'ГРО-ЗА' - ГРОмадський правоЗАхисник

Форум => Новини => Тема розпочата: Андрій від 24 Серпня 2011, 10:37:57

Назва: З Днем Незалежності
Відправлено: Андрій від 24 Серпня 2011, 10:37:57

Вітаю форумчан зі святом!

Олександр Ірванець. Наша Звитяга. (http://irvanets.livejournal.com/7874.html)

(click to show/hide)

(http://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/a/ae/Oleksandr_Irvanets.jpg)

Дню Незалежності України присвячую.
Автор.

За роком рік повільно теліпається,
А влітку час узагалі не йде.
Та кожен серпень, як серпом по пальцях:
Двадцять четверте! Це ж знаменний день!!!

Звершили ми в цей день борню велику.
Тому минає дев’ятнадцять літ,
Як подолавши вщент кремлівську кліку,
Державності собі зірвали плід!

Підтвердять всі керівники теперішні,
Що провидіння зовсім не сліпе.
Згадаймо ж, як у дев’яносто першім
Вони боролися з ҐКЧП!

Повсюдно будували барикади.
Вогонь у душах пломенів, не тух,
І запальні промови до громади
Підтримували українцям дух.

«Ми как одін умрьом в борьбє за ето!» -
Лунала пісня, й ставши ланцюжком,
Ішли вперед Азаров і Ахметов,
Колєсніков, Лук’янов і Цушко.

Щоб перетнути шлях катам московським,
Без суперечностей і протиріч
Ще юний Шуфрич з юним Хорошковським
За Україну стали пліч о пліч.

Свій кожен крок надійно прораховуючи,
Плануючи майбутній хід подій,
Сам особисто Віктор Янукович
Свою автоколону вів у бій!

У тій борні й зродились Регіони!
В підпіллі дочекавши до пори,
Вивішував Донбас на терикони
Червоно-чорні рідні прапори!

Як відступила пріч орда московська,
Змінивши плач на переможний сміх,
Богатирьова, Герман й Богословська
Вітали славних лицарів своїх.

В своїм краю самі ми порядкуєм.
Співаєм вільних, радісних пісень
І вже удев’ятнадцяте святкуєм
Двадцять четверте серпня – славний день!

Гостей до нас з усіх усюд прибуде –
Безмежно раді ми завжди гостям.
Вони до нас махатимуть з трибуни,
А потім карамельками вгостять.

Натішившись обличчями новими,
Уже за рік ми з помпою відзначимо
Державності двадцяті роковини!
Або річницю. Доживем – побачимо!..

Ліна Костенко. Равнєніє на трибуну. (http://www.day.kiev.ua/214296)

(click to show/hide)

(http://www.day.kiev.ua/img/214280/147-5-1.jpg)   
І все-таки парад потрібен. Державне свято, 20-ліття Незалежності, як же без параду? Це ж фактично перша така урочиста дата — повноліття молодої держави. Люди повинні побачити її честь і славу, її оборонну міць, її провідників і достойників, відчути ритм карбованих кроків у самому серці столиці. Досі ж так і було, а на ювілей не буде?!

Отже, треба споруджувати трибуну. Там, де й завжди, під величавим монументом Незалежності. На трибуні мають стояти всі чотири президенти нашої держави і приймати парад.

Не хочуть військовий, на військовий немає коштів, — то в нас же є ціла армія державотворців. 20 років працювали, здійснювали реформи, творили демократичну правову державу, яка посіла гідне місце у світі.

Стрункими рядами мають пройти депутати всіх скликань на чолі зі спікерами, помічниками й заступниками, зі всім штатом й апаратом Верховної Ради, фракціями й комітетами, тушками й перебіжчиками. Секретаріати й Адміністрації всіх президентів із відділами й колегіями, нацрадами й консультантами, речниками, радниками й референтами. Міністри всіх урядів на чолі з прем’єр-міністрами, судимими й несудимими, тут сущими й деінде. Усі розлогі гілки влади, на яких рясно повсідалися керівники й управлінці всіх рангів і спеціалізацій. Словом, усе те воїнство, завдяки якому Україна тріумфально здобулася на четверте місце серед найгірших економік світу й за різними показниками доганяє як не Гвінею, то Гондурас. Щоб народ міг побачити, кого він годував й утримував 20 років, чиї засідання, пільги й закордонні вояжі, державні дачі й курорти так щедро оплачував. І замислився, урешті, чи варто годувати таку армію ще й наступні 20 років.

Має продемонструвати свої досягнення судова гілка влади, генеральні прокурори й заступники, судді, слідчі, а також міліція, Служба безпеки, усі розділи й підрозділи державної охорони, — теж ціла армія, що стоїть на сторожі законів і покликана вбегти суспільство від внутрішніх і зовнішніх небезпек. Високо над собою вони мають пронести портрети Ґонґадзе й Александрова, Чорновола й Гетьмана, усіх убитих і закатованих у відділах міліції, померлих і зниклих за нез’ясованих обставин. Та й самовбитого двома пострілами в голову Кравченка, і Кирпу, і Кушнарьова, чиї загадкові загибелі багато чого б прояснили в чорних кросвордах нашого правосуддя.

Конституційний Суд у червоних мантіях мав би нести перекинуту догори дриґом Конституцію, інтерпретовану в різний спосіб залежно від поточних потреб влади.

Мають пройти судді-колядники з торбами грошей на плечах, спіймані й не спіймані на гарячому функціонери й корупціонери, кожен із тавром свого злочину, тримаючи рівняння на президентів своєї країни, які теж стоять на трибуні з вивісками на шиях, — хто що здав за ці 20 років. Хто флот і ядерну зброю, хто промисловість і стратегічні об’єкти, хто помаранчеву революцію, хто взагалі Україну.

Так що, мабуть, це було слушне рішення — скасувати військовий парад, бо то ж було хоч приїде президент якої із сусідніх держав, привітає султан Брунею. Все ж таки міжнародний рівень. А тепер навіть президент Росії навряд чи приїхав би. Бо ж як не здавай Україну, все одно братній державі хочеться, щоб її просто не було. І в Європі тепер ми — ізгої, пристойні політики із тутейшими на трибуну не стануть.

Та й народ у нас несвідомий. Ще прихопить із собою помідори чи яйця й закидає трибуну, незважаючи на зростаючу дорожнечу, або змиє кого потужним струменем із бранспойта. А так стоїть мовчки обабіч Хрещатика аж до Майдану, спостерігає цей парад, який давно вже на часі, і робить свої висновки.

Окремою колоною мають пройти заслужені люди України, у всьому блиску орденів і медалей, мабуть, похнюпивши голови, бо дехто ж таки совісно працював, а результату не видно, перемололо в пащі системи. Інкорпоровані в цю колону, мають пройти Герої України, бажано — пронумеровані, бо якщо Україна має стількох Героїв, то ця кількість повинна ж колись перейти в якість і представити переконливі приклади героїзму.

Мають пройти рейдери в чорних масках, озброєні ломами й пістолетами.

Директори шахт із тисячами трун загиблих за ці роки шахтарів.

Банкіри, угинаючись під вагою грошей ошуканих вкладників.

Промчати мажори, давлячи всіх на своєму шляху.

Має пройти маршем п’ята колона з транспарантами «Руки прочь от русского языка!» Слідом — кликуші й попи з кадилами і прокльонами на всіх, хто не вони. Мав би вивести на парад свій «Всеукраинский союз воинских сил» тезко автомата Калашникова, що надало б парадові особливого військового шарму. А також мали б продефілювати всі видимі й невидимі блоки «русского единства», шовіністи і ксенофоби всіх мастей і на повен голос нарешті відверто озвучити своє кредо: «Украина для русских!»

У всьому розмаїтті знамен мають пройти повз трибуну всі принаявні в Україні партії, скільки їх є, щось до двохсот, великих і малих, і зовсім мізерних, з авторитетними лідерами на чолі, навіть якщо якийсь лідер очолює сам себе.

Гордо й піднесено повинні пройти «противсіхи» з осатанілою натхненницею «противсіхства» на мітлі.

І над усім цим у київському небі пролітають яскраві повітряні кулі — оранжеві, біло-сині, біло-червоні, синьо-жовті й зовсім червоні. Із них приязно виглядають олігархи і з батьківською усмішкою махають народові рукою.

Насамкінець із космосу спуститься київський мер, обвішаний амортизуючими пакунками з китайською гречкою, приземлиться на сходах мерії і поспіває улюбленому електорату в мікрофон. Це буде художня частина параду. Дехто з журналістів виконає заячий зиѓзаѓ по пеньочках президентської резиденції. Прес-секретарка Гаранта станцює граціозний пірует із тортом, а Генпрокуратура дасть лиха закаблукам під «Мурку». Підписанти вірнопідданських листів зроблять акробатичний номер — собачу стойку сервілізму. Депутати-кнопкодави програватимуть віртуозні етюди голосування за відсутніх колег. Депутати-костоломи демонструватимуть мистецтво бойових прийомів. Міністр освіти жонглюватиме підручниками з української історії. Каріатида гуманітарної політики підпиратиме плечем падаючу стелю нашої духовності. Зірка української естради, народна артистка України проспіває новий популярний хіт «Я дєвочка твоя в шикарном авто». Парламентський диригент однією рукою здиригує ораторію «Україна для людей», і нинішній наш прем’єр зіграє соло на газовій трубі.

Завершує всю цю святкову феєрію сірий автозак, обклеєний портретами Юлії Тимошенко, який пропихають крізь протестуючий натовп «Беркути» і «Грифони», обліпивши його, як чорною ікрою, своїми касками, кому ламаючи ребра, кого збиваючи з ніг, кого волочачи по асфальту.

За цим автозаком, як у Росії колись Пугачова, везуть заґратовану клітку із членом попереднього уряду, екс-міністром внутрішніх справ. З інших кліток виглядають ще кілька фігурантів сюрреальних судових процесів.

Молодий перспективний суддя Родіон Кирєєв підморгує народові бровою.

Вєрка Сердючка співає свій інваріант державного гімну: «Ще не вмерла Україна, єслі ми гуляєм так!»

Чотири президенти на трибуні прикладають руки до серць.

Країною проходить всеукраїнська акція «Україна — 20». Це, очевидно, якийсь новий тип відзначення державних свят. Судячи з рекомендацій радіо, це виглядає так: люди збираються у містах і селах біля пошт, у святкових національних строях, намалювавши на обличчях, руках чи й просто на папері цифру 20. Співають, танцюють і обмінюються побажаннями.

Неважко здогадатися, якими.

Назва: Re: З Днем Незалежності
Відправлено: Тетяна Academia від 24 Серпня 2011, 13:12:42

Дякую, Андрію! Всіх вітаю з двадцятою річницею відновлення української державності.

Назва: Re: З Днем Незалежності
Відправлено: Пересічний від 29 Серпня 2011, 18:55:57

Якщо вже згадали Ліну Василівну, то треба згадати ще одного класика сьогодення з влучною характеристикою останніх подій в Україні:
Валерія Новодворська Неотрубленные головы (http://www.grani.ru/opinion/novodvorskaya/m.190748.html)

(click to show/hide)

17.08.2011 Надо же, какое совпадение помыслов у двух братских славянских диктатур. Я уж не говорю про третью, белорусскую. Если вспомнить шукшинский шедевр "Как Иван Царевич за чудом ходил", то лукашенковская голова славянского Змея Горыныча - самая глупая. Говорит только: "Бифштекс, лангет, шашлык". Девять оппозиционеров выпустили, а кандидатов в президенты оставили. Пусть не баллотируются в следующий раз, знают свое место, не ломают Колин маршальский жезл, который он носит в своем детском портфельчике вместе с азбукой и пеналом.

Но московская и киевская головы не умнее. Они о нас мыслят тоже гастрономическими категориями. И тычут вилками, проверяя, хорошо ли мы подрумянились. Судя по двум синхронным славянским набегам на остатки суверенных демократий, нас можно уже класть на блюдо и нести на чекистский стол. Кушать подано.

Политологи разбежались по догадкам и версиям, зачем киевской голове Змея Горыныча с фейсом Януковича понадобилось делать из Юлии Тимошенко боярыню Морозову. Ясное же дело, что если бы Москва давала газ по дешевке, от него бы ни Юля, ни другой министр не отказался. Не побежал бы никто за Путиным, суя ему в бездонный и дырявый кремлевский карман лишние миллионы, чтобы чекисты с голоду не вымерли. Оранжевых грабили за неуважение к старшей московской змеиной головке, а прихлебателя Януковича грабят уже просто так, из алчности. Дружба дружбой, а табачок врозь. К тому же он провинился. Еще сохранилась Западная Украина, те, кто голосовал против Януковича и Москвы, Ющенко, партия Олега Тягнибока, Юлин БЮТ, пан Яценюк. Почему Янукович их всех не закопал в Бабьем Яру третьим слоем? Вот пусть и платит.

Янукович пытается доказать, что он может закопать хотя бы Юлю. Ведь Юля, при всех ее недостатках, сегодня символ, живая память об оранжевой революции. К тому же символ красноречивый, красивый, храбрый. Убрать Юлю - это уничтожить память о кремлевском поражении 2004 года. Московская голова настаивает, чтобы на венчике из красных звезд, в лучших традициях Ершова и Войновича, воссиял православный русский серп, на который суверенные кресты от РПЦ сильно смахивают. Уничтожить память народа сейчас с подачи Януковича старается и Высший административный суд Украины. Он в очередной раз постановил, что уничтоженные московскими энкавэдэшниками Степан Бандера и Роман Шухевич героями не были. Эти "януки" скоро саги и песни переписывать начнут. Юля должна гордиться, что ее приписали к исторической памяти и причислили к национальным героям.

Почему украинские совки позволили ее арестовать? Что, трудно было взять приступом суд или Лукьяновскую тюрьму? Герои ОУН лежат в могилах, а их потомки лежат на пляжах, когда их память о былой оранжевой надежде вытаптывают "беркутовскими" сапогами. Стыдно, панове. Тот, кто сегодня в Украине не защищает Юлю, навсегда записывается в московское рабство. Юля в тюрьме, а в Киеве работает метро, ходит транспорт, летают самолеты. И никакой всеобщей политической стачки. "Гори, душа. Гори, а не ропщи. Чернеет в стуже солнце Украины". Это написал Василь Стус, украинский Рильке, которого уморили в советском концлагере все те же чекисты.

А что у нас с московской головой Змея Горыныча - самой злобной и зубастой? Путин улыбается и загадочно облизывается, однако его клевреты уже предлагают поменять ландшафт на Лубянской площади. Не хватает там оловянного солдата Урфина Джюса, то есть железного Феликса. Спрашивается, зачем нынешним чекистам, плутократам, жуликам и ворам "преславная статуя" железного Феликса, спавшего на солдатской койке и укрывавшегося шинелью, аскета и фанатика, который сегодня поставил бы к стенке весь наличный состав Лубянки и Кремля, не говоря уж о Рублевке и о нас, неимущих антисоветчиках? Зачем нынешним чекистам Андроповы и Дзержинские? А чтобы уничтожить последнюю память об Августе 91-го, как будто ничего не было, ни Ельцина, ни свободы, ни победы над ГКЧП. Вот аккурат 22 августа и поставить. Только вот шести соток, обещанных Янаевым, не будет. Путин отмерит каждому по два аршина. Все случится как предсказала Нателла Болтянская:

И можно ли верить прекрасному сну?
А вдруг в пробуждении скором
Безжалостно рвут на заре тишину
Удары шагов Командора.

Украинский народ – это те, кто не голосовал за Януковича. (В. Новодворская)