Технічні умови, дозволи, погодження - це фольклорна творчість хабарників-чиновників. Керуватися слід виключно актами цивільного законодавства, зокрема постановою КМУ від 27.11.1995 р. № 947 (розділ ІІІ - Реалізація програми), а також постановами КМУ № 560 від 12.07.2005 р. (Порядок формування тарифів ...), та № 630 від 21.07.2005 р. (Порядок обліку та оплати послуг - п. 9).
Сервісна організація, яка виконуватиме роботи на підставі ліцензії, може керуватися власним типовим проектом та паспортом виробника приладу обліку. Решта - зайве.
Але інколи доморощена нормотворчість чиновників доходить до абсурду. В одному з ОСББ м. Києва з символічною назвою "Комфорт" голова правління став вимагати проект на встановлення теплолічильника замість водоміру в системі ЦО, який безглуздо змонтували будівельники, назвавши його у кошторисі приладом обліку. Що він обліковує - невідомо, використати його у складі теплолічильника неможливо, оскільки не має імпульсного виходу. Єдина користь від подібного приладу - можна його демонтувати, комусь продати, а замість нього встановити теплолічильник з таким самим ДУ. Так от, сервісна організація, не довго думаючи, надала проект загальнобудинкового вузла обліку тепла, замінивши в ньому титульний лист. Голову ОСББ це задовольнило, оскільки ні бельмеса у приладах обліку не розуміється.
У мене був ще один кумедний випадок. Коли ставив свій теплолічильник на абонентський облік у балансоутримувача, то останній довго не погоджувався у зв\\\'язку з відсутністю тарифів на одиницю виміру тепла в kWh, які затверджені для тепловитрат в Гкал. Довідники з фізики їх не влаштовували, вимагали розпорядження КМДА про порядок перерахунків з Кіловат-годин в Гігакалорії. Довелося отримати офіційного листа від організації-проектувальника, у якому зазначено, що 1 кВтг=0,86 Мкал (Мегакалорій). Після цього суперечки припинилися. Резюме - інколи можна піти назустріч витребенькам чиновників, у них від цього зростає самоповага.
