Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Державний герб України

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

місто Київ

15 березня 2016 року                   08:50                      справа №826/15733/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомЖитлово-будівельного кооперативу "Річковик-2"доНаціональної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послугтреті особи1. Публічне акціонерне товариство "Київенерго" 2. ОСОБА_2провизнання незаконною та нечинною постанови, визнання дій протиправнимиОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Житлово-будівельний кооператив "Річковик-2" (далі по тексту - позивач, ЖБК "Річковик-2") звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі по тексту - відповідач, НКРЕКП), в якому просить: визнати незаконною та нечинною постанову відповідача від 03 березня 2015 року №613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго", а дії по її прийняттю протиправними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/15733/14, залучено до участі в адміністративній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі по тексту - третя особа 1, ПАТ "Київенерго").

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2015 року залучено до участі в адміністративній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2 (далі по  тексту - третя особа 2, ОСОБА_2Г.).

В судовому засіданні 24 грудня 2015 року представники позивача та третьої особи 2 позовні вимоги підтримали, представники відповідача та третьої особи 1 проти задоволення позовних вимог заперечили; особами, які беруть участь у справі, заявлено спільне клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою від 03 березня 2015 року №613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго" (далі по тексту - Постанова) відповідно до Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", Указу Президента України від 10 вересня 2014 року №715 "Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" та постанови Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року №869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" НКРЕКП постановила:

"1. Установити ПАТ "Київенерго" тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення на рівні:

- тариф на теплову енергію - 531,10 грн./Гкал (без ПДВ) за такими складовими: тариф на виробництво теплової енергії - 482,21 грн./Гкал (без ПДВ); тариф на транспортування теплової енергії - 46,77 грн./Гкал (без ПДВ); тариф на постачання теплової енергії - 2,12 грн./Гкал (без ПДВ);

2. Установити ПАТ "Київенерго" структуру тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення згідно з додатками 1, 2, 3, 4.

3. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 23 квітня 2014 року №465 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго".

Позивач вважає протиправними дії відповідача по встановленню тарифів ПАТ "Київенерго" та, що Постанова має бути скасована у судовому порядку, оскільки прийнята відповідачем протиправно, без урахування всіх обставин, що мали значення для її прийняття; позивач вказує на відсутність належних повноважень у НКРЕКП для прийняття Постанови та зауважує, що оскільки оскаржуваний акт не пройшов державну реєстрацію, він вважається таким, що не набрав чинності, а отже, не може бути застосованим.

Відповідач та третя особа 1 проти задоволення позовних вимог заперечили, зазначивши, що Постанова прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та про відсутність у позивачів порушеного права.

Третя особа 2 письмових пояснень з приводу заявлених позовних вимог до суду не надала.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

За визначенням статті 1 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" тарифи на комунальні послуги - це тарифи на теплову енергію (крім тарифів на виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії, а також тарифи на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, а також тарифи на послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для суб'єктів, які є виконавцями цих послуг.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Стаття 5 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" передбачає, що національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, застосовує такі засоби регуляторного впливу на суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, як встановлення тарифів на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках.

Згідно з положеннями статті 6 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів та здійснює встановлення тарифів на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Відповідно до частин першої та другої статті 10 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" тарифи на комунальні послуги формуються суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках відповідно до порядків (методик), встановлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, відповідно до цього Закону.

Тарифи на комунальні послуги суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих планованих витрат на їх виробництво з урахуванням планованого прибутку.

Указом Президента України від 10 вересня 2014 року №715/2014 затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі по тексту - Положення).

Відповідно до пункту 3 Положення основними завданнями НКРЕКП, зокрема є державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, на ринках природного газу, нафтового (попутного) газу, газу (метану) вугільних родовищ та газу сланцевих товщ (далі - природний газ), нафти та нафтопродуктів, а також перероблення та захоронення побутових відходів; забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, у нафтогазовому комплексі, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін.

Пункт 4 Положення передбачає, що НКРЕКП відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого, установлює тарифи на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.

При цьому суд не погоджується із доводами позивачів про відсутність у НКРЕКП повноважень по зміні чи встановленню тарифів на комунальні послуги, виходячи з того, що Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу" наділяє такими функціями лише національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, з урахуванням наступного.

Указом Президента України від 27 серпня 2014 року №693/2014 "Про ліквідацію Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики" ліквідовано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та відповідно до Указу Президента України від 27 серпня 2014 року №694/2014 "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" утворено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

Суд враховує, що НКРЕКП формально не визначено є правонаступником Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, однак, виходячи із завдань та функцій, покладених на НКРЕКП, до неї перейшли всі повноваження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, а тому НКЕРКП можна вважати функціональним правонаступником.

Наведені норми законодавства вказують, що НКРЕКП, як орган державного регулювання у сфері комунальних послуг, наділена повноваженнями по встановленню тарифів на комунальні послуги, у тому числі на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення, які мають забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих планованих витрат на виробництво комунальних послуг з урахуванням планованого прибутку.

Вирішуючи питання необхідності державної реєстрації Постанови як нормативно-правового акта, суд керується наступним.

Пункт 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як вбачається з наведеної правової норми, рішення суб'єкта владних повноважень можуть бути виражені у формі нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії.

Поняття нормативно-правового акта та акта індивідуальної дії в Кодексі адміністративного судочинства не врегульовані, а тому при визначення цих понять слід звернутися до загальних понять права.

Так, нормативно-правовий акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що стосується актів ненормативного характеру (актів індивідуальної дії), то вони породжують права та обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Основним критерієм розмежування адміністративних актів є коло осіб, на яких поширюється їх дія, при цьому визначальним у визначенні нормативно-правового акта є те, що останній є джерелом права.

Відповідно до пункту 3 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року №731, на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться.

За визначенням пункту 1 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року №34/5, нормативно-правовий акт - офіційний документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування.

Разом з тим, зміст оскаржуваної Постанови свідчить, що її дія поширюється на обмежене коло суб'єктів - на ПАТ "Київенерго", не встановлює та не змінює чи скасовує норми права, тобто не відповідає ознакам нормативно-правового акта, що виключає необхідність її реєстрації на підставі норм Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року №493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року №731, та Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року №34/5.

Крім того, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Пункт 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Системний аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову, можливий виключно відносно тієї особи, права, свободи або інтереси якої порушено з боку конкретного суб'єкта владних повноважень та за умови порушення її прав.

Позивач стверджує, що оскаржувана Постанова порушує його права та законні інтереси; у той же час суд звертає увагу, що оскаржувана Постанова є актом індивідуальної дії та породжує права і обов'язки виключно у осіб, яких воно стосується - ПАТ "Київенерго", та не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.

Жодного доказу про застосування до ЖБК "Річковик-2" норм оскаржуваної Постанови матеріали справи не містять, у тому числі доказів, які б підтверджували існування будь-яких правових відносин між позивачем та ПАТ "Київенерго".

При цьому суд роз'яснює позивачу, що він не позбавлений права оскаржити будь-які рішення чи дії відповідача або інших осіб, які є наслідком прийняття оскаржуваної Постанови, за умови настання негативних наслідків.

Таким чином, з урахуванням не доведення позивачем наявності порушеного права та того, що Постанова не є нормативно-правовим актом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання незаконною та нечинною постанови відповідача від 03 березня 2015 року №613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго", та протравними дій по її прийняттю нормативно та документально не підтверджуються.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням  повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, НКРЕКП доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та оскаржуваної постанови з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Житлово-будівельного кооперативу "Річковик-2" задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Житлово-будівельному кооперативу "Річковик-2" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                    В.А. Кузьменко

http://reyestr.court.gov.ua/Review/56486852

[Перо]

Контраверсійна постанова КААС від 06.07.2016 р. про визнання нечинною ПНКРЕКП № 613 від 03.03.2015 р.

Державний герб України

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №   826/15733/15                                 Головуючий у 1-й інстанції:  Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач:  Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 липня 2016 року                                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                                    Саприкіної І.В.,

суддів:                                                                          Карпушової О.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі:                                                             Бродацькій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2016 року по справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Річковик-2» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Київенерго», ОСОБА_2 про визнання незаконною та нечинною постанови, визнання дій протиправними, -

В  С  Т  А  Н  О  В  И  Л  А :

ЖБК «Річковик-2» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про  визнання незаконною та нечинною постанови від 03.03.2015 року № 613 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ «Київенерго»; визнання протиправними дій щодо прийняття вказаної постанови.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу про скасування незаконної, на її думку, постанови суду першої інстанції та просять постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. При цьому посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що постановою від 03 березня 2015 року № 613 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ   «Київенерго» відповідно до Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», Указу Президента України від 10 вересня 2014 року № 715 «Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та постанови Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» НКРЕКП постановила:

« 1.   Установити ПАТ «Київенерго» тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення на рівні:

- тариф на теплову енергію - 531,10 грн./Гкал (без ПДВ) за такими складовими: тариф на виробництво теплової енергії - 482,21 грн./Гкал (без ПДВ); тариф на транспортування теплової енергії - 46,77 грн./Гкал (без ПДВ); тариф на постачання теплової енергії - 2,12   грн./Гкал (без ПДВ);

2.   Установити ПАТ «Київенерго» структуру тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення згідно з додатками 1, 2, 3, 4.

Апеляційна скарга фактично ґрунтується тими ж доводами, що і адміністративний позов. Зокрема, основними підставами скасування спірної постанови зазначено відсутність належних повноважень у НКРЕКП для прийняття постанови та не проходження нею державної реєстрації у Міністерстві юстиції України.

В свою чергу, під час апеляційного розгляду справи представник позивача та апелянтки заперечив проти зупинення апеляційного провадження по справі до розгляду Конституційним Судом України справи за конституційним поданням ВСУ щодо відповідності (конституційності) ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про природні монополії», …, п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», …, Указу Президента України від 27 серпня 2014 року № 694/2014 «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Указу Президента України від 10 вересня 2014 року № 715/2014 «Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» положенням ч. 1 ст. 8, ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 106 та п.п. 3, 9, 9-1, 9-2 ч. 1 ст. 116 Конституції України.

Таким чином, апеляційна інстанція, діючи в межах апеляційної скарги, розцінює зазначене вище як фактичне визнання апелянтом та позивачем наявності у НКРЕКП, як державного колегіального органу, належних повноважень для прийняття спірної постанови.

Судова колегія критично оцінює доводи позивача, підтримані апелянт кою та їх представником, про те, що спірна постанова підписана не уповноваженою особою, з оглядну на наступне. 

Так відповідно до пп. 4 п. 10 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг затвердженого Указом Президента України № 715/2014 від 10.09.2014 року рішення НКРЕКП підписує голова.

Згідно п. 9 вказаного Положення НКРЕКП як колегіальний орган утворюється у складі голови та шести членів. Голова НКРЕКП призначається на посаду та звільняється з посад Президентом України шляхом видання відповідного указу. В день створення НКРЕКП Президент України призначив голову та 6 членів комісії відповідними Указами.

В силу приписів п. 1 Указу Президента України № 969/2014 від 30.12.2014 року «Про тимчасове виконання обов'язків голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» ОСОБА_3 призначено тимчасово виконуючим обов'язки Голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах   енергетики та комунальних послуг (за згодою).

Таким чином, ОСОБА_3 на підставі Указу Президента України виконує функції голови Національної комісії до закінчення строку, на який його призначено т.в.о. голови.

З цих підстав, колегія суддів вважає, що ОСОБА_3, на час прийняття спірної постанови НКРЕКП, був наділений, у спосіб визначений законом, повноваженнями голови Нацкомісії та мав право підписувати таку постанову.

Разом з тим, колегія суддів не може не погодитися з доводами апелянта та позивача, щодо порушення процедури прийняття відповідачем спірної постанови саме на стадії її державної реєстрації у Мінюсті.

За ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди   перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;   з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано;   обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);   безсторонньо (неупереджено);   добросовісно;   розсудливо;   з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;   пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення;   своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, вказана правова норма визначає критерії для оцінювання дій та рішень суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, а тому суб'єкти владних повноважень повинні враховувати ці критерії-принципи, приймаючи будь-яке рішення та вчиняючи будь-які дії. А оскільки дотримання всіх критеріїв свідчить про якість та природу прийнятих рішень та вчинених дій, то недотримання хоча б одного з них тягне наслідком визнання їх протиправними та необґрунтованими.

Аналіз змісту спірної постанови свідчить, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень  не здійснив належну державну реєстрацію цього акту, адже в даному випадку мова йде встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення. Наведене вказує на недотриманні Нацкомісією процедури прийняття, що фактично призвело до порушення необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких було спрямоване це рішення.

За ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва,інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками,розробленими  національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері  комунальних  послуг.

При цьому, судова колегія враховує, що спірною постановою установлено тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення на рівні:  тариф на теплову енергію - 531,10 грн./Гкал (без ПДВ) … . Одночасно, згідно інформації, розміщеної на сайті Нацкомісії, тариф на теплову енергію для категорії споживачів «населення» 2016 (без ПДВ) також становить 531,10 грн./Гкал.

У відповідності до п. 13 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 10 вересня 2014 року № 715/2014, рішення, прийняті НКРЕКП, оформлюються постановами і розпорядженнями. Рішення НКРЕКП, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов'язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку, за винятком рішень з питань установлення цін та тарифів (крім установлення цін та тарифів для населення) та рішень з питань функціонування оптового ринку електричної енергії.

Згідно з пп. 8, 15, 17 п. 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228 Мін'юст відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює державну реєстрацію нормативно-правових актів …, а також інших органів, акти яких відповідно до законодавства підлягають державній реєстрації; здійснює експертизу проектів нормативно-правових актів та нормативно-правових актів, що підлягають державній реєстрації, на відповідність положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського Суду з прав людини; забезпечує ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, надання інформації з нього.

Відповідно до п. 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731 державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, антикорупційної експертизи, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Пунктом 2 даного Положення передбачено, що державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Порядок подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 № 34/5 (далі - Порядок).

Так, спірна постанова НКРЕКП незареєстрована   в Мін'юсті та не включена до Єдиного державного реєстру з присвоєнням реєстраційного коду, тобто, з порушенням як вказаних вище нормативно-правових актів, так і зазначеного наказу Мін'юсту.

Більш того, п. 6.7. Порядку визначено, що після включення нормативно-правового акта до Єдиного державного реєстру і присвоєння йому реєстраційного коду Управління систематизації передає нормативно-правовий акт для опублікування в бюлетені «Офіційний вісник України».

Таким чином, колегія суддів вбачає недотримання процедури реєстрації та оприлюднення спірної постанови, чого достатньо для визнання її нечинною з моменту прийняття.

За ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до наведених вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірності дотримання процедури прийняття ним спірної постанови (нормативного акта), а тому підлягає визнанню нечинною.

Судом першої інстанції зроблено неправильний висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

Оцінивши в сукупності встановлені апеляційною інстанцією обставини у справі, дослідивши апеляційну скаргу, проаналізувавши доводи сторін у справі, їх пояснення та заперечення, а також нормативно-правові акти, якими регулюються спірні правовідносини, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з скасуванням постанови суду першої інстанції в частині визнання нечинною з моменту прийняття спірної постанови та постановленням в цій частині нової про задоволення таких позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.03.2016 року в частині відмови у задоволені позову про визнання нечинною постанови - скасувати, постановивши в цій частині нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати нечинною з моменту прийняття постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 року № 613 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ «Київенерго».

Зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг оприлюднити резолютивну частину даної постанови у 15-деннний термін з моменту її проголошення.

В решті постанову суду - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 07.07.2016 року.

Головуючий суддя:   

Судді: 

   

Головуючий суддя                                                                             Саприкіна І.В.

         

Судді:                                                                                                       Карпушова О.В.

                                                                                                                                                         Кучма А.Ю.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/58846460

[Перо]

Ухвали ВАСУ від 26.07.2016 р. про відкриття касаційних проваджень:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/59378249
http://reyestr.court.gov.ua/Review/59378251

Ухвала ВАСУ від 08.08.2016 р. про відмову у зупиненні виконання рішення:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/59590045

[Перо]

Ухвали ВАСУ від 02.10.2017 р. про відмову у клопотаннях НКРЕКП та Київенерго у зупиненні виконання рішення:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/69628738
http://reyestr.court.gov.ua/Review/69628733

[Перо]

Ухвала ВС від 02.04.2018 р. про відмову у зупиненні виконання судового рішення:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/73108909

[Перо]

Постановою ВС від 07.10.2019 р. залишено без змін судові рішення. Тепер можна подумати, як це використати в інших справах!   

ПВС від 07.10.2019 р. у ЄДРСР:

Державний герб України

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 жовтня 2019 року

Київ

справа №826/15733/15

адміністративне провадження №К/9901/11777/18, К/9901/11772/18, К/9901/11769/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,

суддів: Рибачука А.І.,  Стеценка С.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу №826/15733/15

за позовом Житлово-будівельного кооперативу "Річковик-2" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг треті особи: Публічне акціонерне товариство "Київенерго", ОСОБА_1 про визнання протиправною постанови, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами ОСОБА_1 , Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2016 року (головуючий суддя - Кузьменко В.А.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року (колегія суддів у складі головуючого судді -                                                    Саприкіної І.В., суддів: Карпушової О.В., Кучми А.Ю)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ЖБК «Річковик-2» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання незаконною та нечинною постанови від 03.03.2015 року № 613 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ «Київенерго»; визнання протиправними дій щодо прийняття вказаної постанови.

2. Позовна заява мотивована тим, що постанова має бути скасована у судовому порядку, оскільки прийнята відповідачем протиправно, без урахування всіх обставин, що мали значення для її прийняття. Позивач вказує на відсутність належних повноважень у НКРЕКП для прийняття Постанови та зауважує, що оскільки оскаржуваний акт не пройшов державну реєстрацію, він вважається таким, що не набрав чинності, а отже, не може бути застосованим.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено факту порушення оскаржуваною постановою відповідача від 03 березня 2015 року №613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго" його прав чи інтересів. При цьому, дана постанова не є нормативно-правовим актом, а тому не підлягала державній реєстрації, а тому відсутні підстави стверджувати про порушення порядку її прийняття та оприлюднення.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2016 року в частині відмови у задоволені позову про визнання нечинною постанови. В цій частині прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Визнано нечинною з моменту прийняття постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 року № 613 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ «Київенерго». Зобов`язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг оприлюднити резолютивну частину даної постанови у 15-деннний термін з моменту її проголошення. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

6. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що спірна постанова НКРЕКП за своїм змістом є нормативно-правовим актом. Разом з тим, відповідач в порушення чинного законодавства не зареєстрував її в Мін`юсті та не включив до Єдиного державного реєстру з присвоєнням реєстраційного коду. Таким чином, суд дійшов висновку про недотримання процедури реєстрації та оприлюднення спірної постанови, що є підставою для визнання її нечинною з моменту прийняття. 

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулися до Вищого адміністративного суду України із касаційними скаргами, в яких просять його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалами Вищого адміністративного суду України від  26 липня 2016 року відкриті провадження за касаційними скаргами Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та Публічне акціонерне товариство "Київенерго" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року.

В обґрунтування касаційних скарг зазначили, що оскаржувана постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання незаконною та нечинною постанови від 03.03.2015 року № 613 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ «Київенерго» за своїм змістом не є нормативно-правовим актом, що поширює свою дію на невизначене коло осіб. Дана постанова стосується виключно  ПАТ «Київенерго», а тому є індивідуальним актом та не потребує державної реєстрації. Крім того, відповідно до довідки Міністерства юстиції України « 165 від 24 квітня 2015 за результатами перевірки Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, не встановлено порушень вимог законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів.

8. ОСОБА_1 також звернулась із касаційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.07.2016 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2016 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016.

Касаційна скарга аргументована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили чи є відповідач - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг центральним органом виконавчої влади, чим порушили норми матеріального та процесуального права.

9. Верховний Суд ухвалою від 94 жовтня 2019 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу.

10. Позивач відзиву на касаційні скарги не надавав.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Постановою від 03 березня 2015 року № 613 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ   «Київенерго» відповідно до Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», Указу Президента України від 10 вересня 2014 року № 715 «Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та постанови Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» НКРЕКП постановила:

« 1. Установити ПАТ «Київенерго» тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення на рівні:

- тариф на теплову енергію - 531,10 грн./Гкал (без ПДВ) за такими складовими: тариф на виробництво теплової енергії - 482,21 грн./Гкал (без ПДВ); тариф на транспортування теплової енергії - 46,77 грн./Гкал (без ПДВ); тариф на постачання теплової енергії - 2,12   грн./Гкал (без ПДВ);

2. Установити ПАТ «Київенерго» структуру тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення згідно з додатками 1, 2, 3, 4.

3. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 23 квітня 2014 року №465 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго".»

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

13. Аналізуючи доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на наступне. 

14. За визначенням статті 1 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" тарифи на комунальні послуги - це тарифи на теплову енергію (крім тарифів на виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії, а також тарифи на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, а також тарифи на послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для суб`єктів, які є виконавцями цих послуг.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Стаття 5 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" передбачає, що національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, застосовує такі засоби регуляторного впливу на суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, як встановлення тарифів на комунальні послуги для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках.

Згідно з положеннями статті 6 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів та здійснює встановлення тарифів на комунальні послуги суб`єктам природних монополій та суб`єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Відповідно до частин першої та другої статті 10 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" тарифи на комунальні послуги формуються суб`єктами природних монополій та суб`єктами господарювання на суміжних ринках відповідно до порядків (методик), встановлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, відповідно до цього Закону.

Тарифи на комунальні послуги суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих планованих витрат на їх виробництво з урахуванням планованого прибутку.

15. Указом Президента України від 10 вересня 2014 року №715/2014 затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі по тексту - Положення).

Відповідно до пункту 3 Положення основними завданнями НКРЕКП, зокрема є державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, на ринках природного газу, нафтового (попутного) газу, газу (метану) вугільних родовищ та газу сланцевих товщ (далі - природний газ), нафти та нафтопродуктів, а також перероблення та захоронення побутових відходів; забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, у нафтогазовому комплексі, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін.

Пункт 4 Положення передбачає, що НКРЕКП відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого, установлює тарифи на комунальні послуги для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.

Наведені норми законодавства вказують, що НКРЕКП, як орган державного регулювання у сфері комунальних послуг, наділена повноваженнями по встановленню тарифів на комунальні послуги, у тому числі на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення, які мають забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих планованих витрат на виробництво комунальних послуг з урахуванням планованого прибутку.

16. Відповідно до пп. 4 п. 10 Положення рішення НКРЕКП підписує голова.

Згідно п. 9 вказаного Положення НКРЕКП як колегіальний орган утворюється у складі голови та шести членів. Голова НКРЕКП призначається на посаду та звільняється з посад Президентом України шляхом видання відповідного указу. В день створення НКРЕКП Президент України призначив голову та 6 членів комісії відповідними Указами.

В силу приписів п. 1 Указу Президента України № 969/2014 від 30.12.2014 року «Про тимчасове виконання обов`язків голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» ОСОБА_2 призначено тимчасово виконуючим обов`язки Голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (за згодою).

Таким чином, ОСОБА_2 на підставі Указу Президента України виконує функції голови Національної комісії до закінчення строку, на який його призначено т.в.о. голови.

Відповідно, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що ОСОБА_2 на час прийняття спірної постанови НКРЕКП був наділений, у спосіб, визначений законом, повноваженнями голови Нацкомісії та мав право підписувати таку постанову.

17. Стосовно доводів касаторів про порушення процедури прийняття відповідачем спірної постанови саме на стадії її державної реєстрації у Міністерстві юстиції України колегія суддів зазначає наступне.

Пункт 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як вбачається з наведеної правової норми, рішення суб`єкта владних повноважень можуть бути виражені у формі нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії.

Так, нормативно-правовий акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що стосується актів ненормативного характеру (актів індивідуальної дії), то вони породжують права та обов`язки тільки у того суб`єкта (чи визначеного ними кола суб`єктів), якому вони адресовані.

Основним критерієм розмежування адміністративних актів є коло осіб, на яких поширюється їх дія, при цьому визначальним у визначенні нормативно-правового акта є те, що останній є джерелом права.

Відповідно до пункту 3 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року №731, на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб`єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться.

За визначенням пункту 1 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року №34/5, нормативно-правовий акт - офіційний документ, прийнятий уповноваженим на це суб`єктом нормотворення у визначеній законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування.

18. Суд апеляційної інстанції вказав, що спірною постановою установлено тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення на рівні: тариф на теплову енергію - 531,10 грн./Гкал (без ПДВ). Згідно інформації, розміщеної на сайті Нацкомісії, тариф на теплову енергію для категорії споживачів «населення» 2016 (без ПДВ) також становить 531,10 грн./Гкал.

Крім того, аналіз змісту даного акту свідчить, що дана постанова встановлює тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення, її норми поширюються на невизначене коло осіб та розраховані на  неодноразове застосування, що в свою чергу дає підстави вважати, що дана постанова є  нормативно-правовим актом.

19. За ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

У відповідності до п. 13 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 10 вересня 2014 року № 715/2014, рішення, прийняті НКРЕКП, оформлюються постановами і розпорядженнями. Рішення НКРЕКП, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов`язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку, за винятком рішень з питань установлення цін та тарифів (крім установлення цін та тарифів для населення) та рішень з питань функціонування оптового ринку електричної енергії.

Згідно з пп. 8, 15, 17 п. 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228 Мін`юст відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює державну реєстрацію нормативно-правових актів, а також інших органів, акти яких відповідно до законодавства підлягають державній реєстрації; здійснює експертизу проектів нормативно-правових актів та нормативно-правових актів, що підлягають державній реєстрації, на відповідність положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського Суду з прав людини; забезпечує ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, надання інформації з нього.

Відповідно до п. 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731 державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, антикорупційної експертизи, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Пунктом 2 даного Положення передбачено, що державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Порядок подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 № 34/5 (далі - Порядок № 34/5).

Пунктом 6.7. Порядку № 34/5 визначено, що після включення нормативно-правового акта до Єдиного державного реєстру і присвоєння йому реєстраційного коду Управління систематизації передає нормативно-правовий акт для опублікування в бюлетені «Офіційний вісник України».

Судами встановлено та не заперечується сторонами, що спірна постанова НКРЕКП не зареєстрована в Мін`юсті, не включена до Єдиного державного реєстру з присвоєнням реєстраційного коду та не опублікована в бюлетені «Офіційний вісник України».

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про порушення Нацкомісією процедури прийняття оскаржуваної постанови, що є підставою для визнання її нечинною з моменту прийняття.

20.  Решта доводів касаторів зводиться до переоцінки доказів та встановлених по справі обставин, що, в силу вимог статті 341 КАС України, не може бути предметом дослідження суду касаційної інстанції.

21. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

22. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

23. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

24. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційні скарги ОСОБА_1 , Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Публічного акціонерного товариства "Київенерго" - залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                   Т.Г.Стрелець         

Судді                                                                       С.Г. Стеценко

                                                                      А.І. Рибачук

http://reyestr.court.gov.ua/Review/84805299
http://reyestr.court.gov.ua/Review/84805934
http://reyestr.court.gov.ua/Review/84805935