Шевченківський районний суд
м. Києва 04053
вул. Смирнова-Ласточкіна, 10-Б, м. Київ,
Блащук Володимир Юрійович
....
Відповідач:
Київська міська рада
01001, м. Київ, вул. Хрещатик 36 т. 1551
3ті особи:
Київська міська державна адміністрація
01001, м. Київ, вул. Хрещатик 36 т. 1551
Комунальне підприємство “Головний інформаційно-обчислювальний центр КМДА
(КП ГІОЦ КМДА) ЄДРПОУ: 04013755
01001, м. Київ 02206 вул. Космічна, 12а т. 513-52-52
ВАТ “Акціонерна компанія “Київводоканал” ЄДРПОУ: 03327664
01015 м. Київ вул. Лейпцизька, 1а, т. (044) 226-30-38
ВАТ “Акціонерна енергетична компанія “Київенерго” ЄДРПОУ: 00131305
01001, м. Київ, вул. І. Франка 5 т./ф. (044) 201-58-57
.... Дмитро В’ячеславович
...
.... Валентина Тимофіївна
....
2а-1897/10
Юзькова О.Л.
АДМІНІСТРАТИВНА ПОЗОВНА ЗАЯВА
(про визнання діяльності і бездіяльності протиправною та інше)
Ч. 1 ст. 51 КАСУ позивачу надано право протягом всього часу розгляду справи збільшувати чи зменшувати розмір позовних вимог, а до початку розгляду справи по суті змінювати предмет чи підстави для позову.
Зміст позовних вимог:
1. Визнати протиправним та нечинним з дати прийняття РІШЕННЯ Київської міської ради №319/2388 від 08.10.2009р.
2. Визнати протиправним та скасувати п.4 РІШЕННЯ Київської міської ради №319/2388 від 08.10.2009р.
3. Визнати бездіяльність по створенню виконавчого органу КМР протиправною, та зобов'язати КМР вирішити питання утворення свого виконавчого органу (комітету), розглянувши на пленарному засіданні відповідне питання про утворення виконавчого органу КМР на базі КМДА.
4. Визнати бездіяльність КМР по не прийняттю рішення про порядок повернення надмірно сплачених споживачами житлово-комунальних послуг коштів протиправною, та зобов’язати відповідача прийняти рішення, яким встановити порядок повернення надмірно сплачених споживачами житлово-комунальних послуг коштів.
5. Визнати бездіяльність КМР по не опублікуванню резолютивних частин постанов суду які набрали законної сили – протиправною, та зобов’язати опублікувати резолютивну частину постанови у справі №2а-1405/06 від 25.05.2006р.
Виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги:
Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Позивач вважає, що невиконання відповідачем приписів діючого законодавства порушує його права.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Щодо п.1 позовних вимог.
Суб’єктом владних повноважень – Київською міською радою (далі – КМР), було прийнята рішення №319/2388 від 08.10.2009р. “Про введення в дію тристороннього договору про надання послуг, пов'язаних з розподілом (розщепленням) грошових коштів за комунальні послуги, що надходять від населення на спеціальні розподільчі рахунки”
Зазначене рішення була опубліковані в газеті ХРЕЩАТИК від 29.12.2009р.
Дане рішення не відповідає НПА вищої сили, рішенням судів тощо, а самє:
п. 4. зазнаного НПА зобов’язує: “відкрите акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал”, відкрите акціонерне товариство “Акціонерна енергетична компанія “Київенерго” після завершення дії договорів, що вказані в п. п. 1,2 (згідно п.3 постанови це після 01.06.2010р.) цього рішення, укласти прямі договори з споживачами на виконання послуг з централізованого теплопостачання, з постачання холодної та гарячої води, водовідведення, згідно чинного законодавства України.”
Ст. 1 закону України “Про теплопостачання” встановлено що: балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами. ст.29 закону України про Житлово-комунальні послуги (у подальшому ЗУ “про ЖКП”) установлено, що договір у багатоквартирних будинках укладається між власником квартири та балансоутримувачем будинку чи уповноваженою ним особою. Тобто виходячи із цих положень законів випливає, що виробник теплової енергії не являється балансоутримувачем будинку (та не може являтись, оскільки одна і та сама особа, згідно ЦК, ГК не може бути одночасно покупцем і продавцем послуги), та відповідно не може укладати договори із споживачами.
Тобто очевидна невідповідність оскаржуваної постанови НПА вищої сили.
Ст. 4 закону “Про питну воду та питне водопостачання” визначає споживачів питної води та питного водопостачання, а ст. 19 надає вичерпний перелік тих споживачів, хто може на підставі договору із підприємством питного водопостачання отримувати цю послугу:
· підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення;
· об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів;
Ч.2 статті 19 встановлює тих, хто може укладати договір про надання послуг з питного водопостачання з підприємством питного водопостачання: споживачі, визначеним у частині першій цієї статті.
Тобто цією статтею не передбачено укладання договору між підприємством питного водопостачання та споживачем власником (наймачем, орендарем тощо) квартири у багатоквартирному будинку.
Тобто оскаржувана постанова суперечить і цьому закону (не відповідає НПА вищої сили).
Крім того: Шевченківським райсудом м. Києва була розглянута справа № 2а-1405/06 за позовом Кулі В.І. до Київської міської ради про визнання невідповідним законодавству рішення КМР №427/2888 “Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді комунальної власності м. Києва”. Постановою від 25.05.2006р. зазначене рішення визнано невідповідним законодавству і скасовано.
Також цим рішенням було зобов’язано виконавчий орган КМР (КМДА) визначити виконавців житлово-комунальних послуг для мешканців багатоквартирних будинків. Проте до сьогоднішнього дня зазначене рішення в даній частині не виконане. Оскаржувана постанова фактично дублює попередньо скасовану рішенням суду, не зважаючи що в даній постанові “Київводоканал” та “Київенерго” безпосередньо не називаються “виконавцями послуг”, але аналізуючи в сукупності п.4 цього НПА та ст.26 ЗУ “про ЖКП” випливає, що саме ці суб’єкти господарювання є не тільки виробниками, а ще й виконавцями послуг, що дозволено ч.3. ст. 19 цього закону, проте саме “Київводоканалу” та “Київенерго” заборонено бути (рішенням суду) виконавцями послуг для власників (наймачів, орендарів) квартир у багатоквартирних будинках.
Крім того: органи місцевого самоврядування виконуючи свої завдання та функції повинні діяти лише на підставі та у спосіб передбачені законодавством. Проте закон не надає повноважень місцевому самоврядуванню своїми НПА зобов’язувати приватні підприємства, з не комунальною формою власності, виконувати будь-які дії, які не передбачені діючим законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Рішення, прийняте відповідачем, стосується фізичних осіб, які проживають на території м. Києва, а тому вона впливає або може впливати на права, свободи та інтереси позивача, який є мешканцем м. Києва, що підтверджується довідкою ф.3
Оскільки це рішення не відповідає НПА вищої сили(закону), то його потрібно визнати протиправним, а відповідно нечинним.
Щодо п.2 позовних вимог.
Обґрунтування співпадає із викладеним у п. 1 позовних вимог.
Оскільки п. 4 цього рішення не відповідає НПА вищої сили(закону), то його потрібно визнати протиправним, а відповідно скасувати.
Щодо п.3 позовних вимог.
Ст. 11 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (в подальшому ЗпМСвУ) встановлено, що Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Так само встановлено ст. 1 “виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Ст. 51 ЗпМСвУ встановлено, що виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень.
Ст. 52 ЗпМСвУ до повноважень виконавчого комітету віднесені питання які цим законом віднесені до відання виконавчих органів ради.
Ст. 101 закону України про столицю України місто-герой Київ (ЗпсУмгК) встановлено, що КМДА є виконавчим органом Київської міської ради (КМР), а ст. 10 уточнено, що КМР має власний виконавчий орган який утворюється КМР. Так само ч. 2 розділу VII (прикінцеві положення) зазначено, що міська ... в місті Києві рада протягом місяця після набрання чинності цим Законом вирішують питання щодо формування власних виконавчих органів на базі відповідних державних адміністрацій, які паралельно виконують функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.
Так на виконання ЗпсУмгК Київрада п. 1 рішення від 11 березня 1999 року № 161/262 “Про виконавчий орган Київської міської ради” вирішила: Сформувати власний виконавчий орган на базі Київської міської державної адміністрації.”
У подальшому на виконання цього закону були затвердженні структура та загальна чисельність виконавчого органу (комітету) Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) для цього скликання (рішення № 239/1673 від 07.02.2002р.). Ради інших скликань самостійно створювали свій виконавчий комітет, та затверджували його структуру. (наприклад рішення КМР № 28/28 від 20.06.2002р.; № 721/1382 від 24.05.2007 р. тощо).
Таким чином КМР попередніх скликань утворювала виконавчий орган (комітет) на базі КМДА.
КМР VI скликання досі не прийняла рішення про створення виконавчого органу (комітету), затвердження його чисельності, персонального складу тощо, отже, де-юре, не створила свого виконавчого органу на базі КМДА.
Цю обставини доводить той факт, що за весь час роботи Київради VІ скликання на офіційному сайті Київради та у ЗМІ жодного разу не сповіщалось стосовно проведення засідань виконавчого органу Київради, що суперечить ст. 53 ЗпМСвУ – згідно із якою основною формою роботи виконавчого комітету ради є його засідання, які скликаються міським головою, а в разі його відсутності заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради в міру необхідності, але не рідше одного разу на місяць, і є правомочними, якщо в них бере участь більше половини від загального складу виконавчого комітету, не оприлюднено прийнятих рішень, територіальна громада не була інформована щодо обговорення питань, які відносяться до повноважень виконавчого органу.
Невиконання приписів законів КМР призводить до неможливості виконання виконавчим органом його функцій, що передбачені главою 2 ЗпМСвУ (ст.27-41) у свою чергу це робить неможливим для позивача у повному обсязі реалізовувати свої законні права.
З вищевикладеного треба зробити наступні висновки:
1. Законами встановлено, що КМР повинна мати свій виконавчий орган.
2. КМР не утворено її власний виконавчий орган на базі КМДА
Оскільки бездіяльність порушує НПА вищої сили(закон), а так само права громадян мешканців Києва, то її потрібно визнати протиправною, та слід зобов’язати Київську міську раду VI скликання утворити свій виконавчий орган (комітет) на базі КМДА, розглянувши на пленарному засіданні питання про утворення виконавчого органу КМР.
Щодо п.4 позовних вимог.
У грудні 2009р. Блащук Ж. Г. звернулась із позовом до суду, про повернення надмірно сплачених коштів за ЖКП у зв’язку із застосуванням ЖЕО при розрахунках тарифів встановлених розпорядженнями виконавчого органу КМР визнаних в судовому порядку нечинними із дати прийняття.
Проте суд відхилив позов. Суд апеляційної інстанції своєю ухвалою підтвердив правильність рішення суду 1ї інстанції, мотивуючи своє рішення тим, що на відповідному рівні законодавства (а саме розпорядженням ВО КМР(КМДА)) не встановлена процедура повернення переплачених коштів.
Слід зауважити, що у період з 30.10.2006р. по теперішній час від імені виконавчого органу КМР було винесено цілу низку розпоряджень, які в судовому порядку визнані нечинними з моменту прийняття. (деякі рішення суду вже набрали сили, наприклад у справах розглянутих Шевченківським райсудом м. Києва: 2а-166/07, 2а-404/07 (рішення переглянуто в апеляційному порядку, справа № 22а-5301/08, постанова від 14.01.2009р.) тощо).
Проте на даний час не має НПА виданого відповідачем чи його виконавчим органом який регламентує процедуру повернення коштів. Ця обставина підтверджена в ухвалі апеляційного суду м. Києва у справі 22-4140/2010р., яка набрала чинності 06.05.2010р.
Оскільки КМР маючи відповідні рішення не затвердила процедуру повернення зайве сплачених коштів, то її бездіяльність треба визнати протиправною, та зобов’язати відповідача прийняти рішення, яким встановити порядок повернення оплачених споживачами коштів за ЖКП по тарифам встановленим НПА виданими від імені відповідача чи його виконавчого органу та визнаними рішеннями судів нечинними або скасованими.
Щодо п.5 позовних вимог.
Ч. 11 ст. 171 КАСУ передбачає, що Резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
25.05.2006р. Шевченківським районним судом м. Києва було розглянуто справу за позовом Кулі Віктора Івановича до КМР та інших про визнання невідповідними законодавству рішення КМР №427/2888 від 24.11.2005р. (справа №2а-1405/06 суддя Ігнатченко Н.В.) (засвідчена копія в матеріалах справи а.с. 46-47). Постанова у цій справі набрала законної сили 22.01.2007р. згідно з ухвалою колегії суддів Судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва від 22.01.2007р., згідно із якою апеляційна скарга КМР відхилена, а постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 25.05.2006р. залишена без змін. (суддя Побірченко Т.І.)
Станом на день звернення до суду відповідач не виконав припису закону про опублікування резолютивної частини зазначеного рішення, що підтверджується відсутністю відповідної публікації у газеті Хрещатик за період з 22.01.2007р. по теперішній час.
За таких підстав потрібно визнати бездіяльність відповідача, по не опублікуванню резолютивних частин постанов, що набрали законної сили – протиправною, та зобов’язати зробити публікацію резолютивної частини постанови у справі 2а-1405/06 у газеті Хрещатик. (згідно відповідної копії постанови)
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 22 Конституції України, ст. 18, 19, 51, 71, 72, 104-106, 171 КАС, ст. 10, 101, розділом VII закону України про столицю України місто-герой Київ, ст. 1, 11, 24, 51, 52, 53 закону “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. 19, 26 закону про ЖКП; ст. 4 закону “Про питну воду та питне водопостачання”, ст. 1 закону України “Про теплопостачання” ПРОШУ:
· Долучити ці уточнення та збільшення та уточнення позовних вимог до справи
· Визнати протиправним та нечинним з дати прийняття РІШЕННЯ Київської міської ради №319/2388 від 08.10.2009р.
· Визнати протиправним та скасувати п.4 РІШЕННЯ Київської міської ради №319/2388 від 08.10.2009р.
· Визнати бездіяльність по створенню виконавчого органу КМР протиправною, та зобов'язати КМР вирішити питання утворення свого виконавчого органу (комітету), розглянувши на пленарному засіданні відповідне питання про утворення виконавчого органу КМР на базі КМДА.
· Визнати бездіяльність КМР по не прийняттю рішення про порядок повернення надмірно сплачених споживачами житлово-комунальних послуг коштів протиправною, та зобов’язати КМР прийняти рішення, яким встановити порядок повернення надмірно сплачених споживачами житлово-комунальних послуг коштів.
· Визнати бездіяльність КМР по не опублікуванню резолютивних частин постанов суду які набрали законної сили – протиправною, та зобов’язати опублікувати резолютивну частину ПОСТАНОВИ у справі №2а-1405/06 від 25.05.2006р.
· Задовольнити позовні вимоги в повному обсязі
1_.02.2011р.