ПОЗОВНА ЗАЯВА від 20.04.2018
про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги
в сумі 6969 грн. 14 коп.
Вимоги Позивача:
Відповідач - .... не своєчасно вносить плату за спожиті житлово-комунальні послуги, у зв’язку з чим просимо стягнути з нього 6969,14 грн. (шість тисяч шістдесят дев’ять грн. 14 коп.) боргу на користь Позивача — Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом’янського району м. Києва».
Обставини, якими Позивач обгрунтовує свої вимоги:
Квартира № ... в будинку № ... на вулиці ... в місті Києві належить Відповідачу на праві приватної власності, є двокімнатною, загальною площею 44,6 м2, в тому числі житловою площею 29,4 м2.
Між Позивачем і Відповідачем існують відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг, які регулюються чинним законодавством України, зокрема: Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про захист прав споживачів», відповідно до яких Позивач надає житлово-комунальні послуги, а Відповідач, як споживач, зобов’язаний внести плату за надані послуги.
Відповідно до ст. 322 Цивільного Кодексу України власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вважаємо, що Позивачем не пропущено строку позовної давності, оскільки перебіг строку позовної давності був перерваний в 03.08.2015 р., так як до Солом’янського районного суду було подано Позивачем заяву на видачу судового наказу до Відповідача. Відповідно до п. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Таким чином, слід вважати, що є всі підстави відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України, для стягнення боргу в повному обсязі за період з 01.03.2013 р. по 31.10.2014 р. Також ст. 264 Цивільного Кодексу України, передбачено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Згідно доданого рахунку, починаючи з 01 березня 2012 року по 31 жовтня 2014 року сума заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги складає - 5800,75 гри. (п’ять тисяч вісімсот гри. 75 коп.)
Протягом зазначеного вище періоду скарг, актів-претеизій, відповідно до ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з приводу ненадання чи не належного надання житлово-комунальних послуг від Відповідачів на адресу Позивача не надходило.
Згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов’язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (ст. 20). Відповідно до «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», які затверджені постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила), плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим (п. 18 Правил). Відповідно до п. 2.5 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій, затверджених Постановою Кабінету Міністрів Україні від 20.05.2009 № 529 послуги надаються відповідно до затвердженого (погодженого) рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг.
Нарахування за послуги з утримання будинків і прибудинкових територій, нарахування за надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої і холодної води та водовідведення здійснюється на підставі тарифів, затверджених розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Згідно зазначеної статті, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.
Отже, Відповідач зобов’язаний оплатити спожиті житлово-комунальні послуги, а Позивач має право вимагати від Відповідачів виконання обов’язку щодо оплати наданих послуг.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нині законодавство не містить норм, які звільняли б наймачів, власників, співвласників багатоквартирного будинку та членів їх родин від обов’язку сплати за спожиті ними житлово- комунальні послуги.
Незважаючи на неодноразові попередження про необхідність своєчасної оплати, Відповідачі борг не сплатили, що завдає нам збитків.
Основний борг за період з 01.03.2012 по 31.10.2014 становить — 5800,75 грн., інфляційні
нарахування - 939,98 грн., 3% річних - 228,41 грн. Станом на 20.04.2018р.
зазначена заборгованість Відповідачами не сплачена.
Загальна сума заборгованості станом на 31.10.2014 року - 6969,14 грн.
Повідомляємо, що у провадженні Солом’янського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує цивільний спір, справи зі спору між сторонами цієї справи, про цей же предмет і з тих же підстав не має. Також повідомляємо, що раніше такий же спір між сторонами цієї справи, про цей же предмет спору із тих же підстав не вирішувався.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 322, 264, 509, 625 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 175-177 Цивільно-процесуального кодексу України, ст. сг. 20, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та п. 7, 10, 11 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 5 (5- 2009-п) від 14.01.2009}, п.п. 10, 18, 20, 21, 30 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» (затверджених постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005 р. № 630), п. 2.5 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій, затверджених Постановою Кабінету Міністрів Україні від 20.05.2009р. № 529, ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» -
ПРОСИМО:
1. Стягнути з... на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом’янського району м. Києва», р/р 26000261583, ЕДРПОУ 35756919 МФО 320478, в ПАТ АБ “Укргазбанк” міста Києва заборгованість по платі за утримання житла та платі за користування комунальними послугами за період з 01.03.2012 року по 31.10.2014 року в сумі 6969,14 грн., в тому числі:
5800,75 грн. - основного боргу;
939,98 грн. - інфляційних нарахувань;
228,41 грн. 3% річних.
2. Стягнути з ... на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом’янського району м. Києва», р/р 26000261583, ЕДРПОУ 35756919 МФО 320478, в ПАТ АБ “Укргазбанк” міста Києва судовий збір в сумі 1762,00 грн., сплачений Позивачем.
3. Справу розглядати без участі нашого представника. В разі виникнення суттєвих суперечок слухання справи відкласти для залучення представника по справі. Не заперечуємо проти винесення заочного рішення відповідно до норм чинного законодавства.
Додаток:
1. Платіжне доручення про сплату судового збору (на адресу суду).
2. Витяг з Реєстру територіальної громади м. Києва.
3. Розрахунок заборгованості.
4. Структура тарифу про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджена Постановою Кабінету Міністрів Україні від 20.05.2009р. № 529.
5. Копія довіреності начальника ЖЕД № 901 на право підпису (на адресу суду).
6. Копія ухвали Солом’янського районного суду м. Києва від 05.08.2015 року (на адресу суду).
7. Копії позовних заяв з додатками для відповідачів.
1. Питання щодо позовної давності. Чи має право позивач — Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом’янського району м. Києва» на стягнення заборгованості з 01.03.2012 по 31.10.2014 поза межами 3 річної давнини?
Iз позовної заяви
«Відповідно до ст. 322 Цивільного Кодексу України власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вважаємо, що Позивачем не пропущено строку позовної давності, оскільки перебіг строку позовної давності був перерваний в 03.08.2015 р., так як до Солом’янського районного суду було подано Позивачем заяву на видачу судового наказу до Відповідача. Відповідно до п. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Таким чином, слід вважати, що є всі підстави відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України, для стягнення боргу в повному обсязі за період з 01.03.2013 р. по 31.10.2014 р. Також ст. 264 Цивільного Кодексу України, передбачено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново.»
Із ухвали від 05 серпня 2015 року суддя Солом’янського районного суду м. Києва Демидовська А.І
«Відповідно до п. 2 ч. З ст. 100 ЦПК України суд відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, якщо із доданих до заяви про видачу судового наказу документів вбачається спір про право.
Згідно роз'яснення п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 р. N 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника, документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги, із доданих документів вбачається пропуск позовної давності.
З огляду на те, що із доданих до заяви про видачу судового наказу документів вбачається спір про право, а саме: заявником не надано договір про надання житлово-комунальних послуг, суддя приходить до висновку про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу та про необхідність повернення заяви заявнику.»
2. Письмового договору немає,
розрахунок боргу без вказання РКМДА і тарифів,
та не визначена прибудинкова територія, не встановлені її площа та межі. Земля під будинком та навколо нього не передана у власність чи постійне користування відповідно до вимог статей 42 та 116 Земельного кодексу України. Відсутні Державні акти, які б посвідчили право власності чи постійного користування земельною ділянкою відповідно до вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України.
Чи цього достатньо для відмови у позові повністю?
3. Зустрічний позов ПРО ПЕРЕРАХУНОК краще подавати ДО чи під час попереднього судового засідання? Чи варто його подавати, оскільки перерахунок мають робити і КерКомп і КП "Залізничне" (справа Устінова), яке не є стороною у справі? Відповідач теж може подати заяву про 3 річну позовну давність і сенсу не буде. Як обгрунтувати пропущення позовної давності для перерахунку з 2008 по 2014?
20 лютого 2018 року я звертався до КП «ЗАЛІЗНИЧНЕ» с заявою, що додається, але відповіді не отримав. Тому прошу КБУ взяти на контроль це звернення.
1. Довожу до Вашого відома, що заявник обґрунтовано не визнає борг у сумі ....грн. по особовому рахунку .....
2. У 2012 році Солом’янським районним судом був скасований судовий наказ про стягнення заборгованості але стягувач так і не звернувся до суду про відкриття позовного провадження.
3. Згідно статей 256 та 257 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Отже, строк подачі позову про стягнення спірного боргу сплив ще у 2015 році.
4. Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва по справі № 760/12445/15-ц від 31.05.2016 року http://reyestr.court.gov.ua/Review/58594150 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/58594150) «Зобов’язано Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом’янського району м. Києва», Комунальне підприємство «Батиївське» здійснити по квартирі АДРЕСА_1,особовий рахунок 017198, помісячний перерахунок за період часу з 01 квітня 2008 року по 30 червня 2014 року за послугу утримання будинку і прибудинкової території відповідно до розпорядження КМДА № 748 від 19.05.2000 року. «Про встановлення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в м. Києві».
…
за послуги централізованого опалення, централізованого постачання холодної води і водовідведення відповідно до розпорядження КМДА № 1907 від 14.10.2003 року, яким внесені зміни і доповнення до розпорядження КМДА № 1245 від 20.06.2002 року «Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення».».
Рішенням Апеляційного суду м. Києва http://reyestr.court.gov.ua/Review/62997136 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/62997136)
від 24.11.2016 р. зазначене рішення набрало в законної сили.
Аналогічні рішення Голосіївського райсуду м. Києва від 30.05.2016 р http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58136821 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58136821) та рішення Апеляційного суду м. Києва http://reyestr.court.gov.ua/Review/64831391 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/64831391) від 31.01.2017 р.
На підставі викладеного, та рекомендації Держпродспоживслужби, прошу:
Зробити перерахунок по о/р .... з урахуванням ЧИННИХ ТАРИФІВ (п.4), а не тих, що були застосовані (НЕЧИННІ), та СКАСУВАТИ (СПИСАТИ) БОРГ У СУМІ .... грн.
Ваше звернення, що надійшло до КБУ «Контактний центр м. Києва» від 22.03.2018 р. № Б-8683/1 уважно розглянуто та опрацьовано в комунальному концерні «Центр комунального сервісу».
За результатами розгляду повідомляємо.
Щодо порядку здійснення перерахунку та списання заборгованості за житлово-комунальні послуги повідомляємо.
Закон України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон) є основним нормативно-правовим актом, який визначає засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов’язки. Даним нормативно-правовим актом чітко визначено обов’язки та підстави, керуючись якими виконавець комунальних послуг вправі провести перерахунки за надані житлово-комунальні послуги.
Виконавець/виробник зобов’язаний проводити перерахунок розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі перерви в їх наданні, ненаданні або наданні не в повному обсязі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України відповідно ст. 16 Закону.
Пунктом 31 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 визначено, що виконавець зобов’язаний:
- зменшувати розмір плати за послуги у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім’ї на підставі його письмової заяви та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання);
- звільняти від плати за послуги у разі їх ненадання та виплачувати компенсацію за перевищення строків проведення аварійно-відбудовних робіт;
- проводити перерахунок розміру плати за надання послуг у разі ненадання їх, надання не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та визначеному договором.
Отже, чинним законодавством не передбачено проведення перерахунків за житлово-комунальні послуги у разі не проведення в органах юстиції реєстрації нормативно-правових актів, якими було затверджено тарифи на житлово-комунальні послуги.
Нараховування за житлово-комунальні послуги, якими користувалися споживачі у зазначеній квартирі, здійснювалися на підставі розпоряджень Київської міської державної адміністрації та відповідних нормативно-правових актів, які були чинними у періоди з 01.04.2008 року по 30.04.2014 рік.
Крім того, відсутні нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування, які передбачають механізм та порядок для здійснення такого перерахунку у зазначений період.
Також повідомляємо, що «списання боргу» по-суті, є прощенням боргу. Про це вказується також у Листі Міністерства з питань ЖКГ України № 12/1-64 від 17.05.2007 року зазначено, що обов’язку комунальних підприємств щодо «списання боргів за спожиті житлово-комунальні послуги чинним законодавством не передбачено». Тому, в комунальному підприємстві відсутні правові підстави для списання (анулювання) заборгованості по особовому рахунку гр. ....
Щодо здійснення перерахунку та скасування заборгованості на підставі судових рішень, якими було скасовано розпорядження Київської міської державної адміністрації №№ 748, 1907, 1245, повідомляємо наступне.
Відповідно до резолютивних частин судових рішень, які зазначені у зверненні гр. ....., скасовано розпорядження Київської міської державної адміністрації, але не зобов’язано виконавців житлово-комунальних послуг проводити будь-які перерахунки споживачам.
Також, резолютивною частиною рішення Солом’янського районного суду м. Києва по справі № 760/12445/15-ц від 31.05.2016 року, на яке посилається у своєму зверненні мешканець, зобов’язано комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом’янського району м. Києва» та комунальне підприємство «Батиївське» здійснити помісячний перерахунок за житлово-комунальні послуги по особовому рахунку № 017198. Натомість, даний особовий рахунок закріплений за іншою особою, відмінною від .... Конституцією України статтею 129 передбачено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов’язковість судового рішення. Проте, судові рішення є обов’язковими до виконання, зокрема для сторін судового процесу.
Таким чином, проаналізувавши постанови та рішення судів, на які посилаєтеся даний мешканець, повідомляємо, що обов’язку комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом’янського району м. Києва» або комунального підприємства «Залізничний» (виконавці послуг за даною адресою) щодо здійснення перерахунку за житлово-комунальні послуги по особовому рахунку № .... вказаним рішенням суду не передбачено.
Із урахуванням вищевикладеного, повідомляємо, що КП «Залізничний», яке є учасником Концерну, на жаль немає підстав для списання заборгованості.
З повагою
Заступник директор СВП
по роботі зі споживачами Шевченко А.О.
4. Позов від КерКомп на стягнення заборгованості з 01.03.2012 по 31.10.2014. Є довідка про відсутність у ЦКС правовстановлюючих документів. Чи не є це порушенням і чому я маю бути відповідачем без будь яких документів?
Чому суд взагалі прийняв позов?
5. прибрав
6. Юристам на рецензію.
ЗАЯВА
про застосування строку позовної давності
По справі №760/10505/18 за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом’янського району м. Києва» (далі позивач) до ... (далі відповідач) про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги відкрито провадження №2/760/4847/18.
06. 04. 2012р року Солом’янським районним судом був скасований судовий наказ про стягнення заборгованості але позивач так і не звернувся до суду про відкриття позовного провадження. Тільки 03.08.2015 року позивач знову звернувся до суду про видачу судового наказу, але суддя Демидовська А.І. 05.08. 2015 року відмовила у прийнятті заяви про видачу судового наказу, через відсутність письмового договору та спір про право, про що сказано в ухвалі суду по справі №760/14404/15ц, яку надав позивач. Отже, згідно ст.265 ЦКУ залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності і ніяких правових наслідків така заява не мала, а строк позовної давності не переривався.
Уважно вивчивши позовні вимоги з 01.03.2012 по 31.10.2014, приходжу до висновку, що дані позовні вимоги не можуть буди задоволенні, оскільки до даного спору слід застосувати позовну давність. Мої доводи та міркування базуються у наступному:
Відповідно до норм ст.ст. 257, 258 ЦК України встановлено, що загальний строк позовної давності становить три роки, а позовна давність щодо вимоги про стягнення неустойки, штрафу, пені, встановлено строком в один рік. Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою відмови у задоволенні позову.
Беручи до уваги вимоги ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Отже, строк позовної давності сплинув 01.03.2015 року, проте позивач звернувся до суду 20.04.2018 року і міг вимагати борг тільки за 19.04.2015 по 19.04.2018 рік, а не з 01.03.2012 по 31.10.2014 рік. (відредаговано)
Таким чином керуючись ч.3 ст. 267 ЦК України, та ні підставі викладеного:
Прошу:
1. Застосувати позовну давність, яка є підставою для відмови у позові.
7. У позові зазначається: Справу розглядати без участі нашого представника. В разі виникнення суттєвих суперечок слухання справи відкласти для залучення представника по справі. Не заперечуємо проти винесення заочного рішення відповідно до норм чинного законодавства.
Тобто позивач не бажає приймати участі у справі.
8. Юристам на рецензію мій ВІДЗИВ (назву змінено)
ВІДЗИВ на позов про стягнення заборгованості за ЖКП
По справі №760/10505/18 за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом’янського району м. Києва» (далі позивач) до .... (далі відповідач) про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги відкрито провадження №2/760/4847/18.
8 вересня 2018 року позивач отримав повістку від 03 вересня 2018 року і копію позовної заяви від 20.04.2018 року, проте не отримував ухвали про відкриття позовного провадження.
З заявленими позивачем вимогами відповідач не погоджується та у відповідності до ч. 1 ст. 178 ЦПК України подає заперечення проти позову та зазначає про повну необґрунтованість вимог позивача з наступних причин:
1. Позивач звертаючись до суду просить стягнути з відповідача заборгованість за послуги утримання будинку і прибудинкової території (фактично це є предмет позову).
Згідно із преамбулою Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, (у подальшому Закон) правовідносини даного роду між сторонами регулюються зокрема законом, який є спеціальним.
Відповідно до приписів ст. 19 Закону відносини між учасниками правовідносин у сфері ЖКП здійснюється виключно на договірних засадах. Істотні умови договорів на надання житлово-комунальних послуг встановлені у ст. 26 закону. Згідно із ст. 638 ЦКУ "Укладення договору.
1. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
2. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною". Позивач не пропонував, а відповідач не приймав пропозиції щодо укладання договору на ЖКП та істотні умови (тарифи) не узгоджувалися. Відповідно між сторонами не існує законно встановлених та урегульованих правовідносин.
2. Окрім того у відповідності із п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону балансоутримувач має право звертатись до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за житлово-комунальні послуги. Інші учасники відносин у сфері ЖКП (виробник, виконавець, управитель тощо) не наділені таким правом. Позивачем не надано доказів того, що він є балансоутримувачем даного будинку. Більш того відповідачем надано доказ того, що балансоутримувачем є зовсім інша особа, а не позивач. Фактично позивач звернувшись із даним позовом, - перевищив надані йому законом права.
Позивач звертаючись до суду зазначив, що відповідач був власником житлового приміщення за зазначеною у позові адресою, але не надав жодного документа про право власності на це приміщення, які б підтверджували право вимоги саме у цього відповідача.
3. Щодо безпосередньо позовної заяви слід зазначити наступне.
Згідно із приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Окрім того у відповідності до ч. 6 даної статті доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. У відповідності до ч. 1 ст. 178 суд не бере до уваги докази, які одержані із порушенням порядку встановленого законом.
У відповідності до приписів п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК позовна заява повинна містити «виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини».
Позивач звертаючись до суду у позовній заяві ніде не зазначив, що він утримує та проводить обслуговування житлового будинку відповідача та не надано посилання на докази, якими ця обставина підтверджується. Не надано інформацію про доходи та витрати по утриманню будинка за 2012-2014роки. Таким чином, не має підстав стверджувати що саме позивач вчиняє зазначені дії.
Наступне. Позивач у позовній заяві посилається на ст. 322 ЦК, згідно із якою на власника майна покладено обов’язок утримання майна. А саме до такого обов’язку позивачем віднесено обов’язок по сплаті послуг за утримання будинку і прибудинкової території та комунальних послуг. Проте знову таки позивач не надає доказів, що саме цей нібито “обов’язок” має виконуватись на користь саме позивача.
У подальшому позивач посилаючись на ст. ст. 509, 526 ЦКУ зазначає, що обов’язок має виконуватись належним чином, проте позивач “забуває” зазначити, що у ЦК зобов’язальному праву відведена п’ята книга, і саме обов’язки вказані у п’ятій книзі мають виконуватись належним чином, а ст. 322 ЦК знаходиться у книзі третій “Право власності”, і це не є “зобов’язальним правом” (на ці правовідносини, у разі відсутності відповідного договору, не поширюється дія книги п’ятої ЦК).
У подальшому позивач наголошує на тому, що у зв’язку із невиконанням своїх обов’язків у відповідача перед позивачем виникла заборгованість. З цього приводу слід зазначити, що як було зазначено вище, у відповідача не існує жодних обов’язків перед позивачем. Доказів зворотного позивачем не надано.
4. Стосовно надання комунальних послуг, то вони складаються не тільки з утримання будинку і прибудинкової території, а і централізованого опалення, проте позивачем не надано доказів надання відповідачу вказаних послуг, їх обсяг, якість тощо. Про опалення, яке становить левову частку платежів, у позові а ні слова. Так само не надано доказів того, що зазначені послуги відповідач замовляв у позивача, як і того, що позивач є виконавцем зазначеної послуги.
Наступне. Позивач надав суду розрахунок заборгованості, але не вказав за якими тарифами та яких саме розпоряджень КМДА ці «розрахунки» робилися. Слід зазначити, що оскільки дані “докази” зроблені безпосередньо відповідачем, і до речі вони не містять предмету доказування, а саме підтвердження того що відповідачу надавались певні послуги, які були належної якості, в необхідній відповідачу кількості, а так само те, що відповідач потребував надання цих послуг і відповідно їх споживав, то суд зазначені докази взагалі не має брати до уваги, оскільки вони не є належними і допустимими у розумінні ст. 81, 178 ЦПК.
Окрім того слід зазначити, що розрахунок заборгованості не відповідає Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні“, а отже не може вважатися належним доказом.
5. Звертаю увагу Суду на постанову Верховного Суду України від 04 червня 2018 року (№ 760/12445/15-ц у ЄДРСР № 74659714 – http://reyestr.court.gov.ua/Review/74659714 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/74659714)), який остаточно підтвердив правомірність вимог споживачів про перерахунок за ЖКП.
26.02.2018 року заявник подав заяву про перерахунок ЖКП, але відповіді не отримав і звернувся до КБУ «Контактний центр м. Києва» від 22.03.2018 р. № Б-8683 (Додаток 1 ) з аналогічною заявою. У відповіді (Додаток 2) заявнику було відмовлено зробити перерахунок та зазначається що рішенням суду зобов’язано виконати перерахунок не за моїм особовим рахунком та «Відповідно до резолютивних частин судових рішень, які зазначені у зверненні гр. ..., скасовано розпорядження Київської міської державної адміністрації, але не зобов’язано виконавців житлово-комунальних послуг проводити будь-які перерахунки споживачам».
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва по справі № 760/12445/15-ц від 31.05.2016 року http://reyestr.court.gov.ua/Review/58594150 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/58594150) «Зобов'язано Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва», Комунальне підприємство «Батиївське» здійснити по квартирі АДРЕСА_1,особовий рахунок 017198, помісячний перерахунок за період часу з 01 квітня 2008 року по 30 червня 2014 року за послугу утримання будинку і прибудинкової території відповідно до розпорядження КМДА № 748 від 19.05.2000 року. «Про встановлення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в м. Києві».
Зобов'язано Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва», Комунальне підприємство «Батиївське» здійснити по квартирі АДРЕСА_1 помісячний перерахунок за період часу з 01 квітня 2008 року по 30 червня 2014 року за послуги централізованого опалення, централізованого постачання холодної води і водовідведення відповідно до розпорядження КМДА № 1907 від 14.10.2003 року, яким внесені зміни і доповнення до розпорядження КМДА № 1245 від 20.06.2002 року «Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення»».
Рішенням Апеляційного суду м. Києва http://reyestr.court.gov.ua/Review/62997136 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/62997136)
від 24.11.2016 р. зазначене рішення набрало б законної сили.
Таким чином, якби позивач зробив перерахунок, «боргу» не було б взагалі, оскільки позивач робив нарахування по тарифам нечинних розпоряджень КМДА.
6. Відповідно до норм ст.ст. 257, 258 ЦК України встановлено, що загальний строк позовної давності становить три роки, а позовна давність щодо вимоги про стягнення неустойки, штрафу, пені, встановлено строком в один рік. Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою відмови у задоволенні позову.
Беручи до уваги вимоги ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідач подає таку заяву разом із цим відгуком.
Згідно із ст. 5 ЦПК «Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором». Ст. 16 ЦК встановлені способи захисту прав та інтересів судом. Серед встановлених у ч. 2 цієї статті способів захисту цивільних прав – не має способу “стягнути заборгованість за послуги”, з якою звернувся позивач.
Окрім того у ст. 11 ЦК встановлені підстави виникнення цивільних прав і обов’язків. Так зокрема права виникають із договорів і інших правочинів (договірні зобов’язання), завдання майнової шкоди (деліктні зобов’язання) тощо. Як було зазначено вище між сторонами не має належного договору, чи іншого правочину, які встановлені як законом, так і ст. 208 ЦК тощо. Відтак права позивача відповідач міг порушити лише деліктом. Проте у позовній заяві позивач не зазначає який саме делікт мав місце у правовідносинах між сторонами. Тобто позивачем не надано жодних доказів порушення його прав відповідачем, відповідно немає що захищати у судовому порядку, а відтак немає підстав для задоволення позову.
Враховуючи вищевикладене, та керуючись ст. 5, 77-81, 178, 180 ЦПК
ПРОШУ:
1. Приєднати цей відзив до матеріалів справи.
2. Відмовити Комунальному підприємству «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом’янського району м. Києва» у задоволенні позову в повному обсязі.
До клопотання додаю:
1. Роздруківку ухвали ВСУ від 04 червня 2018 року (№ 760/12445/15-ц).
2. Заяву про перерахунок від 22.03.2018 р. № Б-8683.
3. Копію відповіді Керуючої компанії.
4. Роздруківку рішення Солом'янського районного суду м. Києва по справі № 760/12445/15-ц від 31.05.2016.
9. Не повезло із суддею С.І.Кушнір, ще та штучка http://www.vru.gov.ua/act/8750 (http://www.vru.gov.ua/act/8750)
1. Чи можу я просити суд винести окрему ухвалу, якою зобов'язати позивача зробити перерахунок(без зустрічного позову) аналогічний наведеному?
В додатку 1 наведенні копії рахунків (оригінали, для огляду, будуть надані в судовому засіданні), за якими відповідач сплачував житлово комунальні послуги (далі ЖКП). Як видно із рахунків з березня 2012 року по жовтень 2014 року (10+12+9=31 платіжка), оплата за утримання будинків і прибудинкову територію становила 34,28 грн. на місяць за тарифом 0,77 грн. за квадратний метр, хоча згідно із розпорядженням КМДА №748 від 19 травня 2000 року мав становити 0,45 грн./кв.м (п.3 – будинки не обладнані ліфтами, Додаток 11) . Отже, відповідач сплатив за 29 місяців за тарифом 34,28 грн. 994,12 грн. та 3 місяці по 123,12(новий незаконний тариф) мінус 4,35(перерахунок) 365,01. Загальна сума дорівнює 994,12+365,01=1359,13 грн., а мав би сплатити 32х0,45х44,5(плаща квартири)=640,8 грн. Переплата складає 1359,13-640,8=718,33 грн. Саме цю суму позивач мав би повернути відповідачу.
Оплата за опалення (опалювальна площа 44,6 кв.м.) становила 35,68 грн. на місяць за тарифом 0,80 грн за квадратний метр згідно із розпорядженням КМДА №1245 від 20 червня 2002 року із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженнями КМДА від 14 жовтня 2003 року №1907 (п.1 – центральне опалення, Додаток 12) . Отже, відповідач сплатив за 29 місяців за тарифом 35,68 грн. 1034,72 грн.
Таким чином відповідач сплатив 1359,13+1034,72=2393,85 грн., проте у «розрахунках» позивача вказується сума 2206,12 грн. (7 стовпчик), що не відповідає дійсності.
Згідно із постановою Верховного Суду України від 04 червня 2018 року (№ 760/12445/15-ц у ЄДРСР № 74659714 – http://reyestr.court.gov.ua/Review/74659714 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/74659714) (подана разом із відзивом) рішення Солом'янського районного суду м. Києва по справі № 760/12445/15-ц від 31.05.2016 року http://reyestr.court.gov.ua/Review/58594150 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/58594150) (подане разом із відзивом) остаточно вступило в законну силу. Витяг із цього рішення:
«Зобов'язати Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» (ідентифікаційний номер у ЄДРПОУ 35756919), Комунальне підприємство «Батиївське» (ідентифікаційний номер у ЄДРПОУ 35756966) здійснити по квартирі АДРЕСА_1 (особовий рахунок НОМЕР_1) помісячний перерахунок за період часу з 01 квітня 2008 р. по 30 червня 2014 р. за послугу утримання будинку і прибудинкової території відповідно до розпорядження КМДА № 748 від 19.05.2000 р. «Про встановлення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в м. Києві».
Зобов'язати Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» (ідентифікаційний номер у ЄДРПОУ 35756919), Комунальне підприємство «Батиївське» (ідентифікаційний номер у ЄДРПОУ 35756966) здійснити по квартирі АДРЕСА_1 (особовий рахунок НОМЕР_1) помісячний перерахунок за період часу з 01 квітня 2008 р. по 30 червня 2014 р. за послуги централізованого опалення, централізованого постачання холодної води і водовідведення відповідно до розпорядження КМДА № 1907 від 14.10.2003 р., яким внесені зміни і доповнення до розпорядження КМДА № 1245 від 20.06.2002 р. «Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення»».
Таким чином, позивач робив незаконні нарахування по нечинним розпорядженням КМДА без вказання тарифів, за якими робилися нарахування і за які саме послуги.
Згідно із приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Окрім того у відповідності до ч. 6 даної статті доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. У відповідності до ч. 1 ст. 78 суд не бере до уваги докази, які одержані із порушенням порядку встановленого законом. Позивач не надав суду належних і допустимих доказів і розрахунків, в той час як відповідач надав суду копії сплачених рахунків і обґрунтування тарифів за якими вони сплачені (копії розпоряджень – додатки 11,12 та рішень суду).
2. Чи може позивач подати доповнення до відзиву замість заперечень, якщо позивач не надасть відповідь на ВІДЗИВ?
ПОЯСНЕННЯ
та заперечення проти позову про стягнення заборгованості за ЖКП
По справі №760/10505/18 за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом’янського району м. Києва» (далі позивач) до .... (далі відповідач) про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги відкрито провадження №2/760/4847/18.
14 вересня 2018 року відповідач направив позивачу, на адресу для листування, свій відзив на позов. Відповіді на відзив від позивача не отримував, тому замість заперечень відповідач подає додаткові письмові пояснення проти позову про стягнення заборгованості за ЖКП.
Комунальному підприємству "Залізничне" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, рішенням КМР від 10 листопада 2011 р. №607/6843 http://kmr.ligazakon.ua/SITE2/l_docki2.nsf/alldocWWW/A4F996B40506F9B5C225797B006DE353?OpenDocument (http://kmr.ligazakon.ua/SITE2/l_docki2.nsf/alldocWWW/A4F996B40506F9B5C225797B006DE353?OpenDocument) було закріплене майно на праві господарського відання. Адреса: Вул. Єреванська, 3-а, м. Київ, 03087, тел. 242-23-51.
Згідно рішення Київської міської ради (далі КМР) від 14 травня 2015 року № 467/1331 http://document.ua/pro-stvorennja-komunalnogo-koncernu-centr-komunalnogo-servis-doc231157.html (http://document.ua/pro-stvorennja-komunalnogo-koncernu-centr-komunalnogo-servis-doc231157.html)
створено комунальний концерн "Центр комунального сервісу" (далі ЦКС).
«1. Створити комунальний концерн "Центр комунального сервісу", до складу якого включити КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЗАЛІЗНИЧНЕ" СОЛОМ'ЯНСЬКОЇ РАЙОННОЇ В МІСТІ КИЄВІ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ", код ЄДРПОУ 35756945;
…
2. Віднести комунальний концерн "Центр комунального сервісу" до сфери управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).»
1. Розрахунок і оплата за ЖКП та докази.
Із сплачених рахунків (Додаток 1) видно, що виконавцем ЖКП значяться спочатку ВСП «Залізничний», а потім КП «Залізничне», тому відповідач звертався і безпосередньо до КП «Залізничне» і ЦКС з заявами і вимогою про перерахунок. Заяви відповідача наведено у додатках 2, 3, 5, 6, 8, 9. Відповіді ЦКС з відмовою зробити перерахунки наведено у додатках 4,7.
В додатку 1 наведенні копії рахунків (оригінали, для огляду, будуть надані в судовому засіданні), за якими відповідач сплачував житлово комунальні послуги (далі ЖКП). Як видно із рахунків з березня 2012 року по жовтень 2014 року (10+12+9=31 платіжка), оплата за утримання будинків і прибудинкову територію становила 34,28 грн. на місяць за тарифом 0,77 грн. за квадратний метр, хоча згідно із розпорядженням КМДА №748 від 19 травня 2000 року мав становити 0,45 грн./кв.м (п.3 – будинки не обладнані ліфтами, Додаток 11) . Отже, відповідач сплатив за 29 місяців за тарифом 34,28 грн. 994,12 грн. та 3 місяці по 123,12(новий незаконний тариф) мінус 4,35(перерахунок) 365,01. Загальна сума дорівнює 994,12+365,01=1359,13 грн., а мав би сплатити 32х0,45х44,5(плаща квартири)=640,8 грн. Переплата складає 1359,13-640,8=718,33 грн. Саме цю суму позивач мав би повернути відповідачу.
Оплата за опалення (опалювальна площа 44,6 кв.м.) становила 35,68 грн. на місяць за тарифом 0,80 грн за квадратний метр згідно із розпорядженням КМДА №1245 від 20 червня 2002 року із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженнями КМДА від 14 жовтня 2003 року №1907 (п.1 – центральне опалення, Додаток 12) . Отже, відповідач сплатив за 29 місяців за тарифом 35,68 грн. 1034,72 грн.
Таким чином відповідач сплатив 1359,13+1034,72=2393,85 грн., проте у «розрахунках» позивача вказується сума 2206,12 грн. (7 стовпчик), що не відповідає дійсності.
Згідно із постановою Верховного Суду України від 04 червня 2018 року (№ 760/12445/15-ц у ЄДРСР № 74659714 – http://reyestr.court.gov.ua/Review/74659714 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/74659714) (подана разом із відзивом) рішення Солом'янського районного суду м. Києва по справі № 760/12445/15-ц від 31.05.2016 року http://reyestr.court.gov.ua/Review/58594150 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/58594150) (подане разом із відзивом) остаточно вступило в законну силу. Витяг із цього рішення:
«Зобов'язати Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» (ідентифікаційний номер у ЄДРПОУ 35756919), Комунальне підприємство «Батиївське» (ідентифікаційний номер у ЄДРПОУ 35756966) здійснити по квартирі АДРЕСА_1 (особовий рахунок НОМЕР_1) помісячний перерахунок за період часу з 01 квітня 2008 р. по 30 червня 2014 р. за послугу утримання будинку і прибудинкової території відповідно до розпорядження КМДА № 748 від 19.05.2000 р. «Про встановлення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в м. Києві».
Зобов'язати Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» (ідентифікаційний номер у ЄДРПОУ 35756919), Комунальне підприємство «Батиївське» (ідентифікаційний номер у ЄДРПОУ 35756966) здійснити по квартирі АДРЕСА_1 (особовий рахунок НОМЕР_1) помісячний перерахунок за період часу з 01 квітня 2008 р. по 30 червня 2014 р. за послуги централізованого опалення, централізованого постачання холодної води і водовідведення відповідно до розпорядження КМДА № 1907 від 14.10.2003 р., яким внесені зміни і доповнення до розпорядження КМДА № 1245 від 20.06.2002 р. «Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення»».
Таким чином, позивач робив незаконні нарахування по нечинним розпорядженням КМДА без вказання тарифів, за якими робилися нарахування і за які саме послуги.
2. Стосовно неналежного та єдиного доказу наданого позивачем.
Звертаю увагу суду на те, що позивачем надано якийсь розрахунок заборгованості, складання якого не відповідає п. 5.27 ч. 5 Вимог до оформлення документів ДСТУ 4163-2003 «Національного стандарту України» «Державної уніфікованої системи документації» «Уніфікована в системі організаційно-розпорядчої документації», яким передбачено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23 (підпис), який скріплюється печаткою із зазначенням на ній найменування відповідної установи. В «розрахунку», наданому позивачем, не має ні печатки, ні найменування установи. Отже, позивачем зазначені вимоги не дотримані.
Також до позовної заяви не додано жодного документа, який підтверджує право Дударя М.П. на підпис заяви від імені позивача. Позивачем не надано будь-яких доказів, зокрема, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, протоколу загальних зборів, витягу зі статуту товариства, тощо, на підтвердження того, що станом на день підписання позовної заяви Дудар М.П. э начальником ДЕЖ-901.
Отже, суд мав звернути на це увагу ще до відкриття провадження у цій справі та «Позов Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості визнати неподаним та повернути позивачу», як це було зроблено у справі №760/9019/15-ц http://reyestr.court.gov.ua/Review/45085694 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/45085694) .
Згідно із приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Окрім того у відповідності до ч. 6 даної статті доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. У відповідності до ч. 1 ст. 78 суд не бере до уваги докази, які одержані із порушенням порядку встановленого законом. Позивач не надав суду належних і допустимих доказів і розрахунків, в той час як відповідач надав суду копії сплачених рахунків і обґрунтування тарифів за якими вони сплачені (копії розпоряджень – додатки 11,12 та рішень суду).
3. Стосовно не визначення виконавців ЖКП.
Звертаю увагу суду, що до 2014 року виконавці ЖКП не були визначені. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25.05.2006 р. у справі № 2а-1405/06 скасоване рішення КМР від 24.11.2005 р. №427/2888 «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг в житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Києва». Інших рішень не було. Відповідно до змін у Законі "Про житлово комунальні послуги", що набрали чинності з 26.04.2014р., ст.6 передбачає «2. Виконавцями комунальних послуг є: 3) послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація;».
Тобто позивач не надав суду ніяких доказів того, що він був виконавцем послуги з централізованого опалення, за яку нарахував начебто борг по невідомим тарифам і розпорядженням КМДА. Крім того, з 26.04.2014 по жовтень 2014 року виконавцем послуги з централізованого опалення було ПАТ «Київенерго», а отже позивач не має ніякого відношення до цієї послуги і відповідно права вимоги.
Також звертаю увагу суду на рішення Апеляційного суду м. Києва по справі № 22-ц/796/1533/2017 (№2-760/5059/16-ц) http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/67024380 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/67024380) «З матеріалів справи вбачається, що відповідач частково виконує свої обов'язки щодо оплати спожитих ним житлово-комунальних послуг та витрат на утримання будинку та прибудинкової території.
Ця обставина не спростована позивачем.
Проте в позовній заяві позивач не вказує, які послуги за своїм функціональним призначенням були надані відповідачу у вказаний період, за споживання яких відповідач не сплатив щомісячні платежі, внаслідок чого утворилася спірна заборгованість.
Стягуючи з відповідача вказану суму заборгованості за вказаний період, суд не з'ясував за які саме послуги утворилася заборгованість у відповідача, правильність нарахування платежів та відповідність застосованих при цьому тарифів, затвердженим тарифам на цей вид послуг в установленому законом порядку, обмежившись загальним терміном заборгованості за житлово-комунальні послуги.
…
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року скасувати та ухвалити нове наступного змісту: Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг».
4. Стосовно не визначення площі прибудинкової території та не виділенні її в натурі.
Звертаю увагу суду на відповідь Департаменту земельних ресурсів КМДА (Додаток 10), в якій зазначається, що для будинку відповідача:
« У міському земельному кадастрі земельної ділянки за адресою – вул. Єреванська, 23 – не зареєстровано.
…
на теперішній час роботи по встановленню меж прибудинкових територій (земельних ділянок) не були проведені». В розрахунку тарифу на послуги з утримання будинків і ПРИБУДИНКОВИХ ТЕРИТОРІЙ присутня площа земельної ділянки, яка не виділена в натурі, тобто не визначена, а отже збирання платежів за її прибирання НЕЗАКОННЕ.
Також звертаю увагу суду на постанову Верховного суду від 26.09.2018 року у справі №826/19311/15 (пр. №К/9901/12110/18) http://reyestr.court.gov.ua/Review/76696311 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/76696311) в якій зазначається: «31. Крім того, як вірно зауважено судом першої інстанції та вбачається із оскаржуваного розпорядження, в структуру тарифу було включено такі складові як прибирання прибудинкової території та поливання клумб, газонів, (графи 5,17) однак як вбачається із долученої копії Технічного паспорту на будинок площа земельної ділянки (прибудинкова територія) не визначена, що в свою чергу свідчить про неможливість проведення розрахунку вартості послуг з її утримання та безпідставність проведення та включення відповідачем розрахунку структури тарифу в спірне розпорядження».
5. Стосовно незаконності тарифів і нечинності розпоряджень КМДА.
Незаконність тарифів і нечинність розпоряджень КМДА, якими ці тарифи встановлювалися, на централізоване опалення та гаряче водопостачання з моменту їх прийняття з грудня 2006 року по червень 2014 року включно підтверджується:
5.1. Постановою Верховного Суду України від 28.11.11р. у справі № 21-246а11, у Єдиному державному реєстрі судових рішень (ЄДРСР) № 20014508 ;
5.2. Постановою Верховного Суду України від 02.12.14р. у справі № 21-470а14, у ЄДРСР № 42246609 ;
5.3. Постановою Шевченківського райсуду м. Києва від 10.12.10р. у справі № 2а-1888/10, що залишена без змін ухвалою ВАСУ від 19.06.14р., у ЄДРСР № 39698748 ;
5.4. Постановою Шевченківського райсуду м. Києва від 21.03.14р. у справі № 2а-118/11 (пр. № 2а/761/4/14) з ухвалою від 04.04.14р., що залишені без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду м. Києва від 10.07.14р., у ЄДРСР №№ 38143087 38186474 39703416 39703442 ;
5.5. Постановою Шевченківського райсуду м. Києва від 30.09.14р. у справі № 761/8760/14-а (пр. № 2-а/761/220/14), що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду м. Києва від 15.01.15р., у ЄДРСР №№ 4084296 4 42354578 (ухвалами ВАСУ від 12.02.15р. відмовлено у відкритті касаційних проваджень за скаргами КМДА, ПАТ «Київенерго» і ПАТ «АК «Київводоканал»).
5.6. Позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 10 травня 2018 року по справі № 756/13405/15-ц (провадження № 61-5589св18) http://reyestr.court.gov.ua/Review/74021652 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/74021652) «суд не звернув уваги на те, що постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 21 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 грудня 2015 року, були визнані незаконними і нечинними з моменту їх прийняття розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29 грудня 2010 року № 1222, від 25 січня 2011 року № 75, від 27 січня 2011 року № 99, від 27 січня 2011 року № 101, за якими здійснювалося нарахування заборгованості відповідачам. Суд не врахував, що у разі визнання неправомірним рішення про зміну та/або встановлення нових тарифів, нарахування заборгованості здійснюється із тарифів, які були чинними до введення тарифів, визнаних недійсними».
6. Стосовно застосування позовної давності.
Звертаю увагу суду на постанову Верховного суду у справі № 552/1529/16-ц
(пр. № 61-601св18) http://reyestr.court.gov.ua/Review/72269062 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/72269062) «Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Частиною другою статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Судовий наказ відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.
Ураховуючи те, що судовий захист права кредитора на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року (справа № 6-214 цс14).
У березні 2016 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» подало до суду позов та з урахуванням уточнень, поданих у липні 2016 року, просило стягнути з відповідачів заборгованість за послуги із теплопостачання за період з 01 травня 2007 року по 01 червня 2016 року. При цьому 22 квітня 2014 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу.
За таких обставин, суд першої інстанції з висновком якого в цій частині погодився і апеляційний суд, правильно визначив період стягнення заборгованості, а саме з 22 квітня 2014 року і по дату заявлених позовних вимог».
Відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності.
7. Стосовно індексу інфляції, який наведено у «розрахунках» 10 стовпчик. Ці дані нічим не підтверджені, а отже згідно з ч. 1 ст. 78 суд не бере до уваги докази, які одержані із порушенням порядку встановленого законом.
Таким чином, відповідач у відзиві та цих поясненнях повністю спростував всі доводи позивача і довів, що не відповідач винен позивачу, а навпаки позивач має повернути зайво сплачені кошти у розмірі 718,33 грн.
Враховуючи вищевикладене, та керуючись ст. 5, 77-81, 174, 178, 180 ЦПК
ПРОШУ:
1. Приєднати ці додаткові пояснення до матеріалів справи.
2. Відмовити Комунальному підприємству «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом’янського району м. Києва» у задоволенні позову в повному обсязі.
До клопотання додаю:
1. Копії платіжок за ЖКП.
2. Заяви до ЦКС – додатки 2, 3, 5, 6, 8, 9.
3. Копії відповіді ЦКС – додатки 4, 7.
4. Копія відповіді Департаменту земельних ресурсів КМДА.
5. Роздруківка розпорядження КМДА №748 від 19 травня 2000 року.
6. Роздруківка розпорядженням КМДА №1245 від 20 червня 2002 року із змінами і доповненнями.
До ЦКС
ЗАЯВА
про перерахунок та списання безнадійної заборгованості
Про перерахунок та скасування «боргу» я звертався до Солом’янського відділення Центру комунального сервісу з листом №Б-219 від 20.06.2017 але отримав відмову №219-5 від 07.07.2017. Начебто чинним законодавством не передбачено проведення перерахунків за ЖКП. Там же зазначається, що нарахування робилися згідно розпоряджень КМДА, які були СКАСОВАНІ. Отже, на Вашу думку незаконні нарахування робити можна, а зворотній перерахунок ні – це нонсенс.
Також Ви посилаєтеся на лист Міністерства з питань ЖКГ № 12/1-64 від 17.05.2007 в якому зазначається, що начебто обов’язку КП щодо списання боргів чинним законодавством не передбачено. Але ж не забороняється!
Безнадійною заборгованістю з позиції податкового обліку вважають заборгованість, що відповідає пп. 14.1.11 ПКУ (податковий кодекс): а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності. Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦКУ загальна позовна давність встановлюється тривалістю на три роки.
Докладно про списання безнадійної заборгованості (див. посилання):
"В налоговом учете (пп. «г» пп. 138.10.6 НК) в состав прочих расходов обычной деятельности включаются расходы на создание резерва сомнительной задолженности в сумме безнадежной дебиторской задолженности. При этом определения данного понятия и правил его создания в НК нет. Такое определение приведено в П(С)БУ 10, которое регулирует правила создания резерва сомнительных долгов (далее – РСД) в бухгалтерском учете. То есть РСД формируется именно в бухгалтерском учете, а в налоговом его создание не отражается.
Напомним, в бухгалтерском учете РСД создается по кредиту одноименного счета 38, и если сомнительная задолженность признается безнадежной, то ее сумму списывают через резерв по дебету счета 38 в корреспонденции, например, с субсчетом 361 «Расчеты с покупателями и заказчиками», а часть, превышающую сумму резерва, списывают непосредственно на расходы (в дебет субсчета 944)."
На підставі викладеного, ще раз прошу :
1. Зробити перерахунок по о/р ... з урахуванням ЧИННИХ ТАРИФІВ, а не тих, що були застосовані (НЕЧИННІ), та СПИСАТИ БЕЗНАДІЙНУ ЗАБОРГОВАНІСТЬ У СУМІ ....ГРН.
2. ВНЕСТИ ВІДПОВІДНІ ВІДОМОСТІ ДО КП ГІОЦ КМДА.
3. ПРИПИНИТИ НЕЗАКОННІ ВИМОГИ ПО СТЯГНЕННЮ БЕЗНАДІЙНОГО БОРГУ.
До ЦКС
ЗАЯВА
Про перерахунок та скасування боргу, який виник через неврахування 10% знижки за
утримання будинку
Довожу до вашого відома, що всі платежі за утримання будинку я здійснюю регулярно і до 20 числа кожного місяця, а отже з 10% знижкою, але КП ГІОЦ КМДА вперто виставляє рахунки без врахування знижки. Таким чином накопичується начебто борг, який насправді таким не є, оскільки розпорядження КМДА №140 від 03 лютого 2011 року ”Про впорядкування нарахування плати за житлово-комунальні послуги в м. Києві ” визнано нечинним постановою Вищого адміністративного суду України від 10 березня 2016 року у справі № 2а-7498/12/2670 - ЄДРСР: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56575966 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56575966) Отже, кияни-споживачі ЖКП ”Утримання будинків та прибудинкових територій”, можуть застосовувати тариф ”не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим”, безвідносно до того, чи мають вони борг за ЖКП, чи ні.
Виправдовуючи свою НЕЗАКОННУ ДІЯЛЬНІСТЬ по збору та перерозподілу (розщепленню) платежів від населення, КП ГІОЦ посилається на незаконні розпорядження КМДА №80 від 27.01.1997 р. та №478 від 15.04.1997 р., які не зареєстровані в органах Мін’юсту України. Постановою КГАС від 06.10.2004 у справі №37/214 встановлено, що розпорядження КМДА від 15.04.1997 р. №478 прийнято КМДА з перевищенням повноважень останнього, отже не може застосовуватися.
За моєю заявою було порушено кримінальну справу №04-27569 за фактом здійснення службовими особами КП ГІОЦ діяльності з надання фінансових послуг без набуття статусу фінансової установи, якщо законом передбачено набуття статусу фінансової установи для здійснення зазначених видів діяльності, пов’язаною з отриманням доходу у великих розмірах, за ч. 2 ст. 202 КК України. Нажаль СУ ГУМВС України в м. Києві кримінальну справу №04-27569 закрило на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності» № 4025-VI від 15.11.2011, але незаконна діяльність КП ГІОЦ продовжується і ЦКС цьому потурає.
На підставі викладеного, прошу:
1. Припинити співпрацю з КП ГІОЦ КМДА, яке діє поза законом.
2. Припинити незаконні нарахування комунальних послуг по утриманню будинка без врахуваня 10% знижки.
3. Зробити перерахунок та скасувати борг, який виник через неврахування 10% знижки.
До ЦКС
ЗАЯВА
про перерахунок та скасування «боргу»
1. Довожу до Вашого відома, що заявник обґрунтовано не визнає борг у сумі ... грн. по особовому рахунку ....
2. У 2012 році Солом’янським районним судом був скасований судовий наказ про стягнення заборгованості але стягувач так і не звернувся до суду про відкриття позовного провадження.
3. Згідно статей 256 та 257 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Отже, строк подачі позову про стягнення спірного боргу сплив ще у 2015 році.
4. Недійсність ВСІХ тарифів, за якими здійснювалися нарахування і виник борг, на утримання будинків та прибудинкової території, централізоване опалення, гаряче і холодне водопостачання підтверджено постановою Верховного Суду України http://reyestr.court.gov.ua/Review/20014508 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/20014508) від 28 листопада 2011 року (додаток 1), якою він ОСТАТОЧНО визнав, що розпорядження КМДА підлягають державній реєстрації, про це говориться у мотивувальній частині: «Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 14 січня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2011 року, рішення суду першої інстанції скасував, позов задовольнив частково: визнав дії КМДА при зміні тарифів на комунальні послуги з 1 грудня 2006 року такими, що порушують вимоги підпунктів 1, 6 частини першої статті 6, пункту 2 частини першої статті 20, підпунктів 3 – 5, 7 частини першої статті 30, частин 2, 3 статті 31, частини п’ятої статті 32 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV “Про житлово-комунальні послуги”; скасував розпорядження КМДА від 30 травня 2007 року № 640, 642, 643.
5. Ст. 360-7 ЦПК України передбачає Обов'язковість судових рішень Верховного Суду України «Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом». Про незаконність нарахувань за нечинними тарифами КМДА заявник неодноразово повідомляв стягувача, але той продовжував такі нарахування, завдяки яким і виник борг.
6. Між заявником і стягувачем протягом тривалого часу існує спір про право стягувача вимагати оплату ЖКП та нараховувати борг за НЕЗАКОННИМИ ТАРИФАМИ НЕЧИННИХ розпоряджень КМДА, які були скасовані численними судовими рішеннями та за умови відсутності прибудинкової території для будинку боржника. Боржник неодноразово звертався до житлово-експлуатуючої організації з заявами про не визнання нарахувань та боргу, які здійснюються з порушеннями вимог законодавства. Крім того саме заявник намагався неодноразово укласти письмовий договір із стягувачем, але останній постійно ухилявся і ми не дійшли згоди з істотних умов договору. ОТЖЕ ДОГОВІР УКЛАДЕНО НЕ БУЛО! Але заявник своїми діями (оплата за ЖКП в розмірах, які передбачені останніми законними тарифними розпорядженнями КМДА) продемонстрував своє відповідальне ставлення до прав та обов’язків споживача ЖКП і вчасно сплачував ЗА ТАРИФАМИ, ЯКІ СФОРМОВАНІ І ЗАТВЕРДЖЕНІ В СУВОРІЙ ВІДПОВІДНОСТІ ДО ВИМОГ ЧИННОГО ЗАКОНОДАВСТВА.
7. Звертаю Вашу увагу на лист ВССУ № 6 – 27/0/9-12 від 03.05.2012 (додається) щодо наказного провадження, ухвалу КСУ № 82-у/2016 від 21.12.2016 р. у справі щодо національних комісій та повідомлення КСУ http://www.ccu.gov.ua/novyna/23-bereznya-ksu-zavershyv-pysmove-sluhannya-spravy-za-konstytuciynym-podannyam-verhovnogo (http://www.ccu.gov.ua/novyna/23-bereznya-ksu-zavershyv-pysmove-sluhannya-spravy-za-konstytuciynym-podannyam-verhovnogo) щодо створення НКРЕКП і як наслідок можливої незаконності застосований тарифів.
На підставі викладеного, прошу:
4. Зробити перерахунок по о/р ..... з урахуванням ЧИННИХ ТАРИФІВ, а не тих, що були застосовані (НЕЧИННІ), та СКАСУВАТИ БОРГ У СУМІ ....ГРН.
5. ВНЕСТИ ВІДПОВІДНІ ВІДОМОСТІ ДО КП ГІОЦ КМДА.
6. ПРИПИНИТИ НЕЗАКОННІ ВИМОГИ ПО СТЯГНЕННЮ БЕЗНАДІЙНОГО БОРГУ.
Решта заяв аналогічні із варіаціях.
ЗАУВАЖЕННЯ НА ДІЇ СУДДІ
По справі №760/10505/18 за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом’янського району м. Києва» (далі позивач) до .... (далі відповідач) про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги відкрито провадження №2/760/4847/18.
1. Відповідно до ст. 275 ЦПК, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Законом № 2234-VIII від 07.12.2017р. внесені зміни до ЦПК, в тому числі саме до ст. 279 ЦПК, а саме ч.3 ст.279 викладена в наступній редакції: «Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться»
Цю ухвалу http://reyestr.court.gov.ua/Review/74020628 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/74020628) відповідач не отримував і про засідання не був повідомлений, а дізнався про неї випадково.
Отже, судом порушено норми ст. 275 та 279 ЦПК. Так після ухвали від 7.05.2018 перше засідання мало відбутися через 30 днів а не 20.08.2018, яке не відбулося через не повідомлення сторін. Також справа мала бути розглянута протягом двох місяців, тобто до 7.07.2018.
Перше судове засідання по суті, згідно з повісткою, мало відбутися 19.11.2018 року, проте суддя його перенесла через неявку позивача, який у самому позові просив розглядати справу за його відсутності.
2. Згідно ч.7 ст. 81 «Обов’язок доказування і подання доказів 7. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом», проте судом без відповідних клопотань про це з боку сторін справи витребувано у позивача додаткові докази, які згідно із ч.2 ст. 83 ЦПК «Подання доказів 2. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви», але позивач не подав.
3. Згідно ч.8 ст.83 «8. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї» та ч.1. ст. 78 ЦПК «1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом», проте суд відхилив клопотання від 29.01.2020 про визнання доказів позивача недопустимими.
ЗАЯВА
про визнання доказів позивача недопустимими
По справі №760/10505/18 за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом’янського району м. Києва» (далі позивач) до .... (далі відповідач) про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги відкрито провадження №2/760/4847/18.
Ухвалу суду від 07 травня 2018 року http://reyestr.court.gov.ua/Review/74020628# (http://reyestr.court.gov.ua/Review/74020628#) відповідач не отримував і про засідання не був належним чином повідомлений, а дізнався про неї випадково. Цією ухвалою встановлені строки подання відзиву та відповіді на нього, проте позивач ці терміни порушив і подав свою відповідь на відзив не через 15 днів до 29 вересня 2018 року, а значно пізніше 12 березня 2019 року. Згідно із ч.2 ст. 83 ЦПК «Подання доказів 2. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.», а ч.8 ст.83 «8. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї». Отже, ця відповідь на 5 сторінках, як і додані докази в кількості 8 додатків на 29 аркушах, не можуть бути допустимими у розумінні ч. 1 ст. 78 ЦПК «Допустимість доказів 1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом». Отже, відповідь на відзив і додатки:
1. Докази направлення відповіді на відзив.
2. Копія довіреності.
3. Копія розпорядження Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації від 24.01.2011 №20 на 5 арк.
4. Копія рішення Київської міської ради від 09.10.2014 року №270/270 на 2 арк.
5. Копія розпорядження Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації від 06.05.2015 №279 на 4 арк.
6. Копія розпорядження Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації (зі змінами від 11.11.2016 №838) на 5 арк.
7. Копія договору №2 від 30.03.2008 року на утримання житлових будинків прибудинкових територій на 4 арк.
8. Довідка про нарахування та сплату за спірний період на 7 арк.
не можуть бути допустимими.
Згідно ч.7 ст. 81 «Обов’язок доказування і подання доказів 7. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом», проте судом без відповідних клопотань про це з боку сторін справи витребувано у позивача додаткові докази.
Так 03.09.2019 року позивач подав до суду лист без назви з додатками:
1. Копія довіреності.
2. Розрахунок заборгованості згідно розпоряджень КМДА на 3 арк.
3. Копія заяви про видачу судового наказу на 2 арк.
та 29 січня 2020 року збирається ще подати додаткові докази, а саме договір з комунальним концерном «Центр комунального сервісу», які також не можуть бути допустимими згідно ч.8 ст.83 та ч.1. ст. 78 ЦПК. Мої усні заперечення суд відхилив, тому я ще раз наголошую і прошу суд звернути увагу на процесуальні порушення.
На підставі викладеного, та згідно ч.8 ст.83 та ч.1. ст. 78 ЦПК прошу докази, які надав позивач і про які сказано вище, визнати недопустимими та не брати їх до уваги.