http://reyestr.court.gov.ua/Review/9354732 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/9354732)
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.04.2010 № 7/128
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів:
За участю представників:
від позивача: Комісар С.П., довіреність № Д/07/2010/01/04-8 від 04.01.10,
від відповідача: Соломенко Н.О., довіреність № 001-294 від 20.04.10,
Басурова О.А., довіреність № 001-38 від 22.01.10,
Сагайдак О.П., довіреність № 001-97 від 05.02.10,
від третьої особи 1: не з'явився.,
від третьої особи 2: Шадевська Ж.Е., довіреність № 225-кр-407 від 19.04.10, ;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація)
на рішення Господарського суду м.Києва від 21.12.2009
у справі № 7/128 ( .....)
за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»
до Київської міської державної адміністрації
третя особа 1 Головне управління Державного казначейства України у м. Києві
третя особа 2 Київська міська рада
про стягнення 105156547,94 грн.
ВСТАНОВИВ :
Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" звернулася в Господарський суд м. Києва з позовом до Київської міської державної адміністрації про стягнення 105156547,94 грн. шкоди, завданої позивачу внаслідок бездіяльності останньої з приводу встановлення порядку і строків зміни тарифів на теплову енергію.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.12.2009 р. позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на корить позивача 16469664,00 грн.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою та просить суд рішення місцевого господарського суду від 21.12.2009 р. скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального та процесуального права.
Зокрема відповідач стверджує, що судом безпідставно встановлено, що наявні в справі матеріали достатні для підтвердження рівня економічно обґрунтованих витрат позивача. Також на думку апелянта стягнення з нього коштів у розмірі 16469664,00 грн. є необґрунтованим та недоведеним.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2010 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Київську міську раду.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади, а також погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
В силу п. 4 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.
Згідно п. 5 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відповідна сільська, селищна, міська рада передбачає у відповідному місцевому бюджеті.
У відповідності до п. 95 Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 10 липня 2006 р. N 955 правом надання висновку щодо розрахунків економічно обґрунтованих планованих витрат, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням теплової енергії, наданням послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води наділено виключно Державну інспекцію з контролю за цінами або її територіальні органи. Порядок надання такого висновку затверджено наказом Міністерства економіки України від 07.03.2007 №67.
Колегія суддів вважає, що єдиним підтвердженням економічно обґрунтованих планованих витрат, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням теплової енергії позивачем може бути лише висновок Державної інспекції з контролю за цінами за оскаржуваний період.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Суд відзначає, що висновок Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві щодо розрахунку економічно обґрунтованих планованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг № 41 датований 10.10.2008 року підтверджує економічно обґрунтовані планові витрати лише за жовтень-грудень 2008 року, а не за весь спірний період.
Крім того судом береться до уваги те, що в силу ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування не допускається і може бути оскаржено в суді. Суд відзначає, що позивачем тарифи, що діяли в оскаржуваний період, в судовому порядку не оскаржувались.
Відповідно до ч. 6 ст. 191 Господарського кодексу України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування при встановленні фіксованих цін, застосування яких унеможливлює одержання прибутку суб'єктами підприємництва, зобов'язані надати цим суб'єктам дотацію відповідно до закону.
Згідно із ст. 96 Бюджетного кодексу України дотація - це вид міжбюджетного трансферту.
Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік передбачається надання міжбюджетних трансфертів на погашення заборгованості з різниці в тарифах у вигляді субвенцій місцевим бюджетам, які Бюджетним кодексом України віднесені до міжбюджетних трансфертів. Тобто погашення заборгованості з різниці в тарифах має здійснюватись за рахунок коштів саме Державного бюджету України, а не з місцевого.
Починаючи з 2006 року Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік передбачались субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Та обставина, що законом передбачається погашення заборгованості за послуги, що надавались лише населенню, та не охоплює інших споживачів, не змінює приписів статті 191 Господарського кодексу та не звільняє від обов’язку надавати дотацію виключно відповідно до закону.
У відповідності до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За загальним правилом, шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Разом із тим, в силу ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач, який зобов’язаний дотримуватись вимог вказаної норми Конституції України, не може нести відповідальність за дії, що ним не здійснювались та не належать до його компетенції.
За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку про те, що вимоги АЕК "Київенерго" про стягнення з Київської міської державної адміністрації 105156547,94 грн. шкоди, завданої позивачу внаслідок бездіяльності останньої з приводу встановлення порядку і строків зміни тарифів на теплову енергію є необґрунтованими, а отже задоволенню не підлягають.
Таким чином рішення Господарського суду м. Києва від 21.12.2009 р. про задоволення позову підлягає скасуванню повністю.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду м. Києва від 21.12.2009 р. у справі № 7/128 скасувати повністю та прийняти нове рішення.
2. В позові відмовити повністю.
3. Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, код ЄДРПОУ 00131305, рахунок № 26038301201 у ВАТ “Ощадбанк”, МФО 322669) на користь Київської міської державної адміністрації (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 00022527, рахунок № 31417544500001 в УДК у м. Києві, МФО 820019) 12750,00 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді
06.05.10 (відправлено)
==============================================
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8
т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.04.2010 № 7/129
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів:
За участю представників:
від позивача: Комісар С.П., довіреність № Д/07/2010/01/04-8 від 04.01.10,
від відповідача: Соломенко Н.О., довіреність № 001-294 від 20.04.10,
Басурова О.А., довіреність № 001-38 від 22.01.10,
Сагайдак О.П., довіреність № 001-97 від 05.02.10,
від третьої особи 1: не з'явився.,
від третьої особи 2: Шадевська Ж.Е., довіреність № 225-кр-407 від 19.04.10, ;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація)
на рішення Господарського суду м.Києва від 21.12.2009
у справі № 7/129 ( .....)
за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»
до Київської міської державної адміністрації
третя особа 1 Головне управління Державного казначейства України у м. Києві
третя особа 2 Київська міська рада
про стягнення 186891398,44 грн.
ВСТАНОВИВ :
Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" звернулася в Господарський суд м. Києва з позовом до Київської міської державної адміністрації про стягнення 186 891 398,44 грн. шкоди, завданої позивачу внаслідок бездіяльності останньої з приводу встановлення порядку і строків зміни тарифів на теплову енергію.
Під час розгляду справи у місцевому господарському суді позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно із якою АЕК "Київенерго" просило суд стягнути з Київської міської державної адміністрації 395006280,00 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.12.2009 р. позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на корить позивача 395006280,00 грн.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою та просить суд рішення місцевого господарського суду від 21.12.2009 р. скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального та процесуального права.
Зокрема відповідач стверджує, що судом безпідставно встановлено, що наявні в справі матеріали достатні для підтвердження рівня економічно обґрунтованих витрат позивача. Також на думку апелянта стягнення з нього коштів у розмірі 395006280,00 грн. є необґрунтованим та недоведеним.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2010 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Київську міську раду.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади, а також погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
В силу п. 4 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.
Згідно п. 5 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відповідна сільська, селищна, міська рада передбачає у відповідному місцевому бюджеті.
У відповідності до п. 95 Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 10 липня 2006 р. N 955 правом надання висновку щодо розрахунків економічно обґрунтованих планованих витрат, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням теплової енергії, наданням послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води наділено виключно Державну інспекцію з контролю за цінами або її територіальні органи. Порядок надання такого висновку затверджено наказом Міністерства економіки України від 07.03.2007 №67.
Колегія суддів вважає, що єдиним підтвердженням економічно обґрунтованих планованих витрат, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням теплової енергії позивачем може бути лише висновок Державної інспекції з контролю за цінами за оскаржуваний період.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Суд відзначає, що висновок Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві щодо розрахунку економічно обґрунтованих планованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг № 41 датований 10.10.2008 року підтверджує економічно обґрунтовані планові витрати лише за жовтень-грудень 2008 року, а не за весь спірний період.
Крім того судом береться до уваги те, що в силу ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування не допускається і може бути оскаржено в суді. Суд відзначає, що позивачем тарифи, що діяли в оскаржуваний період, в судовому порядку не оскаржувались.
Відповідно до ч. 6 ст. 191 Господарського кодексу України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування при встановленні фіксованих цін, застосування яких унеможливлює одержання прибутку суб'єктами підприємництва, зобов'язані надати цим суб'єктам дотацію відповідно до закону.
Згідно із ст. 96 Бюджетного кодексу України дотація - це вид міжбюджетного трансферту.
Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік передбачається надання міжбюджетних трансфертів на погашення заборгованості з різниці в тарифах у вигляді субвенцій місцевим бюджетам, які Бюджетним кодексом України віднесені до міжбюджетних трансфертів. Тобто погашення заборгованості з різниці в тарифах має здійснюватись за рахунок коштів саме Державного бюджету України, а не з місцевого.
Починаючи з 2006 року Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік передбачались субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Та обставина, що законом передбачається погашення заборгованості за послуги, що надавались лише населенню, та не охоплює інших споживачів, не змінює приписів статті 191 Господарського кодексу та не звільняє від обов’язку надавати дотацію виключно відповідно до закону.
У відповідності до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За загальним правилом, шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Разом із тим, в силу ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач, який зобов’язаний дотримуватись вимог вказаної норми Конституції України, не може нести відповідальність за дії, що ним не здійснювались та не належать до його компетенції.
За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку про те, що вимоги АЕК "Київенерго" про стягнення з Київської міської державної адміністрації 105156547,94 грн. шкоди, завданої позивачу внаслідок бездіяльності останньої з приводу встановлення порядку і строків зміни тарифів на теплову енергію є необґрунтованими, а отже задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду м. Києва від 21.12.2009 р. у справі № 7/129 скасувати повністю та прийняти нове рішення.
2. В позові відмовити повністю.
3. Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, код ЄДРПОУ 00131305, рахунок № 26038301201 у ВАТ “Ощадбанк”, МФО 322669) на користь Київської міської державної адміністрації (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 00022527, рахунок № 31417544500001 в УДК у м. Києві, МФО 820019) 12750,00 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді
06.05.10 (відправлено)
=================================================