П. 26 дивіться.
26. Законодавством не встановлено спеціальних вимог до оформлення платіжних документів, на підставі яких перераховуються суми судового збору. Таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв'язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (зі змінами)).
{Абзац другий пункту 26 в редакції Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 25.09.2015}
Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, зокрема в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.
{Абзац пункту 26 в редакції Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 25.09.2015}
Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0010740-14
Зрозуміло, що суди повинні перевіряти надходження коштів, зарахування їх, до Державної казначейської служби України.
Але я щось не пригадую, що бачив у судових справах підтвердження того, що суд коли небуть перевіряв таке надходження коштів.
Також зрозуміло, що суд повинен перевірити, за що саме позивач, скаржник, сплатив судовий збір.
І я маю приклад в останньому позові до мене, що позивач сплатив зовсім не за той документ, що подав до суду проти мене. А саме, позивач сплатив судовий збір за видачу судового наказу (та ще й сплатив на "старі" реквізити казначейства), а подав до суду позовну заяву.
То чи може це бути підставою що б суд в даному випадку, за моїм клопотанням, залишив позовну заяву без руху?