ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2007 р.
№ 7/29
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддів
Кота О.В.,
Владимиренко С.В.,
Шевчук С.Р.
розглянувши касаційну скаргу
Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”
на рішення господарського суду міста Києва від 15 лютого 2007 року
у справі
№ 7/29
за позовом
Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (далі –Компанія)
До
Житлово-будівельного кооперативу “Арсеналець-25” (далі –Кооператив)
про
зобов’язання укласти договір в редакції постачальника
за участю представників:
позивача: не з’явилися;
відповідача: Бризинської-Колпакової О.О.;
встановив:
Компанія звернулась до господарського суду м. Києва з позовом до Кооперативу про зобов’язання відповідача укласти договір на постачання теплової енергії № 1630466 від 1 січня 2006 року укладеним в редакції позивача (постачальника) з 1 січня 2006 року.
Рішенням господарського суду м. Києва (суддя Якименко М.М.) від 15 лютого 2007 року у справі № 7/29 в позові відмовлено повністю.
Компанія звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду, оскільки при винесенні оскаржуваного судового акту порушено норми матеріального та процесуального права та передати справу на новий розгляд.
Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами встановлено, що 23 жовтня 2006 року позивач надіслав відповідачу для підписання проект договору (два примірники) на постачання теплової енергії у гарячій воді у власній редакції.
Відповідь на пропозицію укласти договір відповідач не надав, проекти договору не повернув.
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Положення аналогічного змісту містяться й у частині 2 статті 180 Господарського кодексу України. Пунктом 8 цієї ж статті визначено, що у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640 ЦК України). В силу положень частини 1 статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Господарським судом підставно зазначено, що відсутність відповіді на проект договору є фактично відхиленням пропозиції позивача.
Матеріали справи свідчать про те, що господарським судом в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і підставно застосовано норми процесуального та матеріального права.
Виходячи з наведеного, судова колегія не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду м. Києва від 15 лютого 2007 року у справі № 7/29 залишити без змін, а касаційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" –без задоволення.
Головуючий суддя О. Кот
судді: С. Владимиренко
С. Шевчук