Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

Дуже дякую !

Ще є питання :
1. Чи потрібно додавати копію постанови,  чи можна написати посилання на Єдрср?
2. Як написати що ЛКП проігнуровало рішення суду та обставини встановлені цим рішенням?
3. щодо позовної давності : після постанови 2018 ,-був судовий наказ 04.2020, який перериває строк позовної давності?
4. чи можна взяти розписку в родичів (відповідачів) що вони отримали відзив , щоб не надсилати самому собі 2 листи?

5.   Думаю написати так; щось такого по суті але іншими словами - поміняти порядок слів в реченях або самі речення, або видалити частину.

“щодо розрахунку заборгованості: даний доказ створений в незаконний спосіб, всупереч обставинам  які встановленні в рішенні суду-постанові, без договору та фактичного споживання послуг. В результаті ігнорування рішення суду ЛКП здійснював нарахування ,що призвело до заволодіння державними коштами в сумі пільг та позбавило мене соціального захисту гарантованого  та нарахованого згідно законів. В результаті крім пільги дитина війни(4044 грн. ) в зв’язку з монетизацією пільг у 2019 р., соц. захистом на розрахунковий рахунок ЛКП було перераховано пільгу в розмірі 162.76грн.в 10.2019 р. та 706.47 грн.в 06. 2020 року(додаток 2-довідка,додаток 3-фотокопія з соц..захисту), яку ЛКП в розрахунку заборгованості відобразило в графі «оплачено» , більше того, в розрахунку з’явились суми в графі «сума оплати зарахована з інших періодів» за 2014 р. які в розрахунку(додаток 4) з попереднього позову справа №  не фігурували , тому поданий до суду ЛКП для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим , неналежним доказом та вводить суд в оману. Жодних оплат мною не проводилось.

 Також ЛКП проводячи нарахування неіснуючого боргу здійснює викривлення фінансової , статистичної, галузевої  та податкової  звітності , маніпулюючи сплатою податків та створює ілюзію, щодо заборгованості населення перед ЛКП.

Більше того , згідно постанови суду мені відшкодовано судові витрати , таким чином ЛКП повторно витрачає власні кошти та  позиваючись з тих самих підстав  та обставин чим зловживає правом звернення до суду.”

3. Проаналізувати, які обставини,  з встановлених рішенням, що набрало законної сили, можна застосувати до періоду  - після 03.11.2016 р. І просити   застосувати їх на підставі  ч.4 ст. 82 ЦПКУ.

З позову

З 01 липня 2014 року вважається укладеним Договір приєднання про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води між Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго», що є виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг постачання гарячої води у м. Львові для населення, відповідно до норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (Виконавець) та Споживачами (власником/співвласником/балансоутримувачем будинку, квартири, житлових приміщень у багатоквартирних будинках, спорудах, які приєднані до теплових мереж ЛМКП «Львівтеплоенерго» і в яких послуги з централізованого постачання гарячої води надаються ЛМКП «Львівтеплоенерго», а також користувачами вищевказаних приміщень, квартир, або особами, зареєстрованими (прописаними) у таких приміщеннях, квартирах, будинках).

Вказуєте, що позивач вводить суд у оману. Оскільки рішенням, що набрало законної сили, вже встановлено наступне:

Однак, слід вказати, що, незважаючи на наведені вище вимоги закону, між сторонами договірних стосунків і після отримання договору та не підписання його після спливу місяця наданого законом для його підписання споживачем, не виникло та позов про стягнення заборгованості і з травня 2016 року є безпідставним.

як вбачається із матеріалів справи та сторонами не оспорювалось та не спростовано у квартиру відповідачів у спірний період теплопостачання не постачалось, тобто послуги, про стягнення суми за надання яких подано позов не надавались. Причиною цього є від'єднання квартири відповідачів від загальнобудинкової мережі теплопостачання. Вказане мало місце задовго до 2014 року

Зважаючи на наведене, а саме те, що послуги з теплопостачання у квартиру відповідачів у спірний період не надавались та надання таких, за наявності факту від'єднання квартири відповідачів від мережі централізованого теплопостачання відповідно надані бути і у майбутньому не можуть, - підстав укладення договору приєднання про надання таких послуг, про який вказує позивач, у них не було, як не було і підстав оплати послуг з теплопостачання, які їм у спірний період не надавались.

Питання самовільності від'єднання, на що посилається позивач та оспорюють відповідачі (вказуючи, що таке мало місце коли вони фактично квартирою не користувались) фактично значення не має, оскільки особа не може бути змушена до оплати послуг, які вона фактично не отримувала та без наявності між сторонами договірних стосунків.

Неправомірність відключення відповідачами чи іншими особами їх квартири від мережі теплопостачання, яка перебуває у власності ЛКП «Тополя-406», предметом жодного розгляду не було.

Жодних даних про те, що таке визнано незаконним; що відповідачів чи інших осіб було притягнуто за таке пошкодження неналежного їм майна до відповідальності; про те, що відповідачів було зобов'язано відновити систему теплопостачання, тощо у матеріалах справи немає.

Тобто вже встановлено, що: 1) договір 2014 року не є укладеним; 2) квартира від'єднана від мереж ЦО і послуга не надається; 3) неправомірність від'єднання незаконним визнане не було, позивач не оскаржував таке від'єднання  і в новому позові не наводить посилань на судові рішення, якими б це від'єднання визнавалось незаконним.
В новому позові не наведено доказів щодо спроб позивача укласти інший договір (посилання лише на договір 2014 року, який судом визнано неукладеним). В новому позові не наведено доказів щодо спроб позивача оскаржити від'єднання квартири від мереж ЦО. Тобто позивач не здійснював ніяких дій, які могли б  змінити обставини, які вже встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Таким чином слід вважати що ці обставини не змінилися і в подальшому ( в період після 03 липня 2018 року).
Тому слід просити відхилити позов в повному обсязі.

однак її неоднаразово уточнювали,збільшували позовні вимоги та заперечували апеляціїну
1. Чи можливо скасувати Ухвалу про відкриття провадження ?

В чинному рішенні суду фігурує сума боргу 10.103,11 грн. за період з 01.07.2014 р. по 03.11.2016 р.

Стаття 186. Відмова у відкритті провадження у справі
1. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо:
2) є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами;

В новому позові інший період і інша сума. Тому скасувати ухвалу не вийде. Але відмовити у стягненні сум (і нарахувань на них) за період  з 01.07.2014 р. по 03.11.2016 р. суд повинен. І це треба вимагати.

2. Що просити в відзиві,- відхилити в повному обсязі?

1. Відмовити у стягненні частини заявлених вимог, які вже розглядалися у справі по якій є рішення, що набрало законної сили.
2. Просити застосувати строк позовної давності. З періоду від 01.07.2014 року по 30.11.2021 року треба виключити орієнтовно період з 01.07.2014 року по 31.12.2018 року (Ви не вказали дату подання позову - тому орієнтовно).
3. Проаналізувати, які обставини,  з встановлених рішенням, що набрало законної сили, можна застосувати до періоду  - після 03.11.2016 р. І просити   застосувати їх на підставі  ч.4 ст. 82 ЦПКУ.

3.Як правильніше написати що  в розрахунках- не оплата ,а пільга ?і визнати цей доказ неналежним.
4.Є довідка с соцзахисту з мокрою печаткою що це пільга ,до суду надати її чи можна копію?

Через одну суму, проставлену не в тій колонці, малоймовірне визнання судом всього розрахунку боргу неналежним доказом.  Тимпаче, що на суму боргу то не впливає. Суду надавати копію, завірену своїм підписом.

Дякую за відповідь!
Позовна Теплоенерго 2022

(click to show/hide)

Позовна заява  про стягнення заборгованості 2022
ЛМКП «Львівтеплоенерго» користуючись своїм правом, звертається до суду з позовом до Відповідачів, які зареєстровані та проживають у приміщенні за адресою: м. Львів,…….
Відповідно до ст. 634 ЦК України Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
З 01 липня 2014 року вважається укладеним Договір приєднання про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води між Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго», що є виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг постачання гарячої води у м. Львові для населення, відповідно до норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (Виконавець) та Споживачами (власником/співвласником/балансоутримувачем будинку, квартири, житлових приміщень у багатоквартирних будинках, спорудах, які приєднані до теплових мереж ЛМКП «Львівтеплоенерго» і в яких послуги з централізованого постачання
гарячої води надаються ЛМКП «Львівтеплоенерго», а також користувачами вищевказаних приміщень, квартир, або особами, зареєстрованими (прописаними) у таких приміщеннях, квартирах, будинках).
Відповідно до п. 1.1. Договору приєднання про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води Львівським міським комунальним   підприємством «Львівтеплоенерго» від 01.07.2014р.,Виконавець
зобов'язується своєчасно надавати Споживачеві відповідної якості послуги
централізованого опалення та послуг централізованого постачання гарячої води (якщо конкретний будинок/приміщення фактично приєднані до мереж центрального опалення та мереж гарячого водопостачання Виконавця), а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги з централізованого постачання гарячої води за встановленими відповідними уповноваженими органами тарифами для відповідних категорій споживачів, у
строки і на умовах, що передбачені цим Договором приєднання.
Відповідно до п. 2.1 згаданого договору розраховувалась плата, за послуги з
централізованого опалення боржнику(ам).
Відповідно до ч. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред’являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім’ї і реєстрації в даній квартирі Відповідачі зареєстровані і проживають
Заборгованість підтверджується розрахунком заборгованості, який додається до позовної заяви.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлового комунальні послуги» від 09.11.2017р. (№ 2189-III), індивідуальний споживач зобов’язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017р. (№ 2189-VIII), споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до
укладення відповідного договору.
Те, що між позивачем і відповідачами виникли зобов’язання підтверджують такі норми законодавства, як ст. 509 ЦК України, де зазначено «зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор вимагати від боржника виконання його обов’язку». Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК країни, згідно з якою цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Таким чином між сторонами виникли відносини, в яких позивач надає послуги, а відповідач ними користується.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до розрахунків заборгованості за період з 01.07.2014 року по 30.11.2021 року Відповідач заборгував за надані житлово-комунальні послуги в сумі -  грн. заборгованості за централізоване опалення, інфляційних втрат в сумі - ….. грн., 1 % річних в сум……і - …… грн. разом - . грн.
Отже. неправомірні дії Відповідача призвели до порушення майнових прав позивача та законних інтересів Позивача. Через несвоєчасність проведення розрахунків Відповідача за надані послуги з централізованого опалення та послуги  централізованого постачання гарячої води ЛМКП «Львівтеплоенерго»,  не може забезпечити своєчасну сплату податків, внесків до пенсійного фонду, виплату заробітної плати працівникам, а також має заборгованість перед іншими підприємствами.
Згідно зі ст.ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і гарячу воду а у разі відмови споживачів оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
ЛМКП «Львівтеплоенерго» оплатило судовий збір у розмірі ……, 00 грн. та вважає що ця сума становить судові витрати, які понесе позивач в зв’язку з розглядом справи в суді.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа мас право в порядку, встановленому цим Цивільно процесуальним кодексом України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Крім того, відповідно до вимог п. 10 ч. З ст. 175 ЦПК України, ЛМКП «Львівтеплоенерго» повідомляє, що ним не подано іншого позову (позовів) до Відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 10. 12, 19, 23, ч. 1 ст. 26, ч. 1, ст. 27, ч.9 ст.28. ч. 1 ст. 77, ч. 1 ст. 81, ч.І ст. 89, ч. 2 ст. 164, ст.ст.175-177, 184, 187, 209-211, 258, 263, 265, 268, 272, ч.І ст.276 ЦПК України, ст. ст.4, 11, 16, ч. 2 ст. 264, 360, 431, 509, 526, 530, 625, 634 ЦК України, ст. ст. 64, 66, 67, 162 Житлового кодексу України, п. З, 4 ч. 2 ст. 6, п. 5
ч.   2 ст. 7, ч.І, 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017р., ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання», ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження:ПРОШУ:
1.   Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
2.   Стягнути з ….., …… заборгованість за період з 01.07.2014 року по 30.11.2021 року за централізоване опалення в сумі - …….. грн.,
3. Стягнути інфляційних втрат в сумі - … грн., З % річних в сумі - …. грн. а також стягнути з відповідачів на користь позивача ………. грн. судового збору
Додатки:
1.   Позовна заяви з додатками для Відповідача;
2.   Довідка з місця проживання про склад сім’ї і реєстрації;
3.   Розрахунок заборгованості за послуги централізованого опалення;
4.   Розрахунок 3% річних, розрахунок інфляційних процесів;
5.   Копія договору приєднання ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 01.07.2014р.;

,попередня в процесі сканування ,( майже ідентична), однак її неоднаразово уточнювали,збільшували позовні вимоги та заперечували апеляціїну
1. Чи можливо скасувати Ухвалу про відкриття провадження ?
2. Що просити в відзиві,- відхилити в повному обсязі?
3.Як правильніше написати що  в розрахунках- не оплата ,а пільга ?і визнати цей доказ неналежним.
4.Є довідка с соцзахисту з мокрою печаткою що це пільга ,до суду надати її чи можна копію?

Питання:
1.Чи потрібно ширше заперечення(відзив), чи достатньо посилання на ч.4 ст..82  Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Посилання на те рішення можливе за період з 01.07.2014 р. по 3.11.2016 р. За інший період потрібні окремі заперечення...   Для більш повної відповіді треба бачити обидві позовні заяви. Ухвала про відкриття провадження не містить усіх обставин.

2.Доцільності зустрічного позову про зобов’язання списання заборгованості? та чи потрібно сплачувати судовий збір за зустрічний позов?

Зобов'язання списати заборгованість не задовільнять. Судовий збір за зустрічний позов потрібно сплачувати, якщо не застосувати ЗУ "Про захист прав позивачів".

3.У відзиві потрібно надати підтвердження надсилання відзиву  іншим учасникам процесу , питання в тому чи потрібно надсилати іншим відповідачам (своїм), ? та якими доказами підтвердити надсилання позивачу?

Так потрібно. Усім учасникам справи. Докази - копії чеків поштових відправлень.

4.Також в новому позові Теплоенерго  як доказ додано «розрахунок заборгованості» в якому пільга яку сплатив соцзахист (без нашого відому) ( В нас є роздруківка з соцзахисту з якої видно що оплату зроблено одноразово ними і це пільга )  в сумі 700 грн. – проставлена в графі оплата – хоч поряд є графа пільги , субсидії . Як правильніше написати що це - підробка документів?  введення суду в оману ?  що докази неналежні?

Вкажіть на неточність. Додайте копію документу з соцзахисту .

5.Також у нас є лист Теплоенерго від 2020 року в якому вони просять надати номера паспортів для списання заборгованості. Чи потрібно його долучити до відзиву?

Так. Долучіть.

Пройшло чотири роки з моменту ухвалення рішення по цій справі (попередне повідомлення) (Reply #40) – і знову позов  з тих самих обставин і між тими самими сторонами.  Ухвала - https://reyestr.court.gov.ua/Review/103065322

Питання:
1.Чи потрібно ширше заперечення(відзив), чи достатньо посилання на ч.4 ст..82  Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

2.Доцільності зустрічного позову про зобов’язання списання заборгованості? та чи потрібно сплачувати судовий збір за зустрічний позов?

3.У відзиві потрібно надати підтвердження надсилання відзиву  іншим учасникам процесу , питання в тому чи потрібно надсилати іншим відповідачам (своїм), ? та якими доказами підтвердити надсилання позивачу?

4.Також в новому позові Теплоенерго  як доказ додано «розрахунок заборгованості» в якому пільга яку сплатив соцзахист (без нашого відому) ( В нас є роздруківка з соцзахисту з якої видно що оплату зроблено одноразово ними і це пільга )  в сумі 700 грн. – проставлена в графі оплата – хоч поряд є графа пільги , субсидії . Як правильніше написати що це - підробка документів?  введення суду в оману ?  що докази неналежні?

5.Також у нас є лист Теплоенерго від 2020 року в якому вони просять надати номера паспортів для списання заборгованості. Чи потрібно його долучити до відзиву?

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2022 року

м. Київ

cправа №  48/219

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,

представників учасників справи:

позивача - приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» - Плясун О.І., адвокат (дов. від 18.01.2022),

відповідача -  комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом`янського району м. Києва  - Печена Л.Р., адвокат (ордер КС № 796702),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом`янського району м. Києва 

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 (головуючий суддя:  Кропивна Л.В., судді: Шапран В.В., Барсук М.А.)

у справі № 48/219 

за позовом  приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»    (далі - ПрАТ  «Акціонерна компанія «Київводоканал» , позивач,  Компанія)

до комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом`янського району м. Києва  (далі - Підприємство, відповідач, скаржник)

про стягнення 7    546    544,64  грн.

1.    ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

22.07.2008 Компанія звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства про стягнення з останнього 7 546 544,64 грн, з яких: 6 074 494,08 грн основного боргу, 1 047 789,48 грн пені та 424 261,08 грн інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідач, в порушення умов договору № 04730/2-09 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, не в повному обсязі оплатив надані позивачем послуги, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 6 074 494,08 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1 047 789,48 грн та інфляційні втрати у розмірі 424 261,08 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.09.2008 зупинено провадження у справі № 48/219 до розгляду Київським апеляційним господарським судом справи № 8/131.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.03.2021, зокрема, поновлено провадження у справі № 48/219.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.06.2021 зі справи №48/219                                    (суддя Спичак О.М.)  у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд вказав, що позивач при визначенні розміру заборгованості застосував тарифи, які затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 12.02.2007  № 143, від 30.05.2007 № 640 та від 28.08.2007. З посиланням на практику Верховного Суду України, викладену в постановах від 28.11.2011 у справі № 21-246а11 та від 02.12.2014 у справі № 21-470а14 щодо застосування норм права, які регулюють відносини з питань державної реєстрації нормативно-правових актів, виданих Київським міським головою, суд першої інстанції дійшов висновку, що розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12.02.2007 № 143, від 30.05.2007 № 640, від 28.08.2007 № 1127 не були подані на державну реєстрацію до відповідних органів юстиції та не зареєстровано за ними, а отже не набрали чинності у встановленому законом порядку, тому, на переконання суду, такі тарифи не підлягали застосуванню.

Постановою Північного апеляційного господарського суду  від 22.09.2021 зі справи скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, згідно з яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Присуджено до стягнення з Підприємства на користь Компанії  6 074 494,08 грн основного боргу,                         1 047 789,48 грн пені та 424 261,08 грн інфляційних втрат, 118 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення  та 38    250 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що обов`язок з реєстрації нормативно-правових актів Київської міської державної адміністрації виник лише після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 01.03.2011 № 833 «Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992  № 731». При цьому, до 11.08.2011 нормативно-правові акти Київської міської державної адміністрації (виконавчого органу Київради) щодо погодження цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги, прийняті в межах повноважень виконавчого органу Київської міської ради, державній реєстрації не підлягали, а тому відсутність реєстрації нормативно-правових актів в органах Міністерства юстиції України не може бути підставою для їх незастосування. З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12.02.2007 № 143, від 30.05.2007 № 640, від 28.08.2007 № 1127, які прийняті Київською міською державною адміністрацією, позивач застосував до правовідносин з поставки питної види та прийняття стічних вод через приєднану мережу за період поставки з квітня 2007 по березень 2008 року правомірно. Крім того, апеляційний суд визнав правомірними вимоги позивача щодо стягнення на його користь розміру пені та інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу за період з 01.04.2007 по 01.04.2008.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі (з урахування заяви про усунення недоліків) Підприємство просить Верховний Суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

2.    АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування доводів касаційної скарги Підприємство з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначало, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі            № 21-246а11 та від 02.12.2014 у справі № 21-470а19 щодо обов`язковості державної реєстрації розпоряджень Київської міської державної адміністрації, якими встановлюються (змінюються) тарифи на комунальні послуги та узгоджуються з правовим висновком, наведеним у зазначених постановах. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував нормативно-правові акти та оскаржуваною постановою скасував законне рішення першої інстанції.

Доводи інших учасників справи

Компанія у відзиві просить Суд  залишити скаргу без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду без змін.

Ухвалою Суду від 27.01.2022 розгляд касаційної скарги у справі відкладався до 03.02.2022.

3.    СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що 18.08.2004 Компанією (далі - постачальник) та  Підприємством (далі - абонент) укладено договір  № 04730/2-09 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.01.2005 у справі № 14/265, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2005 та постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2005, визнано договір № 04730/2-09 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі укладеним на умовах, запропонованих Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»), виключивши підпункти 2.1.7, 3.3.3 та 4.5 договору та виклавши пункт 4.2 в редакції: «У разі порушення строків виконання зобов`язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу».

Відповідно до пункту 1.1 договору № 04730/2-09 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, він укладається у відповідності із Законом України «Про питну воду та питне водопостачання». За цим договором постачальник зобов`язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред`явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва (далі - дозвіл) приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва (далі - місцеві правила приймання), а абонент зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 за № 165/374 (далі - Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації системи населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України  від 19.02.2002 № 37, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за № 403/6691 (далі - Правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Згідно із підпунктом 2.1.1 договору № 04730/2-09, облік поставленої води та кількість поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування.

Відповідно до підпунктів 2.2.1, 2.2.2 договору № 04730/2-09, постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абонентам нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів. У розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата за надані послуги, може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата за наданні послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

Згідно з підпунктом 2.2.3 договору № 04730/2-09, в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Відповідно до підпункту 2.2.4 договору №04730/2-09,  у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов`язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Абонент зобов`язується, зокрема, сплачувати вартість наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору (підпункт 3.3.5 договору             № 04730/2-09).

Згідно з пунктом 7.1 договору № 04730/2-09,  цей договір діє протягом всього часу надання послуг до моменту його розірвання.

Судами також встановлено, що з наданого розрахунку позивача (21.04.2021) вбачається, що останнім здійснювалось виставлення рахунків відповідачу за період з квітня 2007 року по березень 2008 року з урахуванням тарифів на послуги водопостачання та водовідведення, що затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 12.02.2007             № 143, від 30.05.2007 № 640, від 28.08.2007 № 1127.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказував на те, що відповідач, в порушення умов договору №04730/2-09, не у повному обсязі оплатив надані позивачем послуги, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 6 074 494,08 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1047789,48 грн та інфляційні втрати у розмірі 424261,08 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що у нього відсутня заборгованість за договором №04730/2-09 за спірний період (квітень 2007 року - березень 2008 року).

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності  у позивача  підстав для нарахування плати за договором                       № 04730/2-09 згідно з тарифами на послуги з водопостачання та водовідведення, затверджених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 12.02.2007  № 143, від 30.05.2007 № 640, від 28.08.2007                   № 1127.

Касаційний господарський суд переглядає судові рішення попередніх інстанцій у справі відповідно до положень статті 300 ГПК України.

Так, в обґрунтування доводів касаційної скарги Підприємство  зазначало, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі № 21-246а11 та від 02.12.2014 у справі                        № 21-470а19 щодо обов`язковості державної реєстрації розпоряджень Київської міської державної адміністрації, якими встановлюються (змінюються) тарифи на комунальні послуги.

Стосовно наведеного Суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 7 Господарського кодексу України (далі - ГК України) відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною першою статті 632 Цивільного кодексу України (далі - ЦУК України) ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановленим законом,  застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

За змістом підпункту 2 пункту «а» частини першої статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку та межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

За змістом статей 14, 16 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» однією з особливостей здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування в м. Києві є зосередження у Київської міської державної адміністрації функцій у сферах виконавчої влади і місцевого самоврядування.

Конституційний Суд України у рішенні від 25.12.2003 № 21-рп/2003 вказав, що Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади.

Водночас, відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, які є обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 № 493/92 нормативно-правові акти, які видаються органами виконавчої влади, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Такі нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Згідно з пунктом 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

У абзаці 2 пункту 15 вказаного Положення зазначено, що нормативно-правові акти, які не пройшли державну реєстрацію, вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

Системний аналіз наведених норм права в контексті конкретних обставин справи дає підстави дійти наступного висновку. Якщо голова Київської міської державної адміністрації, посада якого поєднує в одній особі повноваження керівника органу державної влади і керівника виконавчого органу міської ради, видає нормативно-правовий акт з питань, які організаційно віднесені до відання органів місцевого самоврядування, як-от щодо питань встановлення та/чи затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, і виражає його у формі розпорядження як одного з виду актів органу державної влади, то такі розпорядження підлягають обов`язковій державній реєстрації (Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права, які регулюють відносини з питань державної реєстрації нормативно-правових актів, виданих Київським міським головою, Верховний Суд України висловлює у постановах від 28.11.2011 у справі № 21-246а11 та від 02.12.2014 у справі № 21-470а14).

Так, постановою Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі                      № 21-246а11, яка приймалась за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, підтверджено обов`язковість реєстрації нормативно-правових актів, які видаються органами виконавчої влади, зокрема, Київською міською державною адміністрацією, та які зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Аналогічний підхід до застосування норм права, які регулюють відносини державної реєстрації нормативно-правових актів, виданих Київським міським головою, застосовано у постанові від 02.12.2014 у справі № 21-470а14.

Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від зазначених висновків Верховного Суду України.

Як встановлено судом першої інстанції, розпорядження від 12.02.2007  № 143, від 30.05.2007 № 640, від 28.08.2007 № 1127  Київської міської державної адміністрації не були подані на державну реєстрацію до відповідних органів юстиції та не зареєстровані ними, а отже не набрали чинності у встановленому законом порядку.

Відтак, Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що тарифи, які затверджені розпорядженнями від 12.02.2007  № 143, від 30.05.2007 № 640, від 28.08.2007 № 1127 Київської міської державної адміністрації, не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки ці розпорядження не пройшли державної реєстрації в установленому порядку, не набрали чинності та не відповідають законодавству України, зокрема, статті 1 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 № 493/92.

Водночас, як вірно зазначив суд першої інстанції, чинними в зазначений період були тарифи, затверджені розпорядженням від 28.08.2002 № 1680  Київської міської державної адміністрації «Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення» (зареєстровано в Київському міському управління юстиції 30.08.2002 за № 66/449). Вказаним актом передбачено тариф для житлово-експлуатаційних організацій в розмірі 0,43грн. (без ПДВ) за 1 м3 наданих послуг з водопостачання та 0,25грн (без ПДВ) за 1 м3 наданих послуг з водовідведення, що мали застосовуватися у розрахунках сторін.

Судом першої інстанції здійснено перерахунок вартості наданих позивачем послуг у спірний період (з квітня 2007  по березень 2008 року) за тарифами, встановленими розпорядженням від 28.08.2002 № 1680  та  встановлено, що вартість наданих позивачем послуг за квітень 2007 року становить 1587155,12 грн, за травень 2007 року - 1563613,22 грн, за червень 2007 року - 1536709,68 грн, за липень 2007 року - 1485262,42 грн, за серпень 2007 року - 1481516,00 грн, за вересень 2007 року - 1448138,66 грн, за жовтень 2007 року - 1972220,96 грн, за листопад 2007 року - 1533740,46 грн, за грудень 2007 року - 1546836,44 грн, за січень 2008 року - 1543294,32 грн, за лютий 2008 року - 1519134,52 грн, за березень 2008 року - 1491363,64 грн, що разом становить 18708985,44 грн. Також встановлено, що у вказаному періоді відповідачем були сплачені грошові кошти у загальному розмірі 27 482 531,42 грн, що відображено у розрахунку заборгованості, наданому позивачем.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов заснованого на законі висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову Компанії  в частині стягнення з Підприємства суми основного боргу у розмірі 6074494,08 грн, оскільки з огляду на встановлені судом обставини у відповідача відсутня заборгованість за договором №04730/2-09 за спірний період.

Крім того, місцевий господарський суд правомірно відмовив Компанії у задоволені позову в частині стягнення з Підприємства пені та інфляційних втрат з посиланням на недоведеність та необґрунтованість в зазначеній частині заявлених позовних вимог.

При цьому, Верховний Суд вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції  про те, що розпорядження  від 12.02.2007  № 143, від 30.05.2007                   № 640, від 28.08.2007 № 1127 Київської міської державної адміністрації, як виконавчого органу Київради щодо встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги не підлягають державній реєстрації, оскільки у вказаному  висновку не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі № 21-246а11 та від 02.12.2014 у справі              № 21-470а14.

Водночас суд апеляційної інстанції  вказаного не врахував та дійшов помилкових висновків про обґрунтованість позову.

Посилання апеляційного господарського суду на постанову Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2011 року № 833, яка вступила в силу 11.08.2011 (внесені зміни до постанови від 28.12.1992 № 731), є помилковим, оскільки внесені зміни не змінили пункт 1 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992  № 493/92.

Так, у постанові Верховного Суду України від 24.11.2015 у справі                                           № 2а-7498/12/2670 усуваючи розбіжності щодо застосування одних і тих самих норм матеріального права, Суд розглядав питання щодо виникнення обов`язку з реєстрації нормативно-правових актів Київської міської державної реєстрації (незалежно від виконання функцій органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади) лише після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 01.08.2011 № 833 «Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 № 731. При цьому, в зазначеній справі Суд підтримав висновки, викладені у постановах  Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі № 21-246а11 та від 02.12.2014 у справі № 21-470а14, вказавши, що якщо голова Київської міської державної адміністрації, посада якого поєднує в одній особі повноваження керівника органу державної влади і керівника виконавчого органу міської ради, видає нормативно-правовий акт з питань, які організаційно віднесені до відання органів місцевого самоврядування, зокрема, про питання встановлення та/чи затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, і виражає його у формі розпорядження як одного з виду актів органу державної влади, то такі розпорядження підлягають обов`язковій державній реєстрації. 

Отже, апеляційний господарський суд дійшов до неправильного висновку, що державна реєстрація нормативно-правових актів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є обов`язковою лише після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2011 № 833.

Натомість суд першої інстанції, розглядаючи дану справу, надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності та взаємозв`язку в порядку приписів статті 86 ГПК України, дійшов обґрунтованого висновку про те, що  оскільки розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12.02.2007 № 143, від 30.05.2007 № 640, від 28.08.2007 № 1127 не були подані на державну реєстрацію до відповідних органів юстиції та не зареєстровано за ними, а отже не набрали чинності у встановленому законом порядку, тому такі тарифи не підлягали застосуванню, у зв`язку з чим ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, аргументи скаржника щодо неврахування апеляційним господарим судом висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі № 21-246а11 та від 02.12.2014 у справі  № 21-470а19 стосовно обов`язковості державної реєстрації розпоряджень Київської міської державної адміністрації, якими встановлюються (змінюються) тарифи на комунальні послуги,  знайшли своє підтвердження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Отже, постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

Судові витрати

Судові витрати  зі сплати судового збору за подання  касаційної скарги в розмірі 51    000,00 грн. в силу приписів статті 129 ГПК України покладаються на  Компанію (позивача у справі), у зв`язку із задоволенням касаційної скарги.

Поворот виконання постанови суду апеляційної інстанції Касаційним господарським судом не здійснюється за відсутності відповідної заяви  Підприємства та документа, який підтверджував би те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку (частина шоста статті 333 ГПК України), що не позбавляє  Підприємство  права, за наявності відповідних підстав, звернутися до суду першої інстанції із заявою про поворот виконання постанови суду апеляційної інстанції у відповідності до приписів частин дев`ятої та десятої статті 333 ГПК України.

Керуючись статтями    129, 300, 308, 312, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом`янського району м. Києва задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 зі справи № 48/219 скасувати.

3. Рішення господарського суду  міста Києва від 09.06.2021 зі справи                      № 48/219 залишити в силі.

4. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на користь комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом`янського району м. Києва 51    000,00 грн. витрат зі сплати судового збору  за подання касаційної скарги.

5. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                                    І.    Колос

Суддя                                                                                                    І. Бенедисюк

Суддя                                                                                                    І. Булгакова

https://reyestr.court.gov.ua/Review/102973782

От этих горлохватов прямо деваться некуда только не платить! пусть потрудятся по взысканию инфляция по 70% годовых все съест!

Інфляцію вони врахують і стягнуть... Ще й 3% річних додадуть.
Я вже колись Вам рахував...

делюсь своим опытом о взыскании с меня долга за придомовую территорию в сумме 7800грн. ....

Мова про інфляцію за період виконавчого провадження.
Яка сума виконавчого збору з  боргу 7800грн.   10% = 780грн.
Скільки тривало провадження - 22 місяці (якщо 7800 стягували по 360 на місяць). Почали з березня 2019р. закінчили у грудні 2020р. (10 місяців + 12 місяців). Яка інфляція за цей період? Берем  табличку з сайту "Бухгалтер" (див. вкладення). Рахуємо
1,009 х 1,010 х 1,007 х 0,995 х 0,994 х 0,997 х 1,007 х 1,007 х 1,001 х 0,998 х 1,05 (це за 2020 рік загалом, бо там 12 місяців задіяно) = 1,069
7800 х 1,069 = 8338,2 це сума боргу збільшена на інфляцію за 22 місяці. Скільки ж складає "приріст" боргу на  інфляцію?
Рахуємо: 8338,2 - 7800 = 538,2 грн.  Це  максимум, бо ми застосували відсоток інфляції за 22 місяці до всього боргу у 7800грн. А реально треба було б рахувати помісячно з врахуванням зменшення сум залишку боргу кожен місяць на 360грн!!! Тобто 1,069 застосовується лише до грудня 2020р. коли залишилось вже 240 грн. А до кожного попереднього місяця треба зменшувати індекс (видаляти з формули  відповідні множники (індекси відповідних місяців )). Це рахувати довго... І в підсумку ми отримаємо суму меншу ніж 538,2 грн.
А Ви сплатили 780грн.  "Торговали — веселились, подсчитали — прослезились" © (рос. прислів'я).

Тому не все так однозначно...

От этих горлохватов прямо деваться некуда только не платить! пусть потрудятся по взысканию инфляция по 70% годовых все съест!

Скасувати хотяби на підставі,що протоколи зборів підписали покійники та італійські заробітчани?
Их вообще кто-то подписывал?

Стоять ф.і. і підпис.