До Верховного Суду України....
ЗАЯВА ПРО ПЕРЕГЛЯД
(з підстав, визначених п. 1, 5 ч. 1 ст. 237 КАС)
Ухвалою ВАСУ від 03.07.2015 р. відмовлено у відкритті касаційного провадження у цій справі № 826/20330/14, де визначено, що оскаржувані акти не є нормативно-правовими і не підлягають застосуванню до споживачів житлово-комунальних послуг.
Суди у цій справі посилаються на норми матеріального права, які неоднаково застосовуються судами касаційної інстанції в інших справах: статтю 20 Закону України № 2633-IV «Про теплопостачання», пункт 1.4. Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Мін’юсту № 34/5 від 12.04.2005 р., постанову Нацкомпослуг № 756 від 18.06.2014 р. «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал», постанову Нацкомпослуг № 650 від 06.06.2014 р. «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб'єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг».
Так, ухвалою ВССУ від 30.03.2015 р. № 6-10664ск15 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 757/27145/14, де рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21.11.2014 р., залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 19.02.2015 р., позов задоволено. Зобов'язано ТОВ «Рада-6» під час визначення суми оплати послуг з централізованого постачання гарячої води в квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на праві власності, застосовувати тариф, встановлений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 18 червня 2014 року № 756 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» за відсутності рушникосушильників. До аналогічного висновку суд дійшов ухвалою ВССУ від 24.02.2016 р. № 6-4851ск16, якою відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 753/16767/15. Отже, у справах цивільної юрисдикції зобов’язано застосовувати до споживачів тариф, встановлений постановою Нацкомпослуг № 756 від 18.06.2014 р., а у цій справі зазначено, що тариф, встановлений цією постановою не підлягає застосуванню до споживачів.
Ухвалою ВССУ від 06.06.2016 р. відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 686/23892/14, де зі споживачів стягнуто борг, виходячи з того, що «вони є споживачами послуг, що надає КП «Південно-Західні тепломережі» з централізованого опалення, постачання гарячої води та технічного обслуговування внутрішньобудинкових мереж згідно з тарифами, встановленими рішенням виконкому Хмельницької міської ради та Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг» (за період з 01.11.2011 р. по 01.01.2015 р., частину якого охоплено саме постановою Нацкомпослуг № 650 від 06.06.2014 р.).
Отже, у справі цивільної юрисдикції застосовано до споживачів тариф, встановлений постановою Нацкомпослуг № 650 від 06.06.2014 р. шляхом стягнення боргу, нарахованого за цим тарифом, а у цій справі зазначено, що тариф, встановлений цією постановою не підлягає застосуванню до споживачів.
Своєю ухвалою ВАСУ від 01.12.2015 р. № К/800/54871/14 у справі № 2а-15318/11/2670, з посиланням на пункт 1.4. Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Мін’юсту № 34/5 від 12.04.2005 р. дійшов до висновку про віднесення актів, якими встановлено тарифи до нормативно-правових, на які поширюється дія Указу Президента № 493/92 від 03.10.1992 р. та Положення, затвердженого постановою Кабміну № 731 від 28.12.1992 р. щодо необхідності їхньої державної реєстрації. Натомість, у справі № 826/20330/14 суд такі ж саме акти (зокрема постанову Нацкомпослуг № 650 від 06.06.2014 р., що пройшла державну реєстрацію) з посиланням на наказ Мін’юсту № 34/5 від 12.04.2005 р. суд визнає актами індивідуальної дії (тобто, такими, що не підлягають державній реєстрації).
Своєю ухвалою ВАСУ від 24.03.2015 р. № К/800/60377/13 у справі № 2а-9480/11/2670, з посиланням на Закон України № 2633-IV «Про теплопостачання» погоджується із висновком постанови КААС від 07.11.2013 р., що виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) встановлено у 2011 році тарифи на теплову енергію і житлово-комунальні послуги (централізоване опалення, централізоване водопостачання і водовідведення) в межах своєї компетенції. Проте, у справі № 826/20330/14, з посиланням на ст. 20 Закону України № 2633-IV «Про теплопостачання» зазначено, що тарифи, встановлені оскаржуваними постановами прийняті у межах компетенції Нацкомпослуг (який не є органом місцевого самоврядування). Отже, з посиланням на одну норму матеріального права суди касаційної інстанції віднесли встановлення цих тарифів для суб’єктів природних монополій одночасно до компетенції двох різних органів.
При цьому, застосування ст. 20 Закону України № 2633-IV у справі № 826/20330/14 не відповідає правовим висновкам ВСУ, викладеним в його постановах від 11.12.2012 р. № 3-59гс12 (у справі № 22/313) та від 28.05.2013 р. № 3-9гс13 (у справі № 5011-64/2345-2012), де зазначено, що «із 22 липня 2010 року з повноважень органів місцевого самоврядування виключено право встановлювати тарифи на теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення для суб'єктів природних монополій», оскільки суд у цих справах «поширив» повноваження Нацкомпослуг ще й на тарифи для населення (ЖБК, ОСББ, виконавців послуг тощо).
Цю ж саме норму (ст. 20) неоднаково застосовано й порівняно з ухвалою ВАСУ від 10.05.2016 р. № К/800/58690/14 у справі № 461/8578/13, де аналогічні оскаржуваним акти визнані регуляторними у розумінні Закону України № 1160-IV.
Оскільки частину наведених для приклада рішень прийнято пізніше ніж у справі, що переглядається, прошу поновити строки звернення до суду із цією заявою.
Судовий збір сплачено за ставками на календарну дату 18.12.2014 р. при подачі позову до суду (мзп 1218,00 грн.*0,06 =73,08 грн. х 130% =95,00 грн.).
На підставі викладеного, керуючись ст. 243 КАС,
ПРОШУ:
поновити строки звернення до суду із цією заявою про перегляд;
ухвалу Вищого адміністративного суду України від 03 липня 2015 р. скасувати, передавши справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Додатки: завірені копії рішень у справі № 826/20330/14, копії рішень, на які містяться посилання (з ЄДРСР), судовий збір (для суду); копії заяви (для сторін).
25 червня 2016 р. /Заявник Олійник Д. В./