ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 7/127
27.09.10
За позовом Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець - 25"
до Київської міської державної адміністрації
Головне управління з питань палива, енергетики та енергозбереження виконавчого органу Київської міської ради
треті особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"
Головне управління державного казначейства України в місті Києві
Київську міську раду
про відшкодування коштів у розмірі 332 022,26 грн.
Суддя Якименко М.М.
В судових засіданнях приймали участь представники сторін:
від позивача: Бризинська- Колпакова О.О.- довіреність №196 від 01.01.2009;
від відповідача-1: Грама А.М.- довіреність №001-897 від 30.08.2010;
від відповідача-2: не з»явився;
від 3-ої особи-1: Гусєва Д.І.- довіреність №Д07/2010/06/25-3 від 25.06.2010;
від 3-ої особи-2: не з»явився;
від 3-ої особи-3: не з»явився;
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Житлово-будівельний кооператив "Арсеналець - 25" звернувся в Господарський суд м. Києва з позовом до Київської міської державної адміністрації про відшкодування коштів у розмірі 332 022,26 грн., а також понесених по справі судових витрат –3 320,23 грн. –державного мита, 236, 00 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись ст. 31 Закону України "Про житлово –комунальні послуги" позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 332 022,26 грн. в якості субвенції у вигляді коштів, що становлять фактичну різницю в тарифах за послуги теплопостачання за період з травня 2002 по квітень 2007. Та надав клопотання про відновлення строку подання позовної заяви.
Ухвалою від 09.03.2010 було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 29.03.2010 та залучено до участі у справі Акціонерну енергопостачальну компанію "Київенерго" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Ухвалою від 26.04.2010 залучено до участі у справі в якості відповідача-2 Головне управління з питань палива, енергетики та енергозбереження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та залучено до участі у справі в якості третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління державного казначейства у м.Києві та Київську міську раду.
У відповідності до вимог ст. 77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався, оголошувалася перерва.
У судовому засіданні 27.09.2010 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача-1 проти задоволення позовних вимог заперечив, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 10.06.2010, який долучено до матеріалів справи. Зокрема у відзиві відповідач-1 вказав на те, що позивач не наділений повноваженнями щодо виробництва чи надання житлово-комунальних послуг, у зв’язку з чим не має права на відшкодування з відповідного місцевого бюджету різниці між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво, оскільки на це мають право лише виконавці/виробники, тобто ті, кому такі тарифи були встановлені. Такої ж думки дотримується третя особа-3 (Київська міська рада) у своїх письмових запереченнях на позовну заяву від 06.09.2010.
Представник відповідача-2 відзиву на позовну заяву не надав.
Представник третьої особи-1 (Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго") надав письмові пояснення від 10.06.20010 на позовну заяву в яких проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що підставою для проведення житлово-експлуатаційною організацією перерахунків є зведені акти звіряння нарахувань, які оформлюються житловими організаціями усіх форм власності після закінчення опалювального періоду. Однак, представник третьої особи-1 вказав, що за опалювальні сезони 2007/2008, 2008/2009, 2009/2010 позивачем не проводилися оформлення актів звіряння нарахувань за спожиту теплову енергію. Крім того, АЕК "Київенерго" звернула увагу суду, що АЕК "Київенерго" не є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг.
Третьою особою-2 (Головним управлінням державного казначейства України в місті Києві) на виконання вимог ухвали суду було надані письмові пояснення на позовну заяву від 10.06.2010 в яких представник вказав, що у даному випадку Головне управління не є учасником спірних відносин і згідно із своїми функціональними обов'язками не може надати суду будь-які фактичні дані, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин, що заперечують проти вимог позивача та доводити обставини, що мають значення для вирішення даної справи.
27.09.2010 представники відповідача-2, третіх осіб 2 та 3 в судове засідання не з’явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Оскільки ухвали по справі направлялись відповідачу-2 та третім особам 2, 3 за адресами вказаними в довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, яка є офіційним місцезнаходженням, вказані учасники процесу вважається належно повідомленими про дату, час і місце розгляду справи (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/2536 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України).
Судом, у відповідності з вимогами ст.81-1 ГПК України складено протоколи, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27.09.2010 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, відповідача-1 та третьої особи-1, Господарський суд міста Києва, -
В С Т А Н О В И В :
Між позивачем та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (далі - третя особа-1, АЕК "Київенерго") було укладено Договір № 1630456 від 01.11.1998 для потреб опалення та гарячого водопостачання до належних позивачу жилих багатоквартирних будинків по вул. Ніколаєва, 1/27, 3, 3-а, 3-б у м. Києві.
Судом встановлено, що листом від 28.11.2005, позивач попередив АЕК "Київенерго" про припинення дії Договору від 01.11.1998 за № 1630456 з 01.01.2006, відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
З 01.01.2006 договірні відносини між АЕК "Київенерго" та позивачем за Договором № 1630456 були припинені.
Однак, з 01.01.2006, позивачем продовжено споживання теплової енергії, що підтверджується поясненнями сторін та відомостями обліку споживання теплової енергії ЖБК “Арсеналець-25” за період з 01 січня 2006 по 01 жовтня 2007 років, які позивач самостійно подавав АЕК "Київенерго" протягом спірного періоду, корінцями нарядів на підключення/відключення теплоспоживаючого обладнання жилих будинків позивача за 2006-2007 роки, обліковими картками (табуляграмами) споживання теплової енергії.
Виходячи зі змісту позовної заяви, за період з травня 2002 по квітень 2007 у позивача існує заборгованість перед третьою особою за вказаним Договором у розмірі 332 022,26 грн., що становить різницю в тарифах між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво послуг теплопостачання та яка підлягає стягненню з відповідачів.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.
Статтею 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", передбачено у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.
Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено перелік учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг, якими є: власник, споживач, виконавець, виробник. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Статті 21 та 22 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносять розроблення і подання на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги виключно до прав виконавців та виробників житлово-комунальних послуг. Цими ж статтями саме виробники та виконавці житлово-комунальних послуг наділені правом на відшкодування втрат у разі затвердження відповідним органом місцевого самоврядування цін/тарифів нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
Судом встановлено, що ЖБК “Арсеналець-25” утворений у 1985 році з метою задоволення потреб членів кооперативу та їх сімей в житлі шляхом будівництва жилих будинків на 383 квартири на житловому масиві Троєщина ІІІ мікрорайон, будинки №№ 12, 13, 13а, 13б (нині вул. Ніколаєва, 1/27, 3, 3-а, 3-б у м. Києві), а також подальшої експлуатації та управління цими будинками (п. 1 Статуту позивача, зареєстрованого виконкомом Київської міської ради народних депутатів 23 січня 1985 р.).
У розумінні ст. 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” позивач є балансоутримувачем жилих будинків по вул. Ніколаєва, 1/27, 3, 3-а, 3-б у м. Києві, оскільки веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання цих будинків, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Однак, Статутом позивача не передбачено повноважень позивача щодо виробництва чи надання житлово-комунальних послуг. Разом з тим, позивач, згідно умов свого Статуту, має право самостійно визначити виконавця/виробника житлово-комунальних послуг та укласти з ним договір на надання таких послуг.
Враховуючи те, що відповідач не є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг, а право на відшкодування з відповідного місцевого бюджету різниці між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво мають лише виконавці/виробники, тобто ті, кому такі тарифи були встановлені, у суду відсутні підстави для задоволення позову.
Оскільки, доводи позивача суперечать наявним доказам, встановленим обставинам справи та спростовуються чинним законодавством, дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги пояснення учасників процесу, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85, ГПК України, -
В И Р І Ш И В:
В позові відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Суддя
М.М. Якименко
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2011 № 7/127
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів: Баранця О.М.
Пашкіної С.А.
при секретарі: Кулачок О.А.
за участю представників:
від позивача ОСОБА_1 – представник за довіреністю № 197 від 01.01.2009
від відповідача 1 ОСОБА_2 –представник за довіреністю № 001-897 від 30.08.2010
від відповідача 2 не з’явились
від відповідача 3 ОСОБА_3 – представник за довіреністю №01-588 від 14.03.2011
від третьої особи 1 не з’явились
від третьої особи 2 не з’явились
від третьої особи 3 не з’явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово–будівельного кооперативу „Арсеналець-25”
на рішення Господарського суду м. Києва від 27.09.2010
у справі № 7/127 (суддя Якименко М.М.)
за позовом Житлово–будівельного кооперативу “Арсеналець-25”
до 1) Київської міської державної адміністрації
2) Головного управління з питань палива, енергетики та енергозбереження виконавчого органу Київської міської ради
3) Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації
треті особи відповідача 1) Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"
2) Головне управління державного казначейства в м. Києві
3) Київська міська рада
про відшкодування коштів у розмірі 332022,26 грн.
ВСТАНОВИВ :
Позов заявлено про стягнення з Київської міської державної адміністрації, виконавчого органу Київської міської ради, на користь Житлово-будівельного кооперативу „Арсеналець-25” субвенцій у вигляді коштів, що становлять фактичну різницю в тарифах за послуги теплопостачаня за період з травня 2002 року по квітень 2007 року.
Позивач посилається на те, що протягом спірного періоду він фактично виконував обов’язки виконавця послуг з гарячого водопостачання та центрального опалення, а тому, згідно ст. 31 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, має право на відшкодування різниці між затвердженим розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво послуг з теплопостачання (гарячого водопостачання та центрального опалення).
Рішенням господарського суду міста Києва від 27.09.2010 у справі № 7/127 у позові відмовлено повністю з тих підстав, що позивач не є а ні виконавцем а ні виробником послуг з теплопостачання, які мають право на відшкодування з відповідного місцевого бюджету різниці між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на їх виробництво.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2010 у справі № 7/127 як необґрунтоване і незаконне, прийняте з порушенням норм процесуального і матеріального права, та постановити нове рішення, яким позовні вимоги ЖБК „Арсеналець-25” задовольнити.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що суд першої інстанції не надав оцінки листу Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 01.12.2008 № 04/02-4561, яким позивача було повідомлено, що реєстри актів звіряння нарахувань за послуги з центрального опалення, центрального гарячого та холодного водопостачання будинків ЖБК та ОСББ Деснянського району з АЕК „Київенерго” та ВАТ „Київводоканал” за 2005-2007 р.р. були узагальнені та передані до Головного управління житлового господарства КМДА, і що в разі прийняття Київською міською радою рішення про виділення коштів з міського бюджету на погашення різниці в тарифах на послуги з гарячого водопостачання та центрального опалення за 2005-2007 р.р., надані позивачем акти будуть враховані.
Позивач наполягає на тому, що він у спірний період фактично виконував обов’язки виконавця житлово-комунальних послуг до будинків 1/27, 3, 3-а, 3-б по вул. Ніколаєва в м. Києві, а тому, згідно ст. 31 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, має право на відшкодування різниці між затвердженим розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво послуг з теплопостачання; що відповідач 1 весь час спірного періоду визнавав позивача виконавцем житлово-комунальних послуг, зобов’язував його складати тристоронні акти, отримував ці акти через районну у м. Києві державну адміністрацію та надавав позивачу, як виконавчий орган Київської міської ради (згідно рішення Київської міської ради № 251/2826 від 21.04.2005 та на підставі свого розпорядження № 2785 від 24.11.2005) субвенції на відшкодування тарифів на гарячу воду в сумі 5132,00 грн.
Третя особа 1 апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі, посилаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки договірним відносинам між ЖБК „Арсеналець-25” та АК „Київенерго”, згідно якого обслуговувались житлові будинки, та проігноровано ч. 6 ст. 191 Господарського кодексу України, згідно якій органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування при встановленні фіксованих цін, застосування яких унеможливлює одержання прибутку суб’єктами підприємництва, зобов’язані надати цим суб’єктам дотацію відповідно закону; що при доведенні сум, зазначених у позовній заяві, та дотримання позивачем порядку оформлення документів він має право на дотацію.
Відповідач 1, відповідач 2, відповідач 3 та третя особа 3 проти апеляційної скарги заперечили, третя особа 2 у письмових поясненнях зауважила, що не є учасником спірних відносин, і інтереси позивача не порушувала.
Ухвалою від 01.12.2010 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя – Пашкіна С.А., судді Баранець О.М., Калатай Н.Ф. апеляційну скаргу Житлово–будівельного кооперативу “Арсеналець-25”прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.
Розпорядженням Голови суду № 01–23/1/3 від 25.01.2011 року справу № 7/127 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Калатай Н.Ф., Синиці О. Ф.
Розпорядженням Голови суду № 01–23/1/11 від 22.02.2011 року справу № 7/127 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Калатай Н.Ф., суддів Баранця О. М., Синиці О. Ф.
Ухвалою від 23.02.2010 до участі у справі в якості відповідача 3 залучено Деснянську районну у місті Києві адміністрацію, розгляд справи відкладений.
Розпорядженням Голови суду № 01–23/1/1 від 23.03.2011 року справу № 7/127 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Калатай Н.Ф., суддів Пашкіної С.А., Синиці О. Ф.
Розпорядженням Голови суду № 01–23/1/3 від 19.04.2011 року справу № 7/127 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Калатай Н.Ф., суддів Баранця О. М., Пашкіної С.А.
Під час розгляду справи представники позивача та третьої особи 1 апеляційну підтримали, просили її задовольнити, оспорене рішення скасувати і постановити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Представники відповідачів та третьої особи 3 проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили залишити її без задоволення, а оспорене рішення – без змін.
Третя особа 2 звернулася до суду з клопотанням розглядати справу за відсутності її представників.
Враховуючи про належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також наявні в матеріалах справи письмові пояснення третьої особи 2, колегія суддів вважає за можливе розглянути її за відсутності представників третьої особи 2 за наявними матеріалами апеляційного провадження.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, з урахуванням правил ст.ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2009 у справі № 41/215-42/603 (а.с.46-47 т.1), протягом часу з 01.11.98 по 31.12.2005 діяв укладений між позивачем як Абонентом та АЕК „Київенерго” як Енергопостачальною організацією договір № 1630456 від 01.11.98 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим Договором.
Під час вирішення спору сторін у справі № 41/215-42/603 судом встановлено, що протягом періоду з 01.01.2006 і по 30.09.2007 позивач не мав з АЕК „Київенерго” двостороннього договору у вигляді єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, проте мешканці будинків №№ 27/1, 3, 3А, 3Б по вул. Ніколаєва продовжували споживати теплову енергію у гарячій воді і сплачувати її, а ЖБК „Арсеналець-25” – перераховувати ці кошти через свій транзитний рахунок ГІОЦ КМДА.
Зазначені обставини учасниками судового процесу у цій справі не заперечуються.
Посилаючись на те, що до визначення особи, яка надає комунальні послуги (виконавця), протягом спірного періоду позивач виконував ці функції, а тому має право на відшкодування згідно ст. 31 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” різниці в тарифах на послуги з гарячого водопостачання та центрального опалення, позивач вимагає стягнути з відповідача заборгованість з субвенцій у вигляді коштів, що становлять фактичну різницю в тарифах за послуги теплопостачання, за розрахунковий опалювальний період 2002-2003 в сумі 11 061,95 грн.; 2003-2004 – 53 618,21 грн.; 2004-2005 – 60 325,90 грн.; 2005-2006 – 83 640,53 грн. за послуги гарячого водопостачання та 3 750 грн. – центрального опалення, разом 87 390,53 грн.; 2006-2007 – 119 625,67 грн., а всього 332 022,26 грн.
Як на доказ наявності підстав для стягнення з відповідача 1 спірної суми позивачем до матеріалів справи додано: Зведені тристоронні акти звірки нарахувань за фактично поставлений обсяг холодної води на підігрів та теплової енергії для потреб гарячого водопостачання між ЖБК „Арсеналець025”, теплопостачальною організацією „Київенерго” та водопостачальною організацією „Київводоканал” за розрахункові опалювальні періоди 2002-2003, 2003-2004, 2004-2005, 2005-2006, 2006-2007 роки та Зведений акт звірки нарахувань за спожиту теплову енергію для потреб центрального опалення між 9370 ЖБК „Арсеналець-25” Деснянського району та теплопостачальною організацією АЕК „Київенерго” за розрахунковий опалювальний період 2005-2006 по житловому будинку № 1/27 по вул. Ніколаєва.
Суд першої інстанції відмовив позивачу у задоволенні його позовних вимог, з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.
Закон України „Про житлово-комунальні послуги” від 24.06.2004 № 1875-IV визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Згідно визначень, наведених у ст. 1 ЗУ „ Про житлово-комунальні послуги ”, виробник це суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Частиною 4 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обгрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обгрунтованими витратами на виробництво цих послуг.
Частиною 5 цієї статті встановлено, що видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із встановленням тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, фінансуються за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.
Частиною 6 цієї статті встановлено, що затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обгрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування не допускається і може бути оскаржено в суді.
Згідно ч. 6 ст. 191 Господарського кодексу України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування при встановленні фіксованих цін, застосування яких унеможливлює одержання прибутку суб'єктами підприємництва, зобов'язані надати цим суб'єктам дотацію відповідно до закону.
Проте, позивач є неприбутковою організацією, що ним не заперечується, а відтак, він не відноситься до кола осіб, які згідно ст. 31 ЗУ „Про Житлово-комунальні послуги” мають право на відшкодування з місцевого бюджету втрат, пов'язаних із встановленням тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку.
Посилання АЕК „Київенерго” на ч. 6 ст. 191 ГК України є помилковим, оскільки у цій нормі врегульовані правовідносини органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з прибутковими суб’єктами підприємництва, до яких позивач не відноситься.
В розумінні норм ЗУ „Про житлово-комунальні послуги” відносно права на відшкодування з місцевого бюджету втрат, пов'язаних із встановленням тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, позивач є споживачем.
Отже, норми ЗУ „Про ЖКП” в частині відшкодування з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різниці між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг на позивача не розповсюджуються.
Посилання позивача на цей Закон в обґрунтування законності його позовних вимог є помилковим.
При цьому, колегія суддів вважає також за необхідне звернути увагу сторін на те, що нормами ЗУ „Про Житлово-комунальні послуги” не передбачено, з метою встановлення права на отримання та визначення розміру відшкодування різниці між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг, складання зведених тристоронніх актів та зведених актів, на які позивач посилається як на доказ законності і обґрунтованості його позовних вимог в цій справі.
Такі акти передбачені Методикою проведення перерахунків за надані населенню послуги центрального опалення та централізованого гарячого водопостачання, затвердженою розпорядженням КМДА від 26.12.2002 № 2306 (зареєстровано в Київському міському управлінні юстиції 28.12.2002 за № 100/483) (далі Методика № 2306), що діяла протягом визначеного позивачем періоду стягнення, з травня 2002 року по квітень 2007 року, якою було впорядковано розрахунки між виконавцями та споживачами послуг з теплопостачання.
Так, згідно п. 3.1 Методики № 2306 підставою для проведення перерахунків мешканцям житлового будинку за надані послуги з центрального опалення та централізованого гарячого водопостачання (далі - перерахунків) є зведений акт звірки нарахувань за спожиту теплову енергію для потреб центрального опалення (далі - зведений акт), оформлений відповідно до вимог цієї Методики (розділ 4) та зведений тристоронній акт звірки нарахувань за спожиті обсяги холодної води та теплової енергії на її підігрів для потреб централізованого гарячого водопостачання (далі - зведений тристоронній акт), оформлений відповідно до вимог цієї Методики (розділ 5).
Згідно п. 4.1 Методики № 2306 зведений акт звірки нарахувань за спожиту теплову енергію для потреб центрального опалення - документ, яким теплопостачальна організація, з одного боку, та житлово-експлуатаційна організація, з другого боку, уточнюють та остаточно узгоджують обсяг постачання та споживання теплової енергії для потреб центрального опалення та відповідні нарахування за ці послуги в цілому за розрахунковий опалювальний період.
Згідно п. 4.4 Методики № 2306 в графі третій зведеного акту відображаються відповідні суми нарахувань, виставлені теплопостачальною організацією по табуляграмах за тарифом на теплову енергію, в графі четвертій - суми платежів мешканців даного будинку за центральне опалення, нараховані житлово-експлуатаційною організацією за тарифом для населення та за показаннями квартирних лічильників
Згідно п. 4.2 Методики № 2306 зведений акт складається житлово-експлуатаційною організацією після завершення розрахункового опалювального періоду протягом 15 днів з дня виставлення теплопостачальною організацією табуляграми за останній місяць розрахункового опалювального періоду (квітень).
Згідно п. 5.1 Методики № 2306 зведений тристоронній акт звірки нарахувань за фактично поставлений обсяг холодної води на підігрів та теплової енергії для потреб гарячого водопостачання - документ, яким водопостачальна організація, виробник гарячої води та житлово-експлуатаційна організація уточнюють та остаточно узгоджують обсяги постачання та споживання холодної води на підігрів і теплової енергії для потреб гарячого водопостачання та відповідні нарахування за ці послуги в цілому за розрахунковий опалювальний період по окремому житловому будинку.
Згідно п. 5.5 Методики № 2306 в графі дев'ятій в зведеному тристоронньому акті відображаються нарахування за узгоджений обсяг фактично поставленої гарячої води (нарахування за підігрів води та нарахування за обсяг холодної води, поставленої для підігріву); в графі десятій - нарахування житлово-експлуатаційної організації мешканцям житлового будинку за гаряче водопостачання згідно з тарифом для населення та за показаннями квартирних лічильників.
Згідно п. 5.3 Методики № 2306 зведений тристоронній акт складається житлово-експлуатаційною організацією протягом 15 днів з дня надання водопостачальною організацією та виробником гарячої води даних щодо узгодженого обсягу фактично поставленої гарячої води по окремому житловому будинку та відповідних нарахувань за цей обсяг.
Згідно пп. 2.12 Методики № 2306 Житлово-експлуатаційна організація (далі - ЖЕО) - організація незалежно від її організаційно-правового статусу та форми власності, яка здійснює утримання, обслуговування житлового будинку.
Позивачем не заперечується, що в порядку, визначеному Методикою № 2306, протягом спірного періоду саме ним складалися і оформлювалися зведені акти та зведені тристоронні акти.
Згідно п. 3.2 Методики № 2306 перерахунки нарахованих платежів населення здійснюються в разі виявлення у зведеному та зведеному тристоронньому актах в цілому за розрахунковий опалювальний період відхилення:
- по центральному опаленню - між сумою, нарахованою ЖЕО за цю послугу мешканцям житлового будинку згідно з тарифами для населення, та сумою, нарахованою теплопостачальною організацією за постачання теплової енергії для цих потреб за тарифами на виробництво теплової енергії;
- по гарячому водопостачанню - між сумою, нарахованою ЖЕО мешканцям житлового будинку за цю послугу згідно з тарифами для населення, та сумою, нарахованою за фактично поставлений обсяг гарячої води, який визначається шляхом узгодження між водо- та теплопостачальною організаціями (за фактичним обсягом холодної води, спожитої для підігріву, та обсягом теплової енергії на підігрів).
По кожному з цих видів послуг перерахунки платежів населення здійснюються окремо.
Якщо нарахування ЖЕО за послугу (центральне опалення чи гаряче водопостачання) перевищують суму відповідних нарахувань теплопостачальної організації (чи виробника гарячої води і водопостачальної організації), визначається сума коштів, яка підлягає поверненню мешканцям.
Якщо нарахування ЖЕО за послугу (центральне опалення чи гаряче водопостачання) менші, ніж суми відповідних нарахувань теплопостачальної організації (чи виробника гарячої води і водопостачальної організації), визначається сума коштів, яка підлягає донарахуванню населенню.
Згідно п. 3.6 Методики № 2306 перерахунки за надані населенню послуги з центрального опалення та централізованого гарячого водопостачання здійснюються раз на рік після завершення розрахункового опалювального періоду протягом наступного кварталу.
Згідно п. 3.8 Методики № 2306 перерахунки мешканцям житлового будинку здійснюються житлово-експлуатаційною організацією, на утриманні якої перебуває даний будинок, за участю комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" (далі - ГІОЦ КМДА) - в разі наявності відповідного договору на обслуговування.
Як вбачається з Статуту ЖБК „Арсеналець-25”, зареєстрованого виконкомом Київської міської Ради народних депутатів 23.01.85 р., (а.с.5-34 т.1), ЖБК „Арсеналець-25” утворений у 1985 році з метою задоволення потреб членів кооперативу та їх сімей у житлі шляхом будівництва жилих будинків №№ 12, 13, 13-а, 13-б (нині №№1/27, 3, 3-а, 3-б) по вул. Ніколаєва, а також подальшої експлуатації та управління зазначеними будинками.
Згідно визначенню, наведеному в ст. 1 ЗУ „Про житлово-комунальні послуги”, балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом;
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що в розумінні ЗУ „Про житлово-комунальні послуги” позивач є балансоутримувачем жилих будинків №№ 1/27, 3, 3-а, 3-б по вул. Ніколаєва
За твердженням позивача, він має укладений з ГІОЦ КМДА договір щодо розрахунків за комунальні послуги.
Розрахунок та здійснення повернення (донарахування) коштів мешканцям будинків позивача в такому випадку здійснюється ГІОЦ КМДА у порядку, встановленому п.п. 6.3 – 6.11 Методики № 2306. Згідно п. 6.11, якщо квартиронаймач (власник квартири) має заборгованість з оплати послуг центрального опалення та гарячого водопостачання, то після проведення перерахунків сума боргу зменшується на суму, яка підлягає поверненню, або збільшується на суму, яка підлягає донарахуванню.
Тобто, у випадку, якщо нарахування ЖЕО за послугу перевищують суму відповідних нарахувань теплопостачальної організації, відповідна сума коштів підлягає поверненню мешканцям будинків позивача, а не позивачу, тому позивач безпідставно вимагає стягнути з відповідача 1 на свою користь заборгованість, ґрунтуючись на даних зведених та зведених тристоронніх актів.
До того ж, з доданих позивачем на підтвердження заявлених позивачем майнових вимог в сумі 332 022,26 грн. зведених тристоронніх актів та зведеного акту вбачається, що нарахування ЖЕО за послугу (центральне опалення та гаряче водопостачання) є меншими, ніж суми відповідних нарахувань АЕК „Київенерго”, а відтак, за правилами п. 3.2 Методики № 2306, правові підстави для повернення сум різниці мешканцям будинків позивача відсутні.
Крім того, виходячи з правил п. 6.3 Методики № 2306, суми перерахунку по кожному з житлових будинків, що обслуговуються ЖЕО, в сумі мають дорівнювати сумі перерахунку зведеного та зведеного тристороннього актів, складених по ЖЕО в цілому.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи копії зведених тристоронніх актів по кожному з житлових будинків, що обслуговуються ЖЕО, та зведеного тристороннього акту, складеного по ЖЕО в цілому за опалювальні періоди 2002-2003, 2003-2004, 2004-2005, суми перерахунку згідно актів по 4-х будинках позивача в сумі не дорівнюють сумі перерахунку, вказаній позивачем в актах по ЖЕО в цілому за ці періоди.
Так, виходячи з зведених тристоронніх актів по будинках №№ 27/1, 3, 3а, 3б по вул. Ніколаєва, разом сума перерахунку (графа 10) за 2002-2003 опалювальний період по цих будинках дорівнює 8069,96 грн., а згідно зведеного тристороннього акту, складеного в цілому по ЖЕО за цей період, дорівнює 11061,95 грн.
Аналогічно за опалювальний період 2003-2004 р.р. зазначені суми становлять 10076,50 грн. і 53618,21 грн. відповідно, за опалювальний період 2004-2005 – 13056,46 грн. та 60325,90 грн.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна особа має довести ті обставини, на які вона послалася як на підставу своїх вимог та заперечень.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено а ні розміру заявлених до стягнення майнових вимог а ні наявності у позивача правових підстав для їх стягнення.
Згідно ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
За обставин, що склалися, колегія суддів погоджується з доводами відповідачів, що позивач безпідставно вважає їх відповідачами відносно вимог, що є предметом розгляду у цій справі.
Позивачем не доведено, що відповідачами порушені його законні права та охоронювані законом інтереси.
Позовні вимоги позивача визнаються колегією суддів безпідставними та такими, що не ґрунтуються на дійсних обставинах справи, і задоволенню не підлягають. Суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні його позовних вимог.
Враховуючи підстави, з яких позивачу відмовлену у задоволенні його позовних вимог, решта наявних в матеріалах справи документальних доказів, а саме, лист Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 01.12.2008 № 04/02-4561, матеріали щодо надання позивачу, згідно рішення Київської міської ради № 251/2826 від 21.04.2005 та на підставі її розпорядження № 2785 від 24.11.2005, субвенції на відшкодування тарифів на гарячу воду в сумі 5132,00 грн. та матеріали проведення розрахунків згідно ст. 39 ЗУ „Про Державний бюджет України 2005 рік” по погашенню зобов’язань держави за знеціненими грошовими заощадженнями громадян в установах Ощадного банку колишнього СРСР шляхом погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги, в яких позивач брав участь, до уваги колегією суддів не приймаються як такі, що не мають значення для справи.
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга Житлово – будівельного кооперативу «Арсеналець-25» задоволенню не підлягає, рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2010 року у справі № 7/127 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Житлово – будівельний кооператив «Арсеналець-25».
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Житлово – будівельного кооперативу «Арсеналець-25» на рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2010 року у справі № 7/127 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2010 року у справі № 7/127 залишити без змін.
3. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 7/127.
Головуючий суддя Калатай Н.Ф.
Судді Баранець О.М.
Пашкіна С.А.
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" червня 2011 р.
Справа № 7/127
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Карабаня В.Я. –головуючого,
Жаботиної Г.В.,
Ковтонюк Л.В.,
розглянувши матеріали касаційної
скарги
Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-25"
на
постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2011р.
у справі
господарського суду міста Києва №7/127
за позовом
Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-25"
до
треті особи
Київської міської державної адміністрації;
Головного управління з питань палива, енергетики те енергозбереження виконавчого органу Київської міської ради;
Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації
Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго";
Головне управління держаного казначейства в м.Києві;
Київська міська рада
про
відшкодування коштів у розмірі 332 022,26 грн.
за участі представників сторін6
від позивача –Бризинська Колпакова О.О.;
від відповідача 1 –Швець К.О.;
від відповідача –Жуковська Я.В.;
від інших осіб –не з'явилися.
У С Т А Н О В И В:
03.03.2010р. Житлово-будівельний кооператив "Арсеналець-25" звернулися до господарського суду м.Києва з позовом про стягнення з Київської міської державної адміністрації, виконавчого органу Київської міської ради субвенцій, у вигляді коштів, що становлять фактичну різницю в тарифах за послуги теплопостачання за період з травня 2002 року по квітень 2007 року у розмірі 332 022,26 грн.
27.09.2010р. рішенням господарського суду міста Києва (суддя Якименко М.М.), залишеним без змін 20.04.2011р. постановою Київського апеляційного господарського суду (судді: калатай Н.Ф. –головуючий, Баранець О.М., Пашкіна С.А.) у позові відмовлено, обґрунтовуючи безпідставністю його вимог, оскільки позивач не є ні виконавцем, а ні виробником послуг з теплопостачання, які відповідно до зазначеної статті закону мають право на відшкодування з відповідного місцевого бюджету різниці між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на їх виробництво.
У касаційній скарзі Житлово-будівельний кооператив "Арсеналець-25" посилалися на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, тому просили скасувати зазначені рішення, а справу направити для нового розгляду.
Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги.
Як убачається із матеріалів справи та установлено судами обох інстанцій, звертаючись до суду з відповідними вимогами позивач посилався на те, що протягом спірного періоду фактично виконував обов’язки виконавця послуг з гарячого водопостачання та центрального опалення до будинків 1/27, 3, 3-а, 3-б по вул. Ніколаєва у м.Києві, тому, згідно ст. 31 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, мав право на відшкодування різниці між затвердженим розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво послуг з теплопостачання (гарячого водопостачання та центрального опалення).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначено Законом України „Про житлово-комунальні послуги”.
Відповідно до ч. 4 ст. 31 цього закону у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.
Згідно ч. 6 ст. 191 Господарського кодексу України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування при встановленні фіксованих цін, застосування яких унеможливлює одержання прибутку суб'єктами підприємництва, зобов'язані надати цим суб'єктам дотацію відповідно до закону.
Судами установлено, що не заперечувалось позивачем, останній є балансоутримувачем визначених будинків по вул. Ніколаєва та неприбутковою організацією, за положеннями свого статуту не мав повноважень виконавця/виробника житлово-комунальних послуг, але вправі самостійно визначити таку особу, уклавши з нею відповідний договір, чого зроблено не було. Тому, суди дійшли висновку, що позивач не відноситься до кола осіб, які згідно ст.31 ЗУ „Про Житлово-комунальні послуги” мають право на відшкодування з місцевого бюджету різниці між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг, виходячи з чого не взяли до уваги надані позивачем на підтвердження своїх вимог документи (тристоронні акти, зведені акти), складання яких не передбачено цим законом.
Належних обґрунтувань, які б спростовували висновки попередніх судових інстанцій, заявником не зазначено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об’єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-25" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2011р. та рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2010р. у справі №7/127 - без змін.
Головуючий суддя
В.Я. Карабань
Суддя
Г.В. Жаботина
Суддя
Л.В. Ковтонюк