Державний герб України
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
У Х В А Л А
про повернення заяви без розгляду
27 березня 2020 року м. Київ № 826/19820/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., суддів Погрібніченка І.М., Шулежка В.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом1) ОСОБА_1 2) ОСОБА_2 до третя особа1) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 2) Кабінету Міністрів України Антонова Марія Андріївнапровизнання бездіяльності протиправною, визнання незаконними та нечинними постанови від 31 березня 2015 року №970 та підпунктів 94, 95 пункту 1 постанови №1171
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач 1, ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач 2, ОСОБА_2 ) звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі по тексту - відповідач 1, НКРЕКП) та Кабінету Міністрів України (далі по тексту - відповідач 2, КМУ), в якому просять:
1) визнати протиправною бездіяльність КМУ та НКРЕКП у зв`язку з недотриманням під час прийняття постанови НКРЕКП №970 від 31 березня 2015 року та №1171 від 31 березня 2015 року встановленого пунктом 7 частини першої статті 30 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» такого принципу державного регулювання цін/тарифів, як випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово - комунальні послуги;
2) визнати незаконними і нечинними з моменту прийняття постанову НКРЕКП «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» від 31 березня 2015 року №970 та підпункти 94 і 95 пункту 1 постанови НКРЕКП «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб`єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг» від 31 березня 2015 року №1171.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2015 року відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та справу призначено до розгляду у судовому засіданні.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2015 року зупинено провадження у справі №826/19820/15 до набрання законної сили рішеннями у справі №826/6876/15 та №826/9907/15.
Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 15 грудня 2017 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Приписами пункту 10 частини першої Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2020 року поновлено провадження у справі №826/19820/15 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження колегією суддів.
Протокольною ухвалою суду від 20 лютого 2020 року, з урахуванням думок сторін, судом вирішено подальший розгляд справи здійснювати у письмовому провадженні.
В ході розгляду справи судом встановлено, що 12 грудня 2016 року, 15 грудня 2016 року та 05 березня 2017 року від позивача ОСОБА_2 надійшли змінені адміністративні позови, у яких він змінив позовні вимоги та просив:
1) визнати протиправною бездіяльність КМУ та НКРЕКП у зв`язку з недотриманням під час прийняття постанови НКРЕКП №970 від 31 березня 2015 року, №2868 від 26 листопада 2015 року (зі змінами, внесеними постановою №1142 від 16 червня 2016 року), №1171 від 31 березня 2015 року (зі змінами, внесеними постановами №1101 від 09 червня 2016 року та №1352 від 04 серпня 2016 року) встановленого пунктом 7 частини першої статті 30 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» такого принципу державного регулювання цін/тарифів, як випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово - комунальні послуги;
2) визнати незаконними та нечинними з моменту прийняття:
- постанову НКРЕКП «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» від 31 березня 2015 року №970;
- підпункт 51 пункту 1 постанови НКРЕКП «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) суб`єктам господарювання, які є виконавцями цих послуг» від 26 листопада 2015 року №2868 із додатком №51 до цієї постанови (зміни, внесені постановою «Про внесення змін до постанови НКРЕКП, від 26 листопада 2016 року» від 16 червня 2016 року №1142;
- підпункти 94 і 95 пункту 1, пункти 2 та 3 постанови НКРЕКП «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб`єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг» від 31 березня 2015 року №1171 з усіма подальшими змінами і додатками в частинах, що стосуються встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населеню такими суб`єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг: публічним акціонерним товариством «Київенерго», товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО - РЕКОНСТРУКЦІЯ»;
- постанову НКРЕКП «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 31 березня 2015 року № 1171» від 09 червня 2016 року №1101 в частинах, що стосуються встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню такими суб`єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг: публічним акціонерним товариством «Київенерго», товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО - РЕКОНСТРУКЦІЯ»;
- постанову НКРЕКП «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 31 березня 2015 року № 1171» від 04 серпня 2016 року №1352 в частинах, що стосуються встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню такими суб`єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг: публічним акціонерним товариством «Київенерго», товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО - РЕКОНСТРУКЦІЯ»;
3) стягнути на його користь судові витрати з Державного бюджету України.
Розглянувши подані заяви, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право: подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Відповідно до частини другої статті 166 Кодесу адміністративного судочинства України заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
Статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України передбачені загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення.
Частиною першою цієї статті передбачено, що будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити:
1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України;
2) найменування суду, до якого вона подається;
3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі;
4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;
5) підстави заяви (клопотання, заперечення);
6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення);
7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
Згідно з частинами першою та сьомою статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини сьомої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні.
Як вбачається з поданої заяви, позивачем не додано до неї докази направлення копії такої заяви відповідачам.
Відповідно до частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
Таким чином, враховуючи вище викладені норми законодавства та з`ясовані судом обставини, суд прийшов до висновку про наявність підстав для повернення без розгляду поданих заяв позивачу ОСОБА_2 .
Керуючись статтями 44, 166-167, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У Х В А Л И В:
Заяви ОСОБА_2 про уточнення позовних вимог в адміністративній справі №826/19820/15 від 12 грудня 2016 року, 15 грудня 2016 року та 05 березня 2017 року повернути без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями), відповідно частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Є.В. Аблов
Судді: І.М. Погрібніченко
В.П. Шулежко
Державний герб України
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 березня 2020 року м. Київ № 826/19820/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., суддів Погрібніченка І.М., Шулежка В.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом1) ОСОБА_1 2) ОСОБА_2 до третя особа1) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 2) Кабінету Міністрів України ОСОБА_3провизнання бездіяльності протиправною, визнання незаконними та нечинними постанови від 31 березня 2015 року №970 та підпунктів 94, 95 пункту 1 постанови №1171
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач 1, ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач 2, ОСОБА_2 ) звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі по тексту - відповідач 1, НКРЕКП) та Кабінету Міністрів України (далі по тексту - відповідач 2, КМУ), в якому просять:
1) визнати протиправною бездіяльність КМУ та НКРЕКП у зв`язку з недотриманням під час прийняття постанови НКРЕКП №970 від 31 березня 2015 року та №1171 від 31 березня 2015 року встановленого пунктом 7 частини першої статті 30 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» такого принципу державного регулювання цін/тарифів, як випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово - комунальні послуги;
2) визнати незаконними і нечинними з моменту прийняття постанову НКРЕКП «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» від 31 березня 2015 року №970 та підпункти 94 і 95 пункту 1 постанови НКРЕКП «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб`єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг» від 31 березня 2015 року №1171.
В обґрунтування позову позивачі зазначили, що Укази Президента України щодо утворення НКРЕКП і положення про його діяльність є неконституційними і незаконними, оскільки видані поза межами повноважень Президента України і на підставі законодавчого акту, положення якого щодо відповідних повноважень Президента України визнані неконституційними у справі про національні комісії природних монополій. Отже, на їх думку, НКРЕКП є неконституційно та незаконно утвореним органом. Також, позивач зазначив, що чинним законодавством не передбачено повноважень НКРЕКП на установлення тарифів на послуги централізованого опалення і гарячого водопостачання. Крім того, на думку позивача, при прийнятті положень оспорюваної постанови не було дотримано принципу державного регулювання цін/тарифів, як випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово - комунальні послуги, до яких віднесені централізоване опалення, гаряче водопостачання, холодне водопостачання та водовідведення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2015 року відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та справу призначено до розгляду у судовому засіданні.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2015 року зупинено провадження у справі №826/19820/15 до набрання законної сили рішеннями у справі №826/6876/15 та №826/9907/15.
Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 15 грудня 2017 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України , в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Приписами пункту 10 частини першої Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2020 року поновлено провадження у справі №826/19820/15 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження колегією суддів.
17 лютого 2020 року позивач ОСОБА_1 надав до суду письмові пояснення, у яких зазначив, що доходи населення у 2014 - 2016 роках підвищувались абсолютно непропорційно встановленими оспорюваними актами тарифами на послуги з централізованого опалення, гарячого та холодного водопостачання, а мінімальна заробітна плата взагалі не підвищувалась. Вказане, на думку позивача, є свідченням того, що не було дотримано одного з базових принципів державного регулювання, а саме випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово - комунальні послуги, закріпленого у пункті 7 частини першої статті 30 Закону України «Про житлово - комунальні послуги».
24 лютого 2020 року НКРЕКП надано письмові пояснення на позовну заяву у яких зазначено, що постанова НКРЕКП «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» від 31 березня 2015 року №970 та підпункти 94 і 95 пункту 1 постанови НКРЕКП «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб`єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг» від 31 березня 2015 року №1171, були прийняті НКРЕКП у межах повноважень, а тому у силу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для задоволення позову відсутні. Також, відповідач зазначив, що посилання позивача на порушення НКРЕКП, при прийнятті спірних постанов, принципів державного регулювання цін/тарифів на житлово - комунальні послуги, визначених статтею 30 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» є безпідставними та необгрунтованими, оскільки НКРЕКП не є безпосередньо уповноваженою особою забезпечувати випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово - комунальні послуги, а в силу статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» такі повноваження покладено на Кабінет Міністрів України. Таким чином, НКРЕКП не визначено єдиним органом, який здійснює державне регулювання у сфері житлово - комунальних послуг, тому і забезпечення існування деяких принципів не лежить в межах компетенції Комісії.
24 лютого 2020 року від позивача ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, у яких він просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
КМУ та третя особа, будучи належним чином повідомленими про відкриття провадження у справі, своїм правом не скористались, письмових заперечень та пояснень по суті спору суду не надали.
Протокольною ухвалою суду від 20 лютого 2020 року, з урахуванням думок сторін, судом вирішено подальший розгляд справи здійснювати у письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У С Т А Н О В И В:
НКРЕКП прийнято постанову «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» від 31 березня 2015 року №970 (далі по тексту - Постанова №970).
Пунктом 1 вказаної постанови, відповідно до статей 5, 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 10 вересня 2014 року № 715, Порядку формування тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 532, Процедури встановлення тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), затвердженої постановою НКРЕКП від 15 січня 2015 року №13, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2015 року за № 136/26581, НКРЕКП встановлено тарифи на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) публічному акціонерному товариству «Акціонерна компанія «Київводоканал» зі структурою, наведеною в додатку до цієї постанови:
тариф на послугу з централізованого постачання холодної води - 5,42 грн за 1 куб. м (з податком на додану вартість);
тариф на послугу з централізованого водовідведення - 4,82 грн за 1 куб. м (з податком на додану вартість).
Також, НКРЕКП прийнято постанову «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб`єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг» від 31 березня 2015 року №1171 (далі по тексту - Постанова №1171).
Підпунктами 94 та 95 пункту 1 Постанови №1171, відповідно до статей 5, 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 10 вересня 2014 року № 715, Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року №869 (зі змінами), розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2015 року №129-р «Про схвалення проекту Листа про наміри Уряду України і Національного банку України до Міжнародного валютного фонду та проекту Меморандуму про економічну та фінансову політику» та з урахуванням листа Міністерства фінансів України від 28 лютого 2015 року № 31-12240-03/6404 і положень Меморандуму про економічну та фінансову політику (Лист про наміри від 27 лютого 2015 року № 3080/0/2-15 Уряду України і Національного банку України до Міжнародного валютного фонду) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановлено тарифи на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню такими суб`єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг:
94) публічним акціонерним товариством «Київенерго» зі структурою, наведеною в додатку 94 до цієї постанови:
з централізованого опалення:
для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії - 657,24 грн/Гкал (з податком на додану вартість);
для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії - 16,14 грн за 1 кв. м за місяць протягом періоду надання послуги з централізованого опалення (з податком на додану вартість);
з централізованого постачання гарячої води:
за умови підключення рушникосушильників до систем гарячого водопостачання - 40,92 грн за 1 куб. м (з податком на додану вартість);
за відсутності рушникосушильників - 37,91 грн за 1 куб. м (з податком на додану вартість);
95) товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» зі структурою, наведеною в додатку 95 до цієї постанови:
з централізованого опалення:
для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії - 639,18 грн/Гкал (з податком на додану вартість);
для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії - 16,91 грн за 1 кв. м за місяць протягом періоду надання послуги з централізованого опалення (з податком на додану вартість);
з централізованого постачання гарячої води:
за умови підключення рушникосушильників до систем гарячого водопостачання - 39,89 грн за 1 куб. м (з податком на додану вартість);
за відсутності рушникосушильників - 36,97 грн за 1 куб. м (з податком на додану вартість).
Позивачі, вважаючи спірні постанови такими, що прийняті не уповноваженим органом та без дотримання принципу державного регулювання цін/тарифів, як випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово - комунальні послуги, до яких віднесені централізоване опалення і гаряче водопостачання, звернулись до адміністративного суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Оскільки Публічне акціонерне товариство «Київенерго» надає послуги у межах міста Києва, в якому проживають позивачі, відтак, вони є суб`єктами правовідносин, у яких застосовується оскаржуваний акт, а тому позивачі мають право його оскаржити відповідно до частини другої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту третього статті 116 Конституції України проведення політики соціального захисту, як і цінової політики, віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України.
Положеннями статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України у сфері економіки та фінансів, зокрема, забезпечує проведення державної політики цін та здійснює державне регулювання ціноутворення.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» тарифи на комунальні послуги - це тарифи на теплову енергію (крім тарифів на виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії, а також тарифи на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, а також тарифи на послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем) для суб`єктів, які є виконавцями цих послуг.
Згідно з положеннями статті 2 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
У відповідності до частин другої та третьої статті 8 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» (у редакції, чинній на момент прийняття спірної постанови) стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством.
Інші центральні органи виконавчої влади затверджують нормативно-правові акти у сфері житлово-комунальних послуг, що видаються в межах їхніх повноважень після погодження або спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, і реєструються в установленому законодавством порядку.
Разом з тим, частиною першою статті 4 Закону України «Про природні монополії» (у редакції, чинній на момент прийняття спірної постанови) встановлено, що державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій у сферах, визначених у статті 5 цього Закону, здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про природні монополії» (з внесеними змінами з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2008 року № 14-рп/2008, у редакції Закону від 07 жовтня 2010 року №2592-VI), національні комісії регулювання природних монополій (далі - комісії) є державними колегіальними органами, які утворюються та ліквідуються Президентом України.
Комісії підпорядковуються Президенту України, підзвітні Верховній Раді України та діють на підставі положень, що затверджуються Президентом України.
На виконання, зокрема,Законів України «Про природні монополії», «;Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» указом Президента України від 27 серпня 2014 року №694/2014 утворено НКРЕКП.
Поряд з цим, необхідно зазначити, що відповідно до статті 106 Конституції України, Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.
Указом Президента України від 10 вересня 2014 року №715/2014 затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі по тексту - Положення про НКРЕКП), відповідно до пункту 3 якого, основними завданнями НКРЕКП, зокрема, є забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, у нафтогазовому комплексі, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін.
Пунктом 4 Положення про НКРЕКП передбачено, що НКРЕКП відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого, бере участь у регулюванні платіжно - розрахункових операцій у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання і водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, на ринку природного газу відповідно до законодавства; установлює тарифи на комунальні послуги для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.
За пунктом 6 Положення НКРЕКП для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право: приймати у межах своєї компетенції рішення, що є обов`язковими до виконання суб`єктами природних монополій; звертатися до суду з метою захисту інтересів держави, споживачів, суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках з підстав, передбачених законодавством; приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій (штрафів) до суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках у випадках і розмірах, передбачених законом; складати відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення протоколи про порушення посадовими особами суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках законодавства про природні монополії, електроенергетику, ринок природного газу, про теплопостачання, централізоване водопостачання і водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів; приймати в межах своєї компетенції рішення, що є обов`язковими для виконання суб`єктами природних монополій; приймати з питань, що належать до компетенції НКРЕКП, нормативно-правові акти, контролювати їх виконання; створювати та ліквідовувати територіальні органи як структурні підрозділи апарату НКРЕКП, що не мають статусу юридичної особи.
Таким чином, НКРЕКП, як національна комісія регулювання природних монополій, що утворена та функціонує відповідно до Закону України «Про природні монополії» наділена повноваженнями по встановленню тарифів на комунальні послуги для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.
Подібний за змістом висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі № 826/16994/15 та Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року у справі № 826/15733/15.
Суд також вважає необґрунтованими доводи позивачів стосовно того, що НКРЕКП є неповноважним органом у зв`язку з тим, що його утворено указом Президента України з посиланням, зокрема, на статтю 11 Закону України «Про природні монополії», яка визнана Конституційним Судом України неконституційною, оскільки указ Президента України від 27 серпня 2014 року № 694/2014 прийнято, у тому числі на підставі статті 11 Закону України «Про природні монополії» у редакції Закону від 07 жовтня 2010 року №2592-VI, прийнятого з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2008 року № 14-рп/2008.
Зазначена позиція викладений Верховним Судом у постанові від 21 грудня 2019 року у справі №826/9907/15 (адміністративне провадження №К/9901/14787/18, К/9901/14784/18, К/9901/14786/18).
З огляду на вище викладене, суд зазначає, що постанови НКРЕКП «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» від 31 березня 2015 року №970 та підпункти 94 і 95 пункту 1 постанови НКРЕКП «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб`єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг» від 31 березня 2015 року №1171 прийняті повноважним суб`єктом владних повноважень, у відповідності до вимог чинного законодавства, тобто, є правомірною.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною другою статті 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Аналіз матеріалів справи підтверджує, що НКРЕКП при прийняті оскаржуваної Постанови №970, а також Постанови №1171 в частині підпунктів 94 та 95 пункту 1, діяв згідно приписів частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірно, а саме: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність відповідачем правомірності прийнятої Постанови №970 та Постанови №1171 в частині підпунктів 94 та 95 пункту 1 та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо вимоги позивачів про визнання протиправною бездіяльності КМУ у зв`язку з недотриманням під час прийняття постанови НКРЕКП №970 від 31 березня 2015 року та №1171 від 31 березня 2015 року встановленого пунктом 7 частини першої статті 30 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» такого принципу державного регулювання цін/тарифів, як випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово - комунальні послуги, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
За змістом частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Право на судовий захист передбачає можливість суб`єкта права чи охоронюваного законом інтересу звернутися до суду за захистом цього права чи інтересу у разі їх порушення або оспорення.
З аналізу викладеного вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Згідно з частиною першою статті 55 Конституції України та пунктом 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп (справа за зверненням жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Пунктом 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивача визначено, зокрема, як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.
Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися з позовом особа, яка вважає, що має/мало місце порушення її прав, свобод, охоронюваних законом інтересів у публічно-правових відносинах. Однак обов`язковою умовою реалізації судового захисту є об`єктивна наявність відповідного порушення права або охоронюваного законом інтересу на момент звернення до суду.
З викладеного вбачається, що адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.
Таким чином, передумовою для захисту права є його порушення. Якщо ж таке право порушеним не є, то, відповідно, воно не може бути захищеним (поновленим) судом. А тому відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову (апеляційної скарги).
У той же час, суд зазначає, що позивачі в ході розгляду справи не навели належних доказів того, що бездіяльність КМУ безпосередньо порушує їх права, свободи чи інтереси. Також, позивачами не зазначено у чому полягає протиправна бездіяльність КМУ по відношенню до них.
Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та Кабінету Міністрів України про визнання бездіяльності протиправною, визнання незаконними та нечинними постанови від 31 березня 2015 року №970 та підпунктів 94, 95 пункту 1 постанови №1171 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Головуючий суддя Є.В. Аблов
Судді: І.М. Погрібніченко
В.П. Шулежко
Позивач 1: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )
Позивач 2: ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 )
Відповідач 1: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (код ЄДРПОУ 39369133, адреса: 03057, м. Київ, вул. Смоленська, 19)
Відповідач 2: Кабінет Міністрів України (код ЄДРПОУ , адреса: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2)
Третя особа: ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1)