|
Перегляд Повідомлень
This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.
Topics - Юрій Васильович
1
« : 13 Листопада 2021, 01:52:12 »
https://reyestr.court.gov.ua/Review/91319996 Державний герб України
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 906/884/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.
за участю секретаря судового засідання - Савінкової Ю.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський міський інформаційний центр"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06 квітня 2020 року (головуючий - Мельник О. В., судді - Розізнана І. В., Василишин А. Р.) і рішення Господарського суду Житомирської області від 24 грудня 2019 року (суддя Соловей Л. А.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський міський інформаційний центр"
до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житичи",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Житомирської міської ради,
про спонукання до укладення договору
Історія справи
Фактичні обставини справи, встановлені судами
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирський міський інформаційний центр" (далі - ТОВ "Житомирський міський інформаційний центр", орендар, позивач) є орендарем нежитлових приміщень за адресою: м. Житомир, вул. Небесної Сотні, 15, загальною площею 281,4 кв.м. на підставі договору оренди від 20.03.2019 за №290 з Комунальним підприємством "Регулювання орендних відносин" Житомирської міської ради (орендодавець).
1.1. Умовами пункту 6.8 договору оренди (у редакції додаткової угоди від 31.05.2019) на орендаря покладено обов`язок: здійснювати витрати, пов`язані з утриманням об`єкта оренди; протягом п`яти днів з дати укладання цього договору укласти з балансоутримувачем договір на відшкодування житлово-комунальних послуг, включаючи управління об`єктом оренди, постачання та розподіл газу, постачання та розподіл електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами, відшкодування суми земельного податку тощо; орендар має право самостійно укладати договори про надання комунальних послуг з виконавцями комунальних послуг та про надання житлових послуг з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку, управителем.
2. Позивач, на виконання умов договору оренди від 20.03.2019 №290, направив Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Житичи" (далі - ОСББ "Житичі", відповідач) пропозицію про укладання договору на відшкодування житлово-комунальних послуг, у якій запропонував сплачувати витрати на утримання об`єкта оренди в розмірі 5 грн. за 1 кв.м. площі.
3. У відповідь на це ОСББ "Житичі" надіслало позивачу претензію від 29.06.2019 №3 про сплату внеску на утримання будинку в сумі 35 734,72 грн., у якій відповідач заперечив проти укладення договору у запропонованій позивачем редакції (зі сплатою внеску 5 грн. за 1 кв.м.), оскільки рішенням загальних зборів ОСББ "Житичі" від 27.09.2017, оформленим протоколом №4 (далі - рішення від 27.09.2017 №4), з 01.10.2017 встановлено розмір внеску (тарифу) на утримання будинків об`єднання: для квартир - 5 грн за 1 кв.м., для нежитлових приміщень - 8 грн. за 1 кв.м. Отже, орендар має сплачувати внесок саме в розмірі 8 грн. за 1 кв.м. площі.
Короткий зміст позовних вимог
4. У серпні 2019 року ТОВ "Житомирський міський інформаційний центр" звернулося з позовом до ОСББ "Житичі" про спонукання до укладення договору відносин власників (орендарів) нежитлових приміщень та ОСББ.
5. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що умовами договору оренди від 20.03.2019 №290 на позивача покладено обов`язок укладення прямого договору про сплату внесків на утримання орендованого майна з відповідачем, як балансоутримувачем будинку. Проте відповідач ухиляється від укладення такого договору в редакції позивача, що в свою чергу унеможливлює виконання останнім своїх зобов`язань за договором оренди від 20.03.2019 №290.
Короткий зміст рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій
6. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 24 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06 квітня 2020 року, у позові відмовлено повністю.
7. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що в силу статті 178 Господарського кодексу України обов`язок укладення договору виникає в особи тільки у разі прямої вказівки в законі про обов`язковість такого договору, що не стосується договорів на утримання будинку між орендарем та балансоутримувачем майна.
8. У той же час відповідно до вимог статей 15, 16 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (далі - Закон №2866-III) розміри внесків на утримання приміщень у багатоквартирному будинку встановлюються статутом та/або рішенням загальних зборів ОСББ, яке є обов`язковим для виконання всіма співвласниками (орендарями) приміщень у будинку. У зв`язку з чим позивач, як орендар нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, повинен виконувати покладений на нього Законом №2866-III та статутом ОСББ обов`язок зі сплати внесків в розмірі 8 грн. за 1 м. кв. площі, який встановлений рішенням загальних зборів відповідача від 27.09.2017 №4. Натомість позивач у проекті договору неправомірно вимагає встановлення для нього плати за утримання будинку у меншому розмірі, ніж встановлено рішенням відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та касаційне провадження
9. Не погоджуючись із мотивувальними частинами указаних судових рішень, позивач з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх змінити, виключивши з мотивувальної частини положення про те, що ТОВ "Житомирський міський інформаційний центр", як орендар нежитлових приміщень, зобов`язано виконувати рішення ОСББ "Житичі" від 27.09.2017 №4 про сплату співвласниками багатоквартирного будинку внеску на управління ним.
9.1. Ухвалою Верховного Суду від 30.07.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
Аргументи учасників справи
Доводи позивача який подав касаційну скаргу (узагальнено)
10. Висновок судів про те, що рішення відповідача про сплату внеску на утримання приміщення є обов`язковим для позивача суперечить приписам частини 4 статті 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (далі - Закон №417-VIII). Пропорційна компенсація витрат ОСББ на утримання будинку має здійснюватися позивачем, як орендарем, на підставі відповідного договору, а рішення відповідача щодо розміру сплачуваного внеску на утримання будинку є обов`язковими до виконання тільки для власника приміщень у будинку - Житомирської міської ради і не породжують зобов`язань для третіх осіб (статті 511 Цивільного кодексу України), у тому числі для позивача. Проте відсутній відповідний висновок Верховного Суду про застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах.
11. Одночасно позивач не оспорює висновків та мотивів судів щодо інших підстав відмови в позові (стосовно необов`язковості укладення спірного договору для відповідача).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
12. За положеннями частини другої статті 382 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
13. Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом № 2866-III, згідно зі статтею 1 якого, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
13.1 Відповідно до частини 4 статті 4 Закону № 2866-III основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.
13.2. Згідно зі статтею 10 Закону № 2866-III вищим органом управління об`єднання є загальні збори, до виключної компетенції яких відноситься, зокрема затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.
13.3. Статтею 15 Закону № 2866-III співвласник зобов`язаний, зокрема виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі. Обов`язок співвласників виконувати рішення зборів співвласників визначений і у частині 1 статті 7 Закону №417-VIII.
13.4. Згідно зі статтею 23 Закону № 2866-III внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.
14. За частиною другою статті 10 Закону № 417-VIII до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком.
14.1. За змістом частин першої-третьої статті 12 Закону № 417-VIII витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку та інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом, входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна, а також членства в ОСББ.
15. Таким чином, прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів об`єднання з питань управління багатоквартирним будинком є обов`язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов`язані його утримувати в силу прямої норми статті 322 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 7 Закону № 417-VIII.
16. У зв`язку з чим рішення загальних зборів ОСББ "Житичі", у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком, є обов`язковими для Житомирської міської ради, як власника нежитлових приміщень по вул. Небесної Сотні, 15 у м. Житомир, який в силу прямої норми закону несе тягар утримання належного йому майна та зобов`язаний виконувати прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ. При цьому у разі відмови співвласника сплачувати встановлені внески і платежі об`єднання має право звернутися до суду (частина 6 статті 13 Закону, частина 1 статті 17 № 2866-III).
17. Що ж стосується орендаря вказаних приміщень - ТОВ "Житомирський міський інформаційний центр", то частиною четвертою статті 12 Закону №417-VIII дійсно передбачено, що зобов`язання зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.
18. У той же час Верховний Суд констатує, що визначаючи зобов`язання орендарів зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком, чинне законодавство не передбачає механізму реалізації такого зобов`язання, у тому числі механізму захисту прав об`єднання співвласників, зокрема не встановлює для ОСББ права примусового стягнення відповідних коштів з орендарів у судовому порядку, передбачаючи таке право лише щодо співвласників майна (частина 6 статті 13, Закону № 2866-III).
19. За таких обставин Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги в пункті 10 Постанови та доходить висновку про те, що, з урахуванням приписів статті 511 Цивільного кодексу України, прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ "Житичі" є обов`язковими тільки для співвласників майна багатоквартирного будинку та самі по собі не встановлюють жодних зобов`язань для осіб, які не є власниками приміщень в такому будинку, у тому числі для орендарів нерухомого майна. Відповідно, висновки судів попередніх інстанцій щодо обов`язковості для орендарів рішень загальних зборів відповідача та положень статуту останнього зроблені внаслідок неправильного застосування вищевказаних норм матеріального права.
20. Виходячи із загальних підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (стаття 11 Цивільного кодексу України), відповідні правовідносини щодо сплати орендарем витрат на управління будинком мають бути врегульовані або шляхом укладення окремого договору між орендарем та ОСББ, або шляхом встановлення обов`язку орендаря з відшкодування відповідних витрат власнику приміщення (орендодавцю) безпосередньо в умовах договору оренди нерухомого майна. Тобто обов`язок орендаря зі сплати (відшкодування) внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі, встановленому рішенням ОСББ, виникає тільки у разі передбачення такого обов`язку в умовах укладеного ним правочину (договору) з власником майна або з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку. У зв`язку з чим ТОВ "Житомирський міський інформаційний центр", як орендар нежитлового приміщення в будинку по вул. Небесної Сотні, 15 у м. Житомир, зобов`язаний сплачувати внески на утримання орендованого ним приміщення тільки за умови, якщо такий обов`язок встановлений відповідним правочином (договором).
21. У даному випадку умовами договору оренди від 20.03.2019 №290 не встановлено обов`язку орендаря з відшкодування орендодавцю (власнику майна) понесених останнім витрат на утримання об`єкта оренди у розмірі, встановленому рішенням ОСББ, а у пункті 6.8 цього договору міститься лише загальна вимога про обов`язок здійснення таких витрат з одночасною вказівкою про укладення орендарем окремого договору з балансоутримувачем на оплату послуг з управління об`єктом оренди. Отже, за відсутності погодження порядку сплати (відшкодування) та розміру внесків в договорі оренди та не досягнення між позивачем та відповідачем згоди щодо укладення окремого договору на оплату внесків, обов`язок зі сплати таких платежів несе власник приміщень - Житомирська міська рада, для якого положення статуту та рішення загальних зборів ОСББ є обов`язковими в силу закону.
22. Верховний Суд також звертає увагу, що за обставинами даної справи позивач фактично визнає свій обов`язок щодо сплати внеску на утримання орендованого майна, проте між ним та відповідачем існує спір щодо розміру такого внеску. Однак у силу меж перегляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України) та повноважень останнього, Суд не розглядає на те вирішує існуючий між сторонами спір щодо розміру належного до сплати внеску на утримання багатоквартирного будинку, в якому утворено ОСББ "Житичі".
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
23. Зважаючи на те, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження знайшли підтвердження під час касаційного перегляду, встановлене Верховним Судом неправильне застосування норм матеріального права є підставою для зміни мотивувальних частин оскаржуваних судових рішень із застосуванням повноважень Верховного Суду, визначених статтею 311 ГПК України.
24. З мотивувальних частин судових рішень підлягають виключенню висновки про те, що положення статуту та рішення загальних зборів ОСББ "Житичі" є обов`язковими для орендарів приміщень у багатоквартирному будинку.
25. Разом з тим, з огляду на встановлені статтею 300 ГПК України межі перегляду справи судом касаційної інстанції мотиви судових рішень у тій частині, яка не була предметом касаційного перегляду, тобто щодо суті спору про спонукання до укладення договору, як і резолютивні частини судових рішень, залишаються незмінними.
Щодо судових витрат
26. З огляду на висновки Верховного Суду щодо суті касаційної скарги судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України слід покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський міський інформаційний центр" задовольнити.
2. Мотивувальні частини постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 06 квітня 2020 року і рішення Господарського суду Житомирської області від 24 грудня 2019 року у справі №906/884/19 змінити, виключивши з них висновки про те, що положення статуту та рішення загальних зборів ОСББ "Житичі" є обов`язковими для орендарів приміщень у багатоквартирному будинку.
3. В іншій частині постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06 квітня 2020 року і рішення Господарського суду Житомирської області від 24 грудня 2019 року у справі №906/884/19 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І.С.
Судді Берднік І.С.
Суховий В.Г.
2
« : 22 Серпня 2021, 22:17:01 »
3
« : 10 Липня 2021, 22:15:35 »
4
« : 28 Червня 2021, 18:54:49 »
5
« : 17 Червня 2021, 10:24:48 »
На кожній сторінці ЄДРСР висить об'ява: В зв’язку з необхідністю проведення планових технічних робіт доступ користувачів до Єдиного державного реєстру судових рішень може бути тимчасово обмежений з 18:00 18.06.2021 року до 18:00 21.06.2021 року.
6
« : 25 Січня 2021, 16:14:00 »
Постанова
Іменем України
01 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 686/6276/19
провадження № 61-3604 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - комунальне підприємство «Управляюча муніципальна компанія» «Центральна» Хмельницької міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу комунального підприємства «Управляюча муніципальна компанія» «Центральна» Хмельницької міської ради на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2019 року у складі судді Стефанишина С. Л. та постанову Хмельницького апеляційного суду
від 11 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Купельського А. В.,
Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунального підприємства «Управляюча муніципальна компанія» «Центральна» Хмельницької міської ради (далі - КП «УМК «Центральна» Хмельницької міської ради), в якому просила зобов`язати відповідача виключити з обліку по її особовому рахунку заборгованість попередніх власників квартири за період до 03 серпня 2018 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що згідно з договором
купівлі-продажу від 03 серпня 2018 року вона є власником квартири
АДРЕСА_1 . 06 листопада 2018 року на її письмове звернення отримала від відповідача відповідь про те, що заборгованість за спожиті послуги за вказаною квартирою станом на 01 листопада 2018 року складала 5 368,74 грн. При цьому відповідач посилався на частину третю статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» про те, що у разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення новий власник набуває усіх обов`язків попереднього власника як співвласника.
Вказувала, що відповідач безпідставно нарахував їй заборгованість попередніх власників квартири, яка виникла до моменту придбання нею квартири.
Враховуючи, що вона лише в серпні набула право власності на квартиру
АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 03 серпня 2018 року і до цього моменту не була споживачем послуг відповідача за вказаною адресою, відповідно і не отримувала таких послуг від відповідача, а тому дії відповідача щодо переведення на неї заборгованості за період до 03 серпня 2018 року є неправомірним і порушують її інтереси, як споживача.
З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просила суд її позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 31 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано
КП «УМК «Центральна» Хмельницької міської ради виключити з обліку
по особовому рахунку ОСОБА_1 за квартирою АДРЕСА_1 заборгованість попередніх власників квартири
за період до 03 серпня 2018 року.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зобов`язання по оплаті комунальних послуг виникли у позивача з часу придбання у власність вказаної квартири та початку користування цими послугами. При цьому відповідач не навів доказів виникнення у позивачки зобов`язань
по погашенню заборгованості за житлово-комунальні послуги, яка виникла у попереднього власника квартири. При цьому позивачка борг попереднього власника квартири не визнавала, а пізніше сплачувала житлово-комунальні послуги у більшому розмірі, але це були її власна заборгованість.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 11 лютого 2020 року апеляційну скаргу КП «УМК «Центральна» Хмельницької міської ради залишено без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2019 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог
ОСОБА_1 , а посилання відповідача на положення частини третьої
статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності
у багатоквартирному будинку», якою передбачено, що у разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення новий власник набуває усіх обов`язків попереднього власника як співвласника, є необґрунтованими, так як в зазначеній нормі мова не йде про обов`язок позивача відшкодовувати борги попередніх власників квартири. Крім того, у договорі купівлі-продажу від 03 серпня 2018 року зазначено, що заборгованість за комунальні послуги та послуги газо-, водо-, електропостачання на час купівлі-продажу квартири відсутні. При цьому відповідач вказану обставину в судовому засіданні не оспорював.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2020 року КП «УМК «Центральна» Хмельницької міської ради звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 лютого
2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволення позовних вимог
ОСОБА_1 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній малозначній справі з підстав, передбачених підпунктами а) в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, витребувано цивільну справу № 686/6276/19 із Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У квітні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи та прийшли помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , неправомірно ототожнили комунальні послуги та послуги з управління будинком, перелік яких зазначено у статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Вказує, що правовідносини щодо надання послуг з управління багатоквартирними будинками врегульовані Законом України
«Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», який набрав чинності 01 липня 2015 року.
У житловому будинку по АДРЕСА_1 створене об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ) «Вікторія-25»
і відповідно до вищезгаданого Закону та Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» між КП «УМК «Центральна» та
ОСББ «Вікторія-25» укладено договір про надання послуг управління багатоквартирним будинком.
Зазначає, що відповідно до частини третьої статті 7 Закону України
«Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» у разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення новий власник набуває усіх обов`язків попереднього власника як співвласника. Аналогічні вимоги викладені у пункті 22 Договору, укладеному між
КП «УМК «Центральна» та ОСББ «Вікторія-25».
Крім того, вказує, що позивачем у листопаді 2018 року та січні 2019 року проводились оплати за надані послуги на суми відповідно 1 049,67 грн та 699,78 грн при місячному нарахуванні 349,89 грн, тому вважає, що позивачем було визнано заборгованість відповідно до статті 264 ЦК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2020 року ОСОБА_1 подала до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що доводи касаційної скарги необґрунтовані, оскільки оплату за надані житлово-комунальні послуги вона проводить щомісячно згідно з вимогами законодавства, а відповідачем не наведено належних доказів того, що у позивача виникло зобов`язання
по оплаті послуг, які вона фактично не отримувала, за період з березня
2015 року по липень 2018 року включно, так як у цей період вона не була ні споживачем послуг, ні власником квартири. Зазначає, що дія Договору від 10 жовтня 2018 року про надання послуг управління багатоквартирним будинком, укладеного між КП «УМК «Центральна» Хмельницької міської ради та ОСББ «Вікторія-25», не поширюється у часі на період з березня
2015 року по липень 2018 року. При цьому вказує, що посилання відповідача про те, що вона визнала свій борг відповідно до статті 264 ЦК України є безпідставним, оскільки сплата відбулася за фактично використані нею послуги, а не за послуги попереднього власника квартири.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
03 серпня 2018 року ОСОБА_1 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 03 серпня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лучковською Т. М., зареєстрованого в реєстрі за № 2025 (а. с. 6-7).
06 серпня 2018 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою:
АДРЕСА_1 (а. с. 4-5).
Із витягу з особистого рахунку за вказаною адресою вбачається заборгованість у розмірі 5 368,74 грн за житлово-комунальні послуги за період до 03 серпня 2018 року (а. с. 16).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2019 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 11 лютого 2020 року заявник зазначає відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389
ЦПК України).
Касаційна скарга КП «УМК «Центральна» Хмельницької міської ради задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржені судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Крім того, відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.
Частиною другою статті 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Таким чином, новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна, тому за відсутності відповідної умови в договорі щодо відчуження нерухомого майна суд повинен відмовляти в задоволенні позовних вимог до нового власника, оскільки належним відповідачем є попередній власник.
При цьому договір купівлі-продажу від 03 серпня 2018 року, згідно з яким позивачка стала власником спірної квартири, не містить застережень про переведення боргу попереднього власника й не містить згоди кредитора на таку заміну, що узгоджується з положеннями статті 520 ЦК України (заміна боржника у зобов`язанні).
Верховний Суд вважає, що посилання касаційної скарги на Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», а саме на частину третю статті 7, є безпідставним.
Згідно із преамбулою цього Закону України він визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.
Стаття 7 Закону Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» присвячена обов`язкам співвласників багатоквартирного будинку.
Положеннями цієї статті є встановлення у її частині другій правила, відповідно до якого кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Крім того, частина третя цієї ж статті передбачає, що у разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення набуття новим власником усіх обов`язків попереднього власника як співвласника.
Тлумачення наведеної норми права у системному зв`язку з вищеприведеними нормами надає можливість дійти висновку про те, що у даному випадку йдеться про перехід від попереднього власника до нового власника обов`язків саме як співвласника багатоквартирного будинку, передбачені законом, а не боргів попереднього власника з оплати за житлово-комунальні послуги.
Тобто з моменту переходу права власності на квартиру попередній власник втрачає права і обов`язки співвласника багатоквартирного будинку, а новий власник набуває прав і обов`язків співвласника такого будинку. Адже згідно з частиною першою статті 2 Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.
Отже, діючим законодавством не передбачено обов`язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі купівлі-продажу.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, переглянувши судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовляється, то судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в касаційному порядку, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу комунального підприємства «Управляюча муніципальна компанія» «Центральна» Хмельницької міської ради залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 31 жовтня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду
від 11 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк . https://reyestr.court.gov.ua/Review/91366709
8
« : 04 Грудня 2020, 16:17:16 »
Державний герб України
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2020 року
м. Київ
справа №229/4116/17
адміністративне провадження №К/9901/1414/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дружківської міської ради, за участю Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», про зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 (колегія суддів у складі: Компанієць І. Д., Арабей Т. Г., Ястребової Л. В.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Дружківської міської ради (далі - відповідач, виконком Дружківської міськради), в якому просив: визнати протиправною відмову відповідача надати дозвіл на відключення від мереж центрального опалення та влаштування індивідуального опалення жилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати відповідача розглянути питання про надання дозволу на відключення від мереж центрального опалення та влаштування індивідуального опалення жилого приміщення по АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що дії відповідача є протиправними та незаконними, оскільки встановлення індивідуального опалення це енергозбереження ресурсів країни, економне використання енергоносіїв.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Дружківський міський суд Донецької області постановою від 28.11.2017 позов задовольнив: визнав рішення комісії по відключенню окремих приміщень житлових будинків територіальної громади міста Дружківки від мереж центрального опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання при виконавчому комітеті Дружківської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у відключенні від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання неправомірним; зобов`язав виконком Дружківської міськради розглянути питання про надання дозволу ОСОБА_1 на відключення від мереж централізованого опалення, гарячого водопостачання та встановлення індивідуального опалення в квартирі АДРЕСА_2 .
Судове рішення першої інстанції мотивовано тим, що при вирішенні даного спору застосуванню підлягають Закон України «Про житлово-комунальні послуги» та Закон України «Про теплопостачання», а не наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України «Про затвердження Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання», оскільки цей Порядок регламентує процедуру відключення окремих будинків, а не окремих приміщень (квартир), порядок відключення яких залишається законодавчо неврегульованим, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем згоди всіх споживачів (мешканців) житлового будинку на відключення його від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, відсутня схема теплопостачання для забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання житлового дому, послуги теплопостачання отримуються у встановленому порядку, тому відсутні законодавчо передбачені підстави для надання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання окремої квартири та влаштування індивідуальної системи теплопостачання.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та залишити без змін рішення суду першої інстанції. На обґрунтування вимог касаційної скарги вказує на те, що наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4 «Про затвердження Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання» є підзаконним нормативним актом, який суперечить Конституції України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Закону України «Про теплопостачання» і тому, на думку скаржника, не може бути застосований при вирішенні даного спору. Наголошує, що зазначений наказ регулює відключення будинку, а не квартири взагалі, тому він не може застосовуватися відносно відключення спірної квартири.
Позиція інших учасників справи
Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Стародуба О. П. (судді-доповідача), Анцупової Т. О., Кравчука В. М. від 21.01.2019 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 14.01.2020 № 49/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 229/4116/17 у зв`язку з внесенням змін до Спеціалізації суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 27.12.2019 № 33), що унеможливлює участь судді-доповідача Стародуба О.П. у розгляді справ, категорії яких віднесені до спеціалізації іншої судової палати у зв`язку зі змінами.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2020 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Шишова О. О., суддів Дашутіна І. В., Яковенка М. М. для розгляду судової справи № 229/4116/17.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 22.09.2020 № 1785/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 229/4116/17 у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шишова О. О. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 21.09.2020 № 12), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2020 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 229/4116/17.
Ухвалою Верховного Суду від 04.11.2020 справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в попередньому судовому засіданні.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Позивач на підставі договору купівлі-продажу квартири від 18.05.2017 є власником квартири АДРЕСА_2 .
25.05.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на встановлення індивідуального опалювального приладу та відключення від мереж централізованого опалення в квартирі АДРЕСА_2 .
Відповідно до витягу з протоколу № 6 від 15.06.2017 засідання комісії по відключенню окремих приміщень житлових будинків територіальної громади м. Дружківка від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, комісія, заслухавши заяву прийняла рішення про неможливість надати дозвіл на відключення від мереж ЦО та ГВП для влаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання окремої квартири багатоповерхового будинку на підставі пунктів 2.1 та 2.2 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства житлово-комунального господарства № 169 від 06.11.2007).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до підпункту 1 пункту «а» статті 30 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.
Згідно з частиною першою статті 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.
Відповідно до частини шостої статті 26 Закону України від 24.06.2004 № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 26 цього ж Закону, у разі якщо виконавець не є виробником, відносини між ним та виробником регулюються окремим договором, який укладається відповідно до вимог цієї статті.
Приписами статті 24 Закону України від 02.06.2005 № 2633-IV «Про теплопостачання» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що споживач теплової енергії має право, зокрема, на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.
Пунктом 24 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила № 630; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно з пунктом 25 Правил № 630 відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Відповідно до пункту 26 Правил № 630 відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Згідно з пунктом 1.2 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4 (далі - Порядок № 4; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг ЦО і ГВП орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП, призначає голову та затверджує її склад, затверджує положення про роботу комісії. Засідання постійно діючої міжвідомчої комісії відбуваються у міру потреби, але не рідше одного разу на місяць.
Пунктом 2.1 Порядку № 4 передбачено, що для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник (власники) будинку зазначає причини відключення. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку.
Згідно з пунктом 2.2 Порядку № 4 комісія розглядає надані документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї. Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж ЦО і ГВП, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації. При цьому обов`язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання. Комісією, у разі необхідності, можуть розглядатися питання збільшення потужностей та можуть розроблятися пропозиції щодо їх фінансування, а також заміни систем внутрішньоквартальних, а в деяких випадках і магістральних мереж газо-, водо-, теплопостачання. Засідання Комісії відбувається за участю заявника або його уповноваженого представника. Рішення Комісії оформляється протоколом, витяг з якого у десятиденний строк надається заявникові.
Відповідно до пункту 2.3 Порядку № 4 отримання технічних умов може виконуватись безпосередньо заявником або відповідно до договору проектною чи проектно-монтажною організацією.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-XI), яким до окремих положень КАС України унесені зміни.
Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
Перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що дозвіл на відключення від мереж централізованого опалення та теплопостачання може бути виданий лише за умови відключення цілого житлового будинку, на підтвердження чого додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. При цьому, можливість відключення окремої квартири (приміщення) Порядком № 4 не передбачена, а заява, що надходить від власника або наймача (орендаря) окремого приміщення житлового будинку, Комісія має право не розглядати.
Крім того, наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 № 169, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.11.2007 за № 1320/14587, у Порядок № 4 були внесені зміни, загальний зміст яких зводиться до можливості відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води лише цілого житлового будинку, а не його окремих приміщень.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 234/1116/16-а, від 04.04.2018 у справі № 826/9835/16, від 15.08.2019 у справі № 210/2496/15-а(2-а/210/14/16).
Заявник посилається на порушення його прав, як власника, розпоряджатись майном на свій розсуд, обирати вид необхідних послуг.
З цього приводу, суд звертає увагу, що вказані права можуть бути реалізовані за певних умов та з дотриманням встановленої процедури, визначених, зокрема, у Правилах та Порядку.
Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника стосовно того, що положення Порядку № 4 не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки квартира АДРЕСА_2 є особистою приватною власністю позивача, оскільки вказана квартира знаходиться у багатоквартирному житловому будинку, відтак, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність передбачених діючим законодавством підстав для надання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання окремої квартири та влаштування індивідуальної системи теплопостачання, оскільки в матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем згоди всіх споживачів (мешканців) житлового будинку на відключення його від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, відсутня схема теплопостачання для забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання житлового дому.
Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновком суду апеляційної інстанції у цій справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з того, що судом апеляційної інстанції було надано належну правову оцінку доводам, наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у касаційній скарзі не зазначено.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки судом не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судового рішення відсутні.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №460-IX та статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.В. Жук Н.М. Мартинюк https://reyestr.court.gov.ua/Review/92661430
9
« : 14 Жовтня 2020, 15:24:36 »
СУМНА НОВИНАДоктор філологічних наук, професор і мовознавець Олександр Пономарів помер на 85-му році життя.
Джерело: дружина науковця в коментарі BBC News Україна
Деталі: Пономарів помер вранці 14 жовтня.
Останнім часом професор серйозно хворів – він мав перелом хребця.
Довідка: Пономарів понад 40 років викладав в Інституті журналістики Київського національного університету імені Шевченка.
Вчений опублікував сотні наукових та публіцистичних праць. Перекладав на українську із новогрецької мови та п'яти слов'янських мов. Був одним із найактивніших членів товариства української мови "Просвіта" та Правописної комісії, яка виправляла зрусифіковану українську мову. Українська правда https://www.pravda.com.ua/news/2020/10/14/7269884/
10
« : 01 Червня 2020, 22:21:55 »
Отримано у О/П від дописувача The InfRiNgeR Of CalmNeSs питання щодо плати за абонентське обслуговування за ЗУ №2189.
Тема має суспільнй інтерес, не є особистою. Обговорення таких питань у О/П не ведеться. Тому питання перенесені до Форуму.
12
« : 11 Квітня 2020, 08:34:35 »
13
« : 09 Квітня 2020, 15:30:04 »
14
« : 18 Лютого 2020, 10:59:08 »
|
