'ГРО-ЗА' - ГРОмадський правоЗАхисник

Please login or register.

Увійти
Розширений пошук  

Новини:

Для того, щоб надіслати запитання, реєстрація у форумі не потрібна.

Автор Тема: ВС: щодо спонукання до укладання договору купівлі-продажу теплової енергії та ГВ  (Прочитано 1173 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Перо

  • Супермодератор
  • *****
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 8691
    • Перегляд профілю

Цитувати
Державний герб України

Постанова 

Іменем  України

27 червня 2018 року

м. Київ

справа № 2-2872/11

провадження № 61-21708св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - концерн «Міські теплові мережі»,

представник позивача - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2, 

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя у складі судді Кучерука І. Г.від 26 грудня                2014 року та рішення апеляційного суду Запорізької області у складі колегії суддів: Стрелець Л. Г., Гончар М. С., Каракуші К. В., від 09 квітня 2015 року

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2011 року концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про спонукання до укладання договору купівлі-продажу теплової енергії та гарячої води.

Позовна заява мотивована тим, що концерн «Міські теплові мережі» здійснював постачання теплової енергії в приміщення за адресою:                        АДРЕСА_1, яке належить на праві власності ОСОБА_1

25 травня 2007 року виконавчим комітетом Запорізької міської ради прийнято рішення № 199/3 «Про переведення квартири АДРЕСА_1 до нежитлового фонду» та оформлення квартири, що належить на праві власності відповідачу, як нежитлове приміщення для подальшого використання під магазин продовольчих товарів.

26 вересня 2011 року на адресу ОСОБА_1 направлено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01 вересня 2011 року для укладення, але до теперішнього часу договору купівлі-продажу теплової енергії нею не укладено.

Приміщення відповідача є вбудованим у житловий будинок і має єдину систему централізованого опалення з житловим будинком.

Не зважаючи на відсутність договору, в цілях недопущення порушення конституційного права громадян, які мешкають в житловому будинку АДРЕСА_1 на забезпечення їх здоров'я та права на достатній життєвий рівень, що включає право на житло, концерн «Міські теплові мережі» здійснював та продовжує здійснювати постачання теплової енергії відповідачу в його приміщення, у зв'язку з тим, що його приміщення не є відокремленим від житлового будинку в цілому та не може бути відключено від єдиної системи теплопостачання будинку.

Відповідач у добровільному порядку не бажає укласти договір купівлі-продажу теплової енергії.

Ураховуючи викладене, концерн «Міські теплові мережі»просив суд спонукати ОСОБА_1 укласти з ним договір від 01 вересня 2011 року                № 400542  купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді з 01 вересня                   2011 року.

Суди неодноразово розглядали цю справу.

Останнім заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 грудня 2014 року позов концерну «Міські теплові мережі» задоволено.

Зобов'язано (спонукати) ОСОБА_2 укласти договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді з концерном «Міські теплові мережі» на постачання теплової енергії до нежитлового приміщення, яке розташоване у квартирі АДРЕСА_1, з 01 вересня 2011 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 

Задовольняючи позов концерну «Міські теплові мережі», суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до положень Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - це товарна продукція, яку тепло генеруюча організація має право постачати безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу, а обов'язком споживача є своєчасне укладення договору на постачання теплової енергії з теплопостачальною організацією. Згідно з Правилами користування тепловою енергією, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу. Відповідач споживає теплову енергію без укладення договору, що є порушенням вимог діючого законодавства. При цьому проект договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 400542 відповідає Типовому договору про надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення.       

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 09 квітня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 грудня 2014 року змінено. Вказано дату, з якої зобов'язано ОСОБА_2 укласти договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді з концерном «Міські теплові мережі» на постачання теплової енергії до нежитлового приміщення, яке розташоване у квартирі АДРЕСА_1, з 01 вересня 2011 року на 26 грудня                   2014 року, тобто дату ухвалення рішення судом першої інстанції.

У решті - рішення суду залишено без змін.

Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції, погодився з висновком місцевого суду, однак вважав, що договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді між концерном «Міські теплові мережі» та ОСОБА_2 повинен бути укладеним з 26 грудня 2014 року, тобто з дати ухвалення рішення судом першої інстанції.

У травні 2017 рокуОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення. 

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували те, що договір може бути дійсний тільки з моменту узгодження умов та підписання його сторонами. Неможливо спонукати заключити договір у минулому, тобто «заднім» числом, бо неможливо виконувати обов'язки, а зі сторони споживача вимагати від постачальника виконувати обов'язки, пред'являти претензії у минулому. Ухвалення рішення апеляційного суду Запорізької області з посиланням на три з половиною місяця назад порушує норми законодавства та її права.

Договір може бути дійсний тільки з моменту фактичного підключення приміщення до мережі, що належіть концерну «Міські теплові мережі», про що обов'язково складається акт підключення за підписом сторін, а цього зроблено не було.

Ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді взагалі досліджувалось питання відповідності умов договору №400542 вимогам закону.

Крім того, згідно з діючим законодавством споживач має право вибору постачальника послуг, але суди його, як споживача послуг, позбавили законного права вибору постачальника послуг або самостійно, власними засобами задовольняти власні потреби.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

У пункті 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

26 квітня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що концерн «Міські теплові мережі» виробляє та надає теплову енергію для потреб населення, підприємств та установ. 

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 25 травня             2007 року № 199/3 переведено квартиру АДРЕСА_1 до нежитлового фонду та оформлено квартиру, що належить на праві власності відповідачу, як нежитлове приміщення для подальшого використання під магазин продовольчих товарів.

26 вересня 2011 року на адресу ОСОБА_1 направлено проект договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01 вересня 2011 року для укладення, але до теперішнього часу договору купівлі-продажу теплової енергії нею не укладено.

За положенням статті 4 ЦПК України 2004 року, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до статті 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Серед способів захисту, передбачених статтею 16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту, як установлення правовідносин (в тому числі шляхом зобов'язання особи до укладення відповідних договорів).

Разом з тим, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків (статті 3, 6, 12 - 15, 20 ЦК України, статті 3 - 5 ЦПК України 2004 року) можна дійти висновку про те, що в разі невизнання споживачем права виробника, (виконавця) послуг на укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2012 року № 6-110цс12, в якій були встановлені подібні правовідносини, за таких самих фактичних обставин. Підстав для відступлення від цієї правової позиції колегія суддів не знаходить.

Отже, суди, зобов'язуючи ОСОБА_2 укласти договір, не перевірили, чи відповідає обраний позивачем спосіб судового захисту вимогам закону.

У частині третій статті 400 ЦПК України передбаченло, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжявід 26 грудня                2014 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 09 квітня 2015 року скасувати.

У задоволенні позову концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_2 про спонукання до укладання договору купівлі-продажу теплової енергії та гарячої води відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                    Д. Д. Луспеник

Судді:                                                                                               О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк

http://reyestr.court.gov.ua/Review/75099437
Записаний
 


Мониторинг доступности сайта Host-tracker.com
email