ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №
За позовом
1) Приватного підприємства "Світло",
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет",
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс",
4) Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Технолог",
5) Приватного підприємства "Автомоторс"
до
1) Приватного підприємства "Власа",
2) Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів
1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Кніпінг-Комплект",
2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Повітряно-очисні споруди",
3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ-Петрол",
4) Київська міська рада,
5) Відкрите акціонерне товариство "Полюс"
про
визнання права на користування земельною ділянкою
та за зустрічним позовом
Приватного підприємства "Власа"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс"
про
усунення перешкод у здійсненні права власності
Судді Смирнова Ю.М. –головуюча
Хрипун О.О.
Якименко М.М.
Представники:
від позивачів за первісним позовом
Дозорець О.В., Левченко А.В., Юрченко О.А. –представники
від відповідача-1 за первісним позовом
Савустьянов В.В. –директор, Пасічник К.М., Савустьянова Н.В. – представники
від відповідача-2 за первісним позовом
не з’явились
від третіх осіб
не з’явились
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Приватне підприємство "Світло", Товариство з обмеженою відповідальністю "Паритет", Товариство з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс", Приватне підприємство "Науково-виробниче підприємство "Технолог", Приватне підприємство "Автомоторс" звернулись до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання права користування земельною ділянкою загальною площею 4 737,04 кв.м., що обмежена точками з наступними координатами (м.) 1 (X:57388.100; Y:22660.910), 2 (X:57390.420; Y:22670.400), 3 (X:57397.190; Y:22668.740), 4 (X:57397.860; Y:22671.430), 5 (X:57401.330; Y:22670.720), 6 (X:57403.640; Y:22680.480), 7 (X:57405.000; Y:22686.070), 8 (X:57405.270; Y:22687.170), 9 (X:57406.880; Y:22693.770), 10 (X:57388.360; Y:22698.310), 11 (X:57369.740; Y:22702.610), 12 (X:57369.420; Y:22713.270), 13 (X:57362.130; Y:22713.000), 13 (X:57362.130; Y:22713.000), 14 (X:57337.070; Y:22715.710), 15 (X:57328.020; Y:22715.060), 16 (X:57297.180; Y:22711.910), 17 (X:57296.880; Y:22711.880), 18 (X:57294; Y:22712.580), 19 (X:57293.380; Y:22714.320), 20 (X:57292.480; Y:22716.310), 21 (X:57291.160; Y:22728.560), 22 (X:57290.600; Y:22733.750), 23 (X:57289.440; Y:22744.530), 24 (X:57264.600; Y:22741.550), 25 (X:57265.620; Y:22740.380), 26 (X:57271.270; Y:22731.660), 27 (X:57279.050; Y:22719.650), 28 (X:57284.360; Y:22710.610), 29 (X:57294.870; Y:22692.680), 30 (X:57301.390; Y:22681.180), 31 (X:57309.360; Y:22679.240), 32 (X:57383.540; Y:22661.860) та знаходиться за адресою м. Київ, вул. Новозабарська, 2/6, корпус літ «А1», визнання відсутності у Приватного підприємства "Власа" права користування вказаною земельною ділянкою, зобов’язання Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вилучити земельні ділянки під кадастровим номером 78:056:019 та 78:056:016 з бази даних Державного земельного кадастру, вилучити всі дані про Приватне підприємство "Власа", як землекористувача земельних ділянок під номером 78:056:019 та 78:056:016 з бази даних Державного земельного кадастру та зобов’язання внести до бази даних Державного земельного кадастру інформацію про право на постійне користування позивачів за первісним позовом земельною ділянкою загальною площею 4 737,04 кв.м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Новозабарська, 2/6, корпус літ «А1»(з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).
В судовому засіданні 27.02.2009 представником позивачів за первісним позовом було подано заяву про уточнення предмету позовних вимог по справі № 33/222, у якій позивачі просять суд:
- встановити спільну межу земельної ділянки для розміщення та обслуговування будівлі за адресою м. Київ. вул. Новозабарська, 2/6 (літера А1), яка належить Приватному підприємству "Світло", Товариству з обмеженою відповідальністю "Паритет", Товариству з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс", Приватному підприємству "Науково-виробниче підприємство "Технолог", Приватному підприємству "Автомоторс" та земельними ділянками для розміщення та обслуговування будівлі арочного складу за адресою м. Київ, вул. Новозабарська. 2/6 (літера П) та будівлі підземної насосної станції за адресою м. Київ, вул. Новозабарська, 2/6 (літера Ч), які належать Приватному підприємству "Власа";
- зобов’язати Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вилучити земельні ділянки під кадастровим номером 78:056:019 та 78:056:016 з бази даних Державного земельною кадастру;
- зобов’язати Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вилучити всі дані про Приватне підприємство "Власа", як землекористувача земельних ділянок під номером 78:056:019 та 78:056:016. з бази даних Державного земельного кадастру.
В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на ст. 30 Земельного кодексу України 1990 року та вважають, що разом з правом власності на нерухоме майно до них перейшло і право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно. Відповідно до ч. 2 ст. 377 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України 2001 року якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Позивачі вважають, що позивачі, відповідач, інші особи, які придбали у власність об’єкти, що входили до майнового комплексу ВАТ "Полюс", набули право користування відповідними частинами первісно існуючої земельної ділянки загальною площею 1,6187 га та у встановленому порядку повинні здійснити поділ цієї земельної ділянки або визначити порядок спільного користування нею. Позивачі зазначають, що між позивачами та відповідачем існує спір не про право користування відповідними земельними ділянками, а спір про встановлення меж цих земельних ділянок.
Відповідач-1 проти позову заперечує та вказує, що право користування земельними ділянками до позивачів не перейшло, оскільки положеннями ст. 30 та ст. 23 Земельного кодексу України 1990 року встановлено у якості обов’язкової умови переходу права користування –наявність державного акту, який у позивачів відсутній. Погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами передбачено ст. 198 Земельного кодексу України лише при кадастровій зйомці як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Інші норми законодавства погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками не передбачають.
Відповідач-2 проти позову заперечує та вказує, що до компетенції Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у галузі земельних відносин не належать повноваження щодо розпорядження землями та прийняття рішень про передачу в користування чи у власність земельних ділянок, а позивачі згідно з чинним законодавством не можуть мати у постійному користуванні земельну ділянку, внаслідок відсутності правових підстав, передбачених земельним кодексом України.
В межах справи № 33/222 Приватне підприємство "Власа" звернулось з зустрічним позовом про зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" усунути створені ним перешкоди у здійснені права власності на склад арочний та підземну насосну станцію, шляхом демонтажу власними силами, засобами та за власний рахунок зведеного залізобетонного паркану.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог Приватне підприємство "Власа" зазначає, що Приватним підприємством "Будсервіс-перспектива" за замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" було зведено залізобетонний паркан, який блокує доступ до власності позивача за зустрічним позовом з усіх боків, чим порушуються права Приватного підприємства "Власа".
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" проти зустрічного позову заперечує та зазначає, що договори купівлі-продажу від 18.02.2002 та 22.10.2002, відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України не можуть бути підставою для виникнення у Приватного підприємства "Власа" права користування спірною земельною ділянкою.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, суд
В С Т А Н О В И В :
По первісному позову.
Відповідно до рішення виконкому Київської міської ради депутатів трудящих від 25.04.1967 № 640 Київському заводу електромеханічних виробів (правонаступником якого стало Відкрите акціонерне товариство "Полюс") було надано земельну площею 1,6187 га за адресою м. Київ, вул. Автозаводська, 28-42, яка була розташована на розі вулиць Автозаводської, Лугової та Новозабарської в місті Києві.
Згідно листа Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17.02.2009 № 03-21/4772, що надійшов у відповідь на запит суду, вказане рішення виконкому Київської міської ради депутатів трудящих від 25.04.1967 № 640 про передачу у постійне користування заводу "Полюс" земельних ділянок по вул. Новозабарській, 2/6 Київською міською радою не скасовано.
Згідно Свідоцтва про право власності на майновий комплекс виданого Головним управлінням житлового господарства та майна міста Києва Київської міської державної адміністрації 07.05.1999 майновий комплекс в частині площею 14 074,180 кв.м., який розташований в міста Києві за адресою: вул. Новозабарська, буд. 2/6 належить Відкритому акціонерному товариство "Полюс".
17.07.2001 між Відкритим акціонерним товариством "Полюс" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс", Приватним підприємством "Науково-виробниче підприємство "Технолог", Товариством з обмеженою відповідальністю "Паритет", Товариством з обмеженою відповідальністю "Центрінвествклад", Приватним підприємством "Світло" (покупці) було укладено Договір купівлі-продажу майна Відкритого акціонерного товариства "Полюс" за комерційним конкурсом.
За умовами вказаного Договору Відкрите акціонерне товариство "Полюс" за підсумками з продажу майна (протокол засідання комітету кредиторів (конкурсної комісії) №8 від 04-05 липня 2001) зобов’язалось передати у власність покупців майно, перелік, кількість та вартість якого зазначені в Додатку 1, поповерхове розміщення –в Додатку 2 до цього Договору, а покупці зобов’язались сплатити за вказане майно ціну продажу, прийняти це майно і виконати умови, передбачені цим Договором.
Згідно з п. 2 об’єктом цього Договору є нерухоме майно –нежила будівля, зазначена на плані літ. А1, що розташована за адресою: місто Київ, вул. Новозабарська, 2/6, загальною площею 6 593,5 кв.м.
31.07.2001 між сторонами Договору складено Акт прийому-передачі майна.
Відповідно до чинних на момент укладення Договору купівлі-продажу від 17.07.2001 ст. 19 Земельного кодексу 1990 року та п. 4.1 Порядку надання земельних ділянок та оформлення права користування землею юридичним особам в м. Києві, затвердженого Рішенням Київської міської ради від 04.03.1999 №148/249, виключно міська Рада народних депутатів надавала земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста, і саме Київська міська рада мала право передати земельну ділянку в користування або у власність. В свою чергу згідно із ст. 22 Земельного кодексу України 1990 року право користування наданою земельною ділянкою виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати ж до використання земельної ділянки до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує таке право користування землею, заборонялося.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Земельного кодексу України 1990 року при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.
Згідно ч. 4 ст. 30 Земельного кодексу України 1990 року право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу України 1990 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Таким чином, відповідно до положень Земельного кодексу України 1990 року не передбачено автоматичного переходу права користування земельною ділянкою у разі передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям. Право користування такою земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди, повинно бути посвідчено державним актом.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою, на якій розміщено нежилу будівлю, що належить на праві спільної часткової власності позивачам, якими відповідно до ст. 23 Земельного кодексу України 1990 року є державний акт, позивачами не надано.
З метою оформлення права користування земельною ділянкою позивачі листом № 30148(225) від 20.09.2004 звернулись до Голови Київської міської ради з клопотанням про укладення договору оренди земельної ділянки для обслуговування та експлуатації будівлі по вул. Новозабарській, 2/6.
Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом № 03-20/31678 від 11.10.2004 повідомило позивачам про необхідність надання необхідного переліку документів.
Позивачі листом № 07/11 від 04.11.2004 направили на адресу Головного управління земельних ресурсів документи для оформлення права користування земельною ділянкою.
Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом № 03-20/772 від 18.01.2005 повідомило позивачам, що відповідно до рішення Київської міської ради "Про затвердження Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві" від 14.03.2002 №313/1747 останнім необхідно надати копії матеріалів земельно-кадастрової інвентаризації, посвідченої копії рішення про надання земельної ділянки та документу, який посвідчує право користування.
Відповідно до п. 3.1 рішення Київської міської ради "Про затвердження Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві" від 14.03.2002 №313/1747 особи, які придбали будівлі і споруди, звертаються до Київської міської ради із клопотанням про оформлення права постійного користування чи оренди земельної ділянки, на якій вони розташовані.
Згідно п. 3.3 рішення Київської міської ради "Про затвердження Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві" від 14.03.2002 №313/1747 серед інших документів особа передає до управління земельних ресурсів посвідчену копію рішення про надання земельної ділянки та документа, що посвідчує право користування.
У відповідності з положеннями ст. 9 Земельного кодексу України 2001 року до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст.123 Земельного кодексу України 2001 року надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України 2001 року передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації (ст. 125 Земельного кодексу України 2001 року).
Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:
а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;
б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;
в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.
Позивачі погоджуються, що Земельний кодекс України 2001 року не передбачає визнання за ними права постійного землекористування, у зв’язку з чим позивачами 19.01.2009 було подано заяву про уточнення позовних вимог, у якій позивачі просили визнати за ними право користування земельною ділянкою.
Згідно з положеннями ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на ч. 2 ст. 377 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, якими передбачено, що якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Однак, відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України таке право має бути оформлено відповідним договором оренди земельної ділянки.
З матеріалів справи вбачається, що позивачам, якими було придбано нежилу будівлю, зазначену на плані літ. А1, що розташована за адресою: місто Київ, вул. Новозабарська, 2/6, загальною площею 6 593,5 кв.м., спірна земельна ділянка рішенням органу місцевого самоврядування не виділялась, право користування спірною земельною ділянкою не оформлялось та не надавалось, що підтверджується відсутністю у позивачів державного акта на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди спірної земельної ділянки.
Отже, судом встановлено, що позивачі користуються спірною земельною ділянкою без належних правових підстав, оскільки виходячи з вимог ч. 3 ст. 125 Земельного кодексу України вимоги чинного законодавства щодо необхідності встановлення меж земельної ділянки у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації до початку використання, - не змінилися.
Позивачі погоджуються з тим, що у них відсутні правовстановлюючі документи на право власності чи право користування спірною земельною ділянкою, у зв’язку з чим позивачами 27.02.2009 було подано заяву про уточнення предмету позову, у якій позивачі просили встановити спільну межу земельної ділянки для розміщення та обслуговування будівлі.
В обґрунтування уточнених позовних вимог позивачі зазначають, що будь-яка земельна ділянка, як самостійний об’єкт цивільного обороту, повинна мати визначену адресу, координати меж, площу, кадастровий номер та цільове призначення.
Для визначення цих ознак відповідно до Закону України "Про землеустрій" здійснюється розробка відповідної технічної документації на землю. Така технічна документація із землеустрою і є підставою для оформлення права користування відповідною земельною ділянкою. При цьому невід’ємною частиною такої технічної документації із землеустрою має бути акт про погодження меж, який підписується всіма суміжними землекористувачами.
Статтею 56 Закону України "Про землеустрій" визначено вичерпний перелік технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, яка включає:
а) пояснювальну записку;
б) технічне завдання на складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку;
в) копії заяв фізичних або клопотання юридичних осіб;
г) матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки;
ґ) рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди;
д) акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання;
е) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності;
є) кадастровий план земельної ділянки;
ж) перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про землеустрій" погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом та іншими законами України.
Статтею 198 Земельного кодексу України погодження меж земельної ділянки саме з суміжними власниками та землекористувачами передбачено при кадастровій зйомці як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Інші норми законодавства погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами не передбачають.
Судом встановлено, що у позивачів відсутні правовстановлюючі документи, що посвідчують право власності або право користування спірною земельною ділянкою, а Приватне підприємство "Власа" у відзиві на позовну заяву також зазначає, що на даний час триває процес виготовлення подальшої документації для оформлення права користування земельними ділянками. У зв’язку з цим позивачі та відповідач не можуть визначатись як суміжні землекористувачі.
Встановлення меж земельних ділянок, на чому фактично наполягають позивачі, віднесено до компетенції землевпорядних організацій, а не суду. Суди ж розглядають спори з приводу суміжного землекористування, в тому числі позови про усунення порушень меж земельних ділянок, вже встановлених на місцевості зазначеними організаціями.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивачів за первісним позовом в частині встановлення спільної межі земельної ділянки для розміщення та обслуговування будівлі за адресою м. Київ. вул. Новозабарська, 2/6 (літера А1) та земельними ділянками для розміщення та обслуговування будівлі арочного складу за адресою м. Київ, вул. Новозабарська. 2/6 (літера П) та будівлі підземної насосної станції за адресою м. Київ, вул. Новозабарська, 2/6 (літера Ч), необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до Договору купівлі-продажу майна від 22.10.2002 Приватне підприємство "С.Н. Пластик" продало Приватному підприємству "Власа" склад арочний (літера П) загальною площею 495,8 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Новозабарська, 2/6, що належить Приватному підприємству "С.Н. Пластик" на підставі договору № 25 купівлі-продажу приміщення від 01.10.1999.
За актом прийому-передачі майна 05.11.2002 Приватне підприємство "С.Н. Пластик" передало, а Приватне підприємство "Власа" прийняло у власність майно за Договором купівлі-продажу майна від 22.10.2002.
Згідно Договору купівлі-продажу майна від 18.02.2002 та Акту прийому-передачі майна Відкрите акціонерне товариство "Полюс" передало Приватному підприємству "Власа" у власність нежилу будівлю підземної насосної станції оборотного водозабезпечення (літера Ч) загальною площею 53,7 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Новозабарська, 2/6.
Відповідно до Витягу з бази даних Державного земельного кадастру станом на 17.03.2008 Приватне підприємство "Власа" є землекористувачем земельних ділянок з кадастровим № 78:056:016 та № 78:056:019 по вул. Новозабарській 2/6.
Згідно листа Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09.02.2009 № 03-21/3538, що надійшов у відповідь на запит Господарського суду міста Києва, до бази даних автоматизованої системи ПК "Кадастр" інформація про земельні ділянки за кадастровими №№78:056:016, 78:056:019 внесена на підставі технічних звітів по встановленню зовнішніх меж земельних ділянок.
Згідно чинного законодавства України технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористування не є правовстановлюючим документом, що підтверджує право користування земельною ділянкою.
Приватне підприємство "Власа" у відзиві на позовну заяву зазначає, що на даний час триває процес виготовлення подальшої документації для оформлення права користування земельними ділянками за кадастровими №№78:056:016, 78:056:019.
Таким чином, у Приватного підприємства "Власа" також відсутні правовстановлюючі документи на спірні земельні ділянки в розумінні положень ст. 126 Земельного кодексу України.
Відповідно до положень ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:
а) визнання прав;
б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;
в) визнання угоди недійсною;
г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;
ґ) відшкодування заподіяних збитків;
д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.
Приватним підприємством "Власа" не порушено прав та інтересів позивачів, оскільки, спірна земельна ділянка ні позивачам, ні відповідачу-1 у встановленому земельним законодавством порядку не виділялась, та право користування спірною земельною ділянкою у відповідності до вимог законодавства України не оформлено.
Оскільки згідно положень ст. 152 Земельного кодексу України саме власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, а позивачами не надано суду доказів на підтвердження права власності або права користування спірною земельною ділянкою, суд вважає позовні вимоги в частині визнання відсутності у Приватного підприємства "Власа" права користування вказаною земельною ділянкою, зобов’язання Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вилучити земельні ділянки під кадастровим номером 78:056:019 та 78:056:016 з бази даних Державного земельного кадастру, вилучити всі дані про Приватне підприємство "Власа", як землекористувача земельних ділянок під номером 78:056:019 та 78:056:016 з бази даних Державного земельного кадастру необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивачів за первісним позовом безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
У зв’язку з відмовою в первісному позові державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивачів за первісним позовом.
У заяві про уточнення предмету позовних вимог позивачі також заявили клопотання про призначення у справі будівельно-технічної експертизи, на розгляд якої поставши
питання про визначення можливих варіантів встановлення спільної межі земельних
ділянок.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Згідно з п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання призначення судових експертиз” від 27.11.2006 р. № 01-8/2651 судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Оскільки судом встановлено відсутність у сторін правовстановлюючих документів на спірні земельні ділянки, за таких обставин відсутня необхідність використання спеціальних знань для встановлення обставин, що мають значення для справи, висновок експерта у справі № 33/22 не буде мати значення для справи, а тому судом в судовому засіданні 27.02.2009 було відмовлено в задоволенні клопотання позивачів за первісним позовом про призначення будівельно-технічної експертизи.
По зустрічному позову.
Обґрунтовуючи свої вимоги за зустрічним позовом Приватне підприємство "Власа" стверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс", діючи без відповідного дозволу збудувало на межі спірної земельної ділянки залізобетонний паркан, який не допускає в’їзду, виїзду та розвороту автомобілів до арочного складу та підземної насосної станції.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов’язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному випадку, це стосувалося позивача, що мав довести факт порушення його права відповідачем як підставу своїх вимог.
Позивачем за зустрічним позовом не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що зведення Товариством з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" залізобетонного паркану призвело до порушення прав Приватного підприємства "Власа" на його власність –будівлю арочного складу та підземної насосної станції.
Посилання Приватного підприємства "Власа" на факт порушення відносно директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" ОСОБА_9 кримінальної справи за фактом перевищення службових повноважень, відхиляються судом, оскільки в матеріалах справи відсутній вирок по кримінальній справі відносно даної особи, а питання наявності чи відсутності злочину в діях відповідних службових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" не є предметом розгляду у даній справі.
Відповідно до положень ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ч. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.
Судом встановлено, що земельна ділянка, на якій збудовано залізобетонний паркан та яка, як вбачається з зустрічної позовної заяви, необхідна Приватному підприємству "Власа" для в’їзду, виїзду та розвороту автомобілів, не виділена позивачу за зустрічним позовом та право користування або право власності на вказану земельну ділянку не оформлено у встановленому законом порядку.
Суд не вбачає порушення прав та законних інтересів Приватного підприємства "Власа", оскільки Приватне підприємство "Власа" не є законним власником або землекористувачем земельної ділянки, на якій збудовано залізобетонний паркан.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги за зустрічним позовом необґрунтованими та такими, що задоволенні не підлягають.
У зв’язку з відмовою в зустрічному позові державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача за зустрічним позовом.
Заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2008, у зв’язку з відмовою у первісному позові та зустрічному позові підлягають скасуванню відповідно до ст. 68 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
В И Р І Ш И В:
У первісному позові відмовити повністю.
У зустрічному позові відмовити повністю.
Заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2008 № 33/222, скасувати.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржено в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Судді Ю.М. Смирнова –головуюча
О.О. Хрипун
М.М. Якименко