Державний герб України
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
08 червня 2018 року № 826/16279/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши за у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 доОСОБА_2 Київської міської державної адміністрації провизнання незаконним та нечинним розпорядження
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач-1), ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач-2) звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської державної адміністрації (далі по тексту - відповідач), в якому просять суд визнати незаконним та нечинним з момент прийняття розпорядження Київської міської державної адміністрації № 668 від 06 червня 2017 року «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)».
В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване розпорядження прийнято з порушенням процедури і неуповноваженою особою, зокрема, позивачі вважають, що законодавством повноваження на встановлення відповідних тарифів у місті Києві віднесено до відання виконавчих органів міських рад, натомість Київською міською радою VIII скликання власного виконавчого органу не утворювалось, а тому оскаржуваний акт є актом місцевого органу державної виконавчої влади або його голови, які законом не уповноважені встановлювати тарифи на житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/16279/17, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 30 січня 2018 року, яке відкладалось на 21 лютого 2018 року у зв'язку з відсутністю доказів опублікування оголошення про оскарження розпорядження Київської міської державної адміністрації № 668 від 06 червня 2017 року.
30 січня 2018 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідно до рішення Київської міської ради від 11 березня 1999 року № 161/262, сформовано виконавчий орган на базі Київської міської державної адміністрації. Київська міська державна адміністрація, як виконавчий орган Київської міської ради, з моменту свого створення паралельно виконує функції органу місцевого самоврядування та місцевого органу виконавчої влади. Оскаржуване розпорядження прийнято відповідачем у межах його компетенції.
Судове засідання 21 лютого 2018 року відкладено на 13 березня 2018 року для подання позивачами заперечень на відзив на позовну заяву.
У судове засідання 13 березня 2018 року позивачі не з'явились, відповідно до адміністративного позову просили суд справу розглядати за її відсутності позичив. Представником відповідача у судовому засіданні 13 березня 2018 року заперечено проти адміністративного позову, та враховуючи відсутність позичив, подано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06 червня 2017 року N 668, зареєстрованим в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві від 12 червня 2017 р. за N 117/1709 відповідно до підпункту 2 пункту "а" частини першої статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", постанов Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року N 731 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", від 01 червня 2011 року N 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" з метою надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на належному рівні, для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій:
встановлено тарифи та структуру тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються підприємствами, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, що додаються;
включено позиції N 66 розділу "Дарницький район", N 19 "Деснянський район" Тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, встановлених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30 вересня 2014 року N 1078, зареєстрованих в Головному управлінні юстиції у місті Києві 20 жовтня 2014 року за N 42/1095 (у редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06 березня 2015 року N 210);
визнано таким, що втратило чинність, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30 квітня 2015 року N 442 "Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)", зареєстроване в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 22 травня 2015 року за N 57/1168.
Згідно з пунктом 4 оскаржуваного розпорядження, воно набирає чинності з дня його оприлюднення.
12 червня 2017 року оскаржуване розпорядження зареєстровано в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві за № 117/1709.
Вважаючи оскаржуване розпорядження незаконним та нечинним позивачі звернулись до суду із позовом, вважають, що оскаржуване розпорядження прийнято з порушенням процедури і неуповноваженою особою, та за відсутності «Виконавчого органу Київської міської ради».
Таким чином, з метою правильного вирішення адміністративної справи, суду слід встановити чи дотримано процедуру, порядок та повноваження при прийнятті розпорядження Київської міської державної адміністрації № 668 від 06 червня 2017 року «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)».
15 січня 1999 року прийнято Закон України "Про столицю України - місто-герой Київ", згідно з п. 2 розділу VII "Прикінцеві положення" якого, міська та районні в місті Києві ради протягом місяця після набрання чинності цим Законом вирішують питання щодо формування власних виконавчих органів на базі відповідних державних адміністрацій, які паралельно виконують функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.
На виконання викладеної норми, рішенням Київської міської ради від 11 березня 1999 року № 161/262 сформовано виконавчий орган на базі Київської міської державної адміністрації.
Так, виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві (ст. 10-1 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ").
Виконавчий орган міської ради, згідно зі статтею 7 вказаного Закону, включено до системи місцевого самоврядування у місті Києві.
Згідно з п. 6 рішення Конституційного Суду України від 25.12.2003 р. №21-рп/2003 у справі №1-45/2003 за конституційним поданням Президента України та конституційним поданням 56 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 118, ч. 3 ст. 133, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 140, ч. 2 ст. 141 Конституції України, ст. 23, п. 3 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу", ст.ст. 12, 79 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 10, 13, 16, п. 2 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", ст.ст. 8, 10 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ст. 18 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (справа про особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті Києві), Конституцією України визначені засади здійснення виконавчої влади в областях і районах місцевими державними адміністраціями, а також засади місцевого самоврядування, зокрема, в населених пунктах (села, селища, міста). Відповідні конституційні положення конкретизовані в Законах України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про місцеві державні адміністрації", "Про службу в органах місцевого самоврядування" тощо.
Частиною 1 статті 118 Конституції України встановлено, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.
У частині 2 статті 118 та частині 2 статті 140 Конституції України встановлено, що особливості здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, які відповідно до ч. 2 ст. 133 мають спеціальний статус, визначаються окремими законами України, і до прийняття таких законів виконавчу владу в цих містах здійснюють відповідні державні адміністрації (п. 10 розділу XV "Перехідні положення"). Отже, Конституція України уповноважила визначити законом, якими мають бути особливості здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування в місті Києві порівняно із загальним порядком здійснення виконавчої влади в областях і районах та із загальним порядком здійснення місцевого самоврядування в інших, ніж міста Київ та Севастополь, населених пунктах.
Закон України "Про столицю України - місто-герой Київ" визначив спеціальний статус міста Києва як столиці України, особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті відповідно до Конституції України та законів України.
Однією з особливостей здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування в місті Києві є зосередження у Київській міській державній адміністрації функцій у сферах виконавчої влади і місцевого самоврядування. Безпосередньо функції у сфері виконавчої влади реалізуються спеціально уповноваженими посадовими особами Київської міської державної адміністрації. Функції місцевого самоврядування здійснюють посадові особи, зокрема заступники Київського міського голови з питань здійснення самоврядних повноважень тощо (ст.ст. 14, 16 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ").
При здійсненні повноважень у сфері виконавчої влади Київська міська державна адміністрація є підзвітною та підконтрольною Кабінету Міністрів України. При здійсненні повноважень місцевого самоврядування Київська міська державна адміністрація як виконавчий орган є підконтрольною, підзвітною і відповідальною перед Київською міською радою (ч. 7 ст. 118 Конституції України, ч. 2 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Отже, створення в місті Києві єдиного в організаційному відношенні органу, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади і який з питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, є підзвітним і підконтрольним відповідній раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади (Кабінету Міністрів України), відповідає положенням ч.ч. 1, 2 ст. 118, ч.ч. 1, 2 ст. 140 Конституції України. Створення такого органу також узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування, яка визначає місцеве самоврядування як право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою державних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення (п. 7 рішення Конституційного Суду України від 25.12.2003 р. №21-рп/2003).
Згідно частини 2 статті 81 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
Так, Указом Президента України від 24 липня 1995 року № 640/95 «Про обласні, Київську та Севастопольську міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації» утворено обласні, Київську та Севастопольську міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації. Державні адміністрації є місцевими органами державної виконавчої влади.
Відповідно до підпункту 2 пункту «а» частини першої статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги. Наведене кореспондується із положеннями частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» щодо встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
Частиною 2 статті 10-1 Закону України «Про столицю України - місто герой - Київ» передбачено, що голова Київської міської державної адміністрації призначається Президентом України в порядку, передбаченому Конституцією та законами України.
Указом Президента України № 556/2014 від 25 червня 2014 року головою Київської міської державної адміністрації призначено Кличка В.В., яким і підписано оскаржуване розпорядження.
Проаналізувавши викладені положення законодавства, суд дійшов висновку, що Київська міська державна адміністрація є виконавчим органом Київської міської ради, головою якої є Кличко В.В., призначений на посаду Указом Президента України № 556/2014 від 25 червня 2014 року.
В свою чергу, спірне розпорядження № 668 від 06 червня 2017 року «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» прийнято виконавчим органом Київської міської ради Київською міською державною адміністрацією та підписано її головою Кличком В.В.
Таким чином, суд робить висновок про помилковість твердження позивача про те, що такого органу як "Виконавчий орган Київської міської ради" не існує. Суд зауважує, що згідно з положеннями чинного законодавства, з урахуванням рішення Конституційного Суду України, створення в місті Києві КМДА як єдиного в організаційному відношенні органу, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади і який з питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, є підзвітним і підконтрольним відповідній раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади, відповідає положенням Конституції України та узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування.
Також, обґрунтовуючи адміністративний позов, позивачами вказано, що оскаржуване розпорядження прийнято з порушенням процедури, з приводу чого суд зазначає.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:
власні (самоврядні) повноваження: підготовка програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх на затвердження ради, організація їх виконання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм; забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів; забезпечення складання балансів фінансових, трудових ресурсів, грошових доходів і видатків, необхідних для управління соціально-економічним і культурним розвитком відповідної території, а також визначення потреби у місцевих будівельних матеріалах, паливі; розгляд проектів планів підприємств і організацій, які належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, внесення до них зауважень і пропозицій, здійснення контролю за їх виконанням; попередній розгляд планів використання природних ресурсів місцевого значення на відповідній території, пропозицій щодо розміщення, спеціалізації та розвитку підприємств і організацій незалежно від форм власності, внесення у разі потреби до відповідних органів виконавчої влади пропозицій з цих питань; подання до районних, обласних рад необхідних показників та внесення пропозицій до програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно районів і областей, а також до планів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, з питань, пов'язаних із соціально-економічним та культурним розвитком території, задоволенням потреб населення; залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності до участі в комплексному соціально-економічному розвитку сіл, селищ, міст, координація цієї роботи на відповідній території; розміщення на договірних засадах замовлень на виробництво продукції, виконання робіт (послуг), необхідних для територіальної громади, на підприємствах, в установах та організаціях; утворення цільових фондів соціальної допомоги інвалідам, визначення порядку і умов витрачання коштів цих фондів;
делеговані повноваження: участь у здійсненні державної регуляторної політики в межах та у спосіб, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"; розгляд і узгодження планів підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, здійснення яких може викликати негативні соціальні, демографічні, екологічні та інші наслідки, підготовка до них висновків і внесення пропозицій до відповідних органів; статистичний облік громадян, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території; організаційне забезпечення надання адміністративних послуг органів виконавчої влади через центри надання адміністративних послуг.
Відповідно до пункту 2 абзацу а) статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, послуги з постачання гарячої води, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.
З вищенаведеного вбачається, що на Київську міську державну адміністрацію як на виконавчий орган Київської міської ради покладено широке коло повноважень, серед яких і встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, послуги з постачання гарячої води, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.
Згідно з пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить: встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року № 869 (далі по тексту - Порядок № 869) який встановлює механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і поширюється на суб'єктів господарювання всіх форм власності, які надають послуги (далі - виконавці), суб'єктів господарювання всіх форм власності, що спеціалізуються на виконанні окремих послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями (далі - субпідрядники), органи місцевого самоврядування, власників, орендарів житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках).
Тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - тариф на послуги) є сукупною (загальною) вартістю надання таких послуг, розрахованою на основі економічно обґрунтованих планованих (нормативних) витрат, витрат на відшкодування втрат, планового прибутку та податку на додану вартість або єдиного податку (п. 2 Положення № 869).
Калькуляційною одиницею є 1 кв. метр загальної площі, що перебуває у власності або наймі фізичної чи юридичної особи (пункт 5 Порядку №869).
Таким чином, послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг.
Враховуючи викладене, оскаржуване розпорядження прийнято відповідачем у межах його компетенції.
Крім цього, досліджуючи питання наявності порушень прав позивачів у сфері публічно-правових відносин судом встановлено наступне.
Як встановлено частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тобто, спірним правовідносинам, що можуть бути предметом розгляду в адміністративних справах, повинні бути притаманні такі ознаки як порушення прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, що вчинені обов'язково у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, що відносяться до сфери публічно-правових відносин та порушують права, свободи та інтереси фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Слід зазначити, що право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантується кожному (в тому числі юридичним особам) статтею 55 Конституції України.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до частини 1 статті 6 цього ж Закону усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом.
Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально - правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи встановлену в даному провадженні правомірність прийняття розпорядження Київської міської державної адміністрації № 668 від 06 червня 2017 року «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)», та прийняття його в межах повноважень Київської міської державної адміністрації, суд зазначає, що позивачами не надано належних обґрунтувань наявності порушення їх прав чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.
Зокрема, позивачами в адміністративному позову не зазначено посилань на порушення їх прав шляхом встановлення невідповідних чинному законодавству тарифів, при цьому, доводами адміністративного позову є неутворення виконавчого органу Київської міської ради, а тому на думку скаржників, оскаржуваний акт є актом місцевого органу державної виконавчої влади або його голови, які законом не уповноважені встановлювати тарифи на житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, проте такі доводи судом спростовані вище.
Підсумовуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний
позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 77, 78, 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Аверкова