Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Державний герб України

Постанова

Іменем України

14 лютого 2019 року

м. Київ

справа №186/1199/14-ц

провадження №61-27558св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач-відповідач - Першотравенське міське житлово-комунальне підприємство,

відповідач-позивач - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2017 року у складі судді Кривошея С. С. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2017 року у складі колегії суддів:                Посунся Н. Є., Баранніка О. П., Пономарь З. М.,

ВСТАНОВИВ :

У липні 2014 року Першотравенське міське житлово-комунальне підприємство (далі - Першотравенське МЖКП», комунальне підприємство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за надані житлово-комунальні послуги: 11520,58 грн - борг за опалення; 5159,78 грн - борг за централізоване водопостачання та водовідведення; 427,27 грн заборгованість за вивіз твердих побутових відходів, а всього стягнути 17107,63 грн. заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати по справі в повному обсязі.

Позов мотивовано тим, що відповідач є власником та проживає в квартирі АДРЕСА_1, є споживачем послуг, які надає Першотравенське міське житлово-комунальне підприємство. Між позивачем та боржником на підставі відкритого особового рахунку встановлені фактичні зобов'язання щодо надання житлово-комунальних послуг та їх оплати. Відповідач не відмовлявся від споживання послуг у встановленому порядку, але не виконує зобов'язання з оплати. Згідно оборотної відомості даного рахунку загальна сума заборгованості складає 17 107,63 грн. Скарг з приводу ненадання чи неналежного надання послуг від відповідача на адресу Першотравенського МЖКП не надходило.

У грудні 2015 року ОСОБА_4 подав зустрічний до Першотравенського міського житлово-комунального підприємства, в якому просив визнати дії відповідача по наданню житлово-комунальних послуг протиправними та визнати нараховану заборгованість за комунальні послуги незаконною, витрати по розгляду справи покласти на Першотравенське міське житлово-комунальне підприємство. До позовних вимог первісного позову Першотравенського МЖКП про стягнення заборгованості по оплаті комунальних послуг просив застосувати строки позовної давності.

Зустрічний позов мотивовано тим, що ОСОБА_4 звертався до всіх інстанцій стосовно відсутності тепла в квартирі АДРЕСА_1, тобто в квартирі, де він мешкав разом із своєю родиною. У зв'язку з відсутністю належного теплопостачання, позивач у вересні 2010 року з родиною був вимушений переїхати на інше місце проживання, тобто не споживав послуги теплопостачання.

Крім того, посилався на те, що інші житлово-комунальні послуги розраховані позивачем за завищеними тарифами, і враховуючи відсутність з вересня 2010 року його та його сім'ї за вказаною позивачем адресою, нараховані безпідставно, а дії Першотравенського МЖКП у цій частині є неправомірними.

Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2017 року, первісний позов Першотравенського МЖКП задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Першотравенського міського житлово-комунально підприємства суму заборгованості за опалення у розмірі 5036,22 грн, заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення у розмірі 1940,35 грн, за вивіз твердих побутових відходів у розмірі 153,95 грн та 101,53 грн судового збору.

У задоволенні іншої частини вимог Першотравенського міського житлово-комунально підприємства відмовлено.

Зустрічний позов залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду мотивовані тим, що обов'язок оплачувати фактично отримані послуги покладено на споживачів вимогами Закону, та факт ненадання цих послуг не встановлено під час розгляду справи та споживачем не доведено. Відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що він звертався до комунального підприємства з відповідною заявою про його тимчасову відсутність за вказаною адресою, у зв'язку з чим підстав для несплати вартості послуг з водопостачання, водовідведення та вивіз твердих побутових відходів не виникало. ОСОБА_4 не довів факту ненадання йому комунальних послуг та неправильність наведених комунальним підприємством розрахунків.

З урахуванням поданої ОСОБА_4 заяви про застосування до вимог Першотравенського МЖКП строку позовної давності, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, застосував до вимог первісного позову положення статей 257, 267 ЦК України та стягнув заборгованість по комунальним платежам в межах загальної позовної давності, починаючи з 01 червня 2011 року.

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення, відмовити у задоволенні позову Першотравенського МЖКП, а зустрічний позов направити на новий розгляд до суду першої інстанції. 

Касаційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи суди не врахували, що квартира є приватизованою, а ОСОБА_4 власником лише Ѕ її частини, іншим власником є його дружина ОСОБА_5, яка не залучена до участі у справі. У квартирі також були зареєстровані і проживали

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 

Судами не враховано, що комунальним підприємством не надано доказів надання послуг з центрального опалення, а відсутність  таких послуг підтверджується актами-претензіями. Відсутність тепла в центральних стояках (до квартирного відгалуження стояка) свідчить про невиконання послуг з теплопостачання. Першотравенське МЖКП не провело заміну центральних міжповерхових стояків, не надано жодного акту проведення ремонтних (відновлювальних) робіт.

Крім того, судами не перевірено розрахунків заборгованості по комунальним послугам та підстав їх нарахування.

Заявник вважає, що судами не враховано недоведеність обставин, на які посилалось Першотравенське МЖКП на підтвердження заборгованості по комунальним послугам, та які суд вважав встановленими. Висновки судів не відповідають обставинам справи.

Щодо відмови у задоволенні зустрічного позову, заявник послався на те, що судами порушено вимоги процесуального закону стосовно всебічності і повноти з'ясування обставин справи, а також не надано належної оцінки доказам, наданим на підтвердження зустрічних позовних вимог.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі на вищевказані рішення судів першої та апеляційної інстанції. Справу витребувано із суду першої інстанції.

Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення

змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (стаття 1, частина друга            статті 3, стаття 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції, чинній на час розгляду справи судом).

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції, чинній на час розгляду справи судом, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення           (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції, чинній на час розгляду справи судом, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Частинами першою, другою статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції, чинній на час розгляду справи судом, статті 67 ЖК України передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

У даному випадку між позивачем та відповідачем склалися фактичні договірні відносини, за якими у належне ОСОБА_4 житло, у якому він зареєстрований та проживає, надавалися житлово-комунальні послуги, нарахування плати за які здійснювалися Першотравенським МЖКП відповідно до тарифів, встановлених та затверджених рішеннями Першотравенської міської ради та Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, які відповідачем не оспорювались.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановив наявність заборгованості за житлово-комунальні послуги та, з урахуванням поданої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності, відповідно до положень статей 257, 267 ЦК України, обґрунтовано стягнув заборгованість в межах трьохрічного строку позовної давності, зокрема, за період з 01 червня  2011 року по 01 серпня 2014 року. 

Визначаючи розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача за вказаний період на користь комунального підприємства, суд першої інстанції, висновки якого перевірено апеляційним судом, дав належну оцінку відповідним розрахункам, які під час розгляду справи відповідачем не спростовано.

Посилання у касаційній скарзі на те, що ненадання комунальним підприємством послуг з центрального опалення підтверджується актами-претензіями не приймаються колегією суддів до уваги та спростовуються встановленими судами обставинами і наявними у справі доказами, з яких вбачається, що актами-претензіями, на які посилається ОСОБА_4, підтверджується його незгода з якістю вказаної послуги у 2009-2010 роках. Доказів ненадання вказаних послуг або їх неналежне надання в період             з 01 червня 2011 року по 01 серпня 2014 року, тобто в період, за який стягується заборгованість, матеріали справи не містять і такі обставини під час розгляду справи ОСОБА_4 не доведено.

Доводи касаційної скарги відповідача про відсутність у нього обов'язку сплачувати за житлово-комунальні послуги з підстав тривалого не проживання у квартирі вбачаються необґрунтованими оскільки власник зобов'язаний нести витрати за утримання належного йому майна, а крім того, відповідач не скористався правом, за наявності наміру припинити надання послуг з централізованого теплопостачання, у передбачений законом спосіб провести відключення квартири від відповідних мереж, не подав до комунального підприємства відповідну заяву про його відсутність у квартирі за вказаною адресою, у зв'язку з чим підстав для несплати вартості наданих послуг з водопостачання, водовідведення та вивіз твердих побутових відходів, відповідно до положень пункту 5 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції, чинній на час розгляду справи судом, не виникло.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_4 є власником лише Ѕ частини квартири, а іншим власником є його дружина ОСОБА_5, яка не залучена до участі у справі, не спростовують висновків судів про наявність правових підстав для часткового задоволення первісного позову про стягнення заборгованості по житлово-комунальним платежам та недоведеність вимог зустрічного позову, не можуть бути підставою для скасування правильних по суті судових рішень. Позовні вимоги до               ОСОБА_5 комунальним підприємством під час розгляду справи не пред'являлись, спір щодо її солідарного обов'язку нести витрати на утримання квартири у цій справі не вирішувався. Заборгованість по житлово-комунальним платежам стягнута з ОСОБА_4, як з особи, на яку відкрито особовий рахунок та яка зареєстрована і проживає у квартирі, є споживачем наданих послуг. В даному випадку питання про права і обов'язки дружини відповідача - ОСОБА_5 судом не вирішувалось, а ОСОБА_4 не позбавлений можливості, за наявності відповідних умов і обставин, звернутися до останньої, як співвласника квартири з метою відшкодування половини понесених витрат. 

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Суд касаційної інстанції, за приписами статті 400 ЦПК Українине має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та  апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області               від 20 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2017 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:                                                                                                  В. С. Висоцька

  В. В. Пророк

  І. М. Фаловська

http://reyestr.court.gov.ua/Review/79957755