КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-320/10 Головуючий у 1-й інстанції: Бужак Н.П.
Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"17" листопада 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Кучми А.Ю.
суддів: Бистрик Г.М., Данилової М.В.
при секретарі: Козловій І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) ОСОБА_2 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 06.10.2010 у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Антонов»до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: ВАТ Акціонерна компанія «Київводоканал»про визнання протиправним та недійсним розпоряджень, -
В С Т А Н О В И Л А:
09.07.2010 ДП «Антонов»звернулось до Шевченківського районного суду м. Києва про визнання протиправним та недійсним з моменту видання розпоряджень КМДА № 1661 від 27.11.2008 «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів»; № 1780 від 25.12.2008 «Про погодження тарифів та комунальні послуги з центрального водопостачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів». В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що чинним законодавством України визначено, що лише орган місцевого самоврядування, а не його виконавчий орган, може приймати рішення щодо розміру тарифів за комунальні послуги, а тому розпорядження КМДА прийнято з перевищенням повноважень. Також представник позивача зазначив, що Указами Президента України оскаржувані розпорядження вже скасовано, проте не зазначено з якої дати вони визнані не чинними. Так як така колізія унеможливлює вирішення питання, чи є діючими розпорядження до прийняття Президентом України відповідних Указів, позивач вимушений був звернутись до суду і просить визнати розпорядження незаконним і недійсним з моменту їх прийняття.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва вищевказаний адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представника Виконавчого органу Київської міськради (КМДА) ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та просить прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника відповідача підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова суду –скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Задовольняючи позовні вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані розпорядження відповідача прийняті з перевищенням повноважень, а тому підлягають скасуванню.
З таким висновком суду колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.
27.11.2008 р. за підписом голови КМДА видано розпорядження за № 1661 «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної і гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів»та розпорядження від 25.12.2008 за № 1780 «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної і гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів».
Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Надання зворотної сили в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті .
Оскільки в Указах Презедента України № 10/2009 від 12.01.2009 та № 65 від 03.02.2009 відсутня пряма вказівка про надання зворотної сили в часі оспорюваним розпорядженням, вони вважаються скасованими та такими, що не відповідають вимогам Конституції України з дня набрання чинності вищевказаних Указів Президента України, тобто з дня їх опублікування.
Отже, Укази Президента України № 10/2009 від 12.01.2009 та № 65 від 03.02.2009 набрали чинності з дня їх опублікування, а тому їх дія не може бути поширена на правовідносини, що існували або виникли до набрання чинності вказаних Указів Президента України.
За таких обставин судова колегія вважає, що вимоги викладенні в апеляційній скарзі є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим –ухвалене судом на підставі повного та всебічного з’ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду –скасуванню.
Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу представника Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) ОСОБА_2 – задовольнити.
Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 06.10.2010 – скасувати та постановити нову, якою у задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Антонов»до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: ВАТ Акціонерна компанія «Київводоканал»про визнання протиправним та недійсним розпоряджень – відмовити .
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма
Судді: Г.М. Бистрик
М.В. Данилова
Повний текст виготовлено 22 листопада 2010 року.