Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Державний герб України

у х в а л а

іменем  україни

4 жовтня 2016 рокум. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого         Луспеника Д.Д.

суддів:                   Журавель В.І.,      Закропивного О.В.,

                              ХоптиС.Ф.,           Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Львівського комунального підприємства «Рясне-402» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги закасаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Львівської області                           від 7 жовтня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2014 року Львівське комунальне підприємство «Рясне-402» (далі - ЛКП  «Рясне-402») звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_1. Квартира знаходиться в багатоквартирному житловому будинку комунального житлового фонду, утримання та експлуатацію якого здійснює                 ЛКП  «Рясне-402». Відповідачі не здійснюють оплату за надані послуги з теплопостачання та утримання будинку і прибудинкової території, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, від оплати якої відповідачі у добровільному порядку відмовляються.

У зв'язку з цим, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період з 1 квітня 2010 року по 30 квітня 2014 року в сумі 6 117 грн 19 коп.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 9 червня 2016 року у задоволенні позову ЛКП «Рясне-402» відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 7 жовтня 2016 року рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов                                      ЛКП «Рясне-402» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ЛКП «Рясне-402» суму заборгованості по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території за період з 1 квітня 2010 року по 30 квітня 2016 року у розмірі 5 875 грн 01 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення процесуального права просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. 

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову ЛКП «Рясне-402», суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано до суду доказів про надання ним послуг з утримання будинку та прибудинкової території у повному обсязі, а саме у обсязі нарахованих відповідачам сум за період з 1 квітня 2010 року по 30 квітня                 2016 року.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позов ЛКП «Рясне-402», виходив із того, що відповідачами не спростовано розрахунків суми заборгованості по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території, наданих позивачем, строк позовної давності позивачем не пропущено, так як судовий наказ  про стягнення з відповідачів заборгованості за житлово-комунальні послуги було видано                   25 квітня 2013 року.

Проте повністю погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна. 

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_4,                 ОСОБА_5 є співвласниками чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 78,10 кв. м, житловою площею 52,50 кв. м.  Згідно довідки від 11 грудня 2013 року № 2937 у квартирі, крім відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, також зареєстровані неповнолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_7

ЛКП  «Рясне-402» здійснює утримання та експлуатацію будинку АДРЕСА_1, надає відповідачам послуги.

У порушення вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 560 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», а також ст. ст. 156,                    162 ЖК України відповідачі не вносили своєчасно оплату за надані житлово-комунальні послуги.

Згідно розрахунку ЛКП  «Рясне-402», борг відповідачів за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 1 квітня 2010 року до   30 квітня 2014 року становить 5 875 грн 01 коп.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги ЛКП «Рясне-402» про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 1 квітня               2010 року по 30 квітня 2014 року, послався на те, що 25 квітня 2013 року за заявою ЛКП «Рясне-402» Шевченківським районним судом м. Львова було видано судовий наказ про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості за житлово-комунальні послуги, який ухвалою Шевченківським районним судом  м. Львова     від 22 липня 2013 року за заявою відповідачів було скасовано, а, відтак, строк позовної давності позивачем не пропущено.

Проте апеляційний суд не врахував таке.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому ч. 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

При цьому переривання позовної давності можливо лише в межах строку позовної давності.

Після  переривання    перебіг   позовної   давності   починається   заново                (чч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (а.с. 218 т. 2).

Проте у порушення вимог ст. ст. 212-214, 303, 316 ЦПК України апеляційний суд не звернув уваги на те, що судовий наказ було видано 25 квітня 2013 року,              а заборгованість нараховано за період з 1 квітня 2010 року. При цьому переривання позовної давності можливе лише в межах строку позовної давності.

          За таких обставин рішення апеляційного суду не відповідає вимогам                         ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 7 жовтня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                            Д.Д. Луспеник

Судді:                                                                      В.І. Журавель

                                                                                 О.В.Закропивний

                                                                                 С.Ф.Хопта

                                                                                 С.П.Штелик

http://reyestr.court.gov.ua/Review/69617954