ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/4721/13-ц
провадження № 2/753/3667/13
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" листопада 2013 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Колесника О.М.
при секретарі Пуник Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду „Житло-сервіс" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за користування житлово-комунальними послугами,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за користування житлово-комунальними послугами.
В судовому засіданні представники позивача Моторончук Д.П. та Манич Л.М. позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, пояснивши, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками в рівних частках квартири АДРЕСА_1. Відповідачі, отримуючи житлово-комунальні послуги, не сплачують позивачу, як експлуатуючій організації, їх вартості, заборгувавши за період з 1.05.2009 року по 1.12.2010 року 4601,46 грн. та за період з 1.01.2012 року по 17.07.2012 року 3671,59 грн. за послуги з утримання будинку і прибудинкової території, які просять стягнути у судовому порядку. В добровільному порядку відповідачі сплачувати заборгованість, що виникла, відмовляються.
Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що відповідач ОСОБА_3 дійсно є співвласником квартири АДРЕСА_1. Однак позивач не є виконавцем, виробником, власником будинку, його балансоутримувачем, тому не має права заявляти вимогу до відповідача про стягнення вказаної заборгованості, а також позивач не довів суду, що він утримує і проводить обслуговування будинку АДРЕСА_1. Розрахунок заборгованості відповідача позивач здійснив на підставі розпоряджень Київської міської державної адміністрації, однак вони не були зареєстровані в Головному управлінні юстиції м. Києві, тому не вступили в законну силу.
В судові засідання відповідачка ОСОБА_2 не з'явилась, про розгляд справи була повідомлена належним чином, і у направленій заяві до суду просила розглянути справу у її відсутність (а.с.79).
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.
Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів по справі встановив наступні факти та правовідносини.
Як встановлено у судовому засіданні, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками в рівних частках квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 15.07.2008 року (а.с.13). Дане свідоцтво було зареєстроване 25.07.2008 року у реєстрі №45520 КП „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" (а.с.13, зворот. бік). За змістом довідки Ф-3 від 1.02.2011 року №85 в даній квартирі зареєстрованими значаться відповідачка ОСОБА_2 та її донька ОСОБА_7 (а.с.16).
Згідно ч.1, ст.24 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач має право: 1) здійснювати функції утримання на балансі переданого йому за договором з власником майна та управляти їм чи передавати за договором повністю або частково функції управління управителю; 6) звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодовувати завдані збитки майну, що перебуває в нього на балансі.
У відповідності до ст.1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Позивач КП „Житло-сервіс" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення з них заборгованості за житлово-комунальні послуги, при цьому в позові зазначає, що КП утримує і проводить обслуговування будинку АДРЕСА_1 (а.с.3-8). Вказані обставини свідчать про те, що позивач КП „Житло-сервіс" вважає себе балансоутримувачем даного будинку. Однак, як вбачається з пояснень представників позивача Моторончука Д.П. та Манич Л.М. у судовому засіданні КП „Житло-сервіс" не є балансоутримувачем вказаного будинку, тому що не приймав його на баланс і не є власником, управителем, виробником, і виконавцем житлово-комунальних послуг. На підставі викладеного, суд вважає, що поскільки позивач не надав будь-яких доказів щодо належності даної юридичної особи до балансоутримувача нерухомого майна або передачі повноважень йому від дійсного балансоутримувача, тому позивач не довів судові своє право на звернення до суду як належної процесуальної особи щодо стягнення заборгованості за користування житлово-комунальними послугами.
Як вбачається з тексту п.1 Прикінцевих положень Закону України „Про житлово-комунальні послуги" договори про надання житлово-комунальних послуг, укладені до набрання чинності цим Законом, мають бути приведені у відповідність з ним до 1 січня 2006 року. Договори, що не приведені у відповідність із цим Законом у зазначений строк, втрачають чинність.
Згідно ч.1, ст.19 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Судом встановлено, що 15.07.2001 року відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір про участь у витратах на утримання будинку і прибудинкової території з позивачем (а.с.14-15). За змістом п.6 даного договору він діє зокрема до створення в будинку об'єднання співвласників багатоквартирного будинку. Таке ОСББ „Сердолік" було створене в будинку АДРЕСА_1 та зареєстроване 14.07.2009 року. Вказані обставини не заперечували сторони по справі. Відповідно після цієї дати вказаний договір втратив свою чинність, тобто договірні відносини між сторонами припинено, тому у відповідачів не виникло обов'язку та відповідальності за його виконання щодо сплати вартості житлово-комунальних послуг.
У відповідності до ч.1-3, ст.32 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.
Згідно ч.2, ст.8 ЦПК України суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.3 Указу Президента №493/92 від 3.10.1992 року нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.
У відповідності до п.15 Постанови Кабінету Міністрів України №731 „Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 28.12.1992 року акти, що не пройшли процедуру реєстрації, є такими що не набрали сили і не можуть бути застосовані. Необхідність державної реєстрації актів додатково і остаточно встановлена в постанові Верховним Судом України від 28.11.2011 року, яка прийнята за результатами перегляду ВСУ неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих саме норм матеріального права.
При розрахунку заборгованості за користування житлово-комунальними послугами позивач застосував кілька розпоряджень Київської міської державної адміністрації, якими були затверджені тарифи. Однак, як свідчить відповідь першого заступника начальника Головного управління юстиції у м. Києві Кравченко Н.В. розпорядження №1221 від 29.12.2010 року в Головному управлінні юстиції у м. Києві не зареєстроване (а.с.119; 121; 123). Щодо інших нормативних актів таких як розпорядження №642 від 30.07.2007 року, №520 від 29.04.2009 року, №1333 від 30.11.2010 року та №392 від 31.05.2010 року представник відповідача наполягав на відсутності їх реєстрації у встановленому законом порядку, а позивач не надав доказів про належну їх реєстрацію в Головному управлінні юстиції у м. Києві.
Згідно ч.3, ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Крім того, Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.12.2012 року було встановлено: „Розпорядження Київської міської державної адміністрації №641 від 30.05.2007 року у Київському міському управлінні юстиції зареєстровано не було, відтак чинності не набрало" (а.с.128, зворот. бік).
Таким чином, жоден із зазначених позивачем актів не пройшли процедуру державної реєстрації, встановлену відповідними нормами законодавства, що підтверджується відсутністю посилання на дату і номер державної реєстрації у самих актах, як того вимагає законодавство.
Аналізуючи докази, зібрані у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що при наявності вказаних обставин, які регулюються описаними вище нормами права, в задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст.10, 11; 60, 79, 88, 169; 209; 213-215 ЦПК України, на підставі ст.8; 61 ЦПК України, ст.1; 19; 24; 32 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", п.15 Постанови Кабінету Міністрів України №731 „Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 28.12.1992 року, п.1-3 Указу Президента №493/92 від 3.10.1992 року, суд
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду „Житло-сервіс" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за користування житлово-комунальними послугами в розмірі 8 273 грн. 05 коп., 229 грн. 40 коп. судового збору відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення через Дарницький районний суд м. Києва.
Суддя :