ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Головуюча по 1-ій інст. Олексієнко М.Ю. Справа № 22а-1587/07
Галицький районний суд м.Львова (№ 2а-97/07) Рядок статзвіту № 37
Доповідач: Шавель Р.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2007 року м.Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого - судді Шавеля Р.М.,
суддів Кушнерика М.П. та Олендера І.Я.,
при секретарі - Поворознику Д.Б.,
з участю осіб, які взяли участь у справі:
позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Виконавчого комітету Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова від 13.02.2007р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання дій незаконними, зобов'язання розробити типові договори про надання послуг з утримання будинків та споруд та прибудинкових територій, -
в с т а н о в и л а:
17.05.2006р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (а.с. 1-2), в якому, із врахуванням поданих роз'яснень, змін та доповнень (ас. 40-41), просить визнати неправомірними дії виконавчого комітету Львівської міської ради по запровадженню у м. Львові з 01.01.2006р. незаконного договору на утримання будинків із споживачами, який втратив чинність, і з 01.01.2006р. у м. Львові повинні діяти нові договірні відносини згідно нового законодавства, яке вступило в законну силу з 01.01.2006р.; зобов'язати виконавчий комітет Львівської міської ради розробити і подати на затвердження міської ради нові справедливі законні договори із споживачами житлових послуг, щоб споживач був справжнім замовником та контролером по отриманню робіт, послуг для схоронності житла, з обов'язковою вказівкою про заміну покрівлі даху, титульних списків програми дахів для старих будинків.
Постановою суду від 13.02.2007р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений частково; визнано незаконними дії виконавчого комітету Львівської міської ради в частині невизначення ним виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді при укладенні договорів у сфері житлово-комунальних послуг; зобов'язано відповідача на виконання Закону України від 24.06.2006р. «Про житлово-комунальні послуги» з метою впорядкування правовідносин, що виникають між виробниками, виконавцями і споживачами у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, визначити виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді міста.
Згідно додаткової постанови суду від 05.04.2007р. визнано неправомірними дії виконавчого комітету Львівської міської ради в частині нездійснення контролю за укладенням житлово-комунальними підприємствами м. Львова з 01.01.2006р. договорів про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та приведення їх у відповідність з вимогами Закону України від 24.06.2006р. «Про житлово-комунальні послуги»; у задоволенні вимог ОСОБА_1 про зобов'язання виконавчого комітету Львівської міської ради розробити, затвердити та запровадити нові типові договори на обслуговування будинків та прибудинкових територій між споживачами та підприємствами ЖКГ, з обов'язковою вказівкою про заміну покрівлі даху, титульних списків програми дахів старих будинків відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судом рішенням, його оскаржили сторони.
У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду від 13.02.2007р. з підстав, передбачених ч.1 п.2 ст. 201 та ст. 202 КАС України, покликаючись на те, що суд в порушення вимог ст. 11, ч.2 ст. 72 КАС України не забезпечив змагальності сторін і неправильно розтлумачив заявлені позовні вимоги. Також в судових засіданнях не приймав участь представник відповідача, не було ніяких досліджень.
В поданій апеляційній скарзі представник Виконавчого комітету Львівської міської ради, покликаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Апелянт вважає, що він не був належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, оскільки судові повістки отримував із значним запізненням. Стаття 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» чітко визначає повноваження виконавчого комітету в галузі житлово-комунального господарства і до вказаного в статті переліку повноважень не входить визначення виконавця житлово-комунальних послуг саме виконавчим комітетом як органом місцевого самоврядування. Тому є незрозумілим, на підставі якої правової норми суд дійшов висновку, що саме виконавчий комітет як орган місцевого самоврядування зобов'язаний визначати виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді міста.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача на підтримання поданої ним апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вірно виходив з того, що згідно п.6 ч.1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розробка типових договорів про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території віднесена до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
До повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг згідно ст. 7 вказаного Закону України належить визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
На виконання Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з метою впорядкування правовідносин, що виникають між виробниками, виконавцями і споживачами у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 25.04.2005р. № 60 затверджено Порядок визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, згідно якого виконавець житлово-комунальних послуг визначається органами місцевого самоврядування.
Оскільки суду першої інстанції не було надано доказів про визначення ним виконавців житлово-комунальних послуг на виконання вищезазначених Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, в цій частині дії відповідача визнані незаконними та зобов'язано його визначити виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді м. Львова, які готують договори з споживачами на основі типового договору, розробленого центральним органом виконавчої влади.
Вимоги щодо зобов'язання відповідача розробити, затвердити та запровадити нові типові договори на обслуговування будинків та прибудинкової територій між споживачами та підприємствами ЖКГ судом правильно відхилені з тих підстав, що до компетенції виконавчого комітету Львівської міської ради не належить розробка типових договорів з питань надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; вказані обов'язки несе виконавець житлово-комунальних послуг.
Доводи поданих апеляційних скарги не спростовують вищевказаних висновків суду.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції здійснював розгляд справи в межах заявлених позовних вимог, забезпечив змагальність сторін, оскільки сторони приймали участь в судових засіданнях і були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
Доводи представника відповідача щодо неналежного повідомлення судом про час та місце розгляду справи колегія суддів не приймає до уваги, оскільки згідно матеріалів справи представник відповідача приймав участь в судових засіданнях 15.06.2006р, 29.06.2006р. та був рекомендованою кореспонденцією повідомлений про час наступного судового засідання (20.12.2006р.), однак в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Також не з'явився представник відповідача в судове засідання апеляційного суду, хоча був належним чином повідомлений про час розгляду справи.
Покликання представника виконавчого комітету Львівської міської ради на вимоги ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також вказівка на відсутність у постанові суду визначення правової норми, на підставі якої суд поклав на виконавчий комітет як орган місцевого самоврядування обов'язок визначити виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді міста, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції при задоволенні позову правомірно та підставно покликався на вимоги ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
З огляду на викладене, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків постанови суду, а тому підстав для скасування постанови суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційні скарги на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 195, 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Виконавчого комітету Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова від 13.02.2007р. залишити без задоволення, а згадану постанову суду - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий Р.М.Шавель
Судді: М.П.Кушнерик
І.Я.Олендер