Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Державний герб України

Постанова

Іменем України

27 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 760/3666/15-ц

провадження № 61-12265св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О.,  Мартєва С. Ю.,  Сімоненко В. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду                       м. Києва від 14 березня 2017 року у складі судді Леонтюк Л. К. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 липня 2017 року у складі суддів:                        Поліщук Н. В., Білич І. М., Поливач Л. Д.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Новобудова»,

відповідач - ОСОБА_1,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Новобудова» (далі - ТОВ «Новобудова») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за період із січня  2014 року по листопад 2016 року у розмірі 16 958 грн 73 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ «Новобудова» є експлуатуючою та обслуговуючою організацією будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_1 є власником квартири НОМЕР_1 в цьому будинку, проте неналежним чином виконує обов'язки з оплати житлово-комінальних послуг (утримання будинку та прибудинкової території, централізоване опалення, гаряче водопостачання, водовідведення, холодне водопостачання), внаслідок чого утворилася заборгованість.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14 березня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новобудова» заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг за період з січня                           2014 року по липень 2015 року у розмірі 10 496 грн та 1 378 грн судового збору. Позовні вимоги про стягнення заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг за період з серпня 2015 року по листопад 2016 року залишено без розгляду.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що частиною третьою статті                118 ЦПК України передбачено, що позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути заборгованість з ОСОБА_1 за період з січня 2014 року по листопад                     2016 року, тоді як із заявою про видачу судового наказу ТОВ «Новобудова» звернулося до суду 11 вересня 2015 року за період з січня 2014 року по липень 2015 року, який за ухвалою Дарницького районного  суду  від  23 листопада 2015 року скасовано, із заявою про видачу судового наказу за період з серпня 2015 року по листопад 2016 року ТОВ «Новобудова» не зверталося. Крім того, представник   позивача у судовому засіданні не уточнив вимоги, а наполягав на їх задоволенні   у повному обсязі, а тому є доцільним залишити вимоги   в частині стягнення заборгованості за комунальні послуги за період з серпня 2015 року по листопад 2016 року без розгляду. Водночас суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних   послуг за період з січня 2014 року по липень  2015 року   у розмірі 10 496 грн   є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню; обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.

 

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 20 липня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 березня 2011 року у справі між тими самими сторонами та про той самий предмет з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період з 01 лютого 2008 року по липень 2009 року. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва                                    від 18 лютого 2014 року, зміненим рішенням Апеляційного суду м. Києва                            від 11 червня 2014 року з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період з квітня 2010 року по липень 2014 року. Зазначеним встановлено та не оспорювалось, що сторони перебувають між собою у відносинах, які врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ТОВ «Новобудова» надаються послуги, а на ОСОБА_1 покладається обов'язок щодо їх сплати. Доводи апеляційної скарги не містять висновків на спростування обставини, що ТОВ «Новобудова» є балансоутримувачем будинку та відповідно цій юридичній особі належить право вимоги до споживачів. Посилання апеляційної скарги на невідповідність розрахунку заборгованості вимогам законодавства про бухгалтерський облік суд відхиляє, оскільки розрахунок являє собою звід даних, отриманих у результаті опрацювання інформації (нормативної та фінансової) про сплату споживачами плати за отримані житлово-комунальні послуги. Доводи ОСОБА_1 в цій частині не підтверджені документальними доказами, якими, зокрема, можуть бути квитанції про сплату житлово-комунальних послуг. Відповідачем ОСОБА_1 відповідно до статті 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не зазначено доказів на підтвердження надання неякісних послуг, яким суд міг би надати оцінку. Доводи апеляційної скарги про те, що питання заборгованості за січень 2014 року вирішено в іншій справі, колегією суддів перевірені та відхиляються, оскільки відповідно до рішення апеляційного суду м. Києва від 11 червня 2014 року, яким частково змінено рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 лютого 2014 року, заборгованість стягнуто станом на 01 січня 2014 року, що також убачається із даних довідки № 49 від 19 травня 2014 року.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1)Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач не надав доказів на підтвердження правильності та безспірності заборгованості, суд на підставі припущень дійшов висновку про отримання ним житлово-комунальних послуг, які надаються позивачем. Також на підставі припущень суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини щодо надання житлово-комунальних послуг. Крім того, борг за січень 2014 року вже стягнуто рішенням суду в попередній справі.

(2)Позиція позивача

У  запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Новобудова» зазначає, що житлово-комунальні послуги надаються відповідачу безперебійно відповідно до затверджених тарифів, що містяться у справі. Відповідач ухиляється від укладення  договору про надання житлово-комунальних послуг, що не звільняє його від обов'язку їх оплачувати. Заборгованість за січень 2014 року у розмірі 988 грн 25 коп. не увійшла до складу боргу, який стягнуто за попереднім рішенням суду.

05 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Суди установили, що будинок АДРЕСА_1 відповідно до рішення Правління АТ ХК «Кивміськбуд» від № 142 від 16 червня 2004 року передано для експлуатації та обслуговування ТОВ «Новобудова».

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1. 

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 березня 2011 року з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новобудова» стягнуто заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період з 01 лютого 2008 року по липень                       2009 року, а рішенням Дарницького районного суду м. Києва  від 18 лютого 2014 року, зміненим рішенням апеляційного суду м. Києва від 11 червня                     2014 року, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новобудова» стягнуто заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період з квітня                     2010 року по липень 2014 року.

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що між сторонами виникли правовідносини з надання житлово-комунальних послуг, ОСОБА_1 є споживачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території, централізованого опалення, гарячого водопостачання, водовідведення, холодного водопостачання, які надаються ТОВ «Новобудова».

За змістом частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням викладеного, обставини про те, що ОСОБА_1 отримує житлово-комунальні послуги, які надаються ТОВ «Новобудова», не підлягають доказування в силу вимог частини четвертої статті 82 ЦПК України, тому в цій частині доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, оскільки за пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Обставини справи про обов'язок ОСОБА_1 відповідати за позовом суди встановили на підставі наданих позивачем розрахунків заборгованості за надані у період із січня 2014 року по липень  2015 року житлово-комунальні послуги (а. с. 15, 69, 212), що містять інформацію про перелік наданих відповідачу житлово-комунальних послуг, їх кількісні показники та застосовані при нарахуванні плати тарифи, а тому доводи касаційної щодо незгоди із розрахунком заборгованості є безпідставними.

Необґрунтованими є також доводи касаційної скарги про те, що борг за січень 2014 року у розмірі 988 грн 25 коп. вже стягнуто рішенням суду в попередній справі, оскільки рішенням апеляційного суду м. Києва від 11 червня 2014 року, яким частково змінено рішення Дарницького районного суду м. Києва                            від 18 лютого 2014 року, заборгованість стягнуто станом на 01 січня 2014 року у розмірі 31 709 грн 87 коп., а суму нарахувань за січень 2014 року згідно розрахунку заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги № 69                         від 19 травня 2014 року у розмірі 988 грн 25 коп. включено до складу боргу у наступному розрахунковому періоді.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, доводи касаційної скарги є необґрунтованими та не впливають на законність судових рішень у справі, які залишаються без змін на підставі статті 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 березня 2017 року                        та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                          В. С. Висоцька

Судді:                                                                      А. О. Лесько

                                                                                  С.Ю. Мартєв

                                                                             В. М. Сімоненко

                                                                    С. П. Штелик

http://reyestr.court.gov.ua/Review/80304633

P. S. В новій редакції ЦПК з 15.12.2017 р. вже відсутня вимога щодо звернення із судовим наказом, як передумови для вчинення позову.