Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Постановою 6ААС від 13.03.2019 р. скасовано ухвалу ОАСК, якою створено перешкоди у доступі до правосуддя:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/80454605

Чекаємо на відкриття провадження у справі з позовом до КМДА, вимоги якого:

- визнати невідповідними Конституції, незаконними та нечинними з моменту прийняття:

- розпорядження Київської міської державної адміністрації №700 від 26 квітня 2018 року «Про встановлення тарифів на теплову енергія, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води комунальному підприємству виконавчого органу Київради (київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»;

- розпорядження Київської міської державної адміністрації №1294 від 23 липня 2018 року «Про встановлення тарифів на теплову енергія, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води комунальному підприємству виконавчого органу Київради (київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»;

- розпорядження Київської міської державної адміністрації №2340 від 22 грудня 2018 року «Про встановлення тарифів на теплову енергія, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води комунальному підприємству виконавчого органу Київради (київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго».

Матеріали будуть поступово викладатися.

[Перо]

Після скасування незаконної ухвали суддя Шейко знову прийняла незаконну (крім відкриття провадження): про розгляд справи щодо оскарження НПА в порядку спрощеного провадження (замість загального), без публікації оголошення і без виклику сторін. Доведеться нагадати про вимоги КАС. 

Ухвала ОАСК від 08.04.2019 р. про відкриття провадження: 
http://reyestr.court.gov.ua/Review/81086026

[Перо]

Адміністративний позов у цій справі, відзив КМДА на позов, а також клопотання обох сторін про розгляд справи у загальному провадженні:

 

[Перо]

Ухвала ОАСК від 13.05.2019 р. про відмову у клопотанні позивача про розгляд справи в порядку загального провадження:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/81728325

Отже, суддя Шейко вже зараз вважає, що населення у Києві сплачує Київтеплоенерго за ЦО і ГВ по тарифах, які населення взагалі не стосуються. 

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем оскаржується розпорядження Київської міської державної адміністрації №700 від 26 квітня 2018 року, №1294 від 23 липня 2018 року, №2340 від 22 грудня 2018 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», в той же час, дані розпорядження не відносяться до нормативно-правових актів, оскільки стосуються лише комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», а не неозначеного кола осіб.

Так саме, як колись Амельохін у справі № 826/20330/14. Подивимось, як Шейко буде вирішувати аналогічне клопотання відповідача.

[Перо]

Відповідь на відзив із заявою про відвід судді, якою не приховується майбутнє рішення.

[Перо]

Ухвали ОАСК від 09 та 12.12.2019 р. (питання щодо відводу суду):
http://reyestr.court.gov.ua/Review/86235584
http://reyestr.court.gov.ua/Review/86313863

Ухвала ОАСК від 05.12.2019 р. (не пройшло й року):

2.Здійснювати розгляд справи №640/45/19 в порядку загального позовного провадження.
3.Призначити підготовче судове засідання на 21 січня 2020 року о 08.30 год. Судове засідання відбудеться в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Петра Болбочанаё8 корпус 1, зал судових засідань №9.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/86235579

[Перо]

Ухвала ОАСК від 23.12.2019 р. про поновлення провадження у справі:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/86613045

[Перо]

Оголошення в "Хрещатику" від 10.01.2020 р.

[Перо]

Ухвала ОАСК від 21.01.2020 р.:

Призначити судове засідання для розгляду справи по суті на 10 березня 2020 року о 10:00 год.
http://reyestr.court.gov.ua/Review/87075580

[Перо]

Рішення ОАСК від 31.03.2020 р. про відмову у позові:

(click to show/hide)

Державний герб України
   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

31 березня 2020 року                               м. Київ                                        № 640/45/19

          Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді  Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до  Київської міської державної адміністраціїпровизнання протиправними та скасування розпорядженьТретя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

- ОСОБА_2 ;

                                                                встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі також - суд) звернулася ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Київської міської державної адміністрації (далі також - відповідач), в якому просила визнати невідповідними Конституції, незаконними та нечинними з моменту прийняття:

- розпорядження Київської міської державної адміністрації від 26.04.2018 №700 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво теплової енергії, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і централізованого постачання води комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»;

- розпорядження Київської міської державної адміністрації від 23.07.2018 №1294 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»;

- розпорядження Київської міської державної адміністрації від 22.12.2018 №2340 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво теплової енергії, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго».

Ухвалою суду від 09.01.2019 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено їй строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 25.01.2019 позовну заяву повернуто позивачці у зв`язку з невиконанням у повному обсязі вимог ухвали суду від 09.01.2019 про усунення недоліків.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2019 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2019 скасовано, а справу направлено до названого суду для продовження розгляду.

          Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.04.2019 відкрито провадження у справі. Окрім того, залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 .

В установленому порядку відповідачем здійснено публікацію оголошення про відкриття провадження у даній адміністративній справі в міській газеті «Хрещатик» від 10.10.2020 №2(5281), тому відповідно до частини сьомої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України уважається, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи. Скарги на судові рішення в цій справі заінтересованих осіб, якщо вони не брали участі у справі, залишаються без розгляду.

Позовні вимоги вмотивовано доводами позивачки про протиправність оскаржуваних розпоряджень у зв`язку з порушенням процедури і принципів державного регулювання цін/тарифів, а також неуповноваженою особою.

Так,  зокрема, оскаржувані розпорядження прийняті виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією), який Київська міська рада VIII скликання в установленому порядку як свій виконавчий орган не утворювала, повноваження щодо встановлення тарифів для населення, які належать органам місцевого самоврядування, Київській міській державній адміністрації не делегувала.

З урахуванням викладеного оскаржувані розпорядження безпідставно підписані  неуповноваженими на це особами - головою Київської міської державної адміністрації Кличком В. та в.о. голови Київської міської державної адміністрації Пантелеєвим П.

Прийняття оскаржуваних розпоряджень не супроводжувалося колегіальним обговоренням їх проектів, що є порушенням основних принципів місцевого самоврядування - законності, гласності та колегіальності.

Крім того, позивачка вважає, що оскаржувані розпорядження не відповідають вимогам статей 27, 28, пункту 7 частини першої статті 30, частині другій статті 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», оскільки ріст розміру тарифів перевищує ріст доходів населення.

Розгляд справи позивач просила здійснювати за її відсутності.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив щодо задоволення позовних вимог, стверджуючи про їх необґрунтованість у зв`язку з тим, що оскаржувані розпорядження прийняті Київською міською державною адміністрацією та підписані відповідними посадовими особами в межах повноважень та відповідно до законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «;Про теплопостачання», «;Про житлово-комунальні послуги» та постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», є обґрунтованими, оскільки  прийняті з метою встановлення економічно обґрунтованих  тарифів.

Також відповідач зазначив про наявність підстав для закриття провадження у справі відповідно до пункту 8 частини першої статі 238 Кодексу адміністративного судочинства України в частині позовних вимог, що стосуються визнання протиправними і скасування  розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 26.04.2018 №700 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво теплової енергії, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і централізованого постачання води комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» та від 23.07.2018 №1294 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», оскільки указані розпорядження втратили чинність у зв`язку з прийняттям нових розпоряджень про встановлення нових тарифів, що також свідчить про виправлення можливих порушень.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 повторно зазначила про ті обставини, що свідчать про протиправність оскаржуваних розпоряджень, на які вона посилалася в позовній заяві, обґрунтовуючи свої вимоги. Разом з тим позивачка зазначила про відсутність підстав для закриття провадження у справі в частині оскарження розпоряджень від 26.04.2018 №700 та від 23.07.2018 №1294 відповідно до пункту 8 частини першої статі 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Третя особа   ОСОБА_2 жодних пояснень щодо суті заявлених ОСОБА_1 позовних вимог суду не надав, хоча належним чином повідомлений про судовий розгляд справи.

Оцінивши доводи учасників справи щодо заявленого позову, дослідивши докази, що містяться у справі, проаналізувавши законодавство, яке врегульовує спірні правовідносини, суд встановив наступне.

Виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) прийнято:

1. Розпорядження від 26.04.2018 №700 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво теплової енергії, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», яке підписане головою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кличком В.В.

Згідно з додатками до цього розпорядження комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтепоренерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») встановлено тарифи для населення:

- на теплову енергію для населення в розмірі  1294,75 грн. за 1 гКал;

- на виробництво теплової енергії в розмірі 1183,67 грн. за 1 гКал;

- на постачання теплової енергії в розмірі 4,75 грн. за 1 гКал

- на послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води в розмірі:

1) централізованого опалення у разі наявності квартирного (на приміщення ) та /або будинкового засобів обліку теплової енергії, яка використовується на опалення, в розмірі  1336,94 грн. за 1 гКал.;

2) централізованого опалення у разі відсутності квартирного (на приміщення) та/або будинкового  засобів обліку теплової енергії, яка використовується на опалення, в розмірі 30,20 грн. за 1 кв.м;

3) централізоване постачання гарячої води за умови підключення рушникосушильників до системи гарячого водопостачання, в розмірі 74,49 грн. за 1 куб.м;

4) централізоване водопостачання гарячої води за відсутності рушникосушильників, 63,37 грн. за 1 куб.м.

Зазначене розпорядження зареєстроване в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 27.04.2018 за №97/1945 та набрало чинності з дня його оприлюднення.

2. Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 23.07.2018 №1294 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», яке підписане виконувачем обов`язків голови виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Пантелеєвим.

Згідно з додатками до цього розпорядження КП «Київтеплоенерго» встановлено такі тарифи для населення:

- на теплову енергію для населення в розмірі  1317,53 грн. за 1 гКал;

- на виробництво теплової енергії в розмірі 1206,46 грн. за 1 гКал;

- на транспортування теплової енергії в розмірі 106,33 грн. за 1 гКал;

- на постачання теплової енергії в розмірі 4,74 грн. за 1 гКал

- на послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води в розмірі:

1) централізованого опалення у разі наявності квартирного (на приміщення) та /або будинкового засобів обліку теплової енергії, яка використовується на опалення, в розмірі  1354,78 грн. за 1 гКал.;

2) централізованого опалення у разі відсутності квартирного (на приміщення) та/або будинкового засобів обліку теплової енергії, яка використовується на опалення, в розмірі 31,52 грн. за 1 кв.м;

3) централізоване постачання гарячої води за умови підключення рушникосушильників до системи гарячого водопостачання, в розмірі 80,59 грн. за 1 куб.м;

4) централізоване водопостачання гарячої води за відсутності рушникосушильників, 74,52 грн. за 1 куб.м.

Зазначене розпорядження зареєстроване в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 27.04.2018 за №176/2024 та набрало чинності з дня його опублікування, а саме з 26.04.2018.

3. Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 22.12.2018 №2340 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво теплової енергії, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», яке підписане головою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кличком В.В.

Згідно з додатками до цього розпорядження КП «Київтеплоенерго» встановлено такі тарифи для населення:

- на теплову енергію для населення в розмірі  1611,58 грн. за 1 гКал;

- на виробництво теплової енергії в розмірі 1498,99 грн. за 1 гКал;

- на транспортування теплової енергії в розмірі 107,69 грн. за 1 гКал;

- на постачання теплової енергії в розмірі 4,90 грн. за 1 гКал

- на послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води в розмірі:

1) централізованого опалення у разі наявності квартирного (на приміщення) та/або будинкового  засобів обліку  теплової енергії, яка використовується на опалення, в розмірі  1654,41 грн. за 1 гКал.;

2) централізованого опалення у разі відсутності квартирного (на приміщення) та/або будинкового засобів обліку теплової енергії, яка використовується на опалення, в розмірі 38,50 грн. за 1 кв.м;

3) централізоване постачання гарячої води за умови підключення рушникосушильників до системи гарячого водопостачання, в розмірі 97,89 грн. за 1 куб.м;

4) централізоване водопостачання гарячої води за відсутності рушникосушильників, 90,54 грн. за 1 куб.м.

Зазначене розпорядження зареєстроване в Головному територіальному управлінні юстиції у місті  Києві та набрало чинності з 01.01.2019.

Крім того, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.07.2018 №1294 визнано таким, що втратило чинність розпорядження від 26.04.2018 №700, а розпорядженням від 22.12.2018 №2340 визнано таким, що втратило чинність розпорядження від  23.07.2018 №1294.

Проте суд не вбачає підстав, визначених пунктом 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, для закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправними і скасування зазначених розпоряджень, як того просить відповідач, з огляду на наступне.

Так, згідно з указаною правовою нормою суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Однак, втрата чинності вищевказаних розпоряджень, якими встановлено тарифи на відповідні послуги, що надаються населенню комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», у зв`язку з прийняттям нових розпоряджень, якими змінено, зокрема підвищено ці тарифи, за висновком суду, не є свідченням виправлення відповідачем порушень, які мають місце, на думку позивачки.

Відповідно до пункту 28 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

За висновком суду оскаржувані розпорядження є нормативно-правовими актами, які хоча й адресовані КП «Київтеплоенерго», але встановлюючи названому підприємству тарифи для населення, ці розпорядження поширюють свою дію в тому числі на мешканців міста Києва, тобто невизначену і неперсоніфіковану групу людей, та розраховані на неодноразове застосування.

Як вбачається з позовної заяви позивач проживає у місті Києві, тому є споживачем послуг, які за тарифами, визначеними оскаржуваними розпорядженнями, надає КП «Київеплоенерго». Отже, позивач є суб`єктом правовідносин, у яких застосовуються згадані розпорядження, що надає їй право оскаржити ці акти до суду.

Однак, суд не погоджується з доводами позивача щодо протиправності оскаржуваних розпоряджень з підстав, викладених у позовній заяві, що пояснюється наступним.

          Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до частини другої статті 2 названого Закону місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

За змістом статті 1 цього Закону виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до статей 118 та 140 Конституції України особливості здійснення виконавчої влади і особливості здійснення місцевого самоврядування у місті Києві, який відповідно до частини третьої статті 133 Конституції України має спеціальний статус, визначається окремим законом.

Таким законом є Закон України «Про столицю України - місто-герой Київ».

Відповідно до статті 10-1 вказаного Закону виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є  особливістю здійснення виконавчої влади в м. Києві.

Водночас статтею 10 вказаного Закону встановлено, що Київська міська та районні в місті ради (у разі їх утворення) мають власні виконавчі органи, які утворюються відповідно Київською міською радою, районними в місті радами (у разі їх утворення), підзвітні та підконтрольні відповідним радам.

Частиною першою статті 25 Статуту територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №371/1805, також передбачено, що Київська міська рада має власний виконавчий орган, який формується Київською міською радою відповідно до пункту 2 розділу VII Закону України «Про столицю - місто-герой Київ» і паралельно виконує функції органу державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.

Статтею 16 Регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 07.07.2018 №579/579, також визначено, що Київська міська державна адміністрація є виконавчим органом Київради, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є  особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.

Ураховуючи викладене, рішенням Київської міської ради від 20.06.2002 №28/28 «Про утворення виконавчого органу Київської міської ради та затвердження його структури і загальної чисельності» (пункт 1) утворено виконавчий орган Київради, який відповідно до пункту 2 розділу VII Прикінцевих положень Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» паралельно виконує функції органу державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування в місті Києві, із збереженням існуючої назви «Київська міська державна адміністрація».

Рішенням Київської міської ради від 27.05.2010 №805/4243 «Про оптимізацію структури виконавчого органу КМР (КМДА)» передбачено, що Київська міська рада може створювати також і інші виконавчі органи, підзвітні та підконтрольні їй із спеціальною компетенцією.  Однак, згідно з доводами відповідача такі органи Київською міською радою  не створювалися у зв`язку з відсутністю потреби.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 25.12.2003 №21-рп/2003    створення в місті Києві єдиного в організаційному відношенні органу, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади і який з питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, є підзвітним і підконтрольним відповідній раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади (Кабінету Міністрів України), відповідає положенням частин першої, другої статті 118, частин першої, другої статті 140 Конституції України. Створення такого органу також узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування, яка визначає місцеве самоврядування як право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою державних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення (пункт 1 статті 3).

Відтак, Київська міська державна адміністрація є єдиним постійно діючим в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади і діє незалежно від строку повноважень ради. З питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київській міській раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади - Кабінету Міністрів України.  При цьому приписи законодавства стосовно того, що виконавчий орган Київської міської ради має носити назву «виконавчий комітет» відсутні.

За таких обставин суд критично сприймає доводи позивачки, в тому числі обґрунтовані  обставинами, встановленими постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 21.03.2014 у справі №20-118/11 (2а/761/4/14), про відсутність створеного Київською міською радою її виконавчого органу, а також про те, що оскаржувані в цій справі розпорядження є нормативно-правовими актами місцевої державної адміністрації, а не виконавчого органу Київради, оскільки Київською міською радою VI скликання її виконавчий орган не створено.

Частиною третьою статті 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що  сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

Згідно з частиною шостою статті 59 вищевказаного Закону виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

За змістом частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міський голова підписує рішення ради та її виконавчого комітету.

Частинами першою та другою статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Згідно з частиною другою статті 16 Статуту територіальної громади міста Києва Київський міський голова очолює виконавчий орган Київської міської ради (Київську міську  державну адміністрацію».

Аналіз викладених вище правових норм дає підстави суду дійти висновку про те, що виконавчий комітет Київської міської ради (Київську міську державну адміністрацію) очолює  його голова, який в межах компетенції та на виконання законодавства приймає та підписує рішення у формі розпоряджень. При цьому судом не встановлено обов`язку голови виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), або особою, що виконує його повноваження, приймати розпорядження на засіданнях виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відтак, доводи позивачки про порушення відповідачем принципів законності, гласності та колегіальності у зв`язку прийняттям оскаржуваних розпоряджень не на засіданнях виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), є  необґрунтованими та не заслуговують на увагу суду.

Отже, всупереч твердженню позивачки, відповідачем не порушено процедуру прийняття оскаржуваних розпоряджень.

Указом Президента України від 25.06.2014 №556/2016 ОСОБА_3 призначено головою Київської міської державної адміністрації, тому він в установленому порядку підписав оскаржувані розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.04.2018 №700 та від 22.12.2018 №2340, що спростовує доводи позички про підписання цих розпоряджень неуповноваженою особою.

Пунктом 5 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03.09.2014 №979 «Про Тимчасовий розподіл обов`язків між Київським міським головою, першим заступником голови Київської міської державної адміністрації, заступниками голови Київської міської державної адміністрації», у разі відсутності (відрядження, відпустки, хвороби) Київського міського голови його обов`язки як голови Київської міської державної адміністрації виконує перший заступник голови Київської міської державної адміністрації, а у разі відсутності останнього - один із заступників голови Київської міської державної адміністрації згідно з окремим розпорядженням Київського міського голови.

          Відповідно до розпорядження Київського міського голови від 17.07.2018 №477 Київський міський голова перебував у відпустці.

          Згідно з розпорядженням Київського міського голови від 17.07.2018 №478 «Про виконання обов`язків голови Київської міської державної адміністрації та першого заступника голови Київської міської державної адміністрації» у зв`язку з відпусткою голови Київської міської державної адміністрації ОСОБА_3 та відрядженням першого заступника голови Київської міської державної адміністрації ОСОБА_4 на заступника голови Київської міської державної адміністрації Пантелеєва П.О. покладено  виконання обов`язків голови Київської міської державної адміністрації у період з 22 по 24.07.2018.

          У зв`язку з викладеним оскаржуване розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.07.2018 №1294 в установленому порядку підписано уповноваженою особою -  в.о. голови Київської міської державної адміністрації Пантелеєвим П.О.

Суд критично сприймає доводи позивачки про те, що оскаржувані розпорядження прийняті відповідачем поза межами визначених законом повноважень, оскільки повноваження щодо встановлення тарифів для населення, які належать органам місцевого самоврядування, Київська міська рада Київській міській державній адміністрації як органу виконавчої влади не  делегувала. Наведене обґрунтовується таким.

Як вбачається зі змісту преамбули оскаржуваних розпоряджень, вони прийняті відповідачем відповідно до статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 20 Закону України «Про теплопостачання», статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постанов Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» та від 28.12.1992 №731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» з метою встановлення економічно обґрунтованих тарифів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України» тарифи на комунальні послуги - це тарифи на теплову енергію (крім тарифів на виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії, а також тарифи на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, а також тарифи на послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для суб`єктів, які є виконавцями цих послуг.

          Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:

1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;

2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;

3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» також передбачено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг віднесено встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Згідно з підпунктом 2 пункту «а» частини першої статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження зі встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, послуги з постачання гарячої води, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Статтею 13 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать:

- встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством;

- перегляд за власною ініціативою та/або за зверненням суб`єкта господарювання тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій, атомних електростанцій та когенераційних установок), але не більше одного разу на квартал;

Згідно з частиною третьою статті 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Отже, виконавчий комітет Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) наділений повноваженнями по встановленню тарифів на комунальні послуги, окрім тих, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

З листа комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» від 03.07.2018 №3/011ВФП-1, адресованого, поміж інших, позивачці, вбачається, що згідно з пунктом 5 розпорядження Київської  міської державної адміністрації (КМДА) від 27.12.2017 №1693 «Про деякі питання припинення угоди щодо реалізації проекту між КМДА та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго» після припинення угоди, визначено комунальне підприємство виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго». Водночас вбачається, що КП «Київтеплоенерго» з 01.05.2018 здійснює господарську діяльність з виробництва та постачання теплової енергії згідно з отриманими ліцензіями на здійснення зазначених видів діяльності відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 10.04.2018 №591.

У ході судового розгляду справи судом не здобуто доказів того, що комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» з урахуванням обсягів виробництва, транспортування та постачання теплової енергії підпадало під регулювання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у період прийняття виконавчим комітетом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) оскаржуваних розпоряджень, на підставі чого суд дійшов висновку, що виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) був наділений повноваженнями по встановленню тарифів для вищевказаного комунального підприємства.

Така позиція суду узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що міститься в постанові від 19.03.2019 у справі №826/16994/15.

Згідно з доводами позивачки з інформації, 26.06.2018 розміщеної в публікації «До уваги Киян» на веб-сайті комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», вона дізналася про те, що  перегляд тарифів зумовлений розширенням території ліцензійної діяльності вищевказаного підприємства з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії в м. Києві та схвалення тарифу на виробництво теплової енергії ТЕЦ-5, ТЕЦ-6 з 01.08.2018 на відкритому засіданні НКРЕКП від 14.06.2018. На думку ОСОБА_1 , таке посилання на необхідність перегляду тарифів є неприпустимим.

Однак,  суд не бере до уваги наведені вище доводи позивачки щодо протиправності зміни тарифів згідно з оскаржуваними розпорядженнями, оскільки інформація стосовно  причин перегляду тарифів розміщена не відповідачем, а комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», і посилання на таку підставу перегляду тарифів відсутнє в преамбулі оскаржуваних розпоряджень.

Суд критично сприймає доводи позивачки про протиправність оскаржуваних розпоряджень у зв`язку порушенням відповідачем статей 27, 28, пункту 7 частини першої статті 30, частини другої статті 31 Закону  України «Про житлово-комунальні послуги», яке, на її думку, полягає в тому, що ріст розміру встановлених відповідачем тарифів перевищує ріст доходів населення, про що свідчить відкрита статистична інформація Держстату від 28.12.2018 «Доходи та витрати населення в ІІІ кварталі 2018 року», згідно з якою реальні доходи населення (з урахуванням інфляції) виросли по відношенню до другого кварталу минулого року на 10,0%, водночас лише протягом 2018 року розмір тарифів перевищив розмір реальних доходів населення (на послугу ЦО за 1 Гкал з 1336,94 грн. до 1654,41 грн.; на послугу ГВ з 63,37 грн. до 90,54 грн.), тобто майже на 24% та 43; відповідно.

У зв`язку з цим суд уважає за доцільне зазначити про таке.

Принципами державного регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, встановленими статтею 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», поміж іншого, є гарантії соціального захисту населення при оплаті за житлово-комунальні послуги та випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.

Водночас згідно зі статтею 20 Закону України «Про теплопостачання» [/b]тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.[/b]

Відповідно до частини четвертої статті 10 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» встановлення тарифів на комунальні послуги, нижчих за розмір економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, не допускається і може бути оскаржено в суді.

Частиною третьою статті 31 вищевказаного Закону також встановлено, що органи місцевого  самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

Згідно з абзацом другим частини сьомої статті 31 цього ж Закону встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво не допускається.

Відповідно до пункту 12 Порядку формування тарифів на теплову енергію, їх виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869, формування тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється ліцензіатами відповідно до річних планів її виробництва, транспортування та постачання, що складаються у розрізі територіальних громад, у межах яких ліцензіат проводить (має намір провадити) відповідний вид ліцензованої діяльності, економічно обґрунтованих планових витрат, визначених на підставі державних та галузевих нормативів витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків, кошторисів, з урахуванням ставок податків і зборів, цін на матеріальні ресурси та послуги у плановому періоді.

Відтак, суд погоджується з доводами відповідача про законодавчо визначений його обов`язок встановлення  для КП «Київтеплоенерго» вищевказаних тарифів для населення на економічно обґрунтованому рівні, що було реалізовано ним шляхом прийняття оскаржуваних розпоряджень.

При цьому, як вбачається з підстав заявлених позовних вимог, згадані розпорядження не оскаржуються позивачкою у зв`язку із встановленням тарифів, вищих за розміри економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

За таких обставин суд  не вбачає підстав для визнання протиправними  оскаржуваних розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), тому позовні вимоги задоволенню судом не підлягають у повному обсязі.

          Підстави для вирішення судом питання про відшкодування учасникам справи судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

          Керуючись статтями 2, 77, 242-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                      В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКП НОМЕР_1 ) до Київської міської державної адміністрації (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 44, код ЄДРПОУ 00022527) відмовити.

          Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Суддя                                                                                                Т.І. Шейко

http://reyestr.court.gov.ua/Review/88526141

[Перо]

Подано апеляційну скаргу.

[Перо]

Текст апеляційної скарги:

(click to show/hide)

<...>
Оскаржуване рішення одержано поштою 03.04.2020 р., що підтверджується копією поштового конверту з ШКІ № 0105104889979 та роздруківкою онлайн-сервісу «Укрпошти». Зазначене рішення підлягає скасуванню у зв’язку з неповним і неправильним дослідженням обставин справи, та вибірковим застосуванням судом норм матеріального права за принципом «у городі бузина, а в Києві дядько».
Узагальнено позов заявлено у зв’язку з тим, що: 1) спірні розпорядження не були прийняті у межах повноважень органу місцевого самоврядування, оскільки виконавчого органу міської ради відповідного скликання не було утворено на організаційній базі відповідача; 2) невід’ємною складовою тарифів, встановлених спірними розпорядженнями, є вартість виробництва з 01.08.2018 р. теплової енергії на ТЕЦ-5, ТЕЦ-6, яка затверджена не конституційно утвореним НКРЕКП, а тому ця вартість в структурі тарифів є незаконною; 3) ріст розміру тарифів перевищує ріст доходів населення, чим порушено основний принцип регулювання цін/тарифів.
Стосовно доводів позову про не утворення Київрадою VІІI скликання (нинішньої каденції, обраної у жовтні 2015 року) власного виконавчого органу суд покликається на те, що рішенням Київської міської ради XXVI скликання від  20.06.2002 р. № 28/28  утворено виконавчий орган на базі Київської міської державної адміністрації, а далі він не утворювався «у зв`язку з відсутністю потреби».
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. При цьому, Київська міська рада (далі КМР) має діяти в межах повноважень, визначених статтями 26 Закону № 280/97-ВР та 22 Закону України № 401-XIV «Про столицю України - місто-герой Київ». Принципами місцевого самоврядування є, зокрема, законність і вибірність (ст. 4 Закону України № 280/97-ВР). Ці аргументи більш детально, у зв’язку з іншими нормами матеріального права викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.
Проте, в порушення ч. 4 ст. 246 КАС в мотивувальній частині оскаржуваного рішення відсутні мотивована оцінка норм права, на які посилалася сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
Зокрема, щодо доводів відзиву на позов, де відповідач наполягає що виконавчий орган не є виконавчим комітетом з посиланням на ст. 11 Закону України № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», а відтак неможливість застосування ст. 51 цього ж Закону до правовідносин сторін щодо утворення виконавчого органу ради (в обґрунтування тезису «у зв`язку з відсутністю потреби») будь-яких висновків оскаржуване рішення не містить взагалі.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції судове рішення є обов’язковим до виконання. Тому, висновок суду в даній справі про «критичне сприйняття» постанови Шевченківського райсуду м. Києва від 21.03.2014 р. у справі № 2а-118/11 (пр. (2а/761/4/14) про не утворення виконавчого органу в період каденції Київради VI скликання є відвертим правовим нігілізмом судді Шейко Т. І. 
Далі, в оскаржуваному рішенні міститься твердження, яке дозволяє дійти до висновку, що його автор взагалі не розуміє, про що пише, оскільки не розрізняє повноважень місцевого голови (ст. ст. 12, 42 Закону України) та виконавчого органу місцевої ради і організації його роботи (ст. ст. 28, 51-53 цього ж Закону):
<…> судом не встановлено обов`язку голови виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), або особою, що виконує його повноваження, приймати розпорядження на засіданнях виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Аналіз цього твердження діє підстави для твердження про фактичне визнання судом того, що спірні розпорядження не приймались на засіданнях виконавчого органу, а просто були підписані міським головою (чи особою, що виконує його повноваження), будучі перед цим невідомо ким і коли складеними. Фактично суд на власний розсуд наділив Київського міського голову і голову КМДА Кличка В. В. та в. о. голови КМДА Пантелеєва П. О. повноваженнями виконавчого органу.
Щодо засвідчення спірних розпоряджень печаткою Апарату КМДА (код ЄДРПОУ 37853361), керівником якого є Загуменний Д. М., підписантом–Ситніченко Є. В. (тобто не тими особами, які ці розпорядження підписували) будь-яких правових оцінок або висновків оскаржуване рішення не містить також.
Крім того, щодо повноважень в. о. голови КМДА Пантелеєва П. О. підписувати спірне розпорядження від 23.07.2018 р. № 1294 суд посилається на індивідуальні акти голови КМДА (розпорядження №№ 477, 478 від 17.07.2018 р.) та самої КМДА (розпорядження № 979 від 03.09.2014 р.). Отже, внутрішні циркуляри відповідача очевидно для суду мають неабияку перевагу над ст. 19 Конституції і ст. 16 Закону України № 401-XIV «Про столицю України - місто-герой Київ», котрою передбачено, що призначення та звільнення з посад заступників голови Київської міської державної адміністрації з питань здійснення самоврядних повноважень Київський міський голова погоджує з Київською міською радою (що має на увазі компетенцію саме таких заступників у відсутність міського голови, як головної посадової особи органу місцевого самоврядування). Проте, для судді Шейко Т. І. не має жодного значення, чи є у Пантелеєва П. О. повноваження підписувати спірні розпорядження від імені органу місцевого самоврядування,
Нехтуючи ч. 3 ст. 7 КАС таким чином, судом першої інстанції грубо порушено норми матеріального права: ст. ст. 4, 51, 53 Закону № 280/97-ВР, ст. ст. 5, 16 Закону № 401-XIV, ст. ст. 16, 25 Статуту територіальної громади м Києва.
Прийняття спірних розпоряджень на підставі акту неутвореного відповідною (VIII скликання) радою виконавчого органу, у межах повноважень міського голови (його заступника, при цьому без самоврядних повноважень) замість повноважень виконавчого органу, та у спосіб одноособового підписання розпоряджень замість колегіального способу прийняття рішення на засіданні виборного виконавчого органу є, на думку судді Шейко Т. І., діями відповідача на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Твердження суду, про те, що <…> Київська міська державна адміністрація є єдиним постійно діючим в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади і діє незалежно від строку повноважень ради<…>
в частині слів «постійно діючим» і «незалежно від строку» прямо суперечить законності і виборності, як основних, закріплених статтею 4 Закону № 280/97-ВР принципів місцевого самоврядування та породжує вагомі сумніви в адекватності сприйняття України суддею Шейко Т. І. як демократичної і правової держави, про що зазначено у статті 1 Конституції. На її думку, для визначення реалізації повноважень якого саме органу були прийняті спірні розпорядження (місцевого самоврядування чи виконавчої влади), цілком достатнім є суб’єктивний зміст преамбул цих актів.
 Відносно складової тарифів, встановлених спірними розпорядженнями, де вартість виробництва з 01.08.2018 р. теплової енергії на ТЕЦ-5, ТЕЦ-6, яка затверджена не конституційно утвореною НКРЕКП, суд чомусь зосередився на дослідженні питання, яке взагалі не було предметом спору.
Позовні вимоги були заявлені не у зв’язку із відсутністю компетенції виконавчого органу в цій царині, а тому що при дослідженні складової тарифів встановлених спірними розпорядженнями,  відповідач не міг брати до уваги будь-які посилання на рішення НКРЕКП, оскільки ця комісія є утвореним в неконституційний спосіб органом, рішення якої для відповідача не можуть мати правового значення.
Так, 17.01.2020 р. на адресу суду було відправлене клопотання, яким при дослідженні питання щодо схвалення тарифу на виробництво теплової енергії ТЕЦ-5, ТЕЦ-6 з 01.08.2018 на відкритому засіданні НКРЕКП від 14.06.2018 (тобто тарифу, який є невід’ємною складовою тарифів, встановлених спірними розпорядженнями) просила звернути увагу на ухвалу Конституційного Суду України КСУ від 19.09.2018 р. № 7-уп/2018, рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 р. № 5-р/2019 щодо неконституційності НКРЕКП.
Відповідно до судової практики ЄСПЛ, яка є джерелом права (ч. 5 с. 7 КАС, ст. 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), віднесення доказів до «плодів отруйного дерева» є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом. «Відповідно до сформованої практикою ЄСПЛ доктрини «плодів отруєного дерева» (fruit of the poisonous tree), якщо джерело доказів є недопустимим, всі інші дані, одержані з його допомогою, будуть такими ж (рішення у справах «Гефген проти Німеччини», пункти 50–52 рішення у справі «Шабельник проти України (№2)», пункт 66 рішення у справі «Яременко проти України (№2)»), що втілено у правові висновки постанови ВП ВС від 13.11.2019 р. у справі № 1-07/07.
У підтвердження відсутності повноважень Президента України утворювати НКРЕКП просила врахувати правовий висновок постанови ВП ВС від 20.11.2019 р. у справі № 9901/988/18 щодо невідповідності редакції статті 11 Закону України № 1682-III «Про природні монополії», викладеної на офіційному веб-порталі ВРУ, чинній редакції; також врахувати юридичні позиції публічно доступних судових рішень Конституційного Суду України (ст. ст. 2, 92 Закону України № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України») та правових висновків Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС) при вирішенні даної справи.
Укази Президента від 27.08.2014 р. № 694/2014, від 10.09.2014 р. № 715/2014, видані на виконання саме Закону № 1682-III, проте в останньому відсутні норми про повноваження Президента на їх видання. Крім того ці укази, як підзаконні акти, є актами індивідуальної дії, які крім НКРЕКП нікого не стосуються, а відтак вони не є обов’язковими для сторін даної справи адміністративної юрисдикції, і не стосуються їхніх законних прав, інтересів та обов’язків. Згідно ухвал Верховного Суду у справах №№ 9901/798/18, 9901/331/19 та інших, ці укази не підлягають оскарженню.
Тобто, ці укази не могли братися до уваги відповідачем, оскільки є очевидною незаконність реалізації з боку НКРЕКП відсутніх у нього повноважень, зокрема прийняття рішень на відкритому засіданні НКРЕКП від 14.06.2018; отже це рішення, як підґрунтя для включення тарифу НКРЕКП до тарифів спірних розпоряджень було одержано з порушенням порядку, встановленого Конституцією і Законом.
У справі № 826/16994/15, на постанову ВП ВС від 19.03.2019 р. в якій посилається суд в даній справі, досліджувалося питання дотримання підсудності справи за участі НКРЕКП із викладеним висновком, що спір належить до юрисдикції адміністративних судів і не вирішується в порядку цивільного судочинства. При цьому, ВП ВС керувалася офіційно викладеною на сайті ВРУ редакцією статті 11 Закону України № 1682-III ще до того, як пізніше постановою ВП ВС від 20.11.2019 р. у справі № 9901/988/18 було встановлено невідповідність викладеної на офіційному веб-порталі ВРУ редакції статті 11 Закону України № 1682-III «Про природні монополії», чинній редакції.
Таким чином, НКРЕКП є неконституційним органом і не міг бути утвореним Президентом України на виконання відсутніх у нього конституційних повноважень  (ухвала КСУ від 19.09.2018 р. № 7-уп/2018) і законодавчих повноважень (ПВПВС від 20.11.2019 р. № 9901/988/18.). Встановлені НКРЕКП тарифи на енергоносії та теплову енергію (з усіма їх складовими), котрі в свою чергу є невід’ємними складовими тарифів, встановлених спірними розпорядженнями на теплову енергію виконавцям послуг та управителям будинків, централізоване опалення і централізоване постачання гарячої води у м. Києві для населення (споживачів послуг) є «плодами отруєного дерева», отже не можуть вважатися законно встановленими, а тому не є допустимими у розумінні ч. 1 ст. 74 КАС доказами.
Натомість, в порушення ст. 244 КАС судом при ухваленні рішення в цій частині не виконане завдання адміністративного судочинства, не визначено правовідносин сторін, не вирішено поставлених позивачем питань. У порушення ч. 4 ст. 246 КАС в оскаржуваному рішенні відсутня мотивувальна частина щодо цієї підстави позову.
Від оцінки порушення вимог п. 7 ч. 1 ст. 30, ч. 2 ст. 31 Закону України № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» при встановленні спірними розпорядженнями тарифів, оскільки ріст їх розміру перевищує ріст доходів населення, суд взагалі усунувся.  На порушення базового принципу державного регулювання цін/тарифів зверталося увагу КП «Київтеплоенерго» до затвердження тарифів (до позову прикладені електронні зауваження від 02.07.2018 р. і 17.11.2018 р. з листами КП «Київтеплоенерго» від 03.07.2018 р., 29.11.2018 р.). Ці зауваження були подані відповідно до ч. 2 ст. 31 Закону № 1875-IV, в якій міститься відсилання на затверджений Мінрегіонбудом Порядок № 390 від 30.07.2012 р. (діяв до 01.05.2019 р.);  пунктом 2.14. контроль за його дотриманням покладено саме на відповідача, а не КП «Київтеплоенерго». Із отриманих листів не вбачається обґрунтованих пояснень зміни тарифів в контексті їх перевищення над доходами населення, хоча встановлення тарифів передбачає врахування думки громадськості (ч. 2 ст. 31 Закону № 1875-IV). Вірогідно, суд вважає це суто церемоніальною функцією, оскільки обставин щодо змісту зауважень не встановлено, оцінку їм не надано, натомість грубо порушено ч. 2 ст. 77 КАС щодо розподілу обов’язків доказування: відповідача повністю звільнено від доказування правомірності його рішень при зміні тарифів, підтверджених даними державної статистики. Задля видимості законності суд вдався до припущень про «економічно обґрунтовані витрати», що не має значення для вирішення даного спору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 74, 293, 295, 317 КАС України,

ПРОШУ:

скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2020 р., прийняти постанову про задоволення позову.
Додатки: копії поштового конверту, посвідчення інваліда війни I групи (суду); копії скарги (учасникам).

[Перо]

Ухвала 6ААС від 22.06.2020 р. про відкриття а/п:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/89976315

[Перо]

Постанова 6ААС від 27.08.2020 р. про відхилення апеляційної скарги, без будь-якого наведення мотивів відхилення її доводів і незастосування норм права, якими обгрунтоване позов:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/91206224

[Перо]

Сьогодні подав касаційну скаргу на незаконні судові рішення в цій справі.