Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року

м. Київ

Справа №  910/23243/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Пількова К.М. і Селіваненка В.П.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго"

на рішення господарського  суду міста Києва від 05.12.2017 (головуючий суддя Мандриченко О.В.)

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 (головуючий Чорногуз М.Г., судді: Агрикова О.В. і Мальченко А.О.)

у справі № 910/23243/16

за позовом житлово-будівельного кооперативу "Обчислювач-13" (далі - Кооператив),

до публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - Товариство),

про стягнення 374 111,55  грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Кооператив  звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства про стягнення 374 111,55 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у Кооперативу за період з жовтня 2008 року по липень 2011 року існує переплата за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 05.11.2002 № 1410133 (далі - Договір) у розмірі 374 111,55 грн., факт наявності та розмір якої встановлено рішенням господарського суду міста Києва від 18.02.2015 у справі № 22/322.

Судами попередніх інстанцій справа розглядалась неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.12.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018, позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства на користь Кооперативу суму надмірно сплачених коштів у розмірі 374 111,55 грн.

Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що наявність переплати Кооперативу за Договором у розмірі 374 111,55 грн. встановлена рішенням господарського суду міста Києва від 18.02.2015 у справі № 22/322 та відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній до 15.12.2017) не підлягає повторному доведенню, а право на стягнення з Товариства надмірно сплачених грошових коштів за Договором виникло у Кооперативу починаючи з 22.06.2015 (дати набрання законної сили постановою апеляційного суду, якою залишено без змін рішення суду у справі № 22/322), тобто Кооперативом позовна давність не була пропущена при зверненні з даним позовом.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити на новий розгляд.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій прийнято оскаржувані рішення без належного з'ясування та обговорення всіх обставин справи, а також не враховано висновки, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 10.10.2017, прийнятій у даній справі.

Кооператив подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що 05.11.2002 Товариством (Енергопостачальна організація) та Кооперативом (Абонент) укладено Договір, предметом якого є постачання, користування та своєчасна оплата у повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених Договором.

Товариство зверталось до суду про стягнення з Кооперативу заборгованості за Договором у розмірі 143 046,08 грн. за порушення зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії у період з 01.10.2008 по 01.07.2011, і вказані вимоги були предметом розгляду у справі № 22/322.

За результатами розгляду справи № 22/322 господарським судом міста Києва 18.02.2015 прийнято рішення, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 09.09.2015 і яким у задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено.

При цьому судами у справі № 22/322 встановлено, що у Кооперативу існує переплата за Договором у розмірі 374 111,55 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення з Кооперативу заборгованості за спожиту теплову енергію за Договором у розмірі 143 046,08 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

30.11.2016 Кооператив, з посиланням на частину другу статті 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), звернувся до Товариства з вимогою про сплату грошових коштів у розмірі 374 111,55 грн.

Докази надання відповіді на вказану претензію у матеріалах справи відсутні.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення 374 111,55 грн.

Розглядаючи дану справу по суті, суди виходили з того, що відповідно до частини третьої статті 35 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017; аналогічні положення містяться також у частині четвертій статті 75 ГПК України у редакції, чинній на момент здійснення апеляційного перегляду) обставини, встановлені рішенням господарського суду міста Києва від 18.02.2015 у справі № 22/322, не підлягають повторному доведенню під час розгляду справи № 910/23243/16, а саме не підлягає повторному доведенню факт наявності та розмір переплати за Договором у розмірі 374 111,55 грн.

Судами встановлено, що Товариством заявлено клопотання про застосування позовної давності.

У розгляді вказаного клопотання судами було враховано, що, скасовуючи рішення попередніх інстанцій у даній справі, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 10.10.2017 вказав таке: "Суди попередніх інстанцій не з'ясували, коли було набуто право пред'явити вимогу про стягнення надмірно сплаченої суми та застосували до спірних правовідносин абзац перший частини п'ятої статті 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності стосовно зобов'язань з визначеним строком виконання. Встановивши, що переплата за Договором  виникла у Кооперативу за період з 01.10.2008 по 01.07.2011, суди попередніх інстанцій не з'ясували, коли він міг звернутися з вимогою про повернення надмірно сплаченої суми, а також коли Кооператив повинен був бути обізнаний з надмірною сплатою сум та дійшли передчасного висновку про те, що позовна давність у спірних правовідносинах пропущена не була."

Отже, враховуючи висновки, викладені у вказаній постанові Вищого господарського суду України, суди попередніх інстанцій з'ясували, що обставини щодо наявності переплати за Договором  у розмірі 374 111,55 грн. встановлено рішенням господарського суду міста Києва від 18.02.2015, яке набрало законної сили 22.06.2015.

Тобто право на стягнення з Товариства надмірно сплачених грошових коштів за Договором виникло у Кооперативу починаючи з 22.06.2015 (дати набрання законної сили постановою апеляційного суду, якою залишено без змін рішення суду у справі  № 22/322).

З претензією про повернення надмірно сплачених коштів на загальну суму 374 111,55 грн. Кооператив звернувся до Товариства 30.11.2016, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та поштовим чеком.

Оскільки Товариством зазначену претензію залишено без будь-якого реагування, Кооператив 19.12.2016 звернувся до суду з позовом у даній справі.

Згідно із статтею 256 ЦК України особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу у межах позовної давності.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, суди дійшли висновку про те, що позовну давність для пред'явлення Кооперативом позовних вимог станом на день звернення до суду з позовом не пропущено.

Також судами встановлено, що надані заперечення на позов у справі № 22/322 свідчать не про обізнаність Кооперативу з наявністю переплати, а з наявністю у нього під час розгляду справи заперечень щодо існування його заборгованості у розмірі 143 046,08 грн. перед Товариством, з огляду на невірне застосування останнім тарифів.

Крім того, згідно з пунктами 6.1.3-6.1.4 Договору за правильність застосування тарифів та достовірності нарахувань за фактично відпущену теплову енергію "Абоненту" та виконання правил, нормативних чи галузевих актів щодо взаєморозрахунків за енергоносії згідно чинного законодавства несе відповідальність енергопостачальна організація (Товариство).

Що ж до викладеної у наданій Товариством "Довідці про надходження коштів по Договору" за період з вересня 2014 року по вересень 2016 року інформації, то апеляційним судом встановлено, що у вказаному документі зазначено про наявність боргу "на 01.09.2014 по РГС 42/254 та 22/322 у розмірі 280 548,62 грн." та проведення щодо нього у березні 2016 року операції "- 143 046,08 грн." у графі "нараховано".Тобто вказані обставини не свідчать про те, що Товариством було здійснено виплату Кооперативу вказаної суми, а, відповідно, і про те, що прийняття рішення про задоволення позовних вимог у даній справі може призвести до подвійного задоволення вимог Кооперативу, отже, вказані доводи були правомірно визнані апеляційним судом безпідставними. До того ж, як зазначало Товариство, вказаною операцією ним було списано заборгованість Кооперативу у зв'язку з прийняттям рішення у справі № 22/322 про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства.

За таких обставин суди дійшли висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та, враховуючи, що Кооперативом не було пропущено позовну давність, підлягають задоволенню.

Посилання в касаційній скарзі на те, що судами попередніх інстанцій прийнято оскаржувані рішення без належного з'ясування та обговорення всіх обставин справи, а також не враховано висновки, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 10.10.2017, прийнятій у даній справі, не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржувані судові акти - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, які застосовані судами з урахуванням встановлених ним фактичних обставин справи і наявних у ній доказів.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін постанову суду апеляційної інстанції, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 у справі № 910/23243/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                                              І. Булгакова

Суддя                                                                                                             К. Пільков

         

Суддя                                                                                                             В. Селіваненко 

   
http://reyestr.court.gov.ua/Review/74221244