Державний герб України
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 березня 2020 року м. Київ № 826/6347/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., суддів Погрібніченка І.М., Шулежка В.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом1) ОСОБА_1 2) ОСОБА_2 до треті особи1) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 2) Кабінету Міністрів України 1) Публічне акціонерне товариство «Київенерго» 2) Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО - РЕКОНСТРУКЦІЯ» 3) ОСОБА_3 провизнання протиправною бездіяльності, визнання постанови незаконною та нечинною в частині
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач 1, ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач 2, ОСОБА_2 ) звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі по тексту - відповідач 1, НКРЕКП) та Кабінету Міністрів України (далі по тексту - відповідач 2, КМУ), в якому просять:
1) визнати протиправною бездіяльність КМУ та НКРЕКП у зв`язку з недотриманням під час прийняття постанови НКРЕКП №146 від 17 жовтня 2014 року встановленого пунктом 7 частини першої статті 30 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» такого принципу державного регулювання цін/тарифів, як випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово - комунальні послуги;
2) визнати незаконними і нечинними з моменту прийняття підпункти 135 і 136 пункту 1 постанови НКРЕКП №146 від 17 жовтня 2014 року «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб`єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг».
В обґрунтування позову позивачі зазначили, що Укази Президента України щодо утворення НКРЕКП і положення про його діяльність є неконституційними і незаконними, оскільки видані поза межами повноважень Президента України і на підставі законодавчого акту, положення якого щодо відповідних повноважень Президента України визнані неконституційними у справі про національні комісії природних монополій. Отже, на їх думку, НКРЕКП є неконституційно та незаконно утвореним органом. Також, позивач зазначив, що чинним законодавством не передбачено повноважень НКРЕКП на установлення тарифів на послуги централізованого опалення і гарячого водопостачання. Крім того, на думку позивача, при прийнятті положень оспорюваної постанови не було дотримано принципу державного регулювання цін/тарифів, як випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово - комунальні послуги, до яких віднесені централізоване опалення і гаряче водопостачання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2015 року відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та справу призначено до розгляду у судовому засіданні.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2015 року зупинено провадження у справі №826/6347/15 до набрання законної сили рішенням у справі №826/6876/15.
Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 15 грудня 2017 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України , в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Приписами пункту 10 частини першої Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2020 року поновлено провадження у справі №826/6347/15 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження колегією суддів.
НКРЕКП надано письмові заперечення на позовну заяву у яких зазначено, що підпункти 135 та 136 пункту 1 постанови НКРЕКП від 17 жовтня 2014 року №146 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню субєктами господарювання, які є виконавцями цих послуг», якими встановлено тарифи на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води для ПАТ «Київенерго» та ТОВ «ЄВРО - РЕКОНСТРУКЦІЯ», були прийняті НКРЕКП у межах повноважень, а тому у силу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для задоволення позову відсутні. Також, відповідач зазначив, що посилання позивача на порушення НКРЕКП, при прийнятті підпунктів 135 та 136 пункту 1 постанови НКРЕКП від 17 жовтня 2014 року №146 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню субєктами господарювання, які є виконавцями цих послуг» принципів державного регулювання цін/тарифів на житлово - комунальні послуги, визначених статтею 30 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» є безпідставними та необгрунтованими, оскільки НКРЕКП не є безпосередньо уповноваженою особою забезпечувати випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово - комунальні послуги, а в силу статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» такі повноваження покладено на Кабінет Міністрів України. Таким чином, НКРЕКП не визначено єдиним органом, який здійснює державне регулювання у сфері житлово - комунальних послуг, тому і забезпечення існування деяких принципів не лежить в межах компетенції Комісії.
17 лютого 2020 року позивач ОСОБА_1 надав до суду письмові пояснення, у яких зазначив, що доходи населення у 2014 - 2016 роках підвищувались абсолютно непропорційно встановленими оспорюваними актами тарифами на послуги з централізованого опалення, гарячого та холодного водопостачання, а мінімальна заробітна плата взагалі не підвищувалась. Вказане, на думку позивача, є свідченням того, що не було дотримано одного з базових принципів державного регулювання, а саме випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово - комунальні послуги, закріпленого у пункті 7 частини першої статті 30 Закону України «Про житлово - комунальні послуги». Також, позивач зазначив, що надані НКРЕКП письмові заперечення на позов підлягають поверненню відповідачу, оскільки вони подані від не уповноваженої на їх подання особою.
24 лютого 2020 року від НКРЕКП надійшли письмові пояснення, у яких зазначено, що ОСОБА_4 , від імені якого подані письмові заперечення, призначено членом НКРЕКП на підставі Указу Президента України від 29 жовтня 2019 року №782/2019 «Про призначення ОСОБА_5 членом НКРЕКП». Згідно з постановою НКРЕКП від 04 листопада 2019 року №2250 «Про обрання Голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» члена НКРЕКП ОСОБА_4 обрано Головою. Постанова НКРЕКП та Указ Президента України в судовому порядку не оскаржувались, такими, що не відповідають Конституції України не визнавались. Відповідно до положень статті 9 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Голова Регулятора обирається членами Регулятора шляхом таємного голосування строком на два роки. Голова Регулятора очолює Регулятора, спрямовує його діяльність, представляє Регулятора у відносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, громадянами, громадськими об`єднаннями, а також міжнародними установами та організаціями, здійснює інші повноваження, передбачені Законом.
24 лютого 2020 року від позивача ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, у яких він посилався на те, що Указ Президента України від 29 жовтня 2019 року №782/2019 «Про призначення ОСОБА_5 членом НКРЕКП» та постанова НКРЕКП від 04 листопада 2019 року №2250 «Про обрання Голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» є актами індивідуальної дії, які стосуються прав, обов`язків та інтересів визначених у них осіб та дія яких вичерпується їх виконанням або має визначений строк. Відтак, інших осіб ці акти не стосуються і не є для них обов`язковими.
КМУ та треті особи, будучи належним чином повідомленими про відкриття провадження у справі, своїм правом не скористались, письмових заперечень та пояснень по суті спору суду не надали.
Протокольною ухвалою суду від 20 лютого 2020 року, з урахуванням думок сторін, судом вирішено подальший розгляд справи здійснювати у письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У С Т А Н О В И В:
НКРЕКП прийнято постанову «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб`єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг» від 17 жовтня 2014 року №146 (далі по тексту - Постанова №146).
Вказаною постановою, відповідно до статей 5, 6Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 10 вересня 2014 року № 715, Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869, встановлено тарифи на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню такими суб`єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг, зокрема:
135) публічним акціонерним товариством «Київенерго» зі структурою, наведеною в додатку 135 до цієї постанови:
з централізованого опалення:
для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії - 374,60 грн/Гкал (з податком на додану вартість);
для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії - 9,20 грн за 1 кв. м за місяць протягом періоду надання послуги з централізованого опалення (з податком на додану вартість);
з централізованого постачання гарячої води:
за умови підключення рушникосушильників до систем гарячого водопостачання - 25,06 грн за 1 куб. м (з податком на додану вартість);
за відсутності рушникосушильників - 23,43 грн за 1 куб. м (з податком на додану вартість);
136) товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» зі структурою, наведеною в додатку 136 до цієї постанови:
з централізованого опалення:
для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії - 352,70 грн/Гкал (з податком на додану вартість);
для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії - 9,33 грн за 1 кв. м за місяць протягом періоду надання послуги з централізованого опалення (з податком на додану вартість);
з централізованого постачання гарячої води:
за умови підключення рушникосушильників до систем гарячого водопостачання - 23,81 грн за 1 куб. м (з податком на додану вартість);
за відсутності рушникосушильників - 22,29 грн за 1 куб. м (з податком на додану вартість).
Позивачі, вважаючи підпункти 135 та 136 пункту 1 Постанови №146 такими, що прийняті не уповноваженим органом та без дотримання принципу державного регулювання цін/тарифів, як випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово - комунальні послуги, до яких віднесені централізоване опалення і гаряче водопостачання, звернулись до адміністративного суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Оскільки Публічне акціонерне товариство «Київенерго» надає послуги у межах міста Києва, в якому проживають позивачі, відтак, вони є суб`єктами правовідносин, у яких застосовується оскаржуваний акт, а тому позивачі мають право його оскаржити відповідно до частини другої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту третього статті 116 Конституції України проведення політики соціального захисту, як і цінової політики, віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України.
Положеннями статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України у сфері економіки та фінансів, зокрема, забезпечує проведення державної політики цін та здійснює державне регулювання ціноутворення.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» тарифи на комунальні послуги - це тарифи на теплову енергію (крім тарифів на виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії, а також тарифи на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, а також тарифи на послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем) для суб`єктів, які є виконавцями цих послуг.
Згідно з положеннями статті 2 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
У відповідності до частин другої та третьої статті 8 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» (у редакції, чинній на момент прийняття спірної постанови) стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством.
Інші центральні органи виконавчої влади затверджують нормативно-правові акти у сфері житлово-комунальних послуг, що видаються в межах їхніх повноважень після погодження або спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, і реєструються в установленому законодавством порядку.
Разом з тим, частиною першою статті 4 Закону України «Про природні монополії» (у редакції, чинній на момент прийняття спірної постанови) встановлено, що державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій у сферах, визначених у статті 5 цього Закону, здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про природні монополії» (з внесеними змінами з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2008 року № 14-рп/2008, у редакції Закону від 07 жовтня 2010 року №2592-VI), національні комісії регулювання природних монополій (далі - комісії) є державними колегіальними органами, які утворюються та ліквідуються Президентом України.
Комісії підпорядковуються Президенту України, підзвітні Верховній Раді України та діють на підставі положень, що затверджуються Президентом України.
На виконання, зокрема,Законів України «Про природні монополії», «;Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» указом Президента України від 27 серпня 2014 року №694/2014 утворено НКРЕКП.
Поряд з цим, необхідно зазначити, що відповідно до статті 106 Конституції України, Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.
Указом Президента України від 10 вересня 2014 року №715/2014 затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі по тексту - Положення про НКРЕКП), відповідно до пункту 3 якого, основними завданнями НКРЕКП, зокрема, є забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, у нафтогазовому комплексі, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін.
Пунктом 4 Положення про НКРЕКП передбачено, що НКРЕКП відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого, бере участь у регулюванні платіжно - розрахункових операцій у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання і водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, на ринку природного газу відповідно до законодавства; установлює тарифи на комунальні послуги для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.
За пунктом 6 Положення НКРЕКП для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право: приймати у межах своєї компетенції рішення, що є обов`язковими до виконання суб`єктами природних монополій; звертатися до суду з метою захисту інтересів держави, споживачів, суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках з підстав, передбачених законодавством; приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій (штрафів) до суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках у випадках і розмірах, передбачених законом; складати відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення протоколи про порушення посадовими особами суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках законодавства про природні монополії, електроенергетику, ринок природного газу, про теплопостачання, централізоване водопостачання і водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів; приймати в межах своєї компетенції рішення, що є обов`язковими для виконання суб`єктами природних монополій; приймати з питань, що належать до компетенції НКРЕКП, нормативно-правові акти, контролювати їх виконання; створювати та ліквідовувати територіальні органи як структурні підрозділи апарату НКРЕКП, що не мають статусу юридичної особи.
Таким чином, НКРЕКП, як національна комісія регулювання природних монополій, що утворена та функціонує відповідно до Закону України «Про природні монополії» наділена повноваженнями по встановленню тарифів на комунальні послуги для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.
Подібний за змістом висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі № 826/16994/15 та Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року у справі № 826/15733/15.
Суд також вважає необґрунтованими доводи позивачів стосовно того, що НКРЕКП є неповноважним органом у зв`язку з тим, що його утворено указом Президента України з посиланням, зокрема, на статтю 11 Закону України «Про природні монополії», яка визнана Конституційним Судом України неконституційною, оскільки указ Президента України від 27 серпня 2014 року № 694/2014 прийнято, у тому числі на підставі статті 11 Закону України «Про природні монополії» у редакції Закону від 07 жовтня 2010 року №2592-VI, прийнятого з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2008 року № 14-рп/2008.
Зазначена позиція викладений Верховним Судом у постанові від 21 грудня 2019 року у справі №826/9907/15 (адміністративне провадження №К/9901/14787/18, К/9901/14784/18, К/9901/14786/18).
З огляду на вище викладене, суд зазначає, що постанова НКРЕКП «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб`єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг» від 17 жовтня 2014 року №146 прийнята повноважним суб`єктом владних повноважень, у відповідності до вимог чинного законодавства, тобто, є правомірною.
До того ж, згідно з постановою НКРЕКП від 31 березня 2015 року №1171 постанова НКРЕКП від 17 жовтня 2014 року №146 втратила чинність, тобто наразі відсутній предмет спору.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною другою статті 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Аналіз матеріалів справи підтверджує, що НКРЕКП при прийняті оскаржуваної Постанови №146 в частині підпунктів 135 та 136 пункту 1, діяв згідно приписів частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірно, а саме: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність відповідачем правомірності прийнятої Постанови №146 в частині підпунктів 135 та 136 пункту 1 та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо вимоги позивачів про визнання протиправною бездіяльності КМУ у зв`язку з недотриманням під час прийняття постанови НКРЕКП №146, в частині підпунктів 136 та 136 пункту 1, встановленого пунктом 7 частини першої статті 30 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» такого принципу державного регулювання цін/тарифів, як випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово - комунальні послуги, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
За змістом частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Право на судовий захист передбачає можливість суб`єкта права чи охоронюваного законом інтересу звернутися до суду за захистом цього права чи інтересу у разі їх порушення або оспорення.
З аналізу викладеного вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Згідно з частиною першою статті 55 Конституції України та пунктом 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп (справа за зверненням жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Пунктом 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивача визначено, зокрема, як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.
Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися з позовом особа, яка вважає, що має/мало місце порушення її прав, свобод, охоронюваних законом інтересів у публічно-правових відносинах. Однак обов`язковою умовою реалізації судового захисту є об`єктивна наявність відповідного порушення права або охоронюваного законом інтересу на момент звернення до суду.
З викладеного вбачається, що адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.
Таким чином, передумовою для захисту права є його порушення. Якщо ж таке право порушеним не є, то, відповідно, воно не може бути захищеним (поновленим) судом. А тому відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову (апеляційної скарги).
У той же час, суд зазначає, що позивачі в ході розгляду справи не навели належних доказів того, що бездіяльність КМУ безпосередньо порушує їх права, свободи чи інтереси. Також, позивачами не зазначено у чому полягає протиправна бездіяльність КМУ по відношенню до них.
Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльності, визнання постанови незаконною та нечинною в частині відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Головуючий суддя Є.В. Аблов
Судді: І.М. Погрібніченко
В.П. Шулежко
Позивач 1: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )
Позивач 2: ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 )
Відповідач 1: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (код ЄДРПОУ 39369133, адреса: 03057, м. Київ, вул. Смоленська, 19)
Відповідач 2: Кабінет Міністрів України (код ЄДРПОУ , адреса: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2)
Третя особа 1: Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (код ЄДРПОУ 00131305, адреса: 01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5)
Третя особа 2: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО - РЕКОНСТРУКЦІЯ» (код ЄДРПОУ 37739041, адреса: 02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20)
Третя особа 3: ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_3