'ГРО-ЗА' - ГРОмадський правоЗАхисник
Форум => Запитання по ЖКП => Тема розпочата: gro-za від 06 Листопада 2010, 18:16:17
-
У визначенні і застосуванні понять "послуга", "виробник послуг", "виконавець послуг", "споживач послуг" законодавці багато чого поплутали. Тому й виникають спірні ситуації у правовідносинах споживачів з виконавцями/виробниками/постачальниками, а також із суб'єктами владних повноважень.
Етимологія поняття "послуга": послуга - особлива споживча вартість процесу праці, виражена в корисному ефекті, що задовольняє потреби людини, колективу, суспільства [Державне управління та державна служба: Словник-довідник Уклад . Ю. Оболенський, - К.: Вид-во КНЕУ, 2005 - с.283].
http://apelyacia.org.ua/node/6784
1. Новелою у цивільному законодавстві є правова регламентація нового правового інституту — договору про надання послуг. Включення даного правочину у Цивільний кодекс України е закономірним процесом, який спрямований не лише на розширення інститутів зобов'язального права, із метою проведення більш детальної' правової регламентації вже існуючих договорів, так і таких, що не мали правового регулювання в Цивільному кодексі УРСР 1963 р., але й важливим напрямком реформування приватного права України, надання йому статусу певної довершеності та одночасно впевненості на стабільність у майбутньому.
2. Включення договору про надання послуг у ЦК України також обумовлено тим, що ЦК УРСР, регулюючи окремі договори на надання послуг (комісію, доручення, перевезення та ін.) не мав змоги повністю охопити всю різноманітність даних договорів, негативним наслідком чого стала або ж повна відсутність їх правового регулювання, або регулювання на рівні відомчих нормативних актів, що не лише відкинуло їх поза межі цілісного кодифікованого приватноправового нормативного акта ЦК УРСР, а й призвело до значних прогалин у цивільному законодавстві
3. Крім цього ст. 177 ЦК України розглядає послуги як самостійний об'єкт цивільного права, що є вагомим аргументом, який підтверджує право договору на надання послуг на існування.
Якщо звернутись до етимології слова "послуга", то під ним розуміється 1) дія, вчинок, що дає користь, допомогу іншому; 2) діяльність підприємств, організацій та окремих осіб, виконувана для задоволення чиїх-небудь потреб; обслуговування"1. Друге значення більше відображає поняття послуги в правовому розумінні.
4. Законодавець вживає поняття "послуги" у цілій низці як законодавчих, так і підзаконних нормативно-правових актів, починаючи від Цивільного кодексу України, який розглядає "послуги" як об'єкт цивільних прав (ст. 177 ЦК України) і завершуючи рядом інших: Закон України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" від 22.02.2000 р. № 1490-ІП, Закон України "Про аудиторську діяльність" від 22.04 1993 р. №3125-ХП, Закон України "Про зв'язок" від 22.12.1999 р. № 1347-ХІУ, Закон України "Про поштовий зв'язок" від 10.04.2001 р. №2759-111, Постанова Кабінету Міністрів України "Про організацію та проведення торгів (тендерів) у сфері державних закупівель товарів (робіт, послуг)" від 28.06.1997 р. № 694, Наказ Держстандарту "Про затвердження Правил обов'язкової сертифікації готельних послуг" від 27.01.1999 р. № 37, Наказ Міносвіти, Мінекономіки, Мінфіну "Про затвердження Порядку надання платних послуг державними навчальними закладами від 27.10.1997 р. №383/239/131 тощо.
Незважаючи на застосування поняття "послуги" в багатьох чинних нормативних актах, жоден із них, в тому числі і Цивільний кодекс України не дають його єдиного визначення Сталим є лише розуміння послуги як дії, що приносить користь2.
5. Принциповим для правильного розуміння "послуг" як об'єкта цивільних прав є їх відмежування від "робіт". Зокрема, "роботи" — це діяльність, результати якої мають матеріальне вираження і можуть бути реалізовані для задоволення потреб фізичних чи юридичних осіб. В той час як "послуги" — це діяльність, результати якої не мають, як правило, матеріального вираження, вони реалізуються і споживаються в процесі здійснення цієї діяльності. Тобто, коли ми ведемо мову про "роботи", то маємо на увазі певний кінцевий результат, який виражається в певній матеріальній формі — житловий будинок, який зданий замовнику підрядчиком за договором будівельного підряду, тобто ми споживаємо результат певної роботи. І навпаки, коли ми вестимемо мову про "послуги", то маємо на увазі не сам результат, який споживається при виконанні робіт, а дії, які призвели до нього. Наприклад, внаслідок надання юридичних послуг, громадянин компенсував 10000 тисяч гривень моральної шкоди, завданої йому незаконними діями органів досудового слідства.
[url]http://www.dtkt.com.ua/show/1cid0213.html [/url] - Споживання послуг - що це таке?
Дебет-Кредит № 47 (22.11.2004)
Суть справи :: Точка зору
Поняття "послуга" згадується у багатьох законодавчих та нормативно-правових актах. У деяких із них конкретизується, що невід’ємною властивістю послуги є її споживання. Але що таке процес "споживання послуги", чинним законодавством не визначено. Заповнимо цю прогалину і з’ясуємо наслідки застосування цього терміна для норм податкового законодавства, зокрема Закону України "Про податок на додану вартість".
Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦКУ, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, що споживається у процесі здійснення певної дії або певної діяльності.
В Інструкції про заповнення форми державного статистичного спостереження №1-послуги, місячна "Звіт про обсяги реалізованих послуг" [1] послугами вважається діяльність суб’єктів, яка не набуває матеріально-речової форми і задовольняє певні потреби замовників - особисті, колективні, суспільні. Вони є результатом різнорідної діяльності, здійснюваної виробником на замовлення будь-яких споживачів (окремих громадян, підприємств, організацій, підприємців), і, як правило, ведуть до зміни стану одиниць, які споживають ці послуги. [1] Затверджена наказом Держкомстат України від 17.06.2004 р. №382.
Специфіка послуг як продукції полягає у тому, що послуги не нагромаджуються (за винятком окремих видів), не транспортуються, не існують окремо від виробників, тобто вони споживаються в основному в момент їх надання.
Що про споживання послуг сказано в Законі про ПДВ
Закон про ПДВ не містить терміна "послуга", але оперує терміном "поставка послуг".
Так, згідно з ч. 3 п. 1.4 Закону про ПДВ, поставка послуг - це будь-які операції цивільно-правового характеру з поставки послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об’єктів власності за компенсацію, а також операції з безплатної поставки послуг.
Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об’єкти права інтелектуальної, у тому числі промислової, власності.
Це визначення не містить згадки про те, що поставку послуг здійснюють з метою їх споживання. Водночас норми п. 2.2, пп. 3.1.2, пп. 3.1.3, пп. 6.2.2, пп. "а" п. 8.1 Закону про ПДВ підтверджують, що для цілей цього Закону послуги постачають для споживання.
Однак окремі норми Закону про ПДВ (наприклад, пп. 3.1.1) не містять прямої вказівки, що послуги постачають з метою споживання, але, на думку автора, з цього не випливає, що є послуги, які мають властивість бути не споживаними.
Що ж таке "споживання"
Спробуймо все-таки з’ясувати, що таке споживання послуг. Оскільки опису цього терміна у чинному законодавстві немає, звернемося до інших джерел інформації, що дають визначення цього терміна.
Перше. В Українській радянській енциклопедії [2] наводиться такий опис терміна "споживання" - це використання суспільного продукту, створеного у процесі виробництва, для задоволення потреб економічних; кінцева фаза процесу відтворення. [2] Том 8, Київ, 1982 рік, с. 462.
Друге. Згідно з державним класифікатором послуг ЗЕД (ГК 012-97), затвердженим наказом Держстандарту України від 02.06.97 р. №324, послуги - це результат трудової діяльності, що виявляється у корисному ефекті, особливій споживчій вартості.
Третє. У Державному класифікаторі продукції і послуг (ДК 016-97), затвердженому наказом Держстандарту України від 30.12.97 р. №822, взагалі зазначено, що послуга - це наслідок безпосередньої взаємодії між постачальником і споживачем та внутрішньої діяльності постачальника для задоволення потреб споживача.
Враховуючи викладене, автор вважає, що під споживанням послуг слід розуміти задоволення замовником своїх потреб внаслідок безпосередньої взаємодії з постачальником, яке виявляється у корисному ефекті - особливій споживчій вартості.
Чому це важливо
Наведене вище визначення поняття "споживання послуг" автор вважає вельми важливим, оскільки воно дозволяє для цілей Закону про ПДВ ідентифікувати окремі цивільно-правові операції як послуги (поставку послуг). При цьому частина з них, на думку автора, для цілей згаданого Закону не належить ні до поставки товарів, ні до поставки послуг. До останніх, наприклад, можна віднести операції з уступки корпоративних прав.
Зміст норм п. 2.2, пп. 3.1.2, пп. 3.1.3, пп. 6.2.2, пп. "а" п. 8.1 Закону про ПДВ свідчить про те, що порядок оподаткування поставки послуг залежить від місця їх споживання. Отже, на думку автора, вказане вище визначення терміна "споживання послуг" дозволить правильно визначити наявність чи відсутність об’єкта і бази оподаткування у подібних операціях.
Важливо
Послуги не нагромаджуються (за винятком окремих видів), не транспортуються, не існують окремо від виробників. Вони споживаються - в основному в момент їх надання.
Під споживанням послуг слід розуміти задоволення замовником своїх потреб внаслідок безпосередньої взаємодії з постачальником. Споживання послуг проявляється у корисному ефекті - особливій споживчій вартості.
Вячеслав ВАРЕНЯ, аудитор
Що стосується послуг особливого виду - житлово-комунальних - їм присвячений спеціальний Закон України з відповідною назвою.
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1875-15
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;
комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством;
виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;
виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;
споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНІ ПОСЛУГИ ТА ЇХ НАДАННЯ
Стаття 12. Класифікація житлово-комунальних послуг
1. Житлово-комунальні послуги поділяються за:
1) функціональним призначенням;
2) порядком затвердження цін/тарифів.
Стаття 13. Розподіл житлово-комунальних послуг залежно від функціонального призначення
1. Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:
1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів
тощо);
2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);
3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);
4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій
тощо).
2. Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Стаття 14. Розподіл житлово-комунальних послуг за порядком затвердження цін/тарифів
1. Залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:
1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади;
2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;
3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).
2. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.