'ГРО-ЗА' - ГРОмадський правоЗАхисник

Please login or register.

Увійти
Розширений пошук  

Новини:

Для того, щоб надіслати запитання, реєстрація у форумі не потрібна.

Перегляд Повідомлень

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Topics - focus

Сторінок: [1] 2
1
Цитувати
Вже не актуально...  Протиправно... Див. http://gro-za.org/forum/index.php?topic=9108.0

Цитувати
З метою збереження функціональності цієї теми, "полемічні" пости виокремлено і перенесенно у тему: http://gro-za.org/forum/index.php?topic=9783.0.html

http://reyestr.court.gov.ua/Review/72269072
Цитувати
ОКРЕМА ДУМКА

Судді Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду

Крата В. І.


14 лютого 2018 року

м. Київ


справа № 552/1529/16-ц

провадження № 61-601св18


Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (головуючого), Антоненко Н. О., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П. (суддя-доповідач), залишив без задоволення касаційну скаргу полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», а рішення апеляційного суду Полтавської області від 27 вересня 2016 року без змін.


Не можу погодитися з таким рішенням колегії суддів з декількох причин.


По-перше, щодо кваліфікації договору, на підставі якого виник борг, стягнутий із відповідачів. Як свідчить аналіз рішень судів першої та апеляційної інстанцій борг, який вимагав стягнути позивач (полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго») із відповідачів, виник внаслідок не оплати поставленої теплової енергії через приєднану мережу.


Відповідно до частини першої статті 714 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Тлумачення як положень частини першої статті 714, так і інших норм глави 54 ЦК дозволяє стверджувати, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії споживачу, є видом договору купівлі-продажу.


Такий же висновок можливо зробити й при тлумаченні норм, закріплених в Законі України «Про теплопостачання» (в редакції, чинній на час виникнення боргу). У тексті Закону України «Про теплопостачання» (в редакції, чинній на час виникнення боргу) неодноразово вживається словосполучення «договір купівлі-продажу» (зокрема: стаття 1, частина четверта статті 19, частина перша статті 25, пункти 6, 7, 8 частини першої статті 31).


Натомість суди першої та апеляційної інстанції кваліфікували договір, на підставі якого виник борг, стягнутий із відповідачів, як договір про надання послуг теплопостачання. Зокрема із посиланням на норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на час виникнення боргу).


Очевидно, що в цій ситуації існує колізія норм щодо кваліфікації договору постачання теплової енергії. Оскільки за ЦК - це вид договору купівлі-продажу. Натомість за Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на час виникнення боргу) - це вид договору про надання послуг. Для вирішення цієї колізії потрібно застосовувати частину другу статті 4 ЦК, яка закріплює пріоритет норм ЦК над нормами інших законів. Причому, що такий спосіб вирішення колізії норм ЦК із нормами інших законів, із констатацією пріоритету норм ЦК над нормами інших законів, підтримувався як Конституційним Судом України (рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанова Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 у справі № 6-59цс13, постанова Верховного Суду України від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15).


Тому при вирішенні спору щодо стягнення боргу, який виник внаслідок не оплати поставленої теплової енергії через приєднану мережу, мали бути застосовані норми, які регулюють договір купівлі-продажу.


По-друге, щодо солідарного стягнення боргу із відповідачів. Усталеним є в доктрині цивільного права, що при існуванні множинності осіб у зобов'язанні виникають часткові зобов'язання (наприклад: Цивільне право України. Особлива частина: підручник / за ред. О. В. Дзери, Н. С Кузнєцової, Р. А. Майданика. - 3-тє вид., переробл. і доповн. - К.: Юрінком Інтер, 2010. - С. 33; Цивільне право : підручник : у 2 т. / за ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. - Х.: Право, 2011. - Т. 2. - С. 35; Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар (пояснення, тлумачення, рекомендації з використанням позицій вищих судових інстанцій, Міністерства юстиції, науковців, фахівців) / За ред. проф. І.В. Спасибо-Фатєєвої. - Х. : Страйд, 2012. - Том 7 : Загальні положення про зобов'язання та договір. - С. 165 - 169). Такий висновок підтверджується й тлумаченням статті 540 ЦК. Тому кредитор у частковому зобов'язанні має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати свій обов'язок у рівній частці.


Також усталеним є в доктрині цивільного права, що солідарні зобов'язання виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов'язання (наприклад: Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України: [В 2 т.] / Відп. ред В.Г. Ротань. - 2-ге вид. - Х.: Фактор, 2010. - Т. 1. - С. 645; Цивільне право : підручник : у 2 т. / за ред. В.І. Борисової, І.В.Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. - Х.: Право, 2011. - Т. 2. - С. 36; Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар (пояснення, тлумачення, рекомендації з використанням позицій вищих судових інстанцій, Міністерства юстиції, науковців, фахівців) / За ред. проф. І.В. Спасибо-Фатєєвої. - Х. : Страйд, 2012. - Том 7 : Загальні положення про зобов'язання та договір. - С. 169 - 183). Такий же висновок дозволяє зробити і тлумачення статті 541 ЦК.


Як свідчить аналіз рішень судів першої та апеляційної інстанцій в них відсутнє посилання на будь-яку норму закону, що передбачала б виникнення солідарного зобов'язання. Також немає вказівки й на пункт договору, який встановлює виникнення солідарного зобов'язання.


За такої ситуації були відсутні правові підстави для стягнення солідарно боргу із відповідачів.


По-третє, щодо переривання перебігу позовної давності внаслідок подання кредитором заяви про видачу судового наказу. Колегією суддів було підтримано застосування судами першої та апеляційної інстанцій висновку Верховного Суду України, який міститься в постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-214цс14.


В постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-214цс14 вказано, що «судовий захист права кредитора на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг позовної давності». Тобто Верховним Судом України було здійснено розширювальне тлумачення положень статті 264 ЦК, яка містить підстави для переривання перебігу позовної давності.


Причиною для такого розширювального тлумачення Верховним Судом України положень статті 264 ЦК, вочевидь, стала неузгодженість матеріальних та процесуальних норм. Оскільки на момент прийняття ЦК в процесуальному законодавстві були відсутні правила про наказне провадження. І звісно, що норми ЦК не могли містити як підставу для переривання перебігу позовної давності подання кредитором заяви про видачу судового наказу. При прийнятті в 2004 році Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) і запровадженні наказного провадження зміни до статті 264 ЦК внесені не були.


Тому в судовій практиці існували численні спроби узгодити матеріальні і процесуальні норми щодо застосування позовної давності в наказному провадженні.


У листі Верховного Суду України від 1 липня 2007 року «Практика розгляду судами цивільних справ в порядку наказного провадження» вказувалося, що «чинне законодавство не передбачає застосування позовної давності судом на власний розсуд. Відповідно до частини другої та третьої статті 267 ЦК заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності, а позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Зважаючи на це вбачається, що суди не повинні відмовляти у прийнятті заяв про видачу судового наказу з підстав спливу позовної давності. Адже у разі винесення судового наказу щодо зобов'язання, за якими сплив строк позовної давності, боржник має право на скасування судового наказу».


Натомість у пункті 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв в порядку наказного провадження» зауважувалося, що «наявність спору про право (пункт другий частини третьої статі 100 ЦПК), що є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити коли із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні (частина третя статті 267 ЦК)».


Таким чином, фактично існували дві позиції щодо застосування позовної давності в наказному провадженні:

(а) позовна давність свідчить про наявність спору про право і виключає прийняття заяви про видачу судового наказу;

(б) позовна давність не повинна враховуватись судом без заяви особи, а тому вістуні підстави відмовляти у прийнятті заяви про видачу судового наказу з підстав спливу позовної давності.


В такій ситуації, коли існувала неоднозначна практика стосовно застосування позовної давності в наказному провадженні, навряд чи були підстави здійснювати розширювальне тлумачення положень статті 264 ЦК і робити висновок, що подання кредитором заяви про видачу судового наказу перериває перебіг позовної давності. Оскільки розширювальне тлумачення статті 264 ЦК відбулося в інтересах кредитора, причому без врахуванні інтересів боржника. У якого фактично була відсутня можливість заявити про застосування позовної давності при наказному провадженні, а в суду - її врахувати.


Тому на підставі підпункту 7 пункту 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК, потрібно було постановити ухвалу про передачу справи на Велику Палату Верховного Суду, у зв'язку із необхідністю відступу від висновку, що міститься в постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-214цс14.



Суддя                                                                                                                                    В. І. Крат



2
http://znaj.ua/news/regions/36858/z-kvitnya-lyudi-budut-platiti-za-gaz-po-novim-pravilam.html

Цитувати
У квітні 2016 року для побутових споживачів газу набувають чинності нові правила розрахунків за газопостачання. Ці зміни пов'язані з введенням європейської моделі газового ринку в Україні. Щомісячний платіж за газ складатиметься з двох частин: перша буде змінною, і її розмір буде залежати від обсягу спожитого газу; друга частина буде фіксованою, це свого роду абонентська плата з боку споживача "за доступ до потужності" газопроводу.

За пропозицією голови НАК "Нафтогаз України" Андрія Коболєва вперше прийнята концепція, по якій побутові споживачі газу платитимуть за послугу доставки газу щомісячно рівними сумами, незалежно від того, який обсяг газу використаний. "Абонентська плата за доступ до "розподільної труби" буде від 17 до 29 гривень на місяць. Залежно від того, який у вас лічильник і які прилади: якщо тільки плита – 17 гривень, якщо котел – 29 гривень.

Як оформити

За словами Андрія, зараз оплата за транспортування газу закладена в кінцеву ціну газу для споживача, а після переходу на нову систему цієї складової вже не буде в рахунках, що виставляються компаніями-постачальниками. Тому з квітня цього року споживачам потрібно буде платити за газ за двома договорами: за використаний газ за контрактом з компанією-постачальником; за доставку газу за контрактом з газорозподільною компанією (облгазом) – тобто за доступ до потужності газопроводу.

Експерт сказав, що сума сплати "за доступ до потужності" розрахована таким чином, щоб кожен облгаз отримував за послугу транспортування ту ж суму, яку отримує і при нинішній системі. Перехід на нові правила стимулює конкуренцію, адже таким чином виключається вплив облгазу на самостійний вибір споживачем постачальника газу.

Читайте також: Через подорожчання нафти наші заправки не знижуватимуть цін - експерт

Ще два плюси

"Крім того, на думку експерта, впроваджувана система дозволить вирішити проблему неплатежів облгазів перед НАК "Нафтогаз України" за виробничо-технологічні втрати (ВТВ)", - повідомляють Новини Броварщини.

"Зараз графік надходження грошей в распредкомпаніі пов'язаний з графіком споживання газу в країні – і він нагадує параболу-сідло. Що виходить? У літній період мінімальне споживання газу і грошей від оплати за нього не вистачає навіть на зарплати, а в цей же час необхідні кошти на ремонти. Облгази змушені переходити на чотириденний робочий тиждень, оплачувати ВТВ ні з чого. Нова система забезпечить надходження рівним графіком, вирішить проблему боргів за ВТВ", – вважає Мирослав Боднар.

Експерт розповідає, що впровадження нової системи дозволить також вирішити проблему необґрунтовано зарезервованих потужностей в газовій системі.

4
Цитувати
Є в ЗУ "Про метрологію..." норма, згідно до якої повірка виеонується за рахунок виконавця послуги. Але там ще є норма, що фінансування робіт по повірці здійснюється за рахунок власників вимірювальних засобів. Тому вирішити питання проведення повірки самим КП і за кошти КП можливо тільки через суд (але без гарантії позитивного рішення).



все залежить від того чи укладено між сторонами договір про надання послуг, і в чи в тому договорі покладено обовязок на споживача проводить повірку лічильників...

 справа 1
http://reyestr.court.gov.ua/Review/37519992
http://reyestr.court.gov.ua/Review/38553542

справа 2
http://reyestr.court.gov.ua/Review/38443996

Цитувати
Відповідно до договору про надання послуг з надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води №4852 (а.с. 33-38) позивач ОСОБА_1 не має обов'язку повірки лічильників обліку гарячого водопостачання.

5
прийнято постнову кму постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2013 №970 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі"


http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/970-2013-п

постанова дана передбачає перерахунок плати за послуги з утримання будинку у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі на підставі "актів-претензій від споживачів за формою згідно з додатком 1"

якщо претензії немає, то як відбувається перерахунок виконавцем  плати "за послуги з утримання будинку у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі" ?

Цитувати
Споживач має право:
на  зменшення  розміру  плати  за надані послуги в разі їх
ненадання або надання не в повному обсязі,  зниження їх  якості  в
порядку, визначеному договором або законодавством

6
http://reyestr.court.gov.ua/Review/27901027
http://reyestr.court.gov.ua/Review/31297371

по суті, Касаційний суд погодився з позицією судів нижчих інстанцій: при вирішенні даної справи суд дійшов висновку, що укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору, а також заявивши позовні вимоги про зобов’язання відповідача укласти договір, позивач обрав спосіб захисту не передбачений ст. 16 ЦК України. При вирішенні даного спору суд керувався положеннями ст.ст. 3,6,16,626-630 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4,19.20,21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Разом з тим у інших справах про зобов’язання укласти договір суд касаційної інстанції дійшов до протилежних висновків, - позовні вимоги про зобов’язання  укласти договір були задоволені, посилаючись на норми ст.19,20,21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України  № 572 від 8 жовтня 1992 року. Суди дійшли до висновку, що необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін. Обов'язок власника квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 8 жовтня 1992 року.

реєстраційний ЄДРСР 28842987
реєстраційний ЄДРСР 1864406
реєстраційний ЄДРСР 21116984

Чи є у власника квартири обовязок укласти договір з виконавцем на основі типового??? і коли той обовязок настає???

7
всім відома постанова всу у справі 6-110 цс 12

Цитувати
Разом з тим виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків (ст. ст. 3, 6, 12 – 15, 20 ЦК України, ст. ст. 3-5 ЦПК України) можна дійти висновку про те, що в разі невизнання споживачем права виробника, (виконавця) послуг на укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1      ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

тобто у справі 6-110 цс 12 дано оцінку правовідносинам між виконавцем послуг і споживачем, у випадку якщо споживач не визнає право виробника, (виконавця) послуг на укладення договору про надання житлово-комунальних послуг

а якщо "виконавець послуг" не визнає право на укладання договору на надання жк послуг власнику квартири, то як діяти, адже це інші правовідносини і інші обставини справи. іншими словами це інші вимоги, ніж у справі 6-110 цс 12

8
Цитувати
Проте суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, всупереч встановленим обставинам та вимогам статті 68 ЖК України, статей 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», відмовив у задоволенні позову в повному обсязі, фактично звільнивши відповідачку від сплати за отримані послуги, хоча законодавство не передбачає такого звільнення у випадку ненадання окремих житлово-комунальних послуг; суд також не врахував, що згідно зі статтею 614 ЦК України особа звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язання лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні такого зобов'язання.

тут на мою оцінку суд дає оцінку доказам і обставинам справи, що не має права

фактично звільнивши відповідачку від сплати за отримані послуги,

можливо не стягнув тому, що позивач не довів те, що є борг. факт наявності боргу заперечувався, а позивач не довів свої вимоги?

9
щоб було все ясно читаэмо рішення судів

http://reyestr.court.gov.ua/Review/18322108 рішення першої інстанці -скасоване
http://reyestr.court.gov.ua/Review/21494639 рішення першої інстанці -скасоване
http://reyestr.court.gov.ua/Review/24775230 рішення ап суду

http://reyestr.court.gov.ua/Review/25818802 касацію відхилено
http://reyestr.court.gov.ua/Review/26088946 касацію відхилено

Цитувати
АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

15.06.2012  року          місто Луцьк 

Колегія суддів судової палати з  розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області:

головуючого - судді   Осіпука В В,

суддів -  Овсієнка А.А., Свистун О.В.

          при секретарі Дуткіній Ж.П.

з участю представника позивача Сторожука А.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу  за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «М.Ж.К.» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду від 11 січня 2012 року, -

                                          В С Т А Н О В И  Л А:

В серпні 2011 року ТзОВ «М.Ж.К.» звернулось в суд із зазначеним позовом. Вказувало на ті обставини, що товариством надаються послуги з утримання багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та його прибудинкової території.

У квартирі АДРЕСА_1 цього будинку проживають відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які тривалий час не сплачують грошові кошти за надані вказані послуги, за що станом на 1 липня 2011 року заборгували ТзОВ «М.Ж.К.» 3628 грн. 37 коп.

За наведених обставин позивач просив суд стягнути з відповідачів в його користь, в солідарному порядку, зазначену грошову суму за надані і неоплачені послуги з утримання будинку та прибудинкової території і відшкодувати йому понесені судові витрати.

11 січня 2012 року рішенням Луцького міськрайонного суду позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в користь ТзОВ «М.Ж.К.» по 1385 грн. 92 коп. заборгованості з кожного та по 40 грн. 50 коп. понесених судових витрат.

В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати як незаконне, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, і залишити позов без розгляду.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгували позивачу ТзОВ «М.Ж.К.», в межах строку позовної давності, 2771 грн. 84 коп. за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території і дана грошова сума підлягає стягненню з відповідачів у користь позивача у рівних частинах з кожного.

Проте повністю погодитись з таким висновком суду не можна. Встановлено, що квартира АДРЕСА_1 загальною площею 61,90 кв.м., належить на праві спільної сумісної власності відповідачам ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (а.с. 60).  Житловий будинок АДРЕСА_1, у якому знаходиться вказана квартира, згідно рішення виконкому Луцької міської ради від 17.05.2008 року №309-1, був переданий на баланс в оперативне управління ТзОВ «М.Ж.К.» для обслуговування та експлуатації, а саме надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території за оплату в межах діючих тарифів і в залежності від якості і кількості фактично наданих послуг. На виконання даного рішення між органом місцевого самоврядування та товариством була укладена відповідна угода, дія якої періодично продовжувалась виконкомом міськради і вона являлась чинною на період спірних правовідносин між сторонами даного судового спору (а.с. 255-265).

Факт надання послуг ТзОВ «М.Ж.К.» з утримання будинку АДРЕСА_1, у якому проживають відповідачі, та прибудинкової території у 2009-2011 роках підтверджується наданими товариством довідкою-розрахунком вартості наданих послуг від 15.06.2012 р. №76216 та корінцями нарядів на виконання даних робіт у вказаний період, приєднаними до матеріалів справи (а.с. 274-329).

Крім того встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які зареєстровані і є власниками квартири АДРЕСА_1 у даному будинку, тривалий час не проводять оплату за надані позивачем послуги з утримання будинку та прибудинкової території і сума боргу за період з серпня 2008 року по липень 2011 року, в межах строку трьохрічної позовної давності, складає 2771 грн. 84 коп. з урахуванням загальної площі їх квартири 61,9 кв.м. та встановлених рішеннями виконкому Луцької міськради тарифів (а.с. 4, 67, 12-14, 88).

Також встановлено, що ОСОБА_2 всупереч вимогам п.1 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року відмовився укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем ТзОВ «М.Ж.К.» на основі типового договору (а.с. 244-246).

Згідно п.5 ч.3 ст.20, п.1 ч.2 ст.21 вказаного Закону споживач зобов'язаний  оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Виконавець послуг зобов'язаний  забезпечувати вчасно та відповідної якості надання житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.

З наявного в матеріалах справи рішення виконкому Луцької міськради від 6.10.2011 року №679-2 вбачається, що виконання ТзОВ «М.Ж.К.» пунктів 4.1-4.3 угоди про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженої рішенням виконавчого комітету від 17.05.2008 року №309-1, визнано неефективним та таким, що здійснюється не в повному обсязі і продовжено дію даної угоди до 1.05.2012 року, що дає право споживачам таких послуг на зменшення розміру їх оплати, як це передбачено п.5 ч.1 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (а.с. 141-142).

Враховуючи наведені обставини та зазначені норми права, колегія суддів приходить до висновку, що сума заборгованої плати за надані послуги, із-за зниження їх якості та надання не в повному обсязі, підлягає стягненню з відповідачів у зменшеному розмірі ніж просив позивач, а саме в сумі 1700 грн.

Також, на думку колегії суддів, дану грошову суму слід стягувати з ОСОБА_2, ОСОБА_3 у солідарному порядку, оскільки квартира перебуває у спільній сумісній власності відповідачів без виділу часток кожного з них, а тому їх обов'язки по внесенню плати за надані житлово-комунальні послуги є солідарними.

Ураховуючи те, що судом першої інстанції неповно було з'ясовано обставини, що мають значення для справи, допущено неправильне застосування норм матеріального права щодо обрання способу стягнення заборгованої суми за надані послуги з відповідачів, то оскаржуване рішення, відповідно до вимог п.п.1, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 317, 319  ЦПК України, колегія суддів, -

                                                    В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задоволити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 11 січня 2012 року скасувати.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «М.Ж.К.» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги задоволити частково. Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ТзОВ «М.Ж.К.» 1700 грн. заборгованості за надані комунальні послуги та по 40 гр. 50 коп. з кожного за понесені товариством судові витрати.

Рішення  набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.


основні порушення такі
1) стягнення "заборгованості" поза межами позовної давності
2) не проведено розподіл судових витрат за наслідком апеляційного розглядуц справи
3) вибіркове застосування норм п.1 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (для одного відповідача застосвуємо- а для іншого ні)
4) Обставини  викладені у верхній частині рішення є шедевром класики - "живеш а тому заборгував"
5) солідарне стягнення - так я  і не поняв чого солідарне - адже обставини  "живеш а тому заборгував" є цікавими
6) ухилення від підписання договору і в той же час стягнення заборгованості за договірними відносинами- це як зрозуміти??? -застосування п.5 ч.3 ст.20 зу про жк послуги
6) безпідставне прийняття доказів позивача на стадії апеляції
7) три рішака і у всіх різні обставини - це як зрозуміти?
8) стягнення суми 1700 - не ясне- чому 1700?  а не 1 грн?
9) зміна у рішенні предмету позову або позовних вимог.
10) ну і інші порушення на які всі ложили.

12
Цитувати
   П О С Т А Н О В А
                      ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

              Про оплату житлово-комунальних послуг
                        населенням України

      ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 18, ст.159 )
 

     Значне падіння   життєвого   рівня   населення  в  результаті
підвищення цін на споживчі  товари,  зростання  заборгованості  по
заробітній   платі   і   пенсіях   зумовлює   подальше  збільшення
заборгованості громадян за житлово-комунальні послуги.

     Для забезпечення  конституційних  прав  громадян  України   і
недопущення  звуження  їх  змісту  та  обсягів  (статті  22  і  48
Конституції України  (  254к/96-ВР   )   Верховна   Рада   України
п о с т а н о в л я є:

     1. Встановити плату за житло і комунальні послуги  не  більше
15  відсотків  фактично отриманого сукупного доходу сім'ї.  Рівень
сукупного доходу   сім'ї  і  частка  плати  за  житлово-комунальні
послуги у цьому доході  встановлюються  на  підставі  декларування
доходів усіх членів сім'ї.

     2. Заборонити  Кабінету  Міністрів  України, місцевим органам
виконавчої    влади    та    органам   місцевого   самоврядування,
підприємствам   і   організаціям   незалежно  від  форм  власності
відключати   жилі   приміщення   від   енерго-,  тепло-,  водо-  і
газопостачання  та  відселяти  із житла громадян у разі невнесення
ними  плати  за  житлово-комунальні послуги у зв'язку з невиплатою
заробітної плати або пенсії і непризначенням субсидії.

     3. Виконання  Постанови  Верховної  Ради  України "Про оплату
житлово-комунальних послуг  населенням  України"  покладається  на
Кабінет Міністрів  України,  місцеві  органи  виконавчої  влади та
органи місцевого самоврядування.

     4. Генеральному  прокурору   України   взяти   під   контроль
виконання цієї Постанови.
 

 Голова Верховної Ради України                          О.ТКАЧЕНКО

 м. Київ, 18 березня 1999 року
          N 512-XIV


http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/512-xiv

13
Цитувати
За змістом статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України спори за участю юридичних осіб і громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, в тому числі спори, які виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів з інших підстав, відносяться до компетенції господарських судів.

  Виходячи з характеру спірних правовідносин, та враховуючи, що суб’єктивний склад сторін в даній справі відповідає вимогам ст. 1,12 ГПК України, позовна заява не підлягає розгляду в судах загальної юрисдикції, а повинна бути розглянута господарським судом.


http://reyestr.court.gov.ua/Review/10032336

цікава  Ваша думка. ви погоджуєтеся чи ні???



14
чи може в апеляційному суді при розгляді апеляції, особа, що не подавала апеляцію, подавати нові докази???? Чи вправі їх апеляційний суд приймати та досліждувати? І якщо ці докази, напирклад, подано з  письмовими поясненнями, суд приймає їх до розгляду? Прошу дати посилання на відповідне положення ЦПК

15
Новини / перегляд справи у всу
« : 17 Червня 2012, 17:46:03 »
вот знайшов цікаву інфу.
всу буде розглядати 20 червня 2012 р  справу  про стязнення заборгованості за наданы послуги ( перегляд за виняткомим обставинами )

http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/81b1cba59140111fc2256bf7004f9cd3/4049083245d35c2fc2256c9600443c6d?OpenDocument

Цитувати
6 – 68 цс 12
   КП “Вінницяміськтелоенерго” до Саліна О.Д. – про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги


ще ніби такого і не було...буде постанова.  а що у постанові? буде видно .

Сторінок: [1] 2

Мониторинг доступности сайта Host-tracker.com
email