Автор: Юрій Васильович
« : 08 Серпня 2018, 04:54:03 »Договір дарування може бути оскаржено.Только дарственная не оспаривается в суде.[Твердження не відповідало нормам чинного, на час написання посту, законодавства. Не відповідає і зараз... Прим. Ю.В. ]
Загальні підстави для оскарження договору дарування
Загальними підставами для оскарження договору дарування та визнання його недійсним є такі підстави передбачені ст. 203 ЦК України:
• зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;
• особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
• волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
• правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
• правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Крім того, договір дарування може бути визнаний недійсним з підстав передбачених ст. 228 ЦК України, зокрема, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
А в 2015р.
Цитувати
Українцям надали можливість оскаржувати дарчі і повертати майно, - юристиhttps://news.finance.ua/ua/news/-/363869/ukrayintsyam-nadaly-mozhlyvist-oskarzhuvaty-darchi-i-povertaty-majno-yurysty
Українцям надали нову можливість оскаржити договір дарування, причому можливість нестандартну – на підставі зробленої помилки. Як ухвалив Верховний суд, розглядаючи справу №6-202цс15, її достатньо для визнання дарчої незаконною і повернення майна його споконвічного власнику або його спадкоємцям.
«Найцікавіше в даному рішенні ВСУ – дарча оскаржується не через помилки в підписаному документі, а через помилку в сприйнятті.
Цитувати
Правова позиція
(постанова Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-202цс15)
Виходячи зі змісту статей 203, 717 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.
Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).
Сам по собі факт прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз'яснення нотаріусом суті договору не може бути підставою для відмови в задоволенні позову про визнання цього договору недійсним.
Вирішуючи питання про наявність чи відсутність помилки – неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання, суду необхідно встановити: вік позивача, його стан здоров'я та потребу у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування, тощо.
Лише в разі встановлення цих обставин норми частини першої статті 229 та статей 203 і 717 ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими.
