Державний герб України
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" червня 2017 р. Справа№ 910/2149/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Власова Ю.Л.
суддів: Буравльова С.І.
Андрієнка В.В.
при секретарі судового засідання Вага В.В.
за участю представників:
від позивача: Даниленко Є.М.;
від відповідача: Гарковенко С.В.;
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2017р. у справі №910/2149/17 (суддя Полотницька Н.Б.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна контора «Житлоексплуатація»
до Публічного акціонерного товариства «Київенерго»
про стягнення 172538,57 грн,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до місцевого суду з позовною заявою до Відповідача про зобов'язання відшкодувати збитки/шкоду, зокрема у вигляді зайво сплачених сум, які Відповідач продовжує безпідставно утримувати, в розмірі таких збитків/шкоди, перерахованих на підставі додатку 2 до договору на постачання теплової енергії в гарячій воді №1541408 від 20.10.2005р. (тариф встановлений розпорядженням КМДА від 10.12.2004р. №2249) за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. на загальну суму 172538 грн 57 коп.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2017р. у справі №910/2149/17 позов задоволено повністю. Зобов'язано Відповідача повернути Позивачу зайво сплачені кошти в розмірі, перерахованих на підставі додатку 2 до договору на постачання теплової енергії в гарячій воді №1541408 від 20.10.2005р. (тариф встановлений розпорядженням КМДА від 10.12.2004р. №2249) за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. на загальну суму 172538,57 грн. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2588,08 грн.
Рішення обґрунтоване тим, що місцевому суду не надано доказів погодження між сторонами в письмовому вигляді (зміна умов договору) змінення тарифів, а розпорядження Київської міської державної адміністрації, на підставі яких Відповідач здійснював нарахування за теплову енергію, скасовані. За вказаних обставин місцевий суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів Позивача про необхідність здійснення нарахування йому плати за теплову енергію, спожиту протягом 2010 року за тарифами згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації №2249 від 10.12.2004р., у зв'язку з чим необгрунтовано отримана Відповідачем різниця складає у вказаному періоді суму 172538,57 грн, виходячи з кількості спожитої теплової енергії.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2017р. у справі №910/2149/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Позивачем безпідставно здійснено перерахунок за тарифом по розпорядженню Київської міської державної адміністрації №1245 від 20.06.2002р. в редакції від 10.12.2004р. №2249, оскільки вказане розпорядження було скасовано розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 18.04.2008р. №578.
Також Відповідач зазначив, що в період з 2002р. по 2010р. діяли інші тарифи, зокрема, визначені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №643 від 30.05.2007р., №96 від 30.01.2009р., №520 від 29.04.2009р., №981 від 31.08.2009р., №1192 від 15.10.2009р., №1333 від 30.11.2009р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2017р. справу №910/2149/17 прийнято до свого провадження, розгляд апеляційної скарги було призначено на 06.06.2017р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017р. розгляд апеляційної скарги Відповідача відкладено на 20.06.2017р.
20.06.2017р. у судовому засідання Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив рішення місцевого суду залишити без змін та апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення Сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:
20.10.2005р. між Позивачем та Відповідачем укладено договір №1541408 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого Відповідач зобов'язався виробити та поставити теплову енергію Позивачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а Позивач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому договорі.
Згідно з п.2.1. договору при виконанні умов останнього, а також вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.
Відповідно до п.2.2. договору Відповідач, зокрема, зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із Позивачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими Позивачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1, щомісячно оформляти для Позивача величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (табуляграму) та її вартість за кожним особовим рахунком Позивача за розрахунковий період (місяць), платіжну вимогу-доручення, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок, акт звірки розрахунків та податкові накладні (платнику податку) за кожною отриманою на свій розрахунковий рахунок сумою; корегування величини спожитої теплової енергії в разі непередбачених перерві в теплопостачанні житлового будинку (при наявності оформленого Позивачем акта за підписом повноважного представника Відповідача); проводити Позивачу відшкодування на технічне обслуговування внутрішньобудинкових теплових мереж за окремо укладеним договором; сповіщати Позивача в 5-ти денний термін про зміну тарифів на теплову енергію, технічне обслуговування; на вимогу Позивача надавати достовірну інформацію щодо методики розрахунків, режимів теплоспоживання тощо, яка стосується предмета договору; здійснювати перевірку роботи приладів обліку та стану теплоспоживального обладнання Позивача не рідше одного разу на 6 місяців.
Згідно з п.2.3 договору Позивач зобов'язався, зокрема, дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку 2, щорічно в між опалювальний період проводити підготовку до опалювального сезону; протягом року проводити технічне обслуговування внутрішньобудинкових теплових мереж; забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру КМДА від мешканців за споживу теплову енергію, своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок Відповідача за теплову енергію, спожиту орендарями, прийняття всіх заходів (в т.ч. примусових) для стягнення коштів з боржників згідно з чинним законодавством України, безперешкодний цілодобовий доступ представників Відповідача до тепловикористовуючих установок та приладів обліку Позивача для виконанням ними службових обов'язків,
Згідно п.4.1 договору останній набуває чинності з дня його підписання та діє до 20.06.2006р.
Відповідно до п.4.3 договору останній вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.
Відповідно до п.4.5 договору умови останнього можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов'язковим складанням письмового документа.
Відповідно до додатку №2 до договору розрахунки за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими Відповідачу Управлінням цінової політики КМДА, затвердженими розпорядженнями КМДА. Сторонами було погоджено, що з моменту початку дії договору застосовується тариф, що встановлений розпорядженням КМДА №2249 від 10.12.2004р.
Згідно з п.12 додатку №2 до договору визначено, що можливі змінення тарифів в період дії договору.
На виконання умов договору Відповідачем виготовлено та поставлено, а Позивачем прийнято та оплачено теплову енергію у період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. за наступними актами приймання-передавання товарної продукції, підписаними сторонами та скріпленими їх печатками, а саме: за січень 2010 року на суму 57916,73 грн, за лютий 2010 року на суму 63935,36 грн, за березень 2010 року на суму 45919,09 грн, за квітень 2010 року на суму 29010,06 грн, за травень 2010 року на суму 8319,91 грн, за червень 2010 року на суму 6161,26 грн, за липень 2010 року на суму 2034,02 грн, за серпень 2010 року на суму 5012,28 грн, за вересень 2010 року на суму 9328,94 грн, за жовтень 2010 року на суму 19881,97 грн, за листопад 2010 року на суму 42957,42 грн, за грудень 2010 року на суму 67904,36 грн.
Відповідно до вказаних актів нарахування вартості теплової енергії було здійснено за тарифами, встановленими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №758 від 30.06.2009р., №1333 від 30.11.2009р., №328 від 30.04.2010р., №392 від 31.05.2010р.
10.12.2010р. постановою Шевченківського районного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду від 19.06.2014р. у справі №2а-1888/10 та постановою Верховного суду України від 08.12.2014р., розпорядження Київської міської державної адміністрації №1332, 1333, 1335, 191, 392 визнані незаконними та нечинними з моменту їх прийняття.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ч.6 та ч.7 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Згідно з ст.20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
З наведених норм права вбачається, що вартість теплової енергії визначається сторонами у договорі на підставі тарифів, встановлений відповідно до закону, та підлягає зміні, у разі зміни цих тарифів.
Як встановлено судом, у додатку №2 до договору №1541408 на постачання теплової енергії у гарячій воді сторонами було погоджено вартість теплової енергії 54,42 грн. за 1 Гігакалорію, що на той час відповідало тарифу, встановленому розпорядженням Київської міської державної адміністрації №2249 від 10.12.2004р. При цьому умовами договору було передбачено, що вартість теплової енергії може змінюватись у залежності від зміни тарифів, затверджених Київською міською державною адміністрацією.
Заперечуючи проти позову Відповідач посилається на те, що вартість спожитої Позивачем теплової енергії змінювалась, оскільки в період по 2010р. змінювались відповідні тарифи, затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №643 від 30.05.2007р., №96 від 30.01.2009р., №520 від 29.04.2009р., №981 від 31.08.2009р., №1192 від 15.10.2009р., №1333 від 30.11.2009р. При цьому розпорядження №2249 від 10.12.2004р., на яке посилається Позивач, втратило чинність згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації №578 від 18.04.2008р.
Разом із тим, згідно з п.1, 2, 3 Указу Президента України від 03.10.1992р. "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" нормативно-правові акти, які видаються органами виконавчої влади та які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, підлягають державній реєстрації. При цьому державну реєстрацію нормативно-правових актів Київської міської державної адміністрації здійснює Київське міське управління юстиції. Вказані нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 25.12.2003р. №21-рп/2003 Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. З питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київській міській раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади - Кабінету Міністрів України.
Отже, нормативно-правові акти Київської міської державної адміністрації про встановлення тарифів на теплову енергію зачіпали права, свободи й законні інтереси громадян, та підлягали державній реєстрації. Відповідно вказані нормативно-правові акти мали набувати чинності через 10 днів після їх реєстрації. Даний висновок підтверджується постановою Верховного суду України від 28.11.2011р.
Проте, як вбачається із матеріалів справи та пояснень сторін, державна реєстрація розпоряджень Київської міської державної адміністрації №643 від 30.05.2007р., №96 від 30.01.2009р., №520 від 29.04.2009р., №758 від 30.06.2009р., №981 від 31.08.2009р., №1192 від 15.10.2009р., №1333 від 30.11.2009р., №328 від 30.04.2010р. здійснена не була, відповідно дані розпорядження чинності не набули. На підтвердження іншого доказів суду не подано.
Крім того, розпорядження Київської міської державної адміністрації №1332, №1333, №1335, №191, №392 були визнані незаконними та нечинними з моменту їх прийняття постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 10.12.2010р., залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду від 19.06.2014р.
За вказаних обставин, вказані вище розпорядження Київської міської державної адміністрації не могли бути підставою для зміни погодженої сторонами у договорі ціни теплової енергії. У такому випадку до спірних правовідносин слід застосувати тарифи, погоджені сторонами у договорі. Такого ж правового висновку дійшов Вищий господарський суд України у своїй постанові від 17.09.2015р. у справі №910/4452/15-г.
Згідно з ст.387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Як підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору від 20.10.2005р. №1541408 на постачання теплової енергії у гарячій воді Відповідачем у період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. виготовлено та поставлено, а Позивачем прийнято та оплачено теплову енергію за актами приймання-передавання товарної продукції за січень-грудень 2010 року на загальну суму 358381,40 грн. При цьому оплата вартості теплової енергії проводилась Позивачем за вищими цінами, відповідно до тарифів, встановлених нечинними розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №758 від 30.06.2009р., №1333 від 30.11.2009р., №328 від 30.04.2010р., №392 від 31.05.2010р.
За вказаних обставин місцевий суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість доводів Позивача щодо безпідставного перерахування Позивачем та отримання Відповідачем у 2010 році частини коштів за теплову енергію в сумі 172538,57 грн, які підлягають поверненню Позивачу.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції згідно з ст.104 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2017р. у справі №910/2149/17 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2017р. у справі №910/2149/17 залишити без змін.
Головуючий суддя Ю.Л. Власов
Судді С.І. Буравльов
В.В. Андрієнко
http://reyestr.court.gov.ua/Review/67620516 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/67620516)