Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року

м. Київ

Справа №  922/1362/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" на рішення Господарського суду Харківської області від 19.12.2016 (головуючий: Новікова Н.А., судді: Аріт К.В., Кухар Н.М.) та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 (головуючий: Шутенко І.А., судді: Здоровко Л.М., Лакіза В.В.)

за позовом Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль"

до Фізичної особи-підприємця Любенко Тетяни Анатоліївни

про стягнення 56449,29 грн.

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

ВСТАНОВИВ:

06.03.2015  до  Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" до Фізичної особи - підприємця Любенко Тетяни Анатоліївни  про стягнення 56449,29 грн., в тому числі боргу у розмірі 33430,18 грн., пені у розмірі 12858,97 грн., три відсотки річних у розмірі 1547,92 грн., інфляційні втрати у розмірі 8612,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушила зобов'язання з оплати боргу за спожиту теплову енергію на потреби опалення належного на праві власності нежитлового приміщення - приміщення фотографії, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з опалювальною площею 109, 4 кв.м, за період з жовтня 2012 р. по квітень 2013 р., з жовтня 2013 р. по квітень 2014 р., з жовтня 2014 р. по листопад 2014 р. При цьому, позивач посилається на ст.ст. 11, 15, 16, 258, 525, 526, 530, 549-552, 610, 611, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 216-218, 230, 231, 275-277 ГК України, положення Законів України "Про житлово-комунальні послуги", "Про теплопостачання", "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Харківської області від  19.12.2016, залишеним без змін постановою Харківського  апеляційного господарського суду від 09.10.2017, у позові відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність нарахування та розмір заявлених до стягнення вимог.

27.10.2017 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Державним підприємством "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Харківської області від 19.12.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 у справі                     № 922/1362/15 до Вищого господарського суду України.

У касаційній скарзі Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектороцентраль" просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 19.12.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 у справі № 922/1362/15 та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Разом з тим, скаржник просить припинити провадження в частині стягнення основного боргу у сумі 15441,94 грн. за відсутністю предмета спору в цій частині (заява від 28.04.2016 №06-05/1-67).

 

На підставі пункту 5 статті 31, підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) та за розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 38-р від 15.12.2017 вказану касаційну скаргу разом зі справою № 922/1362/15 передано до Касаційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2018 року у справі № 922/1362/15 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

Ухвалою Верховного Суду від 22.02.2018 касаційну скаргу Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" на рішення Господарського суду Харківської області від 19.12.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не було додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому розмірі.

06.03.2018 до суду скаржник направив платіжне доручення № 727 від 06.03.2018 про доплату судового збору у розмірі  272,40 грн.

Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України  перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

26.03.2018 Верховний Суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження,  здійснення розгляду скарги у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи, визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до  10.04.2018.

Скаржник  (Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", позивач) мотивує свою касаційну скаргу тим,  що рішення судів попередніх  інстанцій  прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що, крім іншого,  полягає у невідповідності оскаржуваних судових рішень рішенням Вищого господарського суду України.

Позивач зазначає, що після звернення до суду відповідач добровільно здійснила часткову оплату основного боргу, а саме сплатила 15441,94 грн.,  у зв'язку з чим 

була подана заява від 28.04.2016 №06-05/1-67 про припинення провадження у справі в цій частині, проте зазначена заява проігнорована судами при новому розгляді справи, також не надано правової оцінки частковій оплаті.  Разом з тим, оплата відповідачем заборгованості після звернення до суду не вплинула на розмір нарахувань на суму боргу (3% річних, інфляційних втрат та пені), так як вони здійснені станом на 31.01.2015.

Скаржник вважає, що висновок суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог свідчить, що при розгляді даної справи суд не застосував норми матеріального права, що підлягали застосуванню та ухилився від перевірки обґрунтованості наданого позивачем розрахунку  вартості його послуг та його відповідності документам, якими повинно встановлюватися теплове навантаження за змістом Правил користування тепловою енергією, з'ясування обсягу та вартості наданих послуг та обсягу виконання зобов'язань з їх оплати відповідачем, та відповідно розміру заборгованості, яку належить стягнути з відповідача.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення місцевого господарського суду без змін, послався в постанові на п.9 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 №1198, відповідно до якого обсяг поставленої теплової енергії визначається під час розроблення технічних умов для приєднання, та вказав, що в матеріалах відсутні докази проведення відповідних технічних заходів та розроблення технічних умов, як того вимагають Правила, чим на думку позивача, переклав обов'язок з розроблення технічних умов зі споживача, як це передбачено Правилами, на позивача.  Таким чином, суди фактично звільнили відповідача від оплати комунальних послуг з централізованого опалення у повному обсязі.

Скаржник зазначає, що обґрунтовані пояснення щодо обсягу фактично спожитої теплової енергії, яка застосовується при розрахунку вартості послуги з централізованого опалення нежитлового приміщення відповідача у спірному періоді,   надавалися позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, письмових поясненнях від 28.04.2016, запереченні на відзив відповідача.

Позивач вказує, що у спірному періоді нежитлове приміщення відповідача окремим приладом обліку теплової енергії не було обладнано, як і сам житловий будинок вцілому.  Порядок (алгоритм) розрахунків з централізованого опалення та визначення обсягів  спожитої теплової енергії встановлені: Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМУ від 21.07.2005 №630,    Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою КМУ від 03.10.2007 №1198, Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою КМУ від 01.06.2011 №869.

Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" зазначає, що в розрахунку, яким позивач обґрунтовує обсяг фактично спожитої теплової енергії у спірному періоді, що застосовується при розрахунку вартості послуги з централізованого опалення,  та який  був доданий до відзиву на апеляційну скаргу від 09.07.2015 та до заперечення на відзив відповідача від 02.06.2016 відсутні будь-які посилання на СНиП 2.04.07-86 "Тепловые сети". Розрахунок обсягу  фактично спожитої теплової енергії здійснений згідно з максимальним погодинним  навантаженням у відповідності до вимог КТМ (Керівного технічного матеріалу) 204 України 244-94 "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії  на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні", затверджених Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству 14.12.1993. Крім того, в даному розрахунку є посилання на ДБН В.2.5-39-2008 ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ "Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди". При цьому, позивач посилається на правові позиції, викладені в постановах Вищого господарського суду України від 12.05.2014 у справі № 922/2997/13 та від 24.04.2014 у справі №917/1709/13.

Скаржник вважає, що відповідно до п.п.8, 9 Правил  користування тепловою енергією, затвердженими постановою КМУ від 03.10.2007 №1198  саме споживач повинен подати заявку теплопостачальній організації про видачу технічних умов у відповідних випадках, крім того відповідач не позбавлений права самостійно звернутися до проектної організації для розроблення відповідного проекту опалення її нежитлового приміщення.

Позивач зазначає, що розрахунок максимальних та річних навантажень на опалення до договору  №229 від 21.07.1999, який був  укладений між позивачем та ТОВ "Регіна-2" в особі директора Любенко Т.А., був виконаний  на підставі довідника за редакцією Манюка В.І. "Налагодження та експлуатація всіх теплових мереж", третє видання, 1988 року, в якому врахований об'єм спірного нежитлового приміщення відповідно до акту від 15.09.1993 і який складає 270 куб. м.

Розрахунок при укладенні договору проводився на підставі акту від 15.09.1993, так як у позивача були відсутні будь-які фактичні дані щодо площі приміщення, а керівництвом ТОВ "Регіна-2" не була надана технічна документація  щодо опалювальної площі даного приміщення.

Разом з тим, розрахунок, здійснений виходячи з об'єму спірного нежитлового приміщення застосовується виключно до окремо розташованого об'єкту, у яких усі стіни є зовнішніми, а приміщення відповідача, відповідно до технічної документації, розташоване  на першому поверсі 4-х поверхового житлового будинку і має лише три зовнішні стіни, а всі інші є внутрішніми, тобто суміжними з іншими приміщеннями у житловому будинку, а отже даний розрахунок, виходячи з об'єму опалювальної площі, не можна застосовувати в даному випадку. 

Технічна документація на спірне приміщення була надана відповідачем у вересні 2011 року і з цього часу нарахування здійснюються відповідно до опалювальної площі приміщення. 

Крім того, 11.11.2014 за межами спірного періоду між позивачем та відповідачем укладено типовий договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання  гарячої води №671, зміст якого затверджений Правилами №630. 

Щодо порушення і неправильного застосування норм процесуального права скаржник зазначає, що господарськими судами неодноразово приймалися судові  рішення про стягнення заборгованості зі спожитих комунальних послуг з централізованого опалення, зокрема, позивач посилається на висновки, викладені в постанові Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2016,  постанові Вищого господарського суду України від 20.07.2016 у справі №922/4643/14. 

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому  задоволенню, виходячи з наступного.

                                     

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що нежитлове приміщення відповідача розташоване на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку № 34 по вул. Першотравневій у м. Сєвєродонецьку, обладнаного системою централізованого опалення, яка гідравлічно та теплотехнічно об'єднана з системою опалення нежитлового приміщення відповідача, що становить єдину систему централізованого опалення багатоквартирного житлового будинку; постачання теплової енергії до приміщення відповідача підтверджується актами про включення теплоустановок у цьому будинку від 27.10.2012 № 000000537, від 13.10.2013 № 000001727, від 27.10.2014 № 0507.

Позивач листами від 21.09.2011 № 16-6-920, від 27.01.2013 № 08-06-1322 звертався до відповідача з пропозиціями укласти договір про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, направляв на його адресу відповідні проекти договорів, проте згоди між сторонами досягнуто не було, договір не укладено.

Проте, незважаючи на це, в опалювальні періоди з жовтня 2012 року по квітень 2013 року, з жовтня 2013 року по квітень 2014 року, з жовтня 2014 року по листопад 2014 року здійснювалася поставка теплової енергії у вигляді гарячої води відповідачу у приміщення фотографії, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 з опалювальною площею 109,4 кв.м, на потреби централізованого опалення, і це підтверджують обидві сторони. Опалювальний сезон 2012-2013 років розпочато на підставі рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради "Про поетапну подачу тепла на об'єкти охорони здоров"я, дитячі дошкільні заклади, школи, об'єкти житлового фонду, культури, об'єкти сім"ї, молоді та спорту" від 11.10.2012 № 1307 з 16.10.2012; завершено опалювальний сезон на підставі розпорядження міського голови "Про завершення опалювального періоду 2012-2013 р." від 03.04.2013 № 135 з 04.04.2013. Опалювальний сезон 2013-2014 років розпочато на підставі рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради "Про поетапну подачу тепла на об'єкти охорони здоров'я, дитячі дошкільні заклади, школи, об'єкти житлового фонду, культури, об'єкти сім'ї, молоді та спорту" від 25.09.2013 № 777 з 15.10.2013; завершено опалювальний сезон на підставі рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради "Про завершення опалювального періоду 2013-2014 р." від 25.03.2014     № 205 з 07.04.2014 р. Опалювальний сезон 2014-2015 років розпочато на підставі рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради "Про початок опалювального сезону 2014-2015 р." від 10.10.2014 № 590 з 12.10.2014.

Таким чином, Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" з жовтня 2012 по квітень 2013, з жовтня 2013 по квітень 2014 та з жовтня 2014 по листопад 2014 здійснило бездоговірну поставку теплової енергії у вигляді гарячої води відповідачу до належного їй на праві власності нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 з опалювальною площею 109,4 кв.м, на потреби централізованого опалення приміщення.

Під час опалювального періоду вартість 1 Гкал теплової енергії складала:

-     з 01.04.2012 по 31.12.2013 - 970,02 грн. згідно з наказом по підприємству "Про введення тарифу на теплову енергію, що відпускається бюджетним організаціям та іншим споживачам" від 21.03.2012 № 70, прийнятого на підставі постанови НКРРКП України "Про встановлення тарифів на теплову енергію ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" від 16.03.2012 р. № 136;

- з 01.01.2014 по 31.03.2014 - 900,67 грн. згідно з наказом по підприємству "Про введення тарифу на теплову енергію, що відпускається бюджетним організаціям та іншим споживачам" від 14.01.2014 № 8, прийнятого на підставі постанови НКРРКП України "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для бюджетних установ та інших споживачів ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" від 31.12.2013 № 485;

- з 01.04.2014 - 1085,63 грн. згідно з наказом по підприємству "Про введення тарифу на теплову енергію для бюджетних установ та інших споживачів" від 31.03.2014 № 53, прийнятого на підставі постанови НКРРКП України "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" від 31.03.2013 № 231;

- з 01.06.2014 по 30.11.2014 - 1204,47 грн. згідно з наказом по підприємству "Про введення тарифів на теплову енергію для бюджетних установ та інших споживачів" від 18.06.2014 № 72, прийнятого на підставі постанови НКРРКП України "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" від 23.05.2014 № 587.

Суд першої інстанції на підставі власної оцінки доказів по справі дійшов висновку, що відсутність договору між сторонами, не є підставою для звільнення споживача послуг від оплати заборгованості за фактично поставлену теплову енергію, а зобов'язання відповідача оплатити послуги з теплопостачання виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

Щодо оплати спожитих послуг позивач надсилав відповідачу рахунки, в яких зазначався об'єкт споживання, період надання послуги та її вартість.

Розраховуючи вартість спожитих відповідачем послуг, позивач виходив з фактично спожитого обсягу теплової енергії, визначеного згідно з тепловим навантаженням з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання у розрахунковому періоді, посилаючись на  абзац 2 пункту 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених      постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, при цьому визначав обсяг спожитої теплової енергії та обсяг її вартості, виходячи із положень Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 та Керівного технічного матеріалу 204 Україна 244-94 "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні"  в межах 23 Гкал/рік, у зв'язку з чим нарахував відповідачу заборгованість на загальну сумі 44847,51 грн. за період жовтень 2012р. - квітень 2013р., жовтень 2013р. - квітень 2014р. та жовтень-листопад 2014р., врахувавши здійснену відповідачем часткову сплату отриманих послуг у сумі 11417,33 грн. Також, крім боргу, позивач наполягає на стягненні з відповідача пені у розмірі 12858,97 грн, 3% річних у сумі 1547,92 грн. та інфляційних у розмірі 8612,22 грн.

Разом з тим, позивач звернувся з заявою про припинення провадження у справі в частині сплати боргу в сумі 15441,94грн. за відсутністю предмету спору у зв'язку із добровільною сплатою боргу відповідачем, долучивши докази сплати.

Проте, відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає про завищення позивачем у своїх розрахунках обсягу споживання теплової енергії, не погоджується застосуванням останнім обсягу у 23 Гкал/рік, і зауважує, що, отримуючи рахунки позивача, сплачувала за надані послуги із розрахунку 10 Гкал/рік відповідно до діючих тарифів, а також на самих рахунках зазначала про їх необґрунтованість.

Суд першої інстанції вказав, що фактично спір між сторонами виник внаслідок різних позицій з приводу визначення обсягу теплового навантаження при визначенні вартості наданих послуг.

Згідно частини 2 пункту 20 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, у разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання у розрахунковому періоді. Також умови проведення розрахунків, визначені пунктом 23 наведених Правил, передбачають здійснення у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, розрахунку обсягу фактично спожитої теплової енергії відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання у розрахунковому періоді.

За роз'ясненнями, наданими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (лист від 21.05.2015) формування витрат теплоти на потреби опалення та гарячого водопостачання житлових споруд визначається відповідно до Керівного технічного матеріалу 204 Україна 244-94 "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні"; кількість відпущеної споживачу теплової енергії визначається розрахунковим методом згідно з договірним тепловим навантаженням житлового будинку з дотриманням відповідних державних будівельних норм.

Таким чином, визначення обсягу спожитої теплової енергії та обсягу її вартості з положень Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 та Керівного технічного матеріалу 204 Україна 244-94 "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" є підставним.

Суд першої інстанції вказав, що доводи відповідача щодо необхідності державної реєстрації цього документа для набуття ним чинності є безпідставними, оскільки цей документ розроблено УкрНДІінжпроект, який не є органом виконавчої влади.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, з 21.07.1999 послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді в нежитлове приміщення за адресою: м.Сєвєродонецьк, вул. Першотравнева, 34, здійснювались на підставі договору №229  21.07.1999р., (далі - договір №229), укладеному між попереднім власником даного приміщення ТОВ "Регіна-2" та ДП ""Сєвєродонецька ТЄЦ".

Як вбачається із договору №229 від 21.07.1999р., нежитлове приміщення, в яке надавались постуги з теплопостачання, знаходиться за адресою: м.Сєвєродонецьк, вул. Першотравнева, 34, а позивач в позові зазначає про поставку теплової енергії відповідачу в нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

Разом з тим, суд прийшов до висновку, що це одне й те саме нежитлове приміщення, оскільки це слідує як із пояснень сторін так і з матеріалів справи, з яких слідує, що позивач у даній справі звертався до господарського суду Луганської області з позовом про спонукання укласти договір на постачання теплової енергії в нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, посилаючись на зміну власника та на попередній договір №229 від 21.07.1999р. (а.с.158-165).

Згідно з умовами договору №229 обсяг теплової енергії визначено як 10 Гкал/рік (п.п. 2.2, 3.2. договору).

Виходячи із приписів пункту 9 наведених вище Правил теплові навантаження об'єкта теплоспоживання (максимальне проектне з опалення, вентиляції, кондиціонування, інших технологічних потреб і середньогодинне, середньодобове та максимальне з гарячого водопостачання) повинно бути визначено під час розроблення технічних умов для приєднання.

На це також звернув увагу ВГСУ в Постанові від 14.03.2016 у даній справі.

На позивача відповідно до приписів ст. 33 ГПК України покладений обов'язок довести підставу позову, в тому числі довести обґрунтованість розміру позовних вимог.

Суд першої інстанції зазначив, що позивач не надав суду документального підтвердження розроблення відповідних технічних умов для приєднання, які б були підставою для зміни обсягу  теплового навантаження об'єкта тепло споживання, який належить відповідачу, що свідчить про те, що у позивача не було правових підстав для застосування розрахунку обсягу теплової енергії у розмірі 23 Гкал/рік.

Крім того, як вбачається із заперечень позивача на відзив, проведення розрахунку вартості наданих послуг з теплопостачання з врахуванням обсягу теплового навантаження 10 Гкал/рік за договором №229 від 21.07.1999 року, укладеним між позивачем та ТОВ "Регіна-2" здійснювався на підставі довідника за редакцією Манюка В.І. "Налагодження та експлуатація всіх теплових мереж", третє видання, 1988 року, в якому врахований об'єм спірного нежитлового приміщення відповідно до акту від 15.09.1993 і який складає 270 куб. м. Розрахунок проводився на основі саме об'єму опалюваної площі, так як у позивача була відсутня  документація на приміщення фотографії, а вже після того як у вересні 2011 року відповідачем було надано вказану технічну документацію на об'єкт нерухомості, був здійснений перерахунок обсягу споживання теплової енергії без виготовлення технічної документацію про приєднання із врахуванням відповідних критеріїв (опалювальної площі нежитлового приміщення - 109, 4 кв. м; показнику температури внутрішнього повітря у приміщенні - 18 градусів Цельсія; показнику середньомісячної температури зовнішнього повітря; фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим), визначивши теплове навантаження 23 Гкал/рік, яке є розрахунковою величиною.

Разом з тим, судова колегія звернула увагу на те, що в розрахунку максимальних часових та річних навантажень про опалення до договору на постачання теплової енергії в гарячій воді (а.с. 62 том 1), за яким і здійснювалось нарахування вартості наданих відповідачу послуг з теплопостачання у спірний період, позивачем відповідно до "Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" КТМ 204 України 244-94 застосовується формула СНиП 2.04.07-86 "Тепловые сети", яка згідно із наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 09.12.2008 №568, втратила чинність з липня 2009 року  у зв'язку із набранням чинності ДБН В.2.5-39-2008, а відтак здійснення розрахунку вартості теплової енергії після 2009 року по вказаній формулі є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству.

Таким чином, суд прийшов до висновку про необґрунтованість  наданого позивачем розрахунку вартості послуг з теплопостачання та його невідповідності документам, якими повинно встановлюватися теплове навантаження за змістом пункту 9 Правил користування тепловою енергією.

Щодо розрахунку вартості наданих послуг з теплопостачання, зробленого відповідачем, то такий також судом не прийнято до уваги з огляду його невідповідності чинному законодавству в частині застосування у формулі показника Q max, який визначається на підставі  СНиП 2.04.07-86 "Тепловые сети".

Водночас суд, в тому числі,  задля визначення правильного коефіцієнту обсягу теплової енергії, який підлягає застосуванню в даному випадку та обрахунку вартості наданих послуг, призначав судову технічно-економічну експертизу. Проте така проведена не була за відсутності у експертній установі фахівців з теплопостачання.

Колегія суддів, враховуючи недоведеність позивачем обсягу наданої теплової енергії, беручи до уваги відсутність спеціальних знань задля визначення належного коефіцієнту обсягу теплової енергії, який є розрахунковою величиною  для обрахування вартості наданих послуг з теплової енергії у спірний період, самостійно не в змозі здійснити такий розрахунок, у зв'язку з чим не може надати оцінку проведеним відповідачем проплатам у сумі 26859,27грн. (в тому числі 15441,94 грн. після звернення до суду з даним позовом) за відсутності обрахунку основної суми боргу для вирішення питання щодо зарахування сплачених сум за той чи інший період та вирішення питання щодо припинення провадження у справі в цій частині,  в зв'язку з чим       приходить до висновку про недоведеність суми основного боргу, що тягне за собою недоведеність та безпідставність позовних вимог щодо стягнення інфляційних, річних та пені.

Недоведення позивачем розміру позовних вимог є підставою для відмови у позові.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду погодилась з   висновком суду першої інстанції про необхідність доведення позивачем збільшення обсягу постачаємої теплоенергії.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно п. 9 Правил обсяг постачаємої теплоенергії визначається під час розроблення технічних умов для приєднання.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази проведення відповідних технічних заходів та розроблення технічних умов, як того вимагають Правила.

Отже, на думку колегії суддів позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність нарахування та розмір заявлених до стягнення вимог, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи, тому підстави для її задоволення відсутні.

Розглядаючи доводи касаційної скарги та заперечення на неї суд касаційної інстанції відмічає наступне.

Основною підставою відмови в позові як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, стало посилання, що згідно п. 9 Правил обсяг постачаємої теплоенергії визначається під час розроблення технічних умов для приєднання. Однак, в матеріалах справи відсутні докази проведення відповідних технічних заходів та розроблення технічних умов, як того вимагають Правила.

Разом з тим, відповідно до п.п.8, 10 Правил  користування тепловою енергією, затвердженими постановою КМУ від 03.10.2007 №1198: 

8. Для   приєднання  споживача  до  системи  теплопостачання, реконструкції або розширення системи теплоспоживання чи збільшення обсягів  споживання  теплової  енергії на діючих об'єктах споживач повинен подати заявку  теплопостачальній  організації  про  видачу технічних умов.

10. Виконання   технічних   умов,  виданих  теплопостачальною організацією,  є обов'язкове.

Таким чином, судами попередніх інстанцій не досліджено та не дано належної оцінки доводам скаржника, що відповідно до п.п.8, 9 Правил  користування тепловою енергією, затвердженими постановою КМУ від 03.10.2007 №1198  саме споживач повинен подати заявку теплопостачальній організації про видачу технічних умов у відповідних випадках, крім того відповідач не позбавлений права самостійно звернутися до проектної організації для розроблення відповідного проекту опалення її нежитлового приміщення.

При цьому, судами встановлено, що саме позивач листами від 21.09.2011 № 16-6-920, від 27.01.2013 № 08-06-1322 звертався до відповідача з пропозиціями укласти договір про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, направляв на його адресу відповідні проекти договорів, проте згоди між сторонами досягнуто не було, договір не укладено.

Крім того, відмовляючи в позові суди попередніх інстанцій посилалися на договір №229 від 21.07.1999р., укладений між попереднім власником даного приміщення ТОВ "Регіна-2" та ДП ""Сєвєродонецька ТЄЦ", та, що згідно з умовами цього договору обсяг теплової енергії визначено як 10 Гкал/рік (п.п. 2.2, 3.2. договору).

Проте, судами попередніх інстанцій не досліджено та не надано належної оцінки доводам скаржника, що розрахунок максимальних та річних навантажень на опалення до договору  №229 від 21.07.1999, який був  укладений між позивачем та ТОВ "Регіна-2" в особі директора Любенко Т.А., був виконаний  на підставі довідника за редакцією Манюка В.І. "Налагодження та експлуатація всіх теплових мереж", третє видання, 1988 року, в якому врахований об'єм спірного нежитлового приміщення відповідно до акту від 15.09.1993 і який складає 270 куб. м. Розрахунок при укладенні договору проводився на підставі акту від 15.09.1993, так як у позивача були відсутні будь-які фактичні дані щодо площі приміщення, а керівництвом ТОВ "Регіна-2" не була надана технічна документація  щодо опалювальної площі даного приміщення. Разом з тим, розрахунок, здійснений виходячи з об'єму спірного нежитлового приміщення застосовується виключно до окремо розташованого об'єкту, у яких усі стіни є зовнішніми, а приміщення відповідача, відповідно до технічної документації, розташоване  на першому поверсі 4-х поверхового житлового будинку і має лише три зовнішні стіни, а всі інші є внутрішніми, тобто суміжними з іншими приміщеннями у житловому будинку, а отже даний розрахунок, виходячи з об'єму опалювальної площі, не можна застосовувати в даному випадку.  Технічна документація на спірне приміщення була надана відповідачем у вересні 2011 року і з цього часу нарахування здійснюються відповідно до опалювальної площі приміщення. 

З постанови суду апеляційної інстанції взагалі не вбачається дослідження та оцінки даних доводів позивача.

В свою чергу, суд першої інстанції обґрунтував неприйняття даних доводів тим, що в розрахунку максимальних часових та річних навантажень про опалення до договору на постачання теплової енергії в гарячій воді (а.с. 62 том 1), за яким і здійснювалось нарахування вартості наданих відповідачу послуг з теплопостачання у спірний період, позивачем відповідно до "Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" КТМ 204 України 244-94 застосовується формула СНиП 2.04.07-86 "Тепловые сети", яка згідно із наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 09.12.2008 №568, втратила чинність з липня 2009 року        у зв'язку із набранням чинності ДБН В.2.5-39-2008, а відтак здійснення розрахунку вартості теплової енергії після 2009 року по вказаній формулі є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству.

Разом з тим, судами не досліджено та не надано оцінки доводам позивача,  що в розрахунку, яким позивач обґрунтовує обсяг фактично спожитої теплової енергії у спірному періоді, що застосовується при розрахунку вартості послуги з централізованого опалення,  та який  був доданий до відзиву на апеляційну скаргу від 09.07.2015 та до заперечення на відзив відповідача від 02.06.2016 відсутні будь-які посилання на СНиП 2.04.07-86 "Тепловые сети". Розрахунок обсягу  фактично спожитої теплової енергії здійснений згідно з максимальним погодинним  навантаженням у відповідності до вимог КТМ (Керівного технічного матеріалу) 204 України 244-94 "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії  на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні", затверджених Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству 14.12.1993. Крім того, в даному розрахунку є посилання на ДБН В.2.5-39-2008 ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ "Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди".

В свою чергу, суд касаційної інстанції, в силу положень наведеної ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно досліджувати та перевіряти докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

Відповідно до п.48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014:

"Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява    № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року)."

Згідно з п.2 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду."

Відповідно до  п.1 ч.3 ст.310 Господарського процесуального кодексу України:

"Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази."

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" та скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

У зв'язку зі скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317  ГПК України,   Верховний Суд

                                                           

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" на рішення Господарського суду Харківської області від 19.12.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 у справі №922/1362/15 задовольнити частково.

2.  Рішення Господарського суду Харківської області від 19.12.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 у справі №922/1362/15  скасувати повністю, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                            І. Кушнір

Судді                                                                                                        Є. Краснов

                                                                                                                                              Г. Мачульський

http://reyestr.court.gov.ua/Review/74842344