, Теплолічильники типу                 GROSS WMZ-UA виробництва ТОВ «Енергозберігаючі системи» занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки за № У2638 та відповідають вимогам ДСТУ 3339-96 «Теплолічильники. Загальні технічні вимоги».

Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що позивачем протягом встановленого гарантійного строку не виявлено недоліків проектно-кошторисної документації та встановлення вузлів обліку теплової енергії, і у передбаченому законодавством порядку відсутні підстави для задоволення позову.При цьому зауваження Департаменту з технічного забезпечення обліку та продажу ПАТ «Київенерго» від 17 серпня 2015 року № 1424 до проекту є безпідставними, оскільки ці зауваження містять нові вимоги до проектної документації, а отже, на день здійснення відповідачем робіт зі встановлення вказаних лічильників вимоги законодавства не були порушені.

У пункті 5.3 паспорта АПАВ.407223.003ПС вказано, що теплолічильники                 GROSS WMZ-UA є універсальними і можуть встановлюватися як у горизонтальному, так і у вертикальному положенні.

Державне підприємство «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» листом                від 22 лютого 2016 року № 24-24/22 повідомило, що тепло лічильник WMZ-UA (виробництва ТОВ «Енергозберігаючі системи) № реєстру У2638-13) занесений до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, призначений для вимірювання кількості теплоти, що виділяється в теплообмінному контурі, об'єму теплоносія, що протікає у подавальному та зворотному трубопроводах, часу напрацювання, індикації виміряних фізичних величин, а також об'ємної витрати теплоносія, теплової потужності, різниці температури теплоносія в подавальному та зворотному трубопроводах, поточного часу, дати та службової інформації. Теплолічильник      WMZ-UA (виробництва ТОВ «Енергозберігаючі системи) № реєстру У2638-13 може встановлюватись на вертикальних та горизонтальних ділянках трубопроводу відповідно до вимог їхньої експлуатаційної документації; на подавальному або зворотному трубопроводі (залежно від програмування у відповідності з конкретним проектом). Теплолічильник застосовується для обліку, в тому числі комерційного, кількості спожитої теплоти на промислових об'єктах та об'єктах комунального господарства.

Згідно з висновком спеціаліста за результатами проведення будівельно-технічних досліджень від 23 лютого 2016 року, встановлення теплових лічильників WMZ-UA відповідного діаметру та діапазону вимірювання на подавальних підводках до опалювальних приладів у вертикальній двотрубній системі водяного опалення з метою забезпечення комерційного обліку спожитої теплоти опалювальними приладами, які встановлені у нежитлових приміщеннях, вважається технічно та нормативно допустимим, правильним. Трактування пункту 1.1 паспорта на тепловий лічильник WMZ-UA, що «лічильники застосовуються лише в горизонтальній системі опалення» є неправильним. При встановленні теплового лічильника необхідно дотримуватися умов його розміщення та орієнтації в просторі, які наводяться у паспорті на теплолічильник та вимогах розділу 6.2 ДБН в.2.5-67:2013 (1).

У силу вимог закону, що регулюють договірні відносини з виконання послуг, суд апеляційної інстанції дійшов цілком аргументованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3, оскільки, підписавши акт, позивач погодилася про належним чином виконані роботи. Зміна вимог до встановлення лічильників не є підставою вважати порушення відповідачем договірних зобов'язань, оскільки виконавець робіт не несе обов'язок здійснювати по суті нові роботи з виготовлення проектно-кошторисної документації та встановлення лічильників лише з тих підстав, що, на думку ПАТ «Київенерго» в особі СВП «Київські теплові мережі» ПАТ «Київенерго», такі роботи здійснено неправильно.

Таким чином, доводи касаційної скарги заявника є аналогічними змісту апеляційної скарги та є необґрунтованими.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи. Однак згідно з частиною першою статті 400 ЦПК Українипід час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Розглядаючи зазначений позов, суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційні скарзі заявник.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду міста Києва від 07 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                 В. А. Стрільчук

Судді:                                                                           В. О. Кузнєцов

                                                                                                           С.О. Погрібний

                                                                                     О.В. Ступак

                                                                                                           Г. І. Усик

http://reyestr.court.gov.ua/Review/77248820